Жіночі осередки францисканства в Галичині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖІНОЧІ ОСЕРЕДКИ ФРАНЦИСКАНСТВА В ГАЛИЧИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТ.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

Яцків О.Я., здобувачка наукового ступеня

кандидата історичних наук за

спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія

Івано-Франківськ

Анотація

історіографія жіночий галичина францисканство

У статті здійснено аналіз стану наукової розробки проблеми історії заснування та діяльності жіночих осередків францисканства на теренах Галичини у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. Встановлено, що діяльність францисканок у Галичині не була предметом широкого вивчення в українській історіографії. Проаналізовано основні аспекти проблеми, що досліджені в польській історіографії, визначено чинники актуалізації проблематики на основі малодосліджених питань. Стаття ознайомлює з напрацюваннями дослідників, у публікаціях яких фрагментарно висвітлена діяльність та історія окремих спільнот, охарактеризовано релігійний рух загалом, подані відомості біографічного характеру, присвячені постатям засновників згромаджень.

Ключові слова: історіографія, черниці, монастир, згромадження.

Annotation

The article analyzes the state of scientific development of the problem of the history of the founding and activity of female centers of Franciscan in Galicia in the second half of the XIX -- early XX centuries. It is established that the activity of Franciscan in Galicia was not the subject of wide study in the Ukrainian historiography. The main aspects of the problem investigated in Polish historiography are analyzed, factors of problems actualization on the basis of the unexplored issues are determined. The article introduces the work of researchers in the publications in which fragments highlight the work and history of individual communities, is characterized by a religious movement as a whole, presents biographical information devoted to the personalities of the founders of the orders.

Keywords: historiography, nuns, monastery, congregation.

Постановка проблеми

Дослідження історії римо-католицьких чернечих орденів у Галичині є доволі цікавою, актуальною і малодослідженою темою для сучасних дослідників. Чернецтво, як важливий інститут церкви, викликає суспільний і науковий інтерес, є предметом зацікавленості як істориків так, і релігієзнавців. Незважаючи на те, що протягом останнього часу значно збільшилась кількість публікацій з церковно-історичної тематики, проблематика римо-католицького жіночого чернецтва ще не набула достатнього наукового вивчення в українській історичній науці, та розглядається дослідниками в контексті історії Римо-католицької церкви загалом. Окремі відомості з загальної історії згромаджень і Ордену святого Франциска, діяльності та формації осередків у Галичині протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. містять дослідження вітчизняних і закордонних дослідників. Здебільшого зарубіжна історіографія проблеми представлена працями польських науковців.

Мета статті - здійснити огляд наукового напрацювання проблематики, проаналізувати літературу на фактологічну цінність, окреслити існуючі здобутки наукових досліджень та їхнє тематичне орієнтування. Простежити розвиток зацікавлення проблематикою дослідження, що допоможе визначити перспективи подальших наукових пошуків.

Виклад основного матеріалу

Окремі аспекти історії формації та діяльності францисканських жіночих згромаджень знайшли своє відображення в історіографії. Першими дослідниками були черниці та ченці, а також представники Церкви, які мали безпосередній доступ до монастирських архівів. Їхні праці є цінними для дослідження, адже написані з використанням значної джерельної бази, яка здебільшого недоступна для широкого загалу дослідників.

У другій половині ХІХ ст. простежується поступове посилення зацікавлення вивченням проблеми історії жіночих францисканських спільнот. Важливу роль у дослідженні згромаджень відіграла історична персоналістика, а саме праці біографічного характеру, присвячені особам, діяльність яких справила значний вплив на створення та розвиток спільнот. Постаті святого Франциска з Ассізі присвячена праця брата Прокопа Капуцина «Zywot swi^tego Franciszka z Assyzu zalozyciela Trech zakonow», яка була опублікована у Кракові у 1876 р. Другий том згаданого видання проливає світло на головні етапи життя засновника жебрущого ордену та його духовної формації [32].

У праці «Zywot swi^tej Klary z Assyzu zalozycielki zakonu Siostr Ubogich (klarysek)», яка була опублікована у Варшаві у 1891 р., о. Прокоп Капуцин окреслив становлення особистості святої Клари, починаючи з дитячих років. У праці автор описав знайомство та вплив святого Франциска на покликання і духовну формацію Клари, особливості заснування Ордену св. Клари та гуртування її послідовниць у монастирі св. Даміана, простежив поширення ордену і відкриття нових монастирів, проаналізував основні етапи укладення і затвердження регули згромадження [33].

Засновник Згромадження Сестер Слугинь Пресвятого Серця Ісуса, єпископ-ординарій Перемишльський Йосиф Себастьян Пельчар у науковому доробку «Rozmyslania o zyciu zakonnem dla zakonnic» (Краків, 1898 р.) висвітлив особливості чернечого життя у спільноті, основні етапи духовної підготовки перед складанням обітниць, внутрішньої організації монастирів та побуту сестер [29].

У праці «Felicyanki: na jubileusz 50-letni ich dzialalnosci od roku 1855 do 1905», яка була опублікована у Кракові у 1905 р., висвітлено історію створення згромадження, особливості внутрішнього устрою монастирів (клявзури), проаналізовано причини еміграції сестер феліціанок до Америки і заснування там американської провінції спільноти. У доробку також містяться фотокартки осередків згромадження і статистичні відомості стосовно чисельності черниць на місцях у Краківській провінції [13].

У зазначений період у Москві була надрукована біографічна праця про постать св. Франциска, яку підготував російський історик Володимир Гер'є. У дослідженні «Франциск, апостол нищеты и любви: Plus exemplo quam verbo», яка була опублікована у 1908 р., автор висвітлює життя святого, описує появу правила ордену - регули, акцентує свою увагу на персоні Франциска, як людини, що змінила свою та долю тих, хто був його послідовником [1]. Лев Карсавин у науковому дослідженні «Монашество в Средние века», яка вперше була опублікована у 1912 р., висвітлює історію західноєвропейського чернецтва та створення жебрущих орденів. Дана публікація не втрачала актуальності для дослідників історії Церкви, тому неодноразово перевидавалась [5].

Міжвоєнна історіографія проблематики представлена загальними працями, увага яких прикута до історії окремих спільнот римо-католицького чернецтва. Зокрема, на початку ХХ ст. світ побачило тритомне видання «Historia Zgromadzenia SS. Felicjanek: na podstawie r^kopisow», яке є зводом відомостей про діяльність монастирів сестер феліціанок на теренах Польщі. Уся подана інформація у виданні базується на опрацьованих першоджерелах монастирських архівів сестер феліціанок [17].

Окремі короткі відомості про жіночі ордени в Польщі висвітлені у науковому доробку отця Мар'яна Пірожинського «Zakony zenskie w Polsce», який був опублікований у Любліні у 1935 році. У своєму дослідженні автор проаналізував та систематизував статистичні дані щодо кількості жіночих орденів у Польщі, охарактеризував згромадження, які діяли за її межами, навів загальну характеристику згромаджень, виокремив основні напрями діяльності спільнот. Окрім римо-католицьких жіночих згромаджень, автор також дослідив діяльність греко-католицьких, вірменських та православних чернечих спільнот у Польщі [30].

Післявоєнна польська історіографія репрезентована працями істориків, релігієзнавців, отців церкви, монахів та монахинь. Столітню діяльність сестер серафіток у дослідженні «Zgromadzenie Siostr Serafitek 1881-1961» проаналізував теолог, францисканець Йоахим Бар. У даній роботі на основі опрацьованих джерел, що зберігаються у монастирських архівах, висвітлено історію заснування згромадження, виникнення перших осередків спільноти у Варшаві та Ченстохові, поширення згромадження на терени Малопольщі, описано особливості внутрішнього устрою монастиря, життя сестер у спільноті, суспільну діяльність згромадження [9]. Столітній діяльності сестер феліціанок у Польщі присвячена публікація черниці Б. Дмовської [12]. _u

За редакцією Й. Бара також була опублікована праця «Zakony sw. Franciszka w Polsce w latach 1772-1970. Zgromadzenia m^skie i zenskie oraz klauzurowe. Praca zbiorowa» (Варшава, 1978 р.), яка є одним з перших систематизованих досліджень, присвячених історії чернечих згромаджень на теренах Польщі від першого поділу (1772 р.) до 70 рр. ХХ ст. У дослідженні узагальнено подана інформація стосовно дат та місцевості заснування спільнот, здійснено спробу навести біографічні відомості засновників спільнот, окреслено головні осередки згромаджень [31].

Історія формування, поширення та діяльності Згромадження Сестер Слугинь Пресвятого Серця Ісуса є предметом дослідження черниць спільноти, які опрацювавши великий масив першоджерел монастирського архіву, публікують свої наукові розвідки для загалу зацікавлених тематикою осіб. У працях сестри серцанки Юліти Марії Недзи містяться важливі дані з історії спільноти у певні хронологічні періоди. Зокрема, у «Zgromadzenie Siostr Sluzebnic Najswi^tszego Serca Jezusowego (1894-1909)» (Краків, 1959 р.) та «Zgromadzenie Siostr Sluzebnic Najswi^tszego Serca Jezusowego (1894-1939)» (Краків, 1974 р.) висвітлено систематизовану та важливу інформацію, отриману з першоджерел. Ці публікації мають велике історіографічне значення, оскільки комплексно наводять зібраний фактологічний матеріал [23; 24].

Цінними для дослідження проблеми становлення чернечих згромаджень є наукові праці, що розповідають про життя засновників та патронів спільнот. Заслуговує на увагу праця францисканця Цециліана Нєзгоди, що присвячена постаті засновника Згромадження Сестер Слугинь Пресвятого Серця Ісуса єпископа Й. Пельчара - «Biskup Jozef Sebastian Pelczar i jego zgromadzenia. Refleksje nad duchowosci^» (Варшава, 1984). У даній роботі наведено основні біографічні відомості про засновника спільноти. Автор проаналізував особистий внесок засновника спільноти у формування жіночого чернечого згромадження [26].

Сучасна польська історіографія поповнилася рядом монографій, статей, брошур з вужчою тематикою та спеціалізацією, у яких було висвітлено історію та діяльність римо-католицьких спільнот, зокрема жіночих.

Праця Юзефа Марецького «Zakony zenskie w Polsce: instytuty zycia konsekrowanego, instytuty i zgromadzenia zakonne, instytuty swieckie, wspolnoty zycia apostolskiego», видана у Кракові в 1997 р., присвячена дослідженню жіночих чернечих згромаджень, що поширювали свою діяльність на польських землях. Всі опрацьовані згромадження подані в алфавітному порядку із зазначенням латинських назв та абревіатур. Окрему увагу автор звертає на роль та внесок засновників спільнот, дату та місце заснування, основну мету діяльності згромаджень, наводить деякі статистичні відомості [21].

Монографія Марека Гоштила та Міхала Прокса «Klasztory i zgromadzenia zakonne w Archidiecezji Przemyskiej», яка була видана у 2000 р. у Перемишлі, присвячена дослідженню чоловічих і жіночих згромаджень, які діяли на теренах архідієцезії. Зокрема, тут містяться окремі факти про осередки сестер-альбертинок, феліціанок, юзефіток, серафіток і серцанок [14].

Іншим комплексним дослідженням історії церкви та римо-католицьких чернечих орденів є колективна праця польських істориків і мистецтвознавців - «Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego» серії «Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej», яка налічує 23 томи, видана під редакцією Яна Островського. Комплексне дослідження науковців проводилось за сприяння Міжнародного центру культури міста Краків [27].

У багатотомному виданні сестри феліціанки Марії Пасхаліси Ленарт подані відомості про жіночі ордени, які діяли на території Польщі. Зокрема, ІІ том праці «Краківська провінція Непорочного Серця Пресвятої Богородиці Згромадження Сестер Феліціанок», опублікований у Кракові у 2004 р., що складається з п'яти частин, присвячений, серед іншого й осередкам сестер феліціанок на теренах Галичини. Автор подає загальну інформацію про дати заснування осередків, мету створення, про їхню діяльність. Окрім цього, автор розповідає про життя настоятельок монастирів та сестер, які в них проживали [20].

Дослідження Агати Мірек «Atlas zenskiego ruchu zakonnego na ziemiach polskich w XIX i XX wieku», яке було видане в Любліні в 2007 р., присвячене висвітленню історії зародження жіночого чернецтва на польських землях та його поступового становлення у подальші періоди. Авторка зазначає, що у другій половині ХІХ ст. появились нові форми жіночого чернецтва, основна мета яких полягала у служінні суспільству. Зокрема, черниці проводили освітньо-виховну роботу, займалися з дітьми та молоддю, опікувалися покинутими, неповносправними і хворими дітьми. У роботі містяться топографічні карти, на яких зазначені місця розташування осередків згромаджень протягом 1842-1917 рр. Окрім цього, у науковому доробку подані схематичні зображення гербів деяких згромаджень та короткий тлумачний словник термінів [22].

Кожне згромадження, безпосередньо, досліджує свою історію, черниці публікують наукові праці, присвячені конкретній проблематиці або особі засновників спільноти. У таких наукових доробках містяться відомості з історії конкретного згромадження, які базуються на великому масиві архівних джерел.

Черниця Ельвіра-Юзефа Нєрадка у дослідженні «Prowincja Lwowsko-Przemyska pod wezwaniem Matki Boskiej Czзstochowskiej Zgromadzenia Siostr Felicjanek w latach 1910-1976» (Краків, 1992 р.) проаналізувала історію згромадження, закладення мережі осередків спільноти на теренах Галичини, діяльність черниць та основні джерела фінансування ордену. Предметом уваги дослідниці також були біографії черниць, особливості їхньої формації та співжиття у спільноті [25].

Короткий історичний нарис сестри-альбертинки Магдалени Качмарик «Sto lat Zgromadzenia Siostr Albertynek Posluguj^cych Ubogim (18911991). Krotki rys historyczny» (Краків, 1993 р.) присвячений питанням діяльності та поширення згромадження на перших етапах існування, внутрішнього устрою монастирів, етапів формації черниць, також містяться відомості про життя настоятельки згромадження - Матері Бернардини [18].

Вагомий внесок у дослідження історії Згромадження Сестер Альбертинок Слугинь Убогим містила монументальна і добре проілюстрована робота черниці спільноти Кжиштофи Марії Бабрай «Byc dobrym jak chleb. Domy zakonne Zgromadzenia Siostr Albertynek Posluguj^cych Ubogim od 1891 do 2009 roku», видана у Кракові у 2010 р. Авторка проаналізувала історичний розвиток згромадження, опрацювавши значний масив джерел. Зокрема, увагу акцентовано на діяльності черниць і визначення локалізації осередків, зазначені дати заснування і ліквідації осередків, їхню точну адресу, адміністративну приналежність. Упорядковано статистичні дані, з яких довідуємося про кількість черниць та їхніх підопічних, про напрям діяльності конкретного осередку спільноти. На сторінках видання також містяться фотознімки монастирів, черниць і настоятельок згромаджень [11].

Проблемі вивчення історії згромадження сестер бернардинок присвячена монографія Ромуальда Міхала Густава і Олександра Кшиштофа Ситника - «Klasztor i kosciol sw. Jozefa ss. Bernardynek w Krakowie 1646-2009», видана у 2013 р., де подані відомості про настоятельок монастиря і його реформування у ХІХ ст. [15].

Дослідженню чернечого одягу - габіту присвячена праця «Nasi ksiзza, nasi zakonnicy, nasze siostry» дослідника Богумила Лозінського та ксьондза Кшиштофа Конецкі (Влоцлавек, 1999 р.). У даній роботі автори описали чернечий одяг, його дрібні деталі, які мають своє смислове навантаження і є важливими знаками відмінності у кожному згромадженні [19].

У тритомному виданні за науковою редакцією Яніни Косткевич «Pedagogie katolickich zgromadzen zakonnych. Historia i wspolczesnosc» зібрані статті черниць, які висвітлюють педагогічну діяльність різних чернечих згромаджень, зокрема й тих, які є предметом нашого дослідження. У третьому томі праці, виданому у Кракові в 2015 р., містяться розвідки Яніни Косткевич, присвячені педагогіці кларисок у Старому Сончі, доктора Лукаша Гайдука - освітньо-виховній діяльності сестер феліціанок, ксьондза Леха Круля - педагогічній діяльності сестер серцанок [28].

Питання освітньої та благодійної діяльності чернечих спільнот знайшло висвітлення в наукових працях польських дослідників. Анна Харатик у науковому доробку «Rozwoj opieki nad dziecmi i mlodziez^ w Galicji doby autonomicznej», виданому у Вроцлаві у 2002 р., проаналізувала становище дітей і молоді в час політично-економічних змін, урбанізаційних процесів, що відбувалися у Галичині протягом 1867-1918 рр. Загалом довідуємося про те, що сестри феліціанки, францисканки Родини Марії, серцанки, серафітки, юзефітки, альбертинки опікувалися сиротами і хворими, а також навчали дівчат, які походили з благополучних і неблагополучних сімей. У роботі також містяться упорядковані статистичні дані стосовно кількості чернечих осередків і дітей, якими опікувалися черниці [16].

Олександра Білевич у монографії «Prywatne ї^піе, og6lnoksztalc^ce szkolnictwo zenskie w Galiс)і w latach 1867-1914. Ргасе Pedagogiczne» (Вроцлав, 1997 р.) проаналізувала особливості відкриття та діяльності жіночих навчальних закладів на теренах Галичині, підготовки вчительок та окремі факти їхньої суспільної діяльності. З даного наукового доробку довідуємось про приватний жіночий ліцей сестер юзефіток у Тернополі, який у 1910/1911 р. був реорганізований у приватну реальну гімназію.

З проголошенням незалежності України були скасовані табу на заборону досліджень релігійної тематики, тому окрему групу становлять публікації сучасних українських дослідників, які стосуються загальної історії Римо-католицької церкви та чернецтва загалом.

У четвертому томі монографії «Історія релігій в Україні» за редакцією Петра Яроцького охарактеризовано становище Римо-католицької церкви під владою Австро-Угорської імперії. Саме в цей час неодноразово католицькою єпархією піднімалося питання про поліпшення правового статусу Римокатолицької церкви в імперії. З отриманням автономії Галичини, ордени мали змогу направляти звернення, листи, прохання напряму до Ватикану [4].

Огляд чернечих чинів і згромаджень здійснив Сергій Ткач у науковій розвідці «Римо-католицьке чернецтво в Україні». Автор проаналізував та описав історію зародження чернецтва в загальному, поширення та подальшу диференціацію з врахуванням певних відмінностей. Основну увагу акцентовано на дослідженні орденів Римо-католицької церкви, для яких було характерне певне відмежування від місцевої церковної влади та пряме підпорядкування Ватикану. У роботі подані основні віхи історії римо-католицьких згромаджень, які діяли на теренах України. Серед них і жебрущі жіночі ордени, які є об'єктом нашого дослідження [8].

Питання поширення діяльності католицьких орденів на теренах України проаналізувала релігієзнавець Ольга Недавня. З опублікованої автором статті «Римо-католицькі чернечі ордени в сучасній Україні» (2003 р.) довідуємось про те, що на теренах сучасної Україні з досліджуваних нами згромаджень, діяли: сестри серафітки, феліціанки, юзефітки, францисканки Родини Марії та серпанки [6].

У монографічному дослідженні професора Олега Жерноклеєва «Третій чин. Миряни в католицьких чернечих спільнотах: Нариси історії» висвітлено основні віхи історії світських відгалужень чернечих орденів і згромаджень Католицької церкви, окреслено місце і роль мирян у католицькому чернецтві, охарактеризовано історичний розвиток терціаріїв упродовж ХІІІ - початку ХХІ ст., особливості духовності францисканського ордену [3].

У статті О. Жерноклеєва «Римо-католицьке чернецтво у Східній Галичині на початку ХХ ст.» проаналізовано кількісні, структурні та соціальнодемографічні характеристики римо-католицького чернецтва Східної Галичини, яке починаючи з другої половини ХІХ ст. відновило свою діяльність на теренах Галицького коронного краю. Автор наводить відомості про те, що у краї, станом на початок ХХ ст. значно переважали римо-католицькі ордени і спільноти над греко-католицькими [2].

Постаті засновника Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії - о. Зигмунту Щенсни Фелінському присвячена наукова розвідка О. Польвої «Видатний волинянин - святий Зигмунт-Щенсний Фелінський, архієпископ Варшавський» [7].

Висновки

Таким чином, огляд вітчизняної та зарубіжної історіографії підтверджує науковий інтерес дослідників до висвітлення історії чернечих орденів. Українська історіографія фрагментарно висвітлює формацію жіночих чернечих згромаджень у досліджуваний період в Україні. З проголошенням незалежності вітчизняна історіографія збагатилася окремими науковими розвідками, які висвітлюють локальну діяльність конкретних чернечих спільнот в Україні, їхню загальну історію та суспільну роль. Значний масив наукових публікацій присвячений дослідженню чоловічих жебрущих орденів та греко-католицькому монашеству. Натомість історія римо-католицького жіночого висвітлена фрагментарно, що пояснюється недоступністю першоджерел для наукового опрацювання та дослідження, а також зосередженням монастирських архівних фондів за межами України.

Важливе значення при висвітленні створення спільнот та відкриття монастирів, впливу чернецтва на розвиток суспільних процесів у поліетнічному та поліконфесійному краї, окремих аспектів діяльності згромаджень у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. у Галичині, мають праці польських авторів. Науковим здобутком у висвітленні проблематики є дослідження представників чернецтва, які базуються на документах монастирських архівів, що розкривають внутрішній устрій того чи іншого монастиря, побут, співжиття черниць та їхні обов'язки при ньому. Однак, незважаючи на наявні наукові статті та монографії, питання історії створення та діяльності жіночих францисканських згромаджень на теренах Галичини залишається одним з найменш досліджених.

Список використаних джерел

1. Герье В. Франциск, апостол нищеты и любви: Plus exemplo quam verbo. Москва: Т-во «Печатня С. П. Яковлева», 1908. 346 с.

2. Жерноклеєв О. Римо-католицьке чернецтво у Східній Галичині на початку ХХ ст. // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. Вип. 28. Ч. 1. Львів: Логос, 2018. С. 474-486.

3. Жерноклеєв О. Третій чин. Миряни в католицьких чернечих спільнотах: Нарис історії. Івано-Франківськ: Фоліант, 2014. 232 с.

4. Історія релігії в Україні: в 10 т. / ред. А.Колодний, П. Яроцький. Київ: Світ знань, 2001.Т.4: Католицизм. 598 с.

5. Карсавин Л. Монашество в Средние века. Москва: Ломоносовъ, 2012. 192 с.

6. Недавня О. Римо-католицькі чернечі ордени в сучасній Україні // Людина і світ. 2003. № 6. С. 48-53.

7. Польова О. Видатний волинянин - святий Зигмунт-Щенсний Фелінський, архієпископ Варшавський. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2010. № 3. С. 179-184.

8. Ткач С. Римо-католицьке чернецтво в Україні. Людина і світ. 2001. № 6. С. 21-29.

9. Bar J. R. OFMConv. Zgromadzenie Siцstr Serafitek 1881-1961. Warszawa: Akademii Teologii Katolickiej, 1963. 211 s.

10. Bilewicz A. Prywatne srednie, ogцlnoksztalcqce szkolnictwo zenskie w Galicji w latach 1867-1914. Prace Pedagogiczne.Wroclaw: Wydawnictwo uniwersytetu Wroclawskiego, 1997. 127 s.

11. Byc dobrym jak chleb: domy zakonne Zgromadzenia Siцstr Albertynek Poslugujqcych Ubogim od 1891 do 2009 roku / zebr. i oprac. K.M.Babraj. Krakцw: Zgromadzenie Siцstr Albertynek Poslugujqcych Ubogim, 2010. 591 s.

12. Dmowska B., C.S.S.F. Rozwцj i stuletnia dzialalnцsc zgromadzenia siцstr felicjanek w Polsce. Rzym, 1962. 200 s.

13. Felicyanki: na jubileusz 50-letni ich dzialalnosci od roku 1855 do 1905 / o.Floryan kapucyn. Krakцw: nakl. OO. Kapucynцw, 1905. 32 s.

14. Gosztyla M., Proksa M. Klasztory i zgromadzenia zakonne w Archidiecezji Przemyskiej. Przemysl: Archiwum Panstwowe w Przemyslu, 2000. 189 s.

15. Gustaw R. M. OFM., Sitnik A. K. OFM. Klasztor i kosciцl sw. Jцzefa ss. Bernardynek w Krakowie 1646-2009. Kalwaria Zebrzydowska: Wydawnictwo Calvarianum, 2013. 271 s.

16. Haratyk A. Rozwцj opieki nad dziecmi i mlodziez§ w Galicji doby autonomicznej. Wroclaw: Instytut Pedagogiki Uniwersytetu Wroclawskiego, 2002. 211 s.

17. Historia Zgromadzenia SS. Felicjanek: na podstawie r^kopisцw. Krakцw: Milwaukee Wis, 1924. Cz. 1. 366 s.

18. Kaczmarzyk M. Sto lat Zgromadzenia Siцstr Albertynek Poslugujqcych Ubogim (1891-1991). Krotki rys historyczny / red. S. A. Filipowicz. Krakцw: Nakladem SS. Albertynek, 1993. 180 s.

19. Lozinski B. Nasi ksi^za, nasi zakonnicy, nasze siostry. Wloclawek: Wydaw. Duszpasterstwa Rolnikцw, 1999. 252 s.

20. Lenart M. P. CSSF. Leksykon domцw(1861-1981). Krakцw: nakladem Siцstr Felicjanek: Wydaw. ITKM [Instytutu Teologicznego Ksi^zy Misjonarzy], 1999. T. 2. Cz. 1: Prowincja Krakowska Niepokalanego Serca Najswi^tszej Maryi Panny Zgromadzenia Siцstr Felicjanek. Belz - Kozlцw. 416 s.

21. Marecki J. OFMCap. Zakony zenskie w Polsce: instytuty zycia konsekrowanego, instytuty i zgromadzenia zakonne, instytuty swieckie, wspцlnoty zycia apostolskiego. Krakцw: Towarzystwo Autorцw i Wydawcцw Prac Naukowych «Universitas», 1997. 130 s.

22. Mirek A. Atlas zenskiego ruchu zakonnego na ziemiach polskich w XIX i XX wieku / red. kartograficzna Lukowska O. Lublin: Petit Sklad-Druk-Oprawa, 2007. 143 s.

23. Nedza J.M. Zgromadzenie Siцstr Sluzebnic Najswi^tszego Serca Jezusowego (1894-1909). Nasza Przeszlosc: studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce. Krakцw: 1959.T.X. S.277-316.

24. Nedza J.M. Zgromadzenie Siцstr Sluzebnic Najswi^tszego Serca Jezusowego (1894-1939). Nasza Przeszlosc: studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce. Krakцw: 1974.T.41. S.135-243.

25. Nieradka E.J. S. M. Prowincja Lwowsko-Przemyska pod wezwaniem Matki Boskiej Cz^stochowskiej Zgromadzenia Siцstr Felicjanek w latach 1910-1976. Krakцw: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1992. 482 s.

26. Niezgoda C. OFMConv. Biskup Jцzef Sebastian Pelczar i jego zgromadzenia. Refleksje nad duchowosciq. Warszawa: Drukarnia Loretanska, 1984. 155 s.

27. Ostrowski J.K. Kosciцl P.W. Najsw. Serca Jezusa i Matki Boskiej Cz^stochowskiej oraz dom SS. Felicjanek w Sniatynie. Materialy do dziejцw sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewцdztwa ruskiego / red. J.K.Ostrowski. Krakцw: Mi^dzynarodowe Centrum Kultury, 2010. T.18. Cz.1.S. 279-281.

28. Pedagogie katolickich zgromadzen zakonnych. Historia i wspцlczesnosc / red. nauk. J. Kostkiewicz. T. 3. Krakow: Oficyna Wydawnicza «Impuls», 2015. 630 s.

29. Pelczar J. Rozmyslania o zyciu zakonnem dla zakonnic. Krakцw: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellonskiego, 1898. 455 s.

30. Pirozynski M. SS.R. Zakony zenskie w Polsce. Lublin: Uniwersytet. Towarzystwo Wiedzy Chrzescijanskiej, 1935. 233 s.

31. Zakony sw.Franciszka w Polsce w latach 17721970. Zgromadzenia m^skie i zenskie oraz klasztory klauzurowe. Praca zbiorowa / red. O.J.R.Bar. Warszawa: Akademia teologii katolickiej, 1978.Cz.1. 258 s.

32. Zywot swi^tego Franciszka z Assyzu zalozyciela Trech zakonцw / przez o. Prokopa Kapucyna. Krakow: W drukarni W.Korneckiego. T.2. 1876. 487 s.

33. Zywot swi^tej Klary z Assyzu zalozycielki zakonu Siцstr Ubogich (klarysek) / przez o.Prokopa Kapucyna. Warszawa: Druk St. Niemery. 1891. 382 s.

Размещено на Allbest.ru