Проблема дніпрових порогів та Дніпрогес (1927-1932 рр.): стратегія адаптації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема дніпрових порогів та Дніпрогес (1927-1932 рр.): стратегія адаптації

Олександр Горбовий (Переяслав-Хмельницький)

Навколо функціонування водосховищ точаться гострі дискусії. Звідси виникає потреба детальніше розглянути еволюцію адаптивних логістичних практик придніпровського населення по відношенню до порогів. Їх можна поділити на обмежене використання (сплав і взводне судноплавство) та ухиляння (транспортування здійснювалося альтернативними обхідними шляхами). У києворуський час ще не вміли долати водою всі пороги (Ненаситець обходився суходолом, а через інші переправлялися досить дискусійним чином). Козаки навчилися сплавляти судна, не виходячи на берег, користувалися водоміром, створили спеціальну лоцманську організацію, суперечливо виглядає здійснення ними взводного судноплавства. Російська імперія продовжила використовувати запорізьких лоцманів, але почала розчищати пороги, будувати на них канали та перенесла частину вантажопотоку на залізничну гілку вздовж їх берегів. За радянської влади основні зусилля були спрямовані на кардинальне вирішення проблеми дніпрових порогів шляхом затоплення.

Ключові слова: пороги, Дніпро, лоцмани, Дніпрогес, сплав, взводне судноплавство.

Горбовой А. Проблема Днепровских порогов и Днепрогэс (1927-1932 гг.): стратегия адаптации.

Вокруг функционирования водохранилищ идут острые дискуссии. Отсюда возникает потребность подробнее рассмотреть эволюцию адаптивных логистических практик приднепровского населения по отношению к порогам. Их можно разделить на ограниченное использование (сплав и взводное судоходство) и уклонение (транспортировка осуществлялась альтернативными окольными путями). В киеворусское время еще не умели преодолевать водой все пороги (Ненасытец обходился суходолом, а через другие переправлялись достаточно дискуссионным образом). Казаки научились сплавлять судна, не выходя на берег, пользовались водомером, создали специальную лоцманскую организацию, противоречиво выглядит осуществление ими взводного судоходства. Российская империя продолжила использовать запорожских лоцманов, но начала расчищать пороги, строить на них каналы и перенесла часть грузопотока на железнодорожную ветку вдоль их берегов. При советской власти основные усилия были направлены на кардинальное решение проблемы днепровских порогов путем затопления.

Ключевые слова: пороги, Днепр, лоцманы, Днепрогэс, сплав, взводное судоходство.

Horbovyi O. The problem of the Dnieper rapids and Dnieproges (1927-1932): the adaptation strategy.

There are many discussions around the problem of the operation of the water reservations. Hence there is a need to closely examine the evolution of adaptive logistics practices of the near Dniper population in relation to thresholds. They can be divided into limited use (downstream navigation and upstream navigation) and evasion (transportation carried alternate roundabout way). In Kyiv Rus the population couldn't fully overcome all water rapids (Nenasytets was treated by the land, and transportation through other were made by the controversial way). Cossacks learned how to float the ship without leaving the shore, used water meters, created a special organization of river pilots and is contradictory exercise of upstream navigation. Russian Empire continued to use the Cossacks pilots, but began to clear thresholds, build channels and transferred some part of the traffic to rail line. Under Soviet rule the main efforts were aimed at a radical solution to the problem by flooding the Dnieper rapids.

Keywords: rapids, Dnieper, a river pilot, Dnieproges, downstream navigation and upstream navigation.

Актуальність теми

дніпровий поріг логістичний

Будівництво Дніпрогесу у 1927-1932 рр. кардинально вирішило багатовікову господарську проблему Дніпрових порогів шляхом їх повного затоплення. Однак, сьогодні навколо каскаду Дніпровських водосховищ точаться досить гострі суперечки. Частина з науковців вказують на їх господарську необхідність [26], а інші воліють повернути природну красу та історично-культурне багатство Придніпров'я шляхом спуску водосховищ [22]. Звідси видається доцільним детальніше проаналізувати роль порогів у господарстві (судноплавстві) шляхом розгляду основних стратегій впливу на них людини. Зокрема, способів її адаптивної логістичної поведінки.

Аналіз історіографії. Проблематикою дніпрових порогів (у тому числі у контексті перевезення вантажів) займалося багато дослідників. Земський статистик Русов О.О. здійснив постановку проблеми вивчення вікового судноплавства на Дніпрі [18, с. 123-125]. Купець та інженер Фосс А.Г. особливу увагу приділив економічній складовій питання [21]. Інженер Іловайський О.С. детально розглянув природно-географічні особливості об'єкту [10] та діяльність лоцманської організації по переправі через них [9]. Останньому аспекту присвятив свою працю також історик Козар П.А. [12]. Інженер Дніпробуду Малишев В.М. найбільш повно проаналізував історію проектування споруд по вирішенню проблеми Дніпра [20]. Історик Яворницький Д. видав фотоальбом порогів [25]. Представник лоцманської громади залишив свої спогади про її діяльність [17]. Окремі відомості можна отримати із узагальнюючих текстів Афанасьєв-Чужбинського О.С. [1], Максимовича М.І. [15], Вишневського В.І. [3], колективної монографії [8] тощо. Однак, дослідники лише побіжно торкалися питання варіативності поведінки прибережного населення у процесі пристосування до умов судноплавства через Дніпрові пороги. Виняток становить лише робота Мордовського М.М. [16], яка хронологічно обмежена кінцем ХУІІІ ст.

Мета та завдання: схематично прослідкувати еволюцію адаптивних логістичних практик придніпровського населення по відношенню до дніпровських порогів від давнини до періоду зведення Дніпрогесу. Зокрема, коротко розглянути чотири періоди:

• Прадавній та києворуський (до 1492 р.);

• Козацький (1492-1775 рр.);

• Царської Росії (1775-1918 рр.);

• Радянський (1918-1932 рр.).

Методологія роботи. За рівнем впливу людини на пороги можна умовно виділити дві ключові стратегії її поведінки: адаптація (не відбувалося практично жодних втручань у природний стан речей) та трансформація (вносилися кардинальні зміни у водний режим порожистого Дніпра). Також між ними існувала проміжна ланка, у якій вони комбінувалися: мали місце окремі важливі зміни у порогах, які лише частково, а не докорінно покращували умови судноплавства.

У випадку адаптації за способом дій людини по відношенню до порогів можна умовно виділити два основні варіанти: обмеженого використання (вантажі перевозилися Дніпром від Верхнього до Нижнього або навпаки) та ухиляння (транспортування здійснювалося альтернативними обхідними шляхами). Щодо першого, то у ньому за напрямком вантажопотоку можна виділити два типи: сплав (судна спускалися вниз за течією) або взводне судноплавство (транспортні засоби піднімалися вгору проти течії).

Виклад основного матеріалу

Дніпро за довжиною сучасного русла займає перше місце в Україні та відноситься до однієї із найбільших річок Європи. Його загальна протяжність становить близько 2145 км. З них біля 954 км знаходиться на території України та 119 км на прикордонні із Білоруссю [3, с. 6-9]. Починаючи зі схилів Валдайської височини, він тече землями Російської Федерації, Республіки Білорусь і України. Разом із Південним Бугом утворює спільний лиман та впадає у Чорне море.

Довгий час дніпровське судноплавство мало великі проблеми через виступи Українського кристалічного щита, які заважали вільному плаванню по річці. Вони ділили її на три, слабко пов'язані між собою, частини: Верхній (ліс та лісостеп), Порожистий (скелястий) та Нижній (степ) Дніпро.

У широкому розумінні середня ділянка ріки локалізувалася між сучасним Дніпропетровськом та теперішнім Запоріжжям. Інколи крайньою південною точкою наводиться о. Хортиця або нині затоплена колонія Кічкас. У вужчому сенсі її розміщують між першим (Кодацьким) та останнім (Вільний) порогами. У першому випадку вона має довжину майже 100 км, а у другому - близько 65 км. На ній тверді породи Українського щита утворювали різноманітні перешкоди: розсипи окремих скелястих утворень (більші називалися островами, а менші - каменями) або їх суцільні гряди, які частково (забори) або повністю (пороги) перетинали течію у кілька рядів (лав). Їх розрізнення було непростим завданням. Зокрема, вважається, що восьмий від витоку поріг (Лишній) отримав свою назву через складність його класифікації (ніби й не поріг, але і не забора) [7, с. 118]. Відповідно, відомі топографічні реєстри, які включали від 7 [13, с. 47, 49] до 14 [11, с. 111-112] порогів. Під ними могли розумітися різні природні утворення або одні і ті ж, але із відмінними назвами та їх варіаціями. Також скупчення лав (від двох у Сурського до дванадцяти у Ненаситця) могли об'єднувати під однією назвою або надавати окремим із них власне найменування. Власов О.Ю. за кількістю порогів виділяє дві основні топонімічні традиції: стару українську козацьку (12-13 штук) та «офіційну» (9 штук). Остання утвердилася у першій половині ХІХ ст. та включала такі пороги (униз за течією): Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будилівський, Лишній та Вільний. Ймовірно вона була зумовлена будівництвом каналів і дамб на її природних об'єктах у 1835-1854 рр. (всі інші подібні утворення були віднесені до забор) [4]. Проміжки між порогами займали плеса (порівняно глибші та вільніші від перешкод ділянки шляху, на яких, однак, потрібно було остерігатися забор, мілин та окремих каменів). Окрім кам'яних утворень зустрічалися також піщані формування: острови та мілини.

Розподіл рівнів та витрат води у річці протягом року був нерівномірним: весняна повінь (найбільша у 1931 р.), низька літня межінь (найнижча у 1921 р.), осінні паводки та зимова межінь. Висока вода досягала свого піку у квітні-травні. Вона вносила значні зміни у топографію та фарватер русла Дніпра, розмиваючи старі та створюючи нові острови, рукави, мілини тощо. Однак, її вплив на порожисту ділянку носив порівняно незначний характер, оскільки вона була представлена здебільшого твердими породами.

Перший період. Дніпровським водним шляхом прибережне населення користувалося здавна. Однак, у працях до нашої ери, перш за все «Історії» Геродота, прямих свідчень про його пороги немає. Хоча деякі дослідники припускають, що про них збереглася непряма згадка: «Могили їхніх царів розташовано в місцевості Геррів, в тому місці, до якого Борісфен судноплавний, пливучи від моря» [6, с. 196]. Одним із перших її висловив у 1931 р . Думка М. Таку неувагу до порогів він пояснював, зокрема, торгівельною причиною. Купці для того, щоб зекономити свій час, замість порожистого Дніпра могли використовувати альтернативний шлях - р. Інгулець [5, с. 21-22].

У часи Київської Русі дніпровський водний шлях уже згадується у літописі під спеціальною власною назвою - «із варяг у греки» [14, с. 4] (від Балтійського до Чорного моря) або «гречник». Ним користувалися як у торговельних (перевозили мед, віск, зерно, хутра, рабів тощо), так і у військових цілях (здійснювали походи на Візантію). При цьому, мандрівники змушені були переправлятися через пороги, які перекривали їм шлях та були зручним місцем для нападів войовничих кочівників. Відповідно, у разі необхідності вони могли використовувати альтернативні суходільні шляхи. Про це може свідчити один епізод із літопису про смерть князя Святослава: «Учинивши мир із Греками, Святослав рушив у човнах до [дніпрових] порогів. І сказав йому воєвода отця його Свенельд: «Обійди, княже, [їх] на конях, бо стоять печеніги в порогах». Однак не послухав він його і рушив у човнах. Прийшов Святослав у пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. І вбили вони Святослава, і взяли голову його, і з черепа його зробили чашу, - окувавши череп його золотом і, пили з нього. Свенельд же прийшов у Київ до Ярополка» [14, с. 44].

Судячи із даних візантійського імператора Костянтина Багрянородного (913-959 рр.) уже у той час мало місце обмежене використання сплаву через пороги. Зокрема, у трактаті «Про управління імперією» (948-952 рр.) він зазначав, що при спуску Дніпром до Чорного моря руські човни оминали сім порогів: шість - по вигинах ріки біля берегу (за допомогою жердин, попередньо висадивши людей, але залишивши на судні вантаж), а Ненаситець - волоком (несучи судна на плечах або волочачи по землі, поки сторожа захищає їх від печенігів). Більшість порогів оминалися наступним чином: «З огляду на це роси не наважуються проходити між скелями, але, причаливши поблизу і висадивши людей на сушу, а інші речі залишивши в моноксілах, потім голі, обмацуючи своїми ногами [дно, волочать їх], щоб не натрапити на який-небудь камінь. Так вони роблять, одні у носа, інші посередині, а треті біля корми, штовхаючи [її] жердинами, і з крайньою обережністю вони оминають цей перший поріг по вигину біля берега річки (переклад з рос. - Авт.)» [13, с. 47, 49].

Другий період. Одну з найдавніших згадок про переправу через пороги у козацькі часи наводить Д. Яворницький. У 1583 р . польський шляхтич Самійло Зборовський здійснив подорож до Січі, щоб набрати війська. Перед Ненаситцем супроводжуючі Зборовського С. козаки звинуватили його у шкідливих намірах. Однак: «Козаки піддалися умовлянням Зборовського і під кінець дали йому 80 чоловік лоцманів для проведення суден через останні п'ять порогів (переклад з рос. - Авт.)» [24, с. 68].

Французький військовий інженер-фортифікатор та картограф Гійом Левассер де Боплан (1600-1673 рр.) протягом тривалого часу (початок 1630-х - 1647 рр.) перебував на службі у польського короля. При цьому він багато працював у південній Україні (зокрема, побудував Кодацьку фортецю). Матеріали, зібрані під час цієї роботи, були опубліковані у книзі «Опис України» (1660 р.). При згадці про Дніпрові пороги француз відзначав велику шкоду з боку кочівників: «У цих краях 100 і навіть 1000 чоловік не бувають у повній безпеці, навіть цілі армії повинні переміщатися в строгому порядку, оскільки тутешні землі служать місцем перебування для татар...» [2, с. 20]. Також, він описав свою подорож порогами: «Тут я лише скажу, що я бачив і відвідав усі 13 водопадів і пройшов через усі ці каскади лише в човні, піднімаючись вгору по річці, що на перший погляд видається неймовірним, бо висота деяких каскадів, які ми проминули, становить від 7 до 8 стіп. Судіть самі, чи там треба вправно володіти веслом. Серед козаків жоден не може вважатися справжнім козаком, якщо не піднявся через усі пороги» [2, с. 20].

Для організації плавання порогами у 1656 р. Запорозький Кіш засновує берегову сторожу у с. Старі Кайдаки навпроти Ненаситецького порогу для регулярного обслуговування шляху [12, с. 9]. Швець Г відзначає, що цього ж року за розпорядженням штабу Коша була розроблена спеціальна інструкція з навігації на порогах. Адже, щоби плисти ними необхідно було знати рівень глибини води на їх фарватері. Вона регламентувала осадку судна в залежності від показників природного водоміру на скелі Каменуватого (Московського) острова, перед порогами, навпроти Лоцманської Кам'янки. Його «підошва» (найнижча лінія) відповідала рівню найвищих скель на судноплавному шляху Ненаситецького порогу. Чим вище над нею був рівень води, тим більшу осадку, а отже й вантажопідйомність могло мати судно. Достовірність його показників була підтверджена дослідженнями інженера Дніпробуду Марецької Т. [23, с. 5-8].

У 1750 р. козаки організували ще один лоцманський центр у с. Лоцманська Кам'янка, що перед порогами та неподалік водоміру [12, с. 9]. Лоцмани знаходилися під юрисдикцією Запорозького Коша до самого зруйнування Січі у 1775 р.

Третій період. Після ліквідації осередку запорожців вантажі намагалися перевозити суходолом вздовж порогів, але це виявилося надто важко та дорого. Спроби військового інженера Фалєєва М.Л. у кінці ХУІІІ ст. розчистити дніпровський шлях вибухівкою мали незначні результати. Як наслідок довелося відновлювати, запрошувати на роботу запорізьких лоцманів. У зв'язку з будівництвом Херсону у 1785 р. Російська імперія прийняла на службу перших 42 запорізьких лоцманів, які переправляли вантажі через пороги так званим «козацьким» ходом. У 1787 р. їх уже налічувалося 121 чол. У 1789 р. ордером князя Григорія Потьомкіна була створена лоцманська організація із центром у с. Лоцманська Кам'янка. Вона проіснувала аж до затоплення порогів [12, с. 12-13].

Однак, все-рівно мало місце альтернативне використання обхідних шляхів: частина необхідних товарів ішла Дніпром до Новомосковська, а далі - суходолом до Херсону [16, с. 100].

Протягом ХІХ ст. неодноразово робилися спроби покращити умови судноплавства у порожистій ділянці. У 1799-1810 рр. Фалєєв М.Л. за проектом інженера Франсуа де Воллана звів огороджені дамбами канали на Ненаситецькому, Кодацькому, Сурському і Лоханському порогах. Однак, їх розташування по відношенню до природного фарватеру виявилося вкрай незручним, незабаром вони прийшли у цілковиту непридатність. У 18331837 рр. та 1843-1854 рр. за проектом інженера Шишова на всіх порогах були побудовані нові канали (на честь тодішнього царя їх називали «Миколаївські»). Вони були більш вдалими, оскільки дали змогу продовжити навігацію у літні місяці та проіснували аж до затоплення порогів. Однак, ці споруди теж були розміщені незручно стосовно природного фарватеру, мали невелику глибину та велику швидкість течії. Тому лоцмани, по можливості, намагалися користуватися «старим» («козацьким») ходом. І лише коли наступало маловоддя плавали по «новому» («канальному») ходу [10, с. 84-92].

Паралельно у 1871-1873 рр. у складі Лозово-Севастопольської залізниці була споруджена гілка, яка працює до сьогодні (Синельникове ІІ - Нижньодніпровськ-Пристань). Спочатку головним її призначенням було перевезення Дніпровських річкових вантажів в обхід порогів [19].

У другій половині ХІХ ст. Афанасьєв-Чужбинський О.С. піддав позитивістській критиці відомості попередніх авторів про способи переправи через пороги. А саме: використання жердин у Костянтина Багрянородного та взводне судноплавство у Гійома Левассера де Боплана [1, с. 78-81]. Максимович М.І. відзначає окремі випадки взводного судноплавства у порожистому Дніпрі (1890 р . державна землечерпальна машина була піднята за допомогою канатів та воротів) [15, с. 218]. Однак, в цілому підняті питання залишаються дискусійними і на сьогоднішній день.

Четвертий період. У 1933 р. Дніпровське водосховище повністю затопило і пороги, і козацький водомір. Над водою залишилася лише частина Каменуватого острова.

Висновки

Таким чином порожиста ділянка Дніпра, не дивлячись на важливість водного шляху, завжди мала ті чи інші альтернативи. Переправа ж через пороги в залежності від періоду мала свої особливості. У києворуський час її схоже уже виконували, але ще не вміли повністю долати водою всі пороги (Ненаситець обходився суходолом, а через інші переправлялися досить дискусійним чином). За козацтва навчилися сплавляти судна, не виходячи на берег, створили спеціальну організацію, яка займалася переправою на постійній основі з опертям на дані гідрології (водомір). Можливо, навіть, здійснювали взводне судноплавство, але це питання суперечливе. Російська імперія продовжила використовувати запорізьких лоцманів, але почала розчищати пороги, будувати на них канали та перенесла частину вантажопотоку на залізничну гілку вздовж їх берегів. За радянської влади продовжували користуватися логістичними варіантами царської Росії та уміннями лоцманів, але основні зусилля були спрямовані на кардинальне вирішення проблеми дніпрових порогів. Дана робота є лише початком дослідження проблеми дніпрових порогів під запропонованим кутом зору. У подальшому видається доцільним залучити ширше коло джерел та детальніше їх опрацювати для чіткого розуміння еволюції адаптивних логістичних практик придніпровського населення по відношенню до дніпровських порогів. Також необхідно розглянути трансформаційні підходи до вирішення їхньої проблеми.

Джерела та література

1. Афанасьев-Чужбинский А.С. Поездка в ЮжнуюРоссию / Александр Степанович Афанасьев-Чужбинский. - Санкт-Петербург : Тип. Мор. м-ва, 1861. - Ч. 1 : ОчеркиДнепра. - 1861. - 465 с.

2. Боплан Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн / Пер. з франц. Я.І. Кравця, З.П. Борисюк. - К.: Наукова думка; Кембрідж (Мас.): Укр. наук. ін-т, 1990. - 256 с.

3. Вишневський В.І. Ріка Дніпро / Віктор Іванович Вишневський. - К.: Інтерпрес ЛТД, 2011. - 384 с.

4. Власов О.Ю. Дніпровські пороги за джерелами кін. ХУІ-ХУІІІ ст. [Електронний ресурс] / Власов О.Ю. - Режим доступу: http://svit.in.ua/stat/st58.htm.

5. Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V ст. перед Христом: науково-художнє видання / За ред. Б.І. Гнатюка. - К.: фірма «Довіра», 1992. - 72 с.

6. Геродот. Історії в дев'яти книгах / Пер., передм. та прим. А.О. Білецький; Ред. кол.: П.П. Толочко, А.С. Русяєва, М.В. Скржинська, Є.В. Черненко. - К.: Наукова думка, 1993. - 576 с.

7. Девлад О. Лоцманські шляхи та стежки через пороги // Дніпровські лоцмани. Матеріяли до вивчення виробничих об>єднань. - Київ: Всеукраїнська Академія Наук, 1929. - Випуск І. - С. 113-124.

8. Дніпровські лоцмани: нариси з історії та історіографії / В.М. Андрєєв, С.М. Білівненко, О.Ф. Бєлов ; Херсонська держ. морська акад. [та ін.]. - Херсон : Херсонський держ. морський ун-т, 2012 . - 351 с.

9. Иловайский А.С. Днепровскиелоцманы / Сост. инж. Алексей Степанович Иловайский; Киев. окр. пут. сообщ. - К. : тип. Т.Г. Мейнандера, 1910. - 55 с.

10. Иловайский А.С. Днепровские пороги / Алексей Степанович Иловайский. - К. : Тип. Т.Г. Мейнандера, 1911. - 155 с.

11. Книга БольшомуЧертежу / За ред. К.Н. Серкиной. - М.-Л. : Издательство АН СССР, 1950. - 234 с.

12. Козар П.А. Лоцмани Дніпрових порогів: Історичний нарис / Павло Антонович Козар. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1996. - 96 с.

13. КонстантинБагрянородный. Об управленииимперией: [Греч.] текст, пер., коммент. / КонстантинБагрянородный ; Под. ред. Г.Г. Литаврина, А.П. Новосельцева; [Введ. Г.Г. Литаврина; АН СССР. Ин-тистории СССР. Ин-тславяноведения и балканистики]. - 2-е изд., испр. - М.: Наука, 1991. - 493 с. - (Древнейшиеисточники по историинародов СССР).

14. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця; Відп. ред. О.В. Мишанич. - К.: Дніпро, 1989. - 591 с.

15. Максимовичи Н.И. Днепр и егобассейнъ: исторія и гидрографіяреки. Современныематеріальї по гидрологіиДнепра и егоглавнейшихъпритоковъ, съприложеніемкартъ, графиковъ, плановъ, видовъважнейшихъместностей и гидротехническихъсооруженій и поверстнымъуказателемъреки / НиколайИвановичМаксимовичъ. - Юевъ : Тип. С.В. Кульженко, 1901. - Кн. 1: Днепр и егобассейнъ : исторія и гидрографіяреки. - 408 [8, 370, 30] с.

16. Мордовськой М. Дніпро в господарському житті степової України в останній чверті KV!!! ст. // Музейний вісник. - 2008. - № 8. - С. 96-105.

17. Омельченко Г.М. Спогади лоцмана порогів Дніпрових / Г.М. Омельченко. - Д. : Січ, 1998. - 159 с.

18. Русов А.А. Русскиетракты в конце ХУІІ и начале XVIII веков и некоторыеданные о Днепреизатласаконцапрошлогостолетия: рефераты с картами / АлексейАлексеевичРусов. - К.: типография Ф.П. Фрица, 1876. - 151 с.

19. Старостін В. Дніпропетровськ: місто забутих міст. Місто АНД // Експедиція ХХІ. - № 7(121). - 2012.

20. Технічний архів ПАТ «Укргідропроект». - Од. зб. 745 (Малышев В.М. ИсторияДнепровскойпроблемы (проектышлюзованияпорожистой части Днепра). Записка). - 1925. - 90 с. - (Аркуші не пронумеровані - Авт.).

21. Фосс А.Г. Дніпровскіе пороги и ихъвліяніе на торговыесношеніяПри-ДнЪпровскагорайона / Сост. херсон. временныйкупец и инженер Антон ГеоргиевичФосс. - Херсонъ : Тип. Н.О. Ващенко, 1885 - 34 с.

22. Шапар А.Г. Еколого-економічні проблеми переводу екосистеми річки Дніпро до режиму сталого функціонування / А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, С.М. Сметана // Екологія і природокористування. - 2011. - Вип. 14. - С. 26-48.

23. Швец Г.И. МноговековаяизменчивостьстокаДнепра / ГригорийИвановичШвец. - Ленинград: Гидрометеоиздат, 1978. - 83 с.

24. Эварницкий Д.И. ИсториязапорожскихКозаков. - Т ІІ. - СПб.: Типография И.Н. Скороходова, 1895. - 624 с.

25. Яворницький Д.І. Дніпрові пороги: альбом фотографій з географічно-історичним нарисом / Д.І. Яворницький. - Харків : Державне видавництво України, 1928. - 209 с.

26. Яцик А.В. До питання щодо спуску Київського водосховища / А.В. Яцик, Є.О. Яковлев, В.О. Осадчук. - Київ : Оріяни, 2002. - 52 с.

REFERENCES

1. Afanasyev-Chuzhbinskiy A.S. Poezdka v YuzhnuyuRossiyu / AleksandrStepanovich Afanasyev- Chuzhbinskiy. - Sankt-Peterburg : Tip. Mor. m-va, 1861. - Ch. 1 : OcherkiDnepra. - 1861. - 465 s.

2. BoplanHiiomLevasserde. OpysUkrainy, kilkokhprovintsiiKorolivstvaPolskoho, shchotiahnutsiavidkordonivMoskoviidohranytsTransilvanii, razom z yikhnimyzvychaiamy, sposobomzhyttia i vedenniavoien / Per. z frants. Ya.I. Kravtsia, Z.P. Borysiuk. - K.: Naukovadumka; Kembridzh (Mas.): Ukr. nauk. in-t, 1990. - 256 s.

3. Vyshnevskyi V.I. RikaDnipro / ViktorIvanovychVyshnevskyi. - K.: Interpres LTD, 2011. - 384 s.

4. VlasovO.Yu. Dniprovskiporohyzadzherelamykin. XVI-XVIII st. [Elektronnyiresurs]. - Rezhymdostupu: http://svit.in.ua/stat/st58.htm.

5. HerodotizHalikarnasu. Skifiia. NaidavnishyiopysUkrainy z V st. peredKhrystom: naukovo-khudozhnie vydannia / Zared. B.I. Hnatiuka. - K.: firma «Dovira», 1992. - 72 s.

6. Herodot. Istorii v deviatyknyhakh / Per., peredm. taprym. A.O. Biletskyi; Red. kol.: P.P. Tolochko, A.S. Rusiaieva, M.V. Skrzhynska, Ye.VChernenko. - K.: Naukovadumka, 1993. - 576 s.

7. Devlad O. Lotsmanskishliakhytastezhkycherezporohy // Dniprovskilotsmany. Materiialydovyvchenniavyrobnychykhobiednan. - Kyiv: VseukrainskaAkademiiaNauk, 1929. - Vypusk I. - S. 113-124.

8. Dniprovskilotsmany: narysy z istoriitaistoriohrafii / V.M. Andrieiev, S.M. Bilivnenko, O.F. Bielov ; Khersonskaderzh. morskaakad. [tain.]. - Kherson : Khersonskyiderzh. morskyi un-t, 2012 . - 351 s.

9. Ilovayskiy A.S. Dneprovskielotsmany / Sost. inzh. AlekseyStepanovichIlovayskiy; Kiev. okr. put. soobshch. - K. : tip. T.G. Meynandera, 1910. - 55 s.

10. Ylovaiskyi A.S. Dneprovskyeporohy / AlekseiStepanovychYlovaiskyi. - K. : Typ. T.H. Meinandera, 1911. - 155 s.

11. KnyhaBolshomuChertezhu / Zared. K.N. Serkynoi. - M.-L. : Yzdatelstvo AN SSSR, 1950. - 234 s.

12. Kozar P.A. LotsmanyDniprovykhporohiv: Istorychnyinarys / PavloAntonovychKozar. - Dnipropetrovsk: Vyd-vo DDU, 1996. - 96 s.

13. KonstantinBagryanorodnyy. Obupravleniiimperiey: [Grech.] tekst, per., komment. / KonstantinBagryanorodnyy ; Pod. red. G.G. Litavrina, A.P. Novosel'tseva; [Vved. G.G. Litavrina; AN SSSR. In-t istorii SSSR. In-t slavyanovedeniya i balkanistiki]. - 2-e izd., ispr. - M.: Nauka, 1991. - 493 s. - (Drevneyshieistochnikipoistoriinarodov SSSR).

14. Litopysruskyi / Per. z davnorus. L.Ye. Makhnovtsia; Vidp. red. O.V. Myshanych. - K.: Dnipro, 1989. - 591 s.

15. Maksimovich N.I. Dnepr i egobasseyn: istoriya i gidrografiyareki. SovremennyematerialypogidrologhDnepra i egoglavneyshikhpritokov, s prilozhenіemkart, grafikov, planov, vidovvazhneyshikhmestnostey i gidrotekhnicheskikhsooruzhenіy i poverstnymukazatelemreki / NikolayIvanovichMaksimovich. - Kiev: Tip. S.V Kulzhenko, 1901. - Kn. 1: Dnepr i egobasseyn: istoriya i gidrografiyareki. - 408 [8, 370, 30] s.

16. Mordovskoi M. Dnipro v hospodarskomuzhyttistepovoiUkrainy v ostanniichverti ХУ!!! st. // Muzeinyivisnyk. - 2008. - № 8. - S. 96-105.

17. Omelchenko H.M. SpohadylotsmanaporohivDniprovykh / H.M. Omelchenko. - D. : Sich, 1998. - 159 s.

18. Rusov A.A. Russkietrakty v kontseKhVII i nachale XVIII vekov i nekotoryedannye o Dnepreizatlasakontsaproshlogostoletiya: referaty s kartami / AlekseyAlekseevichRusov. - K.: tipografiya F.P. Fritsa, 1876. - 151 s.

19. Starostin V Dnipropetrovsk: mistozabutykhmist. Misto AND // EkspedytsiiaKhKhI. - № 7(121). - 2012.

20. Tekhmchniyarkhv PAT «Ukrgіdroproekt». - Od. zb. 745 (Malyshev VM. IstoriyaDneprovskoyproblemy (proektyshlyuzovaniyaporozhistoychastiDnepra). Zapiska). - 1925. - 90 s. - (Arkuslnnepronumerovan - Avt.).

21. Foss A.G. Du^rovs^e porogi i ikhvhyamenatorgovyesnoshenya Pri-Dnkprovskago rayona / Sost. kherson. vremennyykupets i inzhenerAntonGeorgievichFoss. - Kherson: Tip. N.O. Vashchenko, 1885 - 34 s.

22. Shapar A.H. Ekoloho-ekonomichni problemyperevoduekosystemyrichkyDniprodorezhymustalohofunktsionuvannia / A.H. Shapar, O.O. Skrypnyk, S.M. Smetana // Ekolohiia i pryrodokorystuvannia. - 2011. - Vyp. 14. - S. 26-48.

23. Shvets H.Y. MnohovekovaiayzmenchyvoststokaDnepra / HryhoryiYvanovychShvets. - Lenynhrad: Hydrometeoyzdat, 1978. - 83 s.

24. Evarnitskiy D.Y. YstoryiazaporozhskykhKozakov. - T II. - SPb.: Typohrafyia Y.N. Skorokhodova, 1895. - 624 s.

25. Yavornytskyi D.I. Dniproviporohy: albomfotohrafii z heohrafichno-istorychnym narysom / D.I. Yavornytskyi. - Kharkiv : DerzhavnevydavnytstvoUkrainy, 1928. - 209 s.

26. Yatsyk A.V. DopytanniashchodospuskuKyivskohovodoskhovyshcha / A.V Yatsyk, Ye.O. Yakovlev, V.O. Osadchuk. - Kyiv: Oriiany, 2002. - 52 s.

Размещено на Allbest.ru