Правові аспекти функціонування дворянських кас взаємодопомоги в південноукраїнських губерніях Російської імперії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові аспекти функціонування дворянських кас взаємодопомоги в південноукраїнських губерніях Російської імперії

Наталія Гончарова

Переяслав-Хмельницький

У статті на підставі системного аналізу нормативно-правових актів Повного зібрання законів Російської імперії, Зводу законів Російської імперії, статутів губернських кас взаємодопомоги висвітлено завдання цих установ, організаційні принципи і напрями їхньої діяльності. У роботі розкрито повноваження управлінських структур дворянських кас взаємодопомоги; продемонстровано порядок ведення облікової документації; визначено шляхи накопичення означеними установами основного та запасного капіталів.

У висновку стверджується, що для регулювання діяльності дворянських кас взаємодопомоги в Російській імперії була створена відповідна законодавча база. Позитивним моментом у діяльності кас дворянської взаємодопомоги у південноукраїнських губерніях було те, що вони звільняли місцевих дворян від публічного продажу їхніх маєтків, зберігали у своєму віданні «виморочні» маєтки та залишки грошових коштів. Однак дворянські каси взаємодопомоги суттєво змінити становище потомственного дворянства не змогли.

Ключові слова: дворянська каса взаємодопомоги, південноукраїнські губернії, дворянське зібрання, помісне землеволодіння, потомственні дворяни, предводитель дворянства, дворянська складка, позика.

Гончарова Н. Правовые аспекты функционирования дворянских касс взаимопомощи в южноукраинских губерниях Российской империи.

Ключевые слова: дворянская касса взаимопомощи, южноукраинские губернии, дворянское собрание, поместное землевладение, потомственные дворяне, предводитель дворянства, дворянская складка, ссуда.

Goncharova N. Legal aspects of functioning of the noble banks of mutual assistance in the Southern Ukrainian Provinces of the Russian Empire.

Keywords: noble bank of mutual assistance, Southern Ukrainian provinces, noble assembly, landed estates, hereditary nobles, leader of nobility, noble collection, loan.

На сучасному етапі в Україні соціальна допомога громадянам знаходиться у віданні держави та реалізується у вигляді встановлених законами пенсій і різноманітних видів допомоги. Однак у державі заохочуються добровільне соціальне страхування, а також створення додаткових форм соціального забезпечення. Зважаючи на це, в організаціях (насамперед, недержавних, оскільки робота в приватному секторі економіки пов'язана зі значно більшими соціальними ризиками, ніж у державних установах) цілком можливе створення структури, яка займалася б додатковою соціальною підтримкою працівників за зразком кас взаємодопомоги, що існували в Російській імперії до 1917 р. Безперечно, ознайомлення з історією кас взаємодопомоги сприятиме відновленню забутих традицій, застосуванню випробуваних часом форм і методів соціальної допомоги, вдосконаленню сучасної моделі системи соціального захисту.

Аналіз досліджень останніх років свідчить, що різні аспекти діяльності кас взаємодопомоги знайшли достатнє висвітлення в науковій літературі. Основні аспекти законодавчого закріплення соціальних прав окремих категорій, класів і верств населення у другій половині XIX - на початку XX ст. представлені у роботі Ю. Походзіло [12]. Автором зроблено висновок, що розвиток соціального законодавства в цей період був обумовлений соціальними вимогами робітничого класу як наймасовішої складової тогочасного суспільства. Роль кас взаємодопомоги у питанні надання допомоги нужденним робітникам у Російській імперії визначається у роботі Р Мустафіна [10]. Докладно науковець зупиняється на умовах прийняття закону 1903 р., який регулював порядок винагородження постраждалих від нещасних випадків робітників. У науковій розвідці О. Фіногентової аналізуються основні напрямки правової політики російського уряду щодо розвитку системи ощадних установ у період 1862-1914 рр., визначаються можливі шляхи їх модернізації [18]. У праці М. Макальська узагальнює досвід організації роботи кас взаємодопомоги, утворюваних при комітетах профспілок [8]. дворянський каса південноукраїнський губернія

У статті Ю. Іващенка охарактеризовані типи станових установ, їхні функції, розкриті досягнення та недоліки в їх діяльності. Значну увагу автор звертає на статистику зростання чисельності станових установ у Ставропольській губернії та здійснення ними різноманітних видів операцій [7]. З'ясуванню специфіки розвитку соціальної сфери на Уралі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. присвячено статтю О. Задворнової [6]. Дослідження містить аналіз діяльності громадських організацій, які виконували функції соціальних установ в означеному регіоні. О. Доброва розглядає основні принципи роботи професійних громадських організацій взаємодопомоги, які діяли на території Пензенської губернії на межі ХІХ-ХХ ст. [3]. Історію виникнення і функціонування емеритальної та погребальної кас, створених духовенством Чернігівської єпархії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. розглядає О. Тарасенко [16]. Роботу недержавних грошово-кредитних установ Півдня України з коштами населення наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. аналізує В. Демченко [2]. Автор наголошує, що цей історичний досвід є важливим ресурсом формування ринкових відносин у сучасних умовах. М. Маркова вивчає досвід діяльності дворянської каси взаємодопомоги на прикладі Псковської губернії [9]. Дослідниця наводить конкретні дані про роботу каси щодо надання допомоги нужденним представникам шляхетного стану повітів досліджуваної губернії. Однак, попри достатню кількість наявної наукової літератури, особливості процесу становлення дворянських кас взаємодопомоги в Південній Україні залишаються недостатньо вивченими.

Метою статті є на основі аналізу нормативно-правової документації розкрити принципи загального упорядкування та організації діяльності дворянських кас взаємодопомоги у південноукраїнських губерніях Російської імперії у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст.

Починаючи з 1890-х рр. в економічному розвитку Російської імперії намічаються диспропорції. Неухильний спад дворянського землеволодіння, обтяженість маєтків боргами, крайня економічна нестабільність змушували дворянство шукати конкретні шляхи запобігання подальшому занепаду стану. Під впливом розвитку капіталістичних відносин все більше поглиблювалася диференціація помісного дворянства. Свій порятунок дворяни бачили у зміні основ діяльності Дворянського і Селянського банків, розширенні державних пільг, здешевленні кредиту, зверненні виморочного майна у власність дворянства та створенні дворянських кас взаємодопомоги. Пропоновані заходи були покликані полегшити становище позичальників Дворянського банку, загальмувати процес убутку дворянської землі та перетворення її на безстанову буржуазну власність.

Доречно зауважити, що у дворянському середовищі не було однозначної думки щодо появи кас взаємодопомоги. Як уже зазначалось, частина вищої верстви покладала на створення дворянських кас взаємодопомоги особливі надії, адже вони повинні були не лише видавати допомогу нужденним, а й вносити в Дворянський земельний банк відсотки за несправних платників. Навпаки, дворяни-землевласники, які перекладали господарство на капіталістичний лад, прагнули до створення всестанових спілок самодопомоги землевласникам та сільськогосподарських товариств. Дворянські зібрання, які мали досвід діяльності станових кас, як наприклад Курське, так відгукувалися на проект Міністерства фінансів: «...всі подібні установлення безсилі в боротьбі зі згубними наслідками надмірної заборгованості дворянських маєтків через недостатність коштів і неможливість зробити маєтки прибутковими» [1, с. 67]. Іншими словами, вони вважали, що каси взаємодопомоги не були спроможні відіграти визначну роль у збереженні дворянського землеволодіння.

У книзі «Наше дворянство» М. Семенов із цього приводу відзначає: «З метою підтримки помісного землеволодіння деякими дворянськими зібраннями пропонувалось запровадження дворянських кас взаємодопомоги... Для надання касам взаємодопомоги коштів не можна було обійтися без особливого грошового збору з дворянських маєтків». Автор зазначає, що у дворянських зібраннях, котрі пропонують обкласти всіх дворян додатковим новим податком, беруть участь переважно дворяни, які володіють маєтками, обтяженими боргами. Хоча, на його думку, справедливим було б, щоб такі дворяни не були задіяні у встановленні складок, які будуть використані у вигляді безповоротних позик виключно на їхню користь. «Цей спосіб зрештою є нічим іншим, як сплатою боргів з чужої кишені під виглядом взаємодопомоги», - підсумовується у дослідженні [15, с. 67].

Незважаючи на жваву полеміку, у 1902 р. в «Урядовому віснику» було опубліковано думку Державної ради про заснування дворянських кас взаємодопомоги, в якій визначалася послідовність заходів у цій справі: спочатку приймалося рішення у губернському дворянському зібранні, потім воно надходило до Міністерства внутрішніх справ, звідки направлялося у Сенат і на затвердження імператора. Там же був надрукований проект Статуту.

3 червня 1902 р. був опублікований Закон про створення дворянських кас взаємодопомоги, за яким губернському дворянству дозволялось обговорювати та приймати власні статути. Каси засновувалися у всіх губерніях, де існували виборні дворянські органи.

Основною метою дворянської каси взаємодопомоги мало стати сприяння потомственим дворянам-землевласникам губернії у виплаті боргів, забезпечених заставою їхніх маєтків, аби попередити продаж цих маєтків із публічних торгів [14, с. 129]. У загальних положеннях статуту, крім того, йшлося: каса може на підставі загальних цивільних законів придбати і відчужувати майно, укладати договори, вступати в зобов'язання, подавати позови і відповідати в суді за своїми майновими справами, а також приймати пожертвування. Окремо статутом оговорювались випадки, в яких каса могла купувати нерухоме майно. До повноважень каси статут відносив: а) видавати потомственим дворянам-землевласникам губернії позики як для платежів за боргами, забезпеченими заставою їхніх маєтків (ст. 9), так і у випадку спіткання їх лих (ст. 25); б) брати участь в управлінні маєтками несправних позичальників з числа тих, хто отримав позики для платежів за боргами, забезпеченими заставою їхніх маєтків, і залишати зазначені маєтки за собою (ст. 31-46) тощо [11, с. 547].

Управління касою належало губернському дворянському зібранню; зборам предводителів і депутатів дворянства; губернському предводителю дворянства; правлінню каси [14, с. 132]. Правління каси складалося з голови і двох членів, котрих обирало губернське дворянське зібрання на три роки з числа потомствених дворян. Голова та члени правління затверджувались на посадах губернатором [11, с. 551]. Голові та членам правління каси могла бути призначувана з прибутків дворянської каси взаємодопомоги або громадських дворянських сум винагорода, розмір якої визначався губернським дворянським зібранням.

До повноважень правління дворянської каси взаємодопомоги належало: 1) завідування усіма справами і капіталами каси на підставі цього статуту та встановлених дворянським зібранням правил; 2) розподіл між головою та членами Правління занять з діловодства, ведення книг, рахівництва та звітності каси; 3) укладення дозволених у встановленому порядку позик від імені каси; 4) призначення позик і визначення їх умов, а також переведення боргів касі на інших осіб; 5) визначення обсягу нагляду за закладеними в касі маєтками і постановлення про прийняття цих маєтків в управління каси; 6) допущення відстрочок за позиками, забезпеченими заставою маєтку; 7) прийняття постанов про придбання або залишення за касою маєтків і про їхній продаж; 8) визначення порядку завідування кожним з прийнятих або переданих в управління каси і придбаних або залишених за нею маєтків; 9) складання щорічних кошторисів видатків в управлінні касою і завідування прийнятими або переданими в управління каси і придбаними або залишеними за нею маєтками, а також щорічних звітів про обороти каси та про результати господарського завідування зазначеними маєтками; 10) складання щомісячних балансів каси, подання їх губернському предводителю дворянства і оприлюднення одного з них впродовж року в місцевих губернських відомостях тощо [11, с. 551-552]. Окремо зауважувалось, що правління каси мало наглядати, аби позики призначалися лише в тих випадках, коли без сприяння дворянської каси взаємодопомоги маєтки не могли бути збережені за власником, і коли саме допомога каси могла насправді запобігти продажу маєтку з публічних торгів.

За статутом, кошти каси складались з основного та запасного капіталів. Основний капітал утворювався: а) з одноразового, при відкритті каси, асигнування з сум державної скарбниці, розмір якого визначався імператором; б) з дворянської складки, що встановлювалась губернським дворянським зібранням; в) зі щорічної, впродовж десяти років, допомоги від скарбниці в розмірі дійсного надходження в касу за попередній рік зазначеної у пункті «б» дворянської складки; г) з відрахувань за постановами губернського дворянського зібрання; д) зі зроблених на користь каси пожертвувань та інших надходжень. Запасний капітал складався з прибутків каси [11, с. 547].

Дворянська каса взаємодопомоги обов'язково мала вести спеціальні книги для обліку: а) прибутків, видатків і залишку грошей, процентних паперів та іншого майна за всіма оборотами каси; б) прибутків, видатків і залишку окремо за кожним видом оборотів; в) стану рахунків каси з кожною окремою особою [11, с. 552]. Не пізніше 1 березня наступного року, за період з 1 січня по 31 грудня кожного року, складався звіт каси.

Дворянським товариствам тих губерній, в яких вже діяли особливі взаємодопоміжні дворянські установи, надавалося право клопотати в установленому порядку про перетворення цих установ на губернські дворянські каси взаємодопомоги, на вказаних у вищезгаданому статуті засадах [14, с. 13].

І хоча до прийняття даного законодавчого акту так званих допоміжних кас на території Російської імперії було засновано не так багато, тим не менше відповідні установи існували й в південноукраїнських губерніях. Так, із метою надання матеріальної підтримки потомственим дворянам Херсонської губернії дворянство зазначеної губернії заснувало допоміжну касу. Вона отримала назву «Катерининська скарбниця Херсонського дворянства», «в ознаменування благодіянь, наданих дворянству блаженної пам'яті імператрицею Катериною II» [13, с. 3]. Її статут був розроблений у 1885 р.

Згідно своєї постанови, дворянство Херсонської губернії надавало Катерининській скарбниці щорічну допомогу в розмірі 10 тис. карб. на 20 років. Вона стягувалася за розкладкою на загальних підставах, як і всі збори на потреби, необхідні для дворянства всієї губернії [13, с. 4]. Зазначимо, що за кількістю дворянського майна, котре знаходилося в Херсонській губернії, припустиме пожертвування складало оподаткування не більше 'А коп. з десятини дворянської землі. Херсонське дворянство також прийняло на себе відповідальність за обороти Катерининської скарбниці в сумі 600 тис. карб. У разі необхідності поповнити збитки, понесені Катерининською скарбницею, вони розверстувалися між усіма дворянськими маєтками Херсонської губернії і стягувалися в порядку, встановленому для стягнення зборів на потреби, необхідні для дворянства всієї губернії. За кількістю дворянського майна, що знаходилося в Херсонській губернії, допустима гарантія складала близько 30 коп. на десятину дворянської землі [13, с. 7].

Вся розпорядча та виконавча частина Катерининської скарбниці зосереджувалась в правлінні. Місцем розташування його було обрано м. Одесу [13, с. 10]. До основних обов'язків правління належали: завідування майном і справами Катерининської скарбниці; здійснення всіх її операцій; сплачування відсотків і капіталів за боргами Катерининської скарбниці; видавання застрахованих капіталів і прибутків, пенсій і допомоги; призначення в продаж прострочених застав; ведення процесів; листування з присутственими місцями, установами й приватними особами; ведення рахунків і книг; складання та оприлюднення щомісячних балансів про стан рахунків, а також річного звіту; накладення заборони на закладене майно та ін. [13, с. 13-14].

Важливу роль у діяльності Катерининської скарбниці відігравав почесний піклувальник. Серед повноважень почесного піклувальника зазначимо: загальне керівництво операціями Катерининської скарбниці; піклування про розвиток справ скарбниці та оберігання її від можливих збитків; контроль за сумлінним виконанням усіма службовцями своїх обов'язків [13, с. 16]. За свою роботу почесний піклувальник платні не отримував.

