Бюджет повітового міста як індикатор його розвитку (на прикладі Вінниці 1880-1916 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Бюджет повітового міста як індикатор його розвитку (на прикладі Вінниці 1880-1916 рр.)

Т.Р. Кароєва

У статті доведено, що бюджет міста може бути індикатором його розвитку. На прикладі Вінниці простежується динаміка поступу міського бюджету упродовж 1880-1916 рр. Аналіз змін прибуткової та видаткової його частин дозволив окреслити основні напрями розвитку населеного пункту. Головним висновком дослідження є те, що напередодні Першої світової війни Вінниця розвивалася скоріше як адміністративний, військовий, освітній, культурний центр, ніж як економічний та торгівельний.

Динаміка зростання бюджету міста вважається важливим показником темпів його розвитку, тому історики - урбаністи Правобережної України (А.О. Гуменюк [1], С.М. Єсюнін [2], О.П. Прищепа [3]) багато уваги приділяють аналізу муніципальної скарбниці, проте, не зупиняючись докладно на структурі прибуткової та витратної її частин. У цій публікації проаналізовано основні зміни у статтях річного бюджету повітового міста Вінниця у 1880 - 1916 рр. Це місто обрано об'єктом дослідження, позаяк склалася думка про феноменальний його розвиток на початку ХХ ст. без конкретизації цієї специфічності. Нижня межа хронологічного охоплення обумовлена запровадженням у 1880 р. нової системи самоврядування, законодавче закріпленої у Городовому положенні 1870 р. Верхню межу визначили революційні події 1917 р., коли стабільне господарське життя у країні припинилося. Структура статей бюджету була однаковою упродовж досліджуваного періоду, що дозволяє провести порівнювальну характеристику, тим більш рівень інфляції до 1916 р. був невисоким.

Тривалий час Вінниця була пересічним повітовим містом Російської імперії, але на початку ХХ ст. сучасники уже оцінювали його як перспективний населений пункт, який може стати новим губернським центром. Початок позитивних зсувів був закладений реформою міського самоврядування, розпочатою у 1880 р. Вона, з одного боку, стимулювала самостійність місцевих рішень щодо розвитку міста і надавала фінансові можливості для їхньої реалізації, з іншого боку, дозволяла державі переорієнтовувати грошові кошти в інші сфери діяльності. До реформи міський бюджет Вінниці зростав дуже повільно і у 1840 р. складав 4 106 руб., 1858 р. - 6 313, 1879 р. - 13 642 [4, с.316]. Запровадивши нову систему його формування, городяни у 1885 р. отримали річний бюджет у 39 775 руб., 1886 р. - 46 528, 1887 р. - 54 942 [4, с.316], тобто за короткий термін з 1879 р. бюджет зріс на 1885 р. у 2,9 рази, а на 1887 р. - 4 рази. Подібного зростання вінничани очікували майже сорок попередніх років (1840 - 1879 рр.). Треба відзначити, що запровадження Городового положення позитивно позначилося й на бюджетах інших подільських міст. За 1879 - 1885 рр. бюджет у Кам'янці- Подільському зріс у 3,8 рази, Проскурові - 4,5 рази, Брацлаві - 3,2 рази, Могилеві- Подільському - 3,2 рази [4, с.316]. Але у подальшому високі темпи системного зростання міського бюджету продемонструвала лише Вінниця. Її бюджет наприкінці 1880 -х - 1890-х роках тримався близько 50 тис. руб., зокрема, у 1895 р. - 55 908,49 [5, арк.188], 1897 р. - 56 644,5 [6, арк.6]. Якісний стрибок до 100 тис. руб. відбувся уже на початку 1900 -х років, а вже у 1909 р. був 167 290 руб. [7, с.168], 1911 р. - 206 580 [8, арк.23], далі у 1915 р. - 506 723,16 [9, арк.62], 1916 р. - 648 249,99 [9, арк.110]. На 1917 р. з урахуванням інфляції кошторис складали, розглядаючи мільйонний бюджет. Варто вказати, що інфляція воєнних років робить порівняння з 1916 та 1917 рр. некоректними.

Таблиця 1. Бюджет повітових міст Подільської губернії, 1885-1912 рр. [4; 10; 11]

За період 1885 - 1912 рр. вінницький бюджет зріс у 6,8 раз, а до 1915 р. - навіть у 12,7 разів. Наблизитися до цього зумів лише Гайсин з результатом 6,4 рази за 1885 - 1912 рр. Інші подільські міста мали набагато нижчі результати: губернський центр Кам'янець- Подільський - 3,7 рази, Летичів - 4,5 рази, Могилів-Подільський - 4,6 рази, а решта продемонструвала набагато менші показники, наприклад, Проскурів - 2,2 рази (див. Табл. № 1).

Найактивніший період зростання Вінниці припав на 1910-ті роки. Це демонструють й статистичні дані, й суб'єктивні враження городян та гостей міста, коли міський ландшафт почав стрімко змінюватися на очах людей, набуваючи найсучаснішого урбаністичного вигляду.

Загальний бюджет міста за 1911 - 1915 рр. зріс у 2,5 рази (див. Табл. № 2).

Таблиця 2. Міський бюджет Вінниці, 1911-1915 рр. Прибуткова частина

Податки були головним джерелом наповнення бюджету. Тривалий час основним податком був оціночний збір з нерухомості юридичних і фізичних осіб. Розмір збору визначався Міською думою у відсотках з чистого прибутку від нерухомого майна або його вартості. Він не міг перевищувати 10% чистого прибутку від майна або 1% його вартості. Міська дума мала сама визначати способи організації цього податку. Хоча кількість нерухомих об'єктів у місті постійно зростала, проте значення цього збору залишалося практично незмінним. Якщо у 1887 р. у Вінниці було 1 923 житлових будинків, з яких мурованих - 154, 903 флігелі, з яких мурованих - 5, а також 2 904 нежитлових, з яких мурованих - 10 [4, с.350], то у 1910 р. було 5 426 будівель, з них мурованих - 2 370 [15, с.23]. В абсолютних цифрах податок з будівель значно виріс: з 4 999 руб. (1885 р.) до 60 065 руб. (1915 р.), проте його доля у міському бюджеті практично не змінилася: 11,1% (1885 - 1887 рр.) [4, с.323-324] та 15,7% (1911 - 1915 рр.).

Важливим джерелом надходження грошей було міське майно, яке орендувалося юридичними та фізичними особами, зокрема, для сільськогосподарських робіт. Основу цього майна складала міська земля. Її кількість, упродовж досліджуваного періоду, залишалася незмінною. Міська дума мала право самостійно встановлювати розмір податку, і він постійно зростав. Якщо за 1885-1887 рр. прибуток від міської землі та оброчних статей складав у середньому щороку 24 275 руб. [4, с.323-324], або 51,6% міського бюджету, то уже у 1915 р. - 106 985 руб., або 21,1%. Значення цього податку поступово втрачалося. Місто переорієнтовувалося на інші види податків. Тим більш, що на час запровадження Городового положення 1870 р. Вінниця мала небагато землі, була лише на 4 -му місці за її кількістю серед подільських міст. Попереду були Балта (4 501 десятина), Бар (4 374), Ольгопіль (3 288), а Вінниця - 2 939 [2, с.79].

Поступово основним джерелом поповнення міського бюджету стали надходження від користування іншою міською нерухомістю, головне, об'єктами інфраструктури - муніципальними спорудами. Цей податок за 1911 - 1915 рр. зріс з 23 904,64 руб. до 279 306,8 руб., тобто у 11,7 разів. Хоча витрати на утримання міських споруд також зростали, але набагато нижчими темпами: з 22 795,04 руб. до 143 855,85 руб., тобто у 6,3 рази за той самий період. Якщо у 1911 р. місто мало чистого прибутку від міських споруд 1 109,6 руб., то уже у 1915 р. - 135 450,95 руб, іншими словами, чистий прибуток від муніципальних споруд зріс у 122 рази. Вкладаючи гроші у розвиток комунального господарства, місто отримало шанс збільшити свій бюджет. Якщо у 1911 р. доля цього податку у бюджеті складала 11,6%, то уже у 1915 р. - 55,1%.

Існувала ще одна стаття податків - це збір з торгівлі та промислів. Він охоплював податки на право виробництва та торгівлі, промислових свідоцтв, трактирного промислу. Хоча збори з торгівлі демонстрували поступове зростання (з 2 905 руб. у 1885 р. до 16 931 руб. у 1915 р., тобто у 5,8 разів), але їхня відносна частка у бюджеті зменшувалася з 7,4% (1885 р.) [4, с.323-324] до 3,3% (1915 р.). І це попри те, що з 1910 р. Вінниці, серед інших великих провідних міст імперії, було надано право попудного збору з вантажів, які вивозилися з міста залізницею [16, с.82].

Міська дума запровадила також збори з візничого промислу, з коней та екіпажів, які перебували у приватній власності, з собак, велосипедів та автомобілів. Цей вид доходів формувався за рахунок оподаткування заможних прошарків населення міста, був невеличким за обсягом і не відігравав значної ролі у структурі бюджету.

Постійною статтею доходів міста була також грошова допомога від державного казначейства. Держава частково відшкодовувала витрати, зроблені містом зі своїх коштів для утримання поліції, розквартирування військ, навчальних закладів тощо. Із зростанням міського бюджету розмір державної допомоги зменшувався, і її доля у структурі прибутків також зменшувалася. бюджет вінниця прибутковий війна

Отже, Вінницю складно назвати торговельним і промисловим містом. Напередодні революційного 1917 р. основу бюджету складали податки за користування нерухомою власністю міста та податки з нерухомості фізичних і юридичних осіб, що охоплювали 60,4% (1911), 81,1% (1913), 88,1% (1915) річного бюджету. Місто, таким чином, складно розглядати як економічний центр губернії. З огляду на структуру видатків, провідними його функціями можна визначити адміністративну, військову, освітню, культурну, рекреаційну. На виконання цих функцій місто витрачало 65,0% (1911), 77,7% (1913), 68,6% (1915) свого бюджету (див. Табл. № 3). Загальну спрямованість витрат можна охарактеризувати як створення умов для комфортного проживання у місті. Безумовно, це не було «ноу-хау» міської влади. Подібна практика відповідала тодішній ідеології розвитку міських населених пунктів. Вінницю тут вигідно вирізняли не тільки активне зростання бюджету, а і його оптимальна структура видатків. Іншими словами, представники міської влади проявили себе гарними менеджерами, облаштовуючи місто для городян, тим самим приваблюючи до нього нових приїжджих, які ставали новими платниками податків та споживачами міських послуг.

Таблиця № 3. Міський бюджет Вінниці, 1911-1915 рр. Витратна частина

У загальній структурі міських видатків привертають увагу кілька позицій.

Вінниця традиційно мало витрачала на організацію міського самоврядування - 15,7% міського бюджету у 1885 р., що було найменшим показником серед інших подільських міст [4, с. 326]. Хоча у кількісному вимірі ці видатки зростали, але їхня доля у бюджеті ставала все меншою - до 5,2% у 1915 р. Показово, що хоча за кількістю населення Міська управа мала складатися з 4 осіб, ще у 1890-х роках гласні заради економії прийняли рішення про скорочення однієї посади [17, арк.27].

Попри те, що у 1915 р. місто вимушено було понад третину (34,1%) видатків бюджету витрачати на утримання муніципальних споруд та міської нерухомості, проте вони приносила такий прибуток - 76,2% бюджету, що повністю виправдовувало таку діяльність міської влади. Наприклад, тільки водогін, що почав діяти з 1911 р., уже з наступного року приносив чистого прибутку майже 18 тис. руб. [18, арк.322].

Серйозною статтею видатків будь-якого міста після реформи 1870 р. стало утримання державних установ, військових частин і поліції. Ці статті, на перший погляд, не відповідали безпосереднім інтересам міста і становили суттєву перешкоду розвитку міського господарства. Міське управління мало наймати приміщення для військ, у тому числі для офіцерів, які проживали в місті, чи приїжджали сюди у службові відрядження. З бюджету треба було забезпечити казарми освітленням, опаленням та вчасним ремонтом приміщень. Вінницька влада відразу побудувала раціональні і прагматичні стосунки з Військовим міністерством. Військові частини сплачували гроші за оренду міської землі та міської нерухомості. За Положенням про реформування квартирної повинності 1874 р. Вінниця була віднесена до 5-го розряду її оплати (Кам'янець-Подільський отримав 3-й розряд). Повітовий розпорядчий комітет з квартирної повинності оплачував витрати на утримання розташованого війська відповідно до розряду (дохід, який закладався у бюджетну статтю «допомога місту»), решту міська управа мала доплачувати самостійно. У 1885 р. Вінниця почала будівництво міських казарм за свій рахунок, з тим щоб отримувати щорічну платню за їхню оренду від держави. Фактично згодом міський бюджет витрачався лише на додаткову оплату найму житла для офіцерів, забезпечення їх опаленням і освітленням. Але й це видавалося міській владі завеликими витратами, тому вона наполегливо роками боролася за зменшення армійського навантаження на бюджет. Уже у 1879 р. Міська дума відправила до губернського розпорядчого комітету клопотання про переведення міста з 5-го до 4-го розряду з квартирної повинності, але розгляд у різних інстанціях тривалий час не давав результату [19]. У 1893 р. влада уже клопотала про переведення до 3-го розряду, що позитивно було вирішено у 1903 р. [20].

Міська влада мала забезпечити також заробітну плату городовим, постачати їм провіант, амуніцію, озброєння, а також оплачувати їхнє лікування. Вона мала також облаштувати чи наймати приміщення для місцевого поліцейського управління, утримувати арештантські приміщення при поліції.

Ці витрати традиційно з'їдали значну частину міського бюджету. Але Вінниця планомірно йшла до скорочення цих видатків: з 18,6% у 1885 - 1887 рр. до 10,5% у 1915 р. Її успіхи тим більш помітні на тлі інших подільських міст. У 1885 - 1887 рр. вона займала третє місце за розміром фінансування цієї статті витрат після Балти (23,1%) та Проскурова (22,4%) [4, с.326]. У першій половині 1910-х років деякі подільські міста віддавали від третини до половини коштів своїх бюджетів. Наприклад, у 1912 р. Кам'янець-Подільський - 32%, Могилів-Подільський - 37%, Балта - 23,7%, Проскурів - 28%, Нова Ушиця - 37%, Ямпіль - 46%, Літин - 45%, або у середньому по губернії - 23%, а Вінниця - 16% [16, с.86]. А після 1912 р., коли урядом було видано закон, яким держава відшкодувала половину міських витрат на утримання поліції, це навантаження ще зменшилося.

Вінниця перетворювалася на освітній центр Подільської губернії. У місті витрачалася досить значна частина бюджету на утримання «народної освіти» (за тодішньою практикою ця стаття охоплювала всю культурно-освітню сферу: навчальні заклади, театр, бібліотеки тощо). В середньому за 1911 - 1915 рр. - 10,8% всього річного бюджету. Готовність городян витрачатися на розвиток освіти і культури допомогла відкрити у місті чимало навчальних закладів і культурних установ, що притягувало нових мешканців.

Треба відзначити, що Вінниця тривалий час розвивалася за рахунок внутрішніх ресурсів. Лише у 1912 р. був взятий перший кредит, тому з 1913 р. почала зростати кількість грошей, виплачених як «міський борг».

Отже, за зростанням міського бюджету упродовж 1880 - 1916 рр. Вінниця дійсно продемонструвала найкращі результати у Подільській губернії - збільшення у 47,5 рази. Разом з тим, треба заперечити усталену в українській історіографії думку О.І. Лугової [21], А.Б. Задорожнюка [22] та ін. про те, що це відбулося завдяки промисловому та торговельному розвитку міста. З огляду на структуру податків міський бюджет зростав завдяки поступу комунального господарства міста. Вкладаючи гроші у будівництво муніципальних об'єктів, місто отримало колосальний стрибок у надходженнях до бюджету. Крім того, зростання комфортності міського життя приваблювало сюди нових поселенців, які платили податки. І, з огляду на витрати, місто розвивалося скоріше як адміністративний, військовий, освітній, культурний центр, ніж економічний та торговельний.

Джерела та література

1. Гуменюк А. О. Міста Правобережної України в другій половині ХІХ ст. : дис... канд. іст. наук : 07.00.02 / А.О. Гуменюк ; Ін-т історії України АН України. - К., 1992. - 240 с.

2. Єсюнін С.М. Міста Поділля у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / С.М. Єсюнін. - Хмельницький, 2015. - 336 с.

3. Прищепа О.П. Міста Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / О.П. Прищепа. - Рівне, 2010. - 287 с.

4. Гульдман В.К. Подольская губерния: опыт геогр. -стат. описания / В.К. Гульдман ; Подол. губ. стат. ком. - Каменец-Подольск, 1889. - 414, 64, 26 с.

5. Державний архів Вінницької області (далі - ДАВіО), ф. Д-262, оп. 1, спр. 5, 264 арк.

6. Там само, спр. 8, 206 арк.

7. Памятная книжка Подольской губернии на 1911 год / сост. В. Филимонов; Подол. губ. стат. ком. - Каменец-Подольск, 1911. - 96, 218, 66 с.

8. ДАВіО, ф. Д-262, оп. 1, спр. 23, 242 арк.

9. ДАВіО, ф. Д-262, оп. 1, спр. 27, 178 арк.

10. Обзор Подольской губернии за 1902 год / Подол. губ. стат. ком. - Каменец-Подольск, 1903. - 212 с.

11. Обзор Подольской губернии за 1912 год / Подол. губ. стат. ком. - Каменец-Подольск, 1913. - 175 с.

12. ДАВіО, ф. д-262, оп. 1, спр. 22, 393 арк.

13. ДАВіО, ф. д-262, оп. 1, спр. 24, 146 арк.

14. ДАВіО, ф. д-262, оп. 1, спр. 26, 129 арк.

15. Вінниця : іст. нарис. - Вінниця : Книга-Вега, 2007. - 304 с.

16. Седляр А.В. Господарська діяльність органів самоврядування міст Волині та Поділля напередодні Першої світової війни / А.В. Седляр // Часопис укр. історії. - К., 2007. - Вип. 7. - С. 80-91.

17. ДАВіО, ф. д-262, оп. 1, спр. 9, 326 арк.

18. Центральний державний історичний архів України у Києві (далі - ЦДІАК), Ф. 442, оп. 665, спр. 310, 386 арк.

19. ДАВіО, ф. Д-230, оп. 1, спр. 49, 279 арк.

20. ЦДІАК, ф. 442, оп. 656, спр. 153, 2 арк.

21. Лугова О.І. Міські промислові осередки на Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / О.І. Лугова // Укр. іст.-геогр. зб. - К., 1971. - С. 182-197.

22. Задорожнюк А.Б. Промислове виробництво в містах і містечках Подільської губернії кінця XVTII - початку ХХ ст. / А.Б. Задорожнюк, О.П. Реєнт ; Ін-т історії України НАНУ. - К., 2008. - 270 с.

Abstract

Budget of provincial town as an indicator of its development (exemplified by data of Vinnytsia municipal budget in 1880 -1916)

Karoyeva T. R.

The article offers evidence that municipal budget can be regarded as an indicator of city development. The author uses the data of Vinnytsia town budget as an example to trace municipal financial resources development in the period of1880 - 1916. Analysis of changes in credit and debit of the town budget allows the author to outline the main directions of city development. The main inference drawn from the study is that on the eve of the World War I Vinnytsia was developing as an administrative, military, educational and cultural center rather than an economic and trading one. Keywords: municipal budget, expenditures, tax, profit, Vinnytsia

Аннотация

Бюджет уездного города как индикатор его развития (на примере г. Винницы 1880 -1916 гг.)

Кароева Т.Р.

В статье доказано, что бюджет города может быть индикатором его развития. На примере Винницы прослеживается динамика увеличения городского бюджета в 1880 - 1916 гг. Анализ изменений доходной и расходной его частей позволил определить основные направления развития населенного пункта. Главный вывод исследования это то, что накануне Первой мировой войны Винница развивалась скорее как административный, военный, образовательный, культурный центр, чем как экономический и торговый.

Ключевые слова: городской бюджет, налоги, расходы и доходы, Винница.

Размещено на Allbest.ru