"Поткали / буткали козаки" — "potkali / butkali kazaklari": зміст та трансформація терміну (XVII-ХІХ століття)

Олександр Середа кандидат історичних наук, науковий співробітник

Ph.D. (History), Researcher, A. Krymskyi Institute of Oriental Studies National Academy of Sciences of Ukraine (Київ, Україна)

«POTKALI / BUTKALI COSSAKS» -- «POTKALI / BUTKALI KAZAKLARI»: CONTENT AND TRANSFORMATION OF THE CONCEPT (XVII-XIX CENTURIES)

The purpose of the research is to analyze the evolution of the concept and status of "Potkali / Butkali Kazaklari" -- "Potkali Cossacks” on the basis of documentary materials and historical works. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity. The following general historical methods are used: historiographical, terminological, comparative, typological analysis. The authors follow the civilizational approach and the principles of intellectual history. Scientific novelty. On the basis of a wide range of archival and published Ottoman-Turkish documents, an analysis of the concept and status of the new name of the Cossack group in the domestic historiography is proposed: "Potkali Potkali / Butkali Kazaklari". Conclusions. Documents show that the name "Potkoly Cossacks" in the early XVIII century is used in Ottoman records to refer only to the Zaporozhian Cossacks, but since the end of this century the term in the documents of Ottoman leaders unites all groups of Ukrainian Cossacks, who previously had different names. In addition, this name was contrasted with other groups of Russian Cossacks. In Ukrainian historiography from the end of the XVIII century, this name, in our opinion, in its meaning is identified with the "Danubian Cossacks". They initially formed separate auxiliary paramilitary units in the Ottoman army, but from 1826 they were involved in permanent service in the joint Turkish-Tatar-Cossack regiment, and from 1853 a separate "Ottoman army".

Keywords: "Potkali /Butkali Kazaklari", "Potkali /Butkali Cossacks", Ottoman-Turkish documents, Zaporozhian Cossacks, Danubian Cossacks.

Термінологія є однією з важливих складових будь-якого історичного дослідження. В працях з історії козацтва побутує значна кількість різних назв, понять та термінів. Частина з них вже давно відомі науковцям і не викликають дискусій, частина продовжують обговорюватися і з'являтися в нових дослідженнях. Складність розкриття семантики окремих термінів з козацької тематики полягає в тому, що вони є іншомовного походження і трансформувались у своєму значенні в українському суспільстві. Група термінів перейшла в літературу з документальних джерел, а отже вони не є історіографічними. Дана публікація ставить за мету проаналізувати появу та еволюцію терміна «Поткали / Буткали козаки» -- «Potkali / Butkali Kazaklari». Термін є тюркомовного походження і дуже часто може мати й інші написання «Putkali Kazaklari», «Butkali Kazaklari», «Botkali Kazaklari»[potkallu],[butkali],

[Potkali]). Активно він почав зустрічатися в історичній літературі після залучення до наукового обігу османсько-турецьких джерел, з кінця ХХ ст. -- початку 2000 р., і має різноманітні пояснення, інколи помилкові, образливі та неймовірні. Враховуючи популярність, яку набуває даний термін, постала необхідність більш детального його дослідження.

У вітчизняній історіографії одним із перших звернув на цей термін увагу історик А. Скальковський. У своєму відомому творі «Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького» він зазначив, що «запорожців турки та татари називали буткали або поткали, що означає суміш, набрід народу»Скальковський А. Історія Нової Очі або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ, 1994. С. 30.. Така інтерпретація означення, на нашу думку, походить від того, що більшість істориків Російської імперії ставилися до українського козацтва в цілому, і до запорозького зокрема, негативно. Подібний варіант походження цієї назви зустрічається в популярному виданні «Нарис з історії України» Н. Яковенко: «турки іменували запорожців буткалами, себто змішаним народом» та повторюється у «Всесвітній енциклопедії козацтва» письменника Б. Сушинського. Зокрема, він пише, що для козаків «у турків існувало віками усталене поняття “буткали” (у деяких племен -- “поткали”), що в перекладі означає “суміш людей”, “набрід”, “зібрання випадкових, з різного племені, людей”»Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Київ, 1997. С. 120; Сушинський Б. Всесвітня козацька енциклопедія XV -- початку XXI століть. Одеса, 2007. С. 557; Ковальова О. Бугогардівська паланка. Науково-популярне дослідження. Миколаїв, 2011. С. 276..

Про походження даної назви побутує декілька різних версій. Так, за версією історика В. Мільчева, назва походить від «тур. P(B)ut-kale» -- «Поганська фортеця, Фортеця невірних, тобто Січ»Мільчев В. Запорожці на Військовому кордоні австрійської імперії 1785-1790 рр. (дослідження та матеріали). Запоріжжя, 2007. С. 23; Його ж. Нариси з історії запорозького козацтва XVIII століття (спроба історичної реконструкції на основі писемних джерел). Запоріжжя, 2009. С. 54. (тур. або араб. kale -- фортеця). Зауважимо, що у європейських мовах термін «Cale», «Kalais», сучас. «Calais [ka'le]» та інші визначається, як «Бухта, гавань, порт»Кале // Топонимический словарь. URL: https://gufo.me/dict/toponymy/%D0%9A %D0%B0%D0%BB%D0%B5; Local Etymology: A Derivative Dictionary of Geographical [Chamock, Richard Stephen]. London, 1859. P. 55. URL: https://books.google.com.ua/ books?id=apcmAAAAMAAJ&pg=PA160&dq=lisbon+etymology&redir_esc=y&hl=uk#v=on epage&q=lisbon%20etymology&f=false. Іншої версії дотримується історик Ф. Туранли. Він зазначив, що назва походить від імені польського коронного гетьмана ПотоцькогоТуранли Ф. Дипломатичні стосунки гетьмана Петра Дорошенка з Високою Портою за даними тюркських джерел // Україна Дипломатична. Науковий щорічник. Київ, 2002. Вип. 2. С. 246. Кул О., Кульчинський О.Б. Підпорядкування київської митрополії Москві: загадки московського посольства до Туреччини 1686 р. у світлі османських джерел // Український історичний журнал. 2016. № 6. С. 117, 125.. Оригінальну версію про можливе походження назви надає дослідник О. Куль- чинський. Згідно з нею, в документах, які він перекладає (офіційний реєстр справ Османської імперії за 1686 р., літописна «Історія Сїлагдара» тощо), мова йде про «острів Поткал», а далі в текстах йдеться про гетьмана «поткал-козаків» і «поткал-козацьких невільників» . В одній зі своїх публікацій припущення про походження від назви острова висловлював і Ф. Туранли: «Поткальські козаки -- можемо припустити, що ця назва козаків походить від назви острова, розташованого поблизу відповідних місць розташування цієї групи козаків»Turanli F. Zaporog Kazaklarinin Gьney Karadeniz Sahillerine Dьzenledikleri Seferler // Uluslararasi Gazi Sьleyman Paзa ve Kocaeli Tarihi Sempozyumu-III = International Symposium on Gazi Suleyman Pasa & History of Kocaeli-III / editorler: Dr. Haluk Selvi. Kocaeli : Kocaeli Bьyьkзehir Belediyesi, 2017. P. 722.. Таку ж версію повторює турецький дослідник V. Kanat: «Оскільки Поткали -- назва острова, що знаходиться неподалік [Дніпра], деякі з козаків також взяли це ім'я» прикметно, що вона підтримується і іншими турецькими дослідниками«Potkali ise o civardaki bir adanin adi oldugundan Цzi Kazaklannin bir kismi da bu ismi almiзlardir»: Kanat V. XVIII. Yьzyil Osmanli topraklarindaki kazaklarin (Agnad, Potkali) sosyal yaзantilari ve statьleri // Social mentality and researcher thinkers journal. 2019. Vol. 5 / Issue 16. S. 397. Kanat V. Osmanli-Rus diplomasisinde bir kriz: Ukrayna Kazaklari (17681792) // Tarihin peзinde-uluslararasi tarih ve sosyal araзtirmalar dergisi (The pursuit of history international periodical for history and social research). 2018. Issue: 19. S. 493-495, 503. Aydin М. Tarih boyunca Tьrkiye-Ukrayna iliзkileri // Gьney-Dogu Avrupa Araзtirmalari Dergisi. 2015. Vol. 28. S. 32; Uzunзar§ili I.H. Osmanli Tarihi. Ankara, 1988. Cilt IV. S. 111..

У виданні перекладів текстів Евлія Челебі 1961 р. автори приміток А. Григор'єв та А. Желтяков подають свій варіант походження назви: «Слово буткали -- турецький відносний прикметник (butka+li), яке може бути перекладено як “той хто має будку”, “той хто проживає в будці”, “той хто походить з місцевості (або людей), де (які) живуть у будках”»«Слово буткалы -- турецкое относительное прилагательное (butka+li), которое может быть переведено как “имеющий будку”, “проживающий в будке”, “происходящий из тех мест (или людей) где (которые) живут в будках”» (Див.: Григорьев А.П., Желтяков А.Д. Примечания // Челеби Э. Книга путешествия (извлечения из сочинений турецкого путешественника XVII века). Вып. 1: Земли Молдавии и Украины. Москва, 1961. С. 255)..

Багато сучасних українських дослідників, в тому числі й автори даної публікаціїБачинська О., Середа О. Османсько-турецькі документи про задунайське козацтво напередодні та під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр. // Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні України Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України: Зб. наук. пр. Одеса, 2012. Вип. 7. С. 151., схильні приєднатися до точки зору тюрколога О. Прицака, який пропонує розглядати походження назви, виходячи з турецької мови. У своїх працях німецькою та турецькою мовамиPritsak O. Das erste tьrkisch-ukrainische Bьndnis // Oriens. 1953. № 6. S. 294-295; Ibidem. ilk Tьrk-Ukrayna ittifaki (1648) // ilmо Araзtirmalar. № 7. Istanbul, 1999. С. 281. вчений зазначив, що, на його думку, слово «поткали» -- «буткали» є похідним від турецького слова «Potka» -- «Butka», що означає «крупа», тому, пояснює О. Прицак, він скорочує «слово поткали -- буткали до турецького слова “крупа”», тобто поткали (буткали) = потка (бутка) + li, посилаючись на словник тюркських діалектів (наріччя) Радлова В.Радлов В.В. Опыт словаря тюркских наречий. Санкт-Петербург, 1911. Т. IV. Ч. 2. С. 1284, 1676, 1857. У словнику пропонуються такі переклади з різних діалектів кипчацької групи тюркських мов: 1) Потка -- «каша» (тобольський, сагайський, телеутський); 2) Ботка -- «варена крупа, каша» (киргизький); 3) Бутка -- «каша» (казанський). В інших словниках тюркських мов також зустрічаємо подібне розуміння даного слова («каша» -- кир. botqo, алт. botqo, уйг., каз. botqa, баш. butqa, тат. bцtqa.)Троянский А. Словарь татарского языка и некоторых употребительных в нем речений арабских и персидских, собранный трудами и тщанием учителя татарского языка в Казанской семинарии священника Александра Троянского. Казань, 1833. Т. 1. С. 214; Севортян Э. В. Этимологический словарь тюркских языков. Москва, 1978. Т. 2. С. 201-202; Юсупова А.Ш. Лексика самоучителей татарского языка для русских XIX века. Казань, 2002. С. 53; Аникин А.Е. Русский этимологический словарь. Москва, 2011. Вып. 5: буба I -- вакштаф. С. 219, 225; Левитская Л.С. Историческая фонетика чувашского языка. Чебоксары, 2014. C. 70, 71, 98, 114, 250; Валиева М. Проблема булгарского влияния на развитие башкирского языка: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Уфа, 2016. С. 12 тощо.. В такому значенні це слово увійшло і в російську мову, зокрема, «Бутка» -- «кашица на мясном наваре, иногда с рубленым мясом» (волзьке), «похлебка, кашица» (казанське), «будан» від budayan (монгольське), «budдn» (калмикське) -- «мучной суп, еда из муки или крупы», «butqa», «botka» -- «каша» (татарське)Аникин А. Е. Русский этимологический словарь. С. 219, 225.. Відносно пояснення етимології назви «Putkali» / «Butkali» О. Прицак погоджується з думкою дослідника Д. Смирнова, що вона достеменно нез'ясована, і пропонує свій варіант, який ґрунтується на звичаї козаків під час посвяти (ініціації) змушувати молодиків зварити «кашу», в той час як самим сховатися. А коли козаки знов зберуться, каша мала ще бути гарячою. Щоб це зробити, треба було проявити уміння та хитрістьЯворницький Д. Історія українських козаків. Львів, 1990. Т. 1. С. 117.. У свою чергу Д. Смирнов заперечує пояснення терміна, який дав А. Скальковський, і відзначає, що можна «припустити тут якийсь турецький жарт щодо козаків, на зразок того, за яким вони козаків “Білої води”, тобто “бузьких козаків” перетворили на козаків “Мутної води”, тобто бунтівних (рос. “мятежных”) козаків»Смирнов Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. Санкт-Петербург, 1887. С. 584.. Враховуючи все вищезазначене, можна вважати, що мають рацію турецькіАвтори статті вдячні за консультації щодо теми професору Ферідуну Еміджену (Стамбул, Туреччина) та професору Хакану Киримли (Анкара, Туреччина). та українські дослідники, які вважають, що термін «Putkali» / «Butkali» може бути пояснений через просту аналогію з тим, що козаки вживали майже щодня під час військових походів різновиди каш з пшоняних, житніх або інших круп. Зокрема, Д. Яворницький описує декілька таких страв -- соломаху, тетерю, щербу та братку (різновиди козацького «куліша»). Варили їх у великому казані, часто на риб'ячій чи м'ясній юшці, могли класти одну-дві картоплини, сіль, зелень, тісто, затирали салом із цибулею й часником, інколи додавали шматок м'ясаЯворницький Д. Історія українських козаків. С. 183.. Слід враховувати й те, що термін мав, перш за все, бути пов'язаний з татарським сусідством.

Досить цікаві пояснення слову, від якого може походити термін «Potkali» / «Butkali», подає український філолог, славіст О. Горбач під час рецензування етимологічного словника української мови Я. Рудниць- когоГорбач О. Третій зошит етимологічного словника української мови // Сучасність. Мюнхен, 1964. № 9 (45), вересень. С. 115. URL: https://shron2.chtyvo.org.ua/Suchasnist/ 1964_N09_45.pdf?PHPSESSID=f603 39efdca1bf6f156252d7d47a0612. Критикуючи Я. Рудницького за те, що він пояснює назву українця з Добруджі від «буткол» -- з болгарським «бутвам» -- штовхаю, О. Горбач зауважує, що «йдеться бо про вираз, тотожний з турецькою назвою для території Запоріжжя Butqaly, яку О. Прицак в англомовній Енциклопедії українознавства (Ukraine, а concise encyclopedia, v. I, p. 9, Торонто 1963) тлумачить як тюркську прізву для козаків -- “кашоїди, кашовари” (себто казан. -- татар. бутка, казах. і каракал. ботка -- каша з суфіксом -- ли, отже ніби -- кашовий, кашовик); може однак ідеться тут радше про казах. bytqyl -- яругувата низовина (у В. Радлова “неровность, кочковатое место”). Звідси хіба слід виводити й давню назву бут -- татарсько- укр. перекладач (відсутню в рецензованому словнику), хоч можна б думати тут і про осман.-перс. put ідол, хрест, puta tabydzy -- ідолопоклонник (християнин)»Там само.. З останнім погоджуються й інші філологи, бо тюркське або іранське «but/put» -- ідол, хрест, молитисяРадлов В.В. Опыт словаря тюркских наречий. С. 1380; Севортян Э.В. Этимологический словарь тюркских языков. С. 279-280; Курушина М. Зіставний аналіз старих та сучасних прізвищ Полтавщини // Структура і семантика мовних одиниць. Філологічні студії. 2011. Вип. 6. С. 294; Аникин А.Е. Русский этимологический словарь. С. 225..

Однак, на нашу думку, не слід відкидати й наступні варіанти, а саме: термін «Поткали» поширився на територію проживання козаків від їх назви в татарському середовищі, тобто козаки «Поткали» -- місцевість (острів) Поткал, а в османських джерелах відбулась підміна причини і наслідку; враховуючи, що в татарському середовищі також існували козаки, їхня ідентифікація могла відбутися через християнську віру та носіння хреста (put), однак з погляду тюркської філології створення «^tkali» / «Butkali» від «put» не є можливим.

Отже, підсумовуючи вищезазначене щодо походження терміна «Potkali» чи «Butkali», наголосимо, що він походить від тюрк. «potka» чи «butka» -- каша з пшеничної крупи, еквівалент турецької крупи «булгур» (bulgur). В такому значенні термін «potka» чи «butka» вживається в усіх кипчацьких мовах, до яких належать ногайська і кримськотатарська. У свою чергу, турецька чи османсько-турецька є огузькими мовами, в яких означена лексика не фіксується. Термін «Potkali» чи «Butkali» було запозичено до османського офіційного діловодства. Незрозуміла назва для османської бюрократії часто викривлялась, насамперед, у фінансових документах. В результаті подеколи зустрічалися написання «Pankali»Baзbakanlik Osmanli Arзivi (далі -- BOA). Fon adi: «C.AS.» -- Dosya № 20. -- Gцmlek № 896., «Pontali»BOA. Fon adi: «C.AS.» -- Dosya № 172. -- Gцmlek № 7501., «Tutkali»Народна Библиотека Кирил и Методи. Ориенталски отдел, фонд ОАК, арх. ед. 178/43. або скороченою формою «Potkal».

Не менш складним є питання щодо змістовного наповнення терміна «^tkali» / «Butkali». Розглянемо трансформацію поняття та статусу козацької групи, для означення якої пропонувався термін в татарських та османсько-турецьких документах. Враховуючи значний період часу функціонування даного терміна, природно, що статус означеної група козаків міг змінюватися. На сьогодні значна кількість сучасних дослідників пропонує два варіанти означення: або запорозькі, або правобережні козаки. Розглянемо можливі означення за періодами в історії українського козацтва взагалі та відповідними документами. Однією з перших відомих нам тюркських назв козаків, як стверджує більшість дослідників і османських літописців, в пониззі Дніпра була назва Сарикамиш («Sari- kami§»), або пізніше Камиш козаки («Kami§ Kazaklari»), тобто козаки «Жовтої тростини»Наїма Мустафа. Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу. (Повідомлення про Україну) / Пер. з османсько-турецької О. Галенка та О. Кульчинського. Київ, 2016. С. 106, 149., або «Жовтого очерету (комишу)»Середа О. Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. Одеса, 2015. С. 57; Середа О. Османсько-українська дипломатія в документах XVII-XVIII ст. Київ-Стамбул, 2018. С. 8-9 та інші.. Паралельно вживаються досить неприємні найменування «негідник», «непослух», «розбійник» тощо, вочевидь, пов'язані з боротьбою проти татар та османівІсторія Наїми. Гюсейнові городи у витягу історії із заходу та сходу / Пер. з османсько-турецької О. Галенка та О. Кульчинського. Київ, 2016. С. 252-253.. Цілком логічно припустити, що ця назва з'явилась у період становлення козацтва, коли різні ватаги перебували у пониззі Дніпра в уходах та станах, протосічах, займались промислами, витісняючи татар з їхніх територій, захищаючись від їхніх нападів та даючи відповідь на татарські нападиГурбик А.О., Щербак В.О. Генеза та шляхи розвитку запорозького козацтва // Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. Київ, 2006. Т. 1. С. 532-536.. Про їхні землі турецький мандрівник Евлія Челебі пише неодноразово, зокрема, в одному з описів читаємо: «Сарикамиш: Це страшне, небезпечне і очеретяне місце у гирлі річки Дніпро. Козацькі кяфіри«Невірний». ховаються в тому очереті, полюють на перехожих і захоплюють їх» («Sarikami§ Menzili: Цzь nehri kenarinda korkulu, tehlikeli ve kami§lik bir yerdir. Kazak kefereleri o kamiзlik iзinde gizlenip gelen geзenleri avlayip esir ederek zincire baglarlar. Buradan da yine doguya dogru yol aldik»Baymak О. Evliya Зelebi. Seyahatnвmesi'nde Balkanlar. Yayinlan, 2010. S. 717.). На межі 70-80-х років XVI ст. з'являється перша реальна Січ на острові Тома- ківка. Назва острова походила від татарського слова «тамак» («гирло»), «тумак» («шапка»), в давнину його називали Бучки, Буцький (Буц -- втікач)ГурбикА. Томаківська Січ // Історія українського козацтва. Т. 1. С. 536-548.. Острів, що відіграв найважливішу організуючу та об'єднуючу роль в житті козацької спільноти. Острів, який відвідували іноземні делегації, проводились переговори з польськими представниками, де укладались перші козацькі союзи. Навіть після зруйнування Січі татарами наприкінці 1593 р. Томаківка залишалась важливим центром у житті козаків: її називав «знаменитим названим островом» Е. Лясота, на острові збирались козаки перед важливими подіями та походами в другій половині XVII ст.Там само. На нашу думку, саме з появою Січі на острові Томаківка можна припустити появу тюркського терміна «Поткали / Буткали». Вже після підтримки козацьким гетьманом М. Дорошенком одного з претендентів на татарський ханський престол у 1628 рр. з'являється ще один термін стосовно козаків «Кардаш козаки» (Kardaз Kazaklari), від слова «кардаш» -- «брат»Щербак В.О. Дорошенко Михайло // Енциклопедія історії України. Київ 2004. Т. 2. С. 456; про це пишуть й інші автори, поясніючи термін «кардаш козаки» (Див.: Челеби Э. Книга путешествия (извлечения из сочинений турецкого путешественника XVII века). С. 251).. Саме так пізніше називав літописець гетьмана Б. Хмельницького після укладання союзу з ханом Іслам-ГіреємІсторія Наїми. Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу... С. 157..

Всі зазначені терміни продовжують функціонувати і в другій половині XVII ст. Проте мусимо визнати, що в цей складний для козацтва час сучасники часто не зовсім орієнтувались у різних угрупованнях козаків та їхніх протекторатах, не кажучи вже про татарське або османське керівництво. Саме в цей час з' являються нові терміни для визначення різних груп українського козацтва і продовжують вживатися вже відомі з новим змістом, в тому числі й «Potkali / Butkali Kazaklari», що не завжди є зрозумілі для дослідників. Більшість апелює до описання українських територій та козаків відомого турецького мандрівника та письменника Евлія Челебі, який відвідував козацьку Україну двічі -- в кінці 50-х та кінці 60-хроків XVII ст. Так, зокрема, у 1651 р. Челебі відвідав фортецю Очаків, а у 1657 р. перебував на військовому театрі між Дністром і Дунаєм, протягом 1663-1665 рр. -- на території південних і центрально-європейських країн, а потім вирушив на землі України та Кримського ханства. Свої враження Евлія Челебі докладно описав у своїй «Книзі подорожей». Термін «Potkali» зустрічаємо в його записах.

Одна з перших згадок припадає на час облоги табору трансиль- ванського (семигородського) князя Ракоці Дєрдя II (Юрій ІІ Ракоці) влітку 1657 р. Як відомо, після Віленського перемир'я склалася анти- польська коаліція, в якій брали участь гетьман Б. Хмельницький, шведський король Карл Х Густава, трансильванський князь Ракоці ІІ та інші європейські лідери. Військові дії, які спочатку розгортались сприятливо для союзників, завершились поразкою. Князь Юрій Ракоці був розгромлений об'єднаними силами польських і татарсько-османських військ. Багатотисячний козацький корпус наказного гетьмана А. Ждановича, який було відправлено Б. Хмельницьким на допомогу союзникам, залишив трансильванські війська і з'єднався з підрозділами, які очолював Ю. ХмельницькийСтаніславський В.В. Вишнівчанська катастрофа трансільванської армії 1657 // Енциклопедія історії України. Київ, 2003. Т. 1. С. 521. Челеби Э. Книга путешествия (извлечения из сочинений турецкого путешественника ХУЛ века). С. 65. Про козацькі групи на сторінках твору Евлія Челебі автори планують іншу публікацію.. Як зазначає Евлія Челебі, який перебував при своєму родичі Мелеке Ахмед-хані, османському державному діячі, великому візирі, який у цей період був бейлербеєм Озу (Очаковської області) і брав участь у подіях, описаних вище, до табору татар надійшло підкріплення від «кардаш козаків, від козаків Барабаша, Андрія, буткали-запорожців, від козаків Хмельницького, Чочкі, Шеремета, Сірка -- одним словом, від сорока різних козацьких народів прийшло вісімдесят тисяч стрільців» .

Не зупиняючись на відповідності різних козацьких груп, зазначених у даному тексті , зосередимося на досліджуваному терміні. В турецькому тексті, що виданий у 2010 р., наведений вище перекладений фрагмент зазначає козаків-буткали та запорожців окремо, тобто різними групами: «Ertesi gьn Karda§ Kazak, Breba§ Kazak, Anderya Kazak, Potkali Kazak, Zaparski Kazak, Ahlenc Kazak, Зoзka Kazak, §eremet Kazak ve Serke Kazak, velhasil... Kirk зeзit Kazak kavminden seksen yedi bin вdet silahli asker Han'a yardima gelip, Macar taburunun bati tarafinda, nehrin kar§i yakasinda, konak- ladilar»Baymak О. Evliya Зelebi. Seyahatnamesinde Balkanlar. S. 106.. В іншому фрагменті також маємо згадки про те, що у штурмі Очакова 1657 р. брали участь «козаки Сірка, Барабаша, Шеремета, Бут- кали, Хмельницького, Андрія, Кардаш-козаків та козаки інших громад»Челеби Э. Книга путешествия (извлечения из сочинений турецкого путешественника ХУІІ века). С. 119.. В османському тексті зустрічаємо дещо інший перелік козацьких підрозділів: «Sirke kazak, Yerebaз kazak, Seremet kazak, Sarikamiз kazak, PortakalПерекручене «Potkali». kazak, Ahmelinз kazak, Andarya kazak, Kardaз kazak ve diger kazak kabileleri»Baymak О. Evliya Зelebi. Seyahatnamesinde Balkanlar. S. 132.. І ще один фрагмент, який містить згадки про термін «Potkali»: «Ondan sonra Potkali, Brabaз, Andiyar, Ahmelenз, §eremet, RapodoskaВ тексті помилка -- потрібно читати «Zapodoska»., Droзenko, Serke, Зoзka adli yetmi§ adet hatmanlar haзli bayraklarini asip, her birisi atlar ьzerinde ihtiзamla geзtiler»Baymak О. Evliya Зelebi. Seyahatnamesinde Balkanlar. S. 429. (Після цього сімдесят гетьманів Поткалі, Барабаш, Андій, Хмельницький, Шеремет, Запорозький, Дорошенко, Сірко, Чочка підняли свої прапори з хрестами і кожен з пишнотою пройшлов на конях). Зрештою, під час мандрівки Евлія Челебі українськими землями вже у 1666-1667 рр. маємо описання території поселення козаків «Potkali» після відвідання Канева: «Область козаків Поткали. Ця область знаходиться під владою або польського короля, або московського короля. Тут живе якийсь набрід невірних гідних гієни вогненної.

Землі їх невірних являють собою зарості очерету і болота, то ми, перебуваючи десять днів і десять ночей в деяких їхніх районах, не зупинялися ніде, але все ж піддали грабункам їхні володіння, зруйнували і розорили цей край. Нам важко дісталася здобич в двадцять сім тисяч полонених; всіх їх ми захопили зненацька у їхніх будинках. Були дуже холодні зимові дні, і всі невірні зі своїми сім'ями сиділи у своїх будинках біля вогню; вони і були полонені, і закуті в ланцюги в той час, коли віддавалися різним задоволенням.

А протилежна по відношенню до цієї області [сторона Дніпра] є землі Барабаш [козаків], які ми розорили ще раніше»Gьnьmьz Tьrkзesiyle Evliya Зelebi Seyahatnamesi: Viyana, Eflak-Bogdan, Bьkreз, Ukrayna, Kirim, Bahзesaray, Зerkezistan, Dagistan, Kalmukistan, Saray, Moskova (7. Kitap: 2 Cilt) haz.: Seyit Ali Kahraman. 2011. S. 450-451. URL: https://muhaz.org/gunumuz- turkcesiyle-evliya-celebi-seyahatnamesi.html?page=7: «Potkali Vilвyeti'ni bildirir. Bazen Leh kralina ve bazen de Moskov kralina tabi olur bir alay cehennemlik kвfirlerdir. Topraklari gayet sazlik ve bataklik olmakla bazi nahiyelerine, 10 gьn 10 gece bir yerde durmayip etraflarina зapullar civerip, bu ьlkeyi harap ve berbat ettik. Gьзlьkle 27 bin esir av alinip hepsini evli evlerinde gafil bulduk. Зiddetli kiз gьnleri oldugundan bьtьn kвfirler зoluk зocuklariyla evlerinde ateз kenarinda zevk ь safa ederlerken zincire bagli esir oldular. Bu vilвyetin karзi tarafi Berabaз topragidir, daha цnce harap etmiзtik».. Після цього опису у Евлія Челебі відзначено приїзд до Ржищева. Отже, все вищезазначене свідчить про те, що козаки «Potkali» для османських чиновників являли собою окрему групу, яка, імовірніше, проживала між Каневим та Ржищевом. Можна припустити, що до цієї групи у другій половині XVII ст. відносились одружені запорожці, які проживали на кордоні між територією Гетьманщини (Канівський, Уманський та інші полки) та землями Вольностей Запорозьких до кордонів на Південному Бугу. Все це не суперечить іншим даним, які на сьогодні є в історичній літературі. Так, значна кількість дослідників вважають, що «Potkali» -- група правобережних козаківOstapchuk V. Cossack Ukraine In and Out of Ottoman Orbit, 1648-1681 // The European Tributary States of the Ottoman Empire in the Sixteenth and Seventeenth Centuries. Leiden-Boston, 2013. S. 142; Григор'єва Т. Турецьке підданство гетьмана Петра Дорошенка: умови та церемоніал його визнання // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2017. T. 270: Праці Історично-філософської секції. С. 549., проте на нашу думку, слід враховувати той факт, що в тексті Евлія Челебі зазначено, що землі цих козаків «знаходиться під владою то польського короля, то московського короля», тобто мова йде про Андрусівське перемир'я 1667 р., за яким землі Запорозької Січі були під спільним підпорядкуванням обох держав. Зауважимо, що період другої половини 60-х років ХУІІ ст. є дуже складним за своїми військово- політичними подіями, і для османських керманичів, мандрівників і літописців важко було розібратися в постійній зміні орієнтирів у середині різних груп українського козацтва. У працях частини дослідників зустрічаємо згадку про те, що кримський хан Аділь-Ґірей призначив над частиною «Поткали козаків» гетьманом М. Ханенка. Слід відзначити, що тут мова йде, імовірно, про козаків, які підтримали запорозького гетьмана П. Суховієнка, призначеного ханом у 1668 р. Його боротьба з гетьманом України П. Дорошенком завершилась невдало, і П. Суховієнко передав булаву новому гетьману М. ХаненкуЧухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663-1713). Київ, 2004. С. 93-102; Смирнов Д. Крымское ханство под верховенством Отоманской Порты до начала ХУІІІ века. С. 584; Uzunзar§ili I.H. Osmanli Tarihi. Cilt III. S. 371; Cilt У. S. 183; Туранли Ф. Дипломатичні стосунки гетьмана Петра Дорошенка з Високою Портою за даними тюркських джерел. С. 239; Turanly F. Tьrk kaynaklarina gцre Ukrayna tarihi. Kyiv, 2010. S. 228; Калакура Я., Туранли Ф. Кам'янець-Подільська воєнна кампанія султана Мехмеда ІУ та гетьмана Петра Дорошенка: історіографія та джерела // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. 2017. Вип. 6. С. 162.. Це не суперечить зазначеному вище, адже частина запорожців могла підтримувати П. Суховія в його орієнтирах на Кримське ханство. історіографія османський козаки

У османсько-турецькому документі 1669 р. «Поткали козаки» згадуються як такі, що разом з «козаками Барабаш» (Baraba§) та козаками Сарикамиш (Sarikami§) підпорядковані гетьману П. ДорошенкуСереда О. Османсько-українська дипломатія в документах ХУІІ-ХУШ ст. С. 43.. Більшість дослідників вважають в цьому контексті, що «Поткали козаків» слід визначати, як правобережних козаків, а Сарикамиш -- запорожців. Така ситуація, імовірно, могла зберігатися й у 70-80-х роках ХУІІ ст., особливо після Бахчисарайського миру 1681 р., який не враховував інтереси запорозьких козаків на правобережних землях Січі. Як зауважував О. Прицак, у джерелі «Silahdar Tarihi» в період гетьманування Ю. Хмельницького зазначено, що «Поткали» тепер вживається замість Сарика- мишPritsak O. ilk Tьrk-Ukrayna ittifaki (1648). С. 284.. Дійсно, після Вічного миру 1686 р. з терміном «Поткали козаки» в османсько-турецьких джерелах все більше пов'язують саме запорозьких козаків, адже з цього часу зустрічаємо лише «Поткали козаків» і «Бара- баш козаків». Наприклад, у 1686 р. («Шикаєт дефтері 1097-1098 рр.») маємо згадки про «поткал-козаків московських і поткал-козацьких невільників», «козацьких полоняників та поткал-козаків», «гетьмана барабаш- козаків»Кул О., Кульчинський О.Б. Підпорядкування київської митрополії Москві: загадки московського посольства до Туреччини 1686 р. у світлі османських джерел. С. 117, 125; Kulchynskyy O., Kul Ц. Kyiv Metropolia and Moscow Diplomacy: an Ottoman Viewpoint // Scrinium. 2019. Vol. 5. Issue 1. P. 256-276.. Ще більш цікавими виглядають вірші смоленського шляхтича Н. Поплонського, які опублікував О. Оглоблин. Шляхтич брав участь у Кримському поході 1689 р. і потрапив у полон до татар. Перебуваючи у полоні, він у 1691 р. був примушений перекопським беєм написати вірші на його честь із звеличенням його військових перемог. В цих текстах зустрічаємо згадки про «Буткали козаків» та «Барабаш козаків»: «Сколько прежде от польской і московской страны Барабаш буткалов был Ор всполошаны», «Твой скор поход соседовъ страха наполняет, Буткал казак волница добыти желает». У примітках рукопису («маргінесах») маємо пояснення, що це «запорозькі козаки»Оглоблін О. Вірші смоленського шляхтича Н. Поплонського на честь Перекоп- ського бея 1691 р. // Студії з Криму: І-ІХ / Ред. А.Е. Кримський. Київ, 1930. С. 37, 38; передрук: ЧумакВ.А. Україна і Крим: спільність історичної долі. Київ, 2013. С. 143-144 (без приміток)..

Згаданий вище дослідник історії Кримського ханства В.Д. Смирнов зазначає, що на початку XVIII ст. кримський хан Девлет-Ґірей «привел в повиновение Высокой Державе (т. е. Порте) Запорожских козаков, именуемых путкалами, да начальника города Токалы (Соколи- ?)»Середа О. Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. С. 58-59.. В іншому фрагменті він відзначив, що росіяни будують фортеці неподалік Перекопу, у відповідь на запитання великого візира Далтабан Мустафа- паши (1702-1703) про мету будівництва російський посланець в Османській імперії заявив, що воно ведеться на кордонах Росії з метою захисту російських купців від «своїх буткальських козаків»Смирнов Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. С. 689..

Застосування терміна «Поткали» зазнало трансформації вже з кінця XVII -- початку ХУШ ст., адже змінюється ситуація у середині козацтва. Після «Вічного миру» 1686 р. між Річчю Посполитою та Московським царством до останнього, як відомо, відійшли території Лівобережної України з Києвом та землями Запорозької Січі. Важливі зміни принесли події Великої Північної війни, а саме: національно-визвольний виступ гетьмана І. Мазепи 1708-1709 рр., перехід запорожців під протекторат кримського хана 1709 р. Під час перебування І. Мазепи та кошового отамана К. Гордієнка в таборі під Бендерами спостерігаємо вживання двох термінів: «Барабаш» та «Поткали» козаки. Виходячи з контексту документів, тут «Барабаш» козаки -- це ті козаки, що прийшли з гетьманом І. Мазепою, тобто козаки з Гетьманщини, а «Поткали» козаки -- це ті козаки, які прийшли з кошовим отаманом К. ГордієнкомСереда О. Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. Док. № 6-8 та інші..

Після Прутської кампанії гетьмана П. Орлика 1711 р. та підписання відповідного договору посол Великої Британії в Османській імперії Роберт Саттон заявив, що термін «Поткали -- це загальна назва, що використовується для запорозьких козаків»The Despatches of Sir Robert Sutton, Ambassador in Constantinople (1710-1714) / edited by Akdes Nimet Kurat. London, 1953. S. 95; Ba§er А. Osmanli Devleti'ne Siginan Potkali Kazaklannin iskвnlarina ve Faaliyetlerine Dair Gцzlemler (1775-1826) // Uluslararasi Tьrkiye-Ukrayna iliзkileri Sempozyumu: Kazak Dцnemi (1500-1800). Bildiriler-Зamlica Yayrnlari-istanbul, 2015. S. 538.. Це було цілком слушне зауваження, адже в подальших османсько-турецьких документах термін визначає саме запорозьких козаків (принагідно зазначимо, що 1713 р. Річ Посполита у Правобережній Україні поступово ліквідувала полково- сотенний козацький устрій та козацтво як соціальну верству). Більшість дослідників відносно цього періоду також ідентифікують «Поткали козаків» як запорожцівьzunзar§ili I.H. Osmanli Tarihi. Cilt IV. S. 113; Cilt V. S. 61-63, 84; Прицак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреччиною на початку другого десятиліття вісімнадцятого століття? // Український археографічний щорічник. Вип. І. Київ, 1992. С. 307320; Якубова Т. Сучасні історичні дослідження картографічного бібліотечного фонду щодо подій російсько-турецької війни 1735-1739 років (за матеріалами фондів НБУВ) // Музеєзнавство та пам'яткознавство. 2011. С. 162; Якубова Т.А. Представники української козацької старшини у російсько-турецькій війні 1735-1739 років (за матеріалами фондів НБУВ) // Актуальні питання культурології. Рівне, 2010. Вип. 9. С. 78; Туранли Ф. Відомості з історії України періоду прутської Війни в османсько-турецьких архівних документах // Східний світ. 2016. № 1. С. 37-38; Aydin М. Tarih boyunca tьrkiye-ukrayna iliзkileri. S. 40; Levi А. The Contribution of Zaporozhian Cossacks to Ottoman Military Reform: Documents and Notes // Harvard Ukrainian studies. 1982. V.VI, number 3, Sep- tember. P. 373; Kanat V. Osmanli-Rus diplomasisinde bir kriz: Ukrayna Kazaklari (17681792). S. 495.. Після Прутського договору та його коректив

Османська імперія отримала землі, північна межа яких проходила течією Орелі, Дніпром до Крилова і простою лінією до р. Синюха (притока Південного Бугу), тобто території, які запорожці вважали своїми, опинилися під владою Османської імперії. Саме на османській карті кінця XVII -- початку ХУШ ст. ми маємо вперше візуально зафіксовані на територіях майбутньої Буго-Гардівської паланки поселення та монастир «Поткали козаків»Середа О. Османсько-українська дипломатія в документах XVTI-XVni ст. С. 82.:

Після зруйнування Запорозької Січі у 1775 р. і відтворення на землях Османської імперії Задунайської Січі, як свідчать османсько-турецькі документи періоду 1775-1828 рр., термін «Поткали козаки» став використовуватися виключно для колишнього запорозького, а тепер задунайського козацтваPritsak O. ilk Tьrk-Ukrayna ittifaki (1648). С. 282; Бачинська О., Середа О. Османсько-турецькі документи про задунайське козацтво напередодні та під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр. С. 150-159; Ba§er А. Osmanli Devleti'ne Siginan Potkali Kazaklarimn iskвnlarina ve Faaliyetlerine Dair Gцzlemler (1775-1826). S. 538; Kanat V. XVIII. Yьzyil Osmanli topraklarindaki Kazaklarin (Agnad, Potkali) sosyal yaзantilari ve statьleri. S. 396-411.. Цікавим є те, що при створенні спільного турецько-татарсько-козацького полку у 1826 р. для служби у Сілістрії для козаків використовували термін «Поткали»Levi А. The Contribution of Zaporozhian Cossacks to Ottoman Military Reform: Documents and Notes. P. 373. Бачинська О. Османсько-турецькі документи кінця XVfII-ХІХ століть про задунайських козаків // Українське джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни на порозі ХХІ ст. / Матеріали Міжнародної конференц., присвяч. 85-літтю від народження Ярослава Дашкевича. Львів, 2013. С. 233-239.. Для інших груп козацтва, які теж проживали на території Османської імперії, використовувались інші назви, наприклад, «ignad Kazaklari» або «Agnad» Kazaklari» -- по відношенню до донських російських старообрядців, козаків-некрасівців (від імені їх отамана Гната Некрасова), «Rus Kazaklari» -- російських козаків, які воювали у російсько-турецькіх війнах кінця XVIII-ХІХ ст.

З ліквідацією Задунайської Січі у 1828 р. і створенням у 50-х роках ХІХ ст. Оттоманського війська Михайлом Чайковським (Садик-паша) термін «Поткали» поширювався на тих козаків, які служили у цьому війську, однак не завжди пов'язували своє минуле із запорозькими або задунайськими козаками .

Отже, аналіз наявних історичних досліджень та османсько-турецьких джерел дозволяє припускати, що термін «Поткали / Буткали козаки» активно вживається з XVII ст. і походить від тюркської назви «Potkali / Butkali» козаків, які вживали багато круп'яних страв. Від того могла й з'явитися в джерелах версія про острів, де проживають «Поткали», а не навпаки. Протягом XVII-ХІХ ст. термін зазнавав неодноразових трансформацій -- від означення козаків-запорожців, які проживали на кордонах Правобережної Гетьманщини і Вольностей Запорозьких у середині XVII ст., або правобережних козаків, до загальної назви запорожців наприкінці XVII -- у XVIII ст., козаків Задунайської Січі та «Оттоманського війська» М. Чайковського (Садик-паші) у ХІХ ст.

References

1. Anikin, A. E. (2011). Russkiy etimologicheskiy slovar', 5, 219-225. Moskva. [in Russian].

2. Aydin, М. (2015). Tarih boyunca tьrkiye-ukrayna iliзkileri. Gьney-Dogu Avrupa Araзtirmalari Dergisi, 28, 32-40. [in Turkish].

3. Bachyns'ka, O. (2013). Osmans'ko-turets'ki dokumenty kintsya XVIII -- XIX stolit' pro zadunays'kykh kozakiv. Ukrayins'ke dzhereloznavstvo ta spetsial'ni istorychni dystsypliny na porozi XXI st.: Materialy Mizhnarodnoyi konferents., prysvyach. 85-littyu vid narodzhennya Yaroslava Dashkevycha, 233-239. L'viv. [in Ukrainian].

4. Bachyns'ka, O., Sereda, O. (2012). Osmans'ko-turets'ki dokumenty pro zadunays'ke kozatstvo naperedodni ta pid chas rosiys'ko-turets'koyi viyny 1828-1829 rr. Chornomors»ka mynuvshyna. Zapysky Viddilu istoriyi kozatstva na Pivdni Ukrayiny Naukovo-doslidnoho instytutu kozatstva Instytutu istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny: Zb. nauk. pr., 7, 150-150. Odesa. [in Ukrainian].

5. Baser, А. (2015). Osmanli Devleti'ne Siginan Potkali Kazaklarinin iskвnlanna ve Faaliyetlerine Dair Gцzlemler (1775-1826)". Uluslararasi Tьrkiye-Ukrayna iliзkileri Sempozyumu: Kazak Dцnemi (1500-1800), 538. Bildiriler, Зamlica Yayin- lari, istanbul. [in Turkish].

6. Baymak, О. (2010). Evliya Зelebi. Seyahatвemesi'nde Balkanlar. Yayinlari. [in Turkish].

7. Chelebi, E. (1961). Kniga puteshestviya (izvlecheniya iz sochineniy turets- kogo puteshestvennika XVII veka), 1. Moskva. [in Russian].

8. Chukhlib, T. (2004). Het'many Pravoberezhnoyi Ukrayiny v istoriyi Tsen- tral'no-Skhidnoyi Yevropy (1663-1713). Kyiv. [in Ukrainian].

9. Chumak, V.A. (2013). Ukrayina i Krym: spil'nist' istorychnoyi doli. Kyiv. [in Ukrainian].

10. Gьnьmьz Tiirkзesiyle Evliyn Зelebi Seyahatnamesi: Viyana, Eflak-Bogdan, Bьkreз, Ukrayna, Kirim, Bnhзesaray, Зerkezistan, Dagistan, Kalmukistan, Saray, Moskova (7. Kitap: 2 Cilt) / haz.: Seyit Ali Kahraman, 2011. [in Turkish]. URL: https://muhaz.org/gunumuz-turkcesiyle-evliya-celebi-seyahatnamesi.html?page=7

11. Holenko, O. (2016). Osmans'ko-ukrayins'ki vzayemyny. Nayima Mustafa. Hyuseynovi horody u vytyahu istoriy iz zakhodu ta skhodu, 252-253. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Horbach, O. (1964). Tretiy zoshyt etymolohichnoho slovnyka ukrayins'koyi movy. Suchasnist'. 9(45), veresen', 115. Munich. [in Ukrainian]. URL: https://shron2. chtyvo.org.ua/Suchasnist/1964_N09_45.pdf?PHPSESSID=f60339efdca1bf6f156252d 7d47a0612

13. Hryhor»yeva, T. (2017). Turets'ke piddanstvo het'mana Petra Doroshenka: umovy ta tseremonial yoho vyznannya. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, 270, 549. L'viv. [in Ukrainian].

14. Hurbyk, A. (2006). Tomakivs'ka Sich. Istoriya ukrayins'koho kozatstva, 1, 536-548. Kyyiv. [in Ukrainian].

15. Hurbyk, A.O., Shcherbak, V.O. (2006). Heneza ta shlyakhy rozvytku zapo- roz'koho kozatstva. Istoriya ukrayins'koho kozatstva, 1, 532-536. Kyiv. [in Ukrainian].

16. Kalakura, Ya., Turanly, F. (2017). Kam»yanets'-Podil's'ka voyenna kam- paniya sultana Mekhmeda IV ta het'mana Petra Doroshenka: istoriohrafiya ta dzherela. Problemy istoriyi krayin Tsentral'noyi ta Skhidnoyi Yevropy, 6, 162. [in Ukrainian].

17. Kanat, V. (2018). Osmanli-rus diplomasisinde bir kriz: Ukrayna Kazaklari (1768-1792). Tarihin pefnde-uluslararasi tarih ve sosyal araзtirmalar dergisi (The pursuit of history international periodical for history and social research), 19, 397503. [in Turkish].

18. Kanat, V. (2019). XVIII. Yьzyil osmanli topraklarindaki kazaklarin (Agnad, Potkali) sosyal yaзantilari ve statьleri. Social mentality and researcher thinkers journal, 5 (16), 396-411. [in Turkish].

19. Koval'ova, O. (2011). Buhohardivs'ka palanka. Naukovo-populyame doslid- zhennya. Mykolayiv. [in Ukrainian].

20. Kul, O., Kul'chyns'kyy, O. (2016). Pidporyadkuvannya kyyivs'koyi mytro- poliyi Moskvi: zahadky moskovs'koho posol'stva do Turechchyny 1686 r. u svitli osmans'kykh dzherel. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal, 6, 117-125. [in Ukrainian].

21. Kulchynskyy, O., Kul, Ц. (2019). Kyiv Metropolia and Moscow Diplomacy: an Ottoman Viewpoint. Scrinium, 5 (1), 256-276. [in English].

22. Kurushyna, M. (2011). Zistavnyy analiz starykh ta suchasnykh prizvyshch Poltavshchyny. Struktura i semantyka movnykh odynyts'. Filolohichni studiyi, 6, 294. [in Ukrainian].

23. Levi, А. (1982). The Contribution of Zaporozhian Cossacks to Ottoman Military Reform: Documents and Notes. Harvard Ukrainian studies, V.VI (3), September. [in English].

24. Levitskaya, L. S. (2014). Istoricheskaya fonetika chuvashskogo yazyka. Cheboksary. [in Russian].

25. Local Etymology: A Derivative Dictionary of Geographical [Charnock, Richard Stephen]. 1859. London. [in English]. URL: https://books.google.com.ua/ books?id=apcmAAAAMAAJ&pg=PA160&dq=lisbon+etymology&redir_esc=y&hl= uk#v=onepage&q=lisbon%20etymology&f=false

26. Mil'chev, V. (2009). Narysy z istoriyi zaporoz'koho kozatstva XVIII stolittya (sproba istorychnoyi rekonstruktsiyi na osnovi pysemnykh dzherel). Zaporizhzhya. [in Ukrainian].

27. Mil'chev, V. (2007). Zaporozhtsi na Viys'kovomu kordoni avstriys'koyi imperiyi 1785-1790 rr. (doslidzhennya ta materialy). Zaporizhzhya. [in Ukrainian].

28. Nayima, Mustafa. (2016). Hyuseynovi horody u vytyahu istoriy iz zakhodu ta skhodu. (Povidomlennya pro Ukrayinu) / Per. osmans'ko-turets'koyi O. Halenka ta O. Kul'chyns'koho. Kyiv. [in Ukrainian].

29. Ohloblin, O. (1930). Virshi smolens'koho shlyakhtycha N. Poplons'koho na chest' Perekops'koho beya 1691 r. Studiyi z Krymu: I-IKh / Red. A.E. Kryms'kyy, 37-38. Kyiv. [in Ukrainian].

30. Ostapchuk, V. (2013). Cossack Ukraine In and Out of Ottoman Orbit, 16481681. The European Tributary States of the Ottoman Empire in the Sixteenth and Seventeenth Centuries, 142. Leiden; Boston. [in English].

31. Pritsak, O. (1953). Das erste tьrkisch-ukrainische Bьndnis. Oriens, 6, 294295. [in German].

32. Pritsak, O. (1999). ilk Tьrk-Ukrayna ittifaki (1648). ilmо Araзtirmalar, 7, 281-284. istanbul [in Turkish].

33. Prytsak, O. (1992). Odyn chy dva dohovory Pylypa Orlyka z Turechchynoyu na pochatku druhoho desyatylittya visimnadtsyatoho stolittya? Ukrayins'kyy arkheo- hrafichnyy shchorichnyk, I, 307-320. Kyiv. [in Ukrainian].

34. Radlov, V. V. (1911). Opyt slovarya tyurkskikh narechiy. Sankt-Peterburg. [in Russian].

35. Sereda, O. (2015). Osmans'ko-ukraпns'ke stepove porubizhzhya v osmans'ko- turets'kykh dzherelakh XVIII st. Odesa. [in Ukrainian].

36. Sereda, O. (2018). Osmans'ko-ukrayins'ka dyplomatiya v dokumentakh XVII-XVIII st. Kyiv. Stambul.

37. Sevortyan, E. V. (1978). Etimologicheskiy slovar' tyurkskikh yazykov. Moskva. [in Russian].