Some aspects of state-building processes in Carpathian Ukraine on the eve of Second World War

On January 20, 1939 the Government of Carpathian Ukraine, “proceeding from a state of public peace and order and the fact that the activities of political parties existing in Carpathian Ukraine (Subcarpathian Rus'), whose activity was discontinued, threatened public (state) security, decided to dissolve all political parties that were active before the above-mentioned decree of the Czechoslovak government. The aftermath of the political party's dissolution... is now upon the announcement. The property of the dissolved political parties, that made up their fund, will be liquidated and the balance will go to the state treasury”⁶⁰. The Transcarpathian press regarded this move by the government as a manifestation of political wisdom: “The political system of Carpathian Ukraine does not know parties. All political parties were dissolved and liquidated. The political leadership of Carpathian Ukraine belongs to the Ukrainian National Council. It is a body of political consolidation and concentration of national forces of Carpathian Ukraine. It is not a political party, though it consists of the active people of all former national-Ukrainian parties. This body is not dominated by any doctrine, only the Ukrainian state-building idea prevails here...”⁶¹. The government explained such a departure from democracy in a not very reasoned way: “The people are already clear. In order not to be separated by their enemies, they lost all party affiliation”⁶².

Dissolving all political parties, A. Voloshyn gave permission to “form a political party called “Ukrainian National Union” (UNO)⁶³. The text of the UNO program, signed by 56 political figures of Carpathian Ukraine, was sent for registration by the Ministry of Internal Affairs⁶⁴.

When deciding to dissolve political parties, the government of Carpathian Ukraine made a great juridical mistake, as it meant that all deputies of the dissolved political parties were automatically expelled from the parliament and the Senate of Czechoslovakia. According to V. Shandor, the representative of the government of Carpathian Ukraine in Prague, “all this could be done in another way. The government had to summon all the representatives of political parties, their ambassadors and senators, to present to them a plan on how to arrange the political life of the region and to give them a program of the new political party “Ukrainian National Union”. They had to take their position before that. Political parties and their representatives, ambassadors and senators who would accept the platform of the new party would join the UNO on behalf of their parties, thereby becoming ambassadors and senators of the new party and retaining their mandates in Prague”⁶⁵. The situation was not even saved by the fact that on February 6, 1939 the government of Carpathian Ukraine changed its previous decision with a new order. The change meant that the original decree on the dissolution of political parties did not apply to the agrarian, social-democratic, people-socialist and Christian-People's parties. It was the representatives of these parties who formed the backbone of the UNO.

On January 24 a central UNO leadership was appointed, it was headed by UCPC (Ukrainian Central People's Council) chairman F. Revai. Other leadership positions in the party were divided as follows: M. Tulyk -- deputy, A. Voron -- general secretary, I. Rohach -- secretary, V. Grendzha-Donsky -- editor of the UNO press, V. Komarynsky -- propaganda referent, M. Babota and M. Bandusyak -- controllers, A. Shtefan, M. Brashchayko, I. Nevytska, S. Rosokha, Y. Pazukhanych, M. Dolynaj, S. Klochurak, V. Lar, D. Nimchuk, M. Marushchak, D. Popovych, I. Klympush, M. Hupalovsky -- members of the central leadership of the UNO⁶⁶. Since its inception, the UNO, according to V. Grendzha-Donsky, has begun to make many appeals, which were rather orders⁶⁷. On January 27, 1939 the central leadership of the UNO formed a list of candidates for ambassadors to the Soim of Carpathian Ukraine, which included 32 persons. According to the contemporary, the selection of candidates was made hastily and unsuccessfully⁶⁸. But the vast majority of them were members of UNO. The formation of UNO testified that the government of Carpathian Ukraine could not completely abandon the existence of parties. Secondly, it testified to a certain independence of the Ukrainian authorities, which by the decree on the formation of the UNO violated previous decisions of the Prague authorities.

On February 8, 1939 the government of Carpathian Ukraine appealed to the citizens in connection with the elections to the Soim⁶⁹. On February 8, 1939 “Nova Svoboda” published an appeal by Orthodox believers to the population urging them to vote for the UNO⁷⁰. The Government of Carpathian Ukraine paid the utmost attention to the propaganda work, which was described in detail by S. Rosokha⁷¹. The leaflet propaganda has especially intensified on the eve of the elections to the Soim. All the leaflets urged to vote for the UNO⁷².

It should be noted that some political forces have made their candidate lists for the Soim. In particular, the deputies of the Prague parliament from the former agrarian party and the “Group of Subcarpathian Ruthenians” did this way, but the Central Election Commission denied them. This act of A. Voloshyn's government should be regarded as a significant violation of the basic democratic rights of the local population. The government made every effort to convince the population in a short time of the need to vote for the UNO, although there was no opposite political party and the elections were held on a non-alternative basis. It seemed that the government would not allow new parties to be formed in the near future. This idea was the leading idea in the vast majority of leaflets. “You are already united,” one of them said, “and you can never break into parties and groups again”⁷³. On February 10, the All- Ukrainian People's Council's address to the Ukrainian people was read on the radio, which ended with a call: “Ukrainian people! We are experiencing a historic moment. The star of freedom has dawned on us. The Ukrainian case came to a wide political forum. The whole world is looking at us. Let's be wise, strong, careful. Fewer words -- more action! Everyone at your place do your duty! And the planned teamwork, organization and obedience will give us invincible power”⁷⁴.

The elections to the Soim were scheduled for February 12, 1939. An eyewitness wrote that “the result of Sunday's elections... was so extremely successful and useful to the Ukrainian people and Ukrainians in general, that it impressed with its surprise not only the enemies but also the friends of Carpathian Ukraine”⁷⁵. Of the 92,5% of the population who took part in the elections, 92,4% voted in favor of the UNO. The elections were conducted at a satisfactory level without significant disruption, and their consequences can be considered credible⁷⁶. The newsletter of the Press Service of Carpathian Ukraine conveyed the impression of a German journalist: “I had to travel through many villages, which had a white flag (that is, 98% voted for UNO -- Aut.). I could see peasants staring with enthusiasm at that piece of cloth and looking at me, as if they wanted to say: “You see our pride, stranger”. You must be proud of the national consciousness of your people”⁷⁷. On February 14, 1939 A. Voloshyn addressed the population of the autonomous region in connection with the victory of the UNO Party in the elections to the Soim of Carpathian Ukraine⁷⁸.

It should be noted that a number of settlements gave a majority of their votes against the UNO. In particular, the inhabitants of the villages Iza, Hudya, Verbovets, Smoholovytsia, Ruski Komarivtsi, Velyki Lazy, Bukovets, Dusyno, Pasika, Vyshnia Roztoka did so. More than two thousand votes against the UNO were recorded in the capital of Carpathian Ukraine -- Khust. This evidences to the fact that people were free to express their opinions. At the same time, it proves that the Ukrainian idea was set in an uncompromising struggle of opposing forces.

According to Constitutional Law No. 328 of November 22, 1938, which legalized the autonomous status of the region, elections and the Soim of Carpathian Ukraine were envisaged. It defined the chronological framework for holding the first regional parliament the next way: “The Soim of Carpathian Ukraine will be elected no later than April 1939 and convened a month after elections by the President of the Republic to the city designated by the Carpatho-Ukrainian authorities”⁷⁹. The government of A. Voloshyn planned to hold the opening of the Soim in Rakhiv on March 2, 1939, but the President of the Czechoslovak Republic E. Hacha did not convene a session that day. A special postage stamp was even issued for this solemn event. The attempt to open the Soim on March 9 in Khust was also unsuccessful. E. Hacha allowed to convene the Soim of Carpathian Ukraine on March 21, 1939, but at A. Voloshyn's request he changed the date to March 15. Members of the government of Carpathian Ukraine, as a rule, accused Prague of permanently postponing the Soim. However, it should be noted that according to the Constitutional Law of November 22, 1938 there were no legal violations by the Czechoslovak authorities.

On March 14, 1939 A. Voloshyn declared independence of Carpathian Ukraine⁸⁰. On the same day, A. Voloshyn sent a telegram to German Minister of Foreign Affairs J. Ribbentrop, stating: “In the name of the Government of Carpathian Ukraine, I request you to take note of the declaration of our independence under the protection of the German Reich”⁸¹. Representative to the Czechoslovak Government, V. Shandor, was asked to “carry out the act of independence in Prague, and here we will do what will be necessary”⁸². V. Shandor also informed the USA diplomatic mission in Prague about the declaration of independence of Carpathian Ukraine: “After Slovakia declared full independence, the Czech-Slovak Republic ceased to exist. Therefore, Carpathian Ukraine has declared itself completely independent on the basis of the Munich decisions concerning the right of self-determination of the Carpatho-Ukrainian people, as well as through the Vienna Arbitration. The Carpatho-Ukrainian people want the German nation's leader and the government of the German state not to refuse the sovereign protection of independence of Carpathian Ukraine”⁸³.

This decision was undoubtedly influenced by factors of an international situation, in particular, the declaration of independence by Slovakia and the invasion of Hungarian troops into the territory of Carpathian Ukraine. These factors testified to the state breakup of the Czechoslovak Republic. Six sessions of the Soim, which took place over the course of three hours in one day, were destined to be historical, because during them the documents of historical weight had been given -- on independence, state structure, name, language, flag, emblem and anthem of Carpathian Ukraine.

The Soim was opened by Avgustyn Voloshyn: “Bright Soim! From the bottom of my heart I feel the importance of the words that I gave to you as the first lawfully elected political representation of our people. On this occasion, I am experiencing the most momentous minute of my life... We will build Carpathian Ukraine, with recognition of full rights of the national minorities, to make all citizens of Carpathian Ukraine feel happy...”⁸⁴.

The Head of the Soim of Carpathian Ukraine was elected A. Shtefan, who delivered a vivid speech: “...In the history of the Ukrainian people, it was not yet the case that a legislative body was chosen by popular vote. Laws were issued by Ukrainian kniazs, kings and hetmans, but one thing the past does not know -- legislative Soim, elected with the will of the people. For many centuries, the Ukrainian people wandered in the dark and waited for a better fortune, for freedom. But only when the fall of 1938 came, did our people come into a mighty breakdown and started bravely a new path to the open spaces of freedom.

And we, representatives of Carpathian Ukraine, elected by our people, without hesitation we become where we are assigned. Because the right and power are given to us not by violence, not by party intrigues, not by bounding one against the other, not by Judas money, but by the unanimous, spontaneous will of the Ukrainian people in Carpathian Ukraine.

We want to believe that the unbreakable will of the Ukrainian people -- to live their free lives -- will be respected by all cultural peoples, for whom the principle of peoples self-determination is a holy covenant and not an empty phrase. For it is the audacity to think that the Almighty has created this world for only one or two nations. Every nation has a holy right to live its own life in this world. The Ukrainian nation is not a guest in Carpathian Ukraine!..

I believe that the First Ukrainian Soim of CU will continue the started work the way that our long-suffering people will rejoice with their freedom, their truth. I ask the Almighty to allow the First Ukrainian Soim of the CU to serve the interests of the Ukrainian people”⁸⁵.

Delegates unanimously adopted the text of constitutional law Part 1:

1. Carpathian Ukraine is an independent State.

2. The name of the State is: Carpathian Ukraine.

3. Carpathian Ukraine is a Republic, headed by the President, elected by the Soim of Carpathian Ukraine.

4. The official language of Carpathian Ukraine is Ukrainian.

5. The colors of the national flag of Carpathian Ukraine are blue and yellow, whereby the blue color is up and the yellow is down.

6. The state emblem of Carpathian Ukraine is the regional emblem: a bear in the left red semicircle, four blue and three yellow stripes in the right semicircle and the Trident of St. Volodymyr the Great with a cross on the middle tooth. The transfer of this place of law is left to a separate law.

7. The national anthem of Carpathian Ukraine is “Shche ne wmerla Ukraina” (“Ukraine has not died yet”).

8. This law is now working since its adoption⁸⁶.

The president was elected by secret voting. A. Voloshyn became the president, all ambassadors voted for him.

The Soim took place at a time when the Hungarian army had already invaded the territory of Carpathian Ukraine. The young independent state stopped its existence without starting any activity. However, despite the short duration of its existence, the very emergence of Carpathian Ukraine as a state has once again demonstrated to the whole world that there are Ukrainians living in Transcarpathia who wish to have their statehood together with their brothers from Greater Ukraine. This is confirmed by the “Proclamation of the All-Ukrainian People's Council to all Ukrainian people”, adopted on February 10, 1939: “The Ukrainian people... we firmly believe that in the new great battle the Ukrainian nation will heroically win and will stand with its strong foot on the thousand-year-old mountains of the Golden-domed, shined with the sun of freedom, Saint Kyiv!”⁸⁷. The idea of the unification of all Ukrainian lands is the key idea in a memorandum of the delegation of Carpathian Ukraine to the Chancellor of Germany on October 24, 1938. “Carpathian Ukraine”, it is noted there, “is the part of the territory of the Ukrainian people. Therefore, its population is aware of the responsibilities that it faces at the moment, not only in relation to their country, but also to all the Ukrainians”⁸⁸. However, these intentions were not destined to come true.

Thus, the internal political development of Carpathian Ukraine from September 1938 to mid-March 1939 was ambiguous, controversial and complex. The greatest success of the political forces of the region was the acquisition of autonomous rights within the federal Czechoslovakia. The replacement of A. Brodi's cabinet by A. Voloshyn's government testified to a radical change in political orientation. Beginning in October 1938, A. Volo- shyn and his government led a clear course on the Ukrainianization of all social life in Carpathian Ukraine. The Ukrainian government of Transcarpathia clearly adhered to the orientation towards Germany, the only country that guaranteed the security of the borders of the region.

An important milestone in the life of the Transcarpathians was the elections and sessions of the Soim of Carpathian Ukraine -- the first Ukrainian parliament in the land. Despite the historicity of the decisions taken by the Soim, they were formal, because the occupation of Carpathian Ukraine by Hungary did not enable them to be implemented.

The difficult internal political situation in Carpathian Ukraine, which was simultaneously negatively affected by internal and external factors, as well as A. Voloshyn's uncertainty in the comprehensive support of the whole population of the region, made him move to a certain curtailment of democratic processes. It manifested itself in the prohibition of all political parties and the creation of a single party -- UNO, which testified to the authoritarian nature of power in Carpathian Ukraine. The departure of A. Voloshyn's government from democracy was explained by the need to create optimal conditions for the consolidation of all patriotic forces of Carpathian Ukraine and for the socioeconomic transformation in the region.

Примітки

1. Разгулов В. Дело № 148423. Карпатская панорама. 1995. 20 января, 26 сентября, 30 августа.

2. Шандор В. Спомини. Т. 1. Карпатська Україна. 1938-1939. Ужгород: МІ II I «Гражда»; Карпатський Союз, 1996. С. 152.

3. Шандор В. Спомини. Т. 1. Карпатська Україна. 1938-1939. Ужгород: МІ II I «Гражда»; Карпатський Союз, 1996. С. 151.

4. Ibid. С. 152.

5. Разгулов В. Дело № 148423. Карпатская панорама. 1995. 20 января, 26 сентября, 30 августа; Лемак В. «Відкидаємо спосіб обманювання всього світу...». Американські русини і проблема вирішення автономії Щдкарпатської Русі 20-30-х років. Карпатський край. 1995. № 9-12. С. 62-65; Лемак В. Через призму демократії. Хуст над Тисою. Ужгород, 1992. С. 38-43; Лемак В.В. Карпатська Україна і Німеччина в 1938-1939 роках. Матеріали наукової конференції. Ужгород, 1993. С. 46-55; Лемак В.В. Сойм Карпатської України. Щодії березня 1939 р. Нариси історії Закарпаття. Ужгород, 1995. Т. 2. С. 310-317.

6. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Щерсоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. !апря; редакційна колегія: М.А. !опович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Щагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 60-61.

7. Державний архів Закарпатської області (далі -- ДАЗО). Ф. 3. Оп. 1. Спр. 38. Арк. 1.

8. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 1993. С. 79.

9. Разгулов В. Дело № 148423. Карпатская панорама. 1995. 20 января, 26 сентября, 30 августа.

10. Ibid.

11. Особистий архів о. Феодосія Горвата.

12. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 3.

13. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 3.

14. Нова свобода. 1938. 20 жовтня.

15. Гренджа-Донський В. Щоденник. Твори. Т. VIII. Вашингтон, 1987. С. 30.

16. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 1993. С. 81.

17. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 6. Арк. 3.

18. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Щерсоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. !апря; редакційна колегія: М.А. !опович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Кор- шинський, О.Ю. Кучерява, О.М. Щагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 59.

19. Шандор В. Спомини. Т. 1. Карпатська Україна. 1938-1939. Ужгород: МММ «Гражда»; Карпатський Союз, 1996. С. 155.

20. ДАЗО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 209. Арк. 28.

21. Федака С. Д. Андрій Бродій (1895-1946). Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 2. Карпатська Україна. Хроніка подій. Персоналії. Упорядник С.Д. Федака; редакційна колегія: 1.1. Качур (голова), М.М. Вегеш, О.Д. Гаврош, М.В. Делеган, В.І. Дмитрук, О.Д. Довганич, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун (заст. голови), І.Ю. Коршинський, Ю.В. Мойш, М.В. Олашин, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ПРАТ «Видавництво «Закарпаття», 2010. С. 164.

22. Ванат І. Чи русини самобутній народ? Пам 'ятки України. 1992. № 1. С. 20; Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Книга перша (1918-1938). Пряшів, 1979. 364 с.

23. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 47. Арк. 12.

24. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О.Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А. Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршинський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 82.

25. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 47. Арк. 9.

26. Нова свобода. 1938. 27 жовтня.

27. Басараб В., Вегеш М., Сергійчук В. Августин Волошин. Нові документи і матеріали про життя і смерть президента Карпатської України. Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2006. С. 41-44.

28. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 41. Арк. 1.

29. Болдижар М. Про статус Закарпаття: історичні факти і домисли. Закарпаття в складі Чехословаччини: Проблеми відродження і національного розвитку: Доповіді наукового семінару, присвяченого 80-ій річниці утворення Чехословаччини. 28 жовтня 1998 р. Ужгород, 1999. С. 23-24; Болдижар М., Болдижар С. Державність на Закарпатті: події, факти, оцінки. Ужгород, 2003. 212 с.; Болдижар М., Болдижар С. Державність на Закарпатті: правда історії та вигадки фальсифікаторів. Перші кроки. Ужгород, 2004. 136 с.; Болдижар М., Лемак В. Уряд Августина Волошина і його державно-правова діяльність у Карпатській Україні (жовтень 1938 -- березень 1939 рр.). Молодь-Україні: Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету. Ужгород: Закарпатський центр соціальної служби для молоді, 1994. Т. 4. С. 284-296; Болдижар М., Мосні П. Державно-правовий статус Закарпаття (Підкарпатської Русі) в складі Чехословаччини. Ужгород, 2002. 240 с.; Болдижар М., Панов А. Державність Закарпаття в політико- правовій діяльності Т. Масарика. Ужгород: Закарпаття, 2005. 104 с.; Болдижар С., Мойш Автономія Підкарпатської Русі як передумова проголошення Карпатської України. Карпатська Україна -- незалежна держава. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої Незалежності Карпатської України (м. Ужгород, 14-15 березня 2019 року). Вступне слово В. Смоланки; Редкол.: М. Вегеш (голова), С. Віднянський, М. Лендьел, О. Пагіря, М. Токар, С. Федака (члени редкол.). Ужгород: видавництво ПП «АУТДОР-ШАРК», 2019. С. 171-177.

30. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 8. Арк. 1.

31. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 45. Арк. 4.

32. Гренджа-Донський В. Щоденник. Твори. Т.УШ. Вашингтон, 1987. С. 144.

33. Вегеш М. Августин Волошин і Карпатська Україна. Дзвін. 1991. № 3. С. 85-90; Вегеш М. Августин Волошин і Карпатська Україна. Львів: ЗУКЦ, 2004. 414 с.; Вегеш М. Августин Волошин: Зміна орієнтацій. Пороги (Прага, Чеська Республіка). 1997. № 2. 21-22, № 3. С. 19-20.

34. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 64. Арк. 60-62.

35. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 47. Арк. 9.

36. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 10. Арк. 5.

37. Богів О. Карпатська Україна (Підкарпатська Русь) і політика європейських держав в радянській історіографії (1944-1991 рр.). Закарпатська Україна: 1945 рік: Матеріали наукової конференції, присвяченої 50-річчю Перемоги над фашизмом та 50-річчю возз'єднання Закарпаття з Україною. 26 травня 1995 р. Ужгород: Патент, 1995. С. 78-91.

38. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 28. Арк. 1.

39. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 28. Арк. 2.

40. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 55. Арк. 32.

41. Гренджа-Донський В. Щоденник. Твори. Т.УШ. Вашингтон, 1987. С. 117.

42. ДАЗО. Ф. 17. Оп. 2. Спр. 21. Арк. 3.

43. ДАЗО. Ф. 17. Оп. 2. Спр. 21. Арк. 4.

44. Вегеш М. Історичні дослідження: Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 2000. Т. ІУ. 339 с.; Вегеш М. Історичні дослідження: Історія Карпатської України (1938-1939). Ужгород, 2000. Т. І. 311 с.; Вегеш М. Історичні дослідження: Історія Карпатської України (1938-1939). Ужгород, 2000. Т. ІІ. 282 с.; Вегеш М. Історичні монографії та дослідження: Закарпаття в контексті центральноєвропейської політичної кризи напередодні Другої світової війни. Київ-Ужгород: Колір Прінт, 1998. Т. І. 380 с.; Вегеш М. Історія і політика: В 4-х томах. Т. 2. Історія Карпатської України. Августин Волошин -- президент Карпатської України. Будівничі Карпатської України. Василь Гренджа-Донський розповідає... Ужгород, 2005. 552 с.

45. ДАЗО. Ф. 1148. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 3.

46. Сарвадій Й. Змова проти уряду Карпатської України. Ужгород: Карпатський Союз, 1984. С. 14.

47. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 64. Арк. 42, 44.

48. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 178. Арк. 42.

49. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 78. Арк. 48.

50. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 78. Арк. 44, 106, 115.

51. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 10. Арк. 3.

52. Макара М. Гнані долею (Етно-соціальний нарис історії єврейства на Закарпатті). Карпатський край. 1995. №9-12. С. 14.

53. Ibid. С. 16.

54. Росоха С. Сойм Карпатської України. Вінніпег, 1949; Львів: Меморіал, 1990. С. 34-35.

55. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 4. Спр. 12. Арк. 1.

56. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 4. Спр. 12. Арк. 2.

57. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 1993. С. 123.

58. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 4. Спр. 12. Арк. 3.

59. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 4. Спр. 13. Арк. 13.

60. Ibid. С. 50.

61. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. Ужгород, 1993. С. 93.

62. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 5,6.

63. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 7.

64. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А. Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 182-190.

65. Шандор В. Спомини. Т. 1. Карпатська Україна. 1938-1939. Ужгород: МІ II І «Гражда»; Карпатський Союз, 1996. С. 158.

66. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 6. Арк. 8.

67. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 13. Арк. 168.

68. Гренджа-Донський В. Щоденник. Твори. T.VIII. Вашингтон, 1987. С. 108.

69. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О.Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А.Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 212.

70. Ibid. С. 222.

71. Росоха С. Сойм Карпатської України. Вінніпег, 1949; Львів: Меморіал, 1990. С. 31-40.

72. Нова свобода. 1939. 15 лютого.

73. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 64. Арк. 163.

74. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А.Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 227.

75. ДАЗО. Ф. 4с/18. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 1.

76. ДАЗО. Ф. 17. Оп. 2. Спр. 376. Арк. 1.

77. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 64. Арк. 163.

78. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А. Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 230.

79. ДАЗО. Ф. 3. Оп. 4. Спр. 12. Арк. 4.

80. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А.Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 276.

81. Ibid.

82. Шандор В. Спомини. Т. 1. Карпатська Україна. 1938-1939. Ужгород: МПП «Гражда»; Карпатський Союз, 1996. С. 269.

83. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О. Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А.Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 277.

84. Росоха С. Сойм Карпатської України. Львів: Меморіал, 1991. С. 61-62.

85. Росоха С. Сойм Карпатської України. Львів: Меморіал, 1991. С. 68-70.

86. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії: У 2-х томах. Том 1. Карпатська Україна. Документи і матеріали. Упорядники: О.Д. Довганич, О.М. Корсун, О.М. Пагіря; редакційна колегія: М.А.Попович (голова), О.Д. Довганич (заст. голови), М.М. Вегеш, М.В. Делеган, В.К. Дрогальчук, О.М. Корсун, І.Ю. Коршин- ський, О.Ю. Кучерява, О.М. Пагіря, С.Д. Федака; редактор Д.М. Федака. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. С. 278-279.

^{87. 87}ДАЗО. Ф. 3. Оп. 2. Спр. 32. Арк. 4.

^{88. 88}ДАЗО. Ф. 3. Оп. 3. Спр. 14. Арк. 1.

References

1. Basarab, V., Vehesh, M., & Serhiichuk, V. (2006). Avhustyn Voloshyn. Novi dokumenty i materialy pro zhyttia i smert prezydenta Karpatskoi Ukrainy. Uzhhorod: Vydavnytstvo UzhNU Hoverla [in Ukrainian].

2. Bohiv, O. (1995). Karpatska Ukraina (Pidkarpatska Rus) i polityka yevropeiskykh derzhav v radianskii istoriohrafii (1944-1991 rr.). Zakarpatska Ukraina: 1945 rik: Materialy naukovoi konferentsii, prysviachenoi 50-richchiu Peremohy nad fashyzmom ta 50-richchiu vozziednannia Zakarpattia z Ukrainoiu. 26 travnia 1995 r. Uzhhorod: Patent [in Ukrainian].

3. Boldyzhar, M. (1993). Zakarpattia mizh dvoma svitovymy viinamy. Uzhhorod [in Ukrainian].

4. Fedaka, S.D. (2010). Andrii Brodii (1895-1946). Karpatska Ukraina. Dokumenty i materialy. Khronika podii. Personalii. (Vol.2). Uzhhorod: PRAT Vydavnytstvo Zakarpattia [in Ukrainian].

5. Hrendzha-Donskyi, V. (1987). Shchodennyk. Tvory. (Vol.8). Vashynhton [in Ukrainian].

6. Karpatska Ukraina. Dokumenty i materialy. Khronika podii. Personalii. (2009). (Vol.1). Uzhhorod: VAT Vydavnytstvo Zakarpattia [in Ukrainian].

7. Makara, M. (1995). Hnani doleiu (Etno-sotsialnyi narys istorii yevreistva na Zakarpatti). Karpatskyi krai, 9-12 [in Ukrainian].

8. Razghulov, V. (1995). Delo №148423. Karpatskaia panorama. 20 yanvaria, 26 sentiabria, 30 avhusta [in Russian].

9. Rosokha, S. (1990). Soim Karpatskoi Ukrainy. Lviv: Memorial [in Ukrainian].

10. Sarvadii, Y. (1984). Zmova proty uriadu Karpatskoi Ukrainy. Uzhhorod: Karpatskyi Soiuz [in Ukrainian].

11. Shandor, V. (1996). Spomyny. (Vol.1). Uzhhorod: MPP Hrazhda; Karpatskyi Soiuz [in Ukrainian].

12. Vanat, I. (2006). Chy rusyny samobutnii narod? Pamiatky Ukrainy, 1 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru