Прізвищевий масив Коханівської волості Вінницького повіту (на матеріалах Державного архіву Хмельницької області)

The abundance of surnames of Kokhanivska Volost in Vinnytsia District (based on the materials of the State Archives of Khmelnytskyi Region)

Abstract. The purpose of the article is to clarify the origin of the surnames of Kokhanivska Volost in Vinnytsia District. The methodology of the research is based on the combination of both general scientific methods (analysis, synthesis, induction, deduction, generalization, description) and special-historical methods (historical-typological, historical-systemic, quantitative) with the principles of historicism, systematicity, scientific. Etymological analysis was used to find out the origin of individual surnames. Scientific novelty is that the authors, for the first time, revealed the names of the villages of Humenne, Kobylnia, Kozyntsi, Korolivka, Kosakivka, Kokhanivka, Oleksandrivka, Penkivka, Pryborivka, Syvakivtsi based on the analysis of the materials of the five parishes which were included in this parish as 01.01.1869. The chronology of the documents covers the period 1833. Conclusions. The obtained materials of the confessional books have indicated that the residents of Kokhanivska Volost used their own surnames for their own identification.

That the largest group was made up of surnames, which were the basis of personal names, mostly they originated from the Christian calendar, which consists of the names of Greek, Hebrew and Latin origin, and in particular there were surnames based on male names of Polish and Croatian origin, and in Russian version; as well as the surnames formed by occupation (profession).

The study of the surname system of a particular region is relevant and important, since surnames contain information not only about its current medium, but actually reflect the history of the whole family. In addition, the very names reflect the various historical processes that took place in this territory, peculiarities of life, material and spiritual culture, the surrounding nature, demographic processes, connections with other peoples.

Key words: surname, abundance of surnames, anthroponym, Kokhanivska Volost.

Постановка проблеми. Вивчення прізвищ окремого або кількох населених пунктів дозволяє отримати цінні відомості про їх історію, етнічний склад, міграційні процеси, місцеві ремесла і промисли тощо. Це важлива родова спадкова назва особи, без яких вже протягом кількох століть не обходиться жодна людина. Слушно зауважує Л.О. Лісова, що "прізвища лінгвально відображають історію культури та ментальності народу, накопичують його матеріальний, культурний, історичний досвід. Без вивчення прізвищ неможливе цілісне дослідження історії нації, матеріальної та духовної культури етносу" [Лісова, 2011:68]. Історіографія дослідження української антропонімії нараховує велику кількість наукових праць, популярних книг, статей написаних з XIX ст. і до сучасності. Серед них не знаходимо жодної, яка б була присвячена вивченню антропонімії Коханівської волості Вінницького повіту. Саме це стане предметом нашого дослідження. Відомо, що на 1 січня 1869 р. до Коханівської волості входили села Гуменне, Кобильня, Козинці, Королівка, Косаківка, Коханівка, Олександрівка, Пеньківка, Приборівка, Сивиківці [Петренко, 2008:33]. Адміністративно-територіальний поділ на волості введено після реформи 1861 р. Волосні правління були становими органами місцевого самоврядування для селян. Відтак і поділ на волості стосувався здебільшого селян [Петренко, 2008:19]. У дослідженні прагнемо зосередити увагу на проблемі побутування та походження прізвищ, які використовувалися жителями сіл, що входили до волості. Джерелом матеріалів для такої розвідки послугували фонди Подільської духовної консисторії, в яких містяться сповідні відомості церков Вінницького повіту за 1833 р. Матеріали зберігаються у Державному архіві Хмельницької області. [ДаХО. Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк.206-210, 515-524, 567-573, 582-587, 594-603]. Завдяки даному документу вдалося практично скласти повний список мешканців сіл Коханівської волості Вінницького повіту.

Щодо загального характеру і змісту записів, які містяться у сповідних розписах церков вказаних сіл, відображається кількісний, віковий та соціальний стан родин, які у 1833 р. сповідувалися і причащалися у церквах, а також тих осіб, які з певних причин цього не зробили (зокрема, віддан у рекрути). Варто зазначити, що населення на той час поділялося на два стани: духовенство ("Духовные и их домашние") та поселення або селяни та їх домашні (поселение (крестьяни) и их домашние) [дАхО. Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк. 515-524, 582-587, 594-603]; в селах Гуменне та Коханівка населення поділялося на три стани: духовенство ("Духовные и их домашние"), дворяни та члени їх сімей ("Дворяне и их домашние") або шляхтичі та їх домашні ("Шляхетные и их домашние)), поселення або селяни та їх домашні (поселение и их домашние) [ДАХО. Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк.206-210, 567-573].

Аналіз джерел та останніх досліджень. Багато розвідок і досліджень на тему проведено мовознавцями, лінвістами, істориками та іншими науковцями. Звернула увагу на проблему походження прізвищ у Юзвинській волості Вінницького повіту у своїй праці В. Гребеньова. Авторка стверджує, що у волості найбільше побутує прізвищ, основою яких служили особові імена, здебільшого з християнського календаря та прізвища утворені за родом занять (професією). [Гребеньова, 2019] Загальний аналіз полтавської антропоніміки висвітлено у роботі Ю. Волошина. Дослідник аналізує персональні назви, зокрема імена, назви по-батькові, прізвища та прізвиська, які носили полтавці у другій половині XVIII ст. й з'ясовує, як і чим відрізнялися їхні найменування від сучасних [Волошин, 2015]. Інший автор - Ю. Легун, свою статтю присвячує формуванню і видозмінні масиву прізвищевих назв сіл Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької обл. [Легун, 2010].

Досліджувана проблема знайшла висвітлення в науковій літературі. Так, зокрема, лексико-семантичні, мотиваційні та словотвірні особливості прізвищевих назв і прізвищ Центральної Хмельниччини XVII - ХХІ ст. висвітлено в праці О. Юцишиної [Юцишина, 2019]. О. Хвіщук у своїй роботі здійснює структурно-семантичне дослідження прізвищ жителів м. Нововолинська Волинської області [Хвіщук, 2017]. Загальні питання теорії прізвища, історію становлення цього феномену та специфіку функціонування родових назв в Українських Карпатах у своїй розвідці простежив П.Чучка [Чучка, 2005]. Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузький регіон) кінця XVI - початку ХХІ ст. є об'єктом дослідження І. В. Ільченко. [Ільченко, 2003]. Про виникнення, словотвір та поширення сучасних українських родових назв (прізвищ) йдеться в працях Ю.К. Редька. [Редько, 2007] Охарактеризовано прізвищеві назви на матеріалах Йосифінської та Францисканської метрик й укладено етимологічний словник у монографії І.Фаріон [Фаріон, 2001]. Стан вивчення української антропонімії в історичному аспекті досліджує М.Худаш, стверджує, що XIV--XVIII ст. - це період стабілізації формування сучасної української антропонімійної системи, досліджується власне ім'я як джерело формування українських прізвищ і прізвиськ, підкреслюється важливість вивчення назв не тільки для гуманітарних наук, а й для повсякденної адміністративно-юридичної практики [Худаш, 1977].

Мета статті. У своїй статті автори ставлять за мету з'ясувати побутування та походження прізвищ Коханівської волості Вінницького повіту.

Виклад основного матеріалу. Джерелом матеріалів для розвідки послужили рукописні записи сповідних книг п'яти парафій (Гуменне, Козинці, Коханівка, Косаківка, Сивиківці), які зберігаються у Державному архіві Хмельницької області. Хронологія цих документів охоплює період 1833 року [ДАХО. Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк.206-210, 515-524, 567-573, 582-587, 594- 603].У досліджуваних сповідних записах цих парафій вдалося ідентифікувати 450 прізвищевих назв. Вони виконували важливу роль у ідентифікації мешканців волості. За селянами в цей період уже були закріплені постійні родові прізвища. Як стверджує Ю. Редько, їх фіксація розпочалася ще наприкінці XVIII - початку ХІХ ст. [Редько, 1968: 34]

Семантика українських прізвищ, як вважають науковці, "відбиває різні сторони й умови життя народу - заняття, сімейний стан, фізичні та психічні ознаки, соціально-класовий устрій суспільства, тваринний і рослинний світ тощо" [Волошин, 2015].

У цій розвідці спробуємо проаналізувати виявлені прізвища за лексико-семантичними ознаками, взявши за основу класифікацію, запропоновану Ю. Редьком. Зокрема: 1. Прізвища, утворені від імен; 2. Прізвища, утворені від назви місця проживання чи походження; 3. Прізвища утворені від назви постійного місця заняття (професії); 4. Прізвища, утворені від індивідуальної ознаки (фізичні, психічні та інші властивості) їх першого носія прізвища [Редько, 1968:34].

Найбільшу групу у Коханівській волості становили прізвища, основою яких служили особові імена здебільшого з християнського календаря, де, як відомо, найбільше імен грецького, давньоєврейського та латинського походження. Наприклад: Кирилюк від Кирило (гр.); Лукащук від Лука (гр.); Пилипенко, Пилипчик від Пилип (гр.); Стефанов від Стефан (гр.); Прокопчук від Прокіп (гр.); Сидоренко від Сидор (гр.); Микитючка, Микитюк від Микита (гр.); Марчук від Марк (гр.); Остапчук від Остап(гр.); Трофимчук від Трофим (гр.); Іванов від Іван (д.-євр.); Мусієнко від Мойсей, Мусій (д.-євр.); Михальчук, Михальчучка, Михайлов від Михайло (д.-євр.); Савчук, Савченко від Сава, Савелій (д.-євр.); Якимчук від Яким (д-євр.); Хоменчучка, Хоменчук, Хоменчиха від Хома (д.-євр.); Матвійчук від Матвій (д.-євр.); Лук'янучка від Лукіян (лат); Максимчук від Максим (лат.); Гнатюк від Гнат (лат.); Павлушка від Павло (лат.) [ДАХО. Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк.206-210, 515-524, 567-573, 582-587, 594-603].

Деякі імена ставали основою для кількох прізвищ, як-от Хома (д.-євр.) - Хоменчук, Хоменчучка, Хоменчиха; Михайло (д.-євр.) - Михайлов, Михальчук, Михальчучка тощо.

У селах Приборівка та Сиваківці побутувало прізвище Николайчук [ДАХО, Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк. 594-603], в основі якого чоловіче ім'я в російському варіанті Николай, яке походить від давньогрецького імені Ніколаос [Болдирєв, 2003:459]. У с. Пеньківка зустрічалося прізвище, в основі якого чоловіче ім'я польського походження, зокрема, Базлик від Базиль [Болдирєв, 2003:114] й Штейнь, яке побутує у Польщі від гуцульського імені Штень й в українській мові є іменем Степан [Чучка, 2005:634] та прізвище, яке походить від хорватського чоловічого імені Spiro, Spirko й відповідає українській кальці імені Спиридон [Чучка, 2005:633].

У формуванні зафіксованих прізвищ значну роль відіграли чоловічі особові імена, а не жіночі. Жіночих виявилося лише 4: Гапчук від Гапка (гр.), Доміниха від Домна (лат.), Маріянчук, Марущак від Марія (д.-євр.), Парасюк від Параска (гр.). Ю. Редько зазначає, що основами для творення українських прізвищ ставали найчастіше чоловічі імена, рідше - жіночі. Й стверджує, що від імені матері нащадки отримували прізвище лише в тих випадках, коли батько був невідомий або давно помер, чи виїхав, і весь тягар утримання сім'ї та виховання дітей несла мати, діти діставали прізвища від її імені. Наголошує й на тому, що назви, утворені від жіночих імен, могли стати не тільки прізвищами дітей, а часом і чоловіка, якщо дружина з того чи іншого погляду стояла вище від нього [Редько, 1968:36].

Наступними, рівними першій групі кількісно, були прізвища, які утворені за родом занять (професією), виду діяльності чи за соціальним станом. Це були назви, які чітко відрізняли окрему особу від її оточення [Редько, 1968:37]. Зафіксовані прізвища у Коханівській волості дають можливість уявити життя українців цього періоду в таких аспектах: зокрема, Військо (давні козацькі війська): Жура (військовий слуга, зброєносець); Козак (прізвище переходило на нащадків, зберігаючи пам'ять про невідомого предка-козака) [Родзевич, 1985:53]. Економічне життя України: а) промисловість: Мельник, Мельничук (власник млина, або той, хто працює у млині); Килимник, Килимчик (майстер, що виробляє килими); Олійник (той, хто добуває і продає олію); б) ремесло: Боднар, Бондар, Бондаренко, Бондаренчиха, Бондариха (майстер, що виробляє діжки, бодні); Гончар (майстер, що виготовляє посуд, різні вироби з глини) [Болдирєв, 1982:628]; Коваль, Ковальчук (майстер, що виготовляє металеві предмети); Кравець, Кравчик, Кравчук, Кравчучка, (фахівець з пошиття одягу); Ткач (майстер, який виготовляє тканини на ткацькому верстаті); Швець, Шевчук, Шевчучка (майстер, що шиє взуття, чоботар); Кожутник (той, хто шиє кожухи); Колесник, Колісниченко (стельмах, майстер з виготовлення коліс), Стельмах (пращури-ремісники, які виготовляли вози, сани), Сницарчук (майстер з художнього різблення по дереву й карбування по металу" - очевидно, запозичення з польської мови; п. snycerz" [Болдирєв, 2006:334], Гонта (майстер, що виготовляє дерев'яну черепицю); Столяр (деревообробне ремесло), Токарчук (ремісник, що займається обробкою металу, дерева та інших матеріалів способом обточування на токарному верстаті), в) рибальство й пасічництво: Рибаченко (людина, яка займається рибальством); Пасічник (людина, що займається бджільництвом), г) різні заробітки: Малярик, Муляриха (фахівець, що займається фарбуванням будов, споруд); Сторожук, Стороженко (людина, яка охороняє певні об'єкти), Возній, Фурман, Кучер (людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман) [Півторак, 2012:140]; Кухар (робітник, що готує їжу); Городнюк, Огородник (людина, яка займається городництвом). Церковне життя: церковнослужителі різного рангу представлені в таких прізвищах, як Гуменючка (ігуменя- церковна особа), Паламарчук (від слова паламар, церковний служитель, означає Паламарів син) тощо. Музиканти: Кобзар (бандурист), Музика тощо.

Прізвища, мотивовані назвами професій, несуть цінну інформацію про суспільно-політичне та економічне життя дослідженої території.

Третю групу становили прізвищеві назви, що походили від індивідуальних ознак перших носіїв. Частина цих ознак були зовнішніми, фізичними: колір волосся, зачіска, особливості зросту, будови та частин тіла, ходи, на бороду, вуса, на каліцтво або фізичні вади тощо. Наприклад: Багрій, Білоус, Білокурський, Рудичка, Черній, Кучерко, Лисанчук, Лисанчучка, Висоцька, Горбатюк, Груденко, Довгаленко, Пальчук, Біловус, Дзюба (дівчина з обличчям, покритим віспою) [Родзевич, 1985:61], Косій, Кривій, Кривенко. Прізвище Білоус означало старе українське особове чоловіче ім'я прізвиськового походження. Його доіменне значення - той, хто має світлі або сиві вуса, тобто біловусий. З XVI - XVII ст. лексема в Україні виступає прізвищевою назвою [Чучка, 2011:55].

Прізвище могло також вказувати на психічні властивості, фізичні ознаки, вдачу, характер, поведінку, уподобання. Таке походження мали прізвища: Глухий, Швидкий, Дика (нетоваристська), Гримаручка, Гримарчук, Плутяк (лукава, хитра людина) [Півторак, 2012:456], Сопливий (недолугий), Манилик (той, хто вводить в оману [Болдирєв, 1989:382], Байда (безтурботна людина, гульвіса, ледар [Болдирєв, 1982:115].

Найменшу групу в Коханівській волості складають прізвища, що походять від назви місцевості або національності. Прізвища цієї групи можна поділити на дві підгрупи. До першої належать: а) які вказують на національне походження основоположника роду, зокрема Татарчук (татарин), Турчик (турок); б) утворені від назв давніх племен і етнографічних груп. Такими є: Бойко, Бойчук, Бойчучка (місцева назва українців, що живуть у Підкарпатті, тобто "горянин" - житель низовини Бойківщини. У Карпатах ім'я Бойко засвідчується з XVI ст., а з XVII фіксується й як прізвище) [Чучка, 2005:78], Поліщук (вихідці з Полісся), Мазуренко, Мазур (так називали населення Мазовша в Польщі, поляків Надсяння, а часом і покатоличених українців); в) які тільки загально вказували на місце, де хтось проживав (Польовий, Польова, Лановий). Друга група прізвищ, виникнення яких пов'язане з походженням першого носія, це прізвища, утворені від назви конкретного населеного пункту: Краковський (житель з м. Краків), Ільницький (містечко в Закарпатській обл.).

До цієї групи віднесем прізвище Стир, яке утворене від гідроніма (річка, яка протікає в межах Львівської, Волинської та Рівненської областей).

Частка цих прізвищ невелика, але вони демонструють перебіг міграційних процесів, що відбувалися у досліджуваному регіоні.

Вчені зазначають, що прізвища від топонімічної назви не завжди можна встановити з абсолютною впевненістю. Багато населених пунктів, від яких утворилися прізвища, сьогодні вже не існує, багато перейменовано, у багатьох випадках назва населеного пункту не збігається з прізвищем, бо в назві місцевості могли статися певні зміни, а прізвище зберегло давню форму [Редько, 1968:37]

У Коханівській волості зустрічаються прізвища, які не входять до основних чотирьох лексичних груп. Це прізвища, що відзеркалюють фауну України й світу та флори. Зокрема найменування, утворені від назв тварин: Кабан, Криса, Королик, Королиха, Кот, Котик, Лебедь, Заєць, Присач (губа тварини) [Болдирєв, 2003:576]; птахів: Боцюн, Воронюк, Горобець, Зозуля, Кулик, Куличка, Кулинчик, Сорока, Драч; рослин: Грабощук, Грабар, Стеблецький; грибів: Печериця.

Є група прізвищ, що відображає назви страв і продуктів споживання: Книш, Ковбаса, Ковбасиха, Шпірко. Зокрема, прізвище Шпірко, яке побутувало в с. Пеньківка [ДАХО. Ф.315. Оп.1. Спр.7391. Арк.520-524] має декілька значень: походить від давньоруської назви страви "шпирь"; Ланцюг, яким прив'язують корову; від хорватського чоловічого імені Spiro, Spirko й відповідає українській кальці імені Спиридон [Чучка, 2005:633] назви знарядь праці: Куденко (означає кужіль, недоброякісне полотно льону [Болдирєв, 1989:123], Плахотник; назви предметів домашнього вжитку - Гелета, Гелетиха (дерев'яна посудина, барило - запозичено з румунської мови) [Болдирєв, 1982:492], Мішок.

В Коханівській волості побутували прізвища, які не відносяться до вищезгаданих груп. Наприклад: Цвигун (той, хто батожить, карає різками), Щетина (шерсть у диких тварин) [Півторак, 2012:506], Штейнь (з німецької мови - камінь).

Можемо підсумувати, що для власної ідентифікації жителі Коханівської волості використовували прізвища. Найбільшу групи серед них становили прізвищеві назви, в основі яких лежали особові чоловічі імена здебільшого з християнського календаря грецького походження (зафіксовано прізвища від чоловічих імен польського та хорватського походження й в російському варіанті). Зустрічається декілька прізвищевих назв, які утворенні від жіночих імен.

Побутує значна кількість прізвищ, утворених за родом занять (професією). Вони демонструють різноманітність професій, ремесел, занять, які побутували у селах досліджуваного періоду й несуть цінну інформацію про суспільно-політичне та економічне життя краю й процеси, що відбувалися у виробничій сфері в означений період. Вважаємо, що побутування таких прізвищ були необхідними для селян й мотивовані назвами професій, які пов'язані з типовими для українців скотарством, землеробством, заготовленням лісу, обробкою металу й указують на ті професії чи заняття, які були необхідні в колективі людей: пошиття одягу, взуття, обробка зерна тощо.

Найменшу групу становлять прізвища, які походять за назвою населеного пункту, з якого він переселився.

Дослідження прізвищевої системи окремого регіону актуальне та важливе, адже прізвища містять інформацію не лише про його теперішнього носія, але фактично віддзеркалюють історію всього роду. Крім того, саме прізвища відбивають різні історичні процеси, що мали місце на даній території, особливості побуту, матеріальної і духовної культури, оточуючої природи, демографічні процеси, зв'язки з іншими народами.

Подяка. Висловлюємо щиру вдячність усім членам редколегії журналу за консультації, надані під час підготовки статті до друку.

Фінансування. Автори не отримали фінансової підтримки для публікації цієї статті.

1. Блажчук, Ю. І. (2008). Антропонімія Уманщини XVII - початку XXI ст. : автореферат дисертації кандидата філологічних наук: 10.02.01. Київ, Б.в. 22 с.