Дипломатія Святого Престолу в процесі деізоляції Куби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Дипломатія святого престолу в процесі деізоляції куби

Іван Данилюк аспірант історичного факультету,

Київ, Україна

Анотація

В статті розглянуто роль Святого Престолу та Католицької Церкви у виведенні Республіки Куба з міжнародної ізоляції.

У статті розглянуто процес відновлення відносин між Кубою та Ватиканом. Відзначено чинники, які змусили кубинський уряд до діалогу з Католицькою церквою. Обґрунтовано, що відновлення відносин між Кубою та Святим Престолом було взаємовигідним та необхідним для двох сторін: кубинському уряду був необхідний новий союзник для виходу із ізоляції, а для Ватикану необхідна була легалізація діяльності Католицької церкви на Кубинському острові.

Відзначено, що Іван-Павло ІІ, Бенедикт XVI та Франциск відіграли свою роль у виході Куби з міжнародної ізоляції. Три папи здійснили візити на Кубу, щоб привернути увагу до ізольованої країни: так, візит Івана-Павла ІІ на Кубу став кроком який почав процес легалізації Католицької церкви на острові та деізоляції Куби; візит Бенедикта XVI припав на період зміни керівництва, коли Кубою управляв Рауль Кастро, який проводив ряд реформ та потребував підтримки Церкви; і звичайно, Франциск який відіграв ключову роль в процесі відновлення відносин Куби зі Сполученими Штатами та деізоляції Куби на міжнародній арені. Відзначено, що глави Католицької церкви, які відвідували Кубу (Іван-Павло ІІ, Бенедикт XVI та Франциск) під час своїх візитів здійснювали двосторонню критику: піддавали критиці ізоляційну політику щодо Куби та, водночас, піддавали критиці політику режиму Кастро. Ватиканські дипломати, які працювали з Фіделем Кастро та Раулем Кастро, зіграли ключову роль в деізоляції Куби та встановленні дипломатичних відносин між Кубою та США.

Ключові слова: Святий Престол, Апостольський Престол, Ватикан, Католицька Церква, Куба, США, Іван-Павло ІІ, Бенедикт XVI, Франциск, Фідель Кастро, Рауль Кастро, Барак Обама.

Abstract: in the article considered the role of the Holy See and the Catholic Church in the de-isolation of Cuba in the international community and the promotion of the restoration of relations with the world community.

The article analyzes the change in the international situation that has forced the Cuban government to dialogue with the Catholic Church, as well as the strengthening of the position of the Catholic Church on the Cuban island. The resumption of relations between Cuba and the Holy See was mutually beneficial and necessary for both sides. The Cuban government needed a new ally to get out of isolation. For the Vatican it was necessary to legalize the activities of the Catholic Church on the Cuban island. It is noted that three popes John Paul II, Benedict XVI and Francis played a part in the withdrawal from international isolation. The visit of Pope John Paul II to Cuba attracted attention to Cuba and became a step that began the process of legalizing the Catholic Church on the island and de-isolating Cuba. Benedict XVI's visit came at a time when the leadership changed, when Cuba was governed by Raul Castro, who conducted a series of reforms. And of course, Pope Francis played a key role in the process of restoring relations with the United States and the de-isolation of Cuba in the international arena. Cuba has undoubtedly benefited from the active interventions of Vatican diplomacy and the Holy See, which has been distinguished how in Cuba's international statuses and so in Cuba's economic, tourism and information areas. However, the Cuban breakthrough was also an achievement for the Holy See 's peacekeeping diplomacy on international arena. For a long time, Vatican diplomacy has once again received vocal recognition on the international stage. The Cuban breakthrough testified that even today in the XXI-st century, the «soft power» of the Vatican diplomacy See and the Pope of the Catholic Church are able to engage the conflicting parties in dialogue, to promote mutual understanding, tolerance, peaceful coexistence, international cooperation and security.

Keywords: Holy See, Vatican, Catholic Church, Cuba, USA, John Paul II, Benedict XVI, Francis, Fidel Castro, Raul Castro, Barack Obama.

Постановка проблеми. На початку 1990-х років дипломатичних відносини між Святим Престолом та комуністичною Кубою, як таких не було. Попри активні кроки Ватиканської дипломатії та папи Івана ХХІІІ у вирішенні Карибської кризи 1962 р. Католицька Церква зазнавала утисків [10, с. 153-163], як було заведено в інших комуністичних країнах.

Кастро, який свого часу виховувався єзуїтами, захопивши владу закрив католицькі школи, націоналізував церковну власність, а священників ув'язнювали або виганяли, було заборонені релігійні свята, так було скасовано святкування Різдва, яке Кастро вважав імперіалістичним святом [20], ба більше були випадки придушення різдвяних вечірок [16].

Спроби налагодити відносини з Кубою в 1970-х не мали успіхів, навіть візит Державного секретаря Ватикану Августина Казаролі до Куби в 1974 р. не мав успіху [11].

Ситуація покращилась в 1989 р.: Кастро полегшив обмеження щодо релігії, папа Іван-Павло ІІ навіть заявив про намір відвідати острів, але намір став не можливим для реалізації після того, як Фідель Кастро сказав, що Понтифік шукає надто багато поступок [11].

Ситуація змінилася в 1991 р. після розпаду СРСР - головного союзника Куби. Після розпаду Радянського Союзу Фідель Кастро багато в чому закривав очі на релігійне богослужіння, і кубинці все частіше поверталися до Церкви [11]. Комуністична партія Куби більше не вимагала, щоб її члени були атеїстами. А змінена в 1992 році конституція Куби забороняла релігійну дискримінацію [19].

Відповідно сила та авторитет Католицької церкви на Кубі почала зростати: у 1990-х роках на Кубі майже 4,5 мільйона кубинців - близько 40 відсотків населення острова - називали себе католиками [19]. Явною ознакою зростання могутності Католицької церкви на Кубі було зростання кількості хрещень, так, до прикладу, у Гаванській єпархії хрещення зросли з 7,500 в 1979 році до 34,800 в 1994 році [19]. Роль Католицької Церкви, яка ставала найбільшою інституцією острова після кубинського уряду, почала виходила за рамки євангелізації та милосердя. Церква допомагала заповнювала не тільки духовний вакуум, а також, і матеріальний, що виник після розвалу радянського блоку в 1991 р., який попередньо забезпечував величезні субсидії та торгівлю для Куби. Церква роздавала їжу, медикаменти та одяг передані з інших країн [19]. З 1993 по 1996 роки католицька допомога США спрямувала 10 мільйонів доларів на допомогу через католицьку організацію «Карітас Куба» [19]. Карітас Куба також поставляв обладнання та ліки до лікарень Куби та годував людей похилого віку по всьому острові. Більше того, у 1990-х Карітас Куба розпочав навчання католицьких активістів з викладання ділових принципів для самозайнятих працівників та фермерів. Проводились курси з етики для членів Карітас, які містять складову про громадянську відповідальність, права та обов'язки відповідно до вчення Соціальної доктрини Церкви [19].

Католицькі єпископи закликали до політичних змін. Вони піддавали легкій критиці комуністичний уряд Куби, водночас, гостро критикували тривале ембарго США проти Куби [19], що імпонувало Фіделю Кастро.

З розпадом Радянського Союзу, як Католицька Церква, так і Кубинський лідер почали шукати шляхів співпраці з вигодою для «себе».

Перший офіційний контакт на найвищому рівні відбудеться в 1996 р. з візиту Фіделя Кастро в Ватикан та зустрічі з Іваном-Павлом ІІ. Так, розпочнеться співпраця між двома інституціями: комуністичним урядом Куби та Католицькою Церквою, а також встановляться дипломатичні відносини між Кубою та Святим Престолом, і звичайно дружні контакти глав Католицької Церкви (Івана-Павла ІІ, Бенедикта XVI та Франциска) з лідерами Куби Фіделем, а пізніше Раулем Кастро.

Аналіз останніх джерел і досліджень: для дослідження передумов відновлення відносин між комуністичною Кубою та Святим Престолом проаналізовано напрацювання А. Москато «Куба: відносини між Кастро та Ватиканом» (Cuba: i rapporti tra i Castro e il Vaticano) [16], С. Бохлена [5] та П. Давісона [11], які розповідають про першу зустріч Фіделя Кастро та папи Івана-Павла ІІ у Ватикані та домовленість про візит Папи на Кубу [5, 11]. Проаналізовано інтерв'ю братів Кастро, а саме інтерв'ю Фіделя Кастро 1996 року в якому ідеться про підготовку до першого візиту Папи Римського до Куби [7] та і нтерв'ю Рауля Кастро 2015 року в якому Рауля Кастро говорить про роль Ватикану у процесі деізоляції Куби та про відносини Ватикану та Куби [8].

Аналіз впливу візиту папи Івана-Павла ІІ на зміну в Кубі зроблено в статті Дж. Неве «Кастро, поворотний момент з Войтилою і повільний перехід Куби» (Castro, la svolta con Wojtyla e la lenta transizione di Cuba) [17], а також у статті A. Томеллі «Ватикан був визначальним для відлиги на Кубі: маленькі кроки» (Cuba, il Vaticano decisivo per il disgelo. Con piccoli passi) [21]. Про візит Бенедикта до Куби ідеться в статті А. Томеллі «Ратцінгер сказав: Церкви у світі не для того щоб змінювати уряди» (Ratzinger disse: la Chiesa non и al mondo per cambiare i governi) [24]. Про роль папи Франциска у відновленні відносин між Кубою та США Л. Баділа «Обама на Кубі та `допомога' Франческо» (Obama a Cuba e l'«aiuto» di Francesco) [1], Н. Скаво «Дипломатія Папи. Метод Франческо» (La diplomazia del Papa. Il metodo Francesco) [20], а також стаття А. Москато «Відносини між Кастро та Ватиканом» (Cuba: i rapporti tra i Castro e il Vaticano) [16].

Мета статті: дослідити роль Ватиканської дипломатії в процесі деізоляції Куби.

Виклад основного матеріалу: найбільше зусиль для відновлення відносин Святого Престолу з Кубою приклав Папа Іван-Павло ІІ, який через своїх делегатів на Кубі натякав на можливість відвідати острів, але запрошення від Кубинського лідера не надходило. Близько десяти років Іван-Павло ІІ відправляв своїх делегатів на Кубу: кардинала Джона О'Коннора (John O'Connor), кардинала Роджера Ечеґарая (Roger Etchegaray) Кардинал Роджер Ечеґарай, президент Папської комісії «Справедливість та мир», під час свого візиту до Гавани, в 1988 році, натякав на можливість папського паломництва на Кубу, але запрошення від Кубинського уряду не було. і навіть Державного секретаря Ватикану - