Зона відчаю: життя, праця та смерть інтернованих іноземців З ОРБ № 2071 у Полтаві (1945-1946 рр

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зона відчаю: життя, праця та смерть інтернованих іноземців З ОРБ № 2071 у Полтаві (1945-1946 рр.)

Потильчак Олександр

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін історичного факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Розглядаються обставини створення окремого робочого батальйону № 2071 у Полтаві навесні 1945 року, а також причини та обставини ліквідації цієї режимної установи. Показано реальні умови утримання, харчового та побутового забезпечення інтернованих. Проаналізовано організацію праці примусово мобілізованих іноземців, встановлено реальні показники її ефективності. Простежується динаміка та з'ясовуються основні причини високого рівня захворюваності та смертності серед трудового контингенту.

Ключові слова: інтерновані та мобілізовані, окремий робочий батальйон, обласне будівельно-монтажне управління, примусова праця.

Potyl'chak Oleksandr (Kyiv)

Doctor of Historical Sciences (Dr hab. in History)

Head of department of Original and Special

Historical Sciences of the National Pedagogical Dragomanov University

Despair zone: life, work and death of the interned foreigners from SWB № 2071

in Poltava (1945-1946)

The circumstances of the creation of a separate working battalion No. 2071 in Poltava in spring (1945), as well as the reasons and circumstances for the liquidation of this regime department are studied. The real conditions of detention, food and domestic care of the interned have been shown. Organization of labor of the forcibly mobilized foreigners and real indicators of its effectiveness have been analyzed. Dynamics and the main causes of high morbidity and mortality among the labor force are studied.

The separate labor battalion No. 2071 in Poltava was organized by the NKVD of the USSR in the spring of 1945 with the aim of using a labor force of mobilized-interned Germans to rebuild administrative and public buildings, housings, and other objects of the city. Despite the fact that the authorities tried to ensure the physical conservation of the contingent of interned foreigners and their efficient labor use, the local authorities neglected this resource. In our case, the administration of the Regional Construction and Installation Trust (RCIT) 306 considered the transferred contingent as a super-cheap labor resource and did not create the minimum acceptable conditions for the life and treatment of the interned, did not ensure proper organization of their work. A direct result of the indifference and inactivity of the local authorities was the critical deterioration of the contingent's health and mass mortality. Unsatisfactory conditions of detention and contingent maintenance had a negative effect on labor efficiency, which was really low. The critical decrease in the number of the battalion's labor contingent and the loss of its continued detention were the main reasons for the institution's liquidation in November 1946.

Key words: interned and mobilized, separate working battalion, regional construction and assembly trust, forced labor.

Потыльчак Александр (г. Киев)

Доктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой источниковедения и специальных исторических дисциплин

Нацинального педагогического университета имени М.П. Драгоманова

Зона отчаяния: жизнь, работа и смерть интернированных иностранцев

из ОРБ № 2071 в Полтаве (1945-1946 гг.)

Рассматриваются обстоятельства создания отдельного рабочего батальона № 2071 в Полтаве весной 1945 года, а также причины и обстоятельства ликвидации этого режимного учреждения. Показано реальные условия содержания, продовольственного обеспечения и быта интернированных. Проанализирована организация труда принудительно мобилизованных иностранцев, установлены реальные показатели его эффективности. Прослеживается динамика, выясняются основные причины высокого уровня заболеваемости и смертности среди трудового контингента.

Ключевые слова: интернированные и мобилизованные, отдельный рабочий батальон, областное строительно-монтажное управление, принудительный труд.

На завершальному етапі війни з нацистською Німеччиною за прямою вказівкою Й. Сталіна радянські органи внутрішніх справ і державної безпеки спланували та здійснили вражаючу своєю антигуманністю, цинізмом і грандіозними масштабами акцію примусової трудової депортації на територію СРСР сотень тисяч німців і німецьких громадян іншого етнічного походження з країн Центрально-Східної та Південної Європи. Більша частина цих людей, котрі отримали в документах НКВС статус «інтернованих-мобілізованих» та «інтернованих-заарештованих» осіб, у грудні 1944-го -- квітні 1945-го рр. були примусово вивезені в якості робочої сили на територію Української РСР, де у складі «окремих робочих батальйонів» (ОРБ) використовувалися на відбудові промисловості, підприємств енергетичної та транспортної інфраструктури, адміністративних споруд, житлового фонду, комунального господарства та об'єктів соціальної сфери міст. За документами Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС(МВС) УРСР підраховано, що протягом 1945-1949 рр. у дев'яти областях центру, сходу та півдня України господарські органи разом із радянськими спецслужбами створили 180 окремих робочих батальйонів для розміщення і трудової експлуатації примусово мобілізованих та інтернованих іноземних громадян. За нашими попередніми далеко неповними підрахунками за чотири роки існування ОРБ через цю мережу пройшли близько 220 000 осіб, що становило понад 75% загалу інтернованих до СРСР іноземців [11, с. 115]. робочий батальйон режимний праця

Різні аспекти проблеми примусового трудового використання «інтернованих і мобілізованих німців» на території України в повоєнний період упродовж останніх двох десятиліть досліджено у працях Д. Алєксєєвої- Процюк [1, с. 124-155], М. Баглікової [2], М. Лободи [8, с. 115-124], О. Потильчака [11-16], Р. Смєхнова [18], А. Чайковського [22]. Попри задовільний стан вивчення проблеми життя і праці інтернованих іноземців у повоєнній Україні на макрорівні, в окресленій темі існують суттєві лакуни. Зокрема, актуальність зберігають дослідження регіонального зрізу цієї проблематики, предметом яких виступають: організація ОРБ для утримання та праці інтернованих на місцях, умови утримання, харчування, медичного обслуговування, побуту та дозвілля примусових робітників, організація та ефективність використання праці інтернованих іноземців. У контексті гуманітарних наслідків інтернування особливої важливості набувають дослідження передумов, причин і динаміки дуже високого рівня захворюваності та смертності серед іноземців-примусових робітників, що спостерігався у 1945-1946 рр.

Одним із сотень місць утримання і праці інтернованих в Україні був окремий робочий батальйон (далі -- ОРБ) № 2071, створений НКВС СРСР у Полтаві навесні 1945 р. За понад рік існування установи тут у нестерпних побутових умовах тяжко працювали та знайшли свою смерть сотні іноземних громадян. У статті розглянуто обставини створення цієї режимної установи, а також причини та обставини ліквідації. Показано реальні умови утримання, харчового та побутового забезпечення інтернованих. Проаналізовано організацію праці примусово мобілізованих іноземців, встановлено реальні показники її ефективності. Простежується динаміка, з'ясовуються основні причини високого рівня захворюваності та смертності серед трудового контингенту ОРБ.

У кінці листопада 1944 р. Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР у зонах бойових дій Другого, Третього та Четвертого українських фронтів зусиллями спеціально створених груп оперативних працівників здійснив облік усіх етнічних німців і німецьких громадян, яких планувалося депортувати до Радянського Союзу для трудового використання [10, с. 113]. 16 грудня 1944 р. Державний комітет оборони СРСР (далі -- ДКО) схвалив постанову № 7161сс, у тексті якої зазначалося: «[...] Мобілізувати та інтернувати з направленням для роботи в СРСР усіх працездатних німців у віці -- чоловіків від 17 до 45 років, жінок від 18 до 30 років, які знаходяться на звільнених Червоною армією територіях Румунії, Югославії, Угорщини, Болгарії, Чехословаччини. Встановити, що мобілізації підлягають німці, як німецького і угорського підданства так і німці -- піддані Румунії, Югославії, Болгарії та Чехословаччини... Мобілізацію та інтернування німців провести протягом грудня 1944 -- січня 1945 рр., закінчивши їх перевезення на місця робіт до 15 лютого 1945 р. [...]» [21, с. 368]. Так розпочалася грандіозна за масштабами операція радянських спецслужб із інтернування та депортації до СРСР німецького населення балканських країн. До початку лютого 1945 р. на Балканах енкаведисти затримали 124 542 особи, зокрема 66 616 чоловіків та 57 926 жінок. Із цього числа 12 190 осіб з різних причин відпустили додому, а на примусові роботи депортували 112 352 особи [10, с. 114.].

Одним із регіонів, де впродовж перших повоєнних років інтенсивно експлуатувались робочі руки інтернованих іноземців стала Україна. Постановою ДКО СРСР № 7252сс від 29 грудня 1944 р. на промислові підприємства та об'єкти інфраструктури Української РСР передбачалося депортувати 113 000 «цивільних німців» [19, арк. 15]. В реальності, станом на 20 квітня 1945 р. депортували тільки 59 149 інтернованих і мобілізованих осіб [19, арк. 31]. Значно більша кількість примусово депортованих іноземців опинилася на території Української РСР у результаті так званої «другої хвилі» інтернування, що проводилась за постановою ДКО № 7467сс від 3 лютого 1945 р. Документом передбачалося примусово мобілізувати «[...] усіх придатних до фізичної праці й здатних носити зброю німців-чоловіків віком від 17 до 50 років. Німців щодо яких буде встановлено, що вони служили в німецькій армії чи частинах “фольксштурму”, вважати військовополоненими та направляти до таборів НКВС для військовополонених. Із решти мобілізованих німців сформувати робочі батальйони по 750-1200 осіб у кожному для використання на роботах в Радянському Союзі, а передусім в Українській і Білоруській РСР» [7, с. 60, 65]. Згідно постанови лише на підприємства вугільної, металургійної промисловості та об'єкти будівництва в Україні передбачалося вивезти 200 000 осіб. На виконання рішення вищого директивного органу 6 лютого 1945 р. народний комісар НКВС СРСР Л. Берія підписав наказ № 0062 «Про заходи із забезпечення прийому, розміщення та утримання мобілізованих німців» [3, прим. 15, арк. 1-4].

Аналіз збережених документів Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС УРСР не додає ясності в питання про дату організації окремого робочого батальйону для інтернованих іноземних робітників у Полтаві. Так, в одному з листів до ЦК КП(б)У, датованому 12 березня1946 р., заступник міністра внутрішніх справ УРСР І. Лобуренко повідомляє про завезення контингенту мобілізованих німців до Полтави ще у березні 1945 р. [20, арк. 10]. У іншому подібному документі надісланому до ЦК КП(б)У 27 лютого 1946 р. начальник Головного управління робітничих кадрів Міністерства житлового цивільного будівництва УРСР Кулєшов писав, що табір для інтернованих німців у Полтаві було організовано у квітні 1945 р. [20, арк. 8]. Нарешті існує цілком таємний наказ НКВС СРСР від 9 червня 1945 р. № 00649 «З оголошенням дислокації та нумерації робочих батальйонів мобілізованих німців групи “Г” по підприємствам наркоматів і відомств СРСР», де серед інших режимних установ називається й ОРБ № 2071, організований для обслуговування об'єктів обласного будівельно-монтажного тресту №306 у Полтаві [3, прим. 124, арк. 4]. Співставлення наведених вище фактів дозволяє говорити про те, що організація ОРБ для інтер- нованих-мобілізованих іноземних громадян № 2071 аж ніяк не була швидкою справою. Рішення про створення та місце дислокації батальйону приймалося НКВС СРСР у березні 1945 р., а ось період організації установи та облаштування трудового контингенту охопив наступні два місяці та був завершений лише у кінці травня 1945 р.

У квітні 1945 р. адміністрація ОБМТ-306 за погодженням із міськвиконкомом Полтави обрала для організації охоронної зони табору та приміщення для утримання інтернованих спалений нацистами у 1943 р. будинок обласного краєзнавчого музею. Контингент примусових робітників розташували в підвалі цієї поруйнованої пам'ятки архітектури українського модерну [20, арк. 10, 17], збудованої у 1903-1908 рр. за проектом архітектора В. Кричевського. Для організації ОРБ № 2071 НКВС СРСР передав 997 осіб, виключно чоловіків [20, арк. 16]. За даними кадрового управління Наркомату житлового цивільного будівництва контингент табору інтернованих полтавського ОБМТ-306 у момент його організації в квітні 1945 р. становив 930 осіб. Найімовірніше вони були частиною контингенту інтернованих-мобілізованих так званої «другої черги», тобто німецькими громадянами, етнічними німцями, або ж громадянами німецького походження з інших країн, депортованими на примусові роботи до СРСР у лютому-березні 1945 р. З причин об'єктивного характеру ми не мали можливості ознайомитися з повним списком контингенту інтернованих ОРБ № 2071 у Полтаві. Проте аналіз доступних нам документів, зокрема списків померлих, дозволяє скласти уявлення про вікову структуру цього трудового контингенту. Не менше половини інтернованих-мобілізованих у батальйоні мали вік 40-50 років і більше. Близько 20% контингенту були у віці 26-39 років. Найменшу групу інтернованих складала молодь від 16-ти до 25-ти років [21, арк. 3-14].

Із перших днів перебування на чужині на цих людей чекали суворі випробування. Адміністрація ОБМТ-306 у своєму ставленні до переданого їй для трудового використання контингенту від самого початку діяла за логікою мінімізації витрат на утримання, харчування, побутове та матеріальне забезпечення мобілізованих-інтернованих іноземних громадян. Це знайшло вияв у безвідповідальних і глибоко негуманних кроках керівництва будівельного тресту, яке не створило в зоні табору робочого батальйону жодних прийнятних побутових умов інтернованим і не забезпечило насильно вивезених на чужину робітників найнеобхіднішим. У всуціль зруйнованій війною Полтаві помешканням для інтернованих став абсолютно непридатний та непідготовлений для житла вологий, із низькою стелею, напівтемний, неопалюваний підвал зруйнованого краєзнавчого музею. Тут нашвидкуруч обладнали примітивні груби для опалення, а робітників розмістили на дерев'яних триярусних суцільних нарах-настилах, причому 70% із них не мали а ні матраців, а ні постільної білизни. Ні спецодягом, ні робочим взуттям трудовий контингент також не забезпечили. Працювали інтерновані німці на розчищенні та відбудові зруйнованих адміністративних і громадських будівель, житла, інших об'єктів, переважно в центральній частині Полтави. Ефективність використання праці контингенту інтернованих прямо залежала від їхнього фізичного стану. Дуже швидко з'ясувалося, що близько 40% робітників є повністю фізично непрацездатними, а ще 20% були визнані медичною комісією працездатними умовно [20, арк. 8]. Відтак із понад 900 осіб контингенту ОРБ могли працювати близько 300 осіб. Медичної допомоги потребуючим майже не надавали прирікаючи таким чином напівголодних, знесилених і хворих людей на смерть.

Із перших днів існування робочого батальйону у Полтаві висока смертність серед інтернованих стала неодмінним супутником табірного життя (див. табл. 1). Так лише за два останні тижні квітня 1945 р. унаслідок критичного фізичного ослаблення, загострення хронічних хвороб та недоїдання у табірній зоні ОРБ № 2071 померло 13 осіб. Більшість із них становили люди у віці від 26-ти до 50-ти років. Відсутність адекватної реакції адміністрації відповідального за утримання та забезпечення інтернованих господарського органу призвело до значного зростання рівня смертності контингенту. Зокрема, упродовж травня 1945 р. у батальйоні померло 33 особи [21, арк. 3], а наступного місяця -- 14 [21, арк. 3-4]. Проте найвищий рівень смертності серед контингенту ОРБ було зафіксовано впродовж липня-жовтня 1945 р. За чотири місяці в батальйоні пішли з життя 257 інтернованих [21, арк. 4-11]. Аналіз вікової структури померлих засвідчує, що більшість із них (162 особи) становили люди віком від 41 до 50 років. Другу за чисельністю групу смертності (56 осіб) склали інтерновані старшого віку (див. табл. 1). До осені 1945 р. фізичний стан трудового ресурсу інтернованих і мобілізованих цивільних іноземців значно погіршився. Безконтрольна трудова експлуатація при відсутності задовільного харчування, медичного обслуговування, елементарних побутових умов поступово призвела до різкого скорочення числа працездатних інтернованих. Водночас потреба в майже безоплатній робочій силі залишалася стабільно високою, а відтак НКВС і господарські організації мали потурбуватися про підвищення ефективності трудової експлуатації тих інтернованих. Зроблено це було у найпростіший спосіб. Режим забажав позбутися тягаря непрацездатних іноземних робітників шляхом їх невідкладної репатріації на батьківщину. У жовтні 1945 р. 280 (за іншими даними -- 290) ослаблених, немічних, невиліковно хворих та інвалідів із ОРБ № 2071 були повернуті додому. В результаті чисельність контингенту робочого батальйону скоротилась до 370-ти осіб [20, арк. 8, 10]. Значне зменшення внаслідок репатріації частки хворих і знесилених у контингенті ОРБ стало основною причиною суттєвого скорочення смертності. В листопаді 1945 р. у батальйоні зафіксували 10 смертей [21, арк. 11-12]. Проте вже наступного місяця смертність знову зросла, а на цвинтарі ОРБ з'явилося 35 свіжих могил [21, арк. 12-13]. При цьому суттєвих змін у структурі смертності не відбулося. Як і раніше хворіли та помирали в основному люди середнього та старшого віку.

Таблиця 1.

Динаміка та вікова структура смертності серед контингенту ОРБ № 2071 (м. Полтава) у квітні 1945 р. -- жовтні 1946 р.1

1 Таблицю складено автором за даними ЦДАВО України, ф. 5242, оп. 1, спр. 274, арк. 3-14.

Восени 1945-1946 рр. дався взнаки брак зимового одягу та взуття. Верхній одяг і взуття інтернованих за півроку інтенсивної експлуатації повністю зносилися, а належного постачання спецодягом своїх робітників будівельно-монтажний трест не забезпечив. Станом на лютий 1946 р. тільки 40% наявного на той час контингенту ОРБ мали зимовий одяг і натільну білизну, решта примусових робітників залишалися практично роздягненими та босими. Як результат на роботу в місто виводились лише 160-190 осіб (45-50% особового складу) [20, арк. 10]. Лазні, дезінфекційної камери та пральні в батальйоні також не було, а санітарну обробку контингент мобілізованих німців проходив на базі полтавського банно-прального комбінату, для чого адміністрація ОБМТ-306 виділяла цій установі паливо. У лютому 1946 р. керівництво будівельного тресту відмовилося виділяти міській лазні паливо, а тому інтерновані протягом 23-х днів не милися та не проходили санітарної обробки. Внаслідок такої ганебної байдужості господарників до елементарних потреб своїх робітників весь контингент ОРБ виявився завошеним, що спричинило ризик поширення епідемії тифу [20, арк. 10-11].

Прямим наслідком впертого ігнорування керівництвом господарського органу своїх обов'язків з утримання та забезпечення інтернованих іноземних робітників стало збереження порівняно високого рівня захворюваності та смертності узимку та на початку весни 1946 р. У січні 1946 р. в батальйоні померло 25 осіб, що становило 6,4% наявного трудового контингенту [21, арк. 13; 20, арк. 11]. Наступного місяця померли 14 інтернованих [21, арк. 13-14]. Таким чином упродовж 11 місяців існування ОРБ у батальйоні помер 401 інтернований. Станом на 19 березня 1946 р. у списках ОРБ № 2071 значилося лише 342 особи [20, арк. 17].

Годі й казати, що незадовільні умови утримання та забезпечення контингенту негативно впливали на ефективність використання праці.

Про це красномовно свідчить відповідна статистика. У лютому 1946 р. із 287-ми здатних працювати повністю виконували денні виробничі норми 95 осіб, а 178 інтернованих ледь дотягували до половини норми. Випадки перевиконання виробничих норм узагалі були одиничними. Тільки 12 осіб перевиконували норму на чверть. Зафіксовані в документах і двоє «ударників», котрі давали середньомісячні 150% виробничої норми [20, арк. 18].

19 березня 1946 р. МВС УРСР організувало перевірку фактів порушення адміністрацією ОБМТ-306 своїх зобов'язань щодо забезпечення належних умов утримання та організації праці інтернованих іноземців. Висновки виявилися невтішними для керівництва будівельного тресту. Коментуючи результати перевірки заступник наркома внутрішніх справ УРСР І. Лобуренко в листі до ЦК КП(б)У писав, що «[...] внаслідок ненормальних житлово-побутових і санітарних умов, а також збоїв у постачанні продуктами харчування та поганої його організації фізичний стан мобілізованих німців із місяця в місяць погіршується [...], захворюваність і смертність залишаються високими [...]» [20, арк. 11]. Головними причинами високої смертності серед контингенту ОРБ називалися серцево-судинні, шлункові, хірургічні захворювання та дистрофія. За висновками комісії відчутний вплив на смертність мала загальна фізична виснаженість значної частини контингенту [20, арк. 17].

Реагуючи на нарікання з боку органів військового полону щодо незадовільних умов утримання та праці інтернованих у батальйоні № 2071 керівництво Міністерства цивільного житлового будівництва УРСР у березні 1946 р. передало полтавському ОБМТ-306 кілька сотень комплектів зношеного зимового робочого одягу. Це дало можливість хоч якось одягнути працездатний контингент і забезпечити його вихід на роботи. Водночас інтерновані продовжували утримуватись у непристо- сованому та погано опалюваному підвальному приміщенні. Близько 80 осіб досі не мали матраців. Не було навіть соломи аби набити нею наявні чохли. Інтерновані гостро потребували літнього одягу. Лише 50% контингенту мали по одну єдину пару нижньої білизни, інша половина інтернованих не мали її зовсім [20, арк. 17-18]. Також перевірка виявила факти порушень режиму та норм харчування інтернованих. Зокрема, впродовж двох днів лютого 1946 р. контингент не виводився на роботу через відсутність сніданку. Траплялися випадки, коли через брак палива для кухні замість триразового харчування контингент годували один-два рази на день. У батальйоні практично не застосовувалась заохочувальна система додаткового харчування для інтернованих які виконували та перевиконували виробничі норми [20, арк. 18].

