Ампелографічні дослідження радянського періоду (ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ампелографічні дослідження радянського періоду (ХХ століття)

Малащук О.С.- кандидат економічних наук, доцент, Одеський державний аграрний університет; докторант Національної сільськогосподарської бібліотеки НААН України (Україна, Одеса)

Розглянуто особливості розвитку ампелографії на території СРСР в 20 столітті. Досліджено методики вивчення та опису сортів винограду. Вивчено роботу центрів ампелографічних досліджень на території України: Українського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова (м. Одеса) та Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства «Магарач» (м. Ялта). Проаналізовано історіографію ампелографічних напрацювань радянських вчених. Встановлено, що найкращим вираженням досягнень ампелографії радянського періоду було видання колективної праці «Ампелография СССР» (1946-1969рр.), в якій експедиційним методом виявлені сортові ресурси різних районів виноградарства СРСР, розроблена і перевірена методика опису та вивчення сортів, вивчені сорти винограду в колекціях.

Ключові слова: ампелографія, виноградарство, сорти винограду, ампелографічна колекція, ампелографічні дослідження.

Amepelographic researches of the soviet period (XX century)

Malaschuk O.S. - PhD, Associate Professor, Odessa State Agrarian University; candidate for a doctor's degree of the National Agricultural Library NAAS Ukraine (Ukraine, Odessa)

Summary: Features of the development of ampelography on the territory of USSR in the 20th century are researched. Methods of studying and describing grape varieties are explored. Works of the centers of ampelographic research on the territory of Ukraine is studied. They include studies of the Ukrainian Research Institute of Viticulture and Wine V.E.Tairova (Odessa) and the All-Union Research Institute of Winegrowing and Viticulture "Magarach" (Yalta). The historiography of ampelographic outcomes of Soviet scientists is analyzed. The best expression of the achievements of the ampelography of the Soviet period was the publication of the collective work "Ampelography of USSR" (1946-1969) in which by expeditionary method the varietal resources of different regions of the USSR viticulture were identified, the method of description and study of grapes' varieties in collections was developed and tested.

Keywords: ampelography, viticulture, grape varieties, ampelographic collection, ampelographic research.

Постановка проблеми. Врахування технологічного потенціалу сортів винограду та науково-обґрунтований їх підбір до конкретних природньо-кліматичним умов території забезпечує гаранто-ване отримання високоякісної конкурентоспроможної продукції виноградарства, підвищує ефективність агротехнічних заходів з вирощування виноградників та захист їх від хвороб і шкідників. Питання про підбір сортів винограду для тих чи інших районів у відповідності з їх спеціалізацією достатньо складне. Головне місце в цьому відведено ампелографії - науці, що уособлює в собі знання про морфологічні та агробіологічні ознаки і властивості різних за генетичним походженням сортів винограду, а також їх мінливість в залежності від екологічних умов району вирощування. В зв'язку з цим зростає інтерес науковців до систематизації наукових ампелографічних досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення ампелографії радянського періоду не було об'єктом спеціального історичного дослідження з боку українських науковців. Поряд з цим існує низка наукових праць радянських науковців, у яких окремі аспекти даної тематики були розглянуті. Серед них роботи Голодриги П.Я. [5], Лазаревського М.А. [1, 10], Негруля А.М. [1-3], Перстнева Н.Д. [15], Пеляха М.А. [13-14], Трошина Л.П. [18-19], Тимуша А.І. [7] та ін. Тому на сьогодні залишається актуальним і потребує подальшого узагальнення аналіз напрацювань в цій сфері.

Постановка завдання. Мета статті полягає у історіографічному узагальненні ампелографічних досліджень радянського періоду для вивчення розвитку виноградарства як науки на території України.

Виклад основного матеріалу. Сортовий склад винограду виноградних районів Російської імперії (Криму, Бессарабії, Закавказзя, Середньої

Азії, Дагестану) на початку 20 ст. були мало вивчені. Ці роботи активізувались після Першої світо-вої війни.

Після жовтневої соціалістичної революції ампелографія на території СРСР проводились за такими напрямками - вивчення величезних сортових багатств районів виноградарства країни. Починаючи з середини 20-30рр. 20 ст. в державі почали проводитись роботи з вивчення місцевого сортиме-нту винограду шляхом закладання колекційних ділянок. За відносно короткий проміжок часу (близько 20 років) зусиллями великої кількості наукових співробітників було вивчено і описано біля 1200 місцевих аборигенних сортів винограду.

Другим, дуже важливим напрямком ампелографії в післяреволюційний період було удоскона-лення методики вивчення та описання сортів.

Велику роботу із сортовивчення винограду проводив Болгарєв Павло Тимофійович. Його праця «Про значення квітів винограду в ампелографії» (1928р.) покладена в основу всіх ампелографі-чних описів. Особливості будови квітки стали обов'язковою ампелографічною ознакою. Крім того, тут вперше був показаний морфогенез квітки з поступовим переходом від чоловічого до герма-фродитного. На відміну від існуючих ампелографічних робіт в СРСР та за кордоном, Болгарєв дає опис не лише морфологічних ознак сортів, але і вводить агробіологічні, біохімічні і технологічні описи, які забезпечують усесторонню оцінку сорту [16, с.31-32].

Найбільш повно методика ампелографічних досліджень була розроблена Лазаревським в праці «Методика ампелографічних описів» (1936р.), де досліджено сорти виноградів Магарацької ампело- графічної колекції. Подібні роботи в СРСР до того не видавались, і кожен ампелеограф був «сам собі методистом». Поява такого керівництва гарантувало однотипність ампелографічних методів описів, обліків, спостережень і аналізів, які застосовувались.

Над методикою ампелографічних досліджень Лазаревський продовжив працювати в наступні роки, доповнюючи її і удосконалюючи. Результати цієї роботи чітко визначили методи ботанічного опису і агробіологічного вивчення винограду, тобто програму ампелографії. Вони відображені в праці «Методы ботанического описания и агробиологического изучения сортов винограда» (1946р.) [10, с.347-401]. За методикою опису сортів винограду Лазаревського описані сорти в “Ампелографії СССР”.

Для встановлення дійсних відмінностей чи близькості сортів був застосований методом порів-няльної ампелографії (М.А. Лазаревський, Я.Ф.Кац, Є.Б. Іванова та інші). Суть цього методу полягає в порівнянні двох сортів за переліком морфологічних ознак і біологічних властивостей, які найменше змінюються. Для цього за певною методикою проводиться опис кожного сорту в різних місцях його культури і потім порівнюється кожна ознака окремо. При співпаданні всіх ознак в двох порівнювальних сортів їх вважають одним сортом. В разі відмінностей за декількома несуттєвими ознаками проводиться додаткова перевірка. Для кінцевого вирішення питання, чи належать ці сорти до двох чи представляють собою варіацію одного сорту, сорти висаджують в одному місці та порівнюють на фоні однакової агротехніки в колекціях.

На основі методу порівняльної ампелографії і порівняння сортів в колекціях було виявлено ве-лику кількість синонімів. Лише в колекції «Мага- рача» було встановлено більше 100 синонімів. В результаті ампелографічного вивчення культивованих в СРСР сортів винограду були виявлені цінні місцеві та інші сорти, які вже увійшли в стандартні сортименти певних районів [1].

Розповсюдження на території СРСР великої кількості сортів винограду та поява великої кількості синонімів одного і того ж сорту, а також випадки перейменування сортів на нових місцях їх вирощування, продовжувало створювати плутанину в ампелографічних дослідженнях. Для цього з метою обліку і вивчення сортових ресурсів винограду та відповідно до наказу Наркому харчової промисловості СРСР в 1937р. було поставлено завдання - складання праці «Ампелографія СРСР». Відповідальним редактором був призначений Н.Н. Простосердов. В перші роки, рекогностувальні роботи велись досить повільно. З 1939р. була затверджена редколегія в складі 13 осіб на чолі з відповідальним редактором А.М. Фролов-Баг- реєвим, з того часу роботи зі складання «Ампело-графії СРСР» активізувались, до її складання і підготовки було залучено біля 250 осіб та була про-ведена величезна робота з інвентаризації і впорядкування сортів винограду країни [14].

Ампелографія СРСР включає опис 3070 сортів винограду, в тому числі 1775 вітчизняних і 1295 за-рубіжних; із загальної кількості описаних сортів винограду: 1445 технічних, 1232 столових і 393 універсальних (столово-технічних). Ампелографія СРСР дає розгорнуту характеристику кожного сорту у всіх районах його вирощування, причому, крім морфологічного опису, подається детальна агробіологічна і господарська характеристика сорту. Такий метод опису дозволяє виявити вимоги сортів до умов навколишнього середовища і на цій основі підійти до наукового вирішення питання про сортове районування і сортову агротехніку [1-6].

Ампелографічний опис сортів винограду проводять за схемою, розробленою колективом ампе- лографів і прийнятої в «Ампелографія СРСР». Ця методика дозволяє дати наукову об'єктивну єдину характеристику ознак сортів з врахуванням їх мінливості під впливом умов навколишнього середовища і технології вирощування.

«Ампелографія СРСР» складається з двох видань: основного 6-ти томного (1946-1956рр.) за за-гальною редакцією А.М. Фролов-Багреєва [1] та додаткового 3-х томного (1963-1969рр.) [2]. В І-му томі «Загальна ампелографія» основного видання приведені відомості про походження, кла-сифікацію, будову і функції органів винограду, механічний і хімічний склад винограду, його використання. Він включає:

- історію ампелографічних досліджень за редакцією Негруля А.М. та Каца Я.Ф.;

- сімейство Vitaceae Lindley (АтреШае КипШ) (нарис сімейства виноградних і його головних видів з їх короткою господарською характеристикою) за редакцією Негруля А.М.;

- палеонтологію виноградної лози за редакцією І.В. Палібанова;

- походження культурного винограду і його класифікацію за редакцією Негруля А.М.;

- будову виноградної лози за редакцією Баранова П.А.;

- методи ботанічного опису і агробіологічне вивчення сортів винограду за редакцією Лазаревського М.А.;

- технологічну характеристику винограду і продуктів її переробки (увологія) за редакцією Про- стосердова Н.Н.

В ІІ - VI томах приведено опис основних районованих перспективних сортів винограду СРСР:

- сорти від Авасірхва до Донзеліно (ІІ том);

- сорти від Жемчуг Саба до Лкени Чорної (ІІІ том);

- стандартні і перспективні сорти винограду (ІУ і V томи);

- сорти від Тербаш до Юмалак Білий (УІ том).

Додаткове видання включає опис мало- розповсюджених сортів винограду, характеристик основних сортів філоксеростійких підщеп і гібридів прямих виробників (ІІ і ІІІ том). Закінчується «Ампелографії СРСР» довідковим томом [3] і атласом сортів винограду [4] до всього видання праці «Ампелографія СРСР» (основного і додаткового). В 1984р. видано том «Вітчизняні сорти винограду» з описом сортів, виведених радянськими селекціонерами [5].

«Ампелографія СРСР» було відмічена Міжнародною організацією з виноградарства і вина, а саме колективу спеціалістів, які приймали участь у її розробці була присуджена спеціальна премія. В журналі цієї організації, який видавався в Парижі, в 1956р. в десяти номерах друкувались послідовно детальні реферати статей першого тому «Ампелографія СРСР», висвітлювались питання методики складання опису сортів для цього видання, приводились характеристики і вказувались райони культури в СРСР багатьох аборигенних, західноєвропейських сортів радянської селекції. В щорічнику Італійської академії виноградарства і виноробства за 1957р. (т. 9) була розміщена велика робота професора Далмасо і Інтало, в якій детально висвітлювались теоретичні питання першого тому, приводився опис місцевих сортів різних районів СРСР і сортів радянської селекції.

Значний внесок радянськими вченими був зроблений у вивчення диких форм винограду та встановлення його зв'язків з культурними сортами в різних районах виноградарства. Дослідження у цьому напрямку дозволили вченим вирішити ряд важливих питань систематики виноградної рослини взагалі та походження багатьох сортів винограду, що вирощуються у нас, зокрема. Серед радянських вчених, найбільший вклад в становлення систематики винограду зробив проф. О.М. Негруль. Його роботи присвячені класифікації сімейства ^асеае (виноградових), історії та географії культури виноградарства були опубліковані в першому томі «Ампелографії СРСР» і у багатьох інших його роботах [1, с.16-39, 45-133].

Негруль запропонував в середині еколого-гео- графічної групи європейського винограду (вид уіпііега - виноград культурний), що займає найбільший, порівняно з іншими еколого-географічними групами, ареал розповсюдження з різко відмінними ґрунтово-кліматичними умовами виділити три групи, гілки (со^аг): східну (огіепїаїк Negr.), басейна Чорного моря (ропйса Negr.) та західноєвропейську (оссШепїаІ^ Negr.). В середині першої з них проф. Негруль запропонував виділити ще дві підгрупи - caspica і antasiatica Negr., а у другій - одну підгрупу - Ьаісапіса.

В силу великого різноманіття біологічних і господарсько-технічних ознак сорти винограду ви-користовують в різних напрямках. А.М. Негруль в 1946р. запропонував класифікувати сорти вино-граду за їх використанням на наступні групи: столові (споживання в свіжому вигляді) для місцевого використання, вивезення (транспортабельні), збереження; для виробництва соків, концентратів, безалкогольних напоїв, компотів, маринадів, варення і інших кондитерських виробів); для виробництва сушеної продукції (ізюму, кишмишу, герміану, коринки, малаги); технічні для виробництва вин; сорти-підщепи: філоксеростійкі, морозостійкі, солестійкі, нематостійкі); для декоративних цілей.

Але цей поділ умовний, оскільки окремі сорти використовуються універсально [18].

Значний внесок в розвиток ампелографії радянського періоду зробив Простосердов Н.Н., який займався питаннями технологічної характеристики винограду і продуктів його переробки [1, с.401-462] та увологією (вивчення структурних компонентів грона та ягід винограду) [17].

Оскільки при визначенні сорту винограду виникають трудності із-за великої їх різноманітності, модифікаційної і фенотипічної мінливості деяких ознак (окраска пагонів і ягід, ознак листків і ін.), розпочали використовувати визначники сортів винограду, де детально описані сорти для конкретної зони. Зокрема: «Определитель сортов винограда» М.А. Лазаревського [12], виданий в 1940 та 1959р. «Определитель основних сортов винограда СРСР» П.Х. Кіскіна, виданий в 1961, 1962, 1964 та 1969рр.

Визначник М.А. Лазаревського побудований за дихотомічною системою (теза - антитеза). Він включає 128 (1940р.) і 257 (1959р.) сортів, широко розповсюджених в нашій державі. В його основу покладена оцінка ягоди, грона, морфологічні ознаки листків, пагонів, деякі біологічні особливості.

Визначник П.Х. Кіскіна побудований за полі- томічним принципом і включає 250 сортів. До цього визначника надаються перфокарти, які дозволяють класифікувати сорти за окремими групами ознак, аналізувати і систематизувати їх. Зручність останнього визначника заключається в цифровому закодуванні ознак винограду, що дозволяє точніше ідентифікувати сорти навіть при відсутності деяких ознак.

Закодувавши за ознаками всі (2801) сорти, описані в «Ампелографії СРСР» П.Х. Кіскін в значній мірі розвинув порівняльну ампелографію. Нова система відкрила великі можливості для глибокого пізнання походження, класифікації сортів, порівняння їх за певними ознаками. Відповідно до цієї системи, можна закодувати і нові сорти, внести їх в загальний каталог, що суттєво розширить знання про них. При апробації сортів для кожного району бажано мати свій каталог сортів з описом всіх ознак, що полегшить роботу апробаторів [7].

Накопичений в процесі ампелографічних робіт матеріал з вивчення культурних і дикоростучих форм винограду дозволив ближче підійти до вияснення проблеми походження культурного винограду і встановлення класифікації сортів. Більш витриманою в науковому відношенні стала і методика ампелографічних досліджень.

Велику роль у розвитку ампелографічних досліджень відіграють колекції виноградників, які представляють собою багатий фонд сортів для селекції і виробництва. В них на єдиному земельному масиві зібрані сорти місцевих (аборигенних) і завезені із різних районів СРСР і зарубіжних країн (ін- тродуковані). В колекціях постійно проводять велику науково-дослідну роботу з вивчення сортів, розробки теоретичних основ ампелографії і впорядкуванню сортового фонду. Важливу роль у цьому

відіграли Всесоюзний науково-дослідний інститут рослинництва ім. Н.І. Вавілова і його філіали. В СРСР було 20 крупних і більш 50 дрібних колекцій винограду. Найбільш відомі з них: колекція Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства «Магарач» (ВНДІВіВ «Магарач») в м. Ялта (1814р.) та унікальна колекція Українського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова (м. Одеса) [11].

Магарацька ампелографічна колекція, де зібрано біля 1800 сортів та була зразком не лише в га-лузі вивчення сортів, але і у відношенні розробки методики цього вивчення і порівняльної ампелографії. Де б в СРСР не закладалась колекція, починалась вона з того, що із Магарачу завозились сорти, а вже потім поповнювалась місцевими та нерайоно- ваними сортами.

На сортах Магарацької колекції вели дослідження і виноградарі та винороби. Серед них М.Я. Орленко, М.А. Ховренко, А.М. Фролов- Багрєєа, Н.П. Бузін, М.А. Герасімов, М.А. Лазаревський і багато інших. Значення Магарацької колекції ще більше зросла з організацією при ВНДІВіВ «Магарач» редакції «Ампелографії СРСР». Магарач став загальновизнаним центром ампелографії. Хранителями колекції її архівів і в той же час ампелографами-дослідниками стали

І.Л.Зеленін, І.Л. Міщенко, П.М. Грамотенко [19].

Зеленін І.Л. виконував низку робіт з клонової селекції достатньої кількості промислових сортів для Криму, України, Північного Кавказу і Чорноморського побережжя Кавказу. Для «Ампелографії СРСР» ним було описано більше п'ятдесяти промислових і малорозповсюджених сортів.

І.Л. Міщенко займалась вивченням і дослідженнями сортів винограду на Магарацькій ам- пелографічній колекції та паралельно на ділянках сортодослідження та сорторозмноження, розкиданих по передгірних і степових районах Криму. На плечі Міщенко, яка стала завідувачем відділу ампелографії, лягла клопітлива і дуже відповідальна робота зі збору матеріалів, редагування та підготовки до друку трьох заключних томів «Ампелографії СРСР» з описами малорозповсюджених сортів винограду і довідкового тому. Міщенко виконано 96 описів сортів в «Ампелографії СРСР». Для міжнародного ампелографічного реєстру, який видавався в Парижі, нею складено 13 детальних описів кримських сортів. Результатом багаторічної роботи із звірення сортів, встановлення їх істинних назв і синонімів Міщенко складений «Каталог сортів ампелографічної колекції ВНІІВіВ «Мага- рач» [9].

Сумісно з М.А. Лазаревським на Магарацькій ампелографічній колекціії працював Грамотенко П.М. У співавторстві з М.А. Лазаревським ним виведені сорти Десертний, Пухлякоський новий, Новочеркаський, Придонський перший. Ампелографія супроводжувала роботи з практичної селекції. Грамотенко приймав участь в завершенні видання «Ампелографії СРСР», підготовці до видання атласу «Кращі сорти винограду СРСР» з текстом на російській та французькій мовах [13].

Центром ампелографічних досліджень в радянські часи на території України був Український науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова, де була створена колекція із 1200 сортів, з них 100 сортів підщеп. Були колекції на опорних пунктах в Кам'янець-Подільську, Чернігові, Донецькій дослідній станції, Одеському та Луганськоу сільськогосподарських інститутах, Ботанічному саді Дніпропетровського університету [ 15 с. 492].

В Україні, на відміну від інших виноградних районів СРСР аборигенних сортів дуже мало. Основу сортименту становлять західноєвропейські та бессарабські сорти і гібриди - прямі виробники. Тому основна мета сортовивчення зводилась до господарсько-виробничої оцінки інтродуктивних сортів, сортів нової селекції і підщеп.

Значні роботи з ампелографії, які проводились в Українському НДІ виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова зв'язаніз іменем О.С. Комарової. Основний напрямок дослідження Комарової - сор- товивчення і сортодослідження винограду. Весною 1941р. нею була закладена ампелографічна колекція з 400 сортів, але в роки 2-ї Світової війни вона повністю загинула і всю роботу прийшлось розпочинати з початку. В новій колекції були зібрані всі стандартні сорти Радянського Союзу, тобто найбільш цінні районовані в місцевих умовах, в тому числі великий набір грузинських, середньоазіатських і західноєвропейських сортів, а також угорських сортів нової селекції - всього понад 600 сортоназв, по 100 кущів кожного сорту. Під керівництвом Комарової закладались ділянки сор- товивчення на опорному пункті під Києвом і на Донецькій дослідній станції виноградарства [7].

Серед численних наукових робіт Комарової велику увагу займають праці, присвячені виноград-ному сортименту України, його удосконаленню. Деякі з них: «Стандартні сорти винограду Україн-ської РСР» (1948р.), «Український сортимент винограду» (1953р.), «Результати сортовивчення винограду на Україні» (1962р.). А «Настільна книжка виноградаря», в якій нею написано розділ «Сорти винограду», вийшла в світ п'ятим виданням. Слід відмітити велику участь Комарової в підготовці «Ампелографії СРСР». В інституті ім. Таїрова вона керувала авторським колективом, який приймав участь у виданні цієї великої праці [13].

Вивчення сортів винограду було організовано за єдиною програмою і методикою у всіх основних природних зонах України. В результат була надана оцінка поведінки в умовах України великого набору сортів. Дослідження показали перспективність низки столових сортів угорської селекції (Королева виноградників, Матяш Янош та інші), нового сорту італійської селекції Альберто Піро- вано, а також відомих західноєвропейських сортів Альфонс Лавалле і Ройяль Віньярд. Ці сорти були включені в районований сортимент Української РСР [8].?

Завдяки вивченню технічних сортів районований сортимент УРСР був поповнений новими для республіки сортами. Це - червоні: Мерло, Матраса, Хіндогни, Піноменьє, Сапераві довго ягідний та інші; і білі - Нейбургер і Мускат Оттонель. Особливої уваги заслуговує сорт Мускат чорний ранній (Марсельський ранній), який щорічно забезпечував в умовах Одеси отримання кондиційної сировини для десертних вин високої якості [14].

Ампелографічна колекція, закладена в 1947- 1952рр., була джерелом величезного вихідного ма-теріалу для проведення схрещування при виведені нових сортів і дозволила зробити декілька узагальнень з окремих питань теорії інтродукції. Однак поява нових сортів як вітчизняної, так і зарубіжної селекції, результат глибокого вивчення сортового фонду виноградних районів СРСР, висунули задачу створення при інституті нової колекції, що і було здійснено в 1960-1962рр. Ця колекція включала уже 1000 сортів [7].

Висновки: дослідивши історіографію ампелографії радянської доби 20 століття, видно що основні результати ампелографічних досліджень цього періоду відображені в колективній капітальній праці «Ампелография СССР» (1946-1969рр.), в складанні якої приймало участь біля 300 спеціаліс-тів. Серед них: Фролов-Багреєв А.М., Лазаревський М.А., Негруль А.М., Кац Я.Ф., Болгарєв П.Т., Про- стосердов Н.Н., Грамотенко П.М., Іванова Є.Б., Комарова О.С., Кіскін П.Х. та інші. Ще одним досягненням ампелографії радянського періоду є те, що для визначення сортів винограду розпочали використовувати визначники сортів винограду з деталізованим описом сортів для конкретної зони (визначники Лазаревського та Кіскіна). Не можна не відмітити визначального впливу колекцій закладених виноградників на формування напрямів і методів ампелографічних досліджень, зокрема: колекція Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства «Магарач» та колекція Українського науково-дослідного інституту ви-ноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова.

В результаті ампелографічного вивчення культивованих в СРСР сортів винограду виявлені цінні місцеві та інтродуковані сорти, проведена робота по впорядкуванню і інвентаризації сортового складу. При вирощуванні рослин в єдиних умовах вдалось ідентифікувати і розпізнати омоніми (сорти з різними ознаками, які мають одну і ту ж назву) і синоніми (сорти з однаковими ознаками, які мають різні назви в різних регіонах).

Список використаних джерел

ампелографія виноград колективний

1. Ампелография СССР. Общая и частная ампелографія: в 6 т. / отв. ред. проф. А.М. Фролов-Баг-реев. Москва: Пищепромиздат,1946-1956.

-Т.1. Общая ампелография / сост.: П.А. Баранов, Я.Ф. Кац, М.А. Лазаревский и др., 1946. 494 с.

2.Ампелография СССР. Малораспространенные сорта винограда: в 3 т. / ред. коллегия: отв. ред. проф. А. М. Негруль и др.; Всесоюз. науч.-ис- след. ин-т виноделия и виноградарства "Магарач" Госплана УССР. Москва: Пищепромиздат, 1963 - 1966.

3.Ампеография СССР. Справочный том / ред. коллегия: отв. ред. проф. А.М. Негруль и др.; Всесоюз. науч.-исслед. ин-т виноделия и виноградарства "Магарач" Госплана УССР. Москва: Пи-щепромиздат, 1970. 488 с.

4.Ампелография СССР. Атлас лучших сортов винограда СССР. Москва: Колос, 1972. 224с.

5.Ампелография СССР. Отечественные сорта винограда / ред. коллегия: Голодрига П.Я. Москва: Легкая и пищевая промышленность, 1984. 504 с.

6.Ампелография СССР. Справочный том. Отечественные сорта винограда. Москва: Легкая и пищевая промышленность, 1984. 504с.

7.Энциклопедия виноградарства: в 3 т. Ки- шенев: Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986-1987.

8.Иванова Е.Б. Каталог сортов винограда. Кишинев: Штиинца, 1976. 310 с.

9.Каталог сортов ампелографических коллекций СССР. Ялта, 1962. 495с.

10.Лазаревский М.А. Методы ботанического описания и агробиологического изучения сортов винограда. Ампелография СССР / под ред. проф. Фролова-Багреева А.М. М.: Пищепромиздат, 1946. Т.1. С. 347-401.

11.Наумова Л.Г. Ампелографические коллекции: история и современность. Адаптивное ведение виноградарства (селекция, питомниководство, технологии возделывания, виноделие): 2004: материалы науч.-практ. конф., 19-23 апреля 2004 г. Новочеркасск, 2004. С. 49-57.

12.Определитель сортов винограда / Лазаревский М.А. [Введ. проф. А.М. Негруль]; М-во сельского хозяйства СССР. Упр. виноградарства. Все- рос. науч.-исслед. ин-т виноградарства и виноделия. Москва: изд-во и типолитогр. Изд-ва М-ва сельского хозяйства СССР, 1948. 91 с.

13.Пелях М.А. История виноградарства и виноделия Молдавии. Кишинев: Картя Молдове- няскэ, 1970.183с.

14.Пелях М.А. Справочник виноградаря. Москва: Колос, 1982. 318 с.

15.Перстнев Николай Данилович. Виноградарство. Кишинев, 2001. 614с.

16.Пономарёв В.Ф., Верновский Э.А., Трошин Л.П. Дух личности вечен: во власти винограда и вина. Воспоминания коллег и учеников о профессоре П.Т. Болгареве. Краснодар: КубГАУ, 2011. 216 с.

17.Простосердов Н.Н. Изучение винограда для определения его использования (увология). Москва: Пищепромиздат. 1963. 80 с.

18.Трошин Л.П. Ампелография и селекция винограда. Краснодар: Издательский цех «Вольные мастера», 1999. 138 с.

19.Трошин Л.П., Носульчак В.А. Краткий анализ мирового генофонда винограда и принципы формирования ампелографической коллекции России. Вино и виноград России. 1998. Специальный выпуск. С. 11-14.

Размещено на Allbest.ru