Правові засади створення та функціонування Народного комісаріату праці УСРР у 1920-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАРОДНОГО КОМІСАРІАТУ ПРАЦІ УСРР У 1920-Х РОКАХ

Дудченко О.С., кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри політології, права та філософії

Ніжинського державного університету

імені Миколи Гоголя

Анотація

народний комісаріат праця радянський

Стаття присвячена аналізові правових засад створення та функціонування Народного комісаріату праці Української Соціалістичної Радянської Республіки в 1920-х роках. На основі нормативно-правових актів УСРР та архівних матеріалів досліджено особливості створення, організаційну структуру та повноваження Народного комісаріату праці радянської України в 1920-х роках. Розкрито поняття «народний комісаріат». Зазначено, що правові засади створення та функціонування Народного комісаріату праці радянської України в 1920-х роках закріплювалися Конституцією Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919 р., Конституцією Української Соціалістичної Радянської Республіки в редакції 1925 р., Конституцією СРСР 1924 року (щодо поділу на загальносоюзні та республіканські) та Конституцією Української Соціалістичної Радянської Республіки 1929 р., Загальним положенням про народні комісаріати СРСР від 12 листопада 1923 р. та Загальним положенням про народні комісаріати УСРР від 12 жовтня 1924 р., а також положеннями про Народний комісаріат праці УСРР. Проаналізовано особливості формування його кількісного та персонального складу. Досліджено трансформацію організаційної структури та проаналізовано повноваження Народного комісаріату праці УСРР відповідно до Конституції УСРР 1919 р. та Конституції УСРР 1929 р. Зокрема, очолював Народний комісаріат праці УСРР народний комісар. Для вирішення найважливіших питань, віднесених до повноважень Народного комісаріату праці УСРР, у його складі створювалася і функціонувала колегія. Повноваження та організаційна структура колегії регламентувалися положеннями про Народний комісаріат праці УсрР та положеннями про його колегію. Вказано, що Народний комісаріат праці УСРР мав повноваження центрального органу управління у сфері праці.

Ключові слова: Народний комісаріат праці Української Соціалістичної Радянської Республіки, народний комісар, колегія народного комісаріату, постанова, Рада народних комісарів УСРР, розпорядження.

Annotation

LEGAL PRINCIPLES OF CREATION AND FUNCTIONING OF THE PEOPLE'S COMMISSARIAT OF LABOR OF THE USSR IN THE 1920S

The article is devoted to the analysis of legal bases of creation and functioning of the People's Commissariat of Labor of the Ukrainian Socialist Soviet Republic in the 1920s.The peculiarities of creation, organizational structure and powers of the People's Commissariat of Labor of Soviet Ukraine in the 1920s were investigated on the basis of the normative legal acts of the USSR and archival materials. The concept of «People's Commissariat» is disclosed. It is noted that the legal foundations of the creation and functioning of the People's Commissariat of Labor of Soviet Ukraine in the 1920s were enshrined in the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic dated 1919, the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic in the wording of 1925, The Constitution of the USSR dated 1924 (concerning division into all-union and republican ones) and the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic dated 1929, the General Regulation on the People's Commissariats of the USSR of 12 November 1923, and the General Regulation on the People's Commissariats of the USSR of 12 October 1924 and the provisions on the People's Commissariat of Labor of the USSR. The peculiarities of formation of its quantitative and personal composition are analyzed. The transformation of the organizational structure was investigated and powers of the People's Commissariat of Labor of the Ukrainian SSR were analyzed in accordance with the Constitution of the Ukrainian SSR dated 1919 and the Constitution of the Ukrainian SSR dated 1929.In particular, the People's Commissar of the USSR headed the People's Commissar. In order to solve the most important issues related to powers of the People's Commissariat of Labor of the Ukrainian SSR, the Chamber was created and operated within it. Powers and organizational structure of the Chamber were regulated by the provisions on the People's Commissariat of Labor of the USSR and the provisions on its Chamber. It is noted that the People's Commissariat of Labor of the USSR had powers of the central governing body in the sphere of labor.

Key words: People's Commissariat of Labor of the Ukrainian Socialist Soviet Republic, People's Commissar, Chamber of People's Commissariat, Resolution, the Council of People's Commissars of the USSR, Ordinance.

Постановка проблеми

Народні комісаріати радянської України створювалися для керівництва окремими галузями державного управління. В енциклопедії з державного управління народний комісаріат визначається як центральний орган державного управління окремою галуззю адміністративно-політичного, військового, господарського чи соціально-культурного будівництва в СРСР і радянських республіках у 1917-1946 роках [1, с. 464-465].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Особливості створення та діяльності народних комісаріатів Української Соціалістичної Радянської Республіки в 1920-х рр. розкриваються в працях радянських дослідників Б.М. Бабія, А.Т. Васильєва, М.Г. Кириченка, Д.Т Яковенка та інших. Правові засади функціонування Народного комісаріату праці радянської України в 1920-х рр. аналізуються в працях В.Д. Гончаренка, П.П. Захарченка, В.С. Калиновського, О.В. Кузьминця, Г.В. Лаврик, Н.Р. Нижник, Т.В. Терели, В.І. Тимцуника, І.Б. Усенка та інших сучасних українських учених.

Метою статті є дослідження правових засад створення та функціонування Народного комісаріату праці Української Соціалістичної Радянської Республіки в 1920-х роках.

Виклад основного матеріалу

Конституція УСРР 1919 р. регламентувала діяльність Ради народних комісарів УСРР (далі - РНК УСРР). Основним Законом УСРР 1919 року зазначалося, що «завідування окремими галузями керування країною накладається на окремі відділи ВУЦВК, Народні Комісаріяти на чолі з Завідуючими, обраними ВЦВКР. Кількість, межі відання відділів і їх внутрішня організація усталюється ВЦВК» [2, с. 57]. Постановою ВУЦВК «Про конструювання Ради Народних Комісарів» від 14 березня 1919 р. закріплювався склад РНК УСРР та система народних комісаріатів. Зокрема, утворювалися наркомати УСРР: закордонних справ, військових справ, внутрішніх справ, праці, юстиції, фінансів, соціального забезпечення, шляхів сполучення, землеробства, Рада Народного Господарства, державного контролю, продовольства, охорони здоров'я, пошти і телеграфів, радянської пропаганди. Крім того, зазначеною постановою у разі відсутності народного комісара право вирішального голосу надавалося його заступникам [3, арк. 5]. Постановою ЦВК «Про затвердження особистого складу Ради Народних Комісарів» від 14 березня 1919 р. затверджувався персональний склад РНК УСРР [3, арк. 6] (зокрема, народним комісаром праці УСРР призначався тов. Магідов) [4, арк. 1-2]. Основними завданнями Народного комісаріату праці УСРР були розроблення і впровадження в життя «першого революційного трудового законодавства радянської влади, всебічна охорона праці на виробництві і захист інтересів працівників, проведення обліку і розподілу робочої сили, здійснення соціального страхування і забезпечення працюючих, боротьба з безробіттям» [5]. Відповідно до завдань формувався апарат наркомату:

1. Відділ взаємовідносин праці і капіталу займався розв'язанням конфліктів між робітниками і підприємствами.

2. Відділ ринку праці керував роботою біржі праці, обліком і розподілом робочої сили.

3. Відділ соціального страхування і забезпечення проводив у життя законодавство з цих питань.

4. Відділ охорони праці проводив обстеження промислових підприємств, здійснював нагляд за поліпшенням санітарно-гігієнічних і технічних умов праці, слідкував за виконанням законодавства з охорони праці.

5. Тарифно-нормувальний відділ регулював умови праці й зарплати трудящих; при відділі діяла тарифна рада.

6. Діяльність юридичного відділу поділялась на дві функції: консультаційну і підготовки законодавчих пропозицій уряду з питань праці.

7. Інструкторський відділ займався створенням місцевих відділів - губернських, повітових і сільських відділів праці при виконкомах.

8. Управління справами координувало роботу відділів [6].

Очолював роботу Народного комісаріату праці УСРР народний комісар, два заступники та колегія. На правах дорадчого органу при Народному комісаріаті праці УСРР діяв комітет праці з представників робітничих організацій [7]. У 1919 р. відбулися деякі зміни в структурі Наркомату в бік її спрощення: скоротилась кількість підвідділів, інструкторський відділ одержав назву іногородньо-інструкторського [7].

У січні 1920 р. Народний комісаріат праці УСРР був реорганізований в Управління уповноваженого Народного комісаріату праці та соціального забезпечення РСФРР, що діяло в складі Всеукраїнського революційного комітету, а з лютого 1920 р. - при РНК УСРР. Функції соціального забезпечення трудящих у травні 1920 р. перейшли до організованого окремо Наркомату соціального забезпечення УСРР.

Варто зазначити, що у зв'язку із введенням трудової повинності в Управлінні уповноваженого Народного комісаріату праці РСФРР був створений спеціальний підвідділ мобілізації робочої сили, що взаємодіяв із Всеукраїнським комітетом загальної трудової повинності, організованим декретом ВУЦВК у 1920 р. [8].

У січні 1922 р. всі функції з охорони праці, а також соціального страхування працюючих були передані органам охорони праці [9]. Крім того, в Управлінні Уповноваженого Народного комісаріату праці РСФРР було створено відділ еміграції, що контролював прийом, розміщення емігрантів та залучення на роботу іноземних спеціалістів [10].

Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 20 вересня 1923 р. Управління Уповноваженого Народного комісаріату праці РСФРР було реорганізовано в Народний комісаріат праці УСРР [11].

Народний комісаріат праці УСРР складався з колегії та відділів: організаційно-адміністративного, охорони праці, контрольно-нормувального (тарифно-конфліктного), ринку праці, статистичного, головного управління соціального страхування. Для забезпечення жіночої робочої сили у виробництві, підвищення кваліфікації і боротьби з жіночим безробіттям при Народному комісаріаті праці УСРР у 1925 р. була створена комісія по жіночій праці.

12 листопада 1923 р. ІІІ сесією ЦВК СРСР 1-го скликання було затверджено Загальне положення про народні комісаріати СРСР, а 12 жовтня 1924 р. ВУЦВК прийняв Загальне положення про народні комісаріати УСРР. Зокрема, згідно зі ст. 19 Загального положення про народні комісаріати СРСР, затвердженого ІІІ сесією ЦВК СРСР 1-го скликання 12 листопада 1923 р., народний комісаріат очолював народний комісар, який обирався і відкликався ЦВК СРСР. Народний комісар згідно із Загальним положенням про народні комісаріати СРСР від 12 листопада 1923 р. мав право одноособово приймати рішення з усіх питань, які належали до компетенції наркомату, доводячи до відома про них колегію. Крім того, відповідно до ст. 20 Загального положення про народні комісаріати СРСР від 12 листопада 1923 р. народний комісар мав право визначати коло питань, що належали до компетенції кожного з його заступників і членів колегії [12].

Відповідно до Загального положення СРСР 1923 р. до повноважень народних комісаріатів СРСР належало: загальне керівництво діяльністю всіх підвідомчих їм установ; нагляд за ними в межах виконання законів і розпоряджень вищих органів СРСР; видання, в межах своїх повноважень, постанов, розпоряджень, інструкцій, циркулярів, наказів тощо; розроблення кошторисів і штатів народного комісаріату та подання їх на затвердження в установленому законом порядку; вирішення скарг на діяльність та розпорядження підвідомчих їм установ та осіб.

Загальне положення про народні комісаріати УСРР було прийняте 1924 р., воно в основному продублювало Загальне положення про народні комісаріати СРСР. Згідно із Загальним положенням про народні комісаріати УСРР безпосереднє керівництво окремими галузями управління в УСРР було покладено на народні комісаріати, а також РСІ та ВРНГ

Після утворення Радянського Союзу та прийняття Конституції СРСР 1924 р. були внесені зміни і до конституцій союзних республік. Зокрема, відповідні зміни в УСРР були прийняті постановою ІХ Всеукраїнського з'їзду рад «Про зміну Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки» № 302 від 10 травня 1925 р., якими закріплювалося входження УСРР до складу СРСР. Так, відповідно до зазначеного нормативно-правового акта безпосереднє керівництво окремими галузями управління УСРР здійснювали народні комісаріати УСРР на чолі з народним комісаром, що обиралися та відкликалися Всеукраїнським центральним виконавчим комітетом. Вища рада народного господарства і народні комісаріати внутрішньої торгівлі, фінансів, праці і Робітничо-Селянської інспекції УСРР підпорядковані Всеукраїнському центральному виконавчому комітету й Раді народних комісарів УСРР та «рівночасно у своїй діяльності здійснюють директиви відповідних об'єднаних народних комісаріатів Союзу РСР» [13].

У зв'язку з проведенням у 1925 р. адміністративнотериторіальної реформи при виконкомах у кожному окрузі діяли окружні інспектури праці, які керувались у своїй діяльності директивами і завданнями Народного комісаріату праці УСРР. Варто зазначити, що зазнали змін і завдання Народного комісаріату праці УСРР. Від ролі державного посередника і органу нагляду за виконанням законів про працю Народний комісаріат праці УСРР та його місцеві органи перейшли до активної участі в боротьбі за виконання промислових планів, подальшого підвищення продуктивності праці. Це вплинуло й на реформування його апарату. При Народному комісаріаті праці УСРР замість відділів були створені управління, зокрема:

1. Управління підготовки та постачання робочої сили.

2. Управління по організації та оздоровленню праці.

3. Управління зі спеціального страхування.

4. Управління економіки та планування.

5. Організаційно-адміністративне управління [5].

У 1929 р. було прийнято нову Конституцію УСРР. Основний Закон УСРР 1929 р. регламентував структуру та повноваження РНК УСРР та окремих народних комісаріатів. Змінився правовий статус Ради народних комісарів УСРР. РНК УСРР, яка відповідно до статті 7 Конституції 1919 р. належала до центральних органів влади, згідно зі статтею 38 Конституції 1929 р. визнавалась як «розпорядчий та виконавчий орган Всеукраїнського центрального виконавчого комітету», який здійснював загальне управління УСРР [14].

Конституція УСРР 1929 р. регламентувала склад Ради народних комісаріатів радянської України. Зокрема, до складу РНК УСРР входили: голова РНК УСРР, його заступники, народні комісари, а також уповноважені загальносоюзних наркоматів, що призначалися відповідно до законодавства СРСР і мали право дорадчого або ухвального голосу, відповідно до постанови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету.

Діяльність народних комісаріатів УСРР у зазначений період регламентувалася Конституцією СРСР 1924 р. (щодо поділу на загальносоюзні та республіканські), Конституцією УСРР 1929 р., Загальним положенням про народні комісаріати СРСР від 12 листопада 1923 р. та Загальним положенням про народні комісаріати УСРР від 12 жовтня 1924 р.

У 1930 р. на Україні замість округів були введені райони. На місці окружних інспектур праці було створено 503 районних і місцевих інспекцій праці. Народний комісаріат праці УСРР здійснював загальне керівництво їхньою роботою через райвиконкоми [5].

Рішенням Народного комісаріату праці УСРР від 15 лютого 1931 р. було ліквідовано управління Народного комісаріату праці УСРР та затверджена його нова структура, що передбачала сім секторів: підготовки кадрів для народного господарства; постачання робочої сили; оздоровлення умов праці; економічного планування; соціального страхування; управління кадрами; адміністративно-фінансового управління. При секретаріаті існували бюро трудового законодавства і бюро реалізації та перевірки виконання [5].

У 1930 р. біржі праці припинили своє існування, а організаційним набором робочої сили стали займатися господарські організації. У вересні 1933 р. припинили свою діяльність Народний комісаріат праці СРСР, народні комісаріати праці республік та їх місцеві органи праці, а їхні функції були передані профспілкам.

Висновки

Таким чином, створення та функціонування Народного комісаріату праці УСРР у 1920-х роках регламентувалося Конституцією УСРР 1919 р., Конституцією СРСР 1924 р., Постановою ІХ Всеукраїнського з'їзду рад «Про зміну Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки» № 302 від 10 травня 1925 р., Конституцією УСРР 1929 р., Загальним положенням про народні комісаріати СРСР від 12 листопада 1923 р., Загальним положенням про народні комісаріати УСРР від 12 жовтня 1924 р. та положеннями про Народний комісаріат праці УСРР.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук. ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. Т 3: Історія державного управління ; наук.-ред. колегія: А.М. Михненко (співголова) та ін. 2011. 788 с.

2. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність: збірник НАН України / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького ; упоряд. І.О. Кресін ; відп. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ, 2006. 310 с.

3. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 12: Постанови ВУЦВК'у про затвердження Конституції УСРР, конструювання Раднаркому УСРР, утворення народних комісаріатів, декрети про організацію наркоматів продовольства, Радянської соціалістичної інспекції, про мобілізацію робітників до Червоної Армії. 14 березня 1919 р. - серпень 1919 р. 137 арк. Арк. 5.

4. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 9: Протоколи засідань ВУЦВК'у Рад № 1-13 (копії) та матеріали до них. 14 березня 1919 р. - 06 серпня 1919 р. 49 арк. Арк. 1-2.

5. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 2623. Оп. 1.

6. Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1919. № 1.

7. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 2623. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 21-22.

8. Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1920. № 6.

9. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 2623. Оп. 2. Спр. 546. Арк. 55-56.

10. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 2623. Оп. 2. Спр. 672. Арк. 16-19.

11. Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1923. № 34.

12. История советской Конституции (в документах) 1917-1956 гг. Москва: Госюриздат, 1957. 1046 с.

13. Про зміну Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки: Постанова ІХ Всеукраїнського з'їзду рад № 302 від 10 травня 1925 р. Збірник узаконень та розпоряджень Робітниче-Селянського Уряду України. 1925. 30 липня. Ч. 47. Ст. 302. С. 517-526.

14. Збірник законів та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. 1929. 08 липня. № 14. Відділ перший. Ст. 100.

Размещено на Allbest.ru