Демографічні процеси в містах Ізмаїльської області УРСР у повоєнний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Демографічні процеси в містах Ізмаїльської області УРСР у повоєнний період

Олексій Ільїн; Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Проаналізовано показники динаміки чисельності населення УРСР Ізмаїльської області розкрито особливості природного й механічного руху населення, а також його статевовікової структури. На основі аналізу матеріалів поточної статистики смертності, народжуваності та міграцій встановлено, що чисельність міського населення Ізмаїльської області зростала швидкими темпами, а природний рух населення характеризувався високими показниками народжуваності та смертності за винятком голоду 1946-1947 рр. З'ясовано, що внаслідок високої народжуваності значними були темпи абсолютного приросту населення, в результаті чого міському населенню Ізмаїльської області була притаманна прогресивна вікова структура, при цьому статевовікова структура міського населення характеризувалася значною перевагою жінок у всіх вікових групах.

Розкрито, що головними причинами смертності виступали екзогенні причини, зокрема інфекційні хвороби та виснаження внаслідок голоду. Встановлено, що міграційні процеси носили організований характер, при цьому головними формами механічного руху населення були трудові мобілізації, організований набір робітників, прибуття за путівками до області спеціалістів, призов до шкіл ФЗО та ремісничих училищ, призов до армії, виїзд молоді на навчання до великих міст, направлення до області значної кількості некваліфікованих робітників тощо.

Ключові слова: Ізмаїльська область, повоєнний період, міське населення, демографічні процеси.

Abstract

Demographic processes in the cities of the Izmail region of the Ukrainian SSR in the post-war period

Oleksii Ilin, Izmail State University of Humanities

Key words: Izmail region, post-war period, urban population, demographic processes.

населення мобілізація смертність міграційний

Актуальність теми

Радянізація Південної Бессарабії призвела до значних змін у житті населення регіону, адже почалася інтеграція краю в загальносоюзний соціальний простір. Радянські перетворення зумовили суттєві зміни в політичній, культурній, релігійній та соціальній сферах життя суспільства, разом з тим певного впливу зазнали й демографічні процеси. Демографічна політика влади була невід'ємною частиною розбудови радянського ладу та в більшій мірі виявилася в організованих міграціях. Так, розбудова радянського ладу здійснювалася направленими до області номенклатурними кадрами, спеціалістами й робітниками. На механічні процеси значно впливала мобілізація до армії та промисловості, а також голод 1946-1947 рр. З урахуванням того, що демографічні процеси, які відбувалися в містах Ізмаїльської області, залишаються недостатньо вивченими, тема є актуальною та важливою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Студіювання етнічних і демографічних процесів, що здійснювалися в Ізмаїльській області у повоєнний період, у радянські часи були обмежені та ідеологізовані. Такі теми, як вплив голоду на динаміку чисельності населення, етнічні трансформації, механічний рух населення, або взагалі не ставали предметом наукового дослідження, або вивчалися обмежено. Негативно відбивалося на вивченні демографічних процесів і творення радянського міфу про Другу світову війну, внаслідок чого влада намагалася применшити людські та матеріальні втрати СРСР. Окрім цього, ускладнювало дослідження демографічних процесів звуження джерельної бази через втаємничення низки архівних джерел.

Об'єктивний аналіз демографічних процесів став можливим лише в умовах незалежної України. О.М. Гладун акцентував увагу на епідеміологічному переході, під час якого відбувається зниження смертності від екзогенних факторів, наприклад, голоду та епідемічних захворювань, натомість збільшується смертність від причин ендогенного характеру, наприклад, хвороб системи кровообігу та новоутворень. Дослідник відзначав, що у першій половині ХХ ст. низка демографічних катастроф гальмували і спотворювали нормальну еволюцію епідеміологічного переходу в Україні.

Прискорена модернізація структури причин смертності почалася з кінця 1940-х років, а основними факторами стали поступове покращення добробуту, матеріальних і соціальних умов, зокрема, підвищення рівня санітарно-гігієнічної культури та медичного обслуговування населення (Гладун, 2018: 32, 41-43). У колективній монографії «Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів» увага була зосереджена на компенсаційному зростанні народжуваності, починаючи з 1949 р. («Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів», 2008: 76-77). Автори монографії «Смертність населення України у трудоактивному віці» відзначали неухильне зниження смертності на всіх ділянках вікового профілю в Україні впродовж 1948-1964 рр. (Лібанова, 2007: 47).

Значна увага науковців була приділена дослідженню демографічних процесів у повоєнний період у Західній Україні, особливо - депортаціям. Так, Й.Е. Надольський стверджував, що метою депортацій була швидка інкорпорація Західної України у радянське суспільство (Надольський, 2008: 253-258). Міграційна політика влади, як вказував В.В. Жупник, мала на меті придушення національно-визвольного руху та адаптацію населення до звичної моделі радянського управління (Жупник, 2013: 303-311). Ю.М. Сорока зазначав, що міграційні процеси були спричинені більшою мірою ідеологічними й політичними мотивами «викачування та перерозподілу місцевої людності» (Сорока, 2007: 60-63). На думку Ю.В. Крамара, метою депортацій було прагнення тоталітарних режимів до створення мононаціональних держав, встановлення нових державних кордонів, а також придушення українського національно-визвольного руху (Крамар, 2011: 117-118). Досліджуючи демографічні зміни на Закарпатті, В.В. Міщанин дійшов висновку, що переселяли переважно молодь, позбавляючись таким чином потенційних супротивників комуністичного режиму. З економічної точки зору переселенська політика в краї мала вирішити дві постійні проблеми селянства: малоземелля та бідність (Міщанин, 2018). Таким чином, міграції в Західній Україні та Закарпатті у післявоєнний період мали організований характер, були спрямовані на очищення краю від небажаного для радянської влади населення, зміну його соціальної та етнічної структури. Крім того, дослідники в цілому відзначають неповноту джерельної бази.

Динаміка природного руху населення в містах Ізмаїльської області ще не була предметом наукової уваги. Вченими був зроблений значний крок у вивченні механічного руху населення, зокрема, в дослідженні мобілізацій на трудовий фронт, репресій, депортацій, проте загалом в області, а не в окремих містах краю. Вплив голоду на чисельність населення та динаміку демографічних процесів у болгарських селах аналізував Ю.М. Тельпис (Тельпис, 2000: 12-16). Міграційні процеси в сільській місцевості, зокрема переселення колгоспників, розглядали О.М. Лебеденко та А.К. Тичина (Лебеденко, Тичина, 2002: 177). Збірка документів «НКВС-МВС СРСР у боротьбі з бандитизмом і збройним націоналістичним підпіллям на Західній Україні, в Західній Білорусії і Прибалтиці (1939-1956)» містить матеріали, що розкривають операції з виселення куркулів у 1948 р. із Західної України, Західної Білорусії, Балтійських країн загалом та з Ізмаїльської області - зокрема (Владимирцев, Кокурин: 2008).

Мета статті полягає в аналізі динаміки природного та механічного руху міського населення Ізмаїльської області в повоєнний період, виявленні головних чинників зміни кількості населення, визначенні впливу голоду, депортацій та мобілізацій на чисельність і структуру населення.

Виклад основного матеріалу

Основними джерелами дослідження є документи Статистичного управління Ізмаїльської області, які зберігаються в Комунальній установі «Ізмаїльський архів» (далі - КУІА) та Державному архіві Одеської області (далі - ДАОО). Ці документи були створені одним фондоутворювачів, проте в радянські часи були поділені на відкриту та секретну частини. Згодом справи, які зберігалися з грифом «таємно», було передано до ДАОО. Зазначимо, що справи колишньої секретної та несекретної частин аналогічні за змістом. Вивчення демографічних процесів в області ускладнює обмеженість джерельної бази. Так, у повоєнний період не було проведено перепису населення, який є одним з головних джерел у з'ясуванні структури населення та встановленні його точної чисельності (Рыбаковский, 2005: 25).

У матеріалах поточної статистики наявні значні лакуни, коли за окремі роки відсутня статистична інформація. У фондах Обласного статистичного управління Ізмаїльської області майже повністю відсутні дані після 1950 р. Слід також зазначити, що в документах Статистичного управління області містяться значні фактичні помилки. Наприклад, у розрахунку населення за 1940 р. двічі було враховано населення м. Вилкове (КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 864: 1). В деяких документах до міського населення були зараховані мешканці селища міського типу Серпневе Тарутинського району (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 20: 6), тоді як у досліджуваний період лише 6 населених пунктів мали статус міст: Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Кілія, Болград, Рені й Вилкове (КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 932). Певні помилки існують і в поточному підрахунку жителів. Так, оцінка чисельності населення відбувалася через підрахунок загальної кількості виборців на виборних дільницях. Проте військовослужбовців, які голосували на закритих виборчих дільницях, не було додано до загальної кількості населення (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 11: 56).

Природний рух мешканців оцінювався за матеріалами органів реєстрації актів громадянського стану (далі - РАГС). Для визначення механічного руху населення використовувалися матеріали МВС, адже кожна особа, яка приїжджала або виїжджала з міст області, повинна була прописатися. Матеріали МВС оброблялися та підраховувалися Обласним статистичним управлінням. Враховуючи неповноту джерельної бази, неможливо було застосувати низку демографічних методів, зокрема аналіз демографічних показників у розрізі умовних та реальних поколінь, а також за віковими когортами. Однак з метою вивчення природного руху населення були застосовані стандартизовані коефіцієнти аналізу народжуваності та смертності.

Після відновлення області почалося швидке зростання чисельності міського населення, цьому сприяло повернення до міст городян, які в період війни виїхали до сільської місцевості. Наприклад, до м. Вилкове мешканці поверталися впродовж усього року (КУІА. Ф. Р-445. Оп. 1. Спр. 38: 34). Загалом через окупацію чисельність населення надто скоротилася. Так, 28 серпня 1944 р., через 2 дні після відновлення області, секретар Ізмаїльського обкому КП(б)У В. Горба доповідав М.С. Хрущову, що в містах та районних центрах залишилася незначна кількість мешканців, а у Білгород-Дністровському - не більше 2 тис. осіб (ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 46: 11-12). Лише за два місяці, з 1 листопада 1944 р. до 1 січня 1945 р., населення м. Ізмаїл збільшилося з 16 358 осіб до 21 598 осіб, м. Білгород-Дністровський - з 7 726 до 10 416, м. Кілія - з 8 919 до 16 304 (КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 864: 47). У наступному році чисельність міського населення зросла на 26,4%.

Значний вплив на подальшу динаміку чисельності населення мав голод 1946-1947 рр. Упродовж цих років суттєво зменшилася кількість сільських мешканців, при цьому міське населення за 1946 р. збільшилося майже на 14%, проте вже у 1947 р. воно знову зменшилося й станом на 1 січня 1948 р. було меншим, ніж 1 січня 1946 р., на 1 939 осіб. Абсолютне збільшення кількості як сільських, так і міських мешканців почалося у 1948 р.

Одним із напрямів демографічних змін була швидка урбанізація краю та підвищення питомої ваги міського населення. Так, якщо в 1945 р. його питома вага складала 15%, то в 1950 р. - 21% (див. Таблицю 1). Збільшення питомої ваги міського населення відбулося частково й через скорочення чисельності сільських мешканців. За період 1945-1950 рр. сільське населення скоротилося на 55 641 осіб (або на 16,7%), при цьому міське населення за цей період зросло на 27,5%.

Таблиця 1. Динаміка чисельності населення Ізмаїльської області

Джерело: КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 864, арк. 1; КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 910, арк. 2; ДАОО, ф. Р-7729, оп. 1, спр. 20, арк. 6.

Вікова структура міського населення в цей період була прогресивною, що відповідає першому та частково другому етапам демографічного переходу. Так, у 1946 р. чисельність вікової групи молодших 18 років становила 34 737 осіб (або 37,45%), чисельність вікової групи від 18 до 65 років - 53 476 осіб (або 57,65%), чисельність населення старше 65 років - 4 539 осіб (або 4,89%). Враховуючи значні мобілізації дорослого населення, питома вага вікової групи молодше 18 років могла бути більшою. Такому типу вікової структури населення відповідає традиційний тип його відтворення: висока народжуваність; висока смертність, особливо у молодших вікових групах; мала середня очікувана тривалість життя при народженні; повільне зростання чисельності населення та молоде населення (Гладун, 2018: 20-22).

Динамка природного приросту міського населення в повоєнний період характеризувалася вкрай високими показниками смертності, народжуваності та шлюбності (див. Таблицю 2) за винятком періоду 1946-1947 рр. Так, у 1945 р. народжуваність складала 31,1%о (31 народження на 1000 осіб), 1946 р. - 34,1%о, 1947 р. - 24,9%o, 1948 р. - 30,4%o та 1949 р. - 33,8%o. Загалом в Україні в 1941-1950 рр. на 1000 осіб приходилося 21,9 народжень, а в 1951-1960 рр. - 21,3 народжень (Гладун, 2018: 66).

Зазначимо, що, починаючи з 30-х рр., у СРСР були заборонені аборти, проте важко оцінити реальний вплив цієї заборони на рівень народжуваності. За звинуваченням у кримінальних абортах до суду та військового трибуналу упродовж 1945-1952 р. всього було передано 364 особи (ДАОО, ф. Р-7716, оп. 1, спр. 124, арк. 1-25).

Таблиця 2. Абсолютні показники природного руху міського населення Ізмаїльської області

Джерело: ДАОО, ф. Р-7729, оп. 1, спр. 2, арк. 22; ДАОО, ф. Р-7729, оп. 1, спр. 9, арк. 115; ДАОО, ф. Р-7729, оп. 1, спр. 11, арк. 5; ДАОО, ф. Р-7729, оп. 1, спр. 20, арк. 4; КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 921, арк. 32.

Після відновлення Ізмаїльської області простежується тенденція до поступового зниження смертності, єдиним винятком став 1947 р., що було пов'язано з голодом. Якщо в 1945 р. загальний коефіцієнт смертності міського населення був досить високим - 34,6%, то вже у наступному році він знизився до 22,3%, в 1947 р. підскочив до 59,6%, після цього смертність знову почала знижуватися: 1948 р. - 17,1%, 1949 р. - 12,3%. Загалом в Україні середньорічна чисельність померлих за період 1941-1950 рр. складала 35,1 смертей на 1000 осіб, а в 1951-1960 рр. - 8,2 смертей на 1000 осіб (Гладун, 2018: 39).

Структура смертності у повоєнний період відповідала другому етапу епідеміологічного переходу, тобто головними причинами смертності були екзогенні фактори - інфекційні хвороби й голод. Так, усього в 1945 р. у містах померло 2 541 особа, від висипного тифу - 383 особи (або 15,07%), від туберкульозу органів дихання - 194 особи (або 7,63%) (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 2: 74-75). В 1946 р. усього в містах померло 2 067 осіб, від туберкульозу органів дихання - 169 осіб (або 8,18%), від токсичної диспепсії - 108 осіб (або 5,22%) (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 9: 154-155).

У наступному році головним фактором смертності стало виснаження внаслідок голоду. Зауважимо, що в медичних документах для позначення сукупності хвороб, які були викликані примусовим голодуванням, використовувався шифр «Ф-11». Так, хворих у цілому по області за Ф-11 у вересні 1946 р. було 1 210 осіб, жовтні - 2 984 особи, листопаді - 3 678 осіб, грудні - 5 511 осіб, січні 1947 р. - 6 156 осіб, лютому - 19 798 осіб, березні - 21 409 осіб, квітні - 5 867 осіб, травні - 1 769 осіб (ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 46. Спр. 2322: 44). За матеріалами РАГС, від хвороб, пов'язаних з голодуванням (виснаження, дистрофія, коліт, авітаміноз, ентероколіт), в Ізмаїлі з березня 1946 р. по грудень 1947 р. загинуло 414 осіб (АВІМР. Ф. 312. Оп. 1. Спр. 23: 1-31).

Після закінчення голоду в структурі смертності населення Ізмаїльської області продовжували домінувати екзогенні фактори, тобто інфекційні хвороби. У 1951 р. в області від крупозного запалення легень померло 727 осіб, від хвороб серця - 578 осіб, від туберкульозу органів дихання - 565 осіб. У 1952 р. від крупозного запалення легень померло 842 особи, від туберкульозу органів дихання - 621 особа, від хвороб серця - 512 осіб (ДАОО. Ф. Р-7746. Оп. 1. Спр. 70: 3).

Необхідно зазначити, що влада доклала певних зусиль з метою покращення епідеміологічної ситуації в області, проте вона продовжувала залишатися складною. В 1945 р. в області всього було 206 лікарів, 1948 р. - 464 лікарі, 1952 р. - 588 лікарів. Зросла також кількість лікарняних закладів стаціонарної допомоги: в 1945 р. в області діяло 52 лікарняних заклади стаціонарної допомоги, 1948 р. - 76, 1952 р. - 110 (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 17: 44). До того ж почалася масова вакцинація населення.

Отже, після відновлення області відбувалося поступове зменшення смертності та зростання народжуваності, внаслідок чого виникла позитивна динаміка природного приросту. Так, упродовж першого кварталу 1945 р. - третього кварталу 1946 р. підвищувалася абсолютна кількість народжень, проте, починаючи з четвертого кварталу 1946 р., вона поступово почала зменшуватися та станом на четвертий квартал 1947 р. скоротилася майже у 2 рази. Повільне збільшення народжуваності спостерігається лише у четвертому кварталі 1947 р. Увесь повоєнний період простежується тенденція до поступового скорочення смертності, за винятком періоду голоду. Так, смертність скорочувалася упродовж першого кварталу 1945 р. - другого кварталу 1946 р., наступні чотири квартали кількість померлих швидкими темпами зростала. Скорочуватися смертність почала лише у другому кварталі 1947 р., проте лише у третьому кварталі 1948 р. вона стає нижчою за ті показники, які були до початку голоду. Показники природного приросту підвищувалися упродовж першого кварталу 1945 р. - третього кварталу 1946 р. У період голоду, тобто впродовж 1947 р., природний приріст населення був від'ємним, а з першого кварталу 1948 р. він знову став позитивним та почав поступово підвищуватися.

Статевовікова структура міського населення була деформована подіями, пов'язаними з механічним рухом населення: призовом до армії та мобілізаціями на трудовий фронт. Так, унаслідок значних мобілізацій 1946 р. у містах проживало 34 311 жінок та 23 704 чоловіки, тобто питома вага жінок становила 59,1%, а чоловіків - 40,9%, на 1000 жінок приходилося 690 чоловіків. При цьому у віковій групі від 20 до 24 років питома вага чоловіків становила 32%, а у віковій групі від 25 до 29 років - 36,8%, у більш старших групах питома вага чоловіків складала від 42% до 46% за винятком вікової групи 60-64 років - 39,8%.

Рис. 1. Абсолютний приріст міського населення Ізмаїльської області за кварталами

Така диспропорція виникла внаслідок Другої світової війни та була характерною для статевовікової структури населення України. Так, станом на 1946 р. на кожні 100 жінок у віковій групі 18-29 років приходилося лише 36,4 чоловіка; у віковій групі 30-39 років - 52,2 чоловіка; у віковій групі 40-49 років - 60,7 чоловіка (Перковський, 1990: 18). Крім того, спостерігалося значне зменшення чисельності чоловіків та жінок 1916-1917 років народження, віком 29-30 років. Чисельність чоловіків 1915 року народження становила 646 осіб, 1916 - 299 осіб, 1917 - 370 осіб, 1918 - 617 осіб, кількість жінок відповідно становила 816, 624, 631 й 1 055 осіб. На статевовікову структуру вплинув також й призов до армії. Чисельність кількість 18 років (1928 р. н.) складала всього 121 особу; чисельність чоловіків 19 років становила 323 особи, жінок 18 років - 124 особи, 19 років - 983 особи.

Рис. 2. Статево-вікова структура міського населення Ізмаїльської області (старше 18 років, 1946 р.)

Джерело: КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 876, арк. 3.

Окрім природного приросту, значний вплив на структуру та чисельність населення в цей період мав його механічний рух (див. Таблицю 3). Найбільш інтенсивними міграції до області були у перші три роки після її відновлення. В 1945 р. механічний приріст міського населення склав 19 621, при цьому природний приріст був від'ємний. У 1946 р. механічний приріст міських мешканців майже в 12 разів перевищив природний, що пояснюється намаганням селян знайти у містах харчі та врятуватися від голоду. В наступному році як механічний, так і природний приріст міського населення були від'ємними, проте механічний приріст був нижчим від природного майже в 3 рази. В 1948 р. механічний приріст населення перевищував абсолютний на 11%, а в 1949 р. він населення знову став від'ємним.

Слід відзначити, що архівні джерела дозволяють лише частково простежити динаміку механічного руху населення. Наприклад, за 1947 р. наявні дані лише за перше півріччя. Так, у цей період до міст Ізмаїльської області прибуло 6 278 осіб, а вибуло - 5 532 особи (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 14: 31).

Таблиця 3. Абсолютні показники міграції міського населення

Джерело: КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 909, арк. 3; КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 921, арк. 31; КУІА, ф. Р-424, оп. 1, спр. 955, арк. 3-9; ДАОО, ф. Р-7729, оп. 1, спр. 9, арк. 193, 194-194об.

У цілому, механічний рух населення у повоєнний період контролювався владою. Держава організувала масові мобілізації до армії та промисловості, призови до шкіл ФЗО та ремісничих училищ, направлення до області спеціалістів та радянсько-партійних діячів. Варто також відзначити, що жодний із цих видів міграцій не може розглядатися тільки як зовнішній або внутрішній відносно Ізмаїльської області, адже міграційні потоки носили й зворотний характер.

З кінця серпня 1944 р. до середини 1945 р. одними із головних факторів механічного руху населення були мобілізації до армії та промислові підприємства (див. Таблицю 4).

Після закінчення війни влада від мобілізацій перейшла до організованого набору робочої сили (ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 11: 23).

Таблиця 4. Кількість мобілізованих з Ізмаїльської області у 1944-1945 рр.

Джерело: ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1781, арк. 2; ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1780, арк. 2

Всього з Ізмаїльської області в промисловість у порядку організованого набору робітників було спрямовано за межі області в 1946 р. 812 осіб, 1947 р. - 2 619 осіб, упродовж 1948-1950 рр. організований набір робочих не проводився (ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 46: 1; ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 56: 1-2). У 1947 р. в Ізмаїльській області почалася демобілізація. Всього в області станом на 18 січня 1947 р. було працевлаштоване 2 868 демобілізованих, зокрема на підприємствах союзного та республіканського значення - 1 169 осіб, у місцевих організаціях - 1 699 осіб (ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 13: 1).

Значною була кількість направлених до області спеціалістів. Додатково потреба у фахівцях викликалася тим, що напередодні відновлення області більша частина румунської адміністрації, заможних осіб, лікарів та вчителів виїхали з Південної Бессарабії до Румунії (ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 46: 11-12). Всього станом на 1 липня 1946 р. до області було спрямовано 4 028 спеціалістів; за друге півріччя 1944 р. - 2 076, за перше півріччя 1945 р. - 546, за друге півріччя 1945 р. - 797, за перше півріччя 1946 р. - 609 осіб. Найбільша кількість фахівців була направлена від Міністерства просвіти УРСР - 1 395 осіб, наступною за чисельністю була група, до якої належали лікарі, наукові співробітники, фармацевти й середні медпрацівники, - всього 458 осіб, до сільського господарства було відправлено 458 спеціалістів, Міністерство харчової промисловості направило 173 осіб, Міністерство зв'язку - 119 осіб (ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 75. Спр. 94: 1-38). На роботу до Радянського Дунайського державного пароплавства станом на 20 жовтня 1944 р. з Одеси прибуло 356 осіб (капітани, штурмани, старшини барж, матроси та інші), 190 осіб було прийнято із суднами (Ануфриев, 1970: 11-12).

Значний вплив на міграції населення в 1946 р. мала посуха 1945-1946 рр. Прибуття людей до області було незначним, а центром міграції став Ізмаїл, куди найчастіше приїжджали направлені на роботу. Так, з 23 477 осіб, які приїхали до області в 1946 р., до Ізмаїла приїхало 9 491 особа або 40,4%. Проте значна кількість приїжджих потім залишали місто та виїжджали в села у зв'язку з економічними чинниками - нестача квартир та досить високі ціни на продукти. Так, з 9 209 осіб, які виїхали з області у 1946 р., 4 323 (46,9%) вибули з Ізмаїла. В доповідній записці зазначалося, що еміграція з області посилилася в літньо-осінній період, коли було встановлено, що внаслідок посухи в області буде поганий врожай (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 9: 189). У 1947 р. із сільської місцевості у зв'язку з неврожаєм виїхала значна кількість населення, яке в 1948 р., в основному, повернулося назад (ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 20: 7).

Після завершення мобілізацій та голоду міграції зумовлювалися наступними чинниками: приїзд до області робітників на будівельні роботи, виїзд на навчання, призов до шкіл ФЗО, передислокація військових частин та військовослужбовців із сім'ями та депортації (КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. спр. 955: 3-9). Наприклад, у 1948 р. з Ізмаїльської області станом на 6 листопада було мобілізовано до шкіл ФЗО на базі підприємств та будівництв 550 призовників 1928 року народження, а зараховано (в Сталінській області) - 497 осіб (ЦДАВО. ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 33: 26). Міграції робітників включали, наприклад, прибуття робітників до Дунайського радянського пароплавства. Як доповідав секретар Обкому КП(б)У В. Горба 3 листопада 1944 р. народному комісаріату морського флоту П.П. Ширшову, 23 жовтня до Ізмаїла прибуло 500 осіб з метою роботи на суднах пароплавства, й додатково очікувалося прибуття ще 1000 осіб. Їх становище було важким: вони не мали теплого одягу, змінної білизни, частина була застуджена та мала воші (ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 47: 20а). Багато робочих прибуло до області у зв'язку із початком будівництва в 1952 р. у Кілії кенафного заводу, а в Ізмаїлі - плодоовочевого комбінату. Іноді причиною міграцій ставали адміністративні рішення органів влади, наприклад, у 1952 р. з Одеси до Ізмаїла був переведений фізико-математичний факультет, з яким приїхало 320 студентів (КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 955: 3-9).

Окремим напрямом механічного руху населення було виселення куркулів. Воно здійснювалося згідно з постановою Ради Міністрів СРСР № 3785-1538с від 6 вересня 1948 р. Станом на 1948 р. у містах знаходилося 236 сімей заможних власників, разом із членами їх сімей - 787 осіб: Рені - 28 сімей, 46 осіб, Болграді - 50 сімей, 125 осіб, Білгород-Дністровському - 28 сімей, 59 осіб, Кілії - 66 сімей, 164 особи, Ізмаїлі - 64 сімей, 155 осіб (ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 864: 89-93, 118-125, 180-184, 214-225, 303312), а у Вилковому - 2 сім'ї, 7 осіб (ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 863: 40). В подальшому їх було виселено з області. Всього Ізмаїльську область змусили залишити 250 сімей, або 1 094 особи, із них: 342 чоловіки, 405 жінок, 347 осіб молодше 16 років (Владимирцев, Кокурин, 2008: 369-371, 392-393). Також з області виселяли поляків: з Тарутинського району - 1 438 осіб, Арцизького району - 330 осіб, Бородинського району - 866 осіб, Ізмаїла - 4 особи (ДАОО. Ф. Р-7746. Оп. 1. Спр. 11: 38-38зв).

