Навершя Чмиревої Могили

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Навершя Чмиревої могили

З.Х. Попандопуло

Статтю присвячено одному з найцікавіших артефактів скіфського часу -- навершям у вигляді бубонця з крилатим орлиноголовим грифоном з левовим торсом, виявленим поблизу підніжжя знаменитого кургану Чмирева Могила. До наукового обігу вводяться три відносно нових знахідки такого типу, на фоні аналогій розглядаються їх художні особливості, питання призначення та хронології.

Ключові слова: скіфи, навершя, грифони, Чмирева Могила, Велика Білозерка, Запорізька обл.

POLE-TOPS OF CHMYREVA MOHYLA BARROW

Z. H. Popandopulo

In 1977 on the site of famous burial mound ChmyrevaMohyla located on the northern outskirts of VelykaBilozerka village of Zaporizhzhia region three bronze pole-tops with images of gryphons were found by local people on the plowed field. There is no evidence whether other artifacts have been found. Luckily nearby in Gu- novka village the expedition of Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine was working under the leadership of Yu. V. Boltryk who got the founded artifacts and then sent them to Zaporizhzhia regional museum of local lore, history and economy. The history of excavations of ChmyrevaMohyla numbers more than a century. They were started by F. A. Braun in 1898, M. I. Veselovskiy (1909--1910) continued the excavations and Yu. V. Boltryk in 1994 completed them. The burial mound has not been excavated in full because of various reasons. The destiny of finds from this barrow was tragic. A lot of artifacts among them silver vessels from the hiding-place which was revealed by M. I. Veselovskiy were lost during the World War II when the collections of Kharkiv historic museum were evacuated.

Scythian bronze pole-tops as one of the most interesting categories of artifacts for a long time attracted attention of scholar world. They were classified by types and date, their significance in funeral ceremony and everyday life was searched for. The questions still remain. In this article we tried to put into scholar circulation a scanty type of pole-tops with the image of pacing gryphon on the pear-shaped little bell which is characteristic only for Steppe Dnieper river region. For today only eight of them are known and most of them are originated from of the burial mounds of high Scythian aristocracy: TovstaMohyla, HaimanovaMohyla, ChmyrovaMohyla. Chronologically they are slightly differed from other pole-tops both with the image of deer on pear-shaped little bells from Tovsta Mohyla, and with the image of deer on flat cone bushes from HaimanovaMohyla. The question about the place of production of such pole-tops is still opened. Probably just these types of pole-tops could be produced in one workshop but not all known variety of objects as V. A. Ilinska thought. One of the problems to be solved by researchers is searching for such workshops. But if these objects have been moulded by wax models the task becomes more complicated.

Keywords: Scythians, finials, gryphon, ChmyrovaMohyla,VelykaBilozerka, Zaporizhzhia region.

Серед курганів скіфської знаті, досліджених частково або повністю, є і курган чмирева Могила. його розкопки розпочав 1898 р. професор Ф. А. Браун, член Імператорської Археологічної Комісії. за його повідомленням чмирева Могила входила до складу курганної групи, що складається з 17 насипів різних розмірів від 0,35 до 5,7 м. вона була найбільшою в групі, мала насип подовженої форми, витягнутий зі заходу на південний схід. її поздовжній діаметрстановив близько 70 м, поперечний близько 57 м (браун 1906, с. 97). знаходилася група неподалік від с. велика Білозерка, нинішньої запорізької області. На сучасній карті місце її локалізації фіксується на північній околиці села (болтрик, Фіалко 2012, с. 50).

Найвидатнішою знахідкою, при розкопках Ф. А. брауна було неграбоване кінське поховання з кістяками 10 коней і чудовими прикрасами вузди. через брак часу розкопки кургану не були завершені.

У звіті про розкопки кургану Ф. А. браун повідомляв про те, що в тому самому році «селяни виорали поблизу Чмирева кургану дві пари мідних литих зображень оленя з головками грифона на плечах у вигляді плоских статуеток» (тут і далі: переклад наш -- З. П.) (браун 1906, с. 110, 114, рис. 70, 72). через 11 років, у 1909--1910 рр., за дорученням Археологічної Комісії розкопки чмиревої могили продовжив проф. М. І. веселовський. йому пощастило знайти схованку з десятьма срібними посудинами(Веселовский 1913, с. 130--131). Однак і він не завершив розкопок. значно пізніше, у 1994 р. розкопками залишків кургану займався Ю. В. болтрик (болтрик, Фиалко 1996). Про хід подальших досліджень кургану можна дізнатися з публікації «Останні дослідження кургану Чмирева Могила» (болтрик, Фіалко 2012).

У 1977 р. біля чмиревої Могили на ріллі були знайдені три бронзових навершя у вигляді ажурної груші з фігуркою грифона зверху (болтрик, Фіалко 1996, с. 31). Ці речі були передані ю. в. болтриком в запорізький обласний краєзнавчий музей і демонструються в залі «Скіфія». з люб'язної згоди Юрія Вікторовича ми публікуємо ці артефакти.

Навершя Чмиревої могили всі литі, однотипні, розрізняються лише розмірами, невеликими деталями гравіювання окремих елементів, якістю відливки і станом збереженості.

Навершя 1. У найкращому стані знаходиться навершя під номером зКМ-Арх-3795 (3). Воно бронзове з грушоподібним ажурним порожнистим бубонцем, який завершується прямокутною втулкоюз сплощеними нижніми краями (рис. 1). У нижній частині бубонця знаходяться дві дугоподібні петлі. Під ними, на втулці розмірами 3,1 х 1,6 см по внутрішньому і 3,5 х 2 см по зовнішньому контуру, на довгих сторонах розташовані два круглих отвори діаметром 0,3 см для кріплення до древка.

Масивний ажурний бубонець розділений на чотири частини вертикальними, поглибленими смугами.

Рис. 1 - Навершя з Чмиревої Могили (Арх-3795/3)

Усередині кожної з частин розміщений візерунок у вигляді витягнутої вгору п'ятипелюсткової пальметки. Нижня частина «груші» обмежена двома врізаними концентричними лініями, від яких опускаються врізані трикутники вершинами донизу, утворюючи зиґзаґоподібний візерунок. Такий же орнамент з ламаних ліній обмежує верхню частину «груші». Тут, по тій лінії, що і петлі, розташовані, навпроти один одному, два круглих отвори діаметром 0,4 см. В одній частині візерунка, поруч з отвором, виділяється хрестоподібна фігура.

Над грушовидним бубонцем розташована горизонтальна підпрямокутна поперечина х 0,7 х 0,4 см, яка теж прикрашена різьбленим зиґзаґоподібним візерунком. На ній стоїть плоска ажурна, двостороння фігура грифона в профіль, який крокує, 4,7 см заввишки, см завдовжки. Тіло тварини левове, сухорляве, з потужними лапами, кігті позначені вм'ятинами. від нижньої частини шиї виростають два, вигнутих в бік голови серпоподібних крила, кожне підкреслене трьома валиками. Нахилена шия позначена також трьома валиками. Дзьоб короткий, з отвором посередині, загнутий донизу, від нього опускається довга борода. Око опукле, овальної форми. На голові позначено одне вушко, хвіст виконаний у вигляді короткої трипелюсткової розетки.

Висота виробу становить 16,4 см, найбільший діаметр бубонця -- 5,2 см.

Рис. 2 - Навершяз Чмиревої Могили (Арх-3795/2)

Навершя 2. Друге навершя, під номером ЗКМ-Арх-3795 (2), має висоту 17,3 см, найбільший діаметр бубонця -- 5,5 см. Розміри поперечини, на якій стоїть грифон, складають 6,0 х 0,6 х 0,3 см. Висота самої фігурки -- 4,7 см. Втулка прямокутна, по краю сплощена, внутрішній розмір -- 2,8 х 1,6 см, зовнішні -- 3,3 х 2,0 см. Внизу, по довгій стороні втулки, пробиті два круглих протилежних отвори, діаметрами 0,3 і 0,4 см. На одній з вузьких сторін є дугастий наскрізний отвір. Призначення його незрозуміле -- чи то брак лиття, чи помилка розмітки отворів (?).

Відрізняється від попереднього навершя формою поперечини, вона у верхній частині хвилеподібна. Відлита фігура грифона з дефектами, одна з задніх лап виконана недбало, так само як крила та хвіст. Збереженість виробу гірша. Обламані верхня частина однієї з пальметок і кінчики деяких завитків візерунка (рис. 2).

Навершя № 3. Третє навершя -- ЗКМ-Арх-3759 (1), найбільше з них (рис. 3). Висота його становить 18,1 см, діаметр -- 5,2 см, має стрункий грушоподібний тулуб. Розміри втулки складають 2,8 х 1,6 см по внутрішній стороні і х 2,0 см по зовнішній. Отвори розташовані на довгих сторонах втулки, мають розміри 0,5 і 0,4 см. Перекладина разом з грифоном має довжину 6,0 см, висоту 0,7 см, ширину 0,2 см. висота самого грифона -- 4,8 см. Фігурка грифона майже ідентична № 1. є невелика різниця в оформленні деяких деталей: на задній лапі немає гострого виступу, вухо вужче, око більш витягнуте.

Рис. 3 - Навершя з Чмиревої Могили (Арх-3795/1)

Розділяє візерунки на тулубі гладка смуга. збереженість виробу трохи гірша: одна петля, разом з вертикальною розділювальною смугою, що розташована знизу, обламана. У верхній частині бубонця, над отворами, що розташовані один проти одного і мають діаметр 0,3 см, по периметру проходить вузька тріщина, трохи вище, на вузькій бічній частині -- невелика каверна.

Подібне навершя було виявлено в Гаймановій Могилі, при розбиранні крепіди, разом з іншими бронзовими прикрасами кінського спорядження і похоронної повозки. Серед них були 4 навершя з плоским зображенням оленя, 2 грушоподібних навершя з фігуркою птаха нагорі і одне грушоподібне навершя з фігурою грифона (Бидзіля, Полин 2012, с. 72--75, рис. 92).

Рис. 4 - Фрагмент навершя з Гайманової Могили (Арх-1020)

Рис. 5 - Навершя з Гайманової Могили (архів ІА НАНУ)

Цей екземпляр був знайдений в уламках. У колекцію запорізького обласного краєзнавчого музею надійшли лише два фрагменти грушоподібного бубонця (зКМ-Арх-1020). висота його становить 11,9 см, діаметр -- близько 6,0 см (рис. 4). У цього навершя втулка, як і у екземплярів з чмиревої Могили, має підпрямокутну форму, її довга сторона дорівнює 3,0 см. Аналогічне і розташування верхнього і нижнього отворів для скріплення з древком -- по одній осі з дугоподібною петлею. Про присутність отворів у верхній частині свідчать залишки залізного штиря з одного боку і частина круглого отвору, що збереглася, з протилежного боку. Цілком закономірно, що і другий бік корпусу, що не зберігся, мав ту ж конструкцію. виняток становить відсутність врізного зиґзаґоподібного візерунка у верхній частині тулуба.

Загальний вигляд навершя, відображений на фотографії в. Томашевського 1970 р., фотографії в звіті та на малюнку на таблиці Худфонду, опублікованих в монографіі «Скіфський царський курган Гайманова Могила» (Бидзи- ля, Полин 2012, с. 262, рис. 386--387). Судячи з публікації (рис. 5), зображення грифона повністю відповідає навершям з чмиревої Могили, крім малюнка на перекладині. С. Полін зазначає, що підніжка, на якій стояв грифон, булагладкою (бидзиля, Полин 2012, с. 263).

Схожі навершя з грифонами були виявлені б. Мозолевським в Товстій Могилі. Два з них (Мозолевський 1979, с. 119, рис. 103: 1, 3) за малюнком майже не відрізняються від навершь з чмиревої Могили. Однак є і деякі особливості (рис. 6):

у двох менших навершях перекладина разом з грифоном займає місце по центру пальметки, а не над розділювальною смугою;

верхній отвір для скріплення з древком знаходиться на вершині пальметкиу менших екземплярах і над розділювальною смугою на більшому наверші;

нижні петлі на грушоподібному бубонці також розташовані під пальметками, причому отвори під петлями на втулці та в верхній частині бубонця розташовані на різних вертикальних вісях;

зиґзаґоподібний візерунок у верхній частині корпусу відсутній.

Рис. 6 - Навершя з Товстої Могили (за: Мозолевський 1979)

Два навершя менші за розмірами, ніж з чмиревої Могили: діаметри бубонців -- 4,7 см, висота -- 14,7 см, внутрішні розміри втулки -- х 2,7 см. Далі в тексті читаємо: «довжина перекладини з грифоном до 2,7 (см)» (Мозолевський 1979, с. 120). Тут явно пропущена одна позиція. Відповідно до наведеного під малюнком масштабу, його довжина дорівнює см, а зазначений вище розмір, швидше за все, відноситься до висоти поперечини. висота грифонів на обох навершях досягає 4,4 см.

Третє, найбільше навершя з Товстої Могили (висота -- 18 см, діаметр бубонців -- 6,5 см) відрізняється зовсім іншим оформленням і самого грифона, і деталей гравіювання (Мо-золевський 1979, с. 119, рис. 103: 2). Слід зазначити, що виявлені в Товстій Могилі ще три навершя з зображенням оленів, були розташовані також на грушоподібних бубонцях, ідентичних бубонцям з чмиревої Могили: ті ж зиґзаґоподібні візерунки на перекладинах і у верхній частині «груші», розташування верхніх і нижніх отворів на одній осі з петлеподібними вушками.

Ще одне навершя з грифоном було виявлене у с. Дем'янівка Нижньосірогозького району Херсонської області (Ратнер, Костюк 1989; Бол-трик 2017, с. 70).

Бронзові навершя були знайдені в багатьох скіфських курганах в Прикубанні і Подніпров'ї. Ще М. І. Ростовцев відзначав хронологічні і локальні особливості кубанської і придніпровської груп навершь і датував перші VI--V ст. до н. е., а другі -- IV--III ст. до н. е. (Ростовцев 1925; Переводчикова 1980, с. 23). Слідом за ним В. І. Іллінська розділила навершя на ранні, до яких, крім знахідок з Прикубання, віднесла навершя з Посулля. До пізніх -- V--IV ст. до н. е. вона віднесла частину прикубанських, посульських і степовий варіанти. Вона ж відзначала, що: «Цілком своєрідну групу складає серія бронзових навершників, знайдених у скіфських степових курганах IV--III ст. до н. е.» (Іллінська 1963, с. 40).

Е.В. Переводчикова запропонувала свою класифікацію навершь, взявши за основу форму бубонця або його відсутність, зображення тварини -- часткове або повне і інші деталі (Переводчикова 1980, с. 23). За розробленою нею типологією, навершя з чмиревої Могили відносяться до XI типу, які «винятково пізні» і датуються IV -- початком III ст. до н. е. (Переводчикова 1980, с. 31--32). Цим же часом вона датує навершя IIтипу, до яких відносить «на-вершя з зображенням фігур в зріст на втулці прямокутного або підпрямокутного перетину, що розширюється донизу» (Переводчикова 1980, с. 26). До цього типу вона відносить навершя з Краснокутського і Александропольского курганів з грифонами, що крокують, навер-шя з зображеннями оленів з чмиревої Могили. Додамо сюди і навершя з Гайманової Могили.

Аналізуючи знахідки навершь з Краснокут-ськогокургану, А. І. Мелюкова відзначала, що: «Образ орлиноголовогогрифона, переданий на цих навершях міцно увійшов в в скіфське мистецтво з VI ст. до н. е.»(Мелюкова1981, с. 44). А також стверджує, що вони характерні тільки для царських курганів степової Скіфії і ставить їх «в один ряд з такими ж навершя- ми із Слоновської Близниці, Чмиревої могили, Александропольского кургану і Чортомлика» (Мелюкова1981, с. 40).

Датувати навершя з Чмиревої Могили необхідно як за цілим комплексом знахідок з самого кургану, так і за добре датованими аналогіями з інших скіфських курганів. Так М. Ю. Трейстер, розглядаючи срібні посудини зі схованки Чмиревої Могили, прийшов до висновку, що більшість посудин укладається в рамки другої -- третьої чверті IV ст. до н. е. (Трейстер 2009, с. 444). Ю. В. Болтрик, який досліджував залишки Чмиревої Могили в 1994 р., за комплексом матеріалів датував курган 330--315 рр. до н. е. (Болтрик, Фіалко 2012, с. 57). За твердженням С. В. Поліна: «навершя з Гайманової Могили з зображенням грифона за умовами знахідки в складі комплекту № 8, в тризні кургану, пов'язаній з Північною гробницею № 1, датується 365--50рр. до н. е., як і всі інші знайдені в Гаймановій Могилі навершя,..., що в цілому вказує найпізніше на другу чверть IVст. до н. е. як час їх виготовлення» (Бидзиля, Полин 2012, с. 263).

