Про монети з литовськими контрамарками "колюмнами"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Про монети з литовськими контрамарками «колюмнами»

А. Козубовський

Публікація присвячена проблемі золотоординських та татаро-генуезьких монет із литовськими контрамарками «колюмнами». Такі монети датовані XV ст. Точна дата початку контрамаркування невідома. Імовірно, Великий князь литовський Вітовт (1392--1430) розпочав надкарбування у 1420-х рр. у зв'язку з появою низькопробної золотоординської монети.

Ключові слова: золотоординські монети, литовські контрамарки, «колюмни», Вітовт, XV ст., празькі гроші, «тамга».

ABOUT THE COINS WITH LITHUANIAN COUNTERMARKS «COLUMNS». A. Kozubovskyi

This paper considers the problem of Golden Horde and Tatar-Genoese coins with Lithuanian countermarks «Columns». These coins occurred in several hoards, mainly in Eastern Podillia and Southern Kyiv lands. The finds of these coins are dated to the 15th century. The exact date of beginning of countermarking is unknown. However, they did not appear there earlier than in 1420s, during the reign of Vytautas as the

Grand Duke of Lithuania (1392--1430). In Ukrainian finds the Golden Horde coins with Lithuanian countermarks «Columns» are occurred together with Prague groats of Wenceslaus (1378--1419). Probably, Golden Horde coins continued to be countermarked in Eastern Podillia and Southern Kyiv lands after the death of Vytautas in 1430. But, in the 14th -- first part of the 15th century, the sign usually called «Kolumny» (or «Gedyminas Columns») was connected with Grand Duke of Lithuania Kiejstut (1345--1382) and his sons, especially Grand Duke Vytautas. The sign was well known of the steppe peoples of Ukraine as a «tamga». Polish chronicler Jan Diugosz testifies it's use by the Grand Duke of Lithuania Vytautas to brand his horses in 1410. In my opinion, Grand Duke of Lithuania Vytautas has begun re-struck the «Columns» (the «tamga of Vytautas») in the 1420s because of appearance of the low-grade Golden Horde coins with the content of silver 300--600/1000 grades. Numerous groups of silver with different pyrity were used in the circulation of Ukrainian lands as well as silver coins with defferent alloys quality (800--900/1000) of Toqtamish (1380--1399), Shadibek (1399--1407), Pulad (1407--1410) and other Khans of 1410--1420s.

Keywords: Golden Horde coins, Lithuanian countermarks, «Columns», Vytautas, 15th century, Prague groats, «tamga».

В останній час значно збільшився інтерес до вивчення українських старожитностей XIV-- ХV ст. Українські археологи почали планомірне й систематичне дослідження українських пам'яток післямонгольського часу. Різноманітні проблеми післямонгольської історії та археології України розглядає в багатьох своїх ґрунтовних працях і Олександр Петрович Моця.

Важливим джерелом у дослідженні складних проблем історії та археології України є монети, знайдені при археологічних дослідженнях, випадкові знахідки та скарби. Кожна монета -- вже джерело інформації, одні менше, інші більше. Цінність такої інформації неоднакова для різних періодів і для різних територій, але завжди значна.

Серед чисельних нумізматичних знахідок XIV--XV ст. привертають увагу рідкісні золотоординські та кримсько-генуезькі монети з литовськими контрамарками «колюмнами». Такі знахідки концентруються в південній частині Київщини та на Поділлі, датовані XV ст., і зустрічаються в одних комплексах із празькими грошами Вацлава IV (1378--1419). Окремі монети були відомі дослідникам XIX -- початку XX ст. Але найпершу спробу їх наукової інтерпретації дав польський дослідник М. Гумовський в узагальнюючий праці з литовської нумізматики. Дослідник висловив припущення, що контрамарки ставили на митницях у районах литовсько-татарських кордонів, одна з яких знаходилась в районі Канева (Gumowski1920, s. 60). Певно, маючи на увазі скарб із с. Ключники на Канівщині: 100 празьких грошів і монет Золотої Орди, частина яких містила литовські контрамарки (Котляр 1971, с. 90, № 309).

У наш час значно збільшено інформацію про такі знахідки. З'являються й аналітичні, узагальнюючі праці та спроби наукової оцінки великої кількості нових і старих знахідок (Борейша, Казаров 2009; Ivanauskas, Balcius1994, s. 80--84; Гулецький, Зайончковський 2014--2015).

Нові технічні засоби значно збільшили можливості у пошуковців, у тому числі і для знахідок зазначених монет. Завдяки сучасним виданням у багатьох пошукувачів, краєзнавців, дослідників минувшини з'явилась можливість поділитися цікавою і часто науково важливою інформацією. Разом із тим, така інформація не може бути перевіреною, часто не відповідає дійсності, частково чи повністю викривлена. Іноді при описі таких знахідок фіксуються різні хронологічні та територіальні невідповідності. Можна помітити і штучне поєднання кількох скарбів чи монет в одних комплексах.

Сучасні технічні можливості значно спростили і виробництво підробок, що в більшості випадків стосується рідкісних монет. Але ще набагато простіше зробити новий штемпель для нанесення контрамарки, особливо, коли це стосується простих символів чи геометричних фігур. Слід зазначити, що виокремлення монет із підробними контрамарками завжди було досить складним завданням навіть для добре вивчених монет та для досвідчених фахівців (Haskova 1991, s. 73, 100--106). Таким воно залишається і на сучасному етапі. Тому велика кількість інформації і про нові знахідки монет із литовськими контрамарками викликає певні застереження. 1830--1840-ми рр. датовані найдавніші підробки рідкісних монет, виготовлених шляхом «вирізання» нового зображення на дуже стертих справжніх монетах (Зайцев 2004, с. 92--93).

вітовт монета археологічний князь

Рис. 1. Золотоординські (?) монети з розкопок ротонди по вул. Володимирська, 3 у м. Києві в 1975--1977 рр.: 1 -- з литовською контрамаркою «колюмни», за Івакін, 1996; 2 -- з контрамаркою, за Івакін, Козубовський 1996

Особливо насторожує інформація про велику кількість зазначених монет із добре прочитаними легендами й зображеннями у новітніх скарбових комплексах. В абсолютній більшості випадків нанесення досить великої контрамарки майже повністю забивало основну частину монети, часто вже доволі стертої. На таких монетах часто «читається» лише обідок та окремі залишки літер. У відомих великих скарбах XIX--XX ст., що складалися із сотень і тисяч монет, золотоординські диргеми з литовськими контрамарками присутні в одиничних екземплярах чи в дуже незначній кількості (Kiersnowski 1984, s. 173; Майко 2007, с. 96; Івакін, Козубовський 1996, с. 291--293).

Дуже рідко зустрічаються такі монети і серед великої кількості знахідок XV ст., зафіксованих науковцями при археологічних дослідженнях (Майко 2007, с. 96). Литовську контрамарку «колюмни» містить одна з двох дуже стертих золотоординських (?) монет XV ст., знайдених у ході розкопок ротонди по вул. Володимирський, 3 у м. Києві (рисунок: 1; Івакін 1996, с. 112--114, 85; Івакін, Козубовський 1996, с. 293, 297).

Хоча це й не заперечує появи нових знахідок.

Дискусійними залишається хронологія нанесення литовських контрамарок на золотоординських диргемах та мотиви цього цікавого історико-культурного та економічного явища. Такі монети зафіксовані в комплексах першої -- четвертої чверті XV ст.

Традиційно багато дослідників пов'язували такі монети з літописним повідомленням Никонівського літопису про події напередодні битви біля р. Ворскла 1399 р. (Ильин 1940, с. 17). Літописець повідомляє, що крім загальних вимог васалітету -- данини й підкорення, під час переговорів між Вітовтом і Тимур Кутлуком та Едигеєм йшлося і про монетарні заходи: «...возхоте Витовт во всей Орде быти на денгахъ Ординскихъ знамение Витовтово». Натомість Едигей висунув таку саму вимогу до Вітовта: «... на твоихъ денгахъ Литовскихъ моему Ординъскому знамени быти» (ПСРЛ, 11, с. 173). Слід зазначити, що нищівна поразка литовсько-руського війська на р. Ворскла та датування зазначених контрамаркованих монет -- не раніше 1420-х рр. перечать такому ототожненню. Але в цілому літописна згадка фіксує загальний курс Вітовта в залученні ординського срібла до грошового забезпечення величезної держави.

Привертає увагу справедливе припущення, що наведені у Никонівському літописі слова про «знамении Витовтовом на денгахордынских» могли бути не наслідком фантазії літописця, а творчим відображенням колись побаченого артефакту, адже такі монети ще були присутні в обігу України у 1480-х рр., десь за 35--40 років до складання початкової редакції Никонівського літопису (Борейша, Казаров 2009, с. 44).

Крім того, дослідники звертають увагу, що при описі подій 1399 р. автор Никонівського літопису використовував Кашинську редакцію Тверського великокнязівського зводу, який закінчувався 1425 р., а самі тверські повідомлення Никонівського літопису є унікальними до 1414 р. (Беспалов 2013, с. 41; Клосс 1980, с. 146, 148).

Слід згадати й повідомлення договірної грамоти тверського князя Бориса Олександровича з Вітовтом 1427 р. «...а пошлины иматизъмоихъ Тферскихъ людей въ... великого князя Витотовътове отчине, у Смоленъску, у Витебъску, на Кіеве, въ Дорогобужы, у Вязмеи по всему его великому княженъю, по давному, а нового не примышляти...» (Акты 1846, № 33, с. 47). Зміст цієї і наступних подібних грамот (1449, 1483 рр.) дозволяє говорити про сталий розвиток торгівельних і митних відносин між Києвом і Твер'ю не лише в XV ст., а й у XIV ст. (Сидоренко 1992, с. 104--105). І дуже можливо, що саме у таких «Тферскихъ людей», що поверталися до Твері чи Кашина, серед золотоординських диргемів були і монети з контрамарками.

Упродовж майже 40-річного правління Вітовта (1392--1430) Велике князівство Литовське й Руське і перетворилося на одну з наймогутніших і найрозвинутіших держав Європи. Незважаючи на нищівну поразку на р. Ворскла 1399 р., Вітовт активно втручався в справи степових володарів Східної Європи. Протягом перших десятиліть XV ст. його вплив і влада поширилась на степові райони України аж до узбережжя Чорного моря.

Саме з ім'ям Вітовта пов'язується і внутрішнє впорядкування держави. Одним із найголовніших було створення стабільної монетно-грошової системи, спроможної забезпечити власною й іноземною монетою величезну частину Східної Європи. Держава, яка найпізніше в Європі розпочала власне виробництво монет, швидко створила необхідні умови для їхньої «конвертації». Невід'ємним і стабілізуючим фактором у розвитку монетно-грошової системи був празький гріш.

Згідно із сучасними дослідженнями, литовський рубль у 1393 р. дорівнював 80 грошам, із кінця XIV ст. і до 1407 р. -- 96 грошам, в 1407--1413 рр. -- 100 грошам. Після 1413 р. грошово-вагова система Великого князівства Литовського мала наступний вигляд: рубль = 100 грошам = 1000 пенязям = 180 г срібла (Бекцінее у 1992, с. 63--73).

Саму масову появу празьких грошів на території Східної Європи дослідники відносять до періоду правління Вацлава IV (1378--1419), коли обсяг випуску празьких монет досяг небувалої кількості (Рябцевич 1965, с. 127; Котляр 1981, с. 67; Soboleva 1970, s. 109). У знахідках фіксується значна перевага празьких грошів Вацлава IV останньої групи, карбованої після 1405--1407 рр. (Soboleva 1970, s. 108, 110-- 111, 114--115). Такі монети з пробою близько 610° і масою 2, 7--2, 9 г містили до 1,6 г срібла (Zabinski 1981, s. 43). На їх вагу та якість орієнтувалися всі інші групи монет, що обслуговували платіжну систему держави, в тому числі і джучидські диргеми. Появу контрамарки на таких монетах слід розглядати не тільки як знак законності їхнього обігу в литовських володіннях, а й свідчення залучення масивів джучидських монет у забезпеченні й обслуговуванні фінансової системи держави.

Існує версія, що празькі гроші Вацлава IV із масою 2,7--2,9 г корелюються із джучидськими диргемами Тохтамиша (1380--1399) вагою 1,365 г, як 2 : 1 (Бектинеев 2004, с. 108). Але висока якість золотоординських монет Тохтамиша, як і його наступників -- ханів першого десятиліття XV ст. (800--900°), трохи суперечить цьому. Напевно, таке співвідношення могло затвердитися не раніше другого десятиліття XV ст., коли вага диргема впала до 1 г чи трохи більше (Мухамадиев 1966, с. 268). Два таких диргема(за вмістом чистого срібла близько 0,8 г), дійсно, корелюються з празькими грошами Вацлава IV (з вмістом чистого срібла 1,6 г) карбованими в 1407--1419 рр. (Zabinski1981, s. 43).

У сучасних дослідженнях припускається, що шляхом надкарбування «колюмн» золотоординським монетам присвоювався підвищений до 20 % прибутку курс до половини празького гроша, за рахунок різниці між вартістю срібла у монеті та призначеною вартістю (Борейша, Казаров 2009, с. 13). Або, що шляхом надкарбування емітент міг надавати знеціненим (дуже стертим) монетам легальний статус, отримуючи прибуток за рахунок різниці у вартості фактично срібного брухту й обігової монети (Саввов 2012, с. 15).

Дослідники давно звернули увагу на візуально помітну низьку якість окремих груп золотоординських монет 1420-х рр., зокрема, диргемів Мухаммеда Борака (1422--1428; Мухамадиев 1966, с. 271). Дослідження якості монет дали можливість стверджувати, що висока проба (800--850) ще зберігається у диргемів Шадибека (1399--1407) і Пулада (1407--1410) (сучасників масового надходження празьких грошів Вацлава IV), а потім різко знижується до 300--350° срібла і на цьому рівні витримується до 1460--1470 рр. При цьому фіксуються сліди збагачення сріблом поверхневого шару монети. Хоча й зазначається, що доступних диргемів 1412--1427 рр. дуже мало. Але серед монет ханів цих років присутні як високоякісні, так і низькоякісні монети (Лебедев, Клоков 2001, с. 30--31, 39, 46). Сучасний рентгено-флуоресцентний аналіз поверхневого шару булгарських диргемів показав, що різке зниження вмісту срібла (з 82--97 % до 62--87 %) зафіксовано з 826 р. г. (1422/1423 р.; Шайхутдинова, Бугарчёв, Петров 2018, с. 107). Але, напевно, що монети карбовані у різних частинах колишньої золотої Орди, можуть суттєво різнитися. Адже у різних ханів були різні можливості і різні джерела в отриманні монетарного срібла.

Дискусійним залишається питання щодо якості кримських монет 1420-х рр. Писемні джерела та вибіркові аналізи кримських диргемів 1420-х рр. дають проби 500°, 800°, 900°. Разом із тим звертається увага на те, що частина монет з іменем Узбека й датою 720 р. г. (1320/1321 р.), часто присутніх у знахідках XV ст., виготовлені з білону (Хромов 2013, с. 454--455). Саме подібна монета з литовською контрамаркою зафіксована в Кирк-Єрському скарбі (Майко 2007, с. 96).

Не існує одностайної думки і на зміни у якості генуезько-татарських монет, серед яких також відомі монети з литовськими контрамарками. Зокрема, ще О. Ретовський полемізував з італійським ученим К. Десимоні, який вважав, що проба монет Кафи після 1423 р. мало-помалу впала до 300°, тому що і генуезька монета в цей період постійно знижує якість. Учений послався на документ 1423 р., згідно з яким проба генуезько-татарської монети становила 610°, та звернув увагу на монети з іменами Мухаммеда (1420--1445) та Давлет-Берди (1421--1428) з пробою 700° (Ретовский 1906, с. 10). Але, напевно, що і як серед джучидських монет першої -- третьою чвертей ХV ст. повинні бути монети з високою й низькою пробою Генуезько-татарська монета з іменем Давлет-Берди у фондах НМІУ має пробу 960° (інформація О. Зразюк)..

Тож виокремлення якісних і неякісних монет у 20-х рр. ХV ст. стало нагальною потребою і у сучасників їх виробництва. видається, що саме з цим може бути пов'язана і поява контрамарок. Привертає увагу й наявність контрамаркованих диргемів із вагою, характерною для ханів початку XV ст. (1,12 г -- Кугурештський скарб; Маркевич, Полевой, Фин 1961, с. 75). Також як і монет, із вагою більшою за 0,70 г, карбованих у 1420--1430-х рр. (Мухамадиев 1966, с. 268). Це може бути свідченням необхідності у позначенні монет різного часу й ваги.

Слід зазначити, що в обігу України упродовж XV ст. перебували і давніші празькі гроші з більшим умістом чистого срібла. Ще М. Ще-катихін звернув увагу на наявність празьких грошів із різною часткою чистого срібла: 1,835, 1,668, 1,645, 1,528, 1,502, 1,343 г. (Щекатихін 1933--1934, с. 88--89). Переплавлення різних груп монет відбивалося на якості злитків. Свого часу О. В. Орешніков намагався пояснити рідкісність золотоординських монет з різноманітними контрамарками, літерами для Північно-Східної Русі саме тим, що переважна частина таких монет переливалась у злитки (Лихачев1930, с. 161). Певно, що це може бути справедливим і для України XV ст. У скарбі XVст. 1863 р. зі Старих Буд, звенигородського повіту Київської губернії, що містив 1212 золотоординських, генуезько-татарських монет (у тому числі з контрамарками?) та одну сербську, були присутні і 5 лодієподібних срібних злитків із вагою 189,55, 196,44, 197,21, 197,41, 198,71 г. (Беляшевский 1889, с. 80--81; Федоров-Давыдов 1960, с. 176, № 232). Дослідження складу металу трьох злитків дало дуже різні показники по вмісту срібла: 74,678, 84,462, 97,535 %. У половинки лодієподібної гривні невідомого походження з колекції НМІУ вміст срібла становив 67,531 % (Яушева-Оме-льянчик 1999, с. 16, 20). Відсутність згадок про гірейські монети в скарбі зі Старих Буд дає право датувати скарб до початку 40-х рр. XV ст. і стверджувати, що серед них були присутні монети різного часу, ваги та проби. А також, що саме з подібних монет було і відлито злитки, і у таких -- з пробою 650--750°, напевно, було присутнє монетарне срібло і значно нижчої якості.

Повертаючись до гіпотези М. Гумовського про можливе надкарбування золотоординських монет на прикордонних митних пунктах, варто згадати повідомлення інока Зосіми (1419--1422 рр.) про митницю на р. Дністер. Після перебування у Києві та Брацлаві: «...по-идохомъ въ поле татарское і идохомъ 50 миль дорогою татарскою, ежь зовется: на великіи долъ, и обретохомъ реку велику подъ Митеревыми Кышинами, ежъ зовется Нестръ; тут бяшеперевозъ и порубежье волоское. Объону страну Волохове перевозъемлютъ, а о сю страну великаго князя Витофтовы и тамгу емлютъ и темъся обои делятъ» (Хожение 1889, с. 2). Традиційно, тамгу пов'язують з одним із найприбутковіших податків, який було введено з початком монгольського володарювання у Східній Європі. За джерелами кінця XIV ст. тамгу вираховують у 3 % від суми товарів: «А тамги и осминечего от рубля алтын» (Осокин 1850, с. 97). Існує версія, що тамгу брали тільки з товарів, на які накладалося тавро, печатка (Гагемейстер 1833, с. 78). Слід зазначити, що термін тамга в тюркських мовах означає податок, знак-печатку, митну пломбу, тавро на худобі, зокрема, на конях, а також засічку, зарубку й пробу на сріблі та золоті (ред. Тенишев 2001, с. 330). Якість срібла, як і коней, була найважливішим чинником розбудови держави. І контрамарковані монети можуть бути пам'ятками колись сплаченого мита від партій найважливішого товару -- срібла й, одночасно, показниками його якості. Тож версія М. Гумовського не втратила свого значення.

Щодо поширеної зараз версії про належність частини монет із контрамарками «колюмнами» до князя Свидригайла Ольгердовича (1432-- 1452) слід зазначити, що хронологія деяких знахідок та територія розповсюдження (Київщина, Східне Поділля) дійсно дають підстави для цього. Але слід згадати, що походження знаку не є з'ясованим і існують різні версії його пояснення. важливо, що дуже освічена людина свого часу Ян Длугош не знав, як назвати «колюмни». Розповідаючи про Грюнвальдську битву 1410 р., він зазначив, що серед чисельного русько-литовського війська 10 хоругв містили знак, яким вітовт звичайно таврував своїх коней (Kiersnowski1988, s. 2; Kuczynski1993, s. 43). Але знак був добре відомим мешканцям Східної Європи і в першій половині XV ст. пов'язувався з кейстутовичами, а не з ольгердовичами. Існують повідомлення, що «колюмни» були на нагробку Товтівіла Кейстутовича, загиблого 1390 р. У найдавніших європейських гербовниках «Со Фех Bergshammar» та «Armorial Lyncenich», «колюмни», напевно, пов'язують із Сигізмундом Кейстутовичем (1432--1440; Kiersnowski 1988, s. 2--3; Kuczynski 1993, s. 42--43, 47--56).

Нанесення литовських контрамарок було наслідком і потребою низки економічних та політичних чинників. Але одним із найперших видається підтвердження законності використання партій ординського срібла, їх якості (плати на митницях, джерела для злитків та ін.) в умовах появи низькопробних монет. Потреба в контрамаркуванні могла з'явитися у 1420-х рр., коли на південних митницях Великого князівства Литовського почали помічати масиви низькопробних золотоординських монет. Або коли відлиті з партій таких монет злитки значно різнилися за своєю якістю.

Безумовно, що наведене вище не вирішує проблему золотоординських монет із литовськими контрамарками, а спрямоване на долучення лише окремих версій на її розв'язання. видається, що вирішення цього питання -- за новими знахідками і якісним та кількісним вивченням масивів золотоординських монет України XV ст.

Література

1. Акты... 1846. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. 1: 1430--1506. Санкт-Петербург: II Отделение Собственной Е. И. В. Канцелярии.

2. Бектинеев, Ш. И. 2004. Литовско-татарская денежная система 1397--1425 гг. В: Двенадцатая Всероссийская нумизматическая конференция. Тезисы докладов и сообщений. Москва, 19--24 апреля 2004 г. Москва: ГИМ, с. 107-109.

3. Бекцінееу, Ш. І. 1992. ГрашовыясизтэмыВяліка-гокнястваЛітоускагоу XIII--XVстст. В: Сідарцоу, У. Н. (ред.). Актуальным пьітаннігісторьііБела- русі ад старожытныхчасоу да нашыхдзён.Мінск: БДУ, с. 63-73.

4. Беляшевский, Н. 1889. Монетные клады Киевской губернии. Киев: Т. Т. Корчак-Новицкий.

5. Беспалов, Р. А. 2013. Литовско-ордынские отношения 1419--1429 годов и первая попытка образования Крымского ханства. Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма, V, с. 30-52.

6. Борейша, Ю., Казаров, А. 2009. О надчеканках колюмн Витовта Кейстутовича и Свидригайла Ольгердовича. Минск: Тесей.

7. Гагемейстер, Ю. 1833. Разыскания о финансах Древней России. Санкт-Петербург: ИАН.

8. Гулецький, Д., Зайончковський, Ю. 2014--2015. Ранні типи «колюмн» (без крапок, з крапками зліва та справа), нанесених на двомовних аспрахДавлатаБерди). Львівські нумізматичні записки, 11--12, с. 15-20.

9. Зайцев, В. В. 2004. Очерки по русской нумизматике XVв. Киев: Юнона-Монета.

10. Ильин, А. А. 1940. Классификация русских удельных монет. Ленинград: Государственный Эрмитаж, 1.

11. Івакін, Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва ХІІІ -- середини XVI ст. Київ.

12. Івакін, Г. Ю., Козубовський, Г. А. 1996. Золото- ординські монети з литовськими контрамарками. Записки НТШ,CCXXXI: Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, с. 290-298.

13. Клосс, Б. М. 1980. Никоновский свод и русские летописи XVI--XVII веков. Москва: Наука.

14. Котляр, М. Ф. 1971. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. Київ: Наукова думка.

15. Лебедев, В., Клоков, В. 2001. Монеты с юго-восточных окраин Сарая. Татар археологиясе, 1--2 (8--9), с. 19-46.

16. Лихачев, Н. П. 1930. Материалы для истории русской и византийской сфрагистики. Ленинград: АН СССР. Труды музея палеографии, ІІ.

17. Майко, В. В. 2007. Кырк-Ерский клад городища Чуфут-Кале в Юго-Западном Крыму. Киев: Академпериодика.

18. Маркевич, В. И., Полевой, Л. Л., Фин, Ш. Р. 1961.

19. Кугурештский монетно-вещевой клад XV в. Труды Государственного историко-краеведческого музея Молдавской ССР (за 1960 г.), с. 75-112.

20. Мухамадиев, А. Г. 1966. Два клада татарских монет XV в. Советская археология, 2, с. 259-273.

21. Осокин, Е. 1850. Внутренние таможенные пошлины в России. Казань.

22. ПСРЛ. 1897. Полное собрание русских летописей. 11: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. Санкт-Петербург: И. П. Скороходов.

23. Ретовский, О. 1906. Генуэзско-татарские монеты. Санкт-Петербург. Известия ИАК, 18.

24. Рябцевич, В. Н. 1965. К вопросу о денежном обращении западнорусских земель в XIV--XV вв. Нумизматика и сфрагистика, 2, с. 121-134.

25. Саввов, Р. 2012. Надкарбування «Колюмни» зі скарбів XV ст. з Наддніпрянщини. Нумізматика і фалеристика, 3, с. 12-15.

26. Сидоренко, О. Ф. 1992. Українські землі у міжнародній торгівлі (ІХ -- середина XVII ст.). Київ: Наукова думка.

27. Тенишев, Э. Р. (ред.). 2001. Сравнительно-историческая грамматика тюрскихязыков.Москва: Наука.

28. Федоров-Давыдов, Г. А. 1960. Клады джучидских монет. Нумизматика и эпиграфика, I, с. 94-192.

29. Хожение... 1989. Хожение инока Зосимы 1419-- 1422 гг. Православный Палестинский сборник, VIII, 3 (24), с. 1-41.

30. Хромов, К. К. 2013. К вопросу о монетном деле «императоров Солхата» в 20-е годы XV века. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики, 22--23, с. 443-461.

31. Шайхутдинова, Е. Ф, Бугарчёв, А. И., Петров, П. Н. 2018. О химическом составе поверхностного слоя булгарских монет XV в. В: Захаров, Е. В. (ред.). Нумизматические чтения Государственного исторического музея. Материалы докладов и сообщений (Москва, 27 и 28 ноября 2018 г.). Москва: ГИМ, с. 104-110.

32. Щекатихин, Н. Н. 1933--1934. Топография кладов с литовскими слитками и монетами на территории древнего Литовского государства. Государственный Эрмитаж, отдел нумизматики. Рукопись.

33. Яушева-Омельянчик, Р. 1999. Монетні гривні XI--XV ст. із зібрання Національного музею історії України. Нумізматика і фалеристика,1, с. 14-23.

34. Haskova, J. 1991. Prazskegrose (1300--1526). Praha: Narodrnmuzeumv Praze, Ceskanumismatic kaspolecnost.

35. Gumowski, M. 1920. Numizmatyka litewska wiekow srednich. Krakow: Czcionkamidrukarni Literackiej w Krakowie.

36. Ivanauskas, E., Balcius, M. 1994. Lietuvos didziosios kunigaiksty stesly diniaiirmone tosnuo 1387 iki 1495 metц. Vilnius.

37. Kiersnowski, R. 1984. Najdawniej szemonety litewskie. Wiadomosci Numizmatyczne, XXVIII, 3--4 (109--110), s. 129-175.

38. Kiersnowski, R. 1984. Godla Jagiellonskie. Wiadomosci Numizmatyczne, XXXII, 1--2 (123--124), s. 1-28.

39. Kuczynski, S.--K. 1993. Polskie herby ziemskie. Geneza, tresci, funkcje. Warszawa: PWN.

40. Soboleva, N. A. 1970. Groszepraskie w Wielkim Ksistwie Litewskim. Wiadomosci Numizmatyczne, XIV, 2, s. 107-117.

41. Zabinski, Z. 1981. Systemy pieniqznena zicmiach polskich. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Lodz; Gdansk: Zaklad Narodowyim. Ossolinskich. Pracekomisij archeologicznej, 20.

Referensces

1. Acts... 1846. Acts relating to the history of Western Russia, collected and published by the Archeographic Commission. 1: 1430--1506. St. Petersburg: II Department Of Its Own E. I. V. Chancellery.

2. Bektineev, Sh. I. 2004. The Lithuanian-Tatar Monetary system of 1397-1425 In: The Twelfth All-Russian Numismatic Conference. Abstracts of reports and messages. Moscow, April 19-24, 2004 Moscow: GIM, pp. 107-109.

3. Bektsineu, Sh. I. 1992. Grashovyasiztemyvalika-Goknastvalitouskagou XIII-XVST. In: Sidartsou, U. N. (ed.). Actual Pitannigistoriibela- rus ad starozhytnyhchasou da nashyhdzen.Minsk: BDU, pp. 63-73.

4. Belyashevsky, N. 1889. Coin hoards of the Kiev province. Kiev: T. T. Korchak-Novitsky.

5. Bespalov, R. A. 2013. Lithuanian-Horde relations of 1419-1429 and the first attempt to form the Crimean Khanate. Materials on archeology and history of ancient and medieval Crimea, V., pp. 30-52.

6. Boreisha, Yu., Kazarov, A. 2009. About the coinage of kolumn Vitovt Keistutovich and Svidrigail Olgerdovich. Minsk: Theseus.

7. Gagemeister, Yu. 1833. Research on the finances of Ancient Russia. St. Petersburg: IAN.

8. Guletsky, D., Zayonchkovskiy, Yu. 2014-2015. Early tipi "kolyumn" (without specks, with specks on the right side), applied to the two-sided asprachdavlataberdi). Lviv Numismatic Notes, 11-12, pp. 15-20.

9. Zaitsev, V. V. 2004. Essays on Russian numismatics XVv. Kiev: Juno-Coin.

10. Ilyin, A. A. 1940. Classification of Russian specific coins. Leningrad: State Hermitage Museum, 1.

11. Ivakin, G. Yu. 1996. Istorichny rozvitok Kiev XIII - the middle of the XVI century . Kiev.

12. Ivakin, G. Yu., Kozubovsky, G. A. 1996. Gold- ordinsky coins with Lithuanian countermark. Notes of the NTSH,CCXXXI: Prazi komisii special (pre-official) istoric disciplines, pp. 290-298.

13. Kloss, B. M. 1980. The Nikon Code and Russian chronicles of the XVI-XVII centuries. Moscow: Nauka.

14. Kotlyar, M. F. 1971. A penny obig on the territory of Ukraine to get feudalism. Kyiv: Naukova dumka.

15. Lebedev, V., Klokov, V. 2001. Coins from the southeastern outskirts of the Barn. Tatar Archeology, 1-2 (8-9), pp. 19-46.

16. Likhachev, N. P. 1930. Materials for the history of Russian and Byzantine sphragistics. Leningrad: USSR Academy of Sciences. Proceedings of the Museum of Paleography, II.

17. Maiko, V. V. 2007. Kyrk is a treasure of the Chufut-Kale settlement in the Southwestern Crimea. Kyiv: Academic Periodics.

18. Markevich, V. I., Polevoy, L. L., Fin, Sh. R. 1961.

19. The Kuguresht coin and clothing hoard of the XV century. Proceedings of the State Museum of Local Lore of the Moldavian SSR (for 1960), pp. 75-112.

20. Mukhamadiev, A. G. 1966. Two treasures of Tatar coins of the XV century . Soviet Archeology, 2, pp. 259-273.

21. Osokin, E. 1850. Internal customs duties in Russia. Kazan.

22. PSRL. 1897. The complete collection of Russian Chronicles. 11: The chronicle collection, called the Patriarchal or Nikon Chronicle. St. Petersburg: I. P. Skorokhodov.

23. Retovsky, O. 1906. Genoese-Tatar coins. Saint-Petersburg. Izvestiya IAK, 18.

24. Ryabtsevich, V. N. 1965. On the question of the monetary circulation of Western Russian lands in the XIV-XV centuries. Numismatics and Sphragistics, 2, pp. 121-134.

25. Savvov, R. 2012. Nadkarbuvannya "Kolyumni" zi skarbiv XV art. z Naddniprianschini. Numismatics and Faleristics, 3, pp. 12-15.

26. Sidorenko, O. F. 1992. Ukrainski zemli u mizhnarodnii torgivli (IX - the middle of the XVII century.). Kyiv: Naukova dumka.

27. Tenishev, E. R. (ed.). 2001. Comparative historical grammar of the Turkic languages.Moscow: Nauka.

28. Fedorov-Davydov, G. A. 1960. Hoards of Juchid coins. Numismatics and Epigraphy, I, pp. 94-192.

29. Circulation... 1989. The life of Monk Zosima 1419- 1422. Orthodox Palestinian Collection, VIII, 3 (24), pp. 1-41.

30. Khromov, K. K. 2013. To the question of the coin business of the "emperors of Solkhat" in the 20s of the XV century. Special historical disciplines: nutrition theory of methodology, 22-23, pp. 443-461.

31. Shaikhutdinova, E. F., Bugarchev, A. I., Petrov, P. N. 2018. On the chemical composition of the surface layer of Bulgarian coins of the XV century In: Zakharov, E. V. (ed.). Numismatic readings of the State Historical Museum. Materials of reports and communications (Moscow, November 27 and 28, 2018). Moscow: GIM, pp. 104-110.

32. Shchekatikhin, N. N. 1933-1934. Topography of treasures with Lithuanian bullion and coins on the territory of the ancient Lithuanian state. The State Hermitage Museum, Numismatics Department. The manuscript.

33. Yausheva-Omelyanchik, b. 1999. Coin hryvnia XI-XV art. iz zibrannya National Museum of the History of Ukraine. Numismatics and Faleristics, 1, pp. 14-23.

34. Haskova, J. 1991. Prazskegrose (1300--1526). Praha: Narodrnmuzeumv Praze, Ceskanumismatic kaspolecnost.

35. Gumowski, M. 1920. Numizmatyka litewska wiekow srednich. Krakow: Czcionkamidrukarni Literackiej w Krakowie.

36. Ivanauskas, E., Balcius, M. 1994. Lietuvos didziosios kunigaiksty stesly diniaiirmone tosnuo 1387 iki 1495 metc. Vilnius.

37. Kiersnowski, R. 1984. Najdawniej szemonety litewskie. Wiadomosci Numizmatyczne, XXVIII, 3--4 (109--110), s. 129-175.

38. Kiersnowski, R. 1984. Godla Jagiellonskie. Wiadomosci Numizmatyczne, XXXII, 1--2 (123--124), s. 1-28.

39. Kuczynski, S.--K. 1993. Polskie herby ziemskie. Geneza, tresci, funkcje. Warszawa: PWN.

40. Soboleva, N. A. 1970. Groszepraskie w Wielkim Ksistwie Litewskim. Wiadomosci Numizmatyczne, XIV, 2, s. 107-117.

41. Zabinski, Z. 1981. Systemy pieniqznena zicmiach polskich. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Lodz; Gdansk: Zaklad Narodowyim. Ossolinskich. Pracekomisij archeologicznej, 20.

Размещено на Allbest.ru