Висновки

Міське населення Південної Бессарабії у повоєнний період знаходилося на другому етапі демографічного переходу, про що свідчить висока народжуваність, значні темпи природного приросту населення, прогресивний тип вікової структури та переважання екзогенних причин смертності. На статевовікову структуру населення вплинули такі демографічні катастрофи першої половин ХХ ст., як Перша і Друга світові війни та пов'язані з ними мобілізації чоловічого населення. Міграції у 1945-1946 рр. були спричинені поверненням до міст значної кількості населення із сіл, а також формуванням кадрового потенціалу інтелігенції та номенклатури за рахунок направлених до області спеціалістів. На механічний рух населення значно вплинув голод 1946-1947 рр., а на статевовікову структуру населення - організовані мобілізації чоловічого населення на трудовий фронт і до армії.

Джерела та література

1. Архівний відділ Ізмаїльської міської ради. Ф. 312. Документи та матеріали про Голодомор 1932-1933, 1946-1947 років. Оп. 1. Спр. 23. Список загиблих від голоду 1946-1947 роках у місті Ізмаїлі Одеської області, складений з відомостей відділу РАЦС. 30 арк.

2. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). Ф. П-4980. Ізмаїльський обком компартії України. Оп. 1. Спр. 46. Звіт, доповідна записка обкому КП(б)У в ЦК КП(б)У про виконану роботу за період з 22.08 по 20.09.1944 року. 15 арк.

3. ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 47. Листування обкому партії з ЦК КП(б)У, наркоматами, парторганами інших областей з питань організаційно-партійної та ідеологічної роботи; відновлення промислових підприємств, транспорту, стану сільського господарства, укомплектування кадрами партійних і радянських працівників. 55 арк.

4. ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 863. Довідка обкому про наявність куркульських господарств, список куркулів, торговців, колишніх підприємців і осіб, що існували на нетрудові доходи за районами області (1-й том). 70 арк.

5. ДАОО. Ф. П-4980. Оп. 1. Спр. 864. Список куркулів, торговців, колишніх підприємців і осіб, що існували на нетрудові доходи за районами області (2 й том). 312 арк.

6. ДАОО. Ф. Р-7716. Ізмаїльська обласна прокуратура. Оп. 1. Спр. 124. Оперативні статистичний звіти Прокуратури області за 1945-1952 рр. 30 арк.

7. ДАОО. Ф. Р-7729. Статистичне управління при уповноваженому держплану СРСР по Ізмаїльській області. Оп. 1. Спр. 2. Зведені звіти і відомості про природний рух населення області за 1945 рік; інструкція ЦСУ СРСР по річній розробці актів цивільного стану. 80 арк.

8. ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 9. Зведені звіти і відомості про чисельність, віковий і статевий склад населення, про природний рух населення області за 1946-1947 роки. 226 арк.

9. ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 11. Відомості про природний рух населення області за 1947-1948 роки. 293 арк.

10. ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 14. Місячні відомості про природний рух населення області за 1947 рік. 94 арк.

11. Section Historical Sciences. Issue 50

12. ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 17. Довідки про розвиток народного господарства і культури області за 1948-1952 рік; звіти про дороги республіканського значення, про наявність міського усуспільненого фонду за 1953 рік. 67 арк.

13. ДАОО. Ф. Р-7729. Оп. 1. Спр. 20. Відомості про кількість народжених і померлих за причинами смерті, у віковому і статевому складі сільського населення по області за 1948 рік. 45 арк.

14. ДАОО. Ф. Р-7746. Виконавчий комітет Ізмаїльської обласної ради депутатів трудящих (облвиконком). Оп. 1. Спр. 11. Інструктивна вказівка переселенського управління при РМ РРФСР про супроводі переселенців і протоколи засідання комісії при облвиконкомі по переміщенню осіб польської і єврейської національності. Списки осіб, затверджених до переселення до Польщі. 106 арк.

15. ДАОО. Ф. Р-7746. Оп. 1. Спр. 70 Доповідна записка про природний рух населення області за 1950-1951 рр. 4 арк.

16. Комунальна установі «Ізмаїльський архів» (далі - КУІА). Ф. Р-424. Статистичне управління Ізмаїльської області (облстат). Оп. 1. Спр. 864. арк. Довідки про чисельність, природний рух і національний склад міського та сільського населення в районах області орієнтовно на 1 липня 1941 року і за 1944 рік. 61 арк.

17. КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 876. Зведена відомість і відомість за містами і районами області про кількість виборців за статтю та віком. 18 арк.

18. КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 909. Довідки про чисельність і природний рух населення у містах та районах області за 1948 рік. 7 арк.

19. КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 910. Довідки про чисельність населення за районами області. 2 арк.

20. КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 921. Одночасні звіти про віковий і статевий склад сільського населення за районами області за 1949 рік. 33 арк.

21. КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 932. Звіт про адміністративно-територіальні зміни в області за 1951 рік. 20 арк.

22. КУІА. Ф. Р-424. Оп. 1. Спр. 955. Зведений звіт про механічний рух населення в області за 1952 рік. 29 арк.

23. КУІА. Ф. Р-445. Ізмаїльський обласний відділ народної освіти (облвно). Оп. 1. Спр. 38. Стенограма обласної наради активу працівників народної освіти області. 148 арк.

24. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО). Ф. Р-4626. Державний комітет УРСР з праці та соціальних питань (об'єднаний фонд). Оп. 2. Спр. 11. Стенограма наради завідувачів бюро з обліку і розподілу робочої сили при виконкомах обласних Рад депутатів трудящих УРСР, що відбулася 23-24 квітня 1946 року в м. Києві. 216 арк.

25. ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 13. Довідки управління про кількість робітників, спрямованих на підприємства і будівництво в порядку організованого набору і працевлаштування демобілізованих за 1946 рік. 2 арк.

26. ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 33. Довідки управління, спрямовані до Ради Міністрів УРСР і ЦК КП (б) У про хід виконання плану організованого набору робітників в УРСР за 1948 рік. 68 арк.

27. ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 46. Довідки управління про кількість осіб, спрямованих в промисловість з областей УРСР в порядку організованого набору робітників за 1946-1947 роки. 4 акр.

28. ЦДАВО. Ф. Р-4626. Оп. 2. Спр. 56. Довідки, інформації, доповідні записки обласних контор з організаційного набору робочих про виконання плану організованого набору робітників в областях УРСР за 1950 рік. 169 арк.

29. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО). Ф. 1. Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ). Оп. 23. Спр. 1780. Звіт про роботу військового відділу Ізмаїльського обкому КП(б)У за 1945 рік. 17 арк.

30. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 23. Спр. 1781. Звіт про роботу військового відділу Ізмаїльського обкому КП(б)У за 1945 рік. Звіт про роботу військового відділу Ізмаїльського обкому КП(б)У за 2-е півріччя 1945 року. 55 арк.

31. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 46. Спр. 2322. Матеріали перевірки роботи первинних парторганізацій морських портів, про роботу партійних організації, місцевих рад Ізмаїльської області та з інших питань за 1947 рік. 178 арк.

32. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 75. Спр. 94. Довідки міністерств УРСР в ЦК КП(б)У щодо кількості керівних працівників і фахівців, спрямованих в Західні області. 39 арк.

33. Ануфриев Л.А., отв. ред. ред. кол., Бачинский А.Д., сост. и др. (1970). Советское Дунайское пароходство (1944-1969 гг.): документы и материалы. Одесса: Маяк. 223 с.

34. Владимирцев Н.И., Кокурин А.И., составители. (2008). НКВД-МВД СССР в борьбе с бандитизмом и вооруженным националистическим подпольем на Западной Украине, в Западной Белоруссии и Прибалтике (1939-1956): Сборник документов. Москва. 540 с.

35. Гладун О. М. (2018). Нариси з демографічної історії України XX століття. К. 224 с.

36. Жупник В. (2013). Депортаційні процеси 1944-1953 рр. на території західних областей УРСР як засіб тоталітарного «упокорення»: історіографічний аспект. Вісник Прикарпатського університету. Історія. Вип. 23-24. С. 303-311.

37. Крамар Ю. В. (2011). Особливості депортаційно-переселенських процесів з Польщі до південних регіонів України у 1944-1947 рр. Матеріали III Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-й річниці героїчної оборони Одеси, м. Одеса, 15-16 квітня 2011 р. Одеса. С. 114-119.

38. Лебеденко О.М., Тичина А.К. (2002). Українське Подунав'я: минуле та сучасне: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Одеса: Астропринт. 206 с.

39. Лібанова Е. М., відпов. ред. (2007). Смертність населення України у трудоактивному віці: монографія. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України. 211 с.

40. Міщанин В. (2018). Радянізація Закарпаття 1944-1950 рр. Ужгород: РІК-У. 644 с.

41. Надольський Й.Е. (2008). Депортаційна політика сталінського тоталітарного режиму в західних областях України (1939-1953 рр.). Луцьк: Вежа. 258 с.

42. Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. (2008). К.: АДЕФ-Україна. 288 с.

43. Перковський A.Л., Пирожков С.І. (1990). Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. Український історичний журнал. Вип. 2. С. 15-25

44. Рыбаковский Л.Л., ред. (2005). Практическая демография. Учебное пособие для вузов: Коллективная монография. М.: ЦСП. 280 с.

45. Сорока Ю. (2007). Політичні й економічні чинники міграційних процесів у західних областях УРСР у 1944-1950-х роках. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Історія. Вип. 91-93. С. 60-63.

46. Тельпис Ю.М. (2000). Голод 1946-1947 годов в Придунайском крае. Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Вип. 8. С. 12-16.

Размещено на Allbest.ru