Таким чином, час виготовлення і побутування навершь з Чмиревої Могили не виходить за межі IVст. до н. е.

Яким чином використовувалися навершя, чи були вони приналежністю возів, катафалків або були військовими штандартами -- думки різні. Здебільшого знахідки навершь зафіксовані в складі залишків возів, в тризнах, предметах кінської узди і поруч з кінськими похованнями.

Відзначаючи зв'язок навершь «...з алародій-сько-хеттським або халдейським культурним світом і з залежною від нього закавказькою культурою...» М. І. Ростовцев називав їх наконечниками жердин похоронного балдахіна або навершями похоронних прапорів і значків (Ростовцев 2002, с. 43).

На думку Ю. В. Болтрика «...фігурні бронзові навершшя -- оздоби кутів накриття скіфських возів» (Болтрик 2009, с. 43--45). Свого часу в. А. Іллінська більш обережно висловилася з цього приводу. вона дотримувалася гіпотези про багатофункціональне призначення навершь як культових предметів. Не заперечуючи їх використання в якості прикрас візків, балдахінів, вона передбачала і інше їх призначення: «Не може бути цілком відкинута думка щодо навершників, як прикрас особливих військових значків, про існування яких у скіфів повідомляє Аріан» (Іллінська 1963, с. 51).

Судячи з різноманітності образів на навер-шях: оленів, птахів, грифонів, людей (божеств), виготовленням їх займалися, ймовірно, різні майстерні або майстри. Навершя II, III, XI типів виявлені тільки в Степовому Подніпров'ї. з них навершя з орлиноголовим грифоном по типу чмиревських відомі поки тільки в восьми екземплярах: три на правобережжі Дніпра, в Дніпропетровській області, чотири -- на лівобережжі -- в запорізькій області і один екземпляр -- поза прив'язкою до кургану, в Херсонській області. Про останню знахідку Ю. В. Болтрик відгукувався так: «Викликає певний подив, що навершшя з Дем'янівки подібне до артефактів з Чмиревої, Гайманової та Товстої Могил. Курганів таких розмірів поруч з селом немає, Огуз знаходиться за 16 км і в часі має іншу позицію. залишається трактувати артефакт з Дем'янівки, як загублений на дорозі» (Болтрик 2017, с. 70).

Питання про майстерні, які виготовляли характерні для Степового Подніпров'я навершя, і не тільки для них, залишається відкритим. в. А. Іллінська вважала, що існував єдиний центр для виготовлення подібних виробів (Іл-лінська 1963, с. 48).

Але ми вважаємо, що для виконання такого розмаїття навершь був потрібний цілий ряд майстерень, навіть, якщо ці вироби призначалися для вищих верств скіфської аристократії.

У Степовому Подніпров'ї ми маємо два великих ремісничих центри Скіфії. Це Кам'янське городище на лівому березі Дніпра в межах запорізької області і Капулівськегородище, під Нікополем, на правому березі в межах Дніпропетровської області. Ймовірно, можна назвати й інші ремісничі центри, але поки що фактів, що підтверджують ці висновки немає.

Складність полягає і в тому, що за даними деяких дослідників, для виготовлення навершь використовувалися воскові моделі, які після виливки зникали. Цим фактором пояснюється і відсутність повної ідентичності між однотипними навершями.

Для нас зрозуміло тільки одне -- ці вироби, у всякому разі більшість з них, виготовляли скіфські майстри.

Література

наверші курган могила

1. Бидзиля, В. И., Полин, С. В. 2012. Скифский царский курган Гайманова Могила.Киев: Скиф.

2. Болтрик, Ю. В. 2009. Повозки как показатель целостности комплекса скифского кургана. В: Бессонова, С. С. (ред). Эпоха раннего железа.Киев; Полтава: б. и, с. 39-47.

3. Болтрик, Ю. В. 2017. Огуз -- курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошукХерсонеськогосліду). Археологія і давняісторіяУкраїни, 2 (23), с. 66-77.

4. Болтрик, Ю. В., Фіалко, О. Є. 1996. Повернення до Чмиревої Могили. Музейні читання: Тези доповідей наукової конференції Музею історичних коштовностей України. Грудень 1994 р., с. 30-32.

5. Болтрик, Ю. В., Фіалко, О. Є. 2012. Останні дослідження кургану Чмирева Могила. Археологія і давня історія України, 8, с. 50-57.

6. Браун, Ф. М. 1906. Отчет о раскопках в Таврической губернии в 1898 г. Известия археологической комиссии, 19, с. 81-116.

7. Веселовский, Н. И. 1913. Чмырева могила. Известия археологической комиссии за 1909--1910 годы, с. 127-135.

8. Іллінська, В. А. 1963. Про скіфські навершники. Археологія, XV, с. 42-47.

9. Мелюкова, А.И. 1981. Краснокутский курган. Москва: Наука.

10. Мозолевський, Б.М. 1979. Товста Могила.Київ: Наукова думка.

11. Переводчикова, Е. В. 1980. Типология и эволюция скифских наверший. Советская археология, 2, с. 23-44.

12. Ратнер, И.Д., Костюк, Л.И. 1989. Древности Херсонщини. Симферополь: Таврия.

13. Ростовцев, М.И. 1925. Скифия и Боспор. Ленинград: Лениградская трудовая артель печатников.

14. Ростовцев, М.И. 2002. Эллинство и иранство на юге России. Москва: Книжная находка.

15. Трейстер, М. Ю. 2009. Серебряные сосуды из тайника Чмыревой Могилы. ДревностиБоспора, 13, с. 414-460.

16. Bidzilya, V. I., Polin, S. V. 2012. Skifskiytsarskiy kurgan GaymanovaMogila. Kiev: Skif.

17. Boltrik, Yu. V. 2009. Povozkikakpokazatel' tselostnostikompleksaskifskogokurgana. In: Bessonova, S. S. (ed.). Epokharannegozheleza. Kiev; Poltava: b. i., s. 39-47.

18. Boltryk, Yu. V. 2017. Ohuz -- kurhannakliuchovomuro- zdorizhzhiSkifii (poyskKhersoneskyislidu). ArkheologiyaidavnyaistoriyaUkrainy, 2 (23), s. 66-77.

19. Boltryk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 1996. Povernennia do ChmyrevoiMohyly. Muzeinichytannia: Tezydopovideinauk- ovoyikonferencyiMuzeyuistorychnyhkoshtovnosteyUkrainy. Hruden 1994 r., s. 30-32.

20. Boltryk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 2012. OstannidoslidzhenniakurhanuChmyrevaMohyla. ArkheologiyaidavnyaistoriyaUkrainy, 8, s. 50-57.

21. Braun, F. M. 1906. Otchet o raskopkakh v Tavricheskoygubernii v 1898 g. Izvestiyaarkheologicheskoykomissii, 19, s. 81-116.

22. Veselovskiy, N. I. 1913. Chmyrevamogila. Izvestiyuarkheologicheskoykomissiiza 1909--1910 gody, s. 127-135.

23. Illinska, V. A. 1963. Pro skifskinavershnyky. Arkheolo- hiia, XV, s. 42-47.

24. Melyukova, A. I. 1981. Krasnokutskiy kurgan.Moskva: Nauka.

25. Mozolevskyi, B. M. 1979. TovstaMohyla. Kyiv: Naukovadumka.

26. Perevodchikova, Ye. V. 1980. Tipologiyaievolyutsiyaskif- skikhnavershiy. Sovetskayaarkheologiya, 2, s. 23-44.

27. Ratner, I. D., Kostyuk, L. I. 1989. DrevnostiKhersonsh- chiny. Simferopol': Tavriya.

28. Rostovtsev, M. I. 1925. SkifiyaiBospor. Leningrad: Leni- gradskaiatrudovaiaartelpechatnikov.

29. Rostovtsev, M. I. 2002. EllinstvoiiranstvonayugeRossii. Moskva: Knizhnayanakhodka.

30. Treyster, M. Yu. 2009. SerebryanyiesosudyiiztaynikaChmyirevoyMogilyi. DrevnostiBospora, 13, s. 414-460.

Размещено на Allbest.ru