Український есер Тит Ковбаса

Рис 4. Тит Ковбаса в Новгород-Сіверській в'язниці, 1910 р.

У серпні 1906 р. Тит Ковбаса влаштувався працювати рахівником на Шосткинський пороховий завод (ШПЗ) [1, арк. 147].

З вересня 1906 р. він почав вчителювати у приватній школі єврея Михайла Богданова в Локотках, навчав трьох дітей Богданова та ще дев'ятьох сусідських, у тому числі Михайла Скальца, Мой- сея Естрина та Геца Скляра [1, арк. 153].

У 1906 р. Ковбаса долучився до гуртка есерів-мак- сималістів, який організував вчитель «Шостенскаго трехкласснаго городского училища» Никанор Казимирович Ярошевич (1885-1937). Він приїхав до Шостки в 1906 р. після трирічного навчання в Глухівському учительському інституті (1903-1906). Шосткинський есерівський гурток підпорядковувався Глухівській партійній організації [1, арк. 153]. У гуртку нараховувалося до 30 молодих робітників та службовців ШПЗ 1886-1892 років народження. Кожен другий гуртківець був локотків- цем: Тит Ковбаса, Митрофан Соломко, Микола Соломко, Василь Световой, Ігнат Световой, Петро Доценко, Кирило Антощенко, Захар Бондаренко, Пилип Іванов, брати Карповці Лев та Єгор, Дмитро Моляр, Омелян Спо- дарець [3, арк. 21, 22, 25]. Есери-максималісти проводили зібрання, мітинги, займалися розповсюдженням літератури та листівок. За переказом, вони збиралися в кімнаті будинку постоялого двору (вул. Чехова,156).

Ковбаса також розповсюджував революційні листівки. Зокрема, у липні 1906 р. він відправив чималу поштову кореспонденцію селянину Карпу Коваленку на По- кошицьке волосне управління Кролевецького повіту [2, арк. 6]. Занадто товста кореспонденція привернула увагу урядника Федора Андрусенка. Він виявив там листів - ки - виборчі призиви, маніфест кримінального змісту та ніким не підписану записку для вчителя з с. Блисто- ви Михайла Абрамова. Анонімний автор записки просив Абрамова переказати якомусь Петру Снітку, щоби той приїхав до Шостки за своїми речами. Також в записці йшлося про розповсюдження надісланих листівок. Урядник передав «преступную» кореспонденцію до Чернігівського губернського жандармського управління, яке розпочало слідство. Затриманий жандармами селянин Снітко не розпізнав почерку на записці, проте дав свідчення, що, повертаючись додому з курсів Глухівського міського училища, зустрів батька свого товариша Тита Ковбаси й попросив захопити попутно деякі його речі до с. Локотки. Згодом Снітко мав їх забрати [2, арк. 6 зв.]. Другий допитаний жандармами вчитель Михайло Абрамов повністю заперечив знайомство з Титом Ковбасою.

Восени 1907 р. Ковбаса був заарештований в Локотках «за распостранение преступных воззваний среди населения» [1, арк. 147; 2, арк. 3]. За переказом, жандарми взяли Тита вранці в батьківській хаті на Колодківці (вул. Чехо- ва,130), і з ганьбою, в одній спідній білизні, повели головною вулицею Локотків до Шостки. Звідти Тита Васильовича відвезли до Кро- левецької в'язниці [2, арк. 3 зв.].

На допиті Ковбаса погодився, що почерк записки з кореспонденції Коваленку дещо схожий з його почерком, але записку писав не він. Експертиза почерку встановила, що лист написаний таки Титом Ковбасою. Тож він був звинувачений в злочині, передбаченим 2 та 3 частинами 130 статті Кримінального Уло - ження. 16 листопада 1907 р. вчитель Ковбаса був взятий на поруки із грошовою відповідальністю заставою в 500 рублів [2, арк. 7].

Невдовзі 18 січня 1908 р. поліція заарештувала в Локотках трьох молодиків : Митрофана Соломка, Миколу Соломка та Ігната Светового [3, арк. 22]. Під час слідства з'ясувалося, що заарештовані належать до злочинної таємної спільноти - Глухівської організації партії соціалістів-революціонерів максималістів, до якої також належить й Тит Ковбаса. Поліція знову зробила струс в хаті Ковбаси й знайшла у нього револьвер системи браунінг з двома обоймами та 18 патронами [4,арк. 73]. Отже, Тит Васильович пішов ще по другій кримінальній справі за приналежність до революціонерів.

16 березня 1908 р. відбувся перший суд над Титом Ковбасою, звинуваченим у державному злочині. Київська судова палата признала його винуватим у розповсюджені «сочинений», що закликають до бунтівних заворушень, до повалення існуючого в державі суспільного ладу та непокорі закону «49, 1 и 2 п.п., 129, 17, 3 п. 129, 18, 53, 19, 20, 57, 60, 62, 36 ст. угол. ул.» [2, арк. 9 зв.]. Державний злочинець, козак Тит Васильович Ковбаса, отримав вирок - 1 рік ув'язнення в суворій тюрмі - «крепости». Вирок вступив в силу 3 квітня 1908 р. й був приведений до виконання 15 травня 1908 р. [2, арк. 10].

За переказом, вчитель Михайло Спиридонович Абрамов не залишив в біді родину Тита Васильовича. Він разом зі своїм молодшим братом, теж вчителем, Денисом неодноразово відвідував родичів Тита Ковбаси в Локотках. Якось вони подарували молодшій сестрі Тита Фе- досії надзвичайно гарні книжки казок Братів Грим. Як відомо, старший з братів Абрамових, Іван Спиридонович (1874-1960), в той час проживав в Петербурзі, був одружений на вдові власника книжкових магазинів.

Ковбаса відбував покарання в Київській тюрмі, бо тривало слідство по другій справі [3,арк. 28].

Невдовзі 30 жовтня 1908 р. відбувся суд в Києві. На цей раз на підставі ч. 2 ст. 102 Кримінального Уложення - «принадлежность к революционному сообществу» - Тит Ковбаса отримав 2 роки 8 місяців каторги. Його перевели до Чернігівської каторжної тюрми, потім до Новгород-Сіверської в'язниці для вкрай небезпечних ворогів-змовників проти царської влади. У в'язниці Ковбаса зазнав катувань на допитах. Проте, він не дав показань щодо своїх партійних спільників Михайла та Дениса Абрамових. Ковбасі відбили легені, він харкав кров'ю. За родинним переказом, раз на тиждень в'язниця видавала матері Тита Уляні Семенівні закривавлену білизну для прання. Від сліз по синові мати стала напівсліпою.

У 1910 р. політичний в'язень Ковбаса був етапований з Новгорода-Сіверського до Сибіру, в Іркутську губернію. На заслані він працював вчителем в с. Дядіно Марковської волості Киренського повіту Іркутської губернії [1, арк. 147]. Там Тит одружився з Олексан- дрою Георгіївною Марковою (1888-1973). Він познайомився з нею, коли навчався в Глухо- ві, бував з друзями в її рідному селі Стрільники Путивльського повіту.

У 1911 р. Тит Ковбаса подав через адміністрацію Новгород-Сіверської в'язниці прохання про щиросердне покаяння [1, арк. 153].

Тож 28 липня (10.08 за н. ст.) 1911 р. за ви- сочайшим указом Ковбаса мав бути звільнений від заслання з дозволом проживання на батьківщині, але без відновлення в правах [1, арк. 149]. На жаль, цей указ не був доведений до відома ув'язненого. Лише в 1913 р. з нагоди 300-річчя царського дому Романових Марковське волосне управління Киренського повіту Іркутської губернії повідомило відповідним листом за № 1212 від 12 липня 1913 р., що за височайшим указом від 21 лютого 1913 р. його можуть звільнити від заслання та відновити статут селянина в 1915 р., а згодом й повернути громадянські права в 1920 р. [1, арк. 153].

10 грудня 1914 р. в родині Тита Васильовича народилася дочка Євгенія (1914-1999). А через два дні,12 грудня 1914 р., Ковбаса отримав повідомлення про своє звільнення, але без відновлення в правах. Відтепер він мав право виїзду з Сибіру, проте йому не дозволялося проживати в столиці, столичній губернії та в Чернігівський губернії, де він раніше скоїв злочин по ч. 2 ст. 102 КУ [1, арк. 149].

У 1915 р. Тит Ковбаса переїхав до м. Кустанай Тур- гаївської області та влаштувався на посаду конторника Кустанайської міської управи [1, арк. 148]. У 1916 р. він перебрався до м. Курган Тобольської губернії, де працював в конторі «Русско-Азиатской коммерческой Биржевой артели». Через півроку Ковбаса переїхав до м. Барнаул Томської губернії, знайшов роботу у «Союзе артельщиков и кооператоров», також працював з дітьми в «Детгородке» на Фербелівській площі з четвертої години дня [1, арк. 148].

Рис. 5. Тит Ковбаса з родиною, 1916 р.