Обставини закриття Волинської духовної семінарії у 1964 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обставини закриття Волинської духовної семінарії у 1964 р.

Священик Павло Чамахуд

Історія духовних шкіл радянської України містить трагічні сторінки, пов'язані з форсованим наступом атеїстичної влади на релігію в цілому і Православну Церкву зокрема. Цілеспрямовані репресивні дії проти священнослужителів, викладачів і студентів духовних семінарій були звичною та «повсякденною» справою державного апарату.

Вороже ставлення керівництва СРСР до Православної Церкви, трохи послаблене в роки Другої світової війни та повоєнні роки, знову посилюється за років правління першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. Саме в часи його правління було закрито величезну кількість храмів, монастирів і духовних навчальних закладів, серед яких була і Волинська духовна семінарія (ВДС).

Повномасштабний наступ радянської влади, спрямований на закриття ВДС, проводився в кількох напрямках: інституту уповноважених у справах РПЦ, Комітету державної безпеки (КДБ), комуністичної партії та пропаганди в тогочасних ЗМІ.

Обов'язки уповноваженого Ради у справах Руської Православної Церкви у Волинській області стосовно семінарії полягали в перегляді всіх документів, які надавали абітурієнти, а також записів у журналах педагогічних зборів. Уповноважений проводив бесіди з архієреєм, ректором, інспектором і викладачами семінарії з питань, пов'язаних з набором нових студентів і взагалі з роботою семінарії. Зауважимо, що співбесідники переважно охоче розповідали про всі сторони життя семінарії, про заплановані заходи, про становище, яке займає семінарія щодо інших духовних шкіл, про хід занять у семінарії, успішність і поведінку учнів. Крім того, уповноважений відвідував деякі лекції та різноманітні концерти Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі -- ЦДА-ВО). Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 167: Информационные отчеты уполномоченных Совета по Винницкой -- Житомирской областям за 1955 год. Арк. 110..

Таку діяльність уповноваженого дуже цінували у владних верхах. З 12 по 20 листопада 1958 р. старший інспектор Ради Л. Пашкін, який перевіряв роботу уповноваженого С. Богданова, доповідав голові Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР Г. Карпову: «Позитивним у роботі Богданова є те, що він своєчасно робить усе, щоб ті особи, які подали заяви про прийом їх до духовної семінарії, не всі туди потрапили. З цією метою він інформує партійні організації не тільки районів Волинської області, а й доводить до відома уповноважених Ради тих областей, звідки надійшли заяви про прийом до семінарії. Також про це інформує Обком КПУ. У результаті цієї роботи з Волинської області вступило до семінарії найменше осіб, у порівнянні з Рівненською, Львівською та Тернопільською областями, де, мабуть, недостатньо проводиться робота в цьому напрямку і звідки в 1957 і 1958 рр. надійшло 158 заяв» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 220: Выписки из протоколов заседаний Совета по делам русской православной церкви при СМ СССР по отчетам о работе уполномоченных Совета по Полтавской и Хмельницкой областям, докладные записки о результатах проверки работы уполномоченных Совета по Волынской, Дрогобычской и Полтавской областям. Арк. 63.. Контроль над семінарією з боку уповноважених був настільки потужним, що навіть єпископ Волинсько-Рівненський Палладій, будучи 28 липня 1953 р. на прийомі в голови Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів УРСР Корчевого, запитував у нього про те, чи можна приймати до першого класу ВДС осіб із західних областей УРСР ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 126: Информации, докладные записки и справки уполномоченного Совета по УССР, представляемые в высшие правительственные органы УССР, о положении и деятельности религиозных организаций в республике за 1953 год, 3 января -- 24 декабря 1953 г. Арк. 137..

Агентурно-оперативну роботу щодо Волинської духовної семінарії КДБ спрямовував на виявлення антирадянськи налаштованих осіб із числа семінаристів. Спецслужби мали на меті запобігти спробам т. зв. «ворожого елемента» потрапити на навчання до семінарії. Провівши попередню перевірку осіб, які подали заяви про прийом на навчання до ВДС у 1956 р., спецслужбою було встановлено, що 23 кандидати мали серйозні «компрометуючі матеріали» -- щодо більшості цих осіб КДБ мало дані про те, що вони або їхні близькі родичі були учасниками ОУН або 'їхніми активними спільниками. Компрометуючим фактом вважалося й те, що деякі з цих осіб у 1955-56 рр. повернулися з місць позбавлення волі, де відбували покарання за націоналістичну діяльність. КДБ, вживши заходів через агентуру з числа керівництва семінарії, зробило все можливе, щоб ті, хто мали серйозні «компрометуючі дані», не були допущені на навчання до семінарії з різних «пристойних причин». Крім того, спецслужбою були проведені заходи, що сприяли зарахуванню на навчання до семінарії своїх агентів. Як наслідок, до складу слухачів першого курсу було введено трьох агентів (агентурні імена «Гриб», «Любомиров» і «Дубняк»), співпраця яких з органами КДБ характеризувалася владою позитивно ГДА СБУ Ф. 2. Спр. 2831. Оп. 27 (1960) 5. Т. 1: Дело № 78 с отчетами по церковникам и сектантам за 1956 год, 1 декабря 1956-1 января 1957 гг. Арк. 14..

Про форсовані акції з боку влади проти студентів ВДС, які мали зв'язки з ОУН, можна дізнатися і з тогочасної місцевої преси. Так, В. Грон у газеті «Радянська Волинь» (4334) у статті «Щоб не палила ганьба» пафосно писав: «Вячеслав Грицан ще не забув, як його мати була поплічницею референта служби безпеки крайового проводу ОУН Залісного. Він не хоче чесно працювати на користь радянського суспільства. Всі його прагнення сходять до одного -- вивчити релігійні догми, щоб потім одягти рясу, розмахувати кадилом... Семінарист Мирослав Гуцал у свій час очолював молодіжну сітку ОУН в селі Вівся Козівського району Тернопільської області, де його батько під час німецької окупації був фашистським холуєм. Учився тут і інший виходець з бандитського середовища Володимир Ільніцький, що нині став наставником прихожан» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 195: Заявления и жалобы верующих об открытии церквей и молитвенных домов и переписка по их рассмотрению за 1959 год. Том І (по областям УССР от буквы «В до З»). Арк. 141..

У внутрішніх документах КДБ знаходимо запис про те, що одним із агентів, які працювали в семінарії, був навіть її ректор протоієрей Миколай Тучемський (1946-1959). Він мав агентурне ім'я «Вікентій» і, як зазначається у звіті за 1956 р., використовувався для «проведення заходів по семінарії» ГДА СБУ. Ф. 2. Спр. 2831. Оп. 27 (1960) 5, т. 1: Дело № 78 с отчетами по церковникам и сектантам за 1956 год, 1 декабря 1956-1 января 1957 гг. Арк. 15.. Однак, можна припустити, що отець Миколай не був щирим у своїй співпраці зі спецслужбою і намагався використати цю співпрацю на користь семінарії.

Схоже, що і представники влади не вірили у щирість протоієрея Миколая. Не дивно, що кампанія в пресі, розгорнута в 1959 р., вдарила і по отцю ректору. У згаданій статті В. Грон по-наклепницькому зазначав: «Хто ж спрямовує навчання подібних отроків у семінарії, втлумачує в'їхні голови догми православної церкви? Ректор семінарії протоієрей М. Тучемський активно подвизався на пастирській стезі ще за часів профашистського польського уряду і доводив парафіянам, що бог явив їм велику ласку, осінив благодаттю, яка виявилась у прилученні Західної України до капіталістичної Польщі. За вірну службу його нагороджено польською шляхтою “Золотим хрестом заслуг”. Проте у 1939 р. обставини різко змінилися, і отець Микола “як води у рот набрав”. Заговорив лише в період окупації краю німецькими фашистами. Тоді Тучемський, як значиться у документах, став абсолютним автокефалістом і вболівав за перемогу “існуватого Гітлера”: правив молебні, виголошуючи “многі лєта” кривавому Бандері і його отаманам» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 195. Арк. 141.. 25 вересня 1959 р. з Москви на ім'я наступного Волинського уповноваженого А. Федулова надійшло повідомлення, що прот. Миколая буде звільнено від обов'язків ректора ВДС Там само. Арк. 138.. Але й це не заспокоїло радянську владу. Під час суду над шофером ВДС В. Фроловим, що відбувався з 13 до 15 лютого 1962 р., громадський обвинувач у своїй промові переконував присутніх у націоналістичній діяльності вже колишнього ректора ВДС прот. Миколая Тучемського ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 360: Заявления и жалобы верующих об открытии церквей и молитвенных домов и переписка по их рассмотрению за 1962 год. Т. І (по областям Украинской ССР от буквы « В до Д » ). Арк. 65..

Посилена кампанія проти колишніх прихильників автокефалії проводилась спецслужбами досить активно й цілеспрямовано, відповідно до вказівок КДБ УРСР від 21 червня 1956 р. ГДА СБУ Ф. 2. Спр. 2831. Оп. 27 (1960) 5. Т. 1. Арк. 15. ГДА СБУ Ф. 2. Спр. 2822. Оп. 20 (1959) 12. Т. 2: К литерному делу № 78 на духовенство и церковников русской православной церкви. Часть IV. Разная переписка, 1 июня 1955-2 октября 1957 гг. Арк. 243. 22 вересня 1956 р. начальники IV відділу IV управління та І відділення IV відділу IV управління КДБ при Раді Міністрів СРСР відповідно полковники Лутов і Андрєєв просили повідомити начальника IV управління КДБ при Раді Міністрів УРСР полковника С. Крикуна «про наявну агентуру, яка спрямована на виявлення ворожих елементів серед слухачів і викладачів духовних навчальних закладів»¹¹. Отже, саме спецслужби відіграли важливу роль у подальшому закритті семінарії в Луцьку. 22 січня 1963 р. полковник С. Крикун писав: «Після перешкоджання декільком наборам молоді на навчання до Одеської і Луцької духовних семінарій, контингент учнів у них значно скоротився. На даний час є реальні передумови до самоліквідації семінарії в Луцьку... УКДБ областей республіки [має] провести роботу з підбору на перший курс агентів органів КДБ або підшукати нових агентів із числа осіб, які виявляють бажання навчатися в семінарії. Стосовно небажаних “елементів” через оперативні можливості, радянську громадськість, радянсько-партійний актив, родичів та інші можливості вживати заходів щодо відведення їх від вступу до семінарії» ГДА СБУ. Ф. 16. Спр. 0934. Оп. 2 (1966) 1, т. 1: Дело № 2, т. 1 с указанием КГБ при СМ УССР, 2 января-- 30 декабря 1963 г. Арк. 6 (згідно з електронним форматом справи)..

Активна діяльність проти викладачів і студентів ВДС була спрямована і через компартію. Так, у листі секретаря Волинського обкому КПУ І. Грушецького від 26 березня 1960 р. до секретаря ЦК КПУ М. Підгорного прослідковуються ворожість і антагонізм влади щодо семінарії Орфографію і лексику листа, цитованого далі, не змінюємо..

«.Велика роль у пожвавленні релігійності населення та підігріванні націоналістичних тенденцій належить Луцькій духовній семінарії.

У результаті проведення низки заходів у семінарії було усунено викладачів Васильцева С., Грушко С., Римарчука Г. та інших, у минулому активних націоналістів, а також заарештовано і засуджено як націоналістів колишніх викладачів семінарії -- кандидата богослов'я Богуславського Є., в минулому голову петлюрівського військово-польового суду та Брука І. -- шпигуна німецької розвідки, що підтримував зв'язок з бандами ОУН.

Однак і нинішній склад викладачів духовної семінарії не став кращим. Переважна більшість із них характеризуються крайньою реакційністю і ворожим відношенням до радянської дійсності, в минулому -- це активні діячі ОУН. Наприклад, Винцукевич М.С. -- в період німецької окупації співпрацював з гітлерівцями, з церковного амвону проголошував здравиці фашистам і прокльони Радянській Армії та партизанам, за антирадянський прояв його син Петро засуджений на 10 років. Помічник інспектора, виходець з націоналістично-куркульської родини, Негода В. Д., у період літніх канікул, використовуючи свої старі зв'язки, вербував у західних областях України майбутніх семінаристів. В 1958 р. він схилив до вступу в семінарію 10 чол., які в минулому були бандитами ОУН або бандопосібниками. Подібно налаштовані і викладачі Сагайдовський М., Алтунін В., Шиманський, Колобов, Дикун та інші.

Такий реакційний склад викладачів виховує в семінаристів негативне відношення до радянської дійсності, релігійний фанатизм і реакційний світогляд. їхня діяльність цілком спрямована на те, щоб перетворити Луцьку семінарію у розсадник українського націоналізму, зробити її вогнищем релігійного фанатизму і ханжества. Вони роблять все, щоб укріпити семінарію організаційно, поліпшити її матеріальне становище, збільшити кількість семінаристів.

У результаті такої діяльності семінарії і її викладачів туди линуть всілякі покидьки суспільства, серед яких є багато націоналістично налаштованих осіб. Із загальної кількості 182 чол., що подали заяви в семінарію у 1956 р., понад 100 -- активні учасники банд ОУН, бандопосібники, службовці німецьких каральних органів. У 1957 р. таких осіб було 20, вони намагались пролізти до семінарії і в наступні роки. Хоч більшість з них під різними приводами в семінарію не були допущені, однак туди вдалось вступити багатьом з тих, хто має націоналістичні і антирадянські погляди. Наприклад, проводили підривну діяльність і агітацію проти політики Партії і Радянського уряду серед своїх однокашників семінаристи Савчук В.Н., Шанайда В.І., Гуцал М.О., Квасниця В.І. і багато інших...

Якщо в інших семінаріях є значна кількість вихованців з числа нероб і морально зіпсованих людей, з яких виходять “погані” попи, то з Луцької семінарії, з переважної більшості її вихованців виходять служителі

Церкви з націоналістичними поглядами, носії політично ворожих тенденцій, які є небезпечними для нашої прикордонної області, області, де ще повністю не ліквідований ґрунт для поширення націоналістичних ідей і релігійного дурману. У зв'язку з цим, Волинський обком КП України просить закрити Луцьку духовну семінарію» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 252: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, статсведения, характеристики и списки учащихся). Арк. 27-29..

Дії влади часто доходили до абсурду. Наприклад, ректору й викладачам у священному сані заборонялося відправляти богослужіння в Луцькому соборі та виголошувати там проповіді. Слід зауважити, що семінарія свого храму не мала, тож кафедральний собор був єдиною церквою, де викладачі та вихованці мали змогу брати участь у богослужінні ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 300: Заявления и жалобы верующих об открытии церквей и молитвенных домов и переписка по их рассмотрению за 1961 год. Т. І (по областям Украинской ССР от буквы «В до Д»). Арк. 107-108.. Крім того, якщо влада й дозволяла з церковного амвона сказати якісь настанови для віруючих, то при цьому прискіпливо слідкувала за змістом цих проповідей, аби не пропустити чогось «неналежного». Так, на Вербну неділю 1961 р. в кафедральному соборі Луцька виступив із проповіддю інспектор ВДС священик Петро Влодек, в якій поставив запитання: «Чим діти можуть віддячити своїм батькам?», -- і відповів, що «найвищою подякою батькам від дітей може бути їхня молитва до Бога, їхнє каяття за вчинені гріхи, тому потрібно привчати дітей до віри та покаяння перед Богом». Саме за ці слова радянська влада хотіла позбавити отця Петра священицької реєстрації ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 298: Специальные донесения Уполномоченных Совета по областям Украинской ССР о религиозных праздниках и случаях религиозного суеверия за 1961 год. Арк. 143..

У тогочасному суспільстві панувала думка, що студенти ВДС «не хочуть бути гідними будівниками комунізму, а тягнуться до Бога і хреста, щоб сіяти серед людей дурман, отруювати 'їхню свідомість, сковувати творчі сили» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 195: Заявления и жалобы верующих об открытии церквей и молитвенных домов и переписка по их рассмотрению за 1959 год. Т. І (по областям УССР от буквы «В до З»). Арк. 141.. Семінаристи добре були обізнані в комуністичній ідеології, адже влада дуже «піклувалась» про партійне «виховання» своїх ідейних противників. Для того, щоб урятувати семінарію від закриття, єпископ і ректор говорили, що «вони свою програму виховання будують так, щоб майбутніх служителів культу зробити патріотами радянської країни» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 178: Выписки из протоколов заседаний Совета по делам русской православной церкви при Совете Министров СССР по отчетам областных уполномоченных Совета, докладные записки о результатах проверки их работы и об ознакомлении с деятельностью монастырей и духовных семинарий, отчетные доклады за 1955 год. Арк. 27-28..

Під тиском влади лекторами Товариства з поширення політичних і наукових знань або уповноваженим у семінарії влаштовувалися читання доповідей і лекцій з різних «ідейно-патріотичних» тем: літературних, географічних, історичних ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 128: Информационные отчеты уполномоченных Совета по Винницкой-Ворошиловградской областям за 1953 год. Арк. 124., з нагоди ювілейних радянських дат, з міжнародного становища та комуністичного будівництва ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 138: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (докладные записки, статсведения, списки учащихся и преподавателей) за 1953 год. Арк. 26-27.. Наприклад, у зв'язку з першою річницею смерті Й. Сталіна, 4 березня 1954 р. в семінарії було проведено про нього бесіду ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 158: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, докладные записки, списки учащихся и преподавателей) за 1954 год. Арк. 40.. Найпоширенішими були такі теми: «40 лет Октябрьской революции» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 218: Документы о положении и деятельности Луцкой духовной семинарии (информации, списки учащихся). Арк. 175., «Советская конституция -- конституция победившего социализма», «40-я годовщина Вооруженных Сил Советского Союза», «В.И. Ленин -- основатель первого в мире социалистического государства», «1-е Мая -- день международной солидарности трудящихся» тощо Там само. Арк. 176.. А щоб не викликати підозру з боку влади щодо неправильного викладання у стінах семінарії Конституції СРСР, адміністрація закладу запросила викладачем цього предмета світську людину -- А. Герегу ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 178: Выписки из протоколов заседаний Совета по делам русской православной церкви при Совете Министров СССР по отчетам областных уполномоченных Совета, докладные записки о результатах проверки их работы и об ознакомлении с деятельностью монастырей и духовных семинарий, отчетные доклады за 1955 год. Арк. 20..

Якщо під час обіду в семінарії вихованцям читали «Житія святих» або статті з «Журналу Московської Патріархії», то за вечерею їм пропонувалися статті з газет «Известия», «Правда» та ін. Наприклад, такі: «Призывы ЦК КПСС к 40-й годовщине Октябрьской революции», «Доклад Н.С. Хрущева на юбилейной сессии Верховного Совета 6 ноября 1957 г.» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 218: Документы о положении и деятельности Луцкой духовной семинарии (информации, списки учащихся). Арк. 173., «По ленинскому пути -- к победе коммунизма», «Первомайский парад и демонстрация трудящихся на Красной площади», «Марксизм -- победоносное знамя нашей эпохи», «Взгляды, несовместимые с марксизмом-ленинизмом» Там само. Арк. 174.. Семінарія була зобов'язана виписувати центральні, республіканські й обласні газети та журнали ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 146: Информационные отчеты уполномоченных Совета по Винницкой -- Дрогобычской областям за 1954 год. Арк. 96., зокрема: «Огонёк» з додатками, «Советский союз», «Наука и Жизнь», «Перец», «Ведомости Верховного Совета СССР», «Блокнот агитатора», «Советская Украина», «Крокодил», «Прапор», «Знание -- сила» та ін. ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 218: Документы о положении и деятельности Луцкой духовной семинарии (информации, списки учащихся). Арк. 59.

У дні ювілейних революційних та інших знаменних дат Радянського Союзу в семінарії влаштовували урочисті збори, на яких виголошували доповіді й організовували художню частину. Доповідачами на цих зборах були ректор, інспектор, викладачі або запрошені лектори. Так, 37-ма річниця Великої Жовтневої Соціалістичної революції була відзначена в семінарії 6 листопада 1954 р. за такою програмою: виконання державного гімну СРСР, відкриття зібрання ректором семінарії, доповідь викладача конституції А. Гереги. На завершення урочистостей хор семінарії виконав композиції «Ми за мир» (сл. Жарова, муз. Тупикова), «Слава Радянській державі» (сл. Ісаковського, муз. Захарова), «Слава, слава» (сл. Машістова, муз. М. Глінки). А наступного дня з нагоди свята в соборі було відправлено молебень ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 176: Документы о положении и деятельности Луцкой, Одесской и Киевской духовных семинарий (информации, справки, статсведения, списки учащихся и преподавателей за 1955 год. Арк. 93-94..

День Конституції СРСР 5 грудня 1954 р. в семінарії також відзначили подібним чином. Після відкриття зборів ректором семінарії, усі присутні виконали державний гімн СРСР, а також прослухали доповідь на тему: «Советская Конституция -- самая демократическая Конституция в мире». Семінарський хор потішив публіку відповідними тематичними творами: «Про Радянську Конституцію» (сл. народні, муз. Ревуцького), «Ми за мир» (сл. Жарова, муз. Тупикова), «Думи» (сл. Шевченка, муз. народна), хором «Ноченька» з опери Рубінштей- на «Демон», а також гімном УРСР Там само. Арк. 94.. 22 квітня ВДС святкувала «День пам'яті В. І. Леніна» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 192: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, списки учащихся, протоколы педсобраний, статсведения). Арк. 103..

Вимушені заходи, впроваджувані атеїстичною владою, хоча й дозволяли духовному навчальному закладу якось існувати в богоборчих умовах, проте все ж не врятували його, а лише відтягнули час остаточного закриття. Аналізуючи документи центральних органів держаної влади, можна помітити, що питання про закриття Волинської духовної семінарії, за словами Г. Пінчука від 4 вересня 1959 р., розглядалось на засіданні Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР у зв'язку з пропозицією про скасування духовної семінарії в Києві. Тоді Г. Карпов вважав, що «в першу чергу треба скасувати духовні семінарії у Ставрополі, Саратові, одну духовну академію, а тоді вже на Україні, причому в першу чергу в Одесі чи в Луцьку, але не в Києві» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 222: Информации, докладные записки и справки, представляемые в высшие правительственные и партийные органы УССР, о положении и деятельности религиозных организаций в республике. Арк. 79.. На засіданні також було домовлено, що це питання буде позитивно вирішене в Програмі ЦК КПРС.

Однак нагальність закриття семінарії в Луцьку дещо спала. З цього приводу Г. Пінчук у листі від 12 травня 1960 р. до секретаря ЦК КПУ А. Скаби писав: «Зараз, коли позитивно вирішується питання про припинення існування Київської духовної семінарії в 1960 р., навряд чи потрібно одночасно домагатися ліквідації семінарії в Луцьку. Заходи щодо обмеження діяльності Луцької семінарії проводяться. Вживаються заходи і щодо звільнення з семінарії небажаних осіб. Питання про закриття духовної семінарії в Луцьку слід, на мою думку, розглянути в 1961 р.» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 252: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, статсведения, характеристики и списки учащихся). Арк. 25.. У 1961 р. Г. Пінчук планував домогтися скасування Одеської духовної семінарії, а семінаристів старших класів, які залишились би в Одесі, хотів перевести до Луцької духовної семінарії ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 239: Информационные отчеты за 1960 год. Арк. 30..

Наступного, 1961 р., закриття духовної школи в Луцьку також не відбулося. Після того як Волинський обком КПУ вдруге поставив питання про ліквідацію ВДС, 3 березня 1962 р. той же Г. Пінчук у листі до секретаря ЦК КПУ А. Скаби заявив, що оскільки Церкві не вдалося вже два роки поспіль набрати контингент слухачів на перший курс ВДС, у нього була домовленість із Радою у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР про те, що Луцька духовна семінарія після закінчення 1961/62 н. р. припинить свою діяльність ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 281: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, статсведения, списки и характеристики учащихся и преподавателей). Арк. 1.. Пінчук планував студентів, які залишаться після випуску четвертого курсу, перевести до Одеської духовної семінарії. При цьому він зазначав, що «ця кількість юнаків може різко зменшитися при активній роботі партійних і комсомольських організацій Луцька, спрямованій на відрив молоді від духовної кар'єри та в результаті призову слухачів до лав Радянської армії» Там само.. Щодо складу викладачів ВДС Г. Пінчук писав: «З нашого боку будуть вжиті заходи через Раду в справах РПЦ та наших уповноважених при облвиконкомах в тому напрямку, щоб ці викладачі не одержали посад в духовній семінарії Одеси» Там само.. Характерно, що 6 березня 1962 р. такий саме лист було надіслано заступникові голови Ради Міністрів УРСР П. Троньку ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 281 (Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, статсведения, списки и характеристики учащихся и преподавателей)). Арк. 2. та голові Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР Куроєдову Там само. Арк. 3..

Про закриття ВДС у 1962 р. та переведення 28-ми студентів з Луцька до Одеси керівництву Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР доповів 21 березня 1962 р. заступник уповноваженого Ради по УРСР М. Гладаревський ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 272 (Информации, докладные записки и справки, представляемые в высшие правительственные и партийные органы УССР, о положении и деятельности религиозных организаций в республике). Арк. 29.. Через три дні він наказав уповноваженим Ради в справах РПЦ «добиватися того, щоб у 1962 р. Луцька духовна семінарія була закрита, частина слухачів розірвала відносини з релігією, відмовилась від подальшого навчання в семінарії» Там само. Арк. 41..

Закриттю семінарії сприяла і місцева радянська влада. Так, Волинський обком КПУ звертався до Центрального Комітету КПУ з проханням посприяти ліквідації духовної семінарії в Луцьку, мотивуючи необхідність цього заходу тим, що «викладацький склад засмічений українськими буржуазними націоналістами, що в складі учнів є колишні бандерівці, що семінарія може бути розсадником кадрів в західних націоналістично налаштованих областях... » ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 281: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, статсведения, списки и характеристики учащихся и преподавателей). Арк. 5.. Працівники Волинського обкому і міськкому КПУ вважали себе неспроможними відірвати від семінарії тих студентів, які в ній залишились, посилаючись на те, що останні є «фанатиками і уродженцями інших областей» Там само..

Після того як Рада у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР погодилась на закриття в 1962 р. ВДС, 12 липня 1962 р. Г. Пінчук звернувся до ЦК КПУ, щоб отримати подальші вказівки стосовно закриття духовної школи Там само. Арк. 4.. 21 вересня 1962 р. ЦК КПУ схвалив пропозиції відділу пропаганди та агітації про переведення 27-ми слухачів ВДС до семінарії в Одесі у зв'язку з розширенням педагогічного інституту та організацією в Луцьку загальнонаукового факультету Львівського державного університету ім. І. Франка Там само. Арк. 8.. У цей час Волинський облвиконком домігся того, щоб частину площі духовної семінарії, а саме корпус № 3, зайняв педагогічний інститут. Крім того, виконком Волинської облради депутатів трудящих подав пропозицію передати корпус № 5, площею 700 кв. м. та 165 кв. м. допоміжних приміщень, Львівському університету Там само..

11 травня 1963 р. голова виконкому Волинської облради депутатів трудящих Є. Ярощук написав лист Куроєдову, де значилося: «Партійні та радянські органи області за останні роки провели велику роботу по відриву молоді від вступу на навчання до духовної семінарії в Луцьку та по припиненню її діяльності взагалі. Як результат, за останні три роки в духовну семінарію з Волинської області не вступила жодна особа. Велика робота проведена по викриттю семінарії як притулку антигромадських реакційних елементів, як гнізда релігійного мракобісся, по звуженню і підриву її матеріальної бази. Вся ця робота дала свої позитивні результати. У 1960 р. семінарія прийняла в 1-й клас тільки 3 людини, а в 1961 і 1962 рр. -- жодної... Облвиконком вважає, що відкладати вирішення питання про припинення діяльності семінарії далі недоцільно, оскільки це активізує деяких церковників, перш за все адміністративно-викладацький склад самої семінарії, і важко буде перешкодити прийому в семінарію на новий навчальний рік. До того ж семінарія вже отримала від свого центру нові умови прийому до семінарії, що значно полегшують можливість набору. Важко буде перешкодити цьому й з огляду на глибоку релігійність населення Західних областей УРСР...» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 292: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (справки, информации, списки учащихся и преподавателей). Арк. 8-10..

Після Всесоюзної наради уповноважених Ради, яка відбувалась у Москві з 25 по 30 червня 1963 р., було обговорено питання щодо ліквідації духовної семінарії в Луцьку. Так, Куроєдов висловив думку, що семінарія припинить існування в 1963 р. При цьому для нього було важливим, щоб до початку прийому не знайшлося охочих вступити до семінарії ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 1. Спр. 375: Информации, представляемые Уполномоченным Совета по УССР в высшие правительственные и партийные органы УССР, 5 июля -- 29 декабря 1963 г. Арк. 6.. Це завдання прекрасно виконували на місцях. 9 липня 1963 р. Г. Пінчук у листі до ЦК КПУ просив дати вказівки місцевим партійним і радянським органам продовжувати роботу із запобігання вступу охочих до семінарії ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 292: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (справки, информации, списки учащихся и преподавателей). Арк. 1.. Крім того, він хотів, щоб Одеський промисловий обком КПУ звернувся до міськради про тимчасову прописку слухачів, які переведуться з Луцька до Одеси для закінчення семінарії, а також планував звернутись до Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР про необхідність рекомендації Патріархії щодо влаштування в Одесі десяти викладачів ліквідованої ВДС ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 292: Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (справки, информации, списки учащихся и преподавателей).

Арк. 1..

У документі від 28 травня 1964 р. Г. Пінчук розповів П. Троньку, що він просив Куроєдова дати відповідні рекомендації Московській Патріархії про припинення існування семінарії в Луцьку. Однак Куроєдов заперечив, що й «говорити на цю тему з патріархом не буде і що зараз вигідно, враховуючи міжнародні обставини, мати хоча б номінально дві духовних семінарії на Україні, з будь-якою кількістю слухачів... Треба працювати з охочими вступати до Луцької семінарії і забезпечити таким чином відсутність слухачів» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 305 (Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, справки, списки, характеристики преподавателей и учащихся). Переписка по вопросам приема в Московскую духовную семинарию). Арк. 1.. Отримавши таку відповідь від Куроєдова, Г. Пінчук планував «провести роботу» з новим екзархом України митрополитом Іоасафом (Лєлюхіним) щодо «заходів по його лінії, які б гарантували непорушність принципів радянського законодавства при прийомі слухачів до духовних учбових закладів» Там само. Арк. 2.. Також він зазначив, що в нього є домовленість в екзархії про те, що остання забезпечить влаштування найвпливовішої частини з викладацького складу Луцької духовної семінарії Там само..

За два місяці до закриття закладу у спостереженні благочинного церков м. Києва протоієрея Б. Дикарєва від 16 червня 1964 р., під час відрядження у Волинсько-Рівненську єпархію, знаходимо: «Уповноважений тов. Федулов прямо говорив мені, що народ називає викладачів дармоїдами. І все ж викладачі сподіваються на збереження семінарії. Єпископ Мефодій пропонував двом із них хороші парафії, але вони відмовилися» ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 303 (Информации, справки, поступающие от уполномоченных Совета по Винницкой -- Одесской областям, о религиозной обстановке, о процессах и явлениях, происходящих в религиозных организациях). Арк. 13..

А втім, навіть такий оптимізм викладачів не став перепоною для влади у справі закриття ВДС. Навпаки, не витримавши натиску богоборчої політики М. Хрущова, Волинську духовну семінарію, згідно з рішенням Журналу № 6 засідання Учбового Комітету при Священному Синоді від 15 серпня 1964 р. було закрито й об'єднано з Одеською духовною семінарією ЦДАВО. Ф. 4648. Оп. 3. Спр. 305 (Документы о положении и деятельности Луцкой и Одесской духовных семинарий (информации, справки, списки, характеристики преподавателей и учащихся). Переписка по вопросам приема в Московскую духовную семинарию). Арк. 118-120..

Таким чином, заходи богоборчої влади, спрямовані на закриття Волинської духовної семінарії ще раз переконують у тому, що радянська влада антагоністично сприймала саме існування духовної школи, вважаючи її небезпечним і небажаним явищем для будівництва комунізму. Керівництво СРСР прекрасно розуміло, що, закриваючи духовну семінарію в Луцьку, воно позбавиться чи не найбільшого центру в тогочасній Україні з виховання майбутніх служителів Церкви. Однак навіть і після припинення функціонування семінарії у 1964 р. у Церкві все ж залишись освічені кадри, які продовжували нести Христову місію, що сприяло новому відродженню духовної школи у Луцьку в 1990 р.

Размещено на Allbest.ru