Джучидські монети як джерело вивчення історії Глухівщини післямонгольського періоду

Рис. 14 Монета Василя Дмитрієвича Кирдяпи, карбована на початку 1390-х рр.

Хоча, як зазначалося вище, під час князівських усобиць і татаро-монгольської експансії деякі населені пункти Глухівського князівства були знищені, але більшість продовжувала жити і розвиватись. Як стверджують літописці, серед загального розорення, що охопило Русь, Глухів був чи не єдиним містом, яке збереглось, і там виникло нове княжіння [2, с. 23]. Причиною майже повного занепаду міста стала так звана «чорна смерть». За свідченням Никонівського літопису, у 1352 р. епідемія чуми охопила значну частину Русі. У містах Смоленську, Києві, Чернігові, Суздалі вимерла велика кількість населення [3, с. 54]. «В Глухове же тогда ни един человек не остася, вси изомроша» [4, с. 224], - так повідомляє Никоновський літопис, що був складений у першій третині XVI ст. в скрипторії митрополита Даниїла та містить багато унікальних звісток, яких немає в більш ранніх літописних зводах, що слугували для нього джерелами та не дійшли до нас. На цьому письмові свідчення про історію Глухова до кінця XIV ст. закінчуються. Майже на 300 років його назва зникає зі сторінок літописів, але Глухівське князівство ще певний час існувало. Воно було успадковане Романом Симеоновичем, який згадується у літописах під 1375 і 1385 роками. Його молодший брат, новосільський князь Іван Симеонович, одружений з донькою литовського Великого князя Ольгерда, не мав спадкоємців, і новосільські землі відійшли до глухівського князя. Остання відома згадка про Романа Симеоновича пов'язана з укладенням угоди між Москвою та Рязанню у 1402 р. [3, с. 54].

Тривалий час усталена думка про повне запустіння Глухова та навколишніх земель побутувала серед науковців, оскільки жодних контраргументів у їх розпорядженні не було. Археологічні матеріали були мізерними і в основному обмежувалися датуванням не пізніше ХІІІ ст.

Те, що життя у Глухові після епідемії чуми 1352 р. не зупинилося, було підтверджено археологічними дослідженнями 2002 р., коли у центральній частині міста виявили декілька незайманих ділянок із залишками неушкодженого археологічного культурного шару з керамікою XIV-XV ст. Хоча сам Глухів поступово занепав як значний центр розвитку торгівлі та ремесел, але товарно-грошові відносини в його окрузі продовжували існувати. На користь цього говорять знахідки золотоординських монет в найближчих околицях міста та на історичних землях Глухівського князівства.

Чи не найперша офіційна згадка про знахідку золотоординських монет відноситься до 1916 р., коли у Глухівському повіті був знайдений великий скарб - 500 джучидських монет. Історик-нумізмат В. Шугаєвський атрибутував кілька монет. Він відніс їх до періоду правління Узбека, Абдуллаха та Мухаммеда-Буляка [5, с. 150].

За останні роки нумізматична джерельна база нашого дослідження значно поповнилася. Ось далеко не повний перелік знахідок, про які нам стало відомо. На північно-західній околиці міста у різні часи були знайдені вісім золотоординських джучидських монет та їх місцевих (сіверських) наслідувань. Це два данги хана Абдуллаха (Абдаллаха), карбовані у м. Азак в середині 1360-х рр. (тип 764 р. х. (року хіджри) (Рис. 1, 2); данг Абдуллаха карбування Орду Муаззам (тип 766 р. х.) (Рис. 3); наслідування данга хана Мухаммеда-Буляка, карбованого на території Чернігово-Сіверщини у 1370-х рр. (тип 773 р. х.) (Рис. 4); два данги Мухаммеда, карбовані в Орді в 772 та 773 р. х. (Рис. 5, 6); наслідування кримського дангу хана Девлет-Берди (1419-1422 рр.) (Рис. 7); наслідування золотоординського дангу 1370-1380-х рр. невизначеної приналежності (Рис. 8).

З південної околиці Глухова - с. Некрасове - походить три монети, знайдені у 2010 р.: данг хана Токтамиша 1394 р. (тип 796 р. х.) (Рис. 9) і данг Тимур-Кутлуга 1390-х рр. (тип 796 р. х.) (Рис. 10), карбовані у Криму; мідний золотоординський пул (Рис. 11), приналежність якого внаслідок поганої збереженості встановити не вдалося.

Неподалік с. Суходіл Глухівського району знайдена монета Абдуллаха карбування Орди (тип 767 р. х.) (Рис. 12).

Дві золотоординські монети походять з місцевості поблизу с. Стрельники, розташованого на межі Глухівського та Путивльського районів: одна - данг хана Токтамиша карбування Криму 1394 р. (794 р. х.) (Рис. 13), друга - найбільш рідкісна з усіх опублікованих у даній роботі монет - монета Василя Дмитрієвича Кирдяпи, карбована на початку 1390-х років найвірогідніше у м. Городець (Рис. 14).

2011 року поблизу селища Вороніж Шосткинського р-ну (у минулому Глухівського повіту) були знайдені чотири монети золотоординського періоду - так звані «сіверські наслідування» джучидських дангів хана Мухаммеда-Буляка (Рис. 15-18) [6, с. 42]. На двох добре видно «княжий знак». Монети з подібними відзнаками відносять до карбування Дмитра Ольгердовича Брянського. Взагалі, типовим для джучидських монет є те, що як серед поодиноких знахідок, так і у скарбах, які траплялись на території Золотої Орди, нерідко зустрічались монети-наслідування. Вони характеризуються грубим виконанням усіх складових монетного типу, інколи зроблених вірно, а інколи так, що написи у вигляді літероподібних знаків не читаються. Однією з особливостей сіверських монет-наслідувань Брянського князівства стало їх виготовлення методом нанесення штампу на кружечок, вирізаний зі срібної платівки, а не на розплесканий відрізок срібного дроту, як це робилось традиційно на золотоординських монетних дворах. Найбільша кількість наслідувань відноситься до другої половини XIV ст. Місця карбування таких монет не встановлені, але існує думка, що їх було декілька [7, с. 496], і знаходились вони у межах Брянського князівства, до якого у певний проміжок часу входила частина земель сучасної Глухівщини.

Біля села Погаричі Путивльського району знайдена монета із серії «сіверських наслідувань» із зображенням «княжого знаку» особливої форми у вигляді так званого «проквітлого хреста» (Рис. 19). На думку московського дослідника, провідного спеціаліста в області золотоординської нумізматики В. Зайцева, монети з такими знаками могли карбуватися як Дмитрієм Ольгердовичем Брянським чи кимось із князів чернігівської династії у чернігово-сіверських землях, так і литовськими правителями, які отримали свої наділи у результаті розділу володінь брянського князя. З таким же успіхом подібні монети могли карбуватися стародубським князем Олександром Патрикейовичем, оскільки знак саме такої форми вперше зустрічається під час його правління на монетах з викарбуваним його іменем. Одним із важливих аргументів на користь віднесення монети до карбування Олександра Патрикейовича є вивчення топографії поодиноких знахідок цих монет. Більшість з них була знайдена у південних районах Брянської області, а також на території, що межує з ними і яка у кінці XIV ст. становила ядро Стародубського князівства [8, с. 19-20]. Місце нашої знахідки не суперечить цій гіпотезі.

Остання знахідка, що потрапила до нашого поля зору, - невеликий скарб, який складався з десяти «сіверських наслідувань» джучидських дангів. Виявлений він у 2018 поблизу монастиря Глинська пустинь. Одна монета має кириличний напис імені Дмитра Ольгердовича Брянського (1372-1379 рр.) (Рис. 20). На думку В. Зайцева, близько 1376 р. поряд з кириличними написами на монетах з'являється зображення «княжого знаку». На нашій монеті воно відсутнє, отже монета могла карбуватися між 1372 і 1376 рр. Три монети - наслідування джучидських дангів хана Мухаммеда (тип: карбування Орди 772-779 р. х.) із зображенням «княжого знаку», характерного для представників гілки брянських князів (Рис. 21-23). Ряд дослідників схиляються до думки, що такі монети карбувалися новгород-сіверським князем Дмитром Корибутом Ольгердовичем. В. Зайцев вважає, що подібний знак з'являється на наслідуваннях дангам хана Мухаммеда після 1380 р., а самі монети такого типу могли карбуватися князями місцевої чернігівської династії протягом 1380-1387 рр. [8, с. 17]. Дві монети є безіменними наслідуваннями дангів хана Мухаммеда карбування Орди 773 р. х. (Рис. 24, 25), аналогами знайдених неподалік селища Вороніжа, поданих у даній роботі вище. Наступна монета - наслідування типу карбування Орди 774-776 р. х. з фактичною датою 777 р. х. (Рис. 26). На одній з монет княжий знак дещо відрізняється від інших (Рис. 27). На ньому відсутні крапки, розміщені між раменами «проквітлого хреста», які є на інших монетах. Даний екземпляр належить до «сіверських наслідувань» з ім'ям Токтамиша. Вірогідне місце карбування - один з монетних дворів Брянського князівства на Сіверщині.

Дві останніх монети (Рис. 28, 29) є безіменними дзеркальними двосторонніми наслідуваннями золотоординських дангів. На обох відсутнє ім'я хана.

Рис. 15-18 «Сіверські наслідування» джучидських дангів Мухаммеда карбування Дмитра Ольгердовича Брянського (1370-ті рр.)

Рис. 19 Данг із числа «сіверських наслідувань» із зображенням «княжого знаку» стародубського князя Олександра Патрикейовича (кін. XIV ст.)