За результатами перевірки адміністрації ОБМТ-306 було вказано на необхідність виправлення ситуації в батальйоні, створення нормальних санітарно-побутових умов у зоні табору. Зокрема, йшлося про покращення опалення спального приміщення, обладнання його двоярусними нарами з проходами замість існуючого суцільного триярусного замощення, проведення систематичної санітарної обробки контингенту, його забезпечення постільною й натільною білизною та літнім одягом, запровадження заохочувальної системи харчування [20, арк. 19].

Проте керівництво Управління у справах військовополонених та інтернованих МВС УРСР маючи гіркий досвід попереднього періоду не надто оптимістично дивилося на перспективи виправлення ситуації в ОРБ № 2071 м. Полтави. У березні 1945 р. виникла ідея передати цей батальйон для використання одному з цукрових комбінатів Полтавщини, де адміністрація виявиться спроможною створити для інтернованих робітників прийнятні житлово-побутові та санітарні умови [20, арк. 11].

6 червня 1946 р. заступник міністра внутрішніх справ СРСР В. Чер- нишов підписав наказ № 00663. У документі читаємо: «У зв'язку з незабезпеченістю нормальних умов для утримання і трудового використання робочого батальйону інтернованих німців при ОБМЧ-306 Міністерства житлового цивільного будівництва УРСР, робочий батальйон інтернованих німців № 2071 [...] передати для використання контингенту Червоноармійському цукрокомбінату [...]» [4, прим. 105, арк. 1].

Із червня по листопад 1946 р. кілька сотень інтернованих ОРБ № 2071 продовжували використовувати як робочу силу на відбудові Червоноар- мійського цукрового комбінату (Полтавська область). За цей період умови утримання інтернованих відчутно покращилися, про що говорить статистика смертності. З червня по жовтень 1946 р. у батальйоні померло всього лише 9 осіб [21, арк. 14]. Зрештою 16 листопада 1946 р. наказом МВС СРСР № 001009 цей робочий батальйон було розформовано, а ослаблених і хворих інтернованих вивезли на батьківщину. 180 осіб, які ще могли працювати МВС УРСР передало на доукомплектування окремого робочого батальйону № 1074, що обслуговував відновлення одного з азотних заводів у Сталіно [5, прим. 37, арк. 1].

Таким чином приклад ОРБ № 2071 у Полтаві є яскравою ілюстрацією цинічної байдужості та бездіяльності, що їх демонстрували усі ланки сталінського тоталітарного режиму, державна влада та радянська господарська номенклатура щодо долі інтернованих вестарбайтерів. Окремий робочий батальйон у Полтаві був організований НКВС СРСР навесні 1945 р. з метою залучення робочої сили мобілізованих-інтернованих німців на відбудові адміністративних і громадських будівель, житла, інших об'єктів міста. Незважаючи на те, що влада упродовж всього періоду роботи з інтернованими намагалася забезпечити фізичне збереження цього контингенту та його ефективне трудове використання, господарські органи на місцях нехтували цим ресурсом. У нашому випадку адміністрація ОБМТ-306 розглядала переданий тресту трудовий контингент як наддешевий трудовий ресурс і не створила навіть мінімально прийнятних умов для життя, побуту, харчування та лікування інтернованих, не забезпечила належної організації їх праці. Прямим результатом байдужості та бездіяльності господарників стало критичне погіршення стану здоров'я контингенту та масова смертність. Незадовільні умови утримання та забезпечення контингенту негативно впливали на ефективність використання праці, що була реально низькою. Критичне зниження чисельності трудового контингенту батальйону восени 1946 р. і збитковість його подальшого утримання стали головними причинами ліквідації установи.

Джерела та література

Алєксєєва-ПроцюкД.О. Використання праці іноземних військовополонених та інтернованих на території України (1939-1953): нормативно-правові та організаційні засади / Д.О. Алексєєва-Процюк. -- К.: Нац. акад. внутр. справ, 2011. -- 240 с.

Багликова М.С. К вопросу о трудоиспользовании немецких военнопленных, мобилизованных и интернированных на шахтах Донбасса / М.С. Багликова, П.В. Добров // Історичні і політологічні дослідження. -- Донецьк: Вид-во ДОННУ, 2001. -- № 4(8). -- С. 123-128.

Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України, ф. 45, оп. 1, спр. 135.

Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України, ф. 45, оп. 1, спр. 152.

Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України, ф. 45, оп. 1, спр. 154.

Конасов В.Б. «...Будут немедленно преданы суду военного трибунала...» (Из истории интернирования гражданского населения Австрии, Болгарии, Венгрии, Германии, Румынии, Чехословакии и Югославии в 1944-1945 гг.) / В.Б. Конасов, А.В. Тере- щук // Русское прошлое. -- 1994. -- № 5. -- С. 317-337.

Кнышевский П.Н. Государственный комитет обороны: методы мобилизации трудовых ресурсов / П.Н. Кнышевский // Вопросы истории. -- 1994. -- № 2. -- С. 60-65.

Лобода М.К. Трудові ресурси у важкій промисловості України під час нацистської окупації та у відбудовчий період (1941-1950). -- К.: Ін-т історії України НАН України, 2012. -- 206 с.

Полян П.М. «Вестарбайтеры»: Интернированные немцы в СССР: (Предыстория, история, география): Учеб. пособ. / П.М. Полян. -- Ставрополь: Изд-во Ставропол. гос. ун-та, 1999. -- 48 с.

Полян П.М. Интернированные немцы в СССР / П.М. Полян // Вопросы истории. -- 2001. -- № 8. -- С. 113-123.

Потильчак О.В. Структура трудових ресурсів, інтернованих у чорній металургії півдня України (1945-1946 рр.): на матеріалах підприємств Дніпропетровщини // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. -- 2003. -- № 2. -- С. 155-162.

Потильчак О. Інтернування іноземних громадян на територію України у 1945 р. / О. Потильчак // Людина і політика. -- 2004. -- № 5 (35). -- С. 42-51.

Потильчак О.В. Радянський військовий полон та інтернування в Україні (19391954): Монографія / О.В. Потильчак. -- К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драго- манова, 2004. -- 482 с.

Потильчак О.В. Поховання іноземних військовополонених та інтернованих Другої світової війни в Україні / О.В. Потильчак. -- К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, 2004. -- 53 с.

Потильчак О. Історичні аспекти нормативного регулювання праці військово

полонених та інтернованих в СРСР у повоєнний період (1945-1953 рр.) / О. Потильчак // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей. Вип. 7. -- К.: Ін-т історії

України НАН України, 2003. -- С. 409-414.

Потильчак О. Нормативне регулювання праці військовополонених та інтернованих у СРСР (1941-1953 рр.) / О. Потильчак // Військово-історичний альманах. -- 2003. -- Ч. 2 (7) -- С. 66-84.

Семиряга М. Приказы, о которых мы не знали. Сталин хотел вывезти из Германии в СССР всех трудоспособных немцев / М. Семиряга // Новое время. -- 1994. -- № 15. -- С. 56-57.

Смехнов Р.Ю. Эффективность труда интернированных немцев (на примере Украинской ССР) / Р.Ю. Смехнов // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. -- Тамбов: Грамота, 2012. -- С. 195-198.

Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 23, спр. 1830.

Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 23, спр. 3063.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 5242, оп. 1, спр. 274.

Чайковский А.С. Плен. За чужие и свои грехи (Военнопленные и интернированные в Украине 1939-1953 гг.): Монография / А.С. Чайковский. -- К.: Парламентское издательство, 2002. -- 503 с.

References

Alieksieieva-Protsiuk, D. O. (2011). Vykorystannia pratsi inozemnykh viiskovopolo- nenykh ta internovanykh na terytorii Ukrainy (1939-1953): normatyvno-pravovi ta orhani- zatsiini zasady. Kyiv: Nats. akad. vnutr. Sprav. [in Ukrainian].

Baglikova, M. S. (2001). K voprosu o trudoispol'zovanii nemeckih voennoplennyh, mobilizovannyh i internirovannyh na shahtah Donbassa. Istorychni i politolohichni doslid- zhennia, (4), 123-128. [in Russian].

Haluzevyi derzhavnyi arkhiv Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy, f. 45, op. 1, spr. 135. [Sectoral State Archive of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, fund 45, description 1, file 135].

Haluzevyi derzhavnyi arkhiv Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy, f. 45, op. 1, spr. 152. [Sectoral State Archive of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, fund 45, description 1, file 152].

Haluzevyi derzhavnyi arkhiv Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy, f. 45, op. 1, spr. 154. [Sectoral State Archive of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, fund 45, description 1, file 154].

Konasov, V. B. (1994). «...Budut nemedlenno predany sudu voennogo tribunala» (Iz istorii internirovanija grazhdanskogo naselenija Avstrii, Bolgarii, Vengrii, Germanii, Rumynii, Chehoslovakii i Jugoslavii v 1944-1945 gg). Russkoe proshloe -- Russian past, 5, 317-337. [in Russian].

Knyshevskij, P. N. (1994). Gosudarstvennyj komitet oborony: metody mobilizacii trudovyh resursov. Voprosy istorii -- History issues, 2, 60-65. [in Russian].

Loboda, M. K. (2012). Trudovi resursy u vazhkii promyslovosti Ukrainy pid chas natsystskoi okupatsii ta u vidbudovchyi period (1941-1950). Kyiv: In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

Poljan, P. M. (1999). «Vestarbajtery»: Internirovannye nemcy v SSSR: (Predystorija, istorija, geografija). Stavropol': Izd-vo Stavropol. gos. un-ta. [in Russian].

Poljan, P. M. (2001). Internirovannye nemcy v SSSR. Voprosy istorii -- History issues, 8, 113-123. [in Russian].

Potylchak, O. V. (2003). Struktura trudovykh resursiv, internovanykh u chornii metalurhii pivdnia Ukrainy (1945-1946 rr.): na materialakh pidpryiemstv Dnipropetrov- shchyny. Visnyk Akademii pratsi i sotsialnykh vidnosyn Federatsii profspilok Ukrainy -- Journal of the Academy of Labour, Social Relations, 2, 155-162. [in Ukrainian].

Potylchak, O. (2004). Internuvannia inozemnykh hromadian na terytoriiu Ukrainy u 1945 r. Liudyna i polityka -- People and Politics, 5(35), 42-51. [in Ukrainian].

Potylchak, O. V. (2004). Radianskyi viiskovyi polon ta internuvannia v Ukraini (1939-1954). Kyiv: Vyd-vo Nats. ped. un-tu im. M. P. Drahomanova. [in Ukrainian].

Potylchak, O. V. (2004). Pokhovannia inozemnykh viiskovopolonenykh ta internovanykh Druhoi svitovoi viiny v Ukraini. Kyiv: Vyd-vo Nats. ped. un-tu im. M. P. Draho- manova. [in Ukrainian].

Potylchak, O. (2003). Istorychni aspekty normatyvnoho rehuliuvannia pratsi viiskovopolonenykh ta internovanykh v SRSR u povoiennyi period (1945-1953rr.) Ukraina ХХ st.: kultura, ideolohiia, polityka, (7), 409-414. [in Ukrainian].

Potylchak, O. (2003). Normatyvne rehuliuvannia pratsi viiskovopolonenykh ta internovanykh u SRSR (1941-1953 rr.). Viiskovo-istorychnyi almanakh -- Military History Almanac, 2(7), 66-84. [in Ukrainian].

Semiijaga, M. (1994). Prikazy, o kotoryh my ne znali. Stalin hotel vyvezti iz Germanii v SSSR vseh trudosposobnyh nemcev. Novoe vremja -- New time, 15, 56-57. [in Russian].

Smehnov, R. Ju. (2012). Jeffektivnost' truda internirovannyh nemcev (na primere Ukrainskoj SSR). Istoricheskie, filosofskie, politicheskie i juridicheskie nauki, kul'turologija i iskusstvovedenie. Voprosy teorii ipraktiki. Tambov: Gramota, 195-198. [in Russian].

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 23, spr. 1830. [Central State Archive of Public Organization of Ukraine, fund 1, description 23, file 1830].

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 23, spr. 3063. [Central State Archive of Public Organization of Ukraine, fund 1, description 23, file 3063].

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy, f. 5242, op. 1, spr. 274. [Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, fund 5242, description 1, file 274].

Chajkovskij, A. S. (2002). Plen. Za chuzhie i svoi grehi (Voennoplennye i internirovannye v Ukraine 1939-1953 gg.). Kyiv: Parlamentskoe izdatel'stvo. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru