Професор І.П. Скворцов - засновник української гігієнічної науки (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професор І.П. Скворцов - засновник української гігієнічної науки (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Сергій Бондарчук (Київ)

У статті розглядається життєвий і творчий шлях ученого-гігієніста, ординарного професора та завідувача кафедри гігієни Харківського університету - І.П. Скворцова (1847-1921 рр.). Заслугою вченого було створення гігієнічної лабораторії, яка використовувалась як для проведення практичних занять з гігієни, так і для здійснення наукових досліджень студентів, викладачів, дисертантів. За його ініціативи відкрито спеціальну бібліотеку наукових праць з різноманітних питань тогочасної гігієни. І.П. Скворцов - автор 150 наукових праць з питань гігієни, епідеміології, біології, анатомії, фізіології, педагогіки, організації медико- санітарної справи, курортології тощо.

З'ясовано, що професор І.П. Скворцов вважається засновником напряму в гігієні про вплив космічних явищ на здоров 'я людини, засновником сучасної космічної медицини, а також української гігієнічної науки.

Ключові слова: І.П. Скворцов, гігієнічна наука, Харківський університет, кафедра гігієни, проблеми профілактики, земська медицина, санітарні лікарі, космічна медицина.

Бондарчук С. Профессор И.П. Скворцов - основатель украинской гигиенической науки (вторая половина ХІХ - начало ХХ вв.).

Ключевые слова: И.П. Скворцов, гигиеническая наука, Харьковский университет, кафедра гигиены, проблемы профилактики, земская медицина, санитарные врачи, космическая медицина.

Keywords: I.P. Skvortsov, hygienic science, Kharkiv University, Department of Hygiene, problem prevention, rural medicine, sanitary doctors, space medicine.

У сучасних умовах цивілізаційного вибору України, посилення суперництва націй і держав, актуалізується проблема подальшої долі людини і перспектив розвитку суспільства. Ретроспективний розгляд історії становлення і розвитку гігієнічної науки в університетах на теренах України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. адресує нас до системи цінностей минулих епох, які під кутом зору людиноцентризму важливі сучаснику. Водночас науковий доробок учених-гігієністів вищих навчальних закладів має і досі великий «потенціал майбутнього», який на новому етапі історичного розвитку слугує важливим методологічним підґрунтям для розв'язання проблем соціального здоров'я в ХХІ ст. Окрім того, інтелектуальна портретистика другої половини ХІХ - початку ХХ ст. надає історії гігієнічної науки людиновимірності, посилює міждисциплінарні аспекти сучасного історичного дискурсу, формує більш довершений образ соціальної науки минулих століть. Цим зумовлена актуальність вивчення життєвого та творчого шляху І.П. Скворцова - одного із засновників української гігієнічної науки.

Метою статті є висвітлення наукових здобутків професора Харківського університету І.П. Скворцова, який здійснив вагомий внесок у розвиток гігієнічної науки на теренах України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Починаючи з 1885 р., майже два десятиліття, професор І.П. Скворцов працював на кафедрі гігієни Харківського університету, яку згодом і очолив. Учений розглядав гігієнічну науку насамперед як соціальну, «цілісну систему з усіма її тілесними, розумовими і духовними якостями».

Іринарх Поліхронович Скворцов народився в 1847 р. у Самарі, в родині священика і одержав освіту в духовній семінарії. У 1865 р. вступив на медичний факультет Казанського університету, який закінчив у 1871 р. зі званням лікаря [3, с. 78]. Впродовж 1871-1892 рр. працював в Казанському університеті на різних посадах. У 1872 р. був відряджений на 1 рік до Петербурзької медико-хірургічної академії, де працював під керівництвом відомого вченого-гігієніста О.П. Доброславіна. В 1874 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Материалы для анатомии и гистологии сердца и его оболочек» [1, с. 142].

У 1875 р. І.П. Скворцов був обраний штатним доцентом кафедри гігієни в Казанському університеті. Одночасно з 1879 р. працював старшим лікарем Казанського губернського земства і директором земської фельдшерської школи. З 1882 р. до 1885 р. працював екстраординарним професором на кафедрі гігієни Варшавського університету, де організував лабораторію, а викладання гігієни набуло сучасного характеру відповідно до потреб лікарської освіти.

Починаючи з 1885 р. і впродовж майже 20 років І.П. Скворцов був ординарним професором Харківського університету та обіймав після повернення А.І. Якобія до Казанського університету посаду завідувача кафедри гігієни. За цей час І.П. Скворцов створив гігієнічну лабораторію, яка використовувалась як для проведення практичних занять з гігієни, так і здійснення наукових досліджень студентів, викладачів, дисертантів. За його ініціативи також була створена спеціальна бібліотека наукових праць з різноманітних питань тогочасної гігієни [3, с. 78].

Під керівництвом професора І.П. Скворцова викладання гігієни відзначалось чіткою соціальною спрямованістю, що цілком відповідало особливостям розвитку гігієнічної науки того часу. Щодо визначення предмету гігієни, І.П. Скворцов вважав, що «гігієна займається не особистими інтересами, а суспільними, складаючи частину загальної науки про людину як цілісну систему з усіма її тілесними, розумовими і духовними якостями. Предметом дослідження сучасної гігієни є вплив на людей як природи взагалі, так і тієї обстановки, яка історично вироблена самими людьми» [6, с. 186].

У різні роки професор І.П. Скворцов також читав лекції з зоогігієни у Харківському ветеринарному інституті та професійну гігієну в Харківському технологічному інституті.

Неодноразово І.П. Скворцов перебував за кордоном, де знайомився з організацією викладання гігієни в різних університетах, науковими лабораторіями (Німеччина, Австро- Угорщина, Франція, Англія, Італія, Бельгія, Голландія, Швейцарія), а також із санітарними проблемами промисловості, торгівлі та побуту в містах, кліматичними і топографічними умовами життя.

У 1906-1917 рр. працював професором кафедри гігієни в Київському університеті й одночасно був завідувачем санітарним відділом земської управи Київської губернії [2, с. 114].

Широта й різнобічність наукових, педагогічних та громадських інтересів професора

І.П. Скворцова знайшли відображення в його більш, ніж 150 наукових працях з питань гігієни, епідеміології, біології, анатомії, фізіології, педагогіки, організації медико-санітарної справи, курортології тощо. В одній зі своїх праць І.П. Скворцов зазначав, що «будучи 22 роки університетським викладачем гігієни, .... постійно прагнув вивести її із вузьких рамок викладання на широку арену життя» [7, с. 187].

Чільне місце серед наукових публікацій І.П. Скворцова посів підручник «Основы гигиологии и гигиены» (1900 р.), вихід якого став визначною подією в медичній науці. У цьому підручнику, як і у низці інших праць, учений представив власну динамічну теорію сутності життя як цілісності людини та середовища. І.П. Скворцов визначив гігіологію - як науку, яка вивчає природні умови існування живих істот, і гігієну, як науку, яка вивчає життя в штучних умовах середовища, створених самою людиною [1, с. 142].

В цілому діяльність професора І.П. Скворцова характеризувалася експериментальним спрямуванням, будувалася на основі досягнень природничих наук [9, с. 197]. Як учений високої ерудиції, І.П. Скворцов вивчав важливі проблеми гігієни, природознавства, земської медицини, епідеміології, мікробіології, гістології, педагогіки, філософії, курортології і астрономії та їх застосування в медицині та гігієні.

У вирішенні проблем профілактики І.П. Скворцов віддавав належне санітарному лікарю, земській медицині. Його доповідь про роль санітарного лікаря (1872 р.) була однією із перших на початковому етапі зародження земської санітарної організації. До цієї проблеми він звертався неодноразово. У своїх працях учений вказував на необхідність формування гігієнічного мислення в усіх лікарів-практиків [11]. Водночас він багато уваги приділяв підготовці саме санітарного лікаря, при цьому вважаючи доцільним після 4-х-річного терміну загальномедичної підготовки пройти впродовж 2-х років спеціалізацію за одним із 3 розділів: клінічному, гігієнічному і судово-медичному. У програмі підготовки лікарів професор передбачав створення гігієнічних інститутів, які б могли більш широко розглядати людину і середовище як єдине ціле [8, с. 44; 13]. У запропонованій програмі підготовки гігієністів у Харківському університеті І.П. Скворцов указував на відповідність її змісту окремо існуючим гігієнічним інститутам.

Основне призначення гігієни І.П. Скворцов убачав у наступному: «... гігієна займається не особистими інтересами, а суспільними, складаючи частину загальної науки про людське суспільство, і розглядає її як цілісну систему з усіма тілесними, розумовими і моральними якостями. Предметом дослідження сучасної гігієни є вплив на людей природи як взагалі, так і тієї обстановки, яка історично вироблена самими ж людьми» [12].

Погляди професора І.П. Скворцова щодо поліморфності факторів, які впливають на здоров'я людини і причин, що викликають хвороби, отримують подальший розвиток. Він розглядає значення різних факторів для здоров'я населення - природні та побутові (пора року, водопостачання, пости, звичаї тощо). «Здоровий стан життя, - зазначає І.П. Скворцов, - є результатом більш, або менш доцільного пристосування життя до зовнішніх умов навколишнього середовища. Тому гігієніст повинен знати не тільки анатомію, фізіологію і патологію людини і, навіть, біологію, а й усі ті науки, які займаються навколишнім середовищем і в якому існує людина». Такими уявленнями І.П. Скворцов керувався впродовж усієї педагогічної, наукової і практичної роботи в якості гігієніста. Саме тому в полі його зору були питання не лише біологічні, але й космологічні [8, с. 45].

І.П. Скворцов один із перших вітчизняних учених, який відзначав фізіологічне і гігієнічне значення електричних властивостей повітря, висунувши при цьому гіпотезу про електричну суть життя. Його динамічна теорія в застосуванні до медицини і гігієни була викладена в доповіді на гігієнічній секції Х з'їзду російських природодослідників і лікарів у 1898 р. [5].

Як пропагандист передових для того часу теорій, І.П. Скворцов підкреслював необхідність глибокого вивчення змін космічних факторів зовнішнього середовища і їх вплив на здоров'я людей на землі. Зокрема, він відстоював точку зору щодо врахування ролі електромагнітних факторів при вивченні природних процесів, живого організму в медицині й, особливо, гігієні разом з іншими фізико-хімічними факторами. На його думку, іонізація повітря, поява в ньому озону, перекисню водню та інших окислів мають важливе санітарне значення. При цьому І.П. Скворцов вважав доцільним шукати пояснення механізму лікувальної дії ряду ферментів, алкалоїдів з позицій процесів іонізації. Водночас учений вважав, що електромагнітні процеси лежать в основі всіх явищ природи, вони характерні повітрю, воді, суші, рослинності й узагалі всьому живому, а також житловим приміщенням, одягу тощо. Він стверджував, що життя немислиме в середовищі без електромагнітних якостей.

Професор І.П. Скворцов звертав увагу і на питання гігієнічного значення електродинамічних властивостей води, на електричні властивості одягу, будівельних матеріалів. Про біологічне і медичне значення електричних явищ у житті організму І.П. Скворцов коротко писав так: «Є життя, є струми». При цьому він зазначав, що біоструми знаходяться у всіх органах людського організму, навіть під час спокою і сну. У своїх наукових працях І.П. Скворцов викладав незвичайні для того часу погляди на явища природи і їхній вплив на організм людини, виходячи з позицій динамічної електромагнітної теорії. Його праця «Основы гигиологии и гигиены» (1900 р.) зробила вагомий внесок у вчення про сутність життя як єдності людини та середовища.

Про те, яке значення мали праці І.П. Скворцова для подальших досліджень електромагнітних явищ у природі свідчать висловлювання ряду науковців. Зокрема, Е.М. Деларю в 1960-х рр. зазначав, що ідеї І.П. Скворцова поєднуються з результатами сучасних космічних досліджень [4, с. 78-79]. А.Н. Сверчков підкреслював, що І.П. Скворцов «один із перших в Росії всебічно розвинув ідею про біологічне і гігієнічне значення електрики і особливо про електромагнітні фактори навколишнього середовища. Праці цього всебічно освіченого вченого, його гіпотези і пропозиції представляють значний інтерес і в наші дні» [10, с. 81-83]. Відомий історик медицини П.Є. Заблудовський високо оцінив науковий внесок І.П. Скворцова як оригінальний напрямок у розвиток гігієни й серед визначних дат у розвитку вітчизняної гігієни, поряд з виданням основних праць визнаних основоположників гігієни О.П. Доброславіна і Ф.Ф. Ерісмана, назвав посібник І.П. Скворцова «Основы гигиологии и гигиены».

Ідеї професора про біологічне та медичне значення електричних явищ отримали подальший розвиток. Особливо вагому роль мали наукові погляди І.П. Скворцова на творчість А.Л. Чижевського - відомого вченого в галузі фізики другої половини ХХ ст. З цього приводу в одній зі своїх публікацій він зазначав: «Знайомство з працями І.П. Скворцова, І.Я. Кияніцина, В. Каспарі, А.П. Соколова і теорією будови атома Нільса Бора, працями Резерфорда, Макса Планка привели мене до деяких загальних висновків» [14, с. 57]. Як бачимо, у цьому списку І.П. Скворцов стояв на першому місці.

Таким чином, наукові ідеї І.П. Скворцова в галузі гігієни були спрямовані на вчення про дію космічних явищ на зовнішнє середовище землі і вплив їх на здоров'я людини. Він вважається засновником напряму в гігієні про вплив космічних явищ на здоров'я людини.

Подібно своєму вчителю А.І. Якобію, І.П. Скворцов здійснював численні експедиції в різні регіони країни з метою вивчення побуту та гігієни народів. Цей напрямок був характерним для школи Якобія - Скворцова. Професор І.П. Скворцов проявляв інтерес майже до всіх розділів гігієнічної науки: комунальної, військової, гігієни праці і харчування, шкільної гігієни, епідеміології і санітарної освіти. Він глибоко аналізував історію гігієни. Вся його діяльність спрямовувалася на досягнення головної ідеї: всемогутності гігієни як «корективи цивілізації». У пошуках шляхів оздоровлення людини І.П. Скворцов звертався до різних проблем. Зокрема, його експедиції, а згодом і публікації присвячувалися мінеральним джерелам. При дослідженні походження і властивостей мінеральних вод застосовувалися фізичні, хімічні та геологічні методи. Професор І.П. Скворцов приділяв велику увагу питанням психогігієни і її значенні у вихованні. Цій проблемі він присвятив праці «О воспитании с гигиенической точки зрения» та «О влиянии душевного состояния человека на происхождение, течение и исход болезней» [8, с. 45].

Під керівництвом І.П. Скворцова на кафедрі гігієни Харківського університету було виконано 4 кандидатських дисертації: М.Ф. Попова «О хлебе» (1887); І.П. Бурака «Исследование над действием электричества на микробов» (1901); М.М. Лебедєва «Опыт изучения в санитарном отношении быта сельскохозяйственных рабочих в районе свеклосахарного производства» (1901); С.Л. Трегубова «Опыт изучения в санитарном отношении быта железнодорожных служащих Курско-Харьковско-Севастопольской железной дороги» (1904).

Починаючи з 1880 р. серед тем наукової роботи студентів на отримання золотої і срібної медалі з'явилися теми гігієнічних досліджень. Характерною особливістю цих тем був зв'язок дослідження з конкретними об'єктами, суттєвими в санітарному відношенні для населення м. Харкова. Ці теми торкалися актуальних питань гігієни харчування, водопостачання, санітарної статистики та епідеміології. Зокрема, в 1886 р. студент М. Кузнєцов отримав золоту медаль за роботу «Нарис сучасного санітарного стану м. Харкова на основі санітарно-статистичних і топографічних даних»; у 1887 р. студенту М. Штифельману була присуджена срібна медаль за роботу «Біологічне (бактеріологічне) дослідження водопровідної і колодязної води в Харкові». Безсумнівно, що тематика студентських робіт відображує науково-практичну спрямованість діяльності кафедри, очолюваної професором І.П. Скворцовим.

Отже, вагомий внесок у розвиток вітчизняної гігієни, становлення і розвиток перших гігієнічних кафедр другої половини ХІХ ст. зробили вчені-гігієністи Харківського університету, серед яких чільне місце посідав і професор І.П. Скворцов, якого заслужено можна вважати одним із засновників української гігієнічної науки. Учені-гігієністи Харківського університету відіграли провідну роль в інституціоналізації і професіоналізації гігієнічної науки в умовах наукової революції середини - кінця ХІХ ст., формуванні інтелектуального товариства вчених, здатних своїми дослідницькими проектами дати гідні відповіді соціальним викликам часу. Наукова, професійна та історіографічна біографія вчених-гігієністів є антропологічним виміром розвитку нової галузі медичних знань - профілактичної медицини, її міждисциплінарної сутності, соціальної спрямованості.

Джерела та література

скворцов учений гігієніст

2. Бардов В. Г. Видатний учений, професор Київського університету св. Володимира І.П. Скворцов та його внесок у розвиток гігієни / В.Г. Бардов, А.М. Гринзовський // Вісн. соціал. гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2000. - № 4. - С. 114-116.

3. Вчені Харківського державного медичного університету / [за ред. акад. І.Я. Циганенко]. - Х., 2008. - С. 78.

4. Деларю Е. М. И. П. Скворцов как основоположник учения в гигиене о воздействии космических явлений на внешнюю среду земли и влияния их на здоровье человека / Е.М. Деларю // Гигиена и санитария. - 1967. - № 10. - С. 78-79.

5. Державний галузевий архів Служби безпеки України. - Ф. 6. Кримінальні справи на реабілітованих осіб. 1919-1991 рр. - Спр. № 67098, Т 122 - Подгаецкий В.Я., арк. 37, 41, 46-48, 61-62, 70, 73, 83, 85, 87, 118, 139, 141-142, 167, 184, 189.

6. Жаботинский В. М. К истории преподавания гигиены в Харьковской медицинской высшей школе / В.М. Жаботинский // Вопросы гигиены. - Х., 1958. - Вып. 12. - С. 181-189.

7. Жаботинский В. М. Очерк истории кафедры гигиенического профиля /

B. М. Жаботинский // Очерки истории Харьковского медицинского института. - Х., 1958. -

C. 181-189.

8. Коростелев Н. Б. И.П. Скворцов - гигиенист, ученый и педагог (к 150-летию со дня рождения) / Н.Б. Коростелев // Гигиена и санитария. - 1997. - № 1. - С. 44-45.

9. Кошкин М. Л. Очерк деятельности кафедры общей гигиены Харьковского медицинского института / М.Л. Кошкин // Материалы к истории гигиены и санитарного дела в УССР / [под ред. П.Д. Лещенко, Д.Н. Калюжного, А.А. Грандо]. - К.: Гос. мед. изд-во, 1959. - С. 197-203.

10. Сверчков А. Н. Идеи И.П. Скворцова о биологическом и медицинском значении элекричества / А.Н. Сверчков // Гигиена и санитария. - 1967. - № 7. - С. 81-83.

11. Скворцов И. П. Значение гигиенического образования для современных врачей / И.П. Скворцов. - Казань, 1881. - 11 с.

12. Скворцов И. П. О воспитании с гигиенической точки зрения: речь на акте Казанского ун-та, 5 ноября 1880 г. / И.П. Скворцов. - Казань, 1880. - 7 с.

13. Скворцов И. П. Проект организации медицинского образования в России / И.П. Скворцов // Рус. медицина. - Казань, 1883.

14. Чижевський А. Л. На берегу вуселенной. Годы дружбы с Циолковским. Воспоминания / А.Л. Чижевський. - М.: Мисль, 1995. - С. 49-240.

REFERENCES

2. Bardov V.H. Vydatnyi uchenyi, profesor Kyivskoho universytetu sv. Volodymyra I.P. Skvortsov ta yoho vnesok u rozvytok hihiieny / V.H. Bardov, A.M. Hrynzovskyi // Visn. sotsial. hihiieny ta orhanizatsii okhorony zdorovia Ukrainy. - 2000. - № 4. - S. 114-116.

3. Vcheni Kharkivskoho derzhavnoho medychnoho universytetu / [za red. akad. I.Ia. Tsyhanenko]. - Kh., 2008. - S. 78.

4. Delaryu E.M. I.P. Skvortsov kak osnovopolozhnik ucheniya v gigiene o vozdeystvii kosmicheskikh yavleniy na vneshnyuyu sredu zemli i vliyaniya ikh na zdorovye cheloveka / E.M. Delaryu // Gigiena i sanitariya. - 1967. - № 10. - S. 78-79.

5. Derzhavnyi haluzevyi arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrainy. - F. 6. Kryminalni spravy na reabilitovanykh osib. 1919-1991 rr. - Spr. № 67098, T 122 - Podgaetskiy V.Ya., ark. 37, 41, 46-48, 6162, 70, 73, 83, 85, 87, 118, 139, 141-142, 167, 184, 189.

6. Zhabotinskiy V.M. K istorii prepodavaniya gigieny v Kharkovskoy meditsinskoy vysshey shkole / V.M. Zhabotinskiy // Voprosy gigieny. - Kh., 1958. - Vyp. 12. - S. 181-189.

7. Zhabotinskiy V.M. Ocherk istorii kafedry gigienicheskogo profilya / V.M. Zhabotinskiy // Ocherki istorii Kharkovskogo meditsinskogo instituta. - Kh., 1958. - S. 181-189.

8. Korostelev N.B. I.P. Skvortsov - gigienist, uchenyy i pedagog (k 150-letiyu so dnya rozhdeniya) / N.B. Korostelev // Gigiena i sanitariya. - 1997. - № 1. - S. 44-45.

9. Koshkin M.L. Ocherk deyatelnosti kafedry obshchey gigieny Kharkovskogo meditsinskogo instituta / M.L. Koshkin // Materialy k istorii gigieny i sanitarnogo dela v USSR / [pod red. P.D. Leshchenko, D.N. Kalyuzhnogo, A.A. Grando]. - K.: Gos. med. izd-vo, 1959. - S. 197-203.

10. Sverchkov A.N. Idei I.P. Skvortsova o biologicheskom i meditsinskom znachenii elekrichestva / A.N. Sverchkov // Gigiena i sanitariya. - 1967. - № 7. - S. 81-83.

11. Skvortsov I.P. Znachenie gigienicheskogo obrazovaniya dlya sovremennykh vrachey / I.P. Skvortsov. - Kazan, 1881. - 11 s.

12. Skvortsov I.P. O vospitanii s gigienicheskoy tochki zreniya: rech na akte Kazanskogo un-ta, 5 noyabrya 1880 g. / I.P. Skvortsov. - Kazan, 1880. - 7 s.

13. Skvortsov I.P. Proekt organizatsii meditsinskogo obrazovaniya v Rossii / I.P. Skvortsov // Rus. meditsina. - Kazan, 1883.

14. Chizhevskiy A.L. Na beregu vuselennoy. Gody druzhby s Tsiolkovskim. Vospominaniya / A.L. Chizhevskiy. - M.: Misl, 1995. - S. 49-240.

Размещено на Allbest.ru