Маловідомі факти з життя І.І. Сікорського, пов’язані з Україною

Размещено на http://allbest.ru

Державний політехнічний музей при Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Маловідомі факти з життя І.І. Сікорського, пов'язані з Україною

Перелигіна Л.С. Доктор філософії у галузі «Історія науки й техніки»,

завідувач відділу науково-освітньої роботи

Summary

Little-known facts about the ukrainian connection in the life of Sikorsky

Perelyhina L.S. Ph.D. in the field «History of Science and Techniques», head of the Department of Scientific-Educational Work of the State Polytechnic Museum at the National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute»

The article reconstructs the psychology of relations between I.I. Sikorsky and his first wife, O.F. Synkevych, during the period 1914-1918, which explains the existing silence in literature about the events connected to this marriage. The author proves that I.I. Sikorsky married O.F. Synkevych in a church ceremony on 6 November 1915 and their daughter Tetiana was born in 1916 rather than in 1918 as previously thought. The article demonstrates the falsity of such alleged facts from Sikorsky's life recently mentioned in the literature about him as his construction and testing of helicopters in Paris during 1909-1910 or the residence of his family from the first marriage (his wife O.F. Synkevych and their daughter Tanya) on an estate near Petrograd (St. Petersburg) that was built especially for them.

Key words: I.I. Sikorsky, 1909-1918, early helicopters, first marriage, O.F. Synkevych.

Анотація

Реконструйовано психологію спілкування І.І. Сікорського з його першою дружиною, О.Ф. Синькевич, у 1914-1918 рр., яка пояснює існуюче інформаційне замовчування навколо подій, пов'язаних з цим шлюбом. Доведено, що І.І. Сікорський вінчався з О.Ф. Синькевич 6.11.1915 р., а їхня донька Тетяна народилася у 1916 р., а не у 1918 р., як досі вважається. Показано, що такі факти життя Сікорського як, буцімто, складання й випробування ним гелікоптерів у 1909-1910 рр. відбувалося у Парижі та його перша сім'я (дружина О.Ф. Синькевич і донька Таня) проживали у спеціально побудованій садибі під Петроградом (С.-Петербургом), які останнім часом поширюються в літературі, є неправдивими.

Ключові слова: 1.1. Сікорський, 1909-1918 рр., перші гелікоптери, перший шлюб, О.Ф. Синькевич.

Постановка проблеми

Ігор Іванович Сікорський (25.05.1989-26.10.1972) увійшов в історію науки й техніки як творець першого у світі багатомоторного літака («Гранд», 13.05.1913 р.) [1, с. 49] та перший організатор серійного виробництва гвинтокрилих літальних апаратів (гелікоптер Sikorsky R-4 Hoverfly, 1942 р.). Він був першим у світі конструктором гвинтокрилів, якого American Helicopter Society (Американське гелікоптерне товариство) у 1951 р. відзначило Dr. Alexander Klemin Award (Премією д-ра Олександра Клеміна) за «notable achievement in advancement of rotary-wing aeronautics» (визначне досягнення в розвитку гвин- токрилих літальних апаратів) [2].

Історичні факти американського періоду життя всесвітньо відомого авіаконструктора не викликають сумнівів, що не можна сказати відносно 1889-1918 рр., пов'язаних з Російською імперією. Жовтневий переворот 1917 р., через викривлення та знищення частини тодішніх історичних джерел, як більшовиками, так і пересічними громадянами, послугував вільному трактуванню історії тих часів. Це стосується й років життя Сікорського у Російській імперії, що поросли міфами та легендами, які автори сучасних публіцистичних видань вміло видають за правду.

У 2004 р. вийшла з друку книга спогадів «Вне Родины. Мемуары» [3] К.Ф. Синькевича (19122005), рідного брата першої дружини І.І. Сікорського. Історико-методологічне дослідження інформації, у тому числі прихованої, що міститься у виданні [3], з урахуванням результатів наукової роботи [4], розвінчує неправдиві факти стосовно 1889-1918 рр. життя І.І. Сікорського, які останнім часом поширюються в соціумі. В роботі висвітлено основні результати цього історичного дослідження.

Перші гелікоптери

І.І. Сікорський почав свою творчу діяльність в авіабудуванні саме зі створення гелікоптерів. Зацікавившись у дитинстві гвинтокрилими літальними машинами, він вже в дванадцятирічному віці побудував першу модель, що літала. Восени 1907 р. Ігор вступив до Київського політехнічного інституту імператора Олександра ІІ (КПІ), де став одним з активних учасників секції гелікоптерів Київського гуртка повітроплавання.

Влітку 1908 р. він поїхав з батьком до Німецької імперії на шість тижнів. У цей час американський авіатор У. Райт (1867-1912), на літаку власної конструкції, проводив у Європі демонстраційні польоти, звіти та фото про які друкувались у німецьких газетах й зацікавили Ігоря. Втім, він вирішив будувати більш безпечний за літак повітроплавний апарат - гелікоптер. І вже у готельній кімнаті почав обмірковувати конструкцію гвинтокрила та зупинився на співвісній схемі з двома гвинтами, що оберталися у протилежних напрямках. Зробив ескізи майбутнього гелікоптера. Навіть, намагався розрахувати підйомну силу несучих гвинтів. Оскільки інформації з цього питання не знайшлось, І.І. Сікорський вирішив отримати необхідні дані експериментально. У найближчій лавці він купив необхідні будівельні матеріали. З тонких дерев'яних пластин зробив гвинт, закріпив його на дерев'яному валу і всю цю конструкцію встановив на пристрій, який імітував ваги, та почав вимірювати силу тяги гвинта. Примітивний тест дав і примітивну відповідь: результати показали, що гвинт може підіймати кілька сотень фунтів на одну кінську силу. Тоді І.І. Сікорський робить висновок, що роботоздатний гелікоптер реальних розмірів можна створити і з малопотужним двигуном. Після повернення додому він продовжив свої дослідження: влаштував домашню майстерню, читав все, що зустрічалося з авіації.

У грудні 1908 р. сестра Ольга дала йому гроші на поїздку до Парижа та купівлю двигуна, а також подальше вивчення авіації. На той час м. Париж було центром авіаційного світу. У лютому 1909 р. І.І. Сікорський знайомиться з французьким офіцером Ф. Фербером (1862-1909) і вступає до його авіаційної школи. Капітан Ф. Фербер був одним із послідовників першого у світі повітроплавця-дослі- дника, німецького інженера О. Лілієнталя (18481896). У 1903 р. Ф. Фербер вже випробував планер власної конструкції з двигуном «Антуанетт», потужністю 24 к.с. Більш того, у 1908 р., у Парижі вийшло з друку одне з перших у світі книжних видань з авіації, його книга «L'Aviation. Ses Debuts - Son Developpement» («Про авіацію. Її початок - її розвиток»). Заняття в основному проходили біля ангара на авіаційному полі та складалися з розмов й обговорення конструкції літаків. Ф. Фербер сприяв зустрічам І.І. Сікорського з такими відомими авіаторами як А. Фарман (1874-1958), який будував літаки, та А. Анзані (1877-1956), виробником двигунів [1].

Зазначимо, що Ф. Фербер намагався відмовити І.І. Сікорського від гвинтокрилого задуму та наголошував на більш можливій побудові літака. Та і сам І.І. Сікорський це розумів, бо був знайомий з працями відомого науковця й винахідника пропелера С.К. Джевецького (1843-1938), який вважав, що проблема створення гелікоптера «знаходиться між двома, протилежними один одному, умовами, між якими немає місця для практичного вирішення задачі» [5, с. 61]. Втім, 1.05.1909 р., після чотирьох місяців навчання у Парижі, він повертається до Києва з двигуном «Анзані» у 25 к.с. і з різними конструкційними матеріалами для створення гелікоптера. Зрозуміло, що всю зиму й весну занять у КПІ він не відвідував.

Автори [6] пишуть, що він привіз з собою кілька книг з авіації, деякі записи і, найголовніше, ще багато ідей. Тепер він знав дещо про аероплани, але, як і раніше, майже нічого не знав про гелікоптери. Попри все, І.І. Сікорський все-таки приступає до будування гвинтокрила. Роботи проводив на території родинної садиби у м. Київ, по вул. В. Підвальній, 15 (зараз вул. Ярославів Вал, 15). У липні 1909 р. машина вже була готова: її основою слугувала прямокутна, розчалена рояльним дротом, дерев'яна клітка без шасі. Прямо на підлозі, з одного боку встановлювався двигун «Анзані», з іншого - місце пілота. Двигун за допомогою пасової передачі та трьох конічних шестерень передавав зусилля на співвісні гвинти. Вали розміщувалися один в одному на вальницях. У верхній точці кожного вала кріпився дволопатевий несучий гвинт. Діаметр верхнього гвинта дорівнював 4,6 м, нижнього - 5 м. Гвинти оберталися в протилежних напрямках з частотою обертання 160 об/хв. Лопаті були зроблені зі сталевих трубок, обтягувалися полотном й розчалювалися рояльним дротом через кільця на валах. Кільця встановлювалися зверху та знизу кожного гвинта. Органів керування не було. Невизна- ченим залишалось і значення підйомної сили. Перші досліди не вдалися. Спочатку не крутилися гвинти, а потім, коли вони закрутилися, виникла значна вібрація. Довелося знімати лопаті та заново їх балансувати [1, 7]. Проте, і після балансування лопатей, за умови збільшення обертів, виникала вібрація.

Експериментально І.І. Сікорський встановив, що резонансна частота з'являється за 120 об/хв. Дефект усувався просто: забивав дерев'янку у внутрішній вал допоки резонансна частота досягала 175 об/хв, що було більше за значення максимальних обертів гвинтів. Втім, подальші спроби виявилися невдалими: двигун «Анзані» працював на повну потужність, але гвинтокрил не підіймався, а тільки крутився. Стало зрозумілим: машина не підійметься в повітря, крім того, керувати машиною за допомогою поверхонь у повітряному потоці від гвинтів буде важко. Конструкція та система керування літальним апаратом потребували відповідної доробки.

Тоді І.І. Сікорський вирішив будувати новий гелікоптер. Передусім знову відвідав Париж. Цього разу йому вдалося побачити справжні польоти, у тому числі історичний політ 18.10.1909 р. графа Шарля де Ламберта (1865-1944) на машині братів Райт, який злетів з аеродрому Жювісі, пролетів над містом на висоті 400 м, облетів Ейфелеву вежу й повернувся до місця старту. З Парижа І.І. Сікорський привіз два двигуни «Анзані» потужністю 25 і 15 к.с. [1].

18.11.1909 р. у м. Київ відкрилася повітроплавна виставка. На ній демонструвався перший гелікоптер І.І. Сікорського [8]. У лютому 1910 р. він почав будувати відразу і гелікоптер, і літак. Навесні 1910 р. гелікоптер № 2 було побудовано. За схемою він був подібний до попереднього: з двома несучими гвинтами, один над одним, але гвинти - трилопатеві замість дволопатевих. Лопаті мали лонжерони та нервюри й були розчалені до валів. У гелікоптері № 2 використовувався той же двигун «Анзані» потужністю 25 к.с. Випробування дали трохи кращі результати: гелікоптер міг підіймати свою власну вагу (180 кг), але надії на підйом з пілотом ще не було [1, 6]. Як бачимо, протягом 1908-1910 рр., у м. Київ, студент КПІ І.І. Сікорсь- кий розробив й побудував свої два перші гелікоптери.

Наприкінці травня 1910 р. конструктор розібрав свій другий гелікоптер. При цьому вирізав з його конструкції фрагмент квадратної форми й написав, у два рядки, на ньому: «ГЕЛИКОП - 1910.» (напис вперше введений у науковий обіг, як історичне джерело вербально-зображального типу, в роботі [4]; його вдалося прочитати при розгляданні під збільшенням фотографії реліквій І.І. Сікорського (рис. 1) [10, с. 5]). Цей талісман І.І. Сікорський, разом з іншими нагородами, проніс через усе своє життя.

«Отримавши ряд цікавих наукових даних, я припинив ці досліди [над гелікоптером - Л.П. ], переставив двигун на побудований на той час легкий аероплан і 3 червня 1910 року вперше підійнявся на ньому в повітря» [9, с. 56].

Підсумовуючи сказане про ранні гвинтокрилі розробки І.І. Сікорського, зазначимо, що гелікоптер № 2 став першим в Україні гвинтокрилом, який зміг відірватися від землі. Крім того, гелікоптери І.І. Сікорського, 1909-1910 рр. створення, стали першими у світі гвинтокрилими літальними апаратами співвісної схеми, для яких були проведені натурні випробування. Всі ці роботи І.І. Сікорський проводив в Україні, у м. Київ, на території родинної садиби, по вул. В. Підвальній, 15. Факт територіальної прив'язки перших гвинтокрилих розробок І.І. Сікорського до м. Київ висвітлювався і раніше, у численних наукових публікаціях, як-то [11-13]. Втім, авторам сучасних публіцистичних видань це не стає на заваді. Вони пишуть, що «після півроку будівництва і декількох місяців випробувань [у Парижі - Л.П.] гелікоптера, який міг підіймати власну вагу, але не пілота, Сікорський повернувся до Києва з двома моторами потужністю 25 і 15 кінських сил та ідеєю побудови аероплана» [14].

Рис. 1. Реліквії І.І. Сікорського. На прямокутній пластині є напис: «ГЕЛИКОП - 1910.» [10].

Перший шлюб

Існує обмаль публікацій, де пишеться про особисте життя І.І. Сікорського. Сам авіаконструктор у своїх мемуарах [9], написаних у 1920 р., торкається лише подій, пов'язаних зі своєю творчістю. Внучата племінниця авіаконструктора О.Й. Погребисська у статті «О семье И.А. Сикорского» [15] наводить шлюбні зв'язки всіх дітей І.О. Сікорського, крім Ігоря. Це питання вона порушує тільки, коли пише, хто з родини Івана Олексійовича залишився проживати в домі Сікорських у 1922 р., а саме: «... і дочка Ігоря Івановича Тетяна, яка перебувала під опікою сестер, в основному Ольги Іванівни».

Російський біограф І.І. Сікорського В.Р. Міхеєв у книзі «Неизвестный Сикорский. «Бог» вертолетов» згадує про першу дружину авіаконструктора кількома рядками: «... квітня 1917 р. ... у Києві ... увагу Ігорю Івановичу приділяли його двоюрідні племінниці - 17-річні красуні Ольга Синкевич та Ірина і Людмила Шиман- ські. ... Ігор Іванович закохався в Ольгу, та, звісно, відповіла йому палкою взаємністю. Молоді вимагали у батьків негайного благословення. Під час вінчання загорілася від свічки фата. Її загасили швидко, але у багатьох промайнула думка - не до добра» [16, с. 194].

Автор раніше виданих художньо-документальних матеріалів, капітан першого рангу А. Гри- гор'єв, який довгий час займався дослідженнями в галузі історії флоту та морської авіації, оповідаючи про переїзд до І.І. Сікорського у США членів його родини, пише: «У 1922 р. до Ігоря Івановича приїхали дві його сестри з його маленькою донькою Тетяною, його дружина Ольга Федорівна, померла від іспанки у Києві» [17, с. 63].

В англомовному виданні [1, с. 86], де наводиться біографія І.І. Сікорського, згадується про його перший короткий шлюб тільки у зв'язку з іменем доньки Тетяни, яку привезли у США його сестри: «... Tania, his infant daughter born of shortlived marriage (... Тетяна, неповнолітня дочка від недовговічного шлюбу)».

Але повернемося до спогадів К.Ф. Синькевича, свідка подій навколо першого шлюбу І.І. Сікорсь- кого. У своїх мемуарах [3], коли він пише про свою сестру, О.Ф. Синькевич, то обов'язково додає «бідолашна Ольга». Крім того, дати вінчання І.І. Сікорського з О.Ф. Синькевич та народження їхньої доньки Тетяни, за спогадами К.Ф. Синьке- вича, відрізняються від наведених у [1, 16].

Відтак, з метою отримання правдивої інформації відносно першого одруження І.І. Сікорського, на засадах ретроспективного й історико-генетич- ного методів, було здійснене послідовне проникнення у минуле, яке дозволило виявити причинно- наслідкові зв'язки тогочасних історичних подій та інтерпретувати конкретний зміст епізодів столітньої давності. А властивий історико-компа- ративному методу, проведеного історичного дослідження, критицизм допоміг розшифрувати приховану інформацію, що була закладена у джерелі особистого походження, яким є видання [3].

Відомо [18], що у червні 1914 р., прилетівши до Києва з С.-Петербурга на літаку «Ілля Муромець», І.І. Сікорський влаштовував демонстраційні польоти для вузького кола фахівців та членів своєї родини. Під час першого польоту, 20.06.1914 р., І.І. Сікорський бере свою сестру Ольгу та чоловіка старшої сестри А.Г. Сікорського. Крім них на борту були льотчики Прусіс, Лавров, два механіки та віце-голова Київського товариства повітроплавання М.М. Марков. Наступного дня І.І. Сікорський в польоти бере головним чином військових льотчиків. Серед них, зокрема, був відомий П.М. Нестеров (1887-1914) [19]. 22.06.1914 р. він виконав три польоти, в першому з яких брали участь дві жінки: «... госпожи М.Н. и О.Ф. Синьке- вичъ» [20].

З урахуванням родових зв'язків Сікорських [1, 15, 21] приходимо до висновку, що 22.06.1914 р. на літаку І.І. Сікорського перебували дружина його двоюрідного брата Ф.М. Синькевича, Марія Миколаївна, з донькою Ольгою. На користь верифікації зробленого висновку свідчила ще інформація про родовід відомої поетеси й перекладача В.О. Синкевич, 1926 р.н., у якої бабуся, з боку батька, при народженні мала прізвище Сікорська. Дід В.О. Синкевич був священиком [22]. Тобто батько В.О. Синкевич Олексій і Федір Синькевич були рідними братами, а їхня мати Марія Олексіївна (в дівоцтві - Сікорська) була рідною тіткою авіаконструктора І.І. Сікорського.

Але повернемося до 22.06.1914 р. Саме тоді І.І. Сікорський звернув увагу на свою двоюрідну племінницю О.Ф. Синькевич, як на жінку (І.І. Сікорському було двадцять п'ять років, а Ользі - лише п'ятнадцять). Про враження, яке справив на Ольгу І.І. Сікорський, у формі військового льотчика, нічого й гадати - її очі, мабуть, сяяли від захвату. Це було перше, таке романтичне, побачення майбутнього подружжя І.І. Сікорського та О.Ф. Синькевич. Батьків Ольги та Ігоря, священика Ф.М. Синь- кевича (1878-1946) [23] і лікаря І.О. Сікорського (1842-1919), поєднували не тільки найтісніші родинні стосунки (перший був племінником другого), але й активна суспільно-політична діяльність - обидва були відомими у м. Київ монархістами. І вони ніяк не могли підтримувати близьких відносин між своїми дітьми, Ольгою та Ігорем.

Рис. 2. Новгород-Сіверський, близько 1913 р. Другий зліва - І.І. Сікорський, перша зліва - його кохана жінка. Крайній справа - вітчизняний винахідник гвинтокрила поздовжньої схеми М.І. Сорокін [4].

Радості від реєстрації шлюбу ні у наречених (не було глибокого почуття, що їх поєднувало б), ні в їхніх родинах (через близькі родинні стосунки молодих) не було. Ольга, навіть, не розуміла, що з нею відбувається. Про це К.Ф. Синькевич згадує так: «Що стосується Олі, мама розповідала: коли за нею прислали карету їхати на вінчання з Ігорем, вона стала на підніжку екіпажа, затрималася на секунду, кинулася назад до ганку, схопила мене на руки, поцілувала і лише тоді сіла в карету. Мені тоді, в 1915 році, було три роки» [3, с. 142].

Після одруження О.Ф. Синькевич не поїхала жити до чоловіка. У ті часи І.І. Сікорський працював завідувачем авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу у м. С.- Петербург і «до Києва приїжджав зрідка» [3, с. 21]. що змусило родини Синькевичів і Сікорських якнайшвидше вінчати своїх дітей.

Як пише К.Ф. Синькевич, «Ігор Іванович і Оля вінчалися у 1915 році. З огляду на те, що мій батько та Ігор Іванович - двоюрідні брати, а Оля з Ігорем таким чином були досить близькими родичами, на шлюб довелося просити дозволу вищих церковних властей» [3, с. 21].

Треба сказати, що І.І. Сікорський не був обділений увагою жінок. Так, вербальне історичне джерело, подане істориком-краєзнавцем м. Новго- род-Сіверський, С.К. Уваровою, містить таку інформацію: у 1911-1914 рр. І.І. Сікорський часто приїздив до нашого міста на побачення з коханою жінкою (рис. 2), яка раніше працювала у Лікувально-Педагогічному інституті для розумово- відсталих і нервових дітей [24, с. 16], організованому батьком Ігоря, І.О. Сікорським, у власному будинку по вул. В. Підвальній, 15, м. Київ.

Жила Ольга то у Сікорських, по вул. В. Підвальній, 15, то у рідному домі, по вул. Д'яківській, 8 [3, с. 20]. Щоб якось облаштувати та полегшити життя дружини з немовлям на час своєї відсутності, «незабаром після одруження Ігор Іванович придбав під Києвом маєток, що називався, як і розташоване поруч село, Гаврилівкою. Це було, ймовірно, у 1916 чи 1917 році» [3, с. 22].

Відчуття провини за зіпсоване життя Ользі (у 1914 р. вона була ще дитиною) довго не покидало І.І. Сікорського і з виїздом за межі Російської імперії, у березні 1918 р., він намагався забути все, що пов'язане з одруженням на О.Ф. Синькевич, як страшний сон. Тільки цим можна пояснити завісу таємничості, яка існувала донедавна над історією його першого шлюбу. Можливо, у І.І. Сікорського і були якісь почуття до своєї молодої дружини. Натомість, Ольга невдовзі зрозуміла, що помилилася - вона не кохала чоловіка, а десь на підсвідомому рівні, навіть, відчувала огиду до нього. Тому, коли вона зустріла своє кохання, то не залишила дитину від І.І. Сікорського у новій сім'ї, а віддала її під опіку О.І. Сікорської, сестри Ігоря Івановича.

До речі, «друга дружина, Єлизавета Олексіївна, й чути не хотіла прізвище Синькевич. Вона настільки ревнувала І.І. до минулого, що на догоду норовливій дружині йому довелося відмовити своїй дочці Тані у відвідинах: ні сам він не приходив до неї, ні її не приймав у себе [вже у США, після того, як до нього 22.02.1923 р. приїхали сестри Ольга, з його донькою Тетяною, та Олена, зі своїми дітьми Дмитром і Галиною - Л.П ]. Дивно, адже ніхто з Синькевичів не просив у «багатого родича» грошей у борг і не становив жодної загрози його сімейному щастю. Та й бідолашна Оля вже давно була покійницею ...» [3, с. 21].

Другим чоловіком О.Ф. Синькевич, якого вона дійсно покохала, став лікар Микола Ковалевський, член Російської комуністичної партії (більшовиків). Восени 1922 р. вони проживали у селі неподалік від м. Могилів-Подільський на Дністрі [3, с. 25]. Від Ковалевського О.Ф. Сікорська народила ще трьох доньок: Леніну, 1922 р.н.; Марію,

1924 р.н.; Олену, 1925 р.н. Померла О.Ф. Сікорська у 1929 р. від туберкульозу у м. Луганськ [3, с. 143]. І.І. Сікорський вступив у другий шлюб 27.01.1924 р., з Елізабет Семіон, росіянкою за походженням. Вінчання відбулося у Російському кафедральному соборі м. Нью-Йорк (США) [1, с. 96]. Вже, коли закінчувалося дослідження проблемних питань навколо першого шлюбу І.І. Сікорського, у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Київ було виявлено документ - запис у Метричній книзі на 1915 р., за номером 16 від 6 листопада, такого змісту: «сын Действительного Статского советника, Доктора Медицины из Дворян Игорь Иванович Сикорский, православного вероисповедания, первым браком (графа «Звание, имя, отчество, фамилия и вероисповедание жениха, и которым браком») - 26 (графа «Лета жениха») - Дочь священника Ольга Федоровна Синькевич, православного вероисповедания, первым браком (графа «Звание, имя, отчество, фамилия и вероисповедание невесты, и которым браком») - 16 (графа «Лета невесты») - Протоирей Михаил Алабовский с диаконом Константином Бутвиненко (графа «Кто совершал таинство») - Коллежский советник Николай Николаевич Синькевич и Статский советник Николай Николаевич Барановский. По невесте: Коллежский советник, врач Андрей Григорьевич Сикорский и Киевский городской врач Лев Антонович Сикорский (графа «Кто были поручители») - священник Ф. Синькевич. Диакон К. Бутвиненко (інформація про тих, хто зробив запис у Метричній книзі)» (рис. 3) [25].

Гаврилівка

Панський маєток, який придбав у 1916 р. І.І. Сікорський, розташовувався, за спогадами К.Ф. Синькевича, майже на 1000 десятинах землі. Великий двоповерховий будинок, побудований за всіма правилами архітектури дачних будівель ХІХ ст., прикрашався з парадного входу білими колонами. За будинком був фруктовий сад, далі тягнувся старовинний парк, за ним - сосновий ліс. Праворуч містилися садибні будівлі: флігель для гостей, подвір'я для скотини; ліворуч - конюшні та майстерні. Діти обох родин, Сікорських і Синькевичів, приїжджали до Гаврилівки під час літніх канікул відпочивати. «Бариня» (О.Ф. Синькевич) встигала і дітей доглядати, й пильнувати селян, які працювали по господарству [3, с. 22-23].

Після Жовтневого перевороту 1917 р. в Україні селяни почали грабувати й нищити панські маєтки [26]. Не минуло це і с. Гаврилівка. Йшов серпень 1918 р. «Рішуча Оля не гаяла часу. Покликавши хлопців, вона схопила на руки маленьку дворічну Таню і всі ми кинулися через задній ганок у сад, із саду - в парк, потім побігли по гаю за парком й вийшли у сосновий ліс. Тільки тут зупинилися, щоб перевести подих. Однак відпочивати не можна було: з садиби доносилися ледь чутні крики бунтівників» [3, с. 24]. Потім стало відомо, що селяни спустили воду в ставку й підпалили садибу: будинок і всі присадибні будівлі.

Село Гаврилівка і зараз існує в Україні. Розташоване воно за 40 км від районного центру, м. Вишгород, Київської обл. За згадкою старожилів села прізвище останнього пана, дійсно, було Сікорський. Втім, місцеві жителі пов'язують його з батьком І.І. Сікорського, Іваном Олексійовичем.

Рис. 3. Запис про перший шлюб І.І. Сікорського у Метричній книзі на 1915 р. [25].

сікорський літальний гвинтокрилий

Таким чином, проведене дослідження відносно встановлення місця проживання першої дружини І.І. Сікорського, О.Ф. Синькевич, спочатку самої, потім з дитиною, вказує на неправдивість інформації, що міститься в останніх російських виданнях, якою намагаються нівелювати українські корені всесвітньо відомого авіаконструктора. І використовують у якості ще одного чинника, щоб ще більше пов'язати життя І.І. Сікорського з Росією, ніж Україною. Так, автори [14, 28], переписуючи один в одного, стверджують: «Після оформлення розлучення Сікорський з будинку під Петербургом, який побудував для сім'ї, переїхав на квартиру».

Висновки

В результаті проведеного дослідження вдалося: Реконструювати психологію спілкування І.І. Сікорського з його першою дружиною, О.Ф. Синькевич, у 1914-1918 рр., яка пояснює існуюче інформаційне замовчування навколо подій, пов'язаних з цим шлюбом.

1. Довести, що І.І. Сікорський вінчався з О.Ф. Синькевич 6.11.1915 р., а їхня донька Тетяна народилася у 1916 р., а не у 1918 р., як досі вважається.

2. Показати, що такі факти життя І.І. Сікорсь- кого як, буцімто, складання й випробування ним гелікоптерів у 1909-1910 рр. відбувалося у Парижі та його перша сім'я (дружина О.Ф.Синькевич і донька Таня) проживали у спеціально побудованій садибі під Петроградом (С.-Петербургом), які останнім часом поширюються в літературі, є неправдивими.

Список літератури

1. Delear Frank J. Igor Sykorsky: His Three Careers in Aviation / Frank J. Delear. - New York: DODD, MEAD & COMPANY, 1976. - 290 p.

2. American Helicopter Society: Prizes & Awards [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cirs.net/prix/ awards.

3. Синькевич К. Ф. Вне Родины: Мемуары / К. Ф. Синькевич. - М.: Воскресенье; Рыбинск: Изд-во ОАО «Рыбинский Дом печати», 2004. - 484 с.

4. Перелигіна Л. С. Рання історія створення гвинтокрилів в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.07 / Перелигіна Любов Сергіївна; МОН України, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». - К., 2014. - 254 с.

5. Джевецкій С. К. Теорія воздушныхъ винтовъ и способъ их вьічисленія / С. К. Джевецкій. - К.: Тип. Р.К. Лубковскаго, 1910. - 65 с.

6. Катышев Г. И. Авиаконструктор Игорь Иванович Сикорский: 1889-1972 / Г. И. Катышев, В. Р. Михеев. - М.: Наука, 1989. - 176 с.

7. Кіевская мысль. - 1909. - № 44. - С. 328.

8. Выставка по воздухоплаванію въ Киевк // Библіотека воздухоплаванія. - 1909. - № 1. - С. 7576.

9. Сикорский И. И. Воздушный путь / И. И. Сикорский - М.: Русский путь; N.-Y.: YMCA Press, 1998. - 189 c.

10. Pember Harry. Sykorsky Aircraft: Pioneers of Vertical Flight / Harry Pember. - Stratford, Connecticut: Sikorsky Historical Archives, Inc., 2005. - 113 p.

11. Юрьев Б. Н. Избранные труды: в 2 т. / Б. Н. Юрьев - М.: Изд-во АН СССР, 1961 - Т. 1: Воздушные винты. Вертолеты. - 551 с.

12. Изаксон А. М. Советское вертолетострое- ние / А. М. Изаксон. - М.: Машиностроение, 1981. - 295 с.

13. Михеев В. Вертолеты дореволюционной России / В. Михеев. - М.: Изд-во МАИ, 1992. - 224 с.

14. Человек с винтом. Как Игорь Сикорский вертолет изобретал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.maximonline.ru.

15. Погребысская Е. И. О семье И.А. Сикорского / Е. И. Погребысская // І.І. Сікорський: матеріали наукових читань з циклу «Видатні конструктори України». - Київ: ЕКМО, 2005. - С. 7681.

16. Михеев В. Неизвестный Сикорский. «Бог» вертолетов / В. Михеев. - М.: Яуза: Эксмо, 2010. - 448 с.

17. Григорьев А. Б. Меж двух стихий. Очерки о конструкторах / А. Б. Григорьев. - М.: Машиностроение, 1992. - 256 с.

18. Юевлянинъ. - 1914. - Пятница 20-го іюня, № 168.

19. Юевлянинъ.- 1914. - Суббота 21-го іюня, № 169.

20. Юевлянинъ. - 1914. - Воскресенье 22-го іюня, № 170.

21. Скржинская Л. И. Генеалогическое древо рода Сикорских [Схема] / Л. И. Скржинская. - Фонд Державного політехнічного музею при КПІ ім. Ігоря Сікорського, Сікорський, Нд-5004.

22. Синкевич В. Время случайности и судьбы / В. Синкевич // Континент. - 2005. - № 126. - С. 276294.

23. Кальченко Т. Пастырь-патриот. Протоирей

Федор Николаевич Синькевич (1878-1946) /

Т. Кальченко // Воинство святого Георгия: Жизнеописания русских монархистов начала ХХ века / Сост. и ред. А. Д. Степанов, А. А. Иванов. - СПб.: Царское Дело, 2006. - С. 606-621.

24. Губко О. Т. Іван Олексійович Сікорський як учений і експерт у справі Бейліса / О. Т. Губко. - К.: Світогляд, 2009. - 115 с.

25. Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 127, оп. 1080, спр. 398, арк. 58 зв.-59.

26. Верстюк В. Революційна влада і суспільство: механізми взаємовпливу / В. Верстюк // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. Збірник наукових статей / Гол. ред. В.Ф. Верстюк. - К.: Інститут історії України НАН України, 2012. - С. 5-43.

27. Гаврилівська ЗОШ І-ІІІ ступенів - Історія села [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. gavrilovka. at.ua/index/istorij a_sela/0-23.

28. Вайлов А. М. Российские гении авиации первой половины ХХ века / А. М. Вайлов. - М.: Алгоритм, 2017. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru