Особливості здійснення цивільного судочинства на теренах Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Особливості здійснення цивільного судочинства на теренах Рейхскомісаріату «Україна» (1941-1944 рр.)

Н. Колісник

Переяслав-Хмельницький

Анотація

У статті розглядається практична діяльність місцевих цивільних судів. Автор публікації доводить, що гітлерівська окупація України призвела до руйнації усталених соціальних відносин, спотворила, але так і не змогла припинити їх. Будь-яке суспільство живе за власними закономірностями, враховуючи які, державно-політичні режими здатні шляхом регулятивного впливу підпорядкувати їх, направивши у бік реалізації власних цілей, завдань і програм. У роки війни правлячий у нашій країні окупаційний режим зустрівся з цією ж проблемою. Гітлерівці змушені були застосовувати саме цей шлях у стосунках із окупованим суспільством. Одним із засобів досягнення цього завдання стало створення в окупованій Україні судів цивільної юрисдикції. Тому вивчення цих взаємин між українським суспільством і окупаційним режимом в їх регулятивній площині є актуальним завданням історичної науки, тим більше, що спеціальних досліджень із цієї тематики в Україні бракує.

Мета дослідження - на основі вивчення архівних джерел і публікацій з'ясувати основний зміст на напрям роботи місцевих цивільних судів, які функціонували на території РКУ. Використано порівняльний, системний, типологічний, хронологічний і ретроспективний методи, які допомогли узагальнити практику цивільних судів окупаційної адміністрації РКУ.

У дослідженні встановлено, що місцеві цивільні судові установи та адвокатура, незважаючи на жорстокий нацистський окупаційний режим, створювали правове підґрунтя для унормування соціальних відносин у різних сферах повсякденного життя.

Місцеві цивільні суди, які постали на теренах РКУ весною 1942 р., розв'язували цивільні спори та мали стати ефективним засобом спокою і дотримання правопорядку з боку населення. Але найслабшим місцем у їх діяльності стала неповноцінна нормативно- правова база, на основі якої здійснювалося тогочасне судочинство.

Ключові слова: окупаційний режим, Райхскомісаріат «Україна», цивільне право, цивільні суди, судовий процес, судді.

Аннотация

Колесник Н. Особенности осуществления гражданского судебного процесса на территории Рейхскомиссариата «Украина» (1941-1944 гг.).

В публикации рассматривается практическая деятельность местных гражданских судов на территории Рейхскомиссариата «Украина». Автор публикации утверждает, что гитлеровская оккупация Украины стала причиной существенного изменения социальных отношений, но так и не смогла их остановить. Любое общество существует за собственными закономерностями, учитывая которые государственно-политические режимы могут методом регулятивного влияния подчинить их, направить в сторону реализации собственных целей, задач и программ. В годы войны правящий в нашей стране оккупационный режим встретился с этой же проблемой. Гитлеровцы должны были использовать именно этот путь в отношениях с местным оккупированным обществом. Одним из путей осуществления этого задания стало создание в оккупированной Украине судов гражданской юрисдикции. Поэтому изучение отношений между украинским обществом и оккупационным режимом в их регулятивной плоскости является актуальной задачей исторической науки, тем более, что специальных исследований с этой проблематики в Украине не существует.

Цель исследования - на основе анализа архивных источников и публикаций выяснить основное содержание и направления работы местных гражданских судов, которые функционировали на территории РКУ. При этом использованы сравнительный, типологический, хронологический и ретроспективный методы, которые помогли обобщить практику гражданских судов оккупационной администрации РКУ.

В исследовании установлено, что местные гражданские судебные учреждения, несмотря на жестокий оккупационный режим, создавали правовую основу для регулирования социальных отношений в разных сферах повседневной жизни украинского общества. Местные суды гражданской юрисдикции, которые действовали на территории РКУ весной 1942 г. рассматривали гражданские иски и должны были стать эффективным средством создания правопорядка. Вместе с тем, самым слабым местом в их деятельности стала неполноценная правовая база, на основе использования которой осуществлялся судебный процесс.

Ключевые слова: оккупационный режим, Рейхскомиссариат «Украина», гражданское право, гражданские суды, судебный процесс, судьи.

Annotation

Kolesnik N. Specifics of civil proceedings on the territory of the Reichskommissariat «Ukraine» (1941-1944).

The article deals with the practical activity of the local civil courts. The author of publication argues that Hitler's occupation of Ukraine led to the destruction of established social relations, distorted, but has failed to stop them. Every society lives by its own laws, considering that, state - political regimes are capable by means their subordinate regulatory impact, directing towards the realization of their own goals, objectives and programs. During the war, the ruling in our country occupation regime met with the same problem. Wanted or not, but the Nazi fugleman had to use it this way in dealing with the occupied society. One means of achieving this objective was the creation in occupied Ukraine courts of civil jurisdiction. Therefore, the study of the relationship between the Ukrainian society and the occupation regime in their supervisory plane is an important task of history, especially those special studies of this topic in Ukraine are lacking.

The aim of the study- based on the research of archival sources and publications to find out the main content of the direction of the local civil courts, which operate in the RKU. Used comparative, systematic, typological, chronological and retrospective methods that help summarize the practices of the civil courts of the occupation administration RKU.

The study found that local civilian judiciary and the legal profession, despite the brutal Nazi occupation regime, created a legal basis to regulate social relations in different spheres of everyday life. The local civil courts, which appeared in the territory RRU in the spring of 1942, solve civil disputes and had become an effective tool for peace and respect for the rule of law on the part of the population. But the weak spot in their activities become inadequate legal and regulatory framework upon which carried the then justice. Keywords: occupational regime, Reichskommissariat «Ukraine», civil law, civil courts, trial, judge.

Період Другої світової війни став для України особливо трагічним, адже територія нашої країни була окупована Німеччиною та її сателітами. Українське суспільство на кілька років опинилося в орбіті реалізації злочинних планів політичних лідерів Третього Рейху, які передбачали перетворення завойованого територіального масиву на майбутній «життєвий простір», у якому могли повноцінно жити лише представники «арійської раси». Українцям відводилася другорядна роль, яка передбачала втрату права на будь-які ознаки власної державності, масове вимирання та інтелектуальну деградацію. цивільний суд окупаційний райхскомісаріат україна

Ці положення вже стали аксіоматичними і не потребують додаткової аргументації. Тим більше, що цій проблемі присвячена велика кількість спеціальних досліджень. Та все ж у цьому проблемно-тематичному блоці міститься немало лакун, заповнення інформаційних прогалин яких дозволяє дещо по-іншому переосмислити соціальний досвід і наслідки тієї війни. Стосуються ці прогалини насамперед історії соціального порядку, відносин, які виникали в місцевому середовищі, спроб німецької окупаційної адміністрації нормативними приписами їх врегулювати.

Гітлерівська окупація України призвела до руйнації усталених соціальних відносин, спотворила, але так і не змогла припинити їх. Будь-яке суспільство живе за власними закономірностями, враховуючи які, державно- політичні режими здатні шляхом регулятивного впливу підпорядкувати їх, направивши у бік реалізації власних цілей, завдань і програм. У роки війни правлячий у нашій країні окупаційний режим зустрівся з цією ж проблемою. Бажали цього чи ні, але гітлерівські верховоди змушені були застосовувати саме цей шлях у стосунках із окупованим суспільством. Одним із засобів досягнення цього завдання стало створення в окупованій Україні судів цивільної юрисдикції. Тому вивчення цих взаємин між українським суспільством і окупаційним режимом у їхній регулятивній площині є актуальним завданням історичної науки, тим більше, що спеціальних досліджень з цієї тематики в Україні явно бракує.

Зазначимо, що сформульована проблема реалізована вітчизняними дослідниками лише частково. Так, зокрема, окремі питання функціонування судової системи в Райхскомісаріаті «Україна» (далі - РКУ) у своїх працях досліджують О. Гончаренко [1, с. 120-125; 2, с. 36-41; 3; 4; 5, с. 56-74], М. Куницький [18; 19, с. 275-309] і В. Шайкан [2022]. Але здебільшого ці автори намагаються реконструювати порядок роботи юридичних (правових) відділів місцевих управ, тогочасну практичну діяльність судових установ, проблеми матеріально-технічного та кадрового забезпечення. У результаті, проблема висвітлена в сучасній історіографії частково та в загальному вигляді.

Мета статті - проаналізувати повсякденну процесуальну практику цивільних судів у РКУ та з'ясувати їх реальне місце в розв'язанні суперечок і спорів, які виникали в окупованому українському соціумі.

Із початком встановлення окупаційної влади на теренах РКУ німецькі управлінці зустрілися з проблемою нормативного врегулювання соціальних відносин у місцевому суспільстві. Вирішити ці питання шляхом застосування виключно силових, репресивно-каральних норм і позасудових засобів впливу було неможливо, адже соціальне життя передбачало існування цілого переліку цивільних прав та обов'язків, елементів громадянського статусу особи тощо.

Першими зустрілися з цією проблемою керівники військових комендатур Вермахту, розміщених на окупованих територіях. Саме вони дозволяли створювати тимчасові судові інституції. Утім, це також не вирішило проблеми, адже на той час ще не існувало повноцінної нормативно-правової бази, на основі якої врегульовувались дані питання. Допущення до використання в тимчасових судових інстанціях радянського законодавства також не вирішувало цих питань, бо умови соціального життя були істотно змінені, з>явилися абсолютно інші відносини цивільного характеру. Наприклад, євреї втрачали право на власність, яка оголошувалася державною. Частина місцевого населення отримала право на заняття підприємницькою діяльністю, а бажаючі могли отримати частину комунальної власності в оренду. Колишні радянські військовополонені, звільнені з полону в 1941 р., взагалі користувалися відмінним від решти населення соціально-правовим статусом. До того ж і в цьому випадку потрібно було на фаховому рівні вибирати із цієї, часто кодифікованої системи нормативних приписів, правові норми, які й становили предмет регулювання цивільних відносин.

Поза німецьким втручанням цю проблему неможливо було вирішити. Будь-яка ініціатива працівників органів місцевого управління німецьким керівництвом всерйоз не сприймалася [7, арк. 44; 8, арк. 1-25, 26-52, 53-96, 97-117]. Своєрідний вихід із ситуації був віднайдений і полягав у тому, що частина повноважень майбутніх судових інстанцій передавалася керівництву органів місцевого управління. А для більш-менш однакового врегулювання цивільних правовідносин при міських і районних управах створювалися юридичні (правові) відділи.

Цивільні судові установи, відомі як суди шліхтерів, відповідним нормативним актом райхскомісара були створені 15 березня 1942 р. Одночасно із цивільними в Україні почали діяти кримінальні суди, відомі як суди шефенів. Але уведення в дію розпорядження райхскомісара дещо затримувалося [9, арк. 8; 10, арк. 78; 16, арк. 51]. Причина цього не лише в небажанні місцевих німецьких керівників створювати судові установи, а й у тому, що для цього не вистачало елементарних речей: службових приміщень, канцелярського устаткування і, найголовніше, обізнаних фахівців у галузі права, до того ж лояльно налаштованих до окупаційної влади.

Усі питання, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням роботи цивільних судів, покладалися на органи місцевого управління [15, арк. 10]. Заробітну плату працівникам судів також виплачувала місцева управа [14, арк. 1]. Залежно від кваліфікації суддівського корпусу в середньому заробітна плата для них встановлювалась у розмірі 950 крб. Встановлювалися і надбавки до зарплати в розмірі 30% від посадового окладу. Також працівники судових установ могли забезпечуватися їжею у службових їдальнях, які відкривалися за дозволами районного чи міського керівництва [12, арк. 1, 5, 20].

Як засвідчують оригінальні архівні документи, місцеві управлінці не завжди виконували вказівки німецької адміністрації щодо повноцінного матеріально-технічного забезпечення працівників судових установ. Так, у Полтаві районний та міський цивільний суд разом із канцеляріями та штатом технічних працівників знаходився в одному приміщенні. Разом із цими установами там же працював і нотаріат. Для двох судових установ призначалася одна зала судових засідань, а для чотирьох суддів був облаштований лише один кабінет. Тому вони працювали, заважаючи одне одному. Службові приміщення не були обладнані достатньою кількістю меблів. До того ж частина службових приміщень не опалювалася, що унеможливлювало їх використання в холодні пору року [12, арк. 1, 19]. Аналогічна ситуація простежується і в інших регіонах РКУ

Незважаючи в цілому на позитивну діяльність цивільних судів, їх штат час від часу скорочувався [14, арк. 1]. При цьому зменшувалася не лише кількість суддів, а й, власне, скорочувався технічний апарат - діловоди, секретарі, перекладачі тощо, без яких досить важко було налагодити повноцінну роботу відповідної установи. Причина цього полягала в прагненні німецьких керівників зменшити витрати на управлінський персонал, а також у збільшенні кількості осіб, які відправлялися на роботу до Німеччини. Існували також випадки, коли в умовах гострого кадрового голоду шліфени одночасно виконували ще й повноваження шефенів чи нотаріусів [13, арк. 34].

Німецькі нормативні акти передбачали особливий порядок заміщення посад шліхтерів. Зрозуміло, що колишні комуністи, службовці органів НКВС та євреї не мали права навіть претендувати на ці посади. Не могли бути шліхтерами й громадяни Німеччини. Зазвичай призначення на ці посади отримували особи, обізнані з юриспруденцію [17, арк. 1].

Відповідно до нормативних установок, які надходили від центральних установ РКУ, шліхтери уповноважувалися на розгляд справ щодо майнових спорів, розмірів та умов сплати аліментів, позбавлення батьківських прав, призначення над особою опіки та представництва, складання заповіту, усунення від отримання спадщини, надання права на одруження та розлучення, встановлення часу та місця народження [12, арк. 39].

Службовий нагляд за роботою шліфенів здійснювався правовими відділами генеральних комісаріатів. Безпосередній контроль за їх фаховою діяльністю здійснював гауптшліхтер (обершліхтер), який призначався з числа найбільш підготовлених і кваліфікованих суддів. Він ніс особисту відповідальність за вірність та одноманітність прийнятих шліхтерами рішень.

Для координації роботи шліхтерів з ініціативи німецького керівництва в кожному генеральному комісаріаті проводилися службові наради. На них представники правових відділів генеральних комісаріатів ознайомлювали присутніх із різноманітними інструктивними матеріалами, проводили для них лекції. Під час цих службових зустрічей виступали кращі судді, які ознайомлювали своїх колег із досвідом роботи [13, арк. 34].

В організаційному плані установи місцевих цивільних судів складалися з камер шліхтерів. При кожному гебітскомісаріаті створювалися касаційні камери. Камера шліхтера складалася із судді, секретаря, судового виконавця та необхідної кількості канцелярських службовців. Передбачався спрощений порядок судового процесу. Якщо обидві сторони спору подавали позовну заяву в один день, то вона розглядалася негайно. Шліхтер мав право ухвалювати рішення і на основі усних пояснень сторін процесу. У разі подачі письмових пояснень, шліхтер мав право не викликати свідків [14, арк. 7].

Суб'єкти цивільного процесу мали право на оскарження рішення шліхтера. Для цього вони зверталися до касаційної камери. Для розгляду касаційної скарги передбачався місячний термін [14, арк. 8].

У судовому процесі могли брати участь і адвокати. Так само, як і судді, зайняти посаду адвоката не мали права колишні працівники органів НКВС, євреї та так звані радянські активісти. Подекуди до цих осіб висувалися ще й додаткові вимоги: двохрічний досвід роботи, вік більш як 25 років, особи раніше позбавлені адвокатської практики, жінки. А в усьому іншому порядок призначення претендентів на заняття адвокатською практикою був схожим на порядок призначення суддів [11, арк. 1, 2, 31, 32].

За надання населенню юридичної допомоги адвокати мали право на отримання грошової винагороди. Отримання винагороди продуктами харчування чи певними послугами заборонялося. У разі необхідності суддя мав призначити адвоката, який виконував свої послуги на безоплатній основі. Платні послуги чітко фіксувалися німецькими розпорядження, а розміри отриманих коштів заносилися до спеціальних формулярів. Зазвичай адвокати не мали права отримувати винагороду більшу, аніж 1% від вартості цивільного позову [6, арк. 1].

Зазначимо, що участь адвокатів у судових процесах здебільшого мала позитивний характер, адже місцеве населення отримало можливість захистити свої майнові права від незаконних на них посягань із боку інших представників місцевого населення.

Отже, місцеві цивільні судові установи та адвокатура, незважаючи на жорстокий нацистський окупаційний режим, створювали правове підґрунтя для унормування соціальних відносин у різних сферах повсякденного життя.

Таким чином, місцеві суди шліхтерів, які постали на теренах РКУ весною 1942 р., розв'язували цивільні спори й мали стати ефективним засобом спокою та дотримання правопорядку з боку населення. Але найслабшою ланкою у їхній діяльності стала неповноцінна нормативно-правова база, на основі якої здійснювалося тогочасне судочинство.

Джерела та література

1. Гончаренко О. Інститут правових радників у системі судочинства Рейхскомісаріату «Україна» (1941 - 1944 рр.) / О. Гончаренко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №6. Історичні науки: Зб. наукових праць. - Випуск 6: Ювілейний випуск до 175-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К., 2010. - 282 с.

2. Гончаренко О. Українські мирові суди в системі органів правосуддя гітлерівського окупаційного апарату влади Рейхскомісаріату «Україна»: організаційна структура, службова компетенція та основний зміст діяльності (1941 - 1944 рр.) / О. Гончаренко // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. - Випуск №202. - Частина ІІ. - Черкаси, 2011. - 151 с.

3. Гончаренко О. Функціонування правових відділів органів місцевого управління в системі судочинства Рейхскомісаріату «Україна» (1941 - 1944 рр.) / О. Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. - К., 2009. - Вип. 14. - С. 78-82.

4. Гончаренко О.М. Система органів місцевого управління на території рейхскомісаріату «Україна» та «військової зони». 1941 - 1944 рр. / О.М. Гончаренко, М.П. Куницький, О.Є. Лисенко; Ін-т історії України НАН України. - К., 2014. - 151 с.

5. Гончаренко О.М. Функціонування окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату «Україна» управлінсько-розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941 - 1944 рр.): монографія / О.М. Гончаренко. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - 600 с.

6. Державний архів Житомирської області. - Ф. Р-1152. - Оп. 1. - Спр. 3.

7. Державний архів Київської області (далі - ДАКО). - Ф. Р-2412. - Оп. 2. - Спр. 5.

8. ДАКО. - Ф.Р-2412. - Оп. 2. - Спр. 47.

9. Державний архів Полтавської області (далі - ДАПО). - Ф. Р-2795. - Оп. 1. - Спр. 8.

10. ДАПО. - Ф. Р.-2795. - Оп. 1. - Спр. 8.

11. ДАПО. - Ф. Р-2302. - Оп. 1. - Спр. 2.

12. ДАПО. - Ф. Р-2302. - Оп. 1. - Спр. 5.

13. ДАПО. - Ф. Р-2360. - Оп. 1. - Спр. 1.

14. ДАПО. - Ф. Р-8676. - Оп. 2. - Спр. 5.

15. Державний архів Рівненської області. - Ф. Р-52. - Оп. 2. - Спр. 15.

16. Державний архів Херсонської області. - Ф. Р-1501. - Оп. 3. - Спр. 8.

17. Державний архів Черкаської області. - Ф. Р-2327. - Оп. 1. - Спр. 1.

18. Куницький М.П. Соціально-правовий статус місцевого населення Рейхскомісаріату «Україна» (1941 - 1944 рр.): монографія / М.П. Куницький. - К.: Ш «НВЦ «Профі», 2014. - 564 с.

19. Куницький М.П. Функціонування установ шліфенів та шефенів на теренах Рейхскомісаріату «Україна»: аналіз судової практики (1941 - 1944 рр.) / М.П. Куницький // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. - К., 2014. - Вип. 29. - 110 с.

20. Шайкан В. Німецька система судочинства та діяльність українських правових відділів у роки тимчасової гітлерівської окупації України / В. Шайкан // Безсмертя подвигу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 22 квітня 2005 р. / Київський національний університет внутрішніх справ. - К.: ВПЦ МВС України, 2006. - 311 с.

21. Шайкан В. Стан системи судочинства на території Рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2007. - Вип. 11.

22. Шайкан В. Повсякденне життя українців у роки німецької окупації. 1941 - 1944 / В. Шайкан. - К., 2010. - 80 с.

References

1. Honcharenko O. Instytut pravovykh radnykiv u systemi sudochynstva Reikhskomisariatu «Ukraina» (1941 - 1944 rr.) / O. Honcharenko // Naukovyi chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. Seriia №6. Istorychni nauky: Zb. naukovykh prats. - Vypusk 6: Yuvileinyi vypusk do 175-richchia Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. - K., 2010. - 282 s.

2. Honcharenko O. Ukrainski myrovi sudy v systemi orhaniv pravosuddia hitlerivskoho okupatsiinoho aparatu vlady Raikhskomisariatu «Ukraina»: orhanizatsiina struktura, sluzhbova kompetentsiia ta osnovnyi zmist diialnosti (1941 - 1944 rr.) / O. Honcharenko // Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia: Istorychni nauky. Vypusk №202. Chastyna II. - Cherkasy, 2011. - 151 s.

3. Honcharenko O. Funktsionuvannia pravovykh viddiliv orhaniv mistsevoho upravlinnia v systemi sudochynstva Reikhskomisariatu «Ukraina» (1941 - 1944 rr.) / O. Honcharenko // Chasopys ukrainskoi istorii / Za red. doktora istorychnykh nauk, profesora A.P.Kotsura. - K., 2009. - Vyp. 14. - S. 78-82.

4. Honcharenko O.M. Systema orhaniv mistsevoho upravlinnia na terytorii raikhskomisariatu «Ukraina» ta «viiskovoi zony». 1941 - 1944 rr. / O.M. Honcharenko, M.P. Kunytskyi, O.Ie. Lysente; In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy. - K., 2014. - 151 s.

5. Honcharenko O.M. Funktsionuvannia okupatsiinoi administratsii Raikhskomisariatu «Ukraina» upravlinsko-rozporiadchi ta orhanizatsiino-pravovi aspekty (1941 - 1944 rr.): monohrafiia / O.M. Honcharenko. - K.: NPU imeni M.P. Drahomanova, 2011. - 600 s.

6. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti. - F.R-1152. - Op. 1. - Spr. 3.

7. Derzhavnyi arkhiv Kyivskoi oblasti (dali - DAKO). - F.R-2412. - Op. 2. - Spr. 5.

8. DAKO. - F.R-2412. - Op. 2. - Spr. 47.

9. Derzhavnyi arkhiv Poltavskoi oblasti (dali - DAPO). - F.R-2795.- Op 1. - Spr. 8.

10. DAPO. - F.R.-2795. - Op. 1. - Spr. 8.

11. DAPO. - F.R-2302. - Op. 1. - Spr. 2.

12. DAPO. - F.R-2302. - Op. 1. - Spr. 5.

13. DAPO. - F.R-2360. - Op. 1. - Spr. 1.

14. DAPO. - F.R-8676. - Op. 2. - Spr. 5.

15. Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti. - F.R-52. - Op. 2. - Spr. 15.

16. Derzhavnyi arkhiv Khersonskoi oblasti. - F.R-1501. - Op. 3. - Spr. 8.

17. Derzhavnyi arkhiv Cherkaskoi oblasti. - F.R-2327. - Op. 1. - Spr. 1.

18. Kunytskyi M.P. Sotsialno-pravovyi status mistsevoho naselennia Raikhskomisariatu «Ukraina» (1941 - 1944 rr.): monohrafiia / M.P. Kunytskyi. - K.: PP «NVTs «Profi», 2014. - 564 s.

19. Kunytskyi M.P. Funktsionuvannia ustanov shlifeniv ta shefeniv na terenakh Raikhskomisariatu «Ukraina»: analiz sudovoi praktyky (1941-1944 rr.) / M. Kunytskyi // Chasopys ukrainskoi istorii / Za red. doktora istorychnykh nauk, profesora A.P. Kotsura. - K., 2014. - Vyp. 29. - 110 s.

20. Shaikan V. Nimetska systema sudochynstva ta diialnist ukrainskykh pravovykh viddiliv u roky tymchasovoi hitlerivskoi okupatsii Ukrainy / V. Shaikan // Bezsmertia podvyhu: Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii, Kyiv, 22 kvitnia 2005 r. / Kyivskyi natsionalnyi universytet vnutrishnikh sprav. - K.: VPTs MVS Ukrainy, 2006. - 311 s.

21. Shaikan V. Stan systemy sudochynstva na terytorii Reikhskomisariatu «Ukraina» ta viiskovoi zony v roky hitlerivskoi okupatsii / V. Shaikan // Storinky voiennoi istorii Ukrainy: Zb. nauk. statei / NAN Ukrainy. In-t istorii Ukrainy. - K., 2007. - Vyp. 11.

22. Shaikan V. Povsiakdenne zhyttia ukraintsiv u roky nimetskoi okupatsii. 1941 - 1944. / V. Shaikan. - Kyiv, 2010. - 80 s.

Размещено на allbest.ru