Переосмислення змісту та значення першої дисертації М.І. Костомарова "Про причини і характер унії в Західній Росії"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переосмислення змісту та значення першої дисертації М.І. Костомарова "Про причини і характер унії в Західній Росії"

О.М. Левицька, асп.

Ключові слова: Берестейська унія, ідеологія, унієзнавча позиція, релігія, собори, національність, самоідентифікація, культура, православ'я, католицизм, уніатська церква.

дисертація костомаров історія народна

О.М. Левицкая

ПЕРЕОСМЫСЛЕНИЕ СОДЕРЖАНИЯ И ЗНАЧЕНИЯ ПЕРВОЙ ДИСЕРТАЦИИ Н. И.КОСТОМАРОВА "О ПРИЧИНАХ И ХАРАКТЕРЕ УНИИ В ЗАПАДНОЙ РОСИИ"

Ключевые слова: Брестская уния, идеология, униеведческая позиция, религия, соборы, национальность, самоидентификация, культура, православие, католицизм, униатская церковь.

O.М. Levytska

CONTENT'S RETHINKING AND MEANING OF THE M.I.KOSTOMAROV'S FIRST THESIS WORK "ABOUT CAUSES AND NATURE OF THE CHURCH UNION IN WESTERN RUSSIA"

The object of an article is a content's rethinking and meaning of M.Kostomarov's master thesis work "About reasons and character of the Church Union in Western Russia". it is an important task for us to revise records about de minimis of the master's thesis as a scientific work and to prove originality of the text's subject matter that is entitled to be alongside of the other author's accepted works. it is also necessary to determinate actual reasons of the master's thesis work liquidation, its content's analysing and concern of the thesis work.

Key words: Beresteyska union, ideology, unionlogical position, religion, cathedrals, nationality, self-definition, culture, orthodoxy, catholicism, Uniate church.

Наукова діяльність М.І. Костомарова розпочинається темою Берестейської унії 1596 року. 29 листопада 1841 року у Харкові, філософський факультет видає дозвіл на друк дисертації Миколи Костомарова для отримання звання магістра історичних наук, під назвою "Про причини і характер унії в Західній Росії". З того часу розпочинається історія наукових пошуків талановитого історика, публіциста, етнографа, поета, полеміста, громадського діяча котрий нещодавно лише отримав достойне місце в культурному і науковому просторі України. Потенціал його творчості настільки невичерпний, що незважаючи на кількість матеріалів присвячених його персоналії, багато піднятих ним проблем залишаються неопрацьованими. Як приклад - це перша його дисертація, котра являється, на нашу думку, унікальним твором, у якому автор вперше виклав свої погляди на значення народної історії перебуваючи під впливом романтизму і котра незаслужено забута науковцями через стереотипи котрі склалися в історіографії, що віднесли її чи не до єдиного невдалого твору Костомарова.

Метою даної статті є переосмислення значення та змісту магістерської дисертації М.І.Костомарова"Про причини та характер унії в Західній Росії". Важливим завданням для нас являється спростування свідчень про низький академічний рівень магістерської дисертації, а також доведення оригінальності смислового наповнення тексту, котрий має право стати поряд з іншими визнаними роботами автора. Також, необхідним є виявлення дійсних причин ліквідації магістерської роботи, аналіз її змісту та мети написання.

Свідченням недостатньої уваги до першої дисертації Костомарова є її бібліографічна рідкість. Робота була перевидана в 1928 році Михайлом Грушевським у збірнику "Науково-публіцистичні і полемічні писання М.І. Костомарова" та з того часу у видавництвах більше не з'являлась. Вона не часто є предметом аналізу в науковій літературі, виключення складають біографічні дослідження, де відтворюється історія невдалого захисту наукової роботи, що завершилася спаленням усіх можливих екземплярів. Проводячи аналіз бібліографічного надбання, відносно дисертації "Про причини і характер унії в західній Росії", виявлений матеріал, котрий відносяться, в основному, до другої половини ХІХ першої половини ХХ століть. У повоєнні часи творчість Костомарова М.І. не вивчалась. 1967 році відбулося святкування 150-річчя з його дня народження і поновлення вивчення творчого надбання Миколи Івановича. Говорячи про сучасність, окрім описових згадок, проблемою дисертації майже ніхто не займався. Можна назвати ім'я історика, котрий присвятив свою наукову діяльність Костомарову М.І. заторкнувши питання першої дисертації - це Пінчук Юрій. Але заглиблюватись у суть магістерської роботи ніхто не знайшов необхідним, через переконання в її науковій недосконалості. Набагато глибше дослідив історію роботи молодого М. Костомарова історик Л. Тимошенко. Він систематизував матеріал пов'язаний з унійною дисертацією спробував дати власну оцінку праці та її історії, подав свої зауваження відносно усталених поглядів.

Історію написання і захисту, котрий не відбувся, ми дізнаємося з автобіографій М. Костомарова, а також від його співвітчизників Корсуна (Корсунова) О., Сухом- лінова М.І., Сємйовского В.І., Білозерського В.М.; представників наукової думки кінця ХІХ, початку ХХ століття: Драгоманова М., Айзенштока І., Грушевського М., Чижев- ського Д., Крип'якевича І.; а також сучасних російських та українських аторів: Чалої Т.П., Смірнова А.Ф., Єльянова Є., Копілова С.А., Тимошенка Л., Кияна О., Міхеєвої В.В., Яценка М.Т., Пінчука Ю. З даних джерел можна довідатися, що Костомаров зимою 1840 році розпочинає роботу над магістерською дисертацією, котру узгоджено на кафедрі і рекомендовано до захисту 1841 року.

Для розуміння особливостей смислового наповнення першої дисертації Костомарова М.І., необхідно вияснити причини її ліквідації.

Традиційно, в літературі, панує думка, що дана праця була визнана недостатньою для наукового признання, містила історичні помилки, недостатньо матеріалу для певних висновків, відсутність критичного погляду, неспівпадіння змісту і теми. Але остаточна оцінка, якою керуються і досі, сформована на основі самокритики Миколи Івановича, котрий згодом охарактеризує свою магістерську роботу як поверхневу, де мало опрацьовано літератури, котра являється незрілою і добре, що її забракували [3, с.210]. Часто ці слова повторюються в дослідницькій літературі науковцями для загальної характеристики дисертації. Наукова робота, дійсно, містила недоліки і не може слугувати зразком для сучасності у вивченні Берестейьких подій, але для 1840-1842 років вона була не просто актуальною, але і містила нові, нетрадиційні висновки про характер унії.

На нашу думку точка зору, що зміст роботи не відповідав науковим вимогам, є невиправданою з огляду на те, що факультет і Рада університету затвердили і підтримали тему і зміст дисертації, а з усієї комісії, лише П.П.Гулак - Артемовський - ректор Харківського університету та професор філософії М.Н. Протопопов дали негативні відгуки дисертації, тому вона була рекомендована до захисту кафедрою [20, с.141]. "За постановою 1-го відділення філософського факультету, від 22 листопада 1841 року, внаслідок більшості позитивних відгуків, надрукувати. 29 листопада 1841 року. Декан відділення статський радник и кавалер Петро Арте- мовський -Гулак" - даний текст був видрукований на заголовній сторінці дисертації "Про причини і характер унії в західній Росії" [26, с.48]. Даний задокументований напис свідчить про неправомірність оцінки дисертації, як незадовільної з наукової точки зору Та заради історичної справедливості, переглянемо претензії критиків, що вказували на наукову недостатність роботи. В чому саме вбачав недоліки Гулак - Артемовський допомагає дізнатися співвітчизник і товариш Костомарова Білозер- ський В.М. Завдяки цитуванню О.Кияна дізнаємося, що, автор дисертації "...не виявив початку підготовки наперед задуманого римськими єпископами плану унії, тоб-то, задовго до того часу, коли вона явилася відкрито в суспільному житті..." [8, с.79]. Усі решта зауваження - петербурзького академіка Устрялова П.Г, міністра народного Просвітництва Уварова С.С., князя Н.А. Церте- льова, патріарха Іннокентія Борисова, які знаходимо в документах поданих М.Сухомліновим, І. Айзенштоком та ін., свідчать радше про політико-ідеологічні причини заборони захисту і не мають нічого спільного з науковою критикою. Бентежить той факт, що Гулак - Арте- мовський, в результаті своїх критичних зауважень, пророкував Костомарову "або ув'язнення або заслання" [22, с. 133]. Отже, виникають сумніви, що дана репліка стосувалася науковості праці. Рефлексує відносно науково - історичної цінності унійної дисертації М.С. Грушевський і як фахівець дає їй негативну оцінку зауважуючи, що монографія "Південна Русь в кінці XVI століття" стояла на ряд вище попередньої дисертації [3, с. 7]. Згідно цього судження зауважимо: магістерська дисертація Костомарова написана впродовж 18401842 років, а монографія "Південна Русь в кінці XVI століття" в 1861. Різниця у 20 років - це не лише зміна поглядів і уявлень автора, обережність після ув'язнення, а також доступ до нової інформації. Завдяки спогадам Корсуна (Корсунова) О. ми довідуємся, що у 1940 році Костомарову М.І., історію відносин України і Польщі можна було почерпнути лише з дум, народних передань та "Історії Русів" Георгія Косинського, бо тоді ще не відомі були "Пам'ятники Тимчасової комісії для розбору древніх актів"(1845) [16, с.200] Також нам відомо, що у "1851 році Петербурзька Археографічна комісія оприлюднила четвертий том актів, майже цілком присвячених історії Київської митрополії та унії" [27, с.78].

Отже, аналізуючи всі висунуті зауваження критиків і рецензентів ведуть до висновків, що ступінь розробленості і наукової ваги праці не має відношення до знищення дисертації. Магістерська робота була визнана кафедрою і Радою університету і рекомендована до друку, а політико-ідеологічні причини знищення тексту дисертації легко довести з'ясувавши коло осіб, котрі фігурували у даній справі. Першим, хто помітив неспів- падіння змісту праці з ідеологією імперської державності був архієрей Інокентій Борисов.

Олександр Корсун (Корсунов) співтовариш Миколи Івановича, котрий отримав один, з розісланих перед захистом, екземплярів дисертації, пригадує як Костомаров М.І. прийшов забрати її і повідомив, що Інокентій придерся до слів на першій сторінці, що звучали: "Константинопольський патріарх, не дивлячись на всю ницість свого сану", замість свого значення "після завоювання турками Візантійської імперії.." і дисертацію анулювали [16, с.208]. Хоча, на нашу думку, далеко не ці слова посприяли знищенню праці, вони були лише приводом призупинити захист. Цікавим історичним фактом є те, що Костомаров з архієреєм знаходився в дружніх стосунках, вони часто зустрічалися навіть після заборони захисту. Друзі переконали молодого вченого, що виною всьому є Уваров С. - міністр народної освіти і професор М.Устрялов, але провина Інокентія є очевидною. Більшість дослідників схиляються до думки, що саме ця духовна особа першою звернула увагу на так звані "неугодні" рядки в науковій праці дисертанта. Після знайомства з епістолярною спадщиною Борисова навіть найменші сумніви у його непричетності зникають. Він пише як зауважив невідповідності у думках молодого історика з усталеною позицією владних структур [6, с.387]. З даного листа Інокентія відкриваються докази, які вказують на центральну причину знищення дисертації, на них звертає увагу Леонід Тимошенко, "відгомін про "воз'єднання" уніатів з російським православ'ям був таким сильним...що цензура ніколи б не допустила публікацію праці". Тобто, унійна позиція Костомарова М.І. не влаштувала церковну і свіцьку владу і була недоречною в умовах намагань розправитися з унійною церквою в 1839 році. Також, завдяки листуванню, стає відомим факт, дружби Інокентія з Гулаком-Артемовським, на це вказують слова Інокентія: "Це змусило мене повідомити своє побоювання главам тутешнього університету, і вони абсолютно поділяючи його, зважились, призупинити диспутанта..." [6, с.387]. Професор І. Айзенш- ток першим звернув увагу на дане цитування, і вносить Гулака-Артемовського у список тих, хто посприяв знищенню дисертації [2, с.23]. Російський історик А.Ф. Смі- рнов впевнений "Саме він (Інокентій) напоумив помічника опікуна Харківського навчального округу Н. А. Цер- тєлєва відправити дисертацію в столицю на експертизу в Міністерство народного просвітництва" [24, с.18]. Редактори періодичного видання "Руская старина" 1878 року у зносці до статті про діяльність архієпископа Інокентія твердо впевнені , що він являвся просто донощиком [6, с.388]. Єдиним, хто у своєму дослідженні відстоює непричетність Інокентія - це Сухомлінов М.І., але докази його базуються лише на позитивному авторитеті ієрарха [26, с.51].

Власну думку відносно заборони дисертації Костомаров висловлював не охоче. Єдине, у своїх автобіографіях він повідомляє голі факти як усе було. Але згодом у 1847 році він пише драму "Кремуцій Корд", котра своїм сюжетом нагадує історію його дисертації. Головна ідея твору полягає у викритті, науковцем, дійсної причини заборони власної дисертації - неузгодженість з позицією владних структур.

Проблематика наукової роботи обрана М. Костомаровим не випадково. Тема унії була доволі актуальною на той час. Якщо звернутися до історичних джерел, то ми прослідковуємо, що у другій половині ХІХ століття відбуваються певні події, що сприяли активному обговоренню унійних проблем в суспільстві. А саме, у 1839 році у Полоцьку, Литовський єпархіальний єпископ греко-католицької церкви, разом з двома уніатськими архієреями: Полоцьким Василем Лужинським і Берестейським Антонієм Зубком, прийняв акт приєднання уніатської церкви до православ'я. Леонід Тимошенко висловлює цікаве судження відносно мети написання унійного твору. Він, цитуючи Лужницького Г. стверджує, що "Костомаров написав свою дисертацію у зв'язку із переслідуванням католицької церкви на Холмщині, бо не міг зрозуміти, чому цар Микола так криваво розправляється із українцями - католиками" [29, с.92]. Дана теза має право на існування, бо Микола Іванович як гуманіст, для котрого ненасильство - це основа життя суспільства, негативно сприймав насильницькі програми політики царизму. Він не співчував унії. Релігійні кризи автор розглядав як історично виправдані факти, що являються стимулятором змін і розвитку. Насильницька ліквідація унії чи гоніння розкольників стимулює супротив і розпалює інтерес, так роздумує Костомаров у працях про розкольників XVII ст така позиція властива і для унійної дисертації [7].

Отже, Микола Іванович, керуючись інтересами і поглядами історика, не міг обійти стороною подію ліквідації унії.

Також, актуальність теми Берестейської унії співпала з зацікавленням історика до народних рухів часу Хмельницького. До написання наукової роботи, унійна тематика пройшла апробацію в художніх творах "Сава Чалий" (1839), "Переяславська ніч" (1841). Тут, автор, словами головних героїв вперше, дає своє розуміння Берестейської унії.

Науковці, котрі зверталися до змісту праці "Про причини і характер унії в Західній Росії" акцентують увагу на історичному компоненті праці, ігноруючи значимість теми унії як релігійного феномену, що на наше переконання є абсолютно необґрунтованим.

Загалом, М. Грушевський характеризує дисертацію як виключно історичного спрямування, де релігійна ідея не цікавить автора. [3] Аналогічної точки зору дотримується Айзеншток І.: "І унія цікавила Костомарова лише остільки, оскільки вона зробилася політичним завданням..." [2, с.22]. Згідно його позицї свідчить сучасна дослідниця Міхеєва В.В. [20, с.140]. На думку Юрія Пінчука, Микола Іванович майстерно висвітлив національно визвольні події під оболонкою релігійних відносин [21, с.133]. Зауважимо, що Леонід Тимошенко, першим звернув увагу на применшення важливості унієзнавчої проблематики в роботі "Про причини і характер унії в західній Росії". Він наголошує на необґрунтованості позиції дослідників котрі применшують значимість унійних поглядів Миколи Івановича, а також схиляється до думки, що саме через ці погляди автор зазнав гоніння [29, с.92].

Ми не ставимо під сумнів прерогативу історичних інтересів автора, на котрих наголошують провідні науковці, але інтерес до релігійних проблем, який часто домінує у його працях, важко заперечити. Осмислюючи будь- яку проблему як історик, Микола Іванович опирався, ставив акцент, що не характерно для історичної науки того часу на релігійні, психологічні, морально - етичні чинники. Берестейська унія була саме тією подією через яку вони виразились. Свідченням цього являється епіграф до дисертації, котрий так само являється свідченням на користь релігійної зорієнтованості:

О Боже мій милий!

Дивитися горе,

Що тепера на сім світі Віра віру боре О Боже мій несконченний Що ся тепер стало?

Усе віра, усе віра,

А милсті мало [20, с.147].

Доказом важливості для Костомарова релігійного компоненту в роботі над Берестейською унією є його уподобання серед представників світової наукової думки. "Микола Костомаров з'явився на сцені української історіографії в перехідну добу, коли залишки пізньопро- світницького раціоналізму поступилися потужній романтичній хвилі" [32] Ідеями Романтизму була проникнута творчість Миколи Івановича. Де-Пуле взагалі, вважає ідеалізм і мрійливість хворобою харківців [4, с.107]. До них належав і Костомаров М.І. "Костомаров сполучав захоплення романтикою філософії Шелінга з християнством та цікавістю до містики" - так описує інтереси молодого історика Д. Чижевський [31]. У розвідках науковців ми знаходимо свідчення про ту колосальну кількість впливів, що мали місце в житті Костомарова це: німецькі просвітники, загальноєвропейський Романтизм, міфологічна, а також культурно-історична школи та ін. Ще однією причиною цікавості до релігійних питань в історії, була розробка концепцій всезагальної історії, в рамках яких різні цивілізації і релігії формувалися у певній часовій і логічній послідовності (Гердер, Шлегель, Гегель, Шлеєрмахер), а представник цих концепцій Й.Г Гердер, для якого вивчення релігії у відриві від вивчення історії суспільства неможливе, був у Костомарова М.І. в особливій пошані [17, с.19-20].

Отже, впливи світової наукової думки формували особливості мислення автора і вплинули на становлення його історичної думки.

Нехтуючи стандартами офіційної імперської науки, дошукуючись в історичних реаліях того, що інші відкидали в силу політичних чи ідеологічних принципів; зміщення акцентів з головного на другорядне, приводить до нових, цікавих висновків котрими наповнена робота, та і загалом, творчість М.І.Костомарова.

Розглянувши об'єктивні причини заперечення наукової цінності магістерського твору і звернувши увагу на його особливості ми можемо розглянути і проаналізувати її зміст.

Костомаров, вивчаючи історію Берестейської унії, розпочинає з найголовнішої на його думку, причини - це розкол християнства на дві гілки: східну і західну, котрі згодом в процесі християнізації Європи сіяли ненависть одна до одної у новонавернених. Саме таке негативне уявлення про західне християнство отримала на його думку Київська Русь прийнявши віру від Візантії. Дане твердження вже давно не відповідає історичним реаліям. За новітніми даними українських науковців, новона- вернені народи, дійсно, приставали до західного або східного християнського напрямку: "Єдине виключення складають українці, в котрих східнохристиянська орієнтація не встановилася безповоротно" [14, с.11-12].

Наступне, на що звертає увагу Костомаров М.І. - це територіальна єдність: "Допоки Русь була єдиною, то і православ'я було єдине, але у XII столітті почались процеси роздроблення земель" [14, с.3]. У даному твердженні автор ставить за мету показати, що роздробленість земель Київської Русі визначила різновекторність розвитку суспільства і християнської релігії загалом. Різнорідність і відсутність чітких орієнтирів у розвитку сприяло формуванню кризової ситуації в релігійній сфері, що становила основу буття народу.

Не останню роль серед причин унії, автор відводить моральному і духовному занепаду Східної церкви. Сучасні історики моральну деградацію православного духовенства не відносять до причин унії. Наприклад Леонід Тимошенко вважає, що католицизм переживав не менші проблеми у сфері моралі і духовної чистоти, тому не логічним видається твердження, що унія приймалася з метою відновлення морального авторитету [28].

Костомаров М.І. для означення необхідності вибору унійного сценарію для покращення політичного, організаційно-церковного і культурно - просвітницького становища висвітлює весь історико-політичний процес перебування української території у складі Литви та Польщі, поступову асиміляцію населення і втрату національної ідентичності, підводячи нас до розуміння, що православна релігійність залишилась тим єдиним дзве- ном, що поєднувало та зберігало націю, саме тому наслідками унії була визвольна боротьба. Згідно з сучасним визначенням, унія знаменувала собою початок самовизначення нації як окремої одиниці, котра змушена існувати посеред західноєвропейських впливів залишаючись зорієнтованою на східну християнську традицію. За Костомаровим унія це загроза національному існуванню українців, бо для нього проект Іпатія Потія - це не що інше як просте прийняття римо-католицизму. Він вважає, що було не просто прийнято первенство папи, а повністю католицька релігія, а східну обрядовість католики зберегли з єдиною метою, щоб непомітно і поступово для народу перетворити православ'я на католицизм [14, с.19]. На сьогоднішній день існує неоднозначне судження чим являлася унія насправді, одна сторона критикує тлумачення Берестейської унії 1596 року як простого прийняття католицизму інша наголошує, що термін "унія" є формальним, а "ідеологи й будівничі Берестейської унії І.Потій, Й.Кунцевич, В. Рутський, розуміючи всю нереальність загальної унії в ситуації XVI- п.п. XVII ст.,бачили кращу перспективу розвитку своєї церкви в інтеграції з церквою католицькою" [21, с.17].

Костомаров М.І. не акцентує уваги на оголошенні унії і перебігу православного і уніатського соборів, видно, для ретельного аналізу і відтворення подій у нього не було достатньо матеріалів. Він обмежується короткими відомостями про прочитання папської були у соборі Св.Миколая і реакцію на події в Бересті Костянтина Острозького, що завершилась православним собором. Набагато цікавішими є судження автора відносно наслідків Берестейського єднання. Костомаров М. робить висновки, які не можна отримати з ним написаного тексту Критики вбачали у цьому недолік, але деякі історики, як наприклад Леонід Тимошенко, наголошують на унікальній інтуїції автора, здатності бачити наперед [29, с.91]. Він відчував, що унія це щось більш значиме ніж про неї прийнято знати. Не маючи достатньо джерел для своїх висновків Микола Іванович стверджує, унія відіграла вирішальну роль в історії українського народу: "Унією здійснилось відродження Русі...вона вказала нам шлях до європейських народів..." [14, с.21]. Особливістю його думки є те, що він вказує на позитивні сторони унії вважаючи її абсолютно негативною подією для православної церкви. У цьому вбачають непослідовність, але на наше переконання, немає причини сумніватися у послідовності, якщо знати, що кожну, навіть негативну, зміну в церковному устрої автор вважав природньою необхідністю, що слугує поштовхом до необхідних історичних перетворень. Саме тому для Костомарова М. унія зіграла більше позитивну ніж негативну роль, вона: зберегла православ'я і водночас націю, бо основою самосвідомості нації на той час бачилась православна релігія; унія сприяла розвитку освіти і культури; унія спричинила національно-визвольну війну за незалежність. У даній статті ми не ставимо собі за мету охарактеризувати Костомарова М.І. як поборника унійної ідеї. Микола Іванович негативно змальовував унію як історичний факт. Він заперечував будь-яку можливість її історично довгого існування. Не підтримуючи точку зору Леоніда Тимошенка, котрий стверджує, що для М.І. Костомарова "унія - це боротьба свободи совісті з деспотизмом" [29, с.91], ми стверджуємо - унія для автора це втілення деспотизму і тут Микола Іванович категоричний, але як історик він бачив у ній народну необхідність. Він об'єктивно вказав на її наслідки [29, с.21].

Загалом, притримуючись ідей М. Костомарова ми виокремили основні наслідки Берестейської унії для українського народу це: культурно- просвітницький і національно - визвольний рухи.

Костомаров М.І. не міг в повній мірі оцінити значення Берестейської унії, бо воно було ще попереду, але ми можемо вказати на новотворчу думку автора, котрий у час жорсткої цензури спробував об'єктивно дати оцінку наслідкам Берестейської унії і вказати, що заслуга її в тому, що вона дала українцям розуміння духовного єднання нації, а також стала вказівником на шляху до європейських цінностей.

Отже, перша магістерська дисертація "Про причини і характер унії в Західній Росії" презентує ранні ідеї М.І.Костомарова, які є вкрай важливими для реконструкції його спадщини. Дана робота рідко являється предметом дослідження науковців через ряд стереотипів, котрі склалися в академічних колах. Такі твердження як: недостатній науковий рівень, історичні помилки, недостатність матеріалу для аналізу, відсутність критичного погляду, не збігання змісту і теми, ми розвінчали, завдяки історичному фактажу, доводячи необґрунтованість висунутих звинувачень і наголошуючи на їх політико- ідеологічних основах. Також, нами розглянуті підстави, котрі вплинули на зміст і формат дисертаційного дослідження Костомарова М.І. Основними, з яких, являються впливи німецьких просвітників та загальноєвропейського Романтизму, а також актуальність обговорення подій Берестейської унії, через її ліквідацію у 1839 році.

Аналізуючи берестейські події в роботі дисертанта, ми прослідкували як відбувалося становлення наукової думки історика, розкривалася новизна поглядів, відхід від наукових стандартів бачення проблеми, що були тісно пов'язані з офіційною російською історичною доктриною. Опираючись на набутки європейської наукової думки, автор формує своє бачення історії, у якій основну роль відіграють чинники, котрі не враховувались раніше, через зосередження на, виключно, історичному компоненті роботи. У даній статті ми спростовуємо твердження про відсутність зацікавлення автора унійною проблематикою і відзначаємо, що унія цікавила автора не лише як історичний феномен. Основу його праці складає релігійний фактор та його вплив на історико - політичні та соціальні процеси, саме тому, Костомаров М.І. так багато уваги приділяє наслідкам унії.

На нашу думку Берестейська унія, саме та подія, через яку автор продемонструвавновизнуі подекуди неочікувану крайність своїх висновків (характеристика унії як поступу і прогресу і т. і.), а також розкрив необхідність дослідження релігійного компоненту для розвитку гуманітарного знання. Тому, нашим основним завданням стало ствердження науково-історичної цінності дисертаційного дослідження Костомарова М.І., та його значення для релігієзнавчої думки України.

Список використаних джерел

1. Автобиография Николая Ивановича Костомарова. С предисловием В.И.Семевского и примечаниями Н.А.Белозерской. [Електронний ресурс]/Русская мысль. - М., Г.6, 1885. - 190- 224 -доступ до тексту: http://starieknigi.info/Zhumaly/Russ_mysl/Russkaya_myslj_1885_05.pdf

2. Айзеншток Ієремія. Перша дисертація Костомарова: матеріали про спалення його дисертації в 1842 році/Ієремія Айзеншток. - Б.м.,Б.р.

- С.21-27 Папка №361

3. Грушевський М. С. З публіцистичних писань Костомарова / М. С. Грушевський // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова зібрані заходом Академ.комісії української Історіографії / Іст.секція Всеукр. АН: Ред. М.Грушевський. - К.: Держ.вид. України, 1928. - С. I-XVII.

4. Де-Пуле М. Харьковский университет и Д.И.Качановский: Культурный очерк и воспоминания из 40-хгодов/М. Де-Пуле//Вестник Европы. - январь, 1874. - Кн.1. - С.75-116.

5. Драгоманов М. Микола Іванович Костомарів: життєписний очерк /М. Драгоманов. - Львів: Друк. наук. тов. ім. Швченка, 1901. - С.7-25.

6. Иннокентий, архиепископ Херсонский и Таврический, 18801857 гг.//Русская старина. - 1878, ноябрь. -Т.23. - С.367-369.

7. Исторические монографии и исследования Николая Костомарова. - Спб.:Типография А.Траншеля, 1872. - Т.12. - С345-462.

8. Киян Олександр. Науковий опонент Костомарова.[Електронний ресурс] // Київська старовина.- К., №4, липень-серпень, 1993 - доступдо тексту: http://www.ursr.org/ks/93/04/html/pages.html.

9. Копилов С.А. Епістолярії вчених - істориків як історіографічне джерело [Електронний ресурс]/С.А.Копилов - доступ до тексту: http://esteticamente.ru/portal/Soc_Gum/Npkpnu/Ist/2008_18/18.15%20Kopy low.htm.

10. Костомаров М. И. Кремуций Корд / М.І. Костомаров Твори: В 2 т.

- К.: Дніпро,1990. - Т.1: Поезії; Драми; Оповідання / Упоряд., передм. та приміт. В.Л. Смілянська. - С.291-330.

11. Костомаров М. И. Переяславська ніч / М. І. Костомаров. Твори: В 2 т.- К.: Дніпро,1990. - Т.1: Поезії; Драми; Оповідання / Упоряд., передм. та приміт. В.Л. Смілянська. - С.217-275

12. Костомаров М. И. Сава Чалый / М. І. Костомаров.Твори: В 2 т. - К.: Дніпро,1990. - Т.1: Поезії; Драми; Оповідання / Упоряд., передм. та приміт. В.Л. Смілянська. - С.166-217.

13. Костомаров М.И. Автобиография / М.І. Костомаров. Слов'янська міфологія. Вибрані твори з фольклористики й літературознавства. - К.: Либідь, 1994. - С.428-651.

14. Костомаров Н. И. О причинах и характере унии в западной Ро- сии./ Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова зібрані заходом Академ.комісії української Історіографії / Іст.секція Всеукр. АН: Ред. М.Грушевський. - К.: Держ.вид. України, 1928. - С.2-141.

15. Костомаров Н.И. Южная Русь в конце XVIвека.[Електронний ресурс] /Н.И.Костомаров - доступ до тексту: http://www.sedmitza.ru/ lib/text/438895/

16. Корсунов А.А. Костомаров Н.И.// Русский архив. - 1890. - №10

- С.199-222.

17. Красников А.Н. У истоков современного религиеведения // Класики мирового религиеведения.Антология.Т.1/Пер. с анг.,нем.,фр. Сост. и общ. ред. А.Н. Красникова. - М.:Канон+, 1996. - С.17 - 325.

18. Крип'якевич І. На крилах романтизму.[Електронний ресурс]/ Історія укрїнської культури/Під. Ред. Крип'якевича І. - Львів:Видання Івана Тиктора,1932. - С.322 - 338 - доступ до тексту: http://elib.nplu.org/ view.html?id=124

19. Маркевич А. Костомаров, Николай Иванович.[Електронний ресурс] / Большая биографическая энциклопедия - доступ до тексту: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/61830/%D0%9A%D0%BE%D1 %81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2

20. Михеева В.В. Николай Иванович Костомаров в Харькове (1883

- 1844). Начало пути/В.В.Михеева. - Х.: Тимченко, 2007. - С.18-146.

21. Недавня О.В. Греко -католтцизм в контексті духовного самовизначення українців між християнським Сходом і Заходом. [Електронний ресурс]/ Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філ. наук: 09.00.11 / Інст.філос.ім.Г.С.Сковороди НАНУ - К., 1999. - 19 с. - доступ до текс- ту:http://library.nuft.edu.ua/ebook/file/nedavnya589.pdf

22. Пінчук Ю.А. Слобожанщина - місце народження й становлення

М.І.Костомарова як історика /Ю.А.Пінчук Вибрані студії з костомаровоз- навства / Ред. Колегія: П.Сохань (голова), Д.Бурім, І.Гирич, Я.Каракура,

О.Маврін, В.Наумко. НАН України. - К.: Інститут укр. археології та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, 2012. - С.131-134.

23. Романтизм і месіанізм в історіософії Костомарова [Електронний ресурс] - доступ до ресурсу:http://art-yukh:livejoumal.com|3307.html

24. Смирнов А.Ф. Странииы жизни и творчества историка / Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. В 3-х кн. Кн.І. - М.: Олма-Пресс, 2003. - С. 7-84.

25. Стоколос Н., Шеретюк Р Нищення набутків уніатської церкви на Правобережній Україні напередодні її офіційного скасування в 1839 [Електронний ресурс]/Н.Стоколос, Р.Шеретюк - доступ до ресур- су:http://vuzlib.com/content/view/1597/52/

26. Сухомлинов М.И. Уничтожение диссертации М.И.Костомарова в 1842 году [Електронний ресурс]//Древняя и новая Россия. - Спб., №1, год третий, 1877. - С.42-55 - доступ до тексту: http://starieknigi.info/ Zhumaly/DNR/Drevnjaja_i_novaja_Rossija_1877_01_04.pdf

27. Тимошенко Л. Берестейські собори у жовтні 1596 року. Історіографічний досвід. [Електронний ресурс]/Л.Тимошенко - доступ до тексту: http://http://shron.chtyvo.org.ua/Tymoshenko_Leonid/Beresteiski_sobory_ u_zhovtni_1596r.pdfwww.shron.chtyvo.org.ua/Tymoshenko_Leonid/Berestei ski_sobory_u_zhovtni_1596r.pdf

28. Тимошенко Л. Кризис церковной жизни Киевской православной митрополии в конце XVI в. как причина Брестской унии [Електронний ресурс]/Л.Тимошенко - доступ до тексту:http://www.hist.msu.ru/Labs/ UkrBel/kryzys.doc

29. Тимошенко Л.В. Магістерська дисертація Миколи Костомарова про Берестейську унію // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Історія. - Вип.56. - 2001. - С.88-92.

30. Чалая Т.П. Н.И.Костомаров (1817-1885 гг.): общественнополитические взгляды и деятельность.[Електронний ресурс]/ Автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. ист. Наук: 07.00.02 / Воронеж. гос. пед. унив. - Воронеж, 2006. - 19 с. - доступ до тексту: http://dis.podelise.ru/ text/index-53468.ht

31. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Укаїні. [Електронний ресурс] - К., 1992. - 230 с. - доступ до тексту: http://litopys.org.ua/ chyph/chyph.htm

32. Ясь О. В. Надати історичної привабливості роману... Творче кредо Миколи Костомарова [Електронний ресурс]/О.В.Ясь - доступ до тексту: http: //www.day. kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/nadati-istoriyi- privablivosti-romanu

33. Яценко М.Т. Костомаров - фольклорист і літературознавець. [Електронний ресурс]/Костомаров М. І. Слов'янська міфологія / Упоряд., приміт. І. П. Бетко, А. М. Полотай; вступна ст. М. Т. Яценка. - К.: Либідь, 1994. - С.5 - 43. - доступ до тексту: http://litopys.org.ua/kostomar/ kos01.htm

Размещено на Allbest.ru