Провідні політичні партії США у XVII - наприкінці XIX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Факультет №6

Кафедра фундаментальних та юридичних дисциплін

Реферат

«Провідні політичні партії США у XVII - наприкінці XIX ст.»

Дисципліна:

«Історія держави та права зарубужніх країн»

Студентка Гаврилова В.І.

м. Харків - 2020 рік

Зміст

Вступ

1. Перша партійна система

1.1 Федералістська партія

1.2 Демократично-республіканська партія

2. Друга партійна система

2.1 Національно республіканська партія

2.2Партія Вігів

2.3 Демократична партія

3. Третя партійна система

3.1 Республіканська партія

3.2 Демократична партія

Висновок

Вступ

16 вересня 1787 року була прийнята Конституція США. У ній не було ні слова про політичні партії, яких на той момент навіть не існувало. Більш того батьки-засновники були противниками поділу суспільства на партії. Але необхідність завойовувати підтримку виборців на виборах призвела до того,що на початку 1790-х років утворилися перші політичні партіїї.

З середини ХІХ ст. для США характерна двопартійна система, коли в політиці домінують дві великі партій, регулярно змінюючи одна одну. Сучасні політологи та історики ділять розвиток двопартійної системи США на п'ять епох. Три з них ми розглянемо у моєму рефераті.

Ціллю цієї роботи є вивчення провідних політичних партій США у XVII- наприкінці XIX ст.

Завдання роботи:

1.Дізнатися які існували політичні партій США у XVII- наприкінці XIX ст, та які з них мали найбільший вплив на політику країни.

2. Дізнатися історію розвитку двопартійної системи США

3.Дізнатися, яку політику проводили партії під час свого існування.

політична партія сша

1. Перша партійна система

Перша партійна існувала с початку створення першої політичної партії США, а саме з 1789 року, і до 1828 року. У цей період виникли дві політичні партії. Федералістська та Демократично-республіканська партії стали першими політичними партія в історії Сполучених Штатах Америки.

1.1 Федералістська партія

Федералістська партія виникла у 1789 році. Її заснував Олександр Гамільтон.

Олександр Гамільтон,за часів президенства Джорджа Вашингтона, був призначений міністром фінансів. Він виступав за сильне національний уряд з обширними фінансовими повноваженнями. Починаючи з 1789 року Гамільтон починає збирати коаліцію своїх прихильників, які складалися з націоналістів, банкірів, фіскальних торговців, та торговців найбільших городів країни. Група конгресменів допомагали Гамільтону у реалізацій своїх планів, із часом розширилась до національної фракції і згодом оформилась як Федералістська партія. Найбільшу підтримку партія отримала серед бізнесменів, представників конгрегаціоналістськой та епіскопальної церкви та в штатах Нової Англії. ЇЇ представник, Джон Адамс, у 1796 році був обраний президентом США. Ставши, таким чином, першим в історії Сполучених Штатах Америки партійним президентом. Партія виступала за сильний партійний уряд, розвиток промисловості та торгівлі та створення Центрального банку. Починаючи з 1801-го року партія почала втрачати свій вплив. Це пов'язано з тим, що президентом США став Томас Джефферсон, який був представником демократично-республіканської партій, через це федералісти втратили більшість у Палаті представників та в Сенаті. До того ж, у 1810-х роках, партія не підтримала Англо-американську війну 1812-1815 років, через це вона втратила популярність та, майже,розкололася.!820-х рока Федералістська партія,фактично, припинила своє існування.

1.2 Демократично-республіканська партія

Демократично-республіканська партія була заснована у 1792 році, Томасом Джефферсоном і Джеймсом Медисоном. Її основним електоратом були фермери,та серед населення південних штатів. Партія критикувала федералістів та виступала за вимогливе дотримання Конституції, нейтралітет до європейських країн а також за розширення повноважень представників штатів. На початку своєї політичної діяльності партія, не мала великого впливу, але з обранням 3-го президента США, Томас Джефферсона, вплив і потужність партії почали рости. З часом це призвело до того, що представники партії отримали більшість у Сенаті та Палаті представників.

У 1820-х роках це призвело до то го, що Федералістська партія припинила своє існування, а демократично-республіканська до1828 безроздільно панувала на політичній арені. Це призвело до то го,що партійна дисципліна втратила свою актуальність, а республіканці розпалися на кілька фракцій.

2. Друга партійна система

Розкол у лавах Демократично-республіканської партії 1828 року поклав початок Другій партійній системі. У результаті поступового розпаду домінуючої партії виникли фракції прихильників президента Джона Квінсі Адамса та губернатора Флориди Ендрю Джексона. Перша фракція еволюціонувала в Національну республіканську партію, а прихильники Джексона утворили сучасну Демократичну партію. Друга партійна система проіснувала до 1854. Період Другої партійної системи характеризувався домінуванням демократів на політичній сцені США, лише зрідка вігам вдавалося взяти владу в свої руки. На руку демократам грала різношерстість їх суперників, які не завжди могли домовитися між собою. Так, на президентських виборах 1836 року віги висунули одразу чотирьох кандидатів. Малі партії в той період популярністю та впливом не користувалися і не могли скласти конкуренцію на виборах демократам та вігам.

2.1 Національно республіканська партія. Партія Вігів

Національно республіканська партія була заснована у 1825 році Джоном Квінсі Адамсом. Після поразки на президентських виборах у 1828 році, фактичним лідером партій став Генрі Клей. Після цього платформою для Національно республіканської партії стала Американська система Клея. Спираючись на систему Клея, діяльність партій була направлена на покращення протекціоністських тарифів,які повинні були прискорювати економічний розвиток. Також партія намагалась розвивати національну єдність та гармонію у країні. Вони ідеалізували національний інтерес і критикували «партійних» політиків які виступали за місцеві інтересе за рахунок національних. У 1831 році, партія висунула Клея на пост президента США. Однак на президентських виборах 1832 року, партія програла, що призвело до коаліції з Антимасонськой партії,члени антимасонської партії критикували діяльність масонів, вважаюючи їх корумпіруваними.Таким чином Виникла Партія Вігів.

2.2 Партія Вігів

Партія Вігів виникла у 1832 році. ЇЇ заснували Генрі Клей, Хорас Грілі і Вільям Генрі. Назва партії відсилає до прозвища американських патріотів за часів Американської революції. Електорат партії складався із представників середнього класу, консерваторів, заможних плантаторів південних штатів та представників протестантства. Під час своєї діяльності, партія відмінила введену Клеєм Американську систему. Після того,як у 1836 Другий банк США втратив свій федеральний статут, вігі виступили за створення національного банку, який міг би надавати єдину валюту, забезпечувати постійне кредитування і залучати приватних інвесторів. За допомогою високих тарифів Клей та інші віги сподівалися отримати дохід і стимулювати створення вітчизняного виробництва, тим самим звільнивши Сполучені Штати від залежності від іноземного імпорту. Також віги виступали за політику «розподілу», яка розподіляла б доходи від продажу федеральних земель штатам; потім штати могли б інвестувати ці гроші в освіту, інфраструктурні проекти та інші пріоритети. Віги підтримували внутрішні поліпшення, що фінансуються з федерального бюджету, вважаючи, що тільки федеральний уряд може побудувати транспортну систему, необхідну для об'єднання країни в комерційному і культурному плані.

Нажаль, на президентських виборах 1853 року представник партії, Унфілд Скотт, зазнав поразки і партія назавжди втратила свій вплив.

2.3 Демократична партія

Демократична партія заснована Ендрю Джексоном у 1828 році, із-за розколу у Демократично-республіканської партії, і існує по цей день. Електоратом партії були сільські жителі Півдня, плантатори, рабовласники, католики, іммігранти та населення південних штатів, так звані Діксі. Демократи 1830-х -- 1840-х років виступали за сильну виконавчу владу та проти банку Сполучених Штатів, а також за мінімізацію втручання держави в економіку та політику. Демократи виступали за збереження рабства та проти протекціонізму, не бажаючи торгових воєн з Великою Британією, найбільшим покупцем американської бавовни.

3. Третя партійна система

Третя партійна система сформувалася 1854 року після створення Республіканської партії, організованої як об'єднання противників рабства та тих, хто виражає інтереси північних штатів з їх промисловими містами та фермерами, на противагу елітарної Демократичної партії, традиційно пов'язаної з плантаторами Півдня. Республіканская партія зазвичай домінувала над демократами під час Третьої партійної системи

3.1 Республіканська партія

Республіканська партія була заснована в 1854 році, яка існує і по цей день, противниками закону Канзасу-Небраски, який допускав можливе поширення рабства на західні території. ЇЇ електоратом було міське населення північних штатів, фермери, протестантів. На Республіканському національному з'їзді 1856 року партія прийняла національну платформу, що підкреслює протидію поширенню рабства на території США. Республіканська партія вперше прийшла до влади на виборах 1860 року, написані коли вона отримала контроль над обома палатами Конгресу, а її кандидат, колишній конгресмен Авраам Лінкольн, був обраний президентом. На час виборів 1864 роки вона об'єдналася з військовими демократами, щоб висунути Лінкольна в список партії Національної спілки; Лінкольн виграв переобрання. Під керівництвом республіканського конгресу Тринадцята поправка до Конституції Сполучених Штатів, яка забороняє рабство в Сполучених Штатах, була прийнята Сенатом в 1864 році і Палатою представників в 1865 році. Програма епохи республіканської громадянської війни включала безкоштовні присадибні ферми, трансконтинентальну залізницю, субсидованих державою, національну банківську систему, великий державний борг, гранти на землю для вищої освіти, нову національну банківську систему, прибутковий податок військового часу і постійні високі тарифи для розвитку промисловості. зростання і висока заробітна плата.

До 1870-х років вони також взяли систему твердих грошей, засновану на золотому стандарті, і відбили спроби стимулювати інфляцію за допомогою безкоштовного срібла. Вони заклали основи сучасної держави загального добробуту через велику програму пенсійного забезпечення ветеранів Союзу. Питання зовнішньої політики рідко були предметом суперечок між партизанами, але на короткий час в період 1893-1904 років Республіканська партія підтримувала імперіалістичну експансію щодо Гаваїв, Філіппін і Панамського каналу.

3.2 Демократична партія

У 1854 році, розсерджені Законом Канзасу-Небраски, демократи, які виступають проти рабства, покинули партію і приєдналися до північних вігам, щоб сформувати Республіканську партію. Демократи розкололися на вибір наступника президента Джеймса Б'юкенена по північній і південній лініях, оскільки фракції партії висунули дві окремі кандидатури на пост президента на виборах 1860 року, написані на яких Республіканська партія взяла гору. Радикальні прихильники рабства Пожирачі вогню очолили страйк як на квітневому з'їзді демократів в Чарльстонской Інституті-холі, так і на червневому з'їзді в Балтіморі, коли національна партія не прийняла резолюцію, яка підтримує поширення рабства на території, навіть якщо виборці тих території не хотіли цього. Ці південні демократи висунуть рабовласницький покладений віце - президент, Джон С. Брекинридж з Кентуккі, для президента і генерал Джозефа Лейна, колишнього губернатора штату Орегона, на пост віце - президент. В Північні демократи висунуть сенатор Стівен А. Дуглас в штаті Іллінойс для президента і колишній губернатор штату Джорджія Гершель В. Джонсон на пост віце - президента, а деякі південні демократи приєдналися до Конституційного союзу партії, підтримуючи своїх кандидатів (які обидва були видні лідери вігів) Джон Белл з Теннессі для президента і політика, державного діяча і педагога Едуарда Еверетта Массачусетса для віце - президента. Цей розкол демократів привів до перемоги республіканців, і Авраам Лінкольн був обраний 16-м президентом Сполучених Штатів. Коли почалася громадянська війна в США, північні демократи розділилися на військових демократів і мирних демократів. Конфедеративний Штати Америки, чиє політичне керівництво, пам'ятаючи про сумбуру поширеного в довоєнній американській політиці і з насущне необхідністю єдності, в основному розглядати політичну партію, як ворожі благе управління і, отже, конфедерація не була ні одного, або принаймні ні з широкою організацією властиві іншим американським партіям. Більшість військових демократів приєдналися до президента-республіканцями Аврааму Лінкольну та Партії національної спілки республіканців на виборах 1864 року, на яких Ендрю Джонсон був включений в список республіканців, хоча він був демократом з Півдня. Джонсон змінив Лінкольна в 1865 році, але залишився незалежним від обох сторін.

Висновок

За весь час свого існування, у США існувало п'ять партійних систем, три з яких було розглянуто у цьому рефераті. Особливість партійної системи США, є двопартійність, тобто наявність двох великих партій, як домінують у політиці та змінюють одна одну.

Починаючи із другої та третьої партійної системи, закріпилась двопартійність між республіканцями та демократами, яка діє і по цей день.

Размещено на Allbest.ru