Дніпропетровські "всесвітники" пізньорадянського часу у спогадах Сергія Плохія

Спеціалізуватися мене по кафедрі всесвітньої історії запросив саме Юрій Андрійович. Це був вересень 1975 року, перша поїздка до колгоспу на помідори. Я добре підготувався для праці на колгоспних ланах, взявши з собою мій новенький VEF - джерело музики та натхнення. Згодом стало зрозуміло, що з VEF-ом в одній руці, другою багато помідорів не назбираєш, і приймач, який розривався піснями прийшлося передати викладачеві, яким виявився Юрій Андрійович. Після прогулянок по полю з VEF-ом, він якось підійшов до мене і спитав, що привело мене на істфак. Я сказав, що закінчив спеціалізовану школу з англійською мовою викладання і хотів би займатися історією міжнародних відносин. На це я почув не дуже заохочуючу відповідь: Ви поступили не до того університету, треба було їхати до Москви. Я дійсно збирався поступати до Московського університету, але потім передумав і вважав, що не може бути усе так безнадійно у Дніпропетровську, адже я приїхав із Запоріжжя, де був тільки педінститут, а тут цілий університет, і такі цікаві викладачі. Тут Юрій Андрійович трошки подумав і змилостивився. Він тільки-но закінчив писати на замовлення молодіжного туристичного бюро «Спутник» якусь брошуру для молоді, яка мала їхати до Югославії, і прямо тут на помідорному полі запропонував мені тему: «Політика Британії по відношенню до Югославії на початку Другої Світової війни». Я погодився. З колгоспу я повертався у піднесеному настрої: тепер у мене була і чудова тема, і дуже симпатичний керівник.

Балканістом, або фахівцем з історії Британії я так і не став. Юрій Андрійович був правий, для таких тем треба було поступати до МДУ. У Дніпропетровську першоджерел не було, а переписувати з кількох радянських книжок було нудно, і до кінця року я свою югославську тему покинув. Проміняв її на Польщу - тему краще забезпечену джерелами та майже рідну моєму науковому керівникові. На першому курсі я писав про Хроніку Мацея Стрийковського - чистий плагіат перефразований з книжки московського дослідника, якого я пізніше запізнав, Олександра Рогова1, але Юрій Андрійович, який знав книжку Рогова Рогов Олександр Іванович (1935-1996) радянський історик-славіст. У 1957-1960 рр. входив до складу Археографічної комісії. З 1960 р. по 1996 р. працював в Інституті слов'янознавства. Мова йде про книгу Рогов А.И. Русско-польские культурные связи в эпоху Возрождения (Стрыйковский и его «Хроника»). - М.: Наука, 1966. - 310 с. майже напам'ять поставив мені авансом п'ятірку. На другому курсі я писав вже сам, про Йоахіма Лелевеля та його Історію Русі, тобто України та Білорусії. Урок польської тривав не більше п'яти хвилин - Юрій Андрійович показав мені як читати польські буквосполучення, щоб вони звучали по- українськи. На третьому курсі прийшла черга латини - з Москви, відділу рідкісних книг Бібліотеки імені Леніна, я привіз за порадою Юрію Андрійовича мікрофільм латиномовної Війни скіфо-козацької Йоахіма Пасторія. Пізніше я спитав Юрію Андрійовича чому з кількох латиномовних книжок про Хмельниччину він порадив мені саме Пасторія, на що він відповів, що книжку Пасторія показав йому свого часу колишній завідувач кафедри (всесвітньої історії - А.В.) на прізвище Рубін Рубін Яків Гаврилович (1900-1975). Працював на кафедрі з 1943 р. по 1960 р. - доцент, з 1945 р. по 1956 р. - завідуючий кафедрою загальної історії, у 1956-1960 рр. - завідуючий навчально-методичним відділом при кафедрі. Читав лекції і проводив семінарські заняття з дисциплін: «Історія середніх віків», «Методика викладання історії».. Книжку подарував йому студент-заочник незабаром після кінця війни. Трофейний Пасторій визначив мою долю - саме йому була присвячена моя дипломна робота, а потім, добра частина кандидатської дисертації.

З кафедрою загальної історії мені прийшлося тимчасово попрощатися на п'ятому курсі. Юрій Андрійович передав мене своєму колишньому науковому керівникові Миколі Павловичу Ковальському, який на той час вже керував кафедрою джерелознавства та історіографії. Анатолій Зав'ялов не був у захваті, але оскільки перехід був з прицілом на аспірантуру, погодився. З добрим заділом, який я зробив у студентські роки, аспірантуру я закінчив достроково, захистивши дисертацію на початку третього року навчання, у Москві. Що робити зі мною було не дуже ясно. Аспірантура мене тримати і платити стипендію більше не могла. Микола Павлович Ковальський хотів би залишити мене на своїй кафедрі, але вакансій не було - період бурхливого росту факультету та кафедр уже закінчився. І тут цю ілюстрацію до приказки «поспішиш людей насмішиш» привів до хеппі-енду щасливий випадок. Викладачка кафедри всесвітньої історії, Тамара Георгіївна Медоварова1 вийшла заміж та переїхала до Запоріжжя, створивши несподівану вакансію на кафедрі посередині навчального року. Після нетривалих переговорів між двома завкафедрами, Ковальським та Зав'яловим, мене було «повернуто» на кафедру загальної історії.

Моїм неформальним ментором на кафедрі став інший випускник кафедри джерелознавства та історіографії Віталій Підгаєцький Медоварова Тамара Георгіївна (1938-2015). Працювала на кафедрі з 1972 р. по 1983 р. - викладач, доцент. У 1980 р. захистила кандидатську дисертацію «Борьба Польской рабочей партии за радикализацию крестьянского движения в годы немецко -фашистской оккупации (І.1942 - V.1945 гг.)». Читала лекції і проводила семінарські заняття з дисциплін: «Історія Стародавнього світу», «Історія південних та західних слов'ян». Підгаєцький Віталій Васильович (1951-2004). Працював на кафедрі з 1978 р. по 1986 р. - викладач, доцент кафедри загальної історії. У 1982 р. у захистив кандидатську дисертацію з теми «Источники об участии рабочего класса в деятельности горсоветов (по материалам юго - восточных областей УССР) 1921-1925 гг.» Читав лекції і проводив семінарські заняття з дисциплін: «Історія США», «Історія Англії», «Історія середніх віків», «Історія країн Азії та Африки». Читав спецкурс «Органи державної влади і робітничий клас соціалістичних країн Південно-Східної Європи»., який з великою приязню привітав молодшого колегу та пояснив правила гри. Атмосфера для роботи була дуже добра, вчитися правилам «доброго тону» прийшлося недовго. Мене прийняли дуже добре усі кафедрали, включно з довголітньою секретаркою кафедри Світланою Громовою Громова Світлана Миколаївна у 1980-1990-х рр. лаборант кафедри всесвітньої історії.. Це допомогло справитися з дуже непростим першим семестром викладання, де усі предмети, включно з Історією Азії та Африки, а пізніше набагато ріднішою для мене Історією європейської ранньомодерної доби (другий період середніх віків за тодішньою періодизацією) прийшлося брати з нуля. На момент, коли я закінчував лекцію мої знання і знання студентів часто вирівнювалися. Перед наступною лекцією я набирав знову висоту. Чимало студентів були старші за мене. Це також додавало стресу. Особливо важко було викладати дві ленти підряд. Мій перший подібний досвід був на самому початку викладання, у заочників. Після першої ленти я прийшов абсолютно виснажений на кафедру і сидів мовчки, начебто накопичуючи запас слів на наступні дві годин. Між тим, мої колеги, які мали подібне навантаження, жваво спілкувалися один з одним. Я не міг зрозуміти де вони беруть слова та енергію і був вражений, як нерозумно розкидаються одним і другим. Тоді подумалося: п'ять років мовчання на лекціях і конспектування в університеті та більше двох років писання в аспірантурі, виявляється були підготовкою до кар'єри безперервного говоріння.

Взагалі, про кафедру 80-х та відносини на ній згадується тільки позитивне. Розумію, що так не могло бути, але так воно пригадується сьогодні.

Віталій Підгаєцький у своїх вступних лекціях для мене був правий: на кафедрі було легко працювати, бо великий тягар безкінечної «громадської роботи», опіки над студентами, суботників, які відбувалися незалежно від дня тижня, формалізму звітів партійних, профспілкових організацій та шерегу пожежних, спасіння на водах та інших «добровільних» товариств лягав на працівників кафедри більш-менш рівномірно. Крім того, була атмосфера взаємодопомоги, коли колеги брали на себе лекції інших, якщо тим приходилося їхати у відрядження, відвідувати конференцію, або працювати у бібліотеках та архівах - «всесвітникам» треба було робити це доволі часто. Мені завжди вдавалося знайти порозуміння з моїм студентським шефом Юрієм Мициком та колишньою кафедральною молоддю, а тепер моїми старшини колегами, Калашниковим, Марковим, Підгаєцьким. Усі вони активно працювали над докторськими дисертаціями. Перед вели Калашников та Мицик. Мені та іншим було на кого рівнятися.

Навесні 1989 року кафедра проголосувала за призначення мене завідуючим. А.С. Зав'ялов за віком переходив на професорську посаду. За статусом та «вислугою» на кафедру мав набагато більше прав і шансів Віктор Михайлович Калашников, який як раз захистив докторську. Але більшість кафедралів з різних причин проголосувало за мене. Так як і колись п'ятірка за першу курсову, яку мені поставив Юрій Андрійович Мицик, це був аванс. Докторську я захистив тільки наступного року, був наймолодшим за віком та стажем викладання працівником кафедри, та і умовний «костюм» завідуючого, який перед тим так упевнено та елегантно носив Анатолій Зав'ялов, був мені явно на виріст. Того самого року додалася нова посада - декан по роботі з іноземними студентами. Треба було з нуля створювати новий деканат, відкривати для світу колись закрите місто та засекречений університет. Крім того, були обов'язки директора університетського музею, ну і, звичайно, викладання. Без допомоги кафедралів та щирого ставлення і тих, хто голосував за мене, і тих, хто був проти, кафедру б я просто не потягнув. Особливо важливим стала підтримка та поради Анатолія Зав'ялова та повсякденна допомога Світлани Йосипівни Бобильової, яка з ентузіазмом, але також з тактом та витримкою взяла на себе, як заступник молодого та недосвідченого завідуючого, тягар копіткої повсякденної роботи - велике їй за це спасибі.

Моє коротке керівництво кафедрою (1989-1992 рр.) прийшлося на цікаві часи. Перебудова, яку, хоч і не під таким іменем і не у такій формі, усі на кафедрі давно чекали, прийшла разом з не менш бажаною гласністю та часто непередбачуваними змінами у поглядах на історію. У музеї університету ми змогли нарешті почати відкривати імена репресованих ректорів та професорів університету. На кафедрі з'явилися нові викладачі, зокрема, переведений з кафедри наукового комунізму американіст Сергій Жук1, який попав в опалу Жук Сергій Іванович 1958 р.н. працював на кафедрі з 1989 р. до 1997 р. - викладачем, доцентом. У 1987 р. - захистив кандидатську дисертацію «Социальные противоречия в колонии Нью-Йорк (1664-1712 гг.)», у 1996 р. захистив докторську дисертацію «Срединные» колонии (Нью-Йорк, Нью-Джерси и Пенсильвания) в контексте социокультурной истории ранней Америки (XVII-XVIII вв.)». через публічну критику Леніна та ленінізму. Падіння Берлінської стіни та переоцінка досвіду Німецької демократичної республіки, з історії якої спеціалізувалася створена при кафедрі науково-дослідна лабораторія, викликали розгубленість та необхідність пошуку нових тем та підходів. Українське культурне відродження перших років перебудови принесло нові виклики та нову тематику, збільшилася роль Києва як науково-координаційного центру та більш інтенсивними стали контакти з київськими вченими. Усе далі відсувалася Москва.

Це був непростий, а для декого просто болючий, період в історії кафедри - початок переходу від «загальної» історії до «всесвітньої», який, крім зміни назви кафедри приніс також можливість багатьом науковцям нарешті вийти у ширший «світ» і перетворити «загальні» знання про країни та проблеми, які вони досліджували на цілком конкретні, та головне, безпосередні та власні. Мені надзвичайно пощастило, що тодішні мої зусилля та зусилля моїх колег по формуванню нової ідентичності кафедри не були марними та заклали підвалини для її наукового поступу у наступні десятиліття. Тема історії українсько - німецьких зв'язків та зокрема історії німецьких та менонітських колоній Півдня України виявилася надзвичайно вдячною ділянкою досліджень. Вона допомогла кафедрі сформувати нове обличчя, вийти на міжнародний рівень наукового знання та спілкування.

Мені було боляче полишати кафедру та факультет навесні 1992 року. Зробив це під тиском обставин, зокрема конфлікту, який виник у мене з тодішнім керівництвом університету. Ішлося про м'яко кажучи неформальну приватизацію навчання іноземців в університеті, і у нових умовах моє перебування на посаді декана та і в цілому в університеті стало небажаним. Для мене особисто це стало не тільки шоком, але й поштовхом для початку академічної кар'єри у Північній Америці, яка дозволила реалізувати багато наукових задумів та проектів. Найважчим було залишати аспірантів. Тут я знову хотів би подякувати моїм колегам по кафедрі, які не залишили їх сам на сам з проблемами наукового становлення. Те, що сьогодні активно працюють у науці і відомі далеко поза межами Дніпропетровського університету Магомед Ісмаїлов1, Наталія Венгер-Осташева Ісмаїлов Магомедсаид Абдулмуслімович 1961 р.н. У 1993 р. захистив кандидатську дисертацію «Возникновение немецких колоний юга Украины (конец XVIII - 30-е годы XIX в». Доктор юридичних, професор Дагестанського державного університету. Російської імперії (1789-1917)». Читає лекції і проводить семінарські заняття з дисциплін: «Історія Стародавнього Сходу», «Історія Греції та Риму», «Історія культури Стародавнього світу», «Історія Європейської культури», «Історія країн Азії та Африки нового часу». та Оксана Кудінова1, це заслуга у першу чергу як їх самих, так і викладачів кафедри, які допомогли їм у нелегкі 90-ті роки.

Багатьох, і багато чого, не вдалося згадати у цих коротких замітках. Сподіваюся, що про те, що не згадав згадають інші, або дійдуть руки написати наступного разу. У кафедри загальної історії є цікаве минуле, яким варто пишатися, є активне, повне викликів та сподівань сьогодення, але головне, вона має неабияке майбутнє. Саме їй випала честь нести знання про світ в Україну і представити Україну світові. Навряд якась інша місія може бути настільки цікавою та інтелектуально захопливою.

Список використаних джерел та літератури

1. Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара: біобібліограф. довідник / Голова редкол. проф. М.В. Поляков. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. - 596 с.

2. Славетне сузір'я окрилених університетом: нариси / Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара; авт.-упоряд.: О.В. Гонюк, В. В. Іваненко, І.С. Попова; заг. ред. В.В. Іваненко. - Д.: ДНУ, 2008. - 400 с.

3. Одинець С. Інтерв'ю з С. Плохієм. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uamoderna.com/jittepis-istory/plokhy.

4. Личное дело аспиранта Плохия Сергея Николаевича // Архів Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (далі АДНУ ім. Олеся Гончара). - Ф. 1. - Оп. 4. - Спр. 3018.

