Через творчість та на барикадах. Митці в протестних акціях осені 2013 - зими 2014 років: особливості сприйняття і самопрезентації

У революційний час затребуваними стали живі відчуття й оцінки, “польові” враження з достовірними емоційними деталями, “написані в ті хвилини”, швидка реакція на події людей із досвідом, які вміють його передати, при гострому запиті свідомої частини суспільства. Зібрані в одному виданні есе письменників дозволяють простежити настрої, думки, проблеми, які були для них нагальними в тому часі, та їхню (не)динаміку. В таблиці нижче подані міркування і фрагменти есеїв Ю. Андруховича і С. Жадана.

Евромайдан мав потужний вплив на творчість літераторів, “з'явилася нова українська література - батальна, воєнна, якої не було з 1991 року, тобто від радянських часів”. “В мені після Майдану, звичайно, багато чого змінилося, - зізнався А. Курков. - Я втратив велику частину свого почуття гумору. Раніше у моїх романах гумор чи іронія завжди були такою ознакою [...] майже фірмовою. Події Майдану мене трішки повернули у стан напруження періоду кінця радянської влади, коли я писав більш серйозні романи, намагаючись осмислити історію Радянського Союзу. Тобто зараз поступово якось мене розвертає знову в більш складну, менш масову і менш смішну літературу” Андрій Курков, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 21.. Багато авторів прозових творів перейшли на поезію, яка “стала громадянською, більш патріотичною”. “Я ніколи не думала, що буду поетом Майдану і громадянським інтелектуалом”, - ділилася письменниця Євгенія Більченко Євгенія Більченко, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 29.. Письменницьке середовище поповнили нові яскраві імена й відродилися вже призабуті:

“Настю, ти ходиш на Майдан. Такі події відбуваються в країні. Чому ти нічого не напишеш?” А я кажу: “Та мені не до того. Я переживаю. Мені новини треба дивитися: що там, хто там, розігнали, не розігнали, що зробили [...]”. І ти просто був у тому весь. Це був такий період життя, який абсолютно випадав зі звичної течії. Коли ти засинав з новинами і прокидався з новинами. Ти тільки оновлював стрічки всіх можливих мереж. І постійно, постійно в тому потоці. Ти знав буквально кожен подих Майдану [...]. Всі ті емоції, переживання, весь той біль, усі думки, які ти чув, які ти сам генерував, всі ці роздуми якось акумулювалися у мені, все воно якось варилося, варилося, цей борщ, - і потім вилилося у віршах. Якось одразу відкрилося і написалося. [.] мені подобалось писати вірші, і я ще в школі почала цим займатися. Це було хобі. Але період Майдану, мабуть, став одним із найсильніших емоційних потрясінь. Саме там був написаний вірш “Никогда мы не будем братьями” (див. у додатку. - Г. Б.), який повністю змінив моє життя. Після нього я віддала перевагу віршам перед технічною спеціальністю, яку вже фактично мала (я навчалася в КПІ й працювала за фахом три роки). Змінилися події, інтереси, змінились якісь течії, і захотілося займатися саме цим Анастасія Дмитрук, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 32-33..

[.] я не знав, що Станіслав [Чернілевський] теж був поранений і лікувався у Чехії. Він видав геніяльну поетичну книжку “Чеський зошит”. Ми з ним говоримо про Майдан, і він як людина архіскромна каже: “Та ні, я просто ходив до своїх студентів (він викладач театрального інституту), я не міг інакше, я не є активний учасник революції”. Але він був там щодня, і під час зіткнень був двічі поранений, тяжко поранений - цю книжку він написав лівою рукою, тому що правою писати не міг. Він взагалі поет, але мовчав років 15 і почав писати, щоб не збожеволіти там, у шпиталі. І маса людей розкрилася таким чином Михайло Слабошпицький, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 51..

Так, як події Майдану не обмежуються тільки Києвом, мистці активно долучилися до діяльности локальних майданів, які мали важливе моральне значення - щоденні акції, мітинґи і мобілізаційні пункти, на яких збиралися добровольці, а також кошти і речі для столиці. Запрошували письменників, музикантів, істориків, журналістів з різних міст. Евромайдан в Харкові координував С. Жадан. За перші півтора місяці зорганізованої ним ініціятиви на харківській сцені виступили Ю. Андрухович, О. Забужко, І. Карпа, О. Ірванець, гурт “Гайдамаки” та ін. Кількатисячну ходу зібрала акція з перейменування проспекту Леніна на проспект Джона Леннона. Ініціятивою харківських активістів став Всеукраїнський форум євромайданів, який зібрав дві сотні делегатів майже з усіх обласних міст і багатьох районних центрів, що стало “фактично першою спробою якось окреслити майданівський рух, якось його структурувати [...]” і планувалося більш тривалою ініціятивою на зразок “Солідарности” у Польщі. Важко переоцінити участь поета в майданах у східних областях. Протестні акції для С. Жадана закінчилися 1 березня жорстокою бійнею в Харківській обласній державній адміністрації й госпіталізацією у військовому госпіталі Варшави Сергій Жадан, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 292-299..

На початку лютого 2014 р. письменники С. Жадан, О. Забужко, А. Курков та екс-міністр охорони здоров'я Василь Князевич започаткували благодійну програму “Гуманітарна солідарність”. Активісти засудили насильство по обидва боки барикад й ініціювали адресну допомогу на лікування та реабілітацію, які чекали постраждалих після наданої першої медичної допомоги завдяки самовідданій роботі лікарів, небайдужих громадян та численних волонтерських ініціятив. Сергій Жадан на офіційній сторінці в Facebook закликав підтримати та/чи поширити звістку про новий проєкт допомоги всім потерпілим (незалежно від позиції в протесті) з метою “довести, що солідарність є для українців невід'ємною й принциповою світоглядною складовою”. За півроку діяльности благодійна програма налагодила роботу з волонтерами в лікарнях і сформувала власну волонтерську мережу та зібрала чималу суму коштів, витрачену на медичне обладнання й адресну допомогу “«Гуманітарна солідарність»: звіт про роботу програми”, Міжнародни фонд “Відродження”, 29 липня 2014, отримано доступ 13 жовтня 2017, http://www.irf.ua/allevents/ news/gumanitarna_solidarnist_zvit_pro_robotu_programi/..

Ініціятивами, що підсилили літературну складову революції, стала знана на Евромайдані акція буккросингу - передача прочитаних книг іншим людям з подальшим повторенням ними процесу, ініційована журналісткою Тетяною Терен, та Бібліотека Майдану (див. фото в додатку). “Якщо ми прямуємо до Европи з музикою та кіно, - зазначила Т Терен у своєму дописі на Facebook, - добре було б не забути й про книжки. Бо ж европейська країна має бути “книжковою” та “читаючою”. Принаймні я її собі такою уявляю” Любов Якимчук, “Із книжкою на барикадах. Чим пожертвував Юрій Андрухович, щоб приїхати на Євромайдан, та чому Артем Полежака присвячує вірші російським ЗМІ”, День, 12 грудня 2013, отримано доступ 30 жовтня 2017, https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/ iz-knizhkoyu-na-barikadah.. На заклик журналістки багато охочих приносили книги (журнали, газети) й обмінювалися ними, залишаючи підписи на форзаці: “На згадку про Евромайдан”. До проєкту приєдналось чимало видавців, ЗМІ та волонтери. Ідею підхопили майданівці у Львові та Тернополі. Після звільнення Українського дому подружжя волонтерів з Дніпропетровська Віктор та Інна Бісовецькі започаткували бібліотеку - площадку для морального відпочинку і спроб осмислення та один з найуспішних громадянських проєктів Майдану. Зібрані читачами і видавцями чимало книжок передали до сільських бібліотек різних областей України. За відомостями волонтерів, кожного дня читачами бібліотеки було до сотні осіб. Тут проходили літературні читання, презентації книг і зустрічі з літераторами.

Невід'ємним елементом повсякдення Майдану був спонтанний креатив протестувальників, який кожен матеріялізував у своїй формі - візуяльній (зображення на плакатах, стріт-арт), вербально-графічній (написи на плакатах), вербально-фонетичній (гасла) та їхньому поєднанні. Повсюдним було масове мистецтво - пісні, танці, вірші, написи, наліпки, розмальовані каски і щити, елементи народного строю, фортепіянні концерти та багато іншого: “[...] такі еманації творчости, оцей дух висів у повітрі - хотіли творити навіть ті люди, які ніколи доти поезій не писали. Оцей дух [.] він захоплює - і з'являються пісні, поезія, малярство. Або із тими шоломами[...]. Це ж просто фантастика - розписувати не писанки, а шоломи й щити [...]” Тарас Компаніченко, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 67.; “спеціяльно приїжджали виступати на сцені, спеціяльно писали вірші [...], і де не йдеш там скрипка грає, там баян грає, там труба грає” Інтерв'ю з Ларисою Цепух, Архів Центру усної історії та біографістики при катедрі новітньої історії України ім. Михайла Грушевського Львівського національного університету ім. Івана Франка, “Волонтерський рух в Україні”, інтерв'юєр Людмила Кухар, смт. Ратне Волинської області, 27 червня 2017, аудіо 01:05:32., і в найскладніші моменти “на Грушевського [.] все навколо палахкотіло, клубочився дим від шин і грав трубач - він грав навіть у найнебезпечніші моменти - від українського гімну до Yesterday. Потім я дізнався, що це був якийсь немолодий уже чоловік з Харкова” Юрій Марченко, у спецпроєкті “#Remembermaidan. 15 ексклюзивних історій від учасників Революції”, Новое время, 11 листопада 2014, отримано доступ 6 травня 2018, http://nv.ua/project/ story-of-maidan-by-marchenko. html.. Але водночас Евромайдан був “від самого початку місцем болю (бою) і спектаклем водночас”, маючи своїх глядачів і туристів, гори сувенірів навіть після смертельних протистоянь - ознак швидкого творення “майданного кічу” Тамара Гундорова, “Майдан як симптом: травма, рана і крипта”, Критика, 16 квітня 2014, отримано доступ 16 жовтня 2017, https://krytyka.com/ua/community/blogs/maydan-yak-symptom- travma-rana-i-krypta..

Центром і рупором протестних акцій була головна сцена. Актор Національного театру ім. Івана Франка і театру “Сузір'я” Євген Нищук, “голос Майдану” в 2004 р., став ведучим і модератором на сцені Евромайдану “з самих початків на громадських засадах, а потім вже, - як він пригадував, - став заручником сам собі”. Співачка та громадська діячка Руслана Лижичко від грудня одна з активісток Євромайдану, організувала “Нічну варту”. Їм допомагали ведучі Володимир Гонський, Роман Липинський та ін. Євген Нищук, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2015), 88. Євген Нищук був на сцені майже кожного вечора і ночі, в найзапекліші моменти успішно координував дії протестувальників через володіння інформацією з передової, забраних рацій у беркутівців 18 лютого, в часі розстрілу Майдану, коли після цього його друзі називали “полководцем, а не ведучим Майдану”.

Модератори сцени володіли інформацією про все, що відбувалося, старалися вловити плинну внутрішню емоцію протесту й корегували заплановані до виголошення на сцені меседжі політиків, зіткнулися з різними непередбачуваними труднощами в процесі роботи Інтерв'ю з Софією Фединою, Архів Центру усної історії та біографістики при катедрі новітньої історії України ім. Михайла Грушевського Львівського національного університету ім. Івана Франка, “Майдан: усна історія”, інтерв'юєр Галина Боднар, Львів, 22 березня 2016, аудіо 01:11:27; Інтерв'ю з Юрієм Шивалою, Архів Центру усної історії та біографістики при катедрі новітньої історії України ім. Михайла Грушевського Львівського національного університету ім. Івана Франка, “Майдан: усна історія”, інтерв'юєр Галина Боднар, Львів, 29 березня 2016, відео 01:08:23.. Зросло їхнє відчуття відповідальности - через модераторів просили передати інформацію політикам, попереджали про можливі небезпеки, тому часу відпочити поза сценою практично не залишалося. Важко давалося відчуття напруження і гніву натовпу, який доводилося пригашувати (про що йдеться в спогадах координаторів столичного і локальних майданів Інтерв'ю з Уляною Мороз, Архів Центру усної історії та біографістики при катедрі новітньої історії України ім. Михайла Грушевського Львівського національного університету ім. Івана Франка, “Майдан: усна історія”, інтерв'юєр Олена Лукачук, Львів, 4 серпня 2015, відео 01:18:19.) або спрямовувати в потрібні моменти до рішучих дій. У ночі штурмів зі сцени не сходили взагалі - майданівці відбивались, а ведучий закликав і координував людей. “Найважче для мене, чесно кажу, - зізнався Є. Нищук. - Так, найстресовіше були ці штурми, але найважче для мене було якось збалансувати ситуацію, не випустити її, скажімо, з рук, це було [...] момент очікування. Я відчував цей градус нетерпіння людей, як люди втомилися вже стояти [,..]” Євген Нищук, “Найстресовішими були штурми, а найважче було відчувати градус напружености серед людей”, Громадське телебачення, 21 листопада 2014, отримано доступ 4 вересня 2017, https://www.youtube.com/watch?v=BZoaJSsW07c..

“Нічна варта” - це об'єднання, яке вело всю інформаційну роботу зі сцени Майдану вночі [...]. Потребували хоча б якусь апаратуру, ноутбук [...]. Робота звукооператорів була ще в процесі становлення [...], в останні два місяці вже все було [...]. На третю ніч ми вже вели повністю. Руслана [Лижичко] читала повідомлення, ми орієнтувалися, що в ніч Майдан транслюється на весь світ [.]. Однієї ночі ми вийшли на скайпзв'язок з 22 містом, це була складна робота. Думали про свій канал як Експресо TV [...]. В нас було завдання дотримати людей до ранку, сходило сонце над стелою [Незалежности] і ми ніби до цього долучилися, що все нормально [...]. То як побував на фронті, завжди намагався тих наших дівчат відвести в безпечне місце [...]. В 10 годині ми йшли спати [...], цілу зиму пробув у Києві і нічого не бачив, крім того шляху тролейбусом 40 хв. до готелю на окраїні й назад [...]. В день було помпезно, пафосно, а вночі було щиро, ті, хто приходили вночі, ми розуміли, що не потребували уваги [.]. Від 3-4 годин патріотичні пісні [...]. Все було в повній бойовій готовності. І коли сходило сонце - це було просто неймовірно. Виходиш на сцену, а перед тобою стела [Незалежности] і якраз сходить сонечко. Все нормально. Гімн проспівали, всім гарного дня і спати. Постійно новини транслювали по “5 каналі” та “24”. Ті повідомлення, я може рік після цього здригався від цих заставок звукових на ті новини, щось підсвідоме мені говорило, що це є сигнали саме ночі Майдану [..,| Інтерв'ю з Юрієм Федечком, Архів Центру усної історії та біографістики при катедрі новітньої історії України ім. Михайла Грушевського Львівського національного університету ім. Івана Франка, “Майдан: усна історія”, інтерв'юєр Олена Лукачук, Львів, 15 серпня 2016, відео 01:28:10..

Одним з викликів був великий наплив маловідомих музикантів і співаків, поетів-аматорів, яких фізично не можливо було попередньо прослухати, а “всі рвуться на вечір, у прайм-тайм”. А, з іншого боку, зведення до мінімуму можливих курйозів, “коли я бачив, що йде якась поважна людина, приміром, Дмитро Васильович Павличко чи той самий [Анатолій Несторович] Паламаренко, який хотів Шевченка почитати, а його не пускають, я втручався: «Пустіть! Ви що, жартуєте?»” Євген Нищук, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2015), 88.. “З мистецького боку я намагався спочатку контролювати, щоб були випробовані музичні гурти, - пригадував Є. Нищук. - Але це ж не фестиваль, ми не маємо часу їх прослуховувати. А разом з тим вони кажуть, що приїхали, наприклад, з Донецька, Луганська чи Одеси. І тут є певний момент: їхня якість сумнівна, але з огляду на те, що вони приїхали спеціяльно на Майдан, відмовити їм теж недобре. З віршами щось схоже [.]. Тут єдиний момент, що автори віршів щирі, і це лише професійна людина слухає і думає: “Хто його випустив?” А в більшості слухачі, якщо говорити відверто, вітають його, бачать, що він це робить щиро, з серцем” Олег Карп'як, “«Голос» Майдану Євген Нищук: перелом буде після 9 березня”, ВВС Україна, 10 лютого 2014, отримано доступ 18 жовтня 2017, http://www.bbc.com/ukrainian/ entertainment/2014/02/140210_evhen_nyshchuk_interview_maidan_ko..

Музика “органічно знайшла своє місце на Майдані” встигаючи і навіть випереджаючи “це прискорення часу”, зазначав кінорежисер Михайло Іллєнко Михайло Іллєнко, “Додати до імені ще одне: Українець”, Українська правда. Життя, 29 січня 2014, отримано доступ 15 жовтня 2017, http://life.pravda.com.ua/columns/2014/01/29/ 150228/. Євген Романенко, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2015), 197.. Революція вимагала певного контенту, а пісня якнайкраще відображала емоцію протесту й “єднала народ у рядках текстів, музичних ритмах”, надихала і спонукала. Перевагу надавали тим, хто виступали наживо. Актуальними були кобзарі та лірники, фольклорні колективи, особливо в новорічні та різдвяні свята. Постійним виконавцем на сцені Евромайдану був Тарас Компаніченко, кобзар, бандурист і лірник, лідер гурту “Хорея Козацька”. Найбільша підтримка потрібна була вночі, тому музикантів просили приходити саме тоді: “Були ночі, коли була критично мала кількість людей [...], - розповідав Євген Романенко, співак, лідер гурту “ТаРута”. - Пригадую, одного разу десь годині о 5-й ранку я співав, а під сценою було людей, може, з тридцять душ. Мороз градусів 26, і ми виступаємо. Для них теж треба було виступати, підтримувати їх”⁷⁰; “Був момент, коли Руслана вже фактично загиналася від безсоння і виснаження, бо вона весь час тримала нічну сцену, при тому що на той час були морози немалі. І це реально громадянський подвиг був. До мене подзвонив хтось із представників Руслани і каже: “Давай із 3-ї ранку до 5-ї виходь на сцену і тримай людей. Спілкуйся з ними, будь цікавий співрозмовник, щось там з ними “мути”, допомагай їм!”, - ділився Іван Леньо, вокаліст гурту “Kozak System”. - І я розумію, що просто не вмію цього робити. Одна річ - бути вокалістом гурту, а інша - Голосом Майдану, як це вдавалося Жені Нищуку. Але ми приїжджали, приїжджали уночі [,..]” Іван Леньо, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2016), 73. (див. у додатку фото виконання музикантами й активістами пісні “Брат за брата” гурту “Kozak System” на слова Олександра Положинського, яка стала гімном Евромайдану).

Митцям легко висловлюватись через свої роботи, але “важко утриматися від прямої розмови в ті дні, коли суспільство гуде і не збирається чекати, поки відреагує кіно, театр, література, живопис, балет” Михайло Іллєнко, “Додати до імені ще одне: Українець”, Українська правда. Життя, 29 січня 2014, отримано доступ 15 жовтня 2017, http://life.pravda.com.ua/columns/2014/01/29/ 150228/.. Виступи авторитетів на майданівській сцені вимагали з їхнього боку неабияких зусиль. “Коли громадою опановує тиша, не так легко сконцентруватися і не розсипати слова, які хотілося сказати, - ділився М. Іллєнко. - Кілька разів я виходив на цю сцену і кожного разу - хоч вертайся: щось забув, не згадав, не сказав!” Там само.. “Я багато виступав перед різними авдиторіями, - пригадував філософ М. Попович, - хоча б тому, що є викладачем. У мене немає страху перед червоним вогником знімального апарату, бо я багато років працював на телебаченні. Але виступи на Майдані - це зовсім інше: було відчутя, що люди цілковито перетворювалися на слух. Не доводилося вигадувати жодних фокусів для того, щоб тримати в руках цю масу, величезну масу, яку не можна окинути поглядом. Вона сама трималася. Вони уважно, зосереджено слухали нас. І кожен, хто виходив на сцену, міг відчути обов'язок - сказати цим людям те, чого вони чекають” Мирослав Попович, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2015), 309..

* * *

Революційний простір Евромайдану відразу став місцем гуртування людей творчих професій та їхньої діяльности (“Мистецький барбакан”, “Мистецька сотня” та ін.). На початковій, як її окреслив художник А. Ермоленко, “інтелігентській” фазі протесту художники, фотографи, літератори, музиканти організовували виставки, перформанси, мистецькі акції, серед яких найбільше запам'яталося декорування новорічної майданівської ялинки. Аполітичні за своєю сутністю митці стали невід'ємною частиною протесту після його ескалації з побиттям студентів уночі 30 листопада “люди, які раніше нікуди не ходили [...] вперше в житті почали проявляти себе по-громадянськи” Мирослав Попович, у збірнику спогадів Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності, упоряд. Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко, (Київ: К.І.С., 2015), 309; Вікторія Польова, у мистецькому проекті Арт-форум '"Нам 'ятаю. Зима, що триває”, отримано доступ 12 вересня 2017, https://www.youtube.com/watch?v=zcNBqyK4zq0.. Пряме запитання “Що художник може запропонувати революції?” розділило мистецьке середовище на простих діяльних учасників революції та першочергово творців, які бачили своїм завданням документувати події, що відбувалися довкола. Рефлексії опитаних художників з різних регіонів України накладаються на розуміння свого місця у протесті загалом людей творчих професій - долучатися у будь-який спосіб.

Український інформаційний простір творив образ революції, “яку запалили мистці” революційні й радикальні художники та активні й діяльні літератори. Письменники спостерігали, аналізували і писали, постійно перебували серед протестувальників, захоплюючись “майданною антропологією”, та здебільшого не розглядали можливості своєї мілітарної участи. Актуальні публіцистичні тексти, інтерв'ю в ЗМІ, відеозвернення, співпраця з чужоземними журналістами і виданнями (“я роз'яснював це тим, хто не мав шансу знати того”), дописи в соціальних мережах - першорядні форми участи та підтримки протестів, але без прогнозування, чого прагнуло оточення від авторитетів (“не нашкодити своїми індивідуальними партизанськими діями”) і зі закликами спокійно і раціонально оцінювати динаміку розвитку подій (“віднаходження внутрішнього спокою загалу”). Літераторам впала у вічі різниця Помаранчевої і Революції Гідности, коли через радикалізацію протестів і непередбачуваність влади ім'я митців важило набагато менше.

Революція відбулася в суспільній свідомості, змінила спосіб мислення частини українського суспільства, попри те, що більшість не брала в ній активної участи. Евромайдан, як “екстериторіяльний політичний простір”, став суспільним феноменом, унікальним явищем в історії рухів протесту й мирних революцій через свою самодостатність, рішучість і водночас позитивну атмосферу, був простором відкритого спілкування, спільнодії, взаємодопомоги, часом “усвідомлення волі до дії і моральних меж, які ніколи не перетнеш в майбутньому і не дозволиш нікому перетинати в ставленні до тебе” Юлія Ємець-Доброносова, “Зберегти висновки”, Критика, 24 лютого 2014, отримано доступ 18 вересня 2017, https://krytyka.com/ua/community/blogs/zberehty-vysnovky.. Майдан ламав внутрішню сутність, скеровував на інший шлях, а постійна внутрішня напруга й невизначеність ситуації вела мистців до нових царин діяльности, відсувала на задній план до того часу здавалося б пріоритетні заняття, змушувала нарешті відважитися і відкривала нові імена. Більше того, людей творчих професій почасти турбувало питання можливости зловживання тематикою Майдану задля свого прославлення і збільшення рейтингів. Неабияких фізичних і моральних зусиль докладали ведучі головної майданівської сцени, а виступи авторитетів на ній були для них справжнім випробуванням “не розсипати слова, які хотілося сказати”, “сказати людям, яких не можна окинути поглядом, те, чого вони чекають”. Протестні акції 2013-2014 рр. об'єднали сотні людей у численні волонтерські ініціятиви і масову добровільну суспільно корисну діяльність. Мистці ініціювали на Евромайдані й підтримують волонтерські проєкти спершу допомоги потерпілим у протесті, а тепер у війні на сході України.

References

1. Andrukhovych, Yuriy. “Seven days in February: WE (February 28, 2014, tsn.ua)”, in Euromaidan: The Chronicles of Feelings, a collection of essays by Taras Prokhasko, Ivan Tsypendyuk, Yuriy Andrukhovych, Serhiy Zhadan and Yuriy Vinnichuk. Brusturiv: Discursus, 2014, 80 82. (in Ukrainian)

2. Balashova, Olha. “Artists and Revolution. Part 1”, UkrayinskaPravda. Zyttya, February 4, 2014, accessed September 24, 2017, http://life.pravda.com.ua/culture/2014/02/4Z151225/. (in Russian)

3. Balashova, Olha. “Artists and Revolution. Part 2”, Ukrayinska Pravda. Zyttya, February 11, 2014, accessed September 24, 2017, http://life.pravda.com.ua/culture/2014/02/11/151985/. (in Russian)

4. Berdynskykh, Kristina. Ye-People. Warm Storiesfrom the Maidan. Kyiv: Bright Star Publishing House, 2014. (in Ukrainian)

5. Bilchenko, Yevheniya. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 23 30. (in Ukrainian)

6. Bodnar, Halyna. “Let Us Not Demand But Achieve: Volunteers at Euromaidan (November 2013 - February 2014)”, in About dignity. Volunteer Movement in Ukraine 2013 2017, edited by Olena Arkusha and Mykola Lytvyn. Lviv, 2018, [in print]. (in Ukrainian)

7. Chronicles of Eyewitnesses: Nine Months of Ukraine's Resistance, the author of the project Oksana Zabuzhko, edited by Tetyana Teren, a preface by Svetlana Alekseevich. Kyiv: Komora, 2014. (in Ukrainian)

8. Civic sector of EuroMaidan, accessed September 29, 2017, https://www.facebook.com/pg/ hrom.sektor.euromaidan/about/?ref=page_internal. (in Ukrainian)

9. Dmytruk, Anastasiya. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 31 38. (in Ukrainian)

10. Dobrushyna, Tetyana. “Writers on the Maidan, or “Writing that Leaves Children No chance of Becoming «Titushki»”, DW (Deutsche Welle), February 5, 2014, accessed October 18, 2017, http://p.dw.com/p/1B2jm. (in Ukrainian)

11. Euromaidan: The Chronicles of Feelings, a collection of essays by Taras Prokhasko, Ivan Tsypendyuk, Yuriy Andrukhovych, Serhiy Zhadan and Yuriy Vinnichuk. Brusturiv: Discursus, 2014. (in Ukrainian)

12. Fedechko, Yuriy. “Maidan: Oral History”, Interview by Olena Lukachuk, Lviv, August 15, Video, 01:28:10.

13. Fedyna, Sofiya. “Maidan: Oral History”, Interview by Halyna Bodnar, Lviv, March 22, 2016. Audio, 01:11:27.

14. “«Humanitarian Solidarity»: A Report on the Work of the Program”, International Renaissance Foundation, July 29, 2014, accessed October 13, 2017, http://www.irf.ua/allevents/news/ gumanitarna_solidarnist_zvit_pro_robotu_programi/. (in Ukrainian)

15. Hundorova, Tamara. “Maidan as a Symptom: Trauma, Wound, and Crypt”, Krytyka, April 16, accessed October 16, 2017, https://krytyka.com/ua/community/blogs/maydan-yak- symptom-travma-rana-i-krypta. (in Ukrainian)

16. Illyenko, Mykhaylo. “Add Another Name to Others: Ukrayinets (Ukrainian)”, Ukrayinska Pravda. Zyttya, January 29, 2014, accessed October 15, 2017, http://life.pravda.com.ua/ columns/2014/01/29/150228/. (in Ukrainian)

17. Irvanets, Oleksandr. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 39 46. (in Ukrainian)

18. Kadyhrob, Volodymyr. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 130 137. (in Ukrainian)

19. Karpyak, Oleh. “«The Voice» of the Maidan Yevhen Nyshchuk: the Change will be after March 9th”, ВВС Ukraine, February 10, 2014, accessed October 18, 2017, http:// www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2014/02/140210_evhen _nyshchuk_ interview_ maidan_ko. (in Ukrainian)

20. Khodan, Lubomyr. “Maidan: Oral History”, Interview by Olena Lukachuk, Lviv, December 2, Video, 01:38:80.

21. Kompanichenko, Taras. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 58 69. (in Ukrainian)

22. Komyakhov, Oleksandr. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 116 122. (in Ukrainian)

23. Kurkov, Andriy. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 14 22. (in Ukrainian)

24. Lenyo, Ivan. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 70 79. (in Ukrainian)

25. Lutsenko, Ihor. “The Help Item at Mykhaylivsky Completed His Mission. Report”, Ukrayinska Pravda. Blohy, March 3, 2014, accessed May 6, 2018, https://blogs.pravda.com.ua/authors/ lutsenko/53147f4d4affd/. (in Ukrainian)

26. Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016. (in Ukrainian)

27. Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015. (in Ukrainian)

28. Maidan. Testimony. Kyiv 2013 2014, edited by Leonid Finberg and Ulyana Holovach. Kyiv: Dukh i Litera, 2016. (in Ukrainian)

29. Marchenko, Yuriy. In “#Remembermaidan. 15 Exclusive Stories from the Participants of the Revolution”, Novoye Vremya, November 11, 2014, accessed May 6, 2018, http://nv.ua/ project/story-of-maidan-by-marchenko.html. (in Russian)

30. Matsekh, Markiyan. “Maidan: Oral History”, Interview by Halyna Bodnar, Lviv, April 20, Video, 01:46:01.

31. Moroz, Ulyana. “Maidan: Oral History”, Interview by Olena Lukachuk, Lviv, August 4, 2015. Video, 01:18:19.

32. Mukharsky, Antin. Maidan. The Art of Resistance, documentary, accessed November 12, 2017, https://www.youtube.com/watch?v=JudEEhp4pf4. (in Ukrainian)

33. Musienko, Natalia. Art of the Maidan. Kyiv: Family Printing House Huss, 2015. (in Ukrainian)

34. Musienko, Natalia. “Art of the Maidan: Sociocultural Anthropology Research”, CITY: Art, History, Contemporary, Theory, No. 10, (2014): 155 192. (in Ukrainian)

35. Navrotska, Oleksandra. “Maidan: Oral History”, Interview by Halyna Bodnar, Lviv, April 15, Audio, 49:26.

36. Nyshchuk, Yevhen. In Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015, 85 91. (in Ukrainian)

37. Nyshchuk, Yevhen. “The Assaults Were the Most Stressful and Feeling the Tension Among People Was the Most Difficult”, Hromadske TV, November 21, 2014, accessed September 4, https://www.youtube.com/watch?v=BZoaJSsW07c. (in Ukrainian)

38. “#Remembermaidan. 15 Exclusive Stories from the Participants of the Revolution”, Novoye Vremya, December 9, 2014, accessed September 14, 2017, https://nv.ua/ukr/ukraine/events/ remembermaidan-15-ekskljuzivnih-istorij-vid-uchasnikiv-revoljutsiji-18968.html. (in Ukrainian)

39. Romanenko, Yevhen. In Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015, 194 199. (in Ukrainian)

40. Pelenska, Oksana. “Andrukhovych about the «Clearing» of History, Telephone Listening and the Maidan”, Radio Svoboda, December 28, 2014, accessed October 28, 2017, https:/ /www.radiosvoboda.org/aZ25214642.html. (in Ukrainian)

41. Poliova, Victoria. In “I Remember. The Winter that Goes On” Art-Forum, accessed September 12, 2017, https://www.youtube.com/watch?v=zcNBqyK4zq0. (in Russian)

42. Popovych, Myroslav. In Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015, 307 312. (in Ukrainian)

43. Prokhasko, Taras. In Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015, 200 206. (in Ukrainian)

44. Pukharyev, Pylyp. “Ukrainian Writers about EuroMaidan: Best Quotes”, Chytomo, November 28, 2013, accessed October 1, 2017, http://www.chytomo.com/news/ukraiinski- pismenniki-pro-yevromajdan-najkrashhi-citati. (in Ukrainian)

45. Pukharyev, Pylyp. “Ukrainian Writers about EuroMaidan: Best Quotes, No 2”, Chytomo, December 15, 2013, accessed October 1, 2017, http://www.chytomo.com/news/ukraiinski- pismenniki-pro-yevromajdan-najkrashhi-citati-2. (in Ukrainian)

46. Semesiuk, Ivan. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 106 115. (in Ukrainian)

47. Shyvala, Yuriy. “Maidan: Oral History”, Interview by Halyna Bodnar, Lviv, March 29, 2016. Video, 01:08:23.

48. Skop, Lev. “Maidan: Oral History”, Interview by Olena Lukachuk, Lviv, August 3, 2015. Video, 01:38:30.

49. Slaboshpytsky, Mykhaylo. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 47 56. (in Ukrainian)

50. Slavinska, Iryna. “Ilya Strongovsky: Outlander Agent”, Ukrayinska Pravda. Zyttya, January 17, 2014, accessed October 13, 2017, http://life.pravda.com.ua/society/2014/01/ 17/148861/. (in Ukrainian)

51. Tkachenko, Kateryna. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 161 168. (in Ukrainian)

52. Tsepukh, Larysa. “Volunteer Movement in Ukraine”, Interview by Lyudmyla Kuhar, Ratne, Volyn region, June 27, 2017. Audio, 01:05:32.

53. Tytysh, Halyna. “Illustrator Sasha Godyaeva. Emotional Protest”, Ukrayinska Pravda. Zyttya, February 5, 2014, accessed October 1, 2017, http://life.pravda.com.ua/society/2014/02/5Z 151482/. (in Ukrainian)

54. Tytysh, Halyna. “«I Am a Girl. I Don't Want a Dress, I Want to Change This System»: Young People Who Make a Peaceful Protest”, Ukrayinska Pravda. Zyttya, December 19, 2014, accessed May 6, 2018, https://life.pravda.com.ua/society/2013/12/19/146507/. (in Ukrainian) “Ukrainian Writers Tell Germany about the Maidan and a Revolution of Dignity”, Gazeta. ua, March 14, 2014, accessed October 18, 2017, https://gazeta.ua/articles/culture/_ukrayinski- pismenniki-rozkazuyut-nimechchini-pro-majdan-ta-revolyuciyu-gidnosti/547203. (in Ukrainian)

55. “Ukrainian Artists will Come to the SIZO Because «They cannot Live without Helmets and Travel Columns»”, TSN, January 17, 2014, accessed January 15, 2018, https://tsn.ua/kyiv/ ukrayinski-mitci-priydut-zdavatis-do-sizo-bo-ne-mozhut-zhiti-bez-kasok-i-poyizdok- kolonami-329992.html. (in Ukrainian)

56. Ushynina, Tetyana, and Avramchuk, Kateryna. “The Musical Background of the Maidan, or Songs of this Revolution”, Insider, January 31, 2014, accessed August 29, 2017, http:// www.theinsider.ua/art/muzichnii-til-maidanu-abo-pisni-tsiyeyi-revolyutsiyi/. (in Ukrainian)

57. Vaysberg, Matviy. In “I Remember. The Winter that Goes On” Art-Forum, accessed September 12, 2017, https://www.youtube.com/watch?v=y7_iWrOttyY. (in Ukrainian)

58. Yakymchuk, Lubov. “With a Book on Barricades. What Did Yurii Andrukhovych Give up to Come to Euromaidan and Why Does Artem Polezhaka Dedicate Poems to Russian Media”, The Day, December 12, 2013, accessed October 30, 2017, https://day.kyiv.ua/uk/article/ ukrayinci-chitayte/iz-knizhkoyu-na-barikadah. (in Ukrainian)

59. Yemets-Dobronosova, Yuliya. “To Save the Results”, Krytyka, February 24, 2014, accessed September 18, 2017, https://krytyka.com/ua/community/blogs/zberehty-vysnovky. (in Ukrainian)

60. Yermolenko, Andriy. In Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015, 206 213. (in Ukrainian)

61. Zabuzko, Oksana. In Maidan of an Eyewitness. 45 stories of the Revolution of Dignity, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2015, 298 306. (in Ukrainian) Zadan, Serhiy. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 292 299. (in Ukrainian)

62. Zuravel, Yuriy. In Maidan of an Eyewitness. Art on Barricades, edited by Tetyana Kovtunovych and Tetyana Pryvalko. Kyiv: K.I.S, 2016, 138 144. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru