Історико-культурний заповідник "Трахтемирів": історія створення та проблеми організації роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-культурний заповідник «Трахтемирів»: історія створення та проблеми організації роботи

У статті досліджено передумови та історію створення державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів». Зазначено, що з Трахтемировим пов'язано багато ключових подій історії України та розгортання державотворчих процесів. Акцентовано увагу на проблемах і труднощах процесу формування заповідника як державної пам'яткоохоронної установи, висловлено стурбованість порушеннями чинного законодавства щодо збереження культурної спадщини.

Ключові слова: Трахтемирів, культурна спадщина, заповідна територія, археологічні пам'ятки, козацтво, історична свідомість, Черкащина.

Historical and cultural protection of Trahtemirs: the history of the creation and problems of the organization of work

Melnichenko V.M.,

The article examines the background and history of the creation of the State Historical and Cultural Reserve «Trakhtemiriv». It is noted that many key events in the history of Ukraine and the development of state formation processes are connected with Trakhtemirov. Characterized by a network of existing reserves in the region and the main objects of cultural heritage.

Key words: Trakhtemiriv, cultural heritage, protected area, archaeological monuments, Cossacks, historical consciousness, Cherkasy region.

Постановка проблеми

Культурна спадщина в сучасних умовах є надзвичайно важливим чинником формування історичної свідомості та патріотичних якостей громадян України. Великий потенціал духовного розвитку мають історико-культурні заповідники - осередки національно-патріотичного виховання, науково-дослідницької роботи, а також внутрішнього та міжнародного туризму. Одним із таких історичних місць, оголошених державним історико-культурним заповідником, є Трахтемирів, де зосереджена велика кількість пам'яток загальнонаціонального значення.

Однак комплекс історико-культурних пам'яток Трахтемирова залишається мало дослідженим. Не приділяється належної уваги і проблеми організації збереження, охорони та використання пам'яток цієї території. Тому розгляд історії створення та функціонування історико-культурного заповідника «Трахтемирова», окреслення гострих проблем розвитку, вбачається своєчасним та актуальним.

Аналіз досліджень і публікацій

Теми створення та становлення історико-культурних заповідників Черкащини і, зокрема заповідника «Трахтемирів», у контексті системи пам'яткоохоронної роботи в Україні та на Черкащині у своїх публікаціях торкалися В.І. Терновський [1], В.О. Горбик [2], С.З. Заремба [3], В.В. Вечерський [4], С.О. Тур [5], А.Ю. Чабан [6].

Однак, незважаючи на наявність значної кількості і тематичну різноплановість публікацій, тема історико-культурного заповідника «Трахтемирів», як і заповідників Черкащини, розроблена фрагментарно. Аналіз опублікованих праць показує, що в них лише окреслено можливі напрями дослідження цієї проблеми на Черкащині із сучасних методологічних позицій і висвітлено в загальних рисах тільки окремі її аспекти. Це не дає цілісного і об'єктивного уявлення щодо історії розвитку та сучасного стану історико-культурних заповідників Черкащини і зумовлює необхідність його комплексного дослідження.

З огляду на це метою статті визначено з'ясування передумов створення державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів» та актуальних проблем організації його роботи.

Виклад основного матеріалу

Важливою формою пам'яткоохоронної роботи на Черкащині у другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. стала організація та функціонування історико-культурних заповідників. Включаючи в себе пам'ятки різних епох та матеріальні об'єкти, пов'язані з важливими подіями української історії, вони сприяли комплексному вирішенню проблем дослідження, збереження та популяризації історико-культурної спадщини і поєднання зусиль музеїв з науковими, пам'яткоохоронними, освітньо-виховними та туристсько-екскурсійними організаціями.

Першим історико-культурним заповідником на Черкащині і взагалі в Україні є заповідник у Каневі. Його було утворено постановою Раднаркому УРСР від 20 серпня 1925 р. зі статусом державного заповідника «Могила Шевченка» на території площею в 4 десятини [7, 321-322]. Першим у 1989 р. він набув і статусу національного. Впродовж тривалого часу заповідник у Каневі був єдиним на Черкащині. Хоча необхідність створення державних історико-культурних заповідників й в інших історичних місцях області була очевидною.

Однак до 1991 р. вирішення питань про створення історико-культурних заповідників заходило в глухий кут, оскільки компартійне керівництво України, особливо в період так званої «маланчуківщини», розглядало їх як осередки націоналізму, що складав загрозу існуванню тоталітарної системи. Характерним прикладом цього є передісторія історико-культурного заповідника у Чигирині, який було утворено лише у кінці 1980-х років, коли процеси національно-культурного відродження в Україні стали незворотними, а проблема збереження історико-культурних пам'яток Черкащини набула широкого громадського резонансу і у березні 1989 р., враховуючи громадську думку, уряд УРСР своєю постановою від 7 березня створив Чигиринський державний історико-культурний заповідник [8, 14].

Свідченням уваги незалежної Української держави до національної історико- культурної спадщини, насамперед шевченківської, стало відкриття у 1992 р. державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Т.Г. Шевченка». У сферу його діяльності включені пам'ятки історії, культури та природи у селах Шевченкове, Моринці, Будище Звенигородського району, пов'язані з життям і творчістю Тараса Шевченка [9, 66-67]. Надаючи великого значення вшануванню пам'яті Т.Г. Шевченка 26 січня 2006 р. заповіднику Указом Президента України надано статус національного [10, 21].

У роки незалежності України відкрилися реальні можливості для реалізації ідеї про державну охорону та збереження культурної спадщини й в інших історичних місцях краю. Зокрема, 8 лютого 1994 р. уряд України, враховуючи історичне значення і художню цінність пам'яток історії, культури і природи міста Корсуня-Шевченківського, а також смт Стеблів, сіл Виграїв і Квітки прийняв рішення про утворення Корсунь- Шевченківського історико-культурного заповідника [9, 81].

У 1995 р. було утворено Кам'янський державний історико-культурний заповідник [11, 93]. Він забезпечує охорону та вивчення пам'яток, пов'язаних з декабристським рухом в Україні, творчістю О.С. Пушкіна та П.І. Чайковського, уродженця краю - польського композитора Кароля Шимановського, історією Кам'янщини. Мережа заповідників Черкащини у 2002 р. поповнилася державним історико-культурним заповідником «Трипільська культура», до якого увійшли археологічні пам'ятки трипільської культури ГУ-Ш тисячоліть до н.е., розташованих на території сіл Тальянки, Легедзине, Майданецьке, Веселий Кут, Глибочок, Піщана, Онопріївка Тальнівського, Косенівка, Доброводи, Аполянка Уманського та Чичиркозівка, Вільховець Звенигородського районів [12, 118].

З метою збереження, охорони та популяризації унікальних пам'яток архітектури у 2005 р. було створено перший на Черкащині історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» [13, 99]. Створення такого заповідника зумовлено наявністю значної кількості історико-архітектурних пам'яток, що збереглися в місті.

Особливе місце серед заповідних територій Черкащини посідає Трахтемирів - унікальна історична територія, відома також як «Трахтемирівський кут» (півострів), утворений вигином Дніпра. Тут зосереджена велика кількість археологічних пам'яток різних епох, серед яких скіфське городище, пам'ятки зарубинецької культури, залишки Зарубського монастиря давньоруського періоду, козацького цвинтаря і поховань періоду Другої світової війни.

Враховуючи виняткову цінність зосереджених в Трахтемирові пам'яток археології, історії, культури та природи Канівського Придніпров'я, Кабінет Міністрів України своєю постановою у 1994 р. прийняв пропозицію Черкаської облдержадміністрації, підтриману Міністерством культури та НАН України про оголошення комплексу пам'яток між селами Трахтемирів і Бучак Канівського району державним історико-культурним заповідником «Трахтемирів» [14].

Проте відразу після прийняття рішенням про утворення заповідника у його роботі виникли проблеми, зокрема відсутність коштів не давала можливості розпочати створення музейних експозицій, здійснювати елементарний благоустрій територій, навіть провести розрахунки за розроблення генерального плану новоутвореного заповідника. З цієї ж причини не вдавалося підібрати кваліфікованих працівників до штатів заповідника [15, 47-49]. Адміністрація державного заповідника змушена була тулитися у двох невеликих кімнатах у Канівському районному будинку культури, де одночасно зберігалися й речові історико-культурні пам'ятки майбутньої музейної експозиції [16, 3, 57-64].

Складна ситуація склалася навколо заповідника «Трахтемирів» у кінці 1990-х рр. Тоді, розглядаючи пропозицію Інституту археології НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії і культури про включення до складу заповідника особливо насиченої археологічними та історичними пам'ятками території вздовж Дніпра від Бучака до Канева, Черкаська облдержадміністрація розпорядженням № 334 від 8 вересня 1999 р. до заповідника віднесла лише невелику прибережну смугу між селами Бучак і Григорівка.

Інші ж, багаті на історико-культурні пам'ятки, землі рішенням Черкаської (№ 14-14 від 26 лютого 2000 р.) і Київської (№ 168/10 від 17 лютого 2000 р.) обласних рад були передані комерційній структурі з Києва - акціонерному товариству закритого типу «Аграрно-екологічне об'єднання «Трахтемирів», фундатором якого, судячи з матеріалів преси, був тодішній голова акціонерної компанії «Нафтогаз України» І. Бакай (пізніше - голова Державного управління справами). Слід зауважити, що разом із заповідними землями недержавній структурі відійшла й 81 історико-культурна пам'ятка [16, 60].

Приватні власники заповідної території з унікальними пам'ятками (козацький цвинтар, могили воїнів Другої світової війни) оголосили про створення так званого регіонального ландшафтного парку з функціями мисливського угіддя. Натомість були збудовані мисливський замок, вертолітний майданчик, корчма та інші об'єкти для організації дозвілля. При цьому було нанесено значної шкоди пам'яткам історії та природи, що мало широкий громадський резонанс і публікації в пресі [17]. До того ж, за інформацією прес-служби контрольно-ревізійного управління в Черкаській області, капітальне будівництво на території парку здійснювалося без належної проектно-кошторисної документації [16, 62].

Проте такі дії не отримали офіційної оцінки та роз'яснень влади. І лише у 2006 р. з'явилися повідомлення правоохоронних органів про повернення земель І. Бакая у державну власність [18, 2]. Однак питання землевідведення заповідних земель до цього часу не врегульовані і державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» на сьогодні контролює лише незначну їх частину й існує номінально та не має змоги здійснювати покладену на нього повноцінну роботу зі збереження історико-культурної спадщини та природи заповідної території.

Зрозуміло, що таке становище не може не турбувати громадськість. Про це, зокрема, йшла мова на Міжнародній науково-практичній конференції «Трахтемирів: історія та сучасність», що відбулася 20 вересня 2018 р. у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. На представницькому форумі гостро стояли питання створення належних умов для роботи державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів», а у прийнятій резолюції сформульовані рекомендації органам влади про скасування рішень щодо заповідних земель і повернення їх державному історико-культурному заповіднику «Трахтемирів» для здійснення покладених на нього державою функцій з охорони, збереження та популяризації історико-культурних та природних пам'яток території.

Наглошувалося на необхідності порушення клопотання про внесення усієї території Канівських гір (включно з Трахтемирівським півостровом) до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Учасники конференції та представники громадських організацій, які брали в ній участь, одностайно висловили підтримку резолюції і рішучість домагатися її виконання органами влади з тим, щоб безцінні пам'ятки історії, культури та природи Трахтемирова, нарешті були належно захищені.

Висновки

Таким чином, утворення у 1994 р. історико-культурного заповідника «Трахтемирів» мало за мету забезпечити державну охорону, збереження та використання науково-виховного потенціалу комплексу унікальних історико-культурних пам'яток різних епох загальнонаціонального значення, зосереджених у Канівському Придніпров'ї. Однак, при потуранні органів влади, більша частина заповідної території опинилася у приватній власності і використовувалася не за призначенням. Це наносило шкоду пам'яткам і природі та не давало змоги належним чином організувати роботу заповідника. Тому сьогодні проблемою державної ваги є повернення заповідних земель державному історико-культурному заповіднику «Трахтемирів» та створення належних умов для його роботи.

культурний заповідник пам'яткоохоронний

1. Терновський В.І. Сучасний стан та проблеми охорони культурної спадщини Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» / В.І. Терновський // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам'яткоохоронне законодавство України: Матеріали конференції 18-19 квітня 2002 р. - К. : Стилос, 2002. - 196 с.

2. Горбик В.О. Проблеми дослідження та збереження памяток історії та культури в Україні / В.О. Горбик // Український історичний журнал. - 2003. - № 3. - С. 141-151.

3. Заремба С.З. Нариси з історії українського пам'яткознавства / С.З. Заремба / НАН України і УТОПІК. - К. : Аратта, 2002. - 204 с.

4. Вечерський В.В. Державна політика в сфері охорони історико-культурної спадщини / В.В. Вечерський // Хроніка. - 2000. - 1998. - № 27. - 28; Вечерський В.В. Проблеми українських заповідників / В.В. Вечерський // Пам'ятки України: історія та культура. - 1996. - № 3-4. - С. 16-20.

5. Тур С.О. Нормативно-правова база регулювання діяльності заповідників культурної спадщини: сучасний стан і перспективи розвитку (на прикладі АР Крим) / С.О. Тур // Праці Центру пам'яткознавства. - 2012. - Вип. 22. - С. 16-28.

6. Чабан А.Ю. Історія Середньої Наддніпрянщини: навчальний посібник / А.Ю. Чабан. - Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С.Г., 2011. - 640 с.

7. Постанова Ради Народних Комісарів УССР «Про створення Шевченківського заповідника в м. Каневі» від 20 серпня 1925 року // Тарас Шевченко. Документи і матеріали. 1814 - 1963. - К. : Наукова думка, 1963.

8. Постанова Ради Міністрів УРСР №77 від 7 березня 1989 р. «Про оголошення комплексу пам'яток історії, культури та природи м. Чигирина, с. Суботова і урочища Холодний Яр у Черкаській області державним історико-культурним заповідником» // Збірник постанов уряду УРСР. - 1989. - № 3.

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» № 156 від 25 березня 1992 року // Українська культура в законодавчих і підзаконних актах (1991 - 1998). - Вип. 2. - К., 1999. - 222 с.

10. Указ Президента України «Про надання статусу національного державному історико-культурному заповіднику «Батьківщина Шевченка» від 26 січня 2006 р. № 74 // Урядовий кур'єр. - 2006. - 16 лютого. - С. 21.

11. Всеукраїнська спілка краєзнавців: 1990-1996 рр. Дати, події, факти // ІІ з'їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців (25 грудня 1996 р., м. Київ): Матеріали та документи. - К. : Рідний край, 1997. - 185 с.

12. Постанова Кабінету Міністрів України № 284 від 13 березня 2002 року «Про державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» в Черкаській області» // Офіційний вісник України. - 2002. - № 11.

13. Постанова Кабінету Міністрів України № 833 від 31 серпня 2005 року «Про державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» // Офіційний вісник України. - 2005. - № 35.

14. Постанова Кабінету Міністрів України № 446 від 1 липня 1994 року «Про державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» // Українська культура в законодавчих і підзаконних актах (1991-- 1998). - Вип. 2. - К., 1999. - 222 с.

15. Собченко В.К. Національна ідея і культура / В.К. Собченко // Вісник Черкаської обласної державної адміністрації «Спільна справа». - 1997. - № 2. - С. 46-47.

16. Славинський М. Ви до Трахтемирова? Навіщо? /М. Славинський //Віче. - 1 лютого. - 2007. - С. 57-64.

17. Титова О. Навіщо Ігорю Бакаю Трахтемирів? / О. Титова // Українська газета. - 2000. - №7. - С. 6.; Бойченко Н. Маєток / Н. Бойченко // Дзеркало тижня. - 2000. - № 11 (309). - С. 3.; Бойченко Н. Маєток / Н. Бойченко // Дзеркало тижня. - 2000. - № 16 (314). - С. 3.; Толочко П. Ще раз про «маєток» / П. Толочко // Дзеркало тижня. - 2000. - №16 (314). - С. 3.; Загублений світ Трахтемирова // Молодь Черкащини. - 2000. - 7 вересня. - С. 12-13.; Єременко В. Патріоти проти божевільного хазяїна Трахтемирова / В. Єременко // Молодь Черкащини. - 2003. - 13 лютого. - С. 7.

18. Міліція забрала в Бакая заповідник на Черкащині // Нова доба. - 2006. - 16 березня.

Размещено на Allbest.ru