Буджацька культура Північно-Західного Причорномор'я: контакти і зв'язки з культурами шнурової кераміки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буджацька культура Північно-Західного Причорномор'я: контакти і зв'язки з культурами шнурової кераміки

С.В. Іванова

Статтю присвячено розгляду тих особливостей буджацької культури Північно-Західного Причорномор'я, які відображають її зв'язки з культурами шнурової кераміки. Наводиться опис найбільш характерних рис, що дозволяють виділити окрему буджацьку культуру, але в контексті ямної культурно-історичної області.

Ключові слова: буджацька культура, імпорт, імітація, культури шнурової кераміки.

S.V. Ivanova

BUDZHAK CULTURE OF THE NORTH- WEST PONTIC REGION: CONTACTS AND CONNECTIONS WITH CORDED WARE CULTURE

The feature of historical and cultural development of the North-Western Pontic region at the end of the 4^th--3^rd millennium BC are the relations of its population with the bearers of foreign cultures. First of all it concerns the Budzhak culture which is the part of the Yamna cultural and historical area.

The integration process in the Late Chalcolithic Age led to the formation the Budzhak culture of Yamna cultural and historical community based on local pro- tobudzhak horizon.

The most significant were the connections with Corded Ware culture, Globular amphorae culture, as well as with the cultures of the Carpatho-Danube. Contacts are manifested in two aspects -- ceramics of the Budzhak culture (imports, imitations) and in the presence of Yamna culture burials (or with the features of it). They were found in different territories, in South-Eastern and Central Europe. The analysis of the material culture of Budzhak population suggests the establishment of contacts with the Corded Ware culture in the first half of the 3^rd millennium BC. This allows us to reconstruct the possible ways along which the movements and contacts of different population groups took place.

There has been no invasion of the steppe «Kurgan culture» into the west but trading colonization, based on was an exchange of natural resources -- metals of Balkan-Carpathian area and salt from estuaries Northwestern Black Sea.

The archaeological situation with the climatic fluctuations allowed the author to create the new model of correct cultural and historical processes in South-Eastern Europe in the 4^th--3^rd millennium BC, to evaluate both migration and trade colonization of new territories and adaptive capabilities of the ancient population of the North-Western Black Sea. The relations of Budzhak and Corded Ware cultures lasted for quite a while and were substantial in nature.

Keywords: Budzhak culture, import, imitation, Corded Ware cultures, trade colonization.

Вступ

Постановка проблеми. Зв'язки буджацької культури Північно-Західного Причорномор'я з культурами шнурової кераміки (КШК) були визначені досить давно (Черняков, Тощев 1985; Алексеева 1992). Однак висновки дослідників часто носили узагальнюючий характер, не враховуючи хронологічні періоди, а також такі важливі аспекти, як імпорт та імітації. Серед польських археологів домінувала точка зору Я. Махника про те, що населення культури кулястих амфор (ККА) перешкоджало просуванню інших культур в Причорноморський степ. Тому контакти між культурами Північного Причорномор'я і Центральної Європи стали можливі лише після занепаду ККА в другій половині III тис. до н. е. (Machnik 2009). Але аналіз керамічного комплексу і радіовуглеце- вих дат, на наш погляд, вказує на досить ранні зв'язки буджацької культури з культурами шнурової кераміки.

Основна частина

Археологічна ситуація. Північно-Західне Причорномор'я (територію між Південним Бугом, Прутом і Дунаєм) В. А. Дергачов визначив як «контактну зону», в якій спостерігається взаємодія різних культурних спільнот, а сам регіон -- зоною взаємодії кількох культурно-історичних чинників. Домінуючим, на його думку, в енеоліті і в бронзову добу був південно-східноєвропейський. Східноєвропейський фактор був другим за значенням; третій (середньоєвропейський) був менш виразним. Роль кожного фактору змінювалася в різні епохи. П. Вло- дарчак відзначив в ранньому бронзовому віці вплив чотирьох факторів -- місцевого пізньо- трипільського (Усатове), східного, пов'язаного з Причорноморськими і Прикаспійськими скотарськими степовими спільнотами, західного, що походить з ранньої бронзової доби Анатолії та Балкан, і північного, який визначається появою в безпосередній близькості від регіону культури кулястих амфор.

Ймовірно, саме вплив різних культур заходу і сходу проявився у формуванні в регіоні особливої буджацької культури ранньої бронзової доби.

Поховання Північно-Західного Причорномор'я в окремий культурний варіант ямної культурно-історичної області виділив Н. Я. Мерперт (Мерперт 1974). Пізніше Л. С. Клейн зарахував їх до особливої культури -- «нерушайської» (Клейн 1975), яку І. Т. Черняков перейменував в «пізньоямну буджацьку» (Черняков 1979) 1. Інші дослідники також пропонували свої назви, але більш вживаною виявилася та, яку ввів Т. Черняков, в різних її проявах (буджацька культура, буджацький культурний варіант, буджацька культурна група).. На наш погляд, особливості буджацької культури проявляються вже на стадії формування, що дозволяє синхронізувати її з ямною культурно- історичною областю в цілому (3100--2200 ВС, а не тільки з пізньоямним часом. Можна виділити два етапи в розвитку буджацької культури -- ранній і пізній, з рубежем в інтервалі 2600/2500 ВС.

Рис. 1. Буджацька культура в контексті ямної культурно-історичної області

Буджацька культура. До теперішнього часу на території Північно-Західного Причорномор'я розкопано майже 500 курганів епохи енеоліту та раннього бронзового віку, в них виявлено понад 2600 поховань буджацької культури (рис. 1; 2). При цьому три чверті курганів споруджено власне буджацькими племенами, в інших випадках вони використовували енеолітичні або усатівські насипи. У Північно- Західному Причорномор'ї поселення невідомі, але на лівому березі Південного Бугу є сліди короткочасних ямних поселень -- Ташлик II, Ташлик III (Шапошникова та ін. 1986, с. 8) І Кургани буджацької культури розташовані групами, утворюючи могильники; відомі й поодинокі насипи. Висота курганів становить від 1 до 3 м (при діаметрі 30--60 м); лише деякі кургани були вище 5--6 м (маючи 80 -- 100 м в діаметрі), відомі й кургани висотою менше 1 м. До елементів курганної архітектури можна віднести рови (кільцеві, з однією або декількома перемичками). Поховання могли бути згруповані в дуги і кола (рис. 3: 1), фіксується розміщення похованих з орієнтуванням за годинниковою стрілкою або проти (Дворянинов та ін., 1981). Поховальні камери були прямокутних обрисів, інші форми зустрічаються рідше Можливо, сезонні поселення буджацьких племен, по аналогії з іншими регіонами, могли розташовуватися в річкових, озерних і лиманних заплавах і приховані зараз під мулом. (рис. 3: 6, 9). Близько третини ям виконані з уступами прямокутної форми, відомі округлі або квадратні уступи (рис. 3: 2, 11). На дні могил -- тлін від рослинної підстилки, підсипка вохрою різних відтінків, на уступах простеже- но залишки плетених циновок (рис. 3: 2). Сліди різноманітних ритуалів були зафіксовані не тільки в поховальній камері, але й на її перекритті -- залишки вогнищ, кістки тварин, або їх скелети, отвори від жердин. Поховальні камери часто мали кам'яне або дерев'яне перекриття (рис. 3: 2, 5). Унікальна конструкція у вигляді човна знайдена на перекритті поховання 8/8 біля с. Семенівка (див. далі, рис. 23: 1, 2). Дерев'яне перекриття могло бути поздовжнім або поперечним; кам'яне -- з великих чи дрібних каменів, оброблених плит, серед яких зустрічалися й антропоморфні стели (рис. 3: 4, 5). В курганах Північно-Західного Причорномор'я відомі поховання в кам'яних скринях (рис. 4). На наш погляд, поховання цього типу, в тому числі пов'язані з впливом і традиціями інших культур (кемі-обинської, КША), слід розглядати в рамках буджацької культури. Про це свідчать основні компоненти поховального обряду -- спосіб поховання, поза похованого і поховальний інвентар. Відомі кам'яні скрині з розписом на стінах, виконаним червоною вохрою (Великозимінове 1/1, Старі Біляри 1/14, Алкалія 33/3, Катаржине 1/1). Радіовуглецеві дати (2700--2200 ВС) цієї групи поховань синхронні періоду існування буджацьких пам'яток регіону (Szmyt, Chernyakov 1999; Иванова и др. 2005, с. 98).

У 17 похованнях Північно-Західного Причорномор'я знайдені залишки дерев'яних возів -- як коліс, так і частин кузову (рис. 3: 11). Переважають комплекси з чотирма колесами від возу, хоча зафіксовані випадки знахідок у похованні трьох (Холмське 2/10) і двох коліс (5 поховань).

Можна виділити п'ять основних варіантів пози померлого у могильній ямі: 1) скорчено на спині, руки витягнуті уздовж тулуба (рис. 3: 2, 11; 4: 8); ноги були поставлені колінами вгору, але впали в ту або іншу сторону, або розпалися (укладені?) ромбом (57,2 %); 2) з нахилом вправо -- ліва рука зігнута в лікті, кисть лежить біля тазу, живота або грудей; права рука витягнута вздовж тулуба (16,3 %); 3) ноги зігнуті вліво, біля тазу лежить права рука (13,1 %); 4) на правому боці (рис. 3: 9), з різним розташуванням рук (7,3 %); 5) на лівому боці (рис. 3: 6), з різним розташуванням рук (6,1 %). Серед цих варіантів одні дослідники простежують дрібнішу градацію (Яровой 1985), а інші їх об'єднують в три групи -- на спині, на правому боці, на лівому боці (Рычков 1990; Николова 1992). Поховання 1-го варіанту чисельно переважають і в більшості випадків є основними для курганних насипів. Відомі також поховання з розчленованими скелетами і кенотафи. Серед рідкісних рис обряду відзначимо поодинокі випадки кремації і пози померлого сидячи. З певними позами померлого більш чи менш чітко співвідносяться окремі категорії поховального інвентарю (деякі типи посудин і прикрас), що дозволило Є. В. Яровому виділити «обрядові групи» (Яровой 1985, с. 95).

Відомості, отримані в результаті багаторічних розкопок курганів Північно-Західного Причорномор'я, дають можливість охаракте ризувати буджацьку культуру не тільки як особливу структурну одиницю в рамках ямної культурно-історичної області, а й як мобільне суспільство, відкрите до «культурного діалогу», і здатне на дальні міграції. На це вказують обсяги імпорту, імітації, деривати в матеріальному комплексі, а також просування населення на захід, в Балкано-Карпатський регіон. Н. Я Мерперт вперше визначив територію, звідки відбувався рух на захід -- це межиріччя Бугу та Дунаю (Мерперт 1982, с. 329), тобто район проживання буджацьких племен.

Кераміка (467 цілих і реставрованих посудин) становить понад 40 % від загального числа знахідок. Техніка виготовлення кераміки традиційна -- вручну, з додаванням шамоту, вапняку або піску, з обробкою поверхні шпателями, пучками рослинності, лощилами. Колір поверхні варіює від рожевих і жовтих відтінків до темно-сірого. Поверхня деяких категорій посуду вкрита ангобом.

Основними формами посуду є горщики (рис. 5: 1, 2), «буджацькі банки» (рис. 5: 3, 5), амфори (рис. 6: 1Ї3, 7), амфороподібні посудини (рис. 5: 4, 6), кубки (рис. 5: 7, 8), чаші (рис. 5: 10, 11), миски (рис. 5: 9). Рідше зустрічається посуд з округлим денцем (рис. 6: 5), глечики, кружки (рис. 6: 4), аскоси (рис. 6: 8, 9). Крім кераміки, у похованнях були знайдені знаряддя праці та зброя (рис. 7): кам'яні та крем'яні сокири, мідні і бронзові ножі й шила, а також прикраси з срібла, міді, золота, кістки (рис. 8).

Рис. 2. Пам'ятки буджацької культури Північно-Західного Причорномор'я: 1 -- Дубінове; 2 -- Неділкове; 3 -- Гольма; 4 -- Агеївка; 5 -- Григоровка; 6 -- Мар'янівка; 7 -- Новогригоровка, курган «Любаша»; 8 -- Ревова; 9 -- Велікозімінове; 10 -- Катаржине; 11 -- Баранове, курган «Солдатська слава»; 12 -- Щербанка; 13 -- Попільне; 14 -- Кошари, Сичавка; 15 -- Старі Біляри; 16 -- Великий Аджалик; 17 -- Вапнярка; 18 -- Шевченкове (Одеса); 19 -- Холодна Балка; 20 -- Слобідка-Романівка, Одеський курган; 21 -- Чорноморка; 22 -- Дальник (Біляївський район); 23 -- Мирне 24 -- Петродолинське; 25 -- Нова Долина; 26 -- Новоград- ківка; 27 -- Олександрівка, Великодолинське; 28 -- Санжейка; 29 -- Кузьмін; 30 -- Хрустова; 31 -- Кам'янка (Окниця); 32 -- Медвежа; 33 -- Коржеуць; 34 -- Бурленешть; 35 -- Тецкани; 36 -- Ханкеуць; 37 -- Корпач; 38 -- Куконешти Векь; 39 -- Щербаки; 40 -- Думени; 41 -- Нові Дуруїтори; 42 -- Костешти, Нові Костешти, Іванівка; 43 -- Яблона; 44 -- Меркулешть; 45 -- Подойма; 46 -- Фрунзе; 47 -- Бурсучени; 48 -- Миндрешть; 49 -- Тимкове; 50 -- Мокра; 51 -- Ново-Красне; 52 -- Кодрул-Ноу; 53 -- Чокилтень; 54 -- Бравичень; 55 -- Орхей (Оргеев); 56 -- Дойбань; 57 -- Погребя; 58 -- Красне; 59 -- Коржеве; 60 -- Старі Дубосари; 61 -- Ба- лабанешть; 62 -- Чимішень; 63 -- Спея; 64 -- Кетроаса; 65 -- Бєльці; 66 -- Гура -- Бикулуй; 67 -- Рошкани; 68 -- Бутор; 69 -- Бичок; 70 -- Нікольське; 71 -- Костянтинівка; Фрунзе 72 -- Тирасполь; 73 -- Паркани; Плоске; Тернівка; Сербка; 74 -- Слободзія; 75 -- Хаджімус; 76 -- Кіркеєшть; 77 -- Урсоая; 78 -- Кауша- ни; 79 -- Чобручі; 80 -- Глинне; 81 -- Ново-Котовськ; 82 -- Лиманське; 83 -- Пуркарь; 84 -- Нові Раскайці; 85 -- Оланешть; 86 -- Хаджіллар; 87 -- Каплани; 88 -- Тудорове; 89 -- Яськи; 90 -- Біляївка; 91 -- Маяки; 92 -- Надлиманське; 93 -- Єфимівка; Миколаївка; 94 -- Овідіополь; Дальник (Овідіопольський р-н); 95 -- Роксолани; 96 -- Кароліно-Бугаз; 97 -- Семенівка; 98 -- Підгірне; 99 -- Карналіївка; 100 -- Садове; 101 -- Турлаки; 102 -- Молога; 103 -- Затока (Аккембетський курган); 104 -- Алкалія; 105 -- Хаджидер; 106 -- Сергіївка; 107 -- Дивізія; 108 -- Лиман; 109 -- Жовтий Яр; 110 -- Вишневе, Кочковате; 111 -- Зоря; 112 -- Михайлівка; 113 -- Белолісся; 114 -- Татарбунари; 115 -- Зарічне; 116 -- Новоселиця; 117 -- Трапівка; 118 -- Березино; 119 -- Сарата; 120; Арциз; 121 -- Павлівка; 122 -- Борисівка; 123 -- Виноградовка 124 -- Баштанівка; 125 -- Струмок; 125 -- Глибоке; 177 -- Нерушай; 128 -- Десантне; 129 -- Приморське; 130 -- Холмське; 131 -- Червоний Яр; 132 -- Мирне (Кілійський район); 133 -- Шевченкове; 134 -- Парапо- ри; 135 -- Острівне; 136 -- Дзінілор; 137 -- Гура-Галбене; 138 -- Валя-Пержей; 139 -- Градіще; 140 -- Кате- ринівка; 141 -- Чимишлія; 142 -- Карабетовка; 143 -- Комрат; 144 -- Бешалма; Конгаз; 145 -- Томай; 146 -- Світлий; 147 -- Казаклія; 148 -- Балабан; 149 -- Тараклія; 150 -- Городнє; 151 -- Гаваноасе; 152 -- Копчак; 153 -- Кубей; 154 -- Кальчеве; 155 -- Баннівка; 156 -- Болград; 157 -- Жовтневе; 158 -- Каланчак; 159 -- Кам'янка (Україна); 160 -- Новокам'янка; 161 -- Суворове; 162 -- Утконосівка; 163 -- Озерне; 164 -- Багате; 165 -- Кислиця; 166 -- Курчі; 167 -- Мреснота Могила; 168 -- Владичень; 169 -- Нагірне; 170 -- Чауш; 171 -- Плавні; 172 -- Новосільське; 173 -- Орловка; 174 -- Градешка; 175 -- Петрешти; 176 -- Кірілень; 177 -- Саретень; 178 -- Кріхана-веке; 179 -- Зирнешти; 180 -- Ваду-луй-Ісак; 181 -- Етулія; 182 -- Жюржю- лешть; 183 -- Фрікацей

Рис. 3. Поховання буджацької культури: 1 -- план кургану 19 біля с. Новоселиця; 2, 3 -- Семенівка 14/12 (2 -- план поховання, 3 -- фрагмент кам'яної сокири); 4 -- 8 -- Сичавка 1/15 (4 -- антропоморфні стели, 5 -- кам'яне перекриття, 6 -- загальний план, 7 -- посудина, 8 -- кам'яний розтиральники); 9, 10 -- Вапнярка 4/16 (9 -- загальний план, 10 -- посудина); 11 -- Новоселиця 19/16. 1 -- Субботин и др. 1995b; 2, 3, 11 -- Субботин 1985; 4--8 -- Іванова, Савельєв 2011; 9, 10 -- Иванова и др. 2012

Напрям зв'язків і контактів буджацьких племен значною мірою дозволяє розглянути саме кераміка. Частина посуду має паралелі в формі і стилістиці з різними культурами пізнього енеоліту -- ранньої бронзи Південно-Східної і Центральної Європи (рис. 9: 10). На ранньому етапі реконструюються зв'язки в двох основних напрямках -- східному (з пле менами ямної культурно-історичної області) і західному (з культурами Карпато-Балкансь- кого ареалу). У Балкано-Дунайському регіоні в пізньому енеоліті і в ранню бронзову добу були поширені такі категорії посуду, як амфори, кубки та аскоси, відомі вони й в буджацькій культурі. Можна відмітити подібність окремих форм до посуду культури Коцофень та зв'язок двох культур (Szmyt 1999). На пізньому етапі буджацьке населення, ймовірно, встановлює зв'язки з синхронними культурами Карпатського басейну. У буджацькому керамічному комплексі можна виділити вплив культур Глина III -- Шнекенберг, Мако -- Косиги -- Чака, Шомодьвар -- вінковці (рис. 10). Деякі екземпляри кераміки з буджацьких поховань цього періоду мають паралелі з декількома культурами одночасно, і це не дивно. Ці культури Я. Махник включає в так звану «європейську цивілізацію ранньої бронзової доби», а близькість їх керамічного комплексу (виділення певних типів посуду, поширених в цьому горизонті) і схожість металевих артефактів є однією з характерних рис цієї спільноти (Machnik 1991, s 174--181).

Рис. 4. Поховання буджацької культури в кам'яних скринях: 1--6 -- Баранове 1/9 (1, 2 -- кам'яна гробниця, 3, 4, 6 -- посудини, 5 -- мідна пронизка); 7--9 -- Катаржине 1/1 (7, 8 -- кам'яна гробниця, 9 -- розпис на плитах). Иванова и др. 2005

Рис. 5. Основні форми кераміки з поховань буджацької культури: 1 -- Щербанка 1/7; 2 -- Новоградковка 1/4; 3 -- Сергіївка 11/7; 4 -- Лиман 3А/30; 5 -- Семенівка 12/2; 6 -- Кубей 1/16; 7 -- Трапівка 4/5; 8 -- Трапів- ка 6/20; 9 -- Приморське 1/34; 10 -- Оланешть 1/14; 11 -- Хаджімус 2/17. Иванова 2013

Дослідники відзначають надходження металу в Північно-західне Причорномор'я з металургійного осередку Езеро (Каменский 1990). З просуванням ямних племен в Південно-Східну європу пов'язують поширення там срібних виробів (Йованович 1994). Широко відомі срібні рудники, що відносяться до ранньокікладсько- го періоду I--II в Східному Середземномор'ї (острів Сифнос і півострів Лауріон в Аттиці). Однак джерела срібла відомі й у Трансильванії. Не виключено використання мідних і поліме- талічних руд Трансильванії, враховуючи, що там відомі й бронзи природного походження (Duffy 2010). Знахідки буджацької кераміки в румунській Молдові і Добруджі (Simion 1991) підтверджують той факт, що поширення ямної культурно-історичної спільноти на захід слід пов'язувати з просуванням саме буджацького населення. Непрямим підтвердженням цього припущення є географічне положення Північно-Західного Причорномор'я.

Рис. 6. Рідкісні та іншокультурні форми кераміки в похованнях буджацької культури: 1 -- Градешка І, 5/11; 2 -- Градешка І, 5/11; 3 -- Корпач 2/13; 4 -- Оланешть 1/28; 5 -- Сергіївка 1/10; 6 -- Новоградківка 1/10; 7 -- Корпач 2/7; 8 -- Глибоке 2/11; 9 -- Матроска, зруйнований курган. Иванова 2013

Рис. 7. Знаряддя праці та зброя з поховань буджацької культури: 1 -- Алкалія 35/6, тесло; 2 -- Тараклія ІІ, 10/19, ніж-бритва; 3 -- Фрікацей 4/12, ніж-кинджал; 4 -- Утконосівка 1/6, ніж; 5 -- Холмське 2/8, жнивний ніж; 6 -- Нагірне 14/16, ніж; 7 -- Бишневе 17/43, стругальний ніж для дерева; 8 -- Бишневе 1/43, пилка по дереву; 9 -- Конгаз 11/5; вістря стріли; 10 -- Чауш 20/2, скобель; 11 -- Холмське 5/14, сокира; 12 -- Григорів- ка 1/10, сокира; 13 -- Бишневе 17/43, скребачка; 14 -- Шевченкове 3/11, розтиральники для мідної руди; 15 -- Бравічен 7/2, шило; 16 -- Світлий 3/25, сокира; 17 -- Глинне 1/1, вістря стріли; 18 -- Червоний Яр І, 1/6, ливарна форма (?); 19, 20 -- Оланешть 6/2, випрямлячі держаків стріл; 21 -- Алкалія 5/6, сокира (1--3, 15 -- мідь / бронза; 4--13 -- кремінь; 14, 16, 18--21 -- камінь; 17 -- кістка). Субботин 2003

Рис. 8. Прикраси і артефакти з кістки і металу із поховань буджацької культури: 1 -- Новоселиця 19/2; 2 -- Нерушай 10/14; 3 -- Яськи 1/18; 4 -- Нікольське 7/28; 5 -- Старі Біляри 1/14; 6 -- Гура-Бикулуй 3/13; 7 -- Орхей 1/2; 8 -- Семенівка 8/15; 9 -- Семенівка 2/2; 10 -- Доброолександрівка 1/5; 11 -- Нові Раскайці 1/11; 12 -- 18 -- Глибоке 1/21 (1, 4, 5, 12--18 -- кістка; 2 -- мідь, зуб хижака; 3, 7 -- срібло; 6, 8, 9, 11 -- мідь / бронза; 10 -- свинець). Субботин 2003

Контакти і зв'язки з культурами шнурової кераміки на ранньому етапі. Судячи зі знахідок, контакти з КШК були встановлені вже в першій половині III тис. до н. е. (рис. 11). Серед кераміки раннього етапу відомі два кубки (Бутор 9/3, Трапівка 6/20), які, цілком ймовірно, можуть бути віднесені до горизонту А ¹ (рис. 13: 2, 3). До цього ж загальноєвропейського шнурового горизонту можна віднести й кубок з Мир-не 1/12 Дякую професору Я. Махнику за визначення хронологічної позиції даної посудини. (рис. 13: 1). З раннім етапом (2800-- 2600 ВС), на думку П. Влодарчака і А. Коська (Iwanowa et al. 2014), пов'язується й більшість амфор, знайдених в ареалі буджацької культури (рис. 14). Деякі екземпляри зі сферичним тулубом також мають паралелі з горизонтом А січками (рис. 14: 5, 15, 19). Такий тип амфор не часто, але відомий в південних регіонах КШК і вважається, що походження його пов'язано з колом культур Карпатської улоговини. П. Блодарчак обґрунтовує появу інновацій в півден (рис. 14: 2, 3, 14), інші -- з пізнішими групами КШК, богемсько-моравською і середньонімець- кою (рис. 14: 1, 6, 12). Привертають увагу так звані «овальні» амфори з рельєфним оформленням ручок і тулуба у вигляді валиків з на них регіонах КШК (генеза курганного обряду, поширення індивідуальних поховань та деяких інших елементів матеріальної культури, зокрема, «овальних» амфор на тлі «тюрінзь- ких» амфор сферичного вигляду) сприйняттям нових ідей з Карпатського басейну і району Північних Балкан. В цих трансформаціях велика роль ямних племен, які були передавальним середовищем, що забезпечило поширення інновацій (Wlodarczak 2010, s. 305). Ямне населення просувається далеко на захід, ямні поховання з місцевими рисами (Вучедол) відомі в Gonyu на заході Угорщини, Neusiedl-am- See в східній Австрії; Essling поблизу Відня і Bleckendorf, Саксонія-Ангальт (Harrison, Heyd 2007; Heyd 2011).

Пошук аналогій так званим «шнуровим» (або «овоїдним», «овальним») амфорам з поховань буджацької культури продемонстрував складність однозначного вирішення проблеми (Ivanova 2013). Адже цей тип посуду характерний не тільки для кола шнурових культур, але й широко представлений в культурах Балка- но-Дунайського ареалу. Там знаходять аналогії і ручки деяких амфор (рис. 14: 5, 8). Візуальне вивчення доступних зразків цього типу амфор дозволило нам звернути увагу на різні технологічні прийоми їх виготовлення і, отже, про можливість різного походження деяких з них.

Рис. 9. Паралелі в буджацькій кераміці та кераміці культур Карпато-Дунайського регіону в першій половині III тис. до н. е.

Одні амфори мають схожість з посудом кількох культур (чернавода II, КШК), зіставлення інших є досить умовним в силу явних відмінностей. Ці типи амфор мають паралелі не лише в КШК, але і в культурах Карпатської улоговини -- Мако -- Косиги -- чака (Кам'янка 3/13, 6/18, Трапівка, к. 1), в центральнобалканському ареалі -- Вінковці (Саратени 2/10). Швидше за все, можна говорити про місцеве виробництво більшості тих форм амфор, що знаходять аналогії в культурах Південно-Східної і Центральної Європи, в основному -- в Балкано-Дунайського регіоні. Це проявилося і в оформленні амфор пластичним орнаментом, і в формі ручок, і в поєднанні різнокультурних елементів в одному екземплярі. Особливо цікава в цьому відношенні амфора з Траповки 1/18 (рис. 14: 15), виконана в шнурових традиціях, утім вона має злегка асиметричний тулуб і скошений вінчик, що зближує її з асками, відомими в культурах Нижнього Подунав'я. Посудина демонструє оригінальне поєднання декількох культурних традицій і, ймовірно, має місцеве виробництво. На деяких амфорах відомі не дві, а три (Кам'янка 3/13) або чотири (Градешка I, 5/11) ручки. У цих випадках додаткові ручки схожі з типовими «буджаць- кими» ручками (псевдотунельні та язичкові), що також вказує на місцеве виробництво цих амфор. Амфора з чотирма ручками (дві з них псевдотунельні) виявлена у 2013 р. під час розкопок курганного могильника Глине в Подністров'ї, Молдова (Разумов та ін. 2013).

Рис. 10. Паралелі в буджацькій кераміці та кераміці культур Карпато-Дунайського регіону в другій половині III тис. до н. е.

Хоча амфори витягнутих пропорцій відомі власне в комплексах культур шнурової кераміки, але вони не дуже поширені (Buchvaldek 1958). Проте, форма тулубу амфори і стилістика її оформлення є важливою хронологічною ознакою. Ранній етап (так званий «загальноєвропейський горизонт КША») характеризується поширенням амфор зі сферичним тулубом. Амфори з подовженим тулубом є більш пізніми, їх походження М. Бухвальдек пов'язує з культурами Нижнього Дунаю, виділяючи «дунайський тип», для якого характерний рельєфний орнамент, досить поширений в синхронних культурах Нижнього Подунав'я (Buchvaldek 1997, s. 182).

Рис. 11. Кераміка з буджацьких поховань та її паралелі в культурах шнурової кераміки. Перша половина III тис. до н. е.

П. Влодарчак звертає увагу на той факт, що «овальні» амфори відомі з ранньої бронзової доби практично у всій зоні Балкано-Карпатського басейну, але в КШК виявлені тільки в областях, прилеглих до зон поширення ямної культури -- в Придністров'ї і південних групах (Богемія, Моравія, Нижня Австрія). При цьому дослідник, виділяючи «дунайський шлях ямної культури», відзначає її певний вплив на формування керамічного комплексу в деяких групах КШК. Саме за допомогою ямного населення культурами шнурової кераміки були сприйняті типи амфор, характерні для карпатських культур, і окремі елементи поховальної обрядовості. Ямний вплив щонайбільше проявляється в моравській групі КШК (Wlodarczak 2010 s. 302).

Рис. 12. Кераміка з буджацьких поховань та її паралелі в культурах шнурової кераміки. Друга половина III тис. до н. е.

Рис. 13. Кубки і кубовидний посуд буджацької культури (1--12) та культур шнурової кераміки Німеччини (13) і Данії (14--17): 1 -- Мирне 1/12; 2 -- Бутор 3/9; 3 -- Трапівка 6/20; 4 -- Баштановка 7/21; 5 -- Курчі 3/9; 6 -- Баштанівка 7/12; 7 -- Холодна балка 1/13; 8 -- Трапівка 4/5; 9 -- Сфімовка 9/17; 10 -- Городнє III, 1/16; 11 -- Яськи 5/24; 12 -- Біляївка 1/32; 13 -- Taubertal; 14, 15 -- Kongehajem; 15 -- Tottrup; 17 -- Skivum. 1, 11, 12 -- Алексеева 1992; 2 -- Синика, Разумов, Тельнов 2013; 3, 8 -- Субботин и др. 1995b; 4, 6, 9 -- Шмаглий, Черняков 1970; 5 -- Тощев 1992; 10 -- Субботин та ін. 1984; 13 -- Dresely 2004; 14--17 -- Hubner 2005

Крім паралелей в групі великих амфор, окремі елементи схожості, на думку П. Влодарчака, простежуються і серед невеликих амфорок та амфороподібного посуду. Стилістика амфо- роподібної посудини з Оланешт 1/15 (рис. 14: 25) схожа з посудом середньонімецької групи КШК. Шнурові традиції простежуються в оформленні амфорок Градешка I, 5/1 (рис. 14: 22), Михайлівка 3/6 (рис. 14: 23), Нікольське 16/16 (рис. 14: 24). Амфорка з Градешки I, 5/1 та фрагмент амфорки з Курчі 1/6 мали теракотовий колір та лощіння; їх форма й оформлення знахідки з Пуркарь є середина III тис. до н. е. або дещо пізніше. Й. Батора виділив поховання з ямними рисами в Середній Європі, на території сучасних Чехії, Словаччини, східної Німеччини і Польщі (рис. 15). Але ці поховання (близько двох десятків) не становлять єдину культурну групу і знайдені в могильниках різних культур -- КШК, культури дзвоноподібних кубків, Нітра, Унетицька (Batora 2006, s. 190). буджацький історичний кераміка

Таким чином, можна дійти висновку щодо деяких паралелей між керамічними комплек поверхні можна порівняти з центральноєвропейськими екземплярами.

Рис. 14. Амфори (1--20) і амфоровидний посуд (21--25) з поховань буджацької культури, що мають паралелі в культурах шнурової кераміки: 1 -- Гура-Галбене 2/5; 2 -- Оланешть 14/1; 3 -- Бурсучень 1/19; 4 -- Бурсу - чен 1/14; 5, 9 -- Градешка I, 5/11; 6 -- Каушани 1/4; 7 -- Каушани 1/18; 8 -- Єфімовка 10/7; 10 -- Острівне 2/12; 11 -- Яськи 5/26; 12 -- Білолісся, к. 1, насип; 13 -- Городнє III, к. 1, насип; 14 -- Яблона 1/1; 15 -- Трапівка, к.1, насип; 16 -- Тараклія 10/19; 17 -- Казаклія 3/13; 18 -- Саретень 2/10; 19 -- Кам'янка 6/18; 20 -- Кам'янка 3/13; 21 -- Пуркарь 1/28; 22 -- Градешка I, 5/1; 23 -- Михайлівка 3/6; 24 -- Нікольське 16/16; 25 -- Оланешть 1/15. 1 -- Дергачев 1973; 2, 21, 25 -- Яровой 1990; 3, 4 -- Яровой 1985; 5, 9, 22 -- Субботин та ін. 1995а; 6, 7 -- Чеботаренко та ін. 1989; 8 -- Шмаглий, Черняков 1985; 10, 11 -- Алексеева 1992; 12, 15 -- Субботин та ін. 1995b; 13 -- Субботин та ін. 1984; 14 -- Яровой 1983; 16 -- Агульников 2002; 17 -- Агульни- ков 2008; 18 -- LevitkiL et al. 1996; 19, 20 -- Манзура та ін. 1992; 22 -- Субботин и др. 1995а; 23 -- Субботин 2000; 24 -- Агульников, Сава 2004

Амфороподібна посудина з поховання Пур- карь 1/28 (рис. 14: 21) схожа з екземпляром з пізньошнурового поховання Вікторів, курган 8 (Machnik 1960 s. 69--72). У свою чергу, він проявляє схожість з посудом з території Середньої Німеччини, комплекс Abtsbessingen, який датується в діапазоні 2600--2500 ВС: KI- 4139, 3960 ± 85 bp (Dresely, Muller 2001, S. 310, Abb. 17).

Технологія виготовлення та оформлення частини амфор, знайдених в Північно-Західному Причорномор'ї (глина, обробка поверхні, додаткові ручки) аналогічні тим, що є на «буджасами КШК і буджацької культури. Наслідування, запозичення та імітації в буджацькій кераміці відображають наявність певних зв'язків й імпульсів з боку культур шнурової кераміки.

Рис. 15. Локалізація центральноєвропейських поховальних пам'яток з елементами ямної культури. Batora 2006

Крім кераміки, є й інший інвентар, що відображає зв'язки з КШК. Це деякі кам'яні шліфовані сокири -- Березино 1/2 (рис. 16: 11), Сло- бодзія 1/19 (рис. 16: 12) Дякую доктору В. І. Клочку за їх визначення. 48 ISSN 2227-. Зазвичай, дослідники Північно-Західного Причорномор'я відносили до шнурових культур всі знахідки сокир з буджацьких поховань, що, скоріш за все, не відповідає дійсності. Крем'яні сокири-тесла з території Північно-Західного Причорномор'я (рис. 16: 1--10) достатньо чітко не диференціюються, їх можна приблизно відносити і до КША, і до КШК (Szmyt 2000). Але С. М. Разумов все ж пов'язує їх походження з культурами шнурової кераміки (Разумов 2010). Вектор зв'язку в обох випадках той самий.

Контакти і зв'язки з культурами шнурової кераміки на пізньому етапі. У другій половині III тис. до н. е., як і раніше, тривають зв'язки з культурами шнурової кераміки (рис. 12). Виділяється два поховання, де представлені набори зброї КШК: Пуркарь 1/38 і Ал- калія 33/3 (рис. 17). Вважають, що перше з них (рис. 17: 1) є свідченням тісних контактів шнурової і ямної (в даному випадку -- буджацької) культур пізнього етапу (Клочко 2006, с. 67). У другому похованні (рис. 17: 2) набір зброї також можна вважати пізньошнуровим, хоча кременева сокира дещо коротша за шнурові типи, а булава з чорного діориту має схожість з катакомбними (Клочко 2006, с. 70). Всі види зброї, знайдені в буджацьких похованнях, в основному концентруються в Нижньому Подністров'ї та в приморській частині Буджаку. Можна пояснювати появу зброї в похованнях буджацької культури на її пізньому етапі по-різному -- і напругою, що виникла у відносинах між різними групами населення, і запозиченням такого звичаю з середовища КШК, контакти з якою досить виражені.

Оформлення кераміки в деяких випадках також може вказувати на зв'язок буджацької культури і КШК. Запозичення «чужих» орнаментальних композицій і перенесення їх на традиційну кераміку відомі в різних культурах епохи бронзи. На Балканах зафіксовано й інший варіант сприйняття іншокультурних традицій в оформленні посуду -- зміна техніки нанесення орнаменту при збереженні колишніх орнаментальних схем (Катинчаров 1987, с. 173).

Деякі подібні запозичення можна знайти і на кераміці буджацької культури. Так, мотив у вигляді заштрихованих трикутників -- Се- менівка 8/18 (рис. 18: 1) подібний орнаментації посуду в Середній Німеччині -- район Галле-Заале (рис. 18: 13), а також в Богемії (рис. 18: 23), хоча поодинокі випадки знахідок посуду з подібним орнаментом (але інших форм) зафіксовані на Сокальському кряжі (рис. 18: 25, 26), де вони є імпортом (Machnik 2009).

Подібна стилістика в оформленні деяких кубків Середньої Німеччини (Matthias 1982, Taf. 54: 10; 109: 6) і Північно-Західного Причорномор'я, зокрема посудини з Холодної балки 1/13 (рис. 13: 7), де горизонтальні відбитки шнура (спіраллю) розташовані на вінчику, а заштриховані трикутники вершинами на кубку, що походить з крайньої західної території КШК -- з південного заходу Німеччини, в ареалі р. Таубер (рис. 13: 13), з Данії (рис. 13: 14--17). Кубкоподібна посудина з поховання Баштанівка 7/21 (рис. 13: 4), прикрашена горизонтальними відбитками шнура по вінчику і подовженим зигзагом по тулубу, також має, на думку П. Влодарчака, паралелі в орнаментації кубків пізньої групи КШК Німеччини (Matthias 1982, Taf. 29: 7).

Рис. 16. Крем'яні і кам'яні сокири, що мають паралелі в культурах шнурової кераміки (з поховань буджа- цької культури): 1 -- Григорівка 1/10; 2 -- Пуркарь 1/4; 3 -- Семенівка 8/13; 4 -- Холмське 5/14; 5 -- Маяки 9/1; 6 -- Гаваноасе 9/2; 7 -- Олександрівка 1/16; 8 -- Алкалія 33/3; 9 -- Рошкани 1/13; 10 -- Нікольське 11/7; 11 -- Березино 1/2; 12 -- Слободзія 1/19. 1--10 -- Субботин 2003; 11 -- Алексеева 1992; 12 -- Агульников, Сава 2004

У буджацькій культурі зафіксовані різні варіанти нанесення шнурового орнаменту на вниз -- на тулубі. На думку П. Влодарчака, вплив пізніх культур кола КШК простежується на кубках з Курчі 3/9 (рис. 13: 5), Баштанів- ки 7/12 (рис. 13: 6), Єфимівки 9/17 (рис. 13: 9). На місцеве виробництво цих кубків вказують не тільки форма посудин, але й спотворення орнаментальних схем, порушення ритміки орнаменту, розчленування горизонтального фризу зигзагом. Але такі порушення стандартів зустрічаються саме на периферії КШК. Наприклад, подібні «нестандартні» мотиви з порушенням орнаментального ритму зафіксовані поверхню посуду: навколо вінчика у вигляді спіралі (рис. 19: 1), одинарним шнуром (рис. 19: 2), потрійним шнуром або тасьмою (рис. 19: 3--5). Перший і третій варіанти знаходять аналогії в оформленні кераміки Центральної Німеччини (рис. 19: 6--10). Деякі дослідники припускали появу шнурового орнаменту на кераміці буджацької культури під впливом катакомбних культур. Але на катакомбному посуді Північно- Західного Причорномор'я і Буго-Дніпровського межиріччя переважає прокреслений орнамент, тому технологія нанесення орнаментації на деяких посудинах все ж може бути пов'язана з впливом КШК.

Рис. 17. Поховання буджацької культури з інвентарем, співвідносні з культурами шнурової кераміки: 1 -- Пуркарь 1/38; 2 -- Алкалія 33/3. 1 -- Яровой 1990; 2 -- Субботин 2003

Рис. 18. Орнаментальні схеми на кераміці буджацької культури і культур шнурової кераміки: 1 -- Семенів- ка 8/18; 2 -- Погребя 4/4; 3 -- Григорівка 1/12; 4 -- Пуркарь 1/23; 5 -- Нагірне 14/15; 6 -- Градешка I, 5/1; 7 -- Білолісся, к. 1, насип; 8 -- Баштанівка 1/21; 9 -- Оланешть 1/15; 10 -- Плавні 5/3; 11 -- Холодна Балка 1/13; 12 -- Михайлівка 3/6; 13 -- Saalegebiet; 14 -- Gleina; 15 -- Schftstadt; 16 -- Pritzen; 17 -- Wurtzen--Deuben; 18 -- Gorsleben; 20 -- Schotterey; 21 -- Keuschberg; 22 -- Mockerling; 23 -- Marefy 1/1; 24 -- Praha--Vinohrady; 25 -- Werszczyca st. 1/12; 26 -- Klekacz, st. 10, 1/1; 27 -- Zlota «Grodzisko I». 1 -- Субботин 1985; 2 -- Тощев 1987; 3 -- Субботин 1982; 4, 9 -- Яровой 1990; 5 -- Тощев 1992; 6 -- Субботин и др. 1995а; 7 -- Субботин та ін. 1995b; 8 -- Шмаглий, Черняков 1970; 10 -- Андрух та ін. 1985; 11 -- Петренко 2010; 12 -- Субботин 2000; 13, 24 -- Buchvaldek 1966; 15, 18, 19, 20, 21, 22 -- Matthias 1982; 14 -- Witkowska 2006; 16 -- Wetzel 1990; 17 -- Matthias 1969; 23 -- Sebela 1999; 25, 26 -- Machnik 2009; 27 -- Krzak 1961.

Рис. 19. Варіанти техніки нанесення шнурового орнаменту: 1--5 -- буджацька культура; 6--10 -- КШК Центральної Німеччини (Галле-Заале). 1 -- Петренко 2010; 2--4 -- фонди Одеського археологічного музею, фото автора; 6--10 -- Matthias 1982

П. Влодарчак реконструював так званий Дунайський шлях просування ямних племен на захід (Wlodarczak 2010). Маршрути руху в Альфельд можна відновити, спираючись на археологічні знахідки, із залученням для зіставлень письмових джерел та історичних даних більш пізніх епох, наприклад, про просування середньовічних кочовиків в Паннонію. Печеніги та половці освоїли три шляхи з південноруського степу в Середньоєвропейську рівнину, в Угорщину: перший -- через Залізні ворота, другий -- через Південні Карпати по верхів'ях річок Олт, Муреш і Сомеш, третій -- з верхів'їв Серету та Пруту на Тису (Расовский 1933 с. 3). Перші два шляхи пов'язані з переправою через річку Прут, третій шлях не вимагає подолання великих водних перешкод. В. А. Дергачов вважає, що в Середнє і Верхнє Потисся ямні племена потрапляли Сучавською високогірною дорогою, що проходить на півночі Трансильванії (Дергачев 1986, с. 81). Х. Чугудян реконструює просування ямних племен в Трансильванію по річках Муреш і Сомеш (Ciugudean 2011, p. 29--30). Але напрямок зв'язків по Дунаю або крізь Карпатську улоговину не був єдиним у взаєминах буджацької культури та КШК. Можна говорити і про рух на північ (північний захід). Знахідки амфор, схожих зі шнуровими, на півночі Республіки Молдова позначають північний напрямок контактів, уздовж Прута і Дністра. Дослідниками відзначається Дністровський шлях (Klochko, Kosko 2009 p. 300), ймовірно, він також зв'язував буджацьку культуру і КШК. Відомо поховання на р. Сян, що поєднує в собі риси КШК, ямні і катакомбні (Косько, Клочко, Ольшевський 2012). У цьому контексті цікавими є знахідки в ямних похованнях в Середньому Подністров'ї (Вінницька обл.) t Так, в курганному могильнику біля с. Пороги знайдені амфори різного вигляду -- як округлої форми, характерної для ранніх типів КШК (Пороги 2/6), так і витягнутих пропорцій, з розчленованим наліпним валиком біля вінчика (Пороги 1/8). Унікальною є ручка амфори зі Слободи Підлеської, що досить схематично нагадує букраній. У похованні Писарів- ка 6/2 у Вінницькій обл. на Дністрі, відома й знахідка дерев'яного візка (Загоруйко та ін. 1993). Ймовірно, його поява також може бути пов'язаною з просуванням буджацького населення з Північно-Західного Причорномор'я в північному напрямку, по Дністру. Ми вважаємо, що Дністровський шлях пов'язував населення пізнього енеоліту -- ранньої бронзової доби Дякую за інформацію С. М. Разумову. Північно-Західного Причорномор'я не тільки з Сокальською грядою, але й з Малопольщею, де в керамічному комплексі культури Злота відомий посуд, що можна зіставити з керамікою усатівської культури (Wlodarczak 2008, p. 520). Імовірно, через Малопольщу та вздовж північних схилів Карпат населення буджацької культури також просувалось на захід, в Центральну Європу. Про існування таких зв'язків свідчать нечисленні ямні поховання в центрально-європейському ареалі (рис. 15), схожість окремих форм посуду та орнаментальних мотивів (рис. 11: 12, 18--20).

Можливість використання такого шляху підтверджують писемні джерела нового часу. Наприкінці XIX ст. з швейцарського міста Веве в Нижнє Подністров'я переселилася група селян- виноробів, які заснували поселення Шабо (Біл- город-Дністровський р-н Одеської обл.). Тридцять осіб (включаючи жінок, дітей), в супроводі домашньої худоби, приїхали на восьми возах, запряжених волами і кіньми; з собою вони привезли саджанці винограду. Їх маршрут проходив через міста Санкт-Галлен, Мюнхен, Відень, далі на південь від Кракова на Лемберг (Львів), потім через Кишинів -- на узбережжя Дністровського лиману, в район майбутнього поселення Шабо. відстань 2649 км переселенці подолали за 3 місяці і 10 днів Інформацію отримано в Музеї культури вина смт Шабо Одеської обл..

Рис. 20. Розподіл деяких типів орнаменту в Центральній Європі та інших регіонах. Machnik 2009, з доповненнями автора

Рис. 21. Амфори та кубки в похованнях буджацької культури і ямної культури Криму: 1 -- карта поширення амфор; 2 -- карта поширення кубків, що мають паралелі в КШК; 3 -- поховання Істочне 12/5 (Крим). 3 -- Генинг, Корпусова 1989

Рис. 22. Зіставлення буджацької та новотитрівсь- кої кераміки: 1а -- Корпач 2/7; 1б -- Орхей 1/3; 2 -- єфімівка 2/14; 3 -- Білолісся, к. 1 насип; 4а -- Коржове 2/13; 4б -- Семенівка 8/18; 5 -- Брюховецька II, 4/1; 6 -- Брюховецька II, 6/15; 7 -- Усть-Лабінська, k. 1; 8а -- Овальний, п.38; 8б -- Лебеді I, 2/120. 1а -- Яровой 1985; 1б -- Попович 2008; 2 -- Шмаглий, черняков 1985; 3 -- Субботин и др. 1995b; 4а -- Бор- зияк и др. 1983; 4б -- Субботин 1985; 5--8 -- Гей 2000)

Ми вже відмічали думку Я. Махника щодо блокування населенням КША можливості поширення і пересування культур з Центральної Європи в Причорноморський Степ і навпаки; контакти між ними стали можливі лише після занепаду КША в другій половині III тис. до н. е. (Machnik 1979, p. 60). Але порівняльний аналіз кераміки та радіовуглецеві дати деяких комплексів вказують на досить ранні зв'язки буджацької культури з КШК, яким не перешкоджали заселені території в Прикарпатті. Це підтверджують ранні типи кубків і амфор, знайдені в Північно-Західному Причорномор'ї, а також на північ від нього, маркуючи шляхи, які зв'язували буджацьку культуру з культурами центральноєвропейського кола.

Здавалося б, цим висновкам суперечить факт майже повної відсутності ямних поховань у верхньому Подністров'ї та Малополь- щі. Але етнологам відомі звичаї табуювання поховань на чужих територіях (наявність ворожих богів, чужих предків, інші причини). Другим аспектом є більш слабка вивченість території в порівнянні із степовою зоною. Все ж, як показують пам'ятки Карпато-Балкансь- кого регіону, ямне населення було відкрите до культурного діалогу і могло сприймати культурні традиції місцевого населення на нових територіях.

Частина амфор пізнього етапу буджацької культури виявляє схожість з культурами Карпатського басейну. Так, з культурою Мако -- Косиги -- Чака можна зіставити амфори з Кам'янки 3/13, 6/18 та деякі інші. У цьому контексті цікаво зіставити амфору з поселення Баттонья в Угорщині (Vollman 2009, s. 284, Taf. 2: 12) з амфорою з Кам'янки 3/13 на півночі Республіки Молдова (рис. 14: 20). Обидві амфори мають додатковий наліп (крім двох петлеподібних ручок), але в Баттонья він розташований на горлі амфори, а в Кам'янці -- на її тулубі; в останньому випадку він має вигляд типової ручки з вертикальним наскрізним отвором, який відомий на буджацьких банках і амфорках. Амфора з Саратен 2/10 (рис. 14: 18) схожа з аналогічними посудинами культури Шомодьвар -- Вінковці (Kalicz-Schreiber 1989, s. 281, Abb. 3: 16).

Г. М. Тощев обґрунтував тезу про те, що за доби бронзи Крим був транзитною територією, що зв'язала Причорноморський степ з Пере- дкавказзям (Тощев 2007, с. 8). Відзначимо й поширення буджацьких традицій на схід (Иванова, Тощев 2015). У цьому контексті привертає увагу поховання Істочне 12/5 (рис. 21: 3) з кубком шнурового вигляду (Генинг, Корпусова 1989: 33), аналогії якому є в Північно-Західному Причорномор'ї. Звернемо увагу на деяку кераміку з ямних поховань Криму, також схожу з буджацькою (Тощев 2007, с. 43, рис. 13: 10; 44, рис. 14: 1; 45, рис. 15: 7 та ін.). А. В. Ніколова, аналізуючи ямну кераміку степової України, вказує на досить виражену ступінь подібності між Північно-Західним Причорномор'ям, півднем Херсонської області, Кримом (Ніколова, Мамчич 1997). І не випадковим на тлі її спостережень виглядає поширення на цих територіях єдиного антропологічного типу (Круц 1997, с. 381) при досить строкатій картині антропологічного складу населення ямної культурно- історичної області в цілому (Круц 1997, с. 380-- 383; Шишлина 2007, с. 121--122). Ще одним штрихом до картини західних і східних зв'язків буджацької культури і її можливого статусу як «передавального середовища» різних культурних традицій є деякі посудини новотиторівсь- кої культури, що мають аналогії в Північно-Західному Причорномор'ї (Гей 2000). Цікаво, що «еталони для співставлення» з буджацьких поховань (рис. 22) мають, в свою чергу, паралелі в центральноєвропейських культурах -- КША і КШК. Ці факти є додатковим підтвердженням ролі буджацького населення в трансфері іншокультурних традицій.

Висновки

Особливістю історико-культурно- го розвитку Північно-Західного Причорномор'я в кінці IV--III тис. до н. е. є взаємовідносини його населення з іншокультурним оточенням. В першу чергу це стосується буджацької культури, яка є складовою частиною ямної культурно-історичної області. Саме в її матеріальному комплексі найбільш виражені зв'язки з культурами Карпато-Подунав'я та культурами шнурової кераміки, а також з культурою кулястих амфор. Контакти проявляються в двох аспектах: по-перше, це імпорт, наслідування і паралелі в кераміці буджацької культури, по-друге -- наявність ямних поховань на інших територіях. Досить несподіваним виглядає схожість деяких форм посуду та елементів його оформлення з центральноєвропейськими групами культури шнурової кераміки. Аналіз матеріальної культури буджацького населення дозволяє припустити встановлення контактів з колом шнурових культур вже в першій половині III тис. до н. е.

Подяки. Хочу подякувати професору Я. Мах- нику (Університет м. Жешув), професору А. Коську (Університет ім. Адама Міцкевича, м. Познань), професору М. Шміт (Археологічний музей, м. Познань), доктору П. Влодарчаку (Інститут археології і етнології Польскої Академії Наук, м. Краків), професору В. Клочку (НаУКМА, м. Київ) за консультації під час роботи над статтею.

Література

1. Агульников, С. М. 2002. Погребения «аристократии» ямной культуры из кургана 10 у пос. Тараклия. В: Яровой, Е. В. (ред.). Северное Причерноморье от энеолита до античности. Тирасполь: ПГУ, с. 8899.

2. Агульников, С. М. 2008. Археологическое наследие Буджака. Revista de Etnologie si Culturologie, 3, с. 227-244.

3. Агульников, С., Сава, Е. 2004. Исследование курганов на левобережье Днестра. Кишинэу: CEP USM.

4. Алексеева, И. Л. 1992. Курганы эпохи палеометалла в Северо-Западном Причерноморье. Киев: Наукова думка.

5. Андрух, С. И., Добролюбский, А. О., Тощев, Г. Н. 1985. Курганы у с. Плавни в низовьях Дуная. Москва. Депонировано в ИНИОН АН СССР 13.06.85, № 21110.

6. Борзияк, И. А., Манзура, И. В., Левицкий, О. Г. 1983. Коржевские курганы. Археологические исследования в Молдавии в 1979--1980 гг. Кишинев: Штиинца, с. 3-27.

7. Гей, А. Н. 2000. Новотиторовская культура. Москва: Новый сад.

8. Генинг, В. В., Корпусова, В. Н. 1989. Археологические памятники Крымского Присивашья. Курганы у с. Источное и с. Болотное. Киев: Институт зоологии.

9. Дворянинов, С. А., Петренко, В. Г., Рычков, Н. А. 1981. К изучению ориентировки ямных погребений. В: Станко, В. Н. (ред.). Древности Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 22-38.

10. Дергачев В. А. 1973. Памятники эпохи бронзы. Кишинев: Штиинца. Археологическая карта Молдавии, 3.

11. Дергачев, В. А. 1986. Молдавия и соседние территории в эпоху бронзы. Кишинев: Штиинца.

12. Загоруйко, В. Т., Лотоцька, Т. В., Потупчик, М. В., Потупчик, М. Є. 1993. Поховання ямної культури біля с. Писарівка. Подільська старовина, 1, с. 108125.

13. Иванова, С. В. 2013. Культурно-исторические контакты населения Северо-Западного Причерноморья в раннем бронзовом веке: Запад--Восток. Stratum plus, 2, с. 199-258.

14. Иванова, С. В., Петренко, В. Г. Ветчинникова, Н. Е. 2005. Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Днестра. Одесса: ОГТ.

15. Иванова, С. В. Островерхов, А. О., Савельев, О. К. 2012. Очерки истории и археологии Днестро-Бугс- кого междуречья. Киев: КНТ.

16. Иванова, С. В., Тощев, Г. Н. 2015. «Буджакские банки» как маркеры: транскультурный и транстерриториальный аспект. Старожитності степового Причорномор'я та Криму, XVIII, с. 17-36

17. Іванова, С. В. Савельєв, О. К. 2011. Курган біля с. Сичавка Одеської області. Археологія, 3, с. 70-82.

18. Йованович, Б. 1994. Энеолитическое серебро Балкан и Северо-Понтийского региона. В: Яровой, Е. В. (ред.). Древнейшие общности земледельцев и скотоводов V тыс. до н. э. -- V в. н. э. Материалы международной археологической конференции, 10--14 октября 1994 г; Тирасполь: ПГУ, с. 41-42.

19. Каменский, А. Г. 1990. Результаты спектрального и металлографического исследований металлических предметов из памятников эпохи бронзы с территории Молдовы. В: Яровой, Е. В. Курганы энеолита -- эпохи бронзы Нижнего Поднестровья. Кишинев: Штиинца, с. 247-258.

20. Катинчаров, Р. 1987. Ранний бронзовый век Фракии и его культурные связи и взаимоотношения с соседними областями. В: Пицхелаури, К. Н., Черных, Е. Н. (ред.). Кавказ в системе палеометаллических культур Евразии, Тбилиси: Мениереба, с. 168-175.

21. Клейн Л. С. 1975. Рецензия на: Курганы степной части междуречья Дуная и Днестра. Советская археология, 1, с. 297-304.

22. Клочко, В. І. 2006. Озброєння та військова справа давнього населення України. Київ: АртЕк.

23. Косько, О., Клочко, В. І., Ольшевський, А. 2012. Ритуальний об'єкт населення Причорноморської культурної спільноти доби ранньої бронзи на р. Сян. Археологія, 2, с. 67-75.

24. Круц, С. І. 1997. Антропологічний склад населення. В: Толочко, П. П. (ред.). Давня історія України. Київ: Наукова думка, 1: Первісне суспільство, с. 374383.

25. Манзура, И. В., Клочко, Е. О., Савва, Е. Н. 1992. Каменские курганы. Кишинев: Штиинца.

26. Мерперт, Н. Я. 1974. Древнейшие скотоводы Волго-Уральского междуречья. Москва: Наука.

27. Мерперт, Н. Я 1982. Энеолит юга СССР и евразийские степи. Энеолит СССР. Археология СССР, 3, с. 321-331.

28. Николова, А.В. 1992. Хронологическая классификация памятников ямной культуры степной зоны Украины. Автореферат диссертации к. и. н. Киев: ИА НАНУ.

29. Ніколова, А. В., Мамчич, Т. І. 1997. До методики класифікації посуду ямної культури. Археологія, 3, с. 101-115.

30. Петренко, в. Г. 2010. Курган эпохи палеометалла на побережье Хаджибейского лимана. Материалы по археологии Северного Причерноморья, 11, с. 303368.

31. Попович, С. 2008. Исследования кургана у с. Ор- хей. Revista Archaeologica, IV, 1, с. 93-99.

32. Разумов, С. М. 2010. Крем'яні вироби населення Надчорномор'я доби ранньої та середньої бронзи (за матеріалами поховань). Автореферат дисертації к. і. н. Київ: ІА НАНУ.

33. Разумов, С. Н., Лысенко, С. Д., Синика, в. С., Тельнов, Н. П., четвериков, И. А. 2013. Курганы эпохи бронзы могильника у с. Глиное на левобережье Нижнего Днестра. Stratum plus, 2, с. 297-340.

34. Расовский, Д. А. 1933. Печенеги, торки и берендеи на Руси и в Угрии. Seminarium Kondakovianum, VI, с. 82-142.