5. Личное дело Плохия Сергея Николаевича // АДНУ ім. Олеся Гончара. - Ф.1. - Оп.4. - Спр. 6275.

6. Личное дело Плохия Сергея Николаевича // АДНУ ім. Олеся Гончара. -Ф.1. - Оп. 13. - Спр. 66.

7. Лист С.М. Плохія до А.Г. Венгера 27.01.2020 // Архів автора.

8. Лист Л.В. Передерій до А.Г. Венгера 14.08.2019 // Архів автора.

9. Лист С.М. Плохія до А.Г. Венгера 8.12.2014 // Архів автора.

10. Спогади С.Й. Бобилєвої записані 14.08.2019 // Архів автора.

11. Спогади О.Б. Шляхова записані 16.10.2019 //Архів автора.

12. Кулинский Н.А. Космография немецкого историка XVII в. Г. Горна как источник по истории Германии и славянских народов // Вопросы германской истории. Анализ источников и их использование. - 1984. - С. 132-136. Безносова Оксана Володимирівна 1969 р.н. У 1998 р. захистила кандидатську дисертацію з теми «Пізнє протестантське сектантство Півдня України. 1850-1905». З 1998 р. по 2016 р. працювала науковим співробітником в Інституті українсько-німецьких досліджень Дніпропетровського національного університету. З 2016 р. проектний менеджер Міжнародного союзу німецької культури (м. Москва, Російська Федерація).

13. Лист Н.В. Венгер до А.Г. Венгера 13.01.2020 // Архів автора.

14. Плохий С.Н. Гуманизм и реформация.Некоторые аспекты преподавания реформационного движения // Программа и тезисы всесоюзной научно-методической конференции «Перестройка исторического образования в ВУЗАХ страны: опыт, проблемы, поиск» (23 - 26 октября 1990 г.). - Днепропетровск, 1990. - С. 57-59.

15. Інтерв'ю А.Г. Венгера з С.М. Плохієм 14.06.2019 // Архів автора.

16. Лист О.В. Безносової до А.Г. Венгера 8.12.2019 // Архів автора.

17. Лист М.М. Ісмаїлова до А.Г. Венгера 10.01.2020 // Архів автора.

18. Плохий С.Н. Политика папства на Украина во второй половине XVI - середине XVII века: автореферат диссертации на соискание научной степени доктора исторических наук. - Киев 1989. - 36 с.

19. Венгер А.Г. Штрихи до портрета дніпропетровських «всесвітників»: Яків Рубін - варіація на тему «бути істориком у Країні Рад» // Питання німецької історії. - 2016. - С. 27-42.

References

1. Polyakov, M.V. (ed.) (2008) Profesory Dnipropetrovs'koho natsional'noho universytetu imeni Olesya Honchara: biobibliohraf dovidnyk [Professors of Oles Honchar Dnipropetrovsk National University: biobibliographic reference book]. 2-he vyd., pererob. i dop. - Dnipropetrovs'k: Vyd-vo Dnipropetr. nats. un-tu. [In Ukrainian].

2. Ivanenko, V.V. (ed.) (2008) Slavetne suzir”ya okrylenykh universytetom: narysy [The glorious constellation of the wings of the university: essays]. Dnipropetrovs'k: DNU. [In Ukrainian].

3. Odynets', S. Interv”yu z S. Plokhiyem [Interview with S. Plokhiy]. [Online]. Avaliable from: http://uamoderna.com/jittepis-istory/plokhy [In Ukrainian].

4. Lychnoe delo aspyranta Plokhyya Serheya Nykolaevycha [Personal file of graduate student Plohiy Sergei Nikolaevich]. Arkhiv Dniprovs'koho natsional'noho universytetu imeni Olesya Honchara [Archive of Oles Honchar Dnipro National University]. F. 1. Op. 4. Spr. 3018. [In Russian].

5. Lychnoe delo Plokhyya Serheya Nykolaevycha [Personal file of Plohiy Bad Sergei Nikolaevich]. Arkhiv Dniprovs'koho natsional'noho universytetu imeni Olesya Honchara [Archive of Oles Honchar Dnipro National University]. F. 1. Op. 4. Spr. 6275. [In Russian].

6. Lychnoe delo Plokhyya Serheya Nykolaevycha [Personal file of Plohiy Bad Sergei Nikolaevich]. Arkhiv Dniprovs'koho natsional'noho universytetu imeni Olesya Honchara [Archive of Oles Honchar Dnipro National University]. F. 1. Op. 13. Spr. 66. [In Russian].

7. Lyst S.M. Plokhiya do A.H. Venhera 27.01.2020 [Letter of S.M. Plokhiy to A.H. Venher. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

8. Lyst L.V. Perederii do A.H. Venhera 14.08.2019 [Letter of L.V. Perederiy to A.H. Venher. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

9. Lyst S.M. Plokhiya do A.H. Venhera 8.12.2014 [Letter of S.M. Plokhiy to A.H. Venher. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

10. Spohady S.Y. Bobylievoi zapysani 14.08.2019 [Memoirs of S.Y. Bobyleva recorded 14.08.2019]. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

11. Spohady O.B. Shliakhova zapysani 16.10.2019 [Memoirs of O.B. Shliakhov recorded. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

12. Kulinskiy, N.A. (1984) Kosmografiya nemetskogo istorika XVII v. G. Gorna kak istochnik po istorii Germanii i slavyanskikh narodov [Cosmography of the German historian of the XVII century. G. Gorna as a source on the history of Germany and Slavic peoples]. Voprosy germanskoy istorii. Analiz istochnikov i ikh ispol'zovaniye [Questions of German history. Analysis of sources and their use], 132-136. [In Russian].

13. Lyst N.V. Venher do A.H. Venhera 13.01.2020 [Letter of NV Venher to A.G. Venher. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

14. Plokhiy, S.N. (1990) Gumanizm i reformatsiya.Nekotoryye aspekty prepodavaniya reformatsionnogo dvizheniya [Humanism and Reformation. Some Aspects of Teaching the Reformation Movement]. Programma i tezisy vsesoyuznoy nauchno-metodicheskoy konferentsii “Perestroyka istoricheskogo obrazovaniya v VUZAKH strany: opyt, problemy, poisk” (23-26 oktyabrya 1990 g.) [Program and theses of the All-Union Scientific and Methodological Conference “Perestroika of Historical Educati on in the Universities of the Country: Experience, Problems, and Search” (October 23-26, 1990)]. (Pp. 57-59). Dnepropetrovsk. [In Russian].

15. Interv”yu A.H. Venhera z S.M. Plokhiyem 14.06.2019 [Interview with A.H. Venger with S.M. Plokhiy 14.06.2019]. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

16. Lyst O.V. Beznosovoyi do A.H. Venhera 8.12.2019 [Letter of O.V. Beznosova to A,H. Venher. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

17. Lyst M.M. Ismayilova do A.H. Venhera 10.01.2020 [Letter of M.M. Ismailova to A.H. Venher. Arkhiv avtora [Author's archive]. [In Ukrainian].

18. Plokhiy, S.N. (1989) Politika papstva na Ukraina vo vtoroy polovine XVI - seredine XVII veka [The policy of the papacy in Ukraine in the second half of the XVI - the middle of the XVII century]. Avtoreferat dissertatsii na soiskaniye nauchnoy stepeni doktora istoricheskikh nauk [An abstract of the dissertation for the degree of Doctor of Historical Sciences]. Kiev. [In Russian].

19. Venher, A.H. (2016) Shtrykhy do portreta dnipropetrovs'kykh “vsesvitnykiv”: Yakiv Rubin - variatsiya na temu “buty istorykom u Krayini Rad” [Touches to the portrait of Dnepropetrovsk “vsesvitnyks”: Jacob Rubin - a variation on the theme “to be a historian in the Soviet Union”. Pytannya nimets'koyi istoriyi [Questions of German history], 27-42. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru