Федір Федорович Терещенко - авіатор та меценат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Федір Федорович Терещенко - авіатор та меценат

Oлеся Ткаченко

Вікторія Грукач

У статті, на основі матеріалів архівів, історичної літератури, аналізується підприємницька діяльність цукропромисловця Федора Федоровича Терещенка. Розкривається його внесок у розвиток вітчизняної авіації.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових публікацій зробити комплексний аналіз, з 'ясувати концептуальну спрямованість цього пласту інформації. Стаття написана у руслі сучасних підходів до аналізу історіографічних джерел і базується на засадах історизму, об 'єктивності, системності, плюралізму. При написанні статті були використанні такі методи як: історичний, хронологічний, аналізу та порівняння.

У роботі розглядається підприємницька, благодійна і громадська діяльність цукропромисловця Ф.Ф.Терещенка в Україні у другій половині ХІХ- на початку ХХст. Частково досліджується генеалогія родини, її внесок у розвиток вітчизняної економіки, вивчається роль Ф.Ф.Терещенка у розвитку вітчизняної авіації. Зроблено висновок про значення підприємницької і благодійної діяльності Ф. Ф. Терещенка для розвитку України у досліджуваний період.

Ключові слова: промисловці, підприємці, благодійність, авіація, аероплани, моноплани.

Ткаченко О., Грукач В. Федор Федорович Терещенко - авиатор и меценат.

В статье, на основании материалов архивов, исторической литературы, анализируется предпринимательская деятельность сахарозаводчика Ф. Ф. Терещенка в Украине. Раскрывается его вклад в развитие отечественной авиации.

Цель исследования состоит в том, чтобы на основе изучения научных публикаций сделать комплексный анализ, выяснить концептуальную направленность этого пласта информации. Статья написана в русле современных подходов к анализу историографических источников и базируется на принципах историзма, объективности, системности, плюрализма. При написании статьи были использованы такие методы как исторический, хронологический, анализа и сравнения.

В работе исследуется предпринимательская, благотворительная и общественная деятельность сахарозаводчика Ф.Ф.Терещенка в Украине во второй половине XIX - начале ХХ в. Частично исследуется генеалогия семьи, ее вклад у развитие отечественной экономики, изучается роль Ф. Ф. Терещенка в развитии отечественной авиации. Сделан вывод о значении предпринимательской и благотворительной деятельности Ф. Ф. Терещенка для развития Украины в исследуемый период.

Ключевые слова: промышленники, предприниматели, благотворительность, авиация, аэропланы, монопланы.

Tkachenko O., Grukach V. Fedor Fedorovych Tereshenko - aviator and philanthropist.

Business and philanthropic activity of the Fedor Fedorovych Tereshenko in Ukraine has been analized in the present work on the basis of archives materials and historical literacy works. Analized F.F. Tereshenko s role in the development of native aviation.

The purpose of the study is the fact that by studying of publications to make a comprehensive analysis, clarify the conceptual orientation of this layer of information. The article is written in the tideway of modern approaches to the analysis of historiographical sources and is based on the principles of historicism, objectivity, consistency, pluralism. By writing the article we used such methods as historical, chronological, analysis of research work and comparison.

The qeneoloqy of the family, its contribution in to the development of the native economy has been analized F.F. Tereshenko's role in the development of native aviatiene. The couclusion has been draw the about significance of business and philanthropic activity of F.F. Tereshenko for the development of Ukraine in the period under the review.

Keywords: industrialists, businessmen, bourgeoisie, aviation, airplanes, monoplane .

Значний слід в історії України і Києва залишила знаменита родина цукропромисловців Терещенків. Діяльність Терещенків розгорталась у кількох напрямках: торгівля і підприємництво, державна служба і суспільна діяльність, освіта і благодійність. Не випадково у родинному Терещенківському дворянському гербі був вказаний девіз - «Прагнення до суспільних справ». Повністю відповідала цим словам і діяльність сім'ї Терещенків. Накопичення капіталу не було їх головною метою, воно йшло паралельно з удосконаленням виробництва і створенням умов для ефективної роботи цукрових заводів. Поряд з тим, прибуток від підприємницької діяльності йшов на благодійні цілі.

Підприємці своїм капіталом підтримували розвиток Києва. Це їхнім коштом будувалися та діяли лікарні, притулки, гімназії, училища. Багато зробили цукропромисловці і для розвитку культури. О.М.Терещенко на добродійні та просвітні установи пожертвував загалом 5 млн. руб., з яких Київ одержав 2 млн. [4, с.48]. Практично на кошти його старшого сина Івана Миколайовича утримувалась приватна художня школа українського художника і педагога М.І.Мурашка. На їхні пожертвування були побудовані кілька ремісничих училищ, жіночі і чоловічі гімназії, лікарні, притулки для бездомних, пологові будинки. Терещенки були збирачами, знавцями і меценатами мистецтва. Саме завдяки Миколі та Федору Артемовичам та їхнім дітям Івану, Олександру, Варварі та Ользі Київ має тепер зібрання чотирьох державних музеїв: Т.Г.Шевченка, українського образотворчого мистецтва, західного та східного мистецтва. Велика заслуга родини Терещенків у розвитку вітчизняної авіації, зокрема, у будівництві монопланів та аеропланів. Особливий інтерес викликає життя і діяльність Федора Федоровича Терещенка.

Федір Терещенко ще з дитинства цікавився авіацією. Цей інтерес і відіграв вирішальну роль при виборі навчального закладу. У серпні 1907 р. Федір Федорович вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту імператора Олександра II [5, арк.6]. Вибір навчального закладу не був випадковим. Справа у тому, що у політехнічному інституті з 1906 р. діяв гурток повітроплавання. Його очолював учень М.Жуковського професор механіки Микола Борисович Делоне [1, с.250].

У листопаді 1909 р. гурток перетворився у Київське повітроплавне товариство, а Ф.Ф.Терещенко став одним із його лідерів. На жаль, Федір Федорович не закінчив навчання і в січні 1912 р. з політехнічного інституту був відрахований [4, с.83]. Але, не дивлячись на це, усе своє життя він продовжував займатись авіацією.

Відвідуючи гурток повітроплавання, Федір Терещенко познайомився з Володимиром Григор'євим, талановитим авіатором. Результатом знайомства стало те, що В.Григор'єв став працювати у Ф.Терещенка. Їх співпраця була тривалою. За період з серпня 1909 р. до 1917 р. В.Григор'єв працював у підприємця спочатку рядовим службовцем, потім - службовцем у головній конторі, а пізніше - у Червонській аеромайстерні і на заводі [2, с.3] Необхідно зазначити, що В.Григор'єв не лише працював у Ф.Терещенка, а й був його найближчим товаришем і помічником. У відділі рукописів ЦНБ АН України збереглася фотокартка Федора Федоровича з дарчим надписом В.Григор'єву: «глубокоуважаемому и дорогому первому сотруднику по авиации» [4, с.83]

Федір Федорович був переконаний у необхідності розвивати вітчизняну авіацію, тому за власні кошти весною 1909 р. він заснував власну аеропланну майстерню. Потрібно згадати, що Федір Федорович отримав 1/3 частину майна спадкоємців Федора Артемовича Терещенка. За заповітом йому належало близько 19 тис. десятин землі і 15 маєтків. За даними головної контори Ф.Ф.Терещенка, його дійсний капітал становив 8 623 784 руб. [6, арк.3].

Аеропланна майстерня знаходилась у маєтку Червоне Житомирського повіту Волинської губернії. Недалеко від неї був і аеродром, теж побудований на кошти Федора Федоровича, що являв собою зарослу травою земельну ділянку площею 41 га [7, арк. 3]

З опису Червонської аеромайстерні можна зробити висновок, що в ній знаходились різні моноплани та аероплани. У сімейному фонді Терещенків, що знаходиться у ЦДІА України, є відомості, які свідчать, що на липень 1910 р. аеропланів, монопланів та деталей до них у майстерні Ф. Терещенка було на суму близько 12 тис. руб. [8, арк.5].

Організація авіаційного виробництва потребувала значних коштів. У 1910-1915 рр. Терещенко вклав безпосередньо у майстерню близько 150 тис. руб. і ще 720 тис. руб. витратив на побудову у маєтку будинків для службовців, конструкторів та авіаторів [1, с.254].

У сімейному архівному фонді зберігаються статистичні дані про Червонську аеромайстерню за 1913 р. У середньому в майстерні працювало 25 чоловік: 18 робітників і сім службовців, із них штатних - 4, тимчасових - 3. Річна заробітна платня робітників становила 5 тис. 942 руб. 79 коп., а службовців - 16 тис. 519 руб. Загалом утримання робітників і службовців обходилось Ф.Ф.Терещенку у 1090 тис. руб. 22 коп. на рік [10, арк.7].

Перший літальний апарат у Ф. Терещенка з'явився у травні 1909 р. і був виписаний із Франції. Поштовхом для створення аероплану власної системи стала пропозиція М. Жуковського до Ф.Ф.Терещенка взяти участь у повітроплавальній виставці у Москві.

Прийнявши пропозицію, Ф. Терещенко вирішив побудувати аероплан своєї власної конструкції. До початку виставки, а саме до 25 грудня 1909 р. літак Федора Федоровича по типу монопланів Л.Блеріо був готовий.

Також до початку виставки Ф. Терещенко встиг видати альбом фотографій і креслень, які відображали особливості конструкції нового літака [13]. Винаходи молодого авіаконструктора зацікавили учасників виставки і Ф. Терещенку запропонували зробити доповідь у секції повітроплавання. У грудні 1909 р. газета «Киевлянин» вмістила невелику статтю про те, що студент політехнічного інституту Ф.Ф. Терещенко виступив у Москві на з'їзді природодослідників з доповіддю про особливості конструкції нового аероплану. Газета писала, що всі частини аероплану виконані дуже точно, двигун системи Анзані виписаний з-за кордону. Свій аероплан молодий винахідник вважав лише першим кроком і прагнув до створення у подальшому більш досконалої конструкції [4, с.85].

Після цих подій Федір Терещенко, якому виповнився 21 рік, поїхав до Франції вчитись авіаторській справі у Л.Блеріо. Під час однієї з поїздок Федір Федорович навчився літати і, повернувшись додому, вирішив отримати звання пілота. Терещенко удосконалював свої уміння на аеродромі в Червонському. Збереглися документи, які це підтверджують: «... у с. Красівці Волинської губернії були здійснені польоти власником Червонського маєтку Федором Федоровичем Терещенком на своєму аероплані системи «Блеріо». Терещенко пролетів шість раз відстань близько двох верст, не торкаючись землі, робив повороти в повітрі і досягав висоти 12 метрів» [3, с.55].

2 серпня 1910 р. Федір Терещенко склав іспит на звання пілота - авіатора. У протоколі комісії, до складу якої входили секретар Київського товариства повітроплавання В.Д.Мержанові, капітан генерального штабу Н.Семенов, було вказано, що дворянин Ф.Ф.Терещенко вчився пілотажу самостійно на власному аеродромі у маєтку Червоне. Самостійно здійснив двадцять польотів. Так у Києві з'явився перший дипломований пілот.

Крім того, Ф. Терещенко став інструктором і сам навчав бажаючих літати. Але більшу частину часу він конструював літальні апарати. Після успіху на виставці у Москві молодий конструктор створив у 1910 р. пристрій для з'єднання дерев'яних частин аероплану. Цей прилад був запатентований на ім'я Ф.Ф.Терещенка. Так з'явилась нова модель - «Терещенко - 2». При будівництві своїх аеропланів авіатор ставив собі за мету досягти найбільшої міцності при найменшій вазі.

У серпні 1911 р. Терещенко разом з іншим молодим авіатором брав участь у «Київському авіаційному тижні», демонструючи свій «Терещенко - 3». А вже наступної весни побудував нову модель - моноплан з м'якими крилами і двигуном у сорок сил.

Федір Терещенко продовжував конструювати легкі літальні апарати. Його п'ята модель важила лише 330 кг , мала довжину фюзеляжу 7,1 м., маючи розмах крил 10 м. Вона могла нести грузи вагою до 150 кг, піднімаючись на висоту до двох тисяч метрів [8, арк. 13]. Крім того, перевага цієї моделі полягала ще й у системі самозапуску, яка дозволяла підніматись авіатору у повітря без сторонньої допомоги. Випробування цієї машини здійснював директор Червонської майстерні А.А.Пишеф. Він зазначав, що маршрут Червоне - Городище - Кагарлик - Київ - Червоне протяжністю 500 верств він пролетів без механіка. Цим польотом було покладено початок поширенню приватного туризму у Російській імперії на вітчизняних аеропланах.

У жовтні 1912 р. Ф.Ф.Терещенко отримав запрошення від Київського товариства повітроплавання взяти участь у Всеросійській виставці у Києві. Тоді ж Федір Федорович подав заявку на участь у конкурсі аеропланів за зовнішнім виглядом, але зазначив, що його апарати на виставці продаватись не будуть.

Одним із головних експонатів повітроплавального відділу Всеросійської торгівельно- промислової і сільськогосподарської виставки 1913 р. став аероплан «Терещенко - 5». Крім того, у павільйоні Червонської аеропланної майстерні демонструвалися пропелери, спеціальний віз для перевезення аеропланів, розроблений Ф.Ф.Терещенком намет-ангар для аеропланів. Авторство конструктора було захищене охоронним свідоцтвом (патентом), виданим міністерством торгівлі і промисловості [5, арк. 12].

31 січня 1914 р. Міністерство торгівлі і промисловості видало ще одне охоронне свідоцтво № 61829 дворянину Терещенку Федору Федоровичу, який проживав у м. Києві. Воно надавало привілеї на гнучке крило до аероплану [4, с.88] Опис, який надавався, пояснював зміст даного винаходу: «Винахід має своїм предметом систему крила для аеропланів, яка дозволяла регулювати швидкість руху апарату під час польоту, що мало досить важливе значення, особливо, коли справа стосувалась військової авіації. До цього часу змінювати швидкість можна було лише у вузьких межах, змінюючи положення самого апарату або змінюючи кут нахилу крил. Даний винахід дає можливість регулювати швидкість руху апарату у широких межах, не змінюючи кута польоту, одночасно міняти кут атаки [8, арк. 32].

Новизна і цінність винаходу Ф.Терещенка полягала в тому, що «гнучке крило» давало можливість змінювати кривизну і кут нахилу крила. Це мало велике значення в галузі повітроплавання, і особливо - військового, оскільки давало можливість змінювати швидкість руху аероплану під час польоту. Система крила Ф.Терещенка давала можливість одночасно міняти кут атаки крил і їх кривизну, тим самим у великих межах можна було регулювати швидкість польоту, не викликаючи можливості розширити межі регулювання швидкості, користуючись звичайним способом, тобто зміною апарату по відношенню до горизонту.

У 1916 р. Федір Федорович зареєстрував ще два винаходи: аеропланне крило із змінною кривизною поверхні і переносний пристрій для випробування дерева на гнучкість. Міністерство торгівлі і промисловості 29 квітня 1916 р. затвердило постанову відділу комітету з технічних справ про видачу привілею (патенту) на ім'я дворянина Ф.Ф.Терещенка на переносний пристрій для випробування дерева на гнучкість. У архівному сімейному фонді збереглась виписка із журналу відділу комітету технічних справ, де є опис даного пристрою [5, арк.6].

У Ф.Ф. Терещенка працювало багато талановитих людей, таких як В.Григор'єв, конструктор С.Зембинський, інженер В.Горден, студенти Київського політехнічного інституту Лебедів і Іоффе, запрошений з-за кордону пілот А.Пішоф. Навряд чи, працюючи серед них, Федір Федорович був єдиним автором технічних ідей, тим більше, що він не сам втілював їх у готові вироби. Однак в одному з листів Ф.Терещенко писав: «Винайшов і виготував нові за формою гвинти, які дають вражаючі результати... Ці гвинти я маю наміри розповсюджувати» [4, с.89].

Ім'я Ф.Ф. Терещенка стало широко відомим і через довірених осіб винахідник в Петербурзі підписав контракти з військовим відомством. А починаючи з 1913 р. Ф.Ф.Терещенко почав будувати аероплани на замовлення військового міністерства. Характерно, що Червонська аеромайстерня випускала апарати не лише власної конструкції, а й системи «Фарман», «Моран- Сольньє». Вартість одного аероплана складала від семи до дев'яти тисяч рублів. Але Федір Федорович не просто копіював іноземні моделі, а й удосконалював їх. Тому повітроплавальна частина головного військово-технічного управління генерального штабу присвоїла одній з таких

удосконалених моделей назву «Моран - Сольньє» - «Парасоль» системи Терещенко.

У березні 1913 р. Федір Федорович послав опис аероплану своєї системи у повітроплавальну частину Головного управління генштабу. У цьому ж місяці Головне управління, ознайомившись з документами, зробило замовлення на виготовлення аероплану для двох чоловік. Конструкторське бюро Червонської аеромайстерні розробило модель аероплану системи «Терещенко» для одного пілота та командира. Вартість цього апарата становила 8500 руб. [15, арк.5].

Влітку 1913 р. аеромайстерню у Червоному було розширено так, щоб можна було випускати до п'яти апаратів у місяць. Основним замовником цих аеропланів було військове відомство. У липні 1913 р. дане відомство замовило кілька аеропланів системи «Фарман - 16», «Ньюпорт» на суму 21 288 руб. У серпні цього ж року Ф. Терещенко побудував два аероплани системи «Моран - Сольньє» на два чоловіки, «Форман - 22» на суму 73600 руб. А у січні 1914 р. він отримав замовлення від військового відомства на вісім аеропланів «Форман - 22» за ціною дев'ять тисяч кожен і десять комплектів запасних деталей до них (на суму 93 034 руб. 40 коп.), куди входила вартість доставки на залізничну станцію [14, арк.22].

У серпні 1915 р. Головне військово-технічне управління замовило на аеропланному заводі 25 аеропланів системи «Моран - Сольнье», «Прасоль» і 25 комплектів запасних частин до них на суму 420 146 руб.

Всього військовим міністерством було здійснено замовлень на суму 792 633 руб. Через те, що у 1914 р. німецький уряд не пропустив на територію Росії спецматеріали, які були замовлені у Франції і перевозилися через територію Німеччини, Ф.Терещенко не зміг виконати повністю це замовлення. Але Федір Федорович знайшов вихід із складної ситуації, щоб не завдати збитків військовій авіації у кількісному відношенні. Замість десяти апаратів, які було замовлено, тобто вісім аеропланів «Форман - 22» і два моноплани «Маран - Сольньє» - «Парасоль» зміненої конструкції, були виготовлені десять апаратів «Форман - 22» і два моноплани типу «Терещенко» для одного чоловіка [1, с.263].

У зв'язку зі становищем на фронті у кінці 1914 р. виникла необхідність евакуювати майстерню із Червоного. Ф.Ф.Терещенко вирішив перебазувати її в Київ і перетворити в завод, що випускав би 150 літаків на рік. Для цього необхідні були площі у 4500 кв. м, щоб розмістити виробничі приміщення: майстерні по обробці металу і дерева, відділення для загинання дерев'яних деталей та труб та ін. Необхідно було закупити додаткове обладнання на 23 тис. руб. Планувалося, що на заводі буде працювати 388 чоловік: 1670 слюсарів, 90 столярів, 30 майстрів у механічному цеху, 15 зварювальників, сім механіків по двигунах та інші спеціалісти [7, арк.13].

Але, у зв'язку із загрозою окупації Києва, плани довелося змінити. У кінці серпня 1915 р. обладнання майстерні було відправлено до Москви. Завод розмістився на аеродромі на Ходинському полі. У цей же час організовується потяг - майстерня від Червонського заводу ім. Великого князя Олександра Михайловича, яка базувалася на Ходинському полі і була приписана до діючої армії [15, арк.5].

Майстерня, завданням якої було ремонтувати і збирати аероплани, які прибули з-за кордону, почала працювати у досить скрутних умовах: при морозах до двадцяти градусів, без необхідних приміщень і потрібної кількості робітників. Крім того, під час перевезення багато верстатів і апаратів було пошкоджено. Не дивлячись на ці обставини, роботи по ремонту апаратів були швидко налагоджені. Потяг - майстерня, що була розрахована на випуск 8-10 апаратів за місяць, показала високу продуктивність: в окремі місяці тут ремонтувалося і збиралося до 50 - 65 машин, а в середньому 20 апаратів за місяць [13, арк.7]. Усього через майстерню пройшло 250 апаратів і 70 двигунів, до 30 різних типів літаків і до 15 двигунів. Крім того, у майстерні Ф.Ф.Терещенка було виготовлено багато дрібних деталей: кулеметні установки, бомбомети і т.д. За виконання свого завдання начальник управління військово-повітряного флоту генерал-майор Пневський висловив подяку особистому складу майстерні.

В умовах військового часу, на новому місті Ф.Терещенко не міг по-справжньому розгорнути авіаційну справу. Тому він продав усе евакуйоване з Червонського майно акціонерному товариству «Дукс», яке представляло в Росії фірму Анрі Фармана.

Продавши завод, Ф.Терещенко не відійшов від авіації. Восени 1916 р. з'явилася модель зовсім нової конструкції «Терещенко - 7», виготовлена у майстерні Київського політехнічного інституту під технічним керівництвом В.П.Григор'єва. Випробування даної моделі пройшло успішно і машина поступила на озброєння. Це був аероплан для двох осіб, який розвивав швидкість до 150 км на год. Саме в цій моделі Ф.Терещенко втілив свою ідею зміни кута атаки несучих поверхонь. Крім того, ця модель виявилась більш міцною і менш небезпечною для пілота і пасажирів під час аварії. Це була остання машина Федора Федоровича Терещенка. На ній документальні відомості про одного з перших вітчизняних авіаторів закінчуються.

Джерела та література

Ковалинський В. Меценати Києва / В.Ковалинський. - К.: Северин-Пресс, УКСП «Кобза», 1995. - 368 с.

Моисеев В. Авиаторы из дома Терещенко / В.Моисеев // Инженерная газета. - 1992. - 19 лютого.

Полеты Ф.Ф. Терещенко // Вестник воздухоплавания. - 1910. - №12. - С.55.

Ткаченко О.В. Підприємницька та меценатська діяльність родини Терещенків в Україні кін. ХІХ - поч. ХХ ст. / О.В.Ткаченко. - Переяслав-Хмельницький: Вісник Переяславщини, 2000. - 209 с.

Центральний державний історичний архів України у м. Києві. (ЦДІАУ), ф. 830, оп.1, спр. 1672, 64 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1283, 27 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1664, 127 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1294, 142 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1293.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1415, 24 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1416, 17 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1667, 28 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1665, 224 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1418, 38 арк.

ЦДІАУ, ф. 830, оп.1, спр. 1419, 15 арк.

REFERENCES

Kovalynskyi V Metsenaty Kyieva / V.Kovalynskyi. - K.: Severyn-Press, UKSP «Kobza», 1995. - 368 s.

Moiseev V. Aviatory iz doma Tereshchenko / V. Moiseev // Inzhenernaya gazeta. - 1992. - 19 lyutogo.

Polety F.F. Tereshchenko // Vestnik vozdukhoplavaniya. - 1910. - № 12. - S. 55.

Tkachenko O.V. Pidpryiemnytska ta metsenatska diialnist rodyny Tereshchenkiv v Ukraini kin. XIX - poch. XX st. / O.V. Tkachenko. - Pereiaslav-Khmelnytskyi: Visnyk Pereiaslavshchyny, 2000. - 209 s.

Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Kyievi. (TsDIAU), f. 830, op.1, spr. 1672, 64 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1283, 27 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1664, 127 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1294, 142 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1293.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1415, 24 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1416, 17 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1667, 28 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1665, 224 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1418, 38 ark.

TsDIAU, f. 830, op.1, spr. 1419, 15 ark.

Размещено на Allbest.ru