Оперативна розробка радянськими спецслужбами архієпископа Кримського Луки (Войно-Ясенецького) у світлі маловідомих архівних документів

Размещено на http://www.allbest.ru

Оперативна розробка радянськими спецслужбами архієпископа Кримського Луки (Войно-Ясенецького) у світлі маловідомих архівних документів

Вєдєнєєв Д. В.

Святитель і сповідник Лука Кримський (доктор медичних наук, професор Валентин Феліксович Войно-Ясенецький; 27 квітня 1877 р. -- 11 червня 1961 р.) є унікальною постаттю в історії як медицини, так і Православної Церкви. Видатний богослов, архієрей, випускник медичного факультету -- предтечі Київського національного медичного університету, він став єдиним зі священнослужителів лауреатом Сталінської премії в галузі науки (1946 р.). Його класичні праці з хірургії й донині вивчають майбутні лікарі, а церковне вшанування святителя встановлене в Україні, Росії, Греції, Балканських країнах.

Життєпис свт. Луки увібрав майже 40 років служіння в єпископському сані, десятиліття хірургічної практики, тисячі врятованих життів, у тому числі поранених воїнів у роки Великої Вітчизняної війни. Професор створив понад 100 серйозних наукових праць, провідною з яких стала книга «Нариси гнійної хірургії», що витримала кілька перевидань і нині залишається настільною у практиків1. Йому належить розробка оригінальних методів анестезії й оперування Войно-Ясенецкий В. Ф., проф. Очерки гнойной хирургии. Л.: Медгиз, 1956.631 с. Див., наприклад: Войно-Ясенецкий В., проф. Поздние резекции при инфицированных ог-нестрельных ранениях суставов. М.: Медгиз, 1944. 96 с.. Скарбницю богословської думки поповнили 1250 укладених ним текстів проповідей Частково опубліковані: Святитель Лука (Войно-Ясенецкий). Проповеди годового круга. М.: «Артос-Медиа», 2009. 622 с., богословсько-філософська робота «Дух, душа і тіло» та праця «Наука і релігія» як кредо людини, що ніколи не протиставляла ці поняття Лука (Войно-Ясенецкий), архиеп. Наука и религия. М.: «Образ», 2007. 192 с.. З 1946 р. до своєї блаженної кончини архієпископ Лука очолював Кримську єпархію РПЦ.

У березні 1996 р. за присутності 40 тисяч віруючих відбулося знайдення мощей архієпископа Луки, які й зараз почивають у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя (нині Свято-Троїцький жіночий монастир). 2000 р. святитель-хірург прославлений у лику но- вомучеників і сповідників Церкви Руської як сповідник. Українською Православною Церквою засновано Орден святителя Луки Кримського. Також владика Лука канонізований як місцевошанований святий Красноярської єпархії РПЦ.

Важливим суспільним актом стало ухвалення Верховною Радою України 6 липня 2011 р. постанови № 3599-VI «Про вшанування пам'яті Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького (святителя і сповідника Луки), православного святого, вченого, лікаря-хірурга, подвижника, архієпископа Кримського та Сімферопольського», яка стимулювала додаткове вивчення життя та діяльності, увічнення молитовного й наукового подвигу святителя.

Постать і житіє свт. Луки цікаві дослідникам історії Церкви, державно-релігійних відносин в атеїстичному СРСР і незаконних репресій проти віруючих -- тим, що Кримський владика повною мірою запізнався із жорстокими гоніннями на Церкву, апофеозом яких став Великий терор 1937-1938 рр. Як доповідало керівництво Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) СРСР Й. Сталіну, лише в серпні -- листопаді 1937 р. арештували 166 православних архієреїв (з них репресували 81), 9116 священиків (відповідно -- 4629), 2173 монахів (934), а всього за цей проміжок часу затримали 31359 «церковників і сектантів». Усього ж за один тільки 1937 р. у СРСР закрили 8000 храмів, ліквідували 70 єпархій і вікаріатств, розстріляли 60 архієреїв із 250 загалом страчених або померлих у місцях позбавлення волі до смерті Й. Сталіна Бутовский полигон. 1937-1938 гг. Книга Памяти жертв политических репрессий. Вып. 8. М.: «Альзо», 2007. С. 102-103; Архиепископ Крымский Лука (Войно-Ясенецкий) под надзо-ром ГПУ-НКВД-МГБ: сборник документов / сост. А. Валякин. Симферополь: ГУ СБУ в АРК, 2010. С. 5; Бажан О. Репресії серед духовенства та віруючих в УРСР в часи «великого терору»: статистичний аспект // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 2007. № 2. С. 15-17..

Про сакраментальний характер звинувачень, які висувалися священнослужителям Православної Церкви («яскраво вираженої організації фашистського типу, яка не гребує будь-якими засобами у боротьбі з радянською владою») за сфабрикованими в період тотального беззаконня «справами», можна судити, наприклад, за характеристикою (1938 р.) співробітниками НКВС УРСР місцеблюстителя Патріаршого престолу митрополита Сергія як пов'язаного із «фашистськими колами Японії та Німеччини, Польщі та Литви», екзарха України митрополита Костянтина (Дьякова, який помер під час допиту 9 листопада 1937 р. Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі -- ГДА СБУ). Ф. 6. Спр. 71156 ФП. Арк. 24-25.) -- як «очільника контрреволюційної організації церковників на Україні, що підтримувала зв'язок із закордонними фашистськими колами», причому поряд із химерними наклепами йшли звинувачення в тому, що архієреї «давали вказівки всіма силами обстоювати існування кожного храму й парафії» ГДА СБУ Ф. 16. Оп. 30 (1951 р.). Спр. 69. Арк. 152-154..

У жертв свавілля було мало шансів уникнути репресій. Так, лише в Київській, Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях УРСР з січня до листопада 1937 р. із 2918 арештованих по лінії «церковників і сектантів» засудили 2334 осіб. Великою була частка жорстоких покарань, адже, наприклад, станом на 1 січня 1938 р. з 888 засуджених Особливою трійкою Харківського УНКВС по релігійній лінії 555 осіб отримали смертну кару Там само. Спр. 68. Арк. 12.. Із 10 тис. діючих у 1929 р. православних храмів в Українській РСР на 1938 р. залишалося відкритими 850, служило 6 єпископів проти 30 у 1927 р. Там само. Арк. 182, 188.

Цілком зрозумілою у світлі подібних фактів є атмосфера, в якій єпископ Лука арештовувався й проходив по чотирьох сфабрикованих проти нього (у 1923, 1924, 1930, 1937 рр.) кримінальних провадженнях, внаслідок чого загалом провів у в'язницях та на засланні 11 років. Владику Луку піддавали безперервним багатоденним допитам, позбавляли сну, били (т. зв. «конвеєр»). Одне з таких катувань тривало з 23 листопада до 5 грудня 1937 р., викликаючи галюцинації та знемогу. У такому стані чекісти змусили підслідного підписати протокол з «визнанням» участі в «контрреволюційній нелегальній організації». З важким набряком ніг і серцевим нападом літню жертву беззаконня помістили до тюремної лікарні. При цьому підслідний нікого не обмовив, не дав неправдивих свідчень на інших людей (ряд священиків і єпископів, що проходили по цій «справі», дали під тиском неправдиві показання на свт. Луку та інших осіб, проте це їх не врятувало від розстрілу у грудні 1937 р.) Марущак Василий, протодиак. Святитель-хирург: житие архиепископа Луки (Войно-Ясе- нецкого). М.: «Даниловский благовестник», 2006. С. 53-58. Див. докладніше: Лисичкин В. А. Крестный путь святителя Луки. Подлинные документы из архивов КГБ. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001.444 с.. У квітні 2000 р. (з ініціативи онука архієрея В. Лисичкіна) відбулася повна процесуально-правова реабілітація В. Ф. Войно-Ясенецького11.

Аналізуючи стан попередньої наукової розробки та археографії теми, передусім розглянемо існуючі документальні видання, присвячені життю святителя-хірурга, які здебільшого оприлюднюють, насамперед, різнопланові документи органів держбезпеки, що стосуються свт. Луки, а також певні інформаційно-звітні документи 1946-1961 рр. державних органів із контролю за релігійною сферою життя в СРСР, зокрема уповноважених Ради у справах РПЦ при РМ СРСР по Кримській області (добірка таких документів оприлюднена біографом свт. Луки В. Мару- щаком) Марущак Василий, протодиак. Святитель-хирург. С. 203-323..

Документальним виданням матеріалів радянської спецслужби, які стали продуктом слідчих дій та негласної розробки свт. Луки, став упорядкований А. Валякіним збірник «Архиепископ Крымский Лука (Войно-Ясенецкий) под надзором ГПУ-НКВД-МГБ» Архиепископ Крымский Лука (Войно-Ясенецкий) под надзором ГПУ-НКВД-МГБ: сбор-ник документов / сост. А. Валякин. Симферополь: ГУ СБУ в АРК, 2010. 174 с. Крымская епархия под началом святителя Луки (Войно-Ясенецкого): сборник документов. Симферополь: Н. Ореанда, 2010.576 с.. Зокрема, упорядники оприлюднили низку доповідних записок до Міністерства держбезпеки (МДБ) СРСР, які містять матеріали агентурного стеження за архієпископом Лукою з боку профільного підрозділу Управління МДБ по Кримській області.

На сьогодні найбільш повний масив документів спецслужби щодо «вивчення» свт. Луки опублікований (у тому числі -- зусиллями знаного дослідника репресій проти Церкви протоієрея Миколая Донен- ка) у вигляді збірки «Крымская епархия под началом святителя Луки (Войно-Ясенецкого) Капітальне видання документів увібрало основний масив доповідних записок із заведеної УМДБ Криму на правлячого архієрея справи-формуляра «Мракобес» до союзного МДБ, у яких на підставі агентурних повідомлень розкриваються життєдіяльність та суспільні погляди владики Луки під час його служіння на Кримській кафедрі РПЦ.

Архівні матеріали, в т. ч. -- кримінально-слідчих справ та справ оперативної розробки, використані в низці наукових і науково-популярних праць Т. Бараєва, О. Боброва, Б. Богомолова, В. Глущенкова, В. Лисичкі- на, А. Поповського, А. Черкасової та інших авторів, присвячених медичній, духовній і суспільній діяльності свт. Луки Бараев Т. М. «Приидите ко Мне, все труждающиеся и обремененные» (В. Ф. Вой-но-Ясенецкий (святитель Лука) и военно-врачебное дело). Одесса: «Фаворит», 2011. 120 с.; Бобров О. Е. У каждого своя Голгофа. Донецк: Заславский А. Ю., 2009. 128 с.; Богомо-лов Б. П., Светухин А. М. Валентин Феликсович Войно-Ясенецкий. К 130-летию со дня рожде-ния // Хирургия. 2007. № 12. С. 69; Глущенков В. Святитель Лука: взгляд в будущее. Полтавская епархия: Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2002. 224 с.; Лисичкин В. А. Святой Лука. Краснодар, 1999. 219 с.; Поповский М. А. Жизнь и житие Войно-Ясенецкого, архиепи-скопа и хирурга. М.: «Пик», 2001. 476 с.; Черкасова А. В. Ф. Войно-Ясенецкий (архиепископ Лука) // Медицина и религия. 2000. № 6. С. 44-45 та ін., в історико-медичному нарисі автора статті Вєдєнєєв Д. В., Вєдєнєєв В. Д. Лікар і архіпастир: діяльність святителя Луки Кримського в контексті історії медицини і церковно-державних відносин у СРСР: історико-медичний нарис.

К., УФК, 2015. 72 с..

Оприлюднення та залучення до дослідницької праці нових документів радянської спецслужби щодо життя та діяльності свт. Луки Кримсько- го (Войно-Ясенецького) надають значні пізнавальні можливості для вивчення мученицького шляху Православ'я у XX ст., а також особливостей оперативної діяльності радянських спецслужб, перетворених комуністичною владою на основне знаряддя придушення й контролю релігійного життя (підрозділ з розробки релігійного середовища з'явився у ВЧК Ф. Дзержинського вже у лютому 1919 р.).

Метою статті є дослідження релігійної та наукової діяльності свт. Луки Кримського в контексті історії державно-церковних відносин в СРСР та крізь специфічні пізнавальні можливості архівно-документальних матеріалів радянських органів держбезпеки, включаючи виявлені автором маловідомі науковцям документи органів МДБ-КДБ кримського періоду (1946-1961 рр.) архіпастирського служіння архієпископа Луки.

При цьому автором використано нововиявлені документи оперативно-службового характеру антирелігійного підрозділу МДБ-КДБ УРСР та їхніх кримських підрозділів, які зберігаються у фондах контррозвіду- вального й антирелігійного підрозділів радянських органів держбезпеки в Україні у Галузевому державному архіві СБУ.

Після тимчасового покращення з вересня 1943 р. державно-церковних відносин у СРСР, свт. Лука повертається із заслання (упродовж війни він очолював евакошпиталь № 1515 у Красноярську, особисто рятуючи життя важкопораненим). Поділяючи патріотичну й миротворчу позицію Православної Церкви, владика Лука у проповідях і десятках публіцистичних виступів у пресі викривав антилюдську, сатанинську сутність фашизму. Патріарх Сергій у лютому 1944 р. призначив владику (що став до того ж архієпископом і постійним членом Священного Синоду РПЦ) на кафедру архієпископа Тамбовського й Мічурінського. У лютому 1945 р. патріарх Алексій І нагородив архієпископа правом носіння хреста з діамантами на клобуку.

У січні 1946 р. постановою Ради народних комісарів (РНК, уряду) СРСР із формулюванням: «за наукову розробку нових хірургічних методів лікування гнійних захворювань і поранень», викладених у наукових працях «Нариси гнійної хірургії» та «Пізні резекції при інфікованих вогнепальних пораненнях суглобів», опублікованих відповідно в 1943 й 1944 рр., владиці Луці (професорові В. Войно-Ясенецькому) була присуджена Сталінська (державна) премія першого ступеня в розмірі 200 тис. карбованців, з яких 130 тис. він передав як допомогу дитячим будинкам, дітям, що осиротіли в роки війни.

Водночас архієрей дотримувався нонконформістської позиції стосовно державної політики у сфері віросповідання і намагався використати «конкордат» влади і Церкви для подолання згубних наслідків шаленої атеїстичної політики попередніх років. 15 липня 1944 р. архієпископ

Лука звернувся з листом до керуючого справами Московської єпархії, митрополита Крутицького Миколая (Ярушевича), в якому виклав власну програму активізації діяльності РПЦ і протидії офіційному атеїзму Русская Православная Церковь в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Сборник документов. М.: Изд-во Крутицкого подворья, 2009. С. 117-125.. У країні, як писав він, панує «безпросвітна релігійна темрява», народ «дичавіє в голоді духовному».

Було також розглянуто причини «широкого поширення безбожництва в нашому народі й причетному до науки суспільстві» та запропоновано відповідні заходи щодо відродження християнської проповіді й духовного життя в СРСР, а саме:

розгорнути відкриття неушкоджених старих церков і будівництво нових дешевих дерев'яних храмів (розробити проекти таких стандартних церков);

налагодити роботу заводиків та майстерень із виробництва церковного начиння, свічок, іконописних майстерень;

для поповнення кліру, за умов нестачі підготовлених у семінаріях священиків, провести пошук у народі «простих і чистих серцем овець Христового стада», надавши цим «священикам-простакам» необхідний мінімум богослужбових і богословських знань;

відкрити недільні школи для парафіян, що досягли 18-літнього віку;

організувати вищий богословський інститут для підготовки кваліфікованих богословських кадрів, для яких зробити доступною новітню богословську й релігійно-філософську літературу католицької та протестантської конфесій, а також запровадити вивчення «ме- тапсихології» (нової науки, що вивчає «ті прояви людського духу, які явно належать до сфери трансцендентного, але офіційною, матеріалістичною наукою ігноруються або навіть клеймуються ім'ям марновірств»);

під егідою Церкви «колективною працею християн -- учених всіх спеціальностей» почати критику антирелігійної літератури, написання для священиків доступної літератури із критикою атеїстичних нападок на Церкву;

підготувати збірки найбільш яскравих житій святих.

Лист викликав відверту тривогу у високих керівників ідеологічної сфери СРСР. 2 серпня 1944 р. начальник Управління пропаганди й агітації ЦК ВКП (б) Г. Александров переслав листа владики секретарю ЦК Г. Маленкову. У супровідному документі вказувалося: лист «представляє досить великий політичний інтерес». Відзначалося, що автор «висуває широку програму активізації діяльності духовенства й непримиренної боротьби церковників проти матеріалізму». «Лист... показує, наскільки далеко йдуть плани деяких видатних діячів з духовенства». Документ був зданий в архів 4-го травня 1946 р., реакція на нього партійного керівництва нам невідома Русская Православная Церковь в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Сборник документов. М.: Изд-во Крутицкого подворья, 2009. С. 321.. Судячи з усього, після цього «розібратися» з незручним ієрархом доручили Раді у справах РПЦ, фактично ж -- органам держбезпеки.

Антицерковний підрозділ Наркомату державної безпеки (НКДБ) уважно стежив за поведінкою авторитетного ієрарха. 4 травня 1944 р. під час бесіди в Раді у справах Руської Православної Церкви при РНК СРСР патріарха Сергія з головою Ради полковником держбезпеки Г. Карповим глава РПЦ порушив питання про можливість переміщення архієпископа Луки на Тульську єпархію і мотивував це необхідністю лікування від малярії. Однак Г. Карпов «ознайомив Сергія з низкою неправильних домагань із боку архієпископа Луки, неправильних його дій і випадів». Патріархові відмовили Год со святителем Лукой Крымским: церковный календарь-дневник. Симферополь: «Род-ное Слово», 2013. 24 октября.. спецслужба оперативний архієпископ

У службовій записці наркомові охорони здоров'я РРФСР Третьякову від 10 травня 1944 р. Г. Карпов, акцентуючи увагу на низці допущених архієпископом Лукою вчинків, «що порушують закони СРСР» (повісив ікону в хірургічному відділенні евакошпиталю № 1414 у Тамбові; здійснював релігійні обряди у службовому приміщенні шпиталю перед проведенням операцій; 19 березня з'явився на міжобласну нараду лікарів евакошпиталів одягненим в архієрейське облачення, сів за стіл головуючого і в цьому ж одязі зробив доповідь по хірургії тощо), вказував наркомові, що «Облздороввідділ (м. Тамбов) повинен був зробити відповідне попередження професорові Войно-Ясенецькому й не допускати протизаконних дій, викладених у цьому листі».

Патріарх Московський і всієї Русі Алексій І змушений був проводити бесіди з архієпископом, що дошкуляв владі. Він цінував владику Луку, сподівався перевести його ближче до Москви. Однак кінцевим підсумком тиску режиму стало призначення архієпископа Патріаршим указом від 5 квітня 1946 р. на Кримську кафедру РПЦ, що мала на той час 58 діючих парафій Див.: ГДА СБУ Ф. 2. Оп. 21. Спр. 17..

З цього часу він потрапляє під пильний агентурний нагляд відділення « О » (розробка релігійного середовища) Кримського Управління Міністерства державної безпеки (УМДБ), яке завело на нього справу агентурної розробки № 6291 «Мракобес» по лінії «церковно-православної контрреволюції» Крымская епархия под началом святителя Луки (Войно-Ясенецкого). С. 274.. На нашу думку, окрім невпинного моніторингу релігійного середовища оперативними засобами, підвищена активність чекістів навколо постаті владики Луки обумовлювалася також його минулим як «ворога народу», активною й неприховано критичною позицією щодо політики переслідування віри, насадження атеїзму та державного втручання у справи Церкви, великим інтелектуально-науковим і пастирсько-проповідницьким обдаруванням архієрея, в цілому досить «нестандартною» фігурою «святителя-хірурга», його відомістю в країні та за її межами.

Показовою є характеристика владики Луки з чекістської довідки: «Понад 30 років тому впав у релігійний фанатизм і став активним служителем релігійного культу». «Маючи антирадянські настрої, Лука активно виступає проти матеріалістичного вчення, проявляє антирадян- ські судження та вживає активних заходів до пожвавлення діяльності духовенства і Церкви» ГДА СБУ Ф. 2. Оп. 21. Спр. 17. Арк. 113..

Агентурно-оперативну розробку архієрея надалі здійснювали підрозділи органів МДБ-КДБ, що займалися «боротьбою з антирадянськими елементами з числа духовенства, церковників та сектантів». У період перебування його на Кримській кафедрі подібні функції виконували відділи «О», у 1950-1953 рр. -- 2-гі відділи (відділення) 5-го Управління МДБ УРСР та обласних УМДБ, а після створення у 1954 р. КДБ при РМ СРСР -- 6-й відділ 4-го (секретно-політичного) Управління КДБ УРСР та його органи на місцях. Головним інструментом оперативної розробки релігійного середовища виступав агентурний апарат.

Зокрема, у Криму станом на середину 1955 р. «церковниками й сектантами» займалося 3-тє відділення 4-го відділу (секретно-політичного) обласного УКДБ. У відділі працювало 15 оперативників, по цій лінії існували групи в апаратах уповноважених КДБ в Ялті, Севастополі, Євпаторії, Керчі та Феодосії. В антирелігійному відділенні працювало троє співробітників, що тримали на зв'язку 14 агентів по лінії розробки РПЦ, велися справи-формуляри на шістьох священиків та трьох учасників «церковного активу» Там само. Спр. 16. Арк. 72-73; Спр. 17. Арк. 114, 120..

Агентура держбезпеки працювала в найближчому оточенні владики, включаючи низку священиків, дияконів, особистого водія, канцеляриста, що контролював листування тощо. Агент «Солнцев» працював особистим водієм, «Вологодський» служив у канцелярії Кримської єпархії, контролюючи листування архієрея. У зрозумілій обстановці тиску та наявності «компрометуючих матеріалів» було набуто конфідентів із числа кліру (агенти «Єрусалимський», «Семенов» та інші). Саме за повідомленнями негласних джерел складалися інформаційні зведення для Москви та республіканського МДБ-КДБ про настрої, «антирадянські висловлювання», поточну діяльність архієрея. Агентура була «підведена» й до близьких до архієрея священнослужителів і мирян, супроводжувала владику в поїздках по майже 60 кримських парафіях. Ніщо не випадало з уваги «наглядачів». Агентура, зокрема, «здобула» перший том машинопису проповідей ієрарха. У чекістських документах стосовно видатного хірурга, що врятував безліч солдатських життів, застосовували визначення «ворожа діяльність».

Повідомлялося, наприклад, що в Ялті владику відвідав академік В. Фі- латов і мав з ним «усамітнену тривалу бесіду». Відвідавши разом з архієреєм Ялтинський собор, видатний офтальмолог причастився в нього Архів Головного управління Служби безпеки України в АР Крим. Ф. 1. Оп. 22. Спр. 51. Т. 2. Арк. 119-120.. Зазначимо, що чимало відомостей агентурно-оперативного походження стосовно архієпископа Луки сконцентровано у справах-розробках на відомих діячів Церкви та науки. Серед них доцільно згадати справу-формуляр «Старий», що велася УМДБ-УКДБ по Одеській області на визначного вченого-офтальмолога, глибоко релігійного академіка В. П. Філатова, де наявні відомості про зустрічі академіка з архієпископом Лукою під час візиту останнього до Одеси (в НДІ очних хвороб Філатова працював Валентин, один із синів свт. Луки). Агент «Усов», до якого В. Філатов звертався із проханнями щодо духовної літератури, контролював стосунки владики й академіка ГДА СБУ. Ф. 2. Оп. 5. Спр. 14. Т. 3; Див. також: Вєдєнєєв Д. В., Вєдєнєєв В. Д. Соціокуль- турні погляди академіка В. П. Філатова у світлі невідомих документів радянських спецслужб (до 140-ї річниці з дня народження вченого) // Культура і сучасність. 2015. № 2. С. 9-15; Вєдєнєєв Д. В. Православний академік: В. П. Філатов у світлі невідомих документів радянсь-ких спецслужб (до 140-ї річниці з дня народження вченого) // Історія та сучасність Право-слав'я на Волині: матеріали VI науково-практичної конференції (Луцьк, 12 листопада 2015 р.). Луцьк: Видавничий відділ Волинської єпархії, 2015. С. 170-174..

Чекісти оперативно реагували на «небажані» вчинки святителя, направляючи, зокрема, доповідні записки до обкому Компартії. Так, 6 травня 1947 р. начальник УМДБ генерал-майор Марсельський інформував обласний комітет партії «про вплив архієпископа Луки на студентів Сімферопольського медичного інституту й медичний персонал». Повідомлялося, що на підставі інформування УМДБ обком партії вказав керівництву медичного інституту «надалі уникати користування лекціями архієпископа Луки» Архів Головного управління Служби безпеки України в АР Крим. Ф. 1. Оп. 22. Спр. 51. Т. 2. Арк. 119.. Після цього професор остаточно втратив можливість нести свої фундаментальні знання та колосальний хірургічний досвід колегам і майбутнім лікарям.

Проте особливо тривожило чекістів-«релігієзнавців» зростання популярності архієпископа Луки серед молоді, студентів, інтелігенції (молодь становила 10-12% парафіян на Пасху 1949 р. при загальному значному збільшенні числа тих, хто молився, порівняно з 1948 р.: у Керчі -- удвічі, у Сімферополі -- з 5800 до 9000, у Севастополі -- з 2600 до 6500) Архів Головного управління Служби безпеки України в АР Крим. Ф. 1. Оп. 22. Спр. 64. Т. 2. Арк. 123.. Чекісти фіксували, що Кримський архіпастир свідомо наближає до себе й призначає на парафії священиків, що мали дореволюційний стаж служіння, пройшли через ГУЛАГ, і брали цих «авторитетних і ревних служителів» в оперативну розробку. До 1955 р. в єпархії служило 10 таких пастирів (яких архієрей «перетягнув за 2-3 роки» з Волині та інших регіонів, які мали «антирадянські, націоналістичні погляди»). Щоправда, стосунки між місцевими кліриками та вихідцями із Західної України не завжди складалися безконфліктно Крымская епархия под началом святителя Луки (Войно-Ясенецкого). С. 384..

Оперативно розроблявся за справою-формуляром наближений до архієпископа протоієрей Віталій Карвовський, секретар єпархії та благочинний храмів Сімферопольського району. Він звинувачувався у служінні в УАПЦ під час окупації, націоналістичних поглядах та контактах з підпіллям ОУН в роки війни. Священика «вивчали» конфідент «Немо» (також благочинний), агентеса «Федорова» (відсторонена за «неправильну поведінку») та агенти, священики-«західняки» «Римський» та «Ігор» ГДА СБУ. Ф. 2. Оп. 27. Спр. 5. Т. 1. Арк. 300; Ф. 1. Оп. 12. Спр. 2. Арк. 171, 213-214..

Чимала частина агентурно-інформаційних матеріалів присвячена політичним поглядам і «антирадянським висловлюванням» архієрея. Так, розуміючи фарс безальтернативних виборів до Верховної Ради РРФ- СР, владика Лука не міг стримати свого роздратування. Як інформував агент «Жвавий», відвідавши у грудні 1946 р. виборчу дільницю, піднаглядний єпископ не приховував перед оточенням негативного ставлення: йду на вибори, але «прикро мені тут, ідемо звідси швидше... О окаянні!» Архів Головного управління Служби безпеки України в АР Крим. Ф. 1. Оп. 22. Спр. 51. Т. 2. Арк. 147. При всьому ворожому та зневажливому ставленні до репресованого архієрея контррозвідники усе ж документально констатували, що він не веде антиурядової агітації, у проповідях приділяє значне місце антивоєнній агітації, критиці війни США в Кореї (1950-1953 рр.), ядерного шантажу та підтримує миротворчі заходи СРСР на міжнародній арені.

Чимало згадок про Кримського владику можна зустріти у спецпо- відомленнях Одеського УМДБ до МДБ УРСР та СРСР, присвячених агентурному нагляду за патріархом Алексієм І, який щороку тривалий час перебував у своїй одеській резиденції. Так, 24 серпня 1952 р. владика Лука відвідав главу РПЦ, спілкувався з ним та іншими архієреями. Як повідомив агент-єпископ «Петров», гість із Криму докладно розповідав про підготовку ним нової праці з хірургії, про укладені вже сім томів текстів проповідей. Він щиро поділився з «джерелом» творчими планами з написання згадуваної книги «Дух, душа й тіло» (були вже підготовлені 140 сторінок рукопису), скаржився, що праця лежить, як баласт, адже такі думки в наші дні не схвалюються ГДА СБУ Ф. 2. Оп. 20. Спр. 10. Арк. 34.. До слова, наведені документи виявлені нами у справі оперативної розробки Одеської духовної семінарії, що вказує на необхідність широкого архівного пошуку та ретельного вивчення документальної спадщини вищезгаданих антирелігійних підрозділів спецслужби.

Ситуація навколо Кримського владики драматизувалася з початком так званих «хрущовських гонінь» на Церкву, коли сутність і перебіг державно-церковних відносин вирішальним чином почали визначати не спеціально уповноважені органи державного управління, а ідеологічні підрозділи правлячої КПРС. У 1954-1959 рр. низка рішень ЦК КПРС та уряду СРСР закріпила курс на нові гоніння, повну ліквідацію «ідеологічно шкідливої» Православної Церкви в межах форсованого «комуністичного будівництва». Лише за 1958 р. у Криму «за допомогою агентури» закрили два храми та вислали з області чотирьох священиків.

Органи КДБ вдалися до брутальних способів компрометації владики та створення нестерпних умов для його служіння. Зокрема, в 1956 р. в кафедральному соборі руками агентури створили «опозиційну групу» на чолі з колишнім старостою Сизарем. Вони роздули факт побиття священиком Довбенком сторожа Ф. Рябих Як зазначав у доповіді уповноважений Ради у справах РПЦ при РМ СРСР по Кримській області Яранцев, віруючі дійсно кілька разів зверталися зі скаргами на дії Довбенка, «выбросив-шего из алтаря иподиакона Фёдора Рябых... и ударившего его дверью Царских врат по спине». Цит. за: Марущак Василий, протодиак. Святитель-хирург. С. 275.. У результаті кафедральний Свято-Троїцький собор втратив половину парафіян. Водночас вороже налаштованого до архієрея священика Зубова («випадкову в Церкві людину») з Бахчисарая вмовили зняти сан і виступити з «викривальними статтями» у газетах ГДА СБУ Ф. 2. Оп. 27. Спр. 8. Т. 1. Арк. 251-252.

³⁴ ГДА СБУ Ф. 1. Оп. 12. Спр. 3. Арк. 61-62..

У документах МДБ-КДБ владику нерідко називали монархістом, «поляком», «фанатиком», перешкодою на шляху атеїстичної політики, відзначали його незламність та «деспотизм». Роздратування влади й чекістів твердою позицією владики Луки, його відразою до догідництва можна зрозуміти, адже залучення єпископату до негласного співробітництва вважалося важливим покажчиком ефективності роботи спецслуж- би. В матеріалах оперативних нарад у КДБ при РМ УРСР по релігійній лінії за приклад ставився з цього питання лише заступник начальника Одеського УКДБ полковник Юферов (який, зокрема, забезпечував розробку літньої резиденції патріарха в Успенському монастирі). Старших офіцерів критикували за те, що ті «не знають агентури з числа єпископату... Ці товариші, як видно, не розуміють, що якщо правильно будувати роботу з агентурою з числа єпископату. та вміло її виховувати, можна добитися великих результатів зі скорочення й розкладу релігійних громад та проведення релігійної політики в потрібному нам напрямку».

Проведений нами історико-документознавчий аналіз дозволяє дійти висновків, що малодосліджені та нещодавно розсекречені архівно-документальні матеріали антирелігійних підрозділів радянських спецслужб слугують вартісним і продуктивним емпіричним матеріалом як для всебічного вивчення архіпастирської та науково-громадської діяльності святителя Луки Кримського, так і для сумлінного наукового розуміння особливостей політики радянської держави щодо Православної Церкви, специфічної ролі в ній органів держбезпеки, форм і методів їхньої руйнівної розкладницької роботи. Відповідно, доцільним уявляється використання таких матеріалів для дослідження форм і методів оперативної та репресивної діяльності органів ОДПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ.

Із виявлених та досліджених нами документальних матеріалів спецслужб найбільш інформативними є повідомлення місцевих органів держбезпеки до центрального апарату МДБ-КДБ СРСР та УРСР, що тривалий час укладалися на підставі агентурно-оперативних матеріалів. Певний емпіричний матеріал несуть і протоколи допитів та деякі інші документи з архівно-слідчих справ на свт. Луку. Враховуючи історичні, ідеологічні та відомчі обставини появи документів (аж до своєрідної агресивно-принизливої фразеології стосовно Церкви та її священнослужителів), механізм фабрикації кримінальних справ і упереджений підбір самих відомостей про «об'єкт оперативної розробки», необхідно наголосити на критичному ставленні та ретельній експертизі документальної спадщини органів безпеки атеїстичної держави.

Вивчення автором біографії свт. Луки дозволяє стверджувати, що основними групами документальних матеріалів радянських спецслужб, в яких містяться прямі або опосередковані свідчення про цю історичну постать, можна вважати такі:

архівні кримінальні (слідчі) та судові справи (документи);

справа агентурно-оперативної розробки («справа-формуляр» за тодішньою термінологією), яка велася на правлячого архієрея Криму Управлінням МДБ-КДБ Кримської області;

інформаційні документи УМДБ-УКДБ по Кримській області стосовно стеження за архієпископом Лукою, які систематично надсилалися до антирелігійного підрозділу центрального апарату МДБ- КДБ СРСР;

звітні та інформаційно-аналітичні документи по «церковно-сектантській лінії» УКДБ по Кримській області, що надходили до антирелігійного підрозділу центрального апарату МДБ-КДБ Української РСР (з 1954 р., моменту передачі Кримської області до складу УРСР);

агентурно-оперативні та інформаційно-звітні документи зі справ оперативної розробки інших значущих персон, до кола спілкування яких входив святитель-хірург.

Размещено на Allbest.ru