Збереження спадщини, чи щаслива випадковість?
Огляд документів стосовно намірів руйнації дзвіниці Миколаївської церкви м. Глухова у радянські часи. Листування глухівського керівництва з Народним Комісаріатом освіти. Питання величі, значущості Миколаївського храму як об’єкта культурної спадщини.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2021 |
| Размер файла | 780,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Збереження спадщини, чи щаслива випадковість?
Ю.А. Шишкіна
У статті досліджуються документи стосовно намірів руйнації дзвіниці Миколаївської церкви м. Глухова у радянські часи, а саме листування глухівського керівництва з Народним Комісаріатом освіти. Комуністичний режим зруйнував чимало споруд культового призначення, проте, незважаючи на руїнницьку вакханалію, є вцілілі пам'ятки, які наразі складають архітектурну та культурну спадщину України.
Руйнування і забуття Глухова за радянських часів було настільки тотальним, що навіть створилося помилкове враження, начебто від цього міста, як від гетьманської столиці, лишилась тільки назва. Але насправді архітектурно-містобудівна спадщина Глухова доби Гетьманщини частково збереглась.
У статті висвітлюється питання величі, значущості Миколаївського храму як об'єкта культурної спадщини. Миколаївська церква - це унікальний зразок тридільного храму, один з найяскравіших архітектурних творів стилю українського відродження кінця XVII ст. Протягом всього XVIII ст. Миколаївська церква була головним храмом міста, з 1963 р. - пам'яткою архітектури, нині - національного значення.
Ключові слова: церква, дзвіниця, руйнування, обстеження, пам'ятка культури, культурні цінності.
ShyshkinaYu.A. Preservation of heritage or happy chance? (From the history of the St. Nicholas Church in Hlukhiv in the 1930s)
The article examines the documents on the intentions of destruction of the bell tower of the Nicholas Church in Hlukhiv in Soviet times, namely the correspondence of the Hlukhiv leadership with the People's Commissariat of Education. The communist regime destroyed a lot of outstanding buildings. However, despite the devastating vakhanalia, there are surviving monuments of architecture, which are now the architectural and cultural heritage of Ukraine. The destruction and oblivion of Hlukhiv in Soviet times was so complete that even a false impression was created, as if only the name was left from the Hetman capital. But in fact, the architectural and town-planning heritage of the Hlukh- iv era of the Hetmans has been partially preserved. The article covers the issue of greatness, the significance of the St. Nicholas Church as an object of cultural heritage. St. Nicholas Church is a unique sample of a three-part temple, one of the brightest architectural works of the Ukrainian revival of the end of the XVII century. For the entire XVIII century. St. Nicholas Church was the main temple of the city. Since 1963, the temple has been a monument of architecture, now - national significance. Despite the anti-religious struggle, the Soviet government understood the need to preserve architectural monuments for the formation of cultural heritage.
Key words: church, bell tower, destruction, surveys, cultural monument, cultural values.
В Україні протягом тривалого історичного періоду радянською владою бездумно нищилися архіви, бібліотеки, пам'ятки культури та архітектури. І чи не найбільшу шкоду спричинило більшовицьке керівництво у 1930-х роках, коли комуністичний режим зруйнував чимало визначних будівель. Попри руїнницьку вакханалію, є і вцілілі пам'ятки архітектури, які наразі скла-дають архітектурну та культурну спадщину України. Вивченням збережених архітектурний пам'яток присвятили свої дослідження М. Макаренко [1], П. Фомін [2], Ф. Ернст [3], В. Січинський [4], С. Таранушенко [5], Г. Лог- вин [6], В. Вечерський [7] та ін. Їх роботи дають можливість розширювати, доповнювати попередні напрацю-вання українського архітектурознавства.
Рис.1. Миколаївська церква з дзвіницею. Фото 1953 р.
Руйнування і забуття Глухова за радянських часів було настільки тотальним, що навіть створилося помилкове враження, начебто від цього міста, як від гетьманської столиці, лишилась тільки назва. Але насправді архітектурно-містобудівна спадщина Глухова доби Гетьманщини частково збереглась.
Найстародавнішою будівлею Глухова є Миколаївська церква, і чимало випало на її долю, та все ж під час радянського режиму в якійсь мірі їй пощастило, бо у 1930х рр. в місті було знищено дзвіниці Троїцького собору й Спасо-Преобра-женської церкви, храми на Веригині, Усівці, Білополівці.
Миколаївська церква - це унікальний зразок триділь-ного храму, один з найяскравіших архітектурних творів стилю українського відродження кінця XVII ст. Мурована, тридільна, двоверха церква з дзвіницею розташована в історичному середмісті. У сучасній містобудівній структурі храм відзначає місце колишнього Радного майдану. Тут відбувалися козацькі ради, на яких обирали гетьманів України: у 1708 р. - Івана Скоропадського, у 1727 р. - Данила Апостола, у 1750 р. - Кирила Розумовського. У 1708 р. під тиском російського царя Петра І тут було проголошено церковну анафему гетьману Івану Мазепі. Протягом всього XVIIIст. Миколаївська церква була головним храмом міста. До того ж, він єдиний з численних храмів, збудованих видатним зодчим Матвієм Єфимовим, що зберігся до наших днів. У розміщенні храму застосовано принцип локалізації найважливіших громадських будівель таким чином, щоб їх можна було б вільно оглядатиз усіх боків. З огляду на рівноцінність усіх фасадів, висотний принцип побудови композиції, ярусність, скульптурну виразність об'ємів, будівля сприймається як храм-пам'ятник. З 1963 р. він є пам'яткою архітектури, нині - національного значення.
Миколаївську церкву збудували й освятили у 1695 р. Первісно вона була тридільною, триверхою, з двозаломним центральним верхом. Верхи над вівтарем і бабинцем були глухими, декоративними. Церква мурована, з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькована й побілена. Дахи й бані по дерев'яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю.
Протягом першої половини XVIIIст. Миколаївську церкву оббудували численними притворами, ризницями, тамбурами, про що свідчить її зображення на плані Глухова 1748 р. З тих часів зберіглася ризниця, прибудована до вівтаря з південного боку. До нашого часу збереглися й південний і північний притвори, прибудовані під час капітального ремонту церкви 1811 р.
У 1870-х роках відбуваються зміни, про які повідомляють спогади очевидця, глухівського педагога, музейного працівника, археолога-аматора Василя Андрійовича Маль-ченка (1859 - після 1941): «В 60-х годах прошлого столетия я с матерью бывал в Глухове...Осталась в памяти и старая городская площадь между собором и Николаевским храмом, а все пространство от собора и до церкви Преображения было занято старыми домиками, лавками и другим хламом, который в 1871 году был убран и получилась теперешняя сравнительно большая площадь. Древнейший в Глухове Николаевский храм был без колокольни и ограды. Колокола висели на дубовых столбах под деревянною ветхою крышей. Теперешняя же колокольня и ограда поставлена в 1872 и 1873 годах» [8, с. 261]. У 1871 р. за проєктом архітектора О. Гросса до бабинця з заходу прибудували притвор, увінчаний високоюдзвіницею з ярусним верхом (Рис. 1). При цьому розібрали верх над бабинцем.
Західний притвор з дзвіницею вирішений в архітектурних формах, що імітують форми первісних частин храму. Перший ярус дзвіниці - четверик з двома ярусами вікон, оформлених наличниками з фігурними сандриками. Наріжні лопатки повторюють оригінальні лопатки основного об'єму церкви. Другий ярус - четверик зі зрізаними кутами й високими арковими отворами дзвонів за сторонами світу. Ребра граней акцентують тоненькі стилізовані півколонки, що повторюють аналогічні елементи центрального підбанника. Вінчання дзвіниці імітує традиційний український тризаломний церковним верх.
Північний та південним притвори низенькі, прямокутні в плані, з шестиколонними пристінними портиками тосканського ордера (колони тричвертні), увінчаними трикутними фронтонами. Ризниця з південного боку вівтаря має стрімкий односхилий дах. Ці прибудови цілком органічні й композиційно узгоджені з основним об'ємом, підкреслюючи його великий масштаб.
Рис.2. ДзвіницяТроїцького собору. Фото початку ХХ ст.
Композиційна структура будівлі відтворює традиційний для народної дерев'яної архітектури тип тризрубного храму, центральний зруб якого вирішено у вигляді баштоподібно-го об'єму, відкритого на всю висоту. В образі будівлі переважають вертикальні параметри. Миколаївській церкві властиві вишукані пропорції, довершеність форм, стрункий силует, симетрична урівноваженість якого дещо порушена внаслідок прибудови дзвіниці. Вер-тикалізм архітектурних форм підкреслюють широкі наріжні лопатки, перехоплені смугами поребрика, й тонкі півколонки на ребрах центрального світлового восьмерика. Декор досить строгий : вікна, розташовані у два яруси, облямовані спрощеними наличниками з фігурними розірваними сандриками; стіни завершує багатообломний, ледь розкріпова- ний карниз зі смугою поребрика. Верхи церкви дуже вишукані й водночас монументальні. По вертикалі перехід від нижнього об'єму до вужчого горішнього здійснено за допомогою пластично вигнутих дахів на кожному заломі. Верхи увінчані глухими ліхтарями з бароковими грушовидними маківками [9, с. 353].
Нещодавно науковими співробітниками Національного заповідника «Глухів» у Державному архіві Сумської області були знайдені документи кінця 1920-х років щодо намірів місцевої влади зруйнувати ідеологічно ворожі споруди.
Це - листування Виконавчого комітету Глухівської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів м. Глухів, Глухівсько-го округу з Народним Комісаріатом освіти щодо історичних та природничих пам'яток. З листа від 29 квітня 1929 р. ми дізнаємось, що Глухівська міська рада подала до Окрвиконкому матеріали, підписані «Головою Ситником та Секретарем Рубковим», на підставі яких збиралася розібрати «стару соборну дзвіницю» (мається на увазі дзвіниця Троїцького собору - авт.) та дзвіницю Миколаївської церкви в м. Глухові [10, арк. 5].
Переписка одночасно стала доленосною для обох об'єктів : поки йшли погодження на руйнацію дзвіниці Троїцького собору (Рис. 2), центральна влада звернула увагу місцевого керівництва на збереження пам'яток архітектури, що для Миколаївської церкви виявилося, на перший погляд, щасливою випадковістю.
Спробуємо розібратись у цьому листуванні, подаючи його зміст мовою оригіналу.
«Акт г. Глухов, октября 3 дня 1928 г., мы нижеподписавшиеся, Комиссия в составепредставителя Админотде-ла т. Мещанинцева, Технического Инспектора Отдела Труда т. Качера И.И., Инженера ВоенведаПрохась-коЛ. Л., Инженера ОМХаТерлецкого Е.В. и техника ОМХаЛубашникова П.И. на основании предложения Окрадминотдела от 14/IX28 года за № 4060 произвела освидетельствование здания колокольни Собора, находящегося по Советской улице.
При осмотре было обнаружено следующее: здание колокольни построено по преданию около 200 лет тому назад, здание кирпичное с промежуточными деревянными перекрытиями, верхней своей частью вышло из вертикального положения с наклоном до 10°, стены у полов перекрытия выветрились до половины их толщины, - балки потолочных перекрытий пришли в ветхость, дубовые балки, к коим подвешен колокол в местах своих ущемлений раздавили кирпич исами дали большой прогиб, в стенах здания в некоторых местах имеются трещины, в особенности над оконными перемычками, а в общем здание к эксплуатации в таком состоянии не пригодно и как выход Комиссия считает необходимым немедленно закрыть указанную колокольню, сняв даже оттуда сторожевой пожарный пост и кроме того надлежит немедленно приступить к её разборке.
Рис.3. Миколаївська церква з дзвіницею та Троїцький собор. Фото 1953 р.
Комиссия: подписи.
Верно: деловод подпись» [10, с. 7].
Очевидно, що цей акт став підставою для надання секретаріатом ВУЦВК дозволу на розібрання соборної дзвіниці, яким не забарилася скористатись місцева влада:
«Адміністраційний відділ Глухівського Округового Виконавчого комітету.
Відділок Культури 29/IV29 р. № 3/35 м. Глухів.
До Глухівської Міськради.
ОкрАдмінвідділ сповіщає, що постановою Секретаріату ВУЦВКу від 14/ІІІ 29 р. за ч. 3/386 соборну дзвіницю дозволено розібрати, про що ставиться до відома.
Зам.Зав.ОкрАВ /підпис/
Інспектор Культ. /підпис/
З оригіналом згідно: Діловод М/Р /підпис/ Колубов-ська» [10, с. 9].
А далі ухвалюються рішення наступні рішення:
«Витяг
з протоколу № 9/5 Засідання Президії Глухівської Міськради від 10 травня 1929 р.
Слухали: 16. Повідомлення Глухівського ОкрАдмінвід- ділу про те, що за постановою Секретаріату ВУЦВКу з 14/ ІІІ 29 р. за № 3/386 соборну дзвіницю дозволено розібрати.
Ухвалили: Запропонувати Місцгоспу в терміновому порядку перевести догляд-пункт пожежкоманди з соборної дзвіниці на водогінну башню з установленням міського годинника і не пізніше 20 травня б. р. приступити до розбору зазначеної дзвіниці.
Оригінал за належними підписами.
З оригіналом згідно: Тех. Секретар Міськради» [10, с. 10].
«Витяг
з протоколу № 19/41 Засідання Президії Міськради.
Слухали: 4. Про дзвіницю міської соборної церкви.
Ухвалили: Приймаючи на увагу акт технічного огляду, який свідчить про те, що дзвіниця по своїй старості та дачею великої крені загрожує зруйнуванням, а тому Президія вважає за необхідне її розібрати, для чого просить Президію Окрвикон- кому піднести клопотання перед Наркомвнусправ про дачу дозволу на проведення розбору.
Оригінал з належними підписами.
З оригіналом згідно: Тех. Секретар Міськради» [10, с. 8].
Дозвіл був отриманий, але залишалось його погодити з Народним комісаріатом освіти, який зреагував неочікувано для високих інстанцій:
«Про припинення руйнації пам'ятки культури в Глухові.
Терміново
До Глухівського ОВК
Копія: до Київського Інспектора Охорони пам'ятників Культури.
НКО одержав відомості про те, що в Глухові присту-плено до розборки Соборної дзвіниці, за розпорядженням Президії Міськради, що дзвони всіх церков розбиваються на потреби індустріалізації, без обстеження їх науково-культурного значення.
Що на меті розборка Миколаївської церкви, на ринку серед міста, і що це робиться за дозволом ВУЦВКа.
Згадані будови та дзвони залічено НКО до реєстру пам'ятників культури, яких без дозволу та погодження, з НКО не можна ані руйнувати, ані зміняти їх зовнішнього виду, за постановою ВУЦВКа і РНК УРСР з 16/VI26 р. «Про пам'ятки культури й природи».
Пам'ятники ці збудовані у XVII ст., зв'язані з великими діями та обставинами, мають науково-мистецьку вартість.
Що до повідомлення, ніби то ВУЦВК УСРР дав дозвіл на розборку пам'ятників без погодження з НКО, то НКО вважає це за можливе непорозуміння, бо наведена постанова «Про пам'ятки культури та природи», явно суперечить такому вирішенню.
Про наслідки цього просимо сповістити, також про дійсний стан справи що до руйнації пам'ятників.
Зам. Наркома Освіти /Полоцький/
Заст. Зав. УпрНауки /Коник/» [10, с. 11].
Для з'ясування достовірності обставин даються наступні вказівки.
«УСРР Народний Комісаріат Освіти УкрНаука
Київська Краєва Інспектура по охороні пам'яток культури
8.VI1929 р.
№ 211/1416
До Глухівського ОВК
Київська Краєва Інспектура Охорони Пам'яток Культури, за розпорядженням НарКомОсвіти, просить Вас надіслати на її висновок акти про огляд дзвіниці собору у Глу-хові та її фотознімки (загальний вигляд та окремі деталі).
Разом з цим Інспектура просить ОВК надіслати відомості про дзвони, що їх розбито, як в Глухові та в інших місцях округи, а саме кількість розбитих дзвонів, їх вага та написи про майстрів, місце та рік лиття (в разі коли подібні написи були на дзвонах).
Київ. Кр. Інспектор Охорони Пам. Культури /підпис/
Секретар /підпис/» [10, с. 12].
У підсумку до окрвиконкомів була спущена наступна директива:
«УСРР Народний Комісаріат Освіти 24/ІХ 1929 р.
До всіх Окрвиконкомів
На підставі обіжника ВУЦВК УСРР № 173 з 19/VII29 р. про збереження старих історичних пам'ятників культури (в тому числі і молитовень) також з приводу випадків і можливостей надалі руйнації, псування пам'ятників без відому НКО УСРР, на якого покладено охорону таких пам'ятників, НКОсвіти просить повідомити, які старі історичні пам'ятники, стильові будівлі, або частини їх проектовано розібрати, перебудувати, чи ремонтувати в межах вашої округи.
Відомості просимо дати заздалегідь, щоб можна було провести обстеження стану пам'ятника, дати відповідні вказівки керуючим пам'яткою органам і тим уникнути шкоди державним культурним цінностям.
Заст. Наркома Освіти /Полоцький/
Заст. Зав. Упрнауки /Коник/» [10, с. 18].
Отже, секретаріат ВУЦВК на подання НКВС УСРР надав дозвіл на руйнування дзвіниці Троїцького собору, а глухівська влада, не отримавши в таких випадках погодження з Народним комісаріатом освіти, невідкладно розпочала свою ганебну справу. Що зупинило її наміри відносно дзвіниці Миколаївської церкви - наразі невідомо. Так чи інакше, але вона вціліла, хоча у 1930 р. саму церкву закрили, перетворивши на зерносховище, іконостас знищили, як і розписи в інтер'єрі. Храм відродили на клопотання релігійної громади у 1991 р. (Рис. 3).
У цієї здавалось би випадковості існує історичне підґрунтя, яке пояснює закономірність стану подій, що відбулися у Глухові наприкінці 1920-х років. Народний комісаріат освіти (НКО) УСРР був створений у 1919 р. У його відання перейшли всі навчальні заклади та культурні установи України. На початковому етапі діяльності НКО УСРР мав здійснювати гуманітарну політику за зразком РСФРР і втілювати російську модель освіти і культури. Однак, на початку 1920-х років, коли на території України було встановлено радянську владу, в складних соціально-економічних умовах НКО обрав альтернативний шлях і розробив власну модель системи освіти і культури, що відповідала реаліям життя в
УСРР. На той час російський уряд, побоюючись втратити Україну (ще зовсім свіжі були спогади про події 19171919 рр.), змушений був йти на поступки в гуманітарній сфері. Тому найбільш потужно політика коренізації втілювалась саме в Україні під назвою «українізація», отже охорона культурної спадщини тут вирізнялася своєю альтернативністю.
Наприкінці 1920-х років чистка апарату через реорганізацію НКО, який поступово втрачав самостійність в управлінні освітою і культурою в Україні, ще не набрала потужних обертів, тому українські більшовики могли в тій чи іншій мірі діяти на власний розсуд як в освіті, так і в охороні культурної спадщини.
ДЖЕРЕЛА
дзвіниця миколаївської церкви глухівський культурна спадщина
1. Макаренко Н. Памятники украинского искусства XVIII века. Отдельные оттиски из журнала «Зодчий». Санкт-Петербург : Тип. Санкт-Петербург. Градоначальства, 1908. 10 с.
2. Фомин П. Церковные древности Харьковского края: историко-археологический очерк. Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2011. 237 с.
3. Ернст Ф. Українське мистецтво XVII - XVIII віків. Київ : Видавниче товариство «Криниця», 1919. 112 с.
4. Січинський В. Історія українського мистецтва: Архітектура. Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Шевченка в Америці, 1956. Т. 1. 180 с.
5. Таранушенко С. Пам'ятники архітектури Слобожанщини XVII - XVIII віків. Київ : ДержбудвидавУРсР, 1959. 280 с.
6. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. Київ : Мистецтво, 1968. 462 с.
7. Вечерський В.В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини: Формування, дослідження, охорона. Київ: НДІТІАМ, 2001. 350 с.
8. Крижанівський В.М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870-1930 рр. Історичні студії суспільного прогресу. 2017. № 5, С. 256-310.
9. Вечерський В.В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. 586 с.
10. Державний архів Сумської області, ф. р-2308, оп. 1, спр. 127.
REFERENCES
1. Makarenko, N. (1908). Pamyatnikiukrainskogoiskusstva XVIII veka. Otdel'nyeottiskiizzhurnala«Zodchij» [Monuments of Ukrainian art of the XvIiI century. Selected reprints from the “Zodchiy” magazine]. Sankt-Peterburg: Publ. Sankt-Peterburg. Gradonachal'stva. [in Russian].
2. Fomin, P. (2011). CerkovnyedrevnostiKhar'kovskogokraya: is- toriko-arheologicheskijocherk [Churches antiquities of the Kharkov Territory: historical and archaeological essay].Khar'kov: Har'kovskijchast- nyjmuzejgorodskojusad'by. [in Russian].
3. Ernst, F. (1919). Ukrinskemystetstvo XVII - XVIII vikiv [Ukrainian art of the XVII - XVIII centuries]. Kyiv: Vyd-chetovarystvo «Krynyt- sia». [in Ukrainian].
4. Sichynskyi, V. (1956). Istoriiaukrainskohomystetstva: arkhitek- tura [History of Ukrainian art: architecture]. Vol. 1. Niu-York: Naukovetovarystvoim. Shevchenka v Amerytsi. [in Ukrainian].
5. Taranushenko, S. (1959). PamiatnykiarkhitekturySlobozhansh- chyny XVII - XVIII vikiv [Monuments of the architecture of SlobozhanchregionXVII-XVIIIcenturies]. Kyiv: Derzhbudvydav URSR. [in Ukrainian].
6. Lohvyn, H.N. (1968). Po Ukraiini: Starodavnimystetskipamiatky [In Ukraine: ancient artistic monuments]. Kyiv: Mystetstvo. [in Ukrainian].
7. Vecherskyi, V.V. (2001). Arkhitekturnaimistobudivnaspadshchy- nadobyHetmanshchyny: formuvannia, doslidzhennia, okhorona [Architectural and urban-planning heritage of the era of Hetmans: formation, research, security]. Kyiv: NDITIAM. [in Ukrainian].
8. Kryzhanivky, V.M. (2017). VasylAndriiovychMalchenkota yohospohady pro Hlukhivta hlukhivchanza 1870 - 1930 rr. [VasilyAndreevichMalchenko and his memories of Hlukhiv and Hlukhiv citizens for 1870 - 1930]. Istorychnistudiisuspilnohoprohresu, 5, pp. 256-310. Retrieved from http://issp.gnpu.edu.ua/sites/default/ files/doc/022krmal05.pdf [in Ukrainian].
9. Vecherskyi, V.V. (2005). PamiatkyarkhitekturyimistobuduvanniaLivoberezhnoiUkrainy: vyiavlennia, doslidzhennia, fiksatsiia [Monuments of architecture and urban planning of the Left-Bank Ukraine: identification, research, fixation.]. Kyiv: Vydavnychyi dim A.S.S. [in Ukrainian].
10. DerzhavnyyarkhivSumskoioblasti, f. r-2308, op. 1, spr. 127, ark. 3 - 18.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Створивши такі музеї, стане можливим прямо в них проводити уроки "Історії України", де педагогам зможуть допомагати, за бажанням, і самі колекціонери. І тоді діти зрозуміють "Чиїх батьків ми діти", і не продадуть за кордон ікону своєї бабусі.
реферат [8,9 K], добавлен 07.06.2006Зв'язок та взаємодія як центральні поняття діалектичного матеріалізму, їх складові: причинність, випадковість та детермінізм. Причинний метод у поясненні подій і процесів. Значимість випадкових подій. Детермінізм як взаємозв'язок історичних явищ.
реферат [31,2 K], добавлен 24.05.2016Розгляд проблеми статусу та захисту культурних цінностей у межах Криму у зв’язку з його проголошенням окупованою територією в контексті міжнародного права та українського законодавства. Ознайомлення із питанням щодо долі об’єктів культурної спадщини.
статья [37,3 K], добавлен 07.08.2017Положение города Глухова в XVIII веке. Причины перенесения столицы в Глухов. Органы государственной власти. Правление последнего гетмана и ликвидация автономии. Архитектура и фортификация города. Роль Глухова в развитии культуры Украины и России.
курсовая работа [51,4 K], добавлен 26.10.2011Аналіз ролі церкви в політичній боротьбі руських князів. Особливості розвитку державно-церковного життя в XV столітті. Боротьба за підкорення церкви державі в часи правління Івана Грозного. Зміцнення царської самодержавної влади. Справа патріарха Никона.
магистерская работа [161,6 K], добавлен 06.07.2012Особливості німецької політики стосовно циган в окупованих регіонах України. Формування німецького дискримінаційного законодавства, місце циган у ньому. Відмінність у ставленні до циган та інших національних груп. Методика вирішення "циганського питання".
дипломная работа [965,1 K], добавлен 28.12.2013Дослідження перебування Східної Галичини у складі Другої Речі Посполитої. Денаціоналізація самоідентифікації українців. Збереження української мови та освіти у період окупації. Переселення неблагонадійних учителів у центральні та західні райони Польщі.
статья [20,0 K], добавлен 10.08.2017Дослідження церковної та просвітницької діяльності Петра Могили, а також чинників, які сприяли його становленню, як особистості. Визначення його ролі у розвитку православної церкви, культури та освіти. Отримання освіти у Львівській братській школі.
реферат [48,0 K], добавлен 11.11.2013Заходи партійно-державного керівництва щодо релігії та православної церкви в Україні. Напрямки та способи здійснення утисків проти церкви органами влади. Хід здійснення репресивної політики більшовиків в 20–30 рр. ХХ ст. Наслідки антирелігійної політики.
реферат [36,3 K], добавлен 14.03.2013Наукова реконструкція, осмислення й комплексний аналіз процесу становлення й особливостей розвитку архівної науки в Україні. Розгляд і вивчення різних технологій збереження документів. Характеристика основних методів зберігання документів і їх опис.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 03.05.2019