Потомственим дворянам Херсонської губернії, котрі потребували допомоги (хворим, калікам, людям похилого віку, вдовам і сиротам), Катерининська скарбниця могла надавати: безповоротну одноразову допомогу, безвідсоткові позики, страхування капіталів і прибутків на пільгових умовах, щорічну допомогу на певний термін або довічно. Крім того, за власний рахунок Катерининська скарбниця сприяла у влаштуванні до лікувальних і богоугодних закладів, виділяла кошти для отримання гідної дворянського стану освіти, облаштовувала навчальні заклади та притулки для дворян і т п. [13, с. 3, 50]. Аби отримати допомогу, необхідно було звернутися до предводителя дворянства відповідного повіту. Зауважимо, що письмове клопотання заявника мало містити докази його неспроможності, які проходили ретельну перевірку.

Катерининська скарбниця у межах своєї діяльності здійснювала широке коло операцій. Так, зазначена каса взаємодопомоги приймала вклади для обернення з відсотків від приватних осіб, казенних, громадських і станових установ [13, с. 25-26]. Окрім того, Катерининська скарбниця приймала на себе продаж різноманітних товарів (передусім, сільськогосподарських) за певну винагороду на свою користь [13, с. 30]. Також, Катерининська скарбниця видавала позики під заставу нерухомого майна, процентних паперів, цінних речей і сільськогосподарських товарів, що не швидко псуються, на термін до одного року [13, с. 31, 37, 40]. Ще однією операцією Катерининської скарбниці було відкриття спеціальних поточних рахунків, забезпечених процентними паперами, з правом розпоряджатися відкритим кредитом [13, с. 36-37]. Разом із тим, Катерининська скарбниця здійснювала «страхування на випадок смерті» та «страхування на дожиття» [13, с. 45]. Як бачимо, ця станова установа була незамінним помічником для потомственних дворян Херсонської губернії, котрі потрапили у скрутне становище.

Розробка правової основи для функціонування кас дворянської взаємодопомоги на початку ХХ ст. спричинила активізацію процесу виникнення цих установ в губерніях. Вони мали різні назви («Допоміжна каса дворянства» в Нижньому Новгороді, «Каса самодопомоги» в Чернігові, «Товариство ліфляндських дворян» в Ліфляндії тощо) та створювались майже одночасно. З моменту оприлюднення Статуту до жовтня 1905 р. було засновано п'ять кас: катеринославську, пензенську, полтавську, саратовську і тульську. Цим касам з державної скарбниці в якості основного капіталу було одноразово видано 1275 тис. карб. та призначено щорічну допомогу в 88 тис. 059 карб. 55 коп. [19].

Крім Катеринославської дворянської каси взаємодопомоги, відкриття якої відбулось 16 січня 1904 р. [4, с. 18], в південноукраїнських губерніях виникли й інші каси. Заснування Херсонської губернської дворянської каси взаємодопомоги датувалось 13 листопада 1913 р. [5, с. 23]. Появу Бессарабської губернської дворянської каси взаємодопомоги було затверджено 13 грудня 1915 р. [17, с. 1].

Статути цих установ були створені на засадах загального статуту, тому мали типову структуру та абсолютно тотожні положення. Для пристосування загальних законодавчих норм до місцевих особливостей губернські дворянські каси взаємодопомоги розробляли інструкції для внутрішнього користування.

Для прикладу охарактеризуємо «Інструкцію із завідування маєтками, які надійшли в управління Бессарабської дворянської каси взаємодопомоги, та про продаж з публічних торгів маєтків, що належать касі». При прийомі маєтку в управління каси мав бути складений опис маєтку головою або одним з членів правління каси у присутності власника маєтку або його довіреного, який про час складання опису мав бути повідомлений; у випадку ж неприбуття власника або його повіреного, до опису мали бути запрошені не менше двох сторонніх свідків. Якщо власникові маєтку, прийнятого в управління каси, було надано право жити в маєтку, то в приймальний опис не включались ті предмети, які залишались у розпорядженні власника [17, с. 26].

Для завідування маєтком переважно обирався орендний спосіб господарства; якщо ж перехід від господарського завідування маєтком до орендного виявлявся скрутним, або ж пов'язаним зі значними збитками у розмірі отримуваних прибутків, то могло бути залишене господарське завідування маєтком. За кожним прийнятим в управління каси маєтком велась окрема звітність, на підставі відомостей і донесень, що подавались особою, котра завідувала маєтком, а при здаванні маєтку в орендне користування - безпосередньо правлінням каси [17, с. 26-27]. Доцільно зазначити, з прибутків маєтків, що знаходились в управлінні касою, спочатку мали виплачуватись повинності, страхові платежі і термінові платежі за іпотечними боргами і потім вже прострочені платежі з повернення позик касі; залишки за такими виплатами видавались власнику маєтку. У разі крайньої потреби у витратах на абсолютно необхідне утримання власника, внаслідок його хвороби, старезності або витрат на продовження виховання дітей, поповнення боргу правлінню каси могло бути відстрочено за постановою зборів предводителів і депутатів дворянства. Отже, аналіз інструкції, розробленої Бессарабською дворянською касою взаємодопомоги, дозволяє відзначити певну подібність діяльності дворянських кас взаємодопомоги та дворянських опік, яку вони проводили щодо управління дворянськими маєтками. Дані висновки можна віднести й на рахунок дворянських кас взаємодопомоги в інших південноукраїнських губерніях, оскільки відповідна документація розроблялась за типовими принципами.

В ознаменування 300-річчя правління династії Романових в лютому 1913 р. був створений спеціальний фонд допомоги дворянським касам в розмірі 10 млн. карб. Тепер дворянські каси взаємодопомоги у кожній губернії Російської імперії, зокрема і в південноукраїнських, могли внести зміни до власних статутів і визначити суму на нагальні потреби зі згаданого фонду. Як правило, розмір державної допомоги коливався в різних губерніях від 100 тис. до 300 тис. карб. [9, с. 118-119].

Отже, проведений аналіз дає право стверджувати, що для регулювання діяльності дворянських кас взаємодопомоги в Російській імперії була створена відповідна законодавча база. Позитивним моментом у діяльності дворянських кас взаємодопомоги у південноукраїнських губерніях було те, що вони звільняли місцевих дворян від публічного продажу їхніх маєтків, зберігали у своєму віданні «виморочні» маєтки та залишки грошових коштів. Однак, у цілому дворянські каси взаємодопомоги суттєво змінити становище потомственного дворянства не змогли: число потомствених дворян невпинно зменшувалось, їх фінансове становище погіршувалось. У такій ситуації країна з неминучістю йшла до радикальних перетворень в аграрних відносинах.

Джерела та література

1. Баринова Е.П. Экономическая программа дворянства России в начале ХХ века / Е.П. Баринова // Вестник Самарского государственного университета: История. - 2001. - № 3 (21). - С. 65-69.

2. Демченко В.В. Робота недержавних грошово-кредитних установ Півдня України з коштами населення (кінець XVIII - початок ХХ ст.) / В.В. Демченко // Історія народного господарства та економічної думки України. - 2014. - Вип. 47. - С. 163-178.

3. Доброва О.В. Профессиональные общественные организации взаимопомощи во второй половине XIX - начале ХХ века в Пензенской губернии / О.В. Доброва // Известия Пензенского государственного педагогического университета им. В.Г. Белинского. Гуманитарные науки. - 2008. - № 9 (13). - С. 93-97.

4. Журнал Министерства юстиции. - 1904. - № 6. - Санкт-Петербург: Сенатская типография, 1904. - 284 с.

5. Журнал Министерства юстиции. - 1913. - № 10. - Санкт-Петербург: Сенатская типография, 1913. - 362 с.

6. Задворнова Е.Е. Развитие общественной инициативы в организации социальной помощи населению Урала (вторая половина ХІХ - начало ХХ века) / Е.Е. Задворнова // Вестник Челябинского государственного университета. - 2014. - № 22 (351). - История. - Вып. 61. - С. 56-60.

7. Иващенко Ю.В. Значение сословных учреждений мелкого кредита для развития аграрного капитализма в Ставропольской губернии / Ю.В. Иващенко // Научные проблемы гуманитарных исследований. - 2009. - № 11. - 4 с.

8. Макальская М.Л. Организация работы касс взаимопомощи, создаваемых при комитетах профсоюзов: вопросы истории и практики / М.Л. Макальская // Некоммерческие организации России. - 2007. - № 5. - № 6. - 2008. - № 1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nkor. ru/articles. - Заголовок з екрану.

9. Маркова М.Т. Дворянские кассы взаимопомощи / М.Т. Маркова // Псков. Научнопрактический, историко-краеведческий журнал. - 2011. - № 35. - С. 117-122.

10. Мустафин Р.Р. Деятельность касс взаимопомощи рабочих и закон 1903 года о вознаграждении потерпевших от несчастных случаев в Российской империи / Р.Р. Мустафин // Гражданское общество в России и за рубежом. - 2011. - № 12. - С. 26-31.

11. Полное собрание законов Российской империи. - Собрание ІІІ. - Т 22, отделение I, № 21589 (1902).

12. Походзіло Ю.М. Концепція державного визнання та законодавчого закріплення соціальних прав окремих категорій, класів і верств населення у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття: історико-правовий аспект / Ю.М. Походзіло // Теорія і практика правознавства. - 2014. - Вип. 2 (6). - С. 1-13.

13. Проект устава Екатерининской казны херсонского дворянства, представленный в Херсонское депутатское собрание Н.Ф. Сухомлиновым. - Одесса: Славянская типография, 1885. - 63 с.

14. Свод законов Российской империи. - Т. 9. Свод законов о состояниях. - Кн. 1. - Санкт- Петербург, 1899. - 208 с.

15. Семенов Н.П. Наше дворянство / Н.П. Семенов. - Санкт-Петербург: Типография губернского правления, 1898. - 83 с.

16. Тарасенко О. Емеритальна і погребальна каса духовенства Чернігівської єпархії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / О. Тарасенко // Сіверянський літопис. - 2013. - № 1. - С. 42-53.

17. Устав Бессарабской губернской дворянской кассы взаимопомощи: утвержден 13 декабря 1915 г. - Б.м., 1915. - 30 с.

18. Финогентова О.Е. Правовая политика российского правительства по развитию системы сберегательных учреждений в период 1862-1914 гг. / О.Е. Финогентова // Пробелы в российском законодательстве. Юридический журнал. - 2012. - № 2. - С. 248-250.

19. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. - Санкт-Петербург: Брокгауз-Ефрон, 1890-1907 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://enc-dic.com/brokgause. - Заголовок з екрану.

References

1. Barinova E.P. Jekonomicheskaja programma dvorjanstva Rossii v nachale ХХ veka / E.P. Barinova // Vestnik Samarskogo gosudarstvennogo universiteta: Istorija. - 2001. - №3 (21). - S. 65-69.

2. Demchenko V.V Robota nederzhavnih groshovo-kreditnih ustanov Prvdnja Ukrami z koshtami naselennja (krnec XVIII - pochatok ХХ st.) / V.V. Demchenko // Zstorija narodnogo gospodarstva ta e^^m^no^.' dumki Ukrami. - 2014. - Vip. 47. - S. 163-178.

3. Dobrova O.V. Professionalnye obshhestvennye organizacii vzaimopomoshhi vo vtoroj polovine XIX - nachale ХХ veka v Penzenskoj gubernii / O.V. Dobrova // Izvestija Penzenskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta im. V.G. Belinskogo. Gumanitarnye nauki. - 2008. - № 9 (13). - S. 93-97.

4. Zhurnal Ministerstva justicii. - 1904. - № 6. - Sankt-Peterburg: Senatskaja tipografija, 1904. - 284 s.

5. Zhurnal Ministerstva justicii. - 1913. - № 10. - Sankt-Peterburg: Senatskaja tipografija, 1913. - 362 s.

6. Zadvornova E.E. Razvitie obshhestvennoj iniciativy v organizacii socialnoj pomoshhi naseleniju Urala (vtoraja polovina ХІХ - nachalo ХХ veka) / E.E. Zadvornova // Vestnik Cheljabinskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2014. - № 22 (351). - Istorija. - Vyp. 61. - S. 56-60.

7. Ivashhenko Ju.V. Znachenie soslovnyh uchrezhdenij melkogo kredita dlja razvitija agrarnogo kapitalizma v Stavropolskoj gubernii / Ju.V. Ivashhenko // Nauchnye problemy gumanitarnyh issledovanij. - 2009. - № 1 1. - 4 s.

8. Makalskaja M.L. Organizacija raboty kass vzaimopomoshhi, sozdavaemyh pri komitetah profsojuzov: voprosy istorii i praktiki / M.L. Makalskaja // Nekommercheskie organizacii Rossii. - 2007. - № 5. - № 6. - 2008. - № 1 [Elektronnij resurs]. - Rezhim dostupu: http://nkor.ru/articles . - Zagolovok z ekranu.

9. Markov M.T. Dvorjanskie kassy vzaimopomoshhi / M.T. Markova // Pskov. Nauchno- prakticheskij, istoriko-kraevedcheskij zhurnal. - 2011. - № 35. - S. 117-122.

10. Mustafin R.R. Dejatelnost kass vzaimopomoshhi rabochih i zakon 1903 goda o voznagrazhdenii poterpevshih ot neschastnyh sluchaev v Rossijskoj imperii / R.R. Mustafin // Grazhdanskoe obshhestvo v Rossii i za rubezhom. - 2011. - № 12. - S. 26-31.

11. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii. - Sobranie ІІІ. - T. 22, otdelenie I, № 21589 (1902).

12. Pohodzilo Ju.M. Koncepcija derzhavnogo viznannja ta zakonodavchogo zakriplennja social'nih prav okremih kategorij, klasiv і verstv naselennja u drugij polovini ХІХ - na pochatku ХХ stolittja: istoriko-pravovij aspekt / Ju.M. Pohodzilo // Teorija i praktika pravoznavstva. - 2014. - Vip. 2 (6). - S. 1-13.

13. Proekt ustava Ekaterininskoj kazny hersonskogo dvorjanstva, predstavlennyj v Hersonskoe deputatskoe sobranie N.F. Suhomlinovym. - Odessa: Slavjanskaja tipografija, 1885. - 63 s.

14. Svod zakonov Rossijskoj imperii. - T. 9. Svod zakonov o sostojanijah. - Kn. 1. - Sankt- Peterburg, 1899. - 208 s.

15. Semenov N.P. Nashe dvorjanstvo / N.P. Semenov. - Sankt-Peterburg: Tipografija gubernskogo pravlenija, 1898. - 83 s.

16. Tarasenko O. Emerital'na i pogrebal'na kasa duhovenstva Chernigivs'koi eparhii (druga polovina ХІХ - pochatok ХХ st.) / O. Tarasenko // Siverjans'kij litopis. - 2013. - № 1. - S. 42-53.

17. Ustav Bessarabskoj gubernskoj dvorjanskoj kassy vzaimopomoshhi: utverzhden 13 dekabrja 1915 g. - B.m., 1915. - 30 s.

18. Finogentova O.E. Pravovaja politika rossijskogo pravitel'stva po razvitiju sistemy sberegatel'nyh uchrezhdenij v period 1862-1914 gg. / O.E. Finogentova // Probely v rossijskom zakonodatel'stve. Juridicheskij zhurnal. - 2012. - № 2. - S. 248-250.

19. Jenciklopedicheskij slovar' F.A. Brokgauza i I.A. Efrona. - Sankt-Peterburg: Brokgauz-Efron, 1890-1907 [Elektronnij resurs]. - Rezhim dostupu: http://enc-dic.com/brokgause. - Zagolovok z ekranu.

Размещено на Allbest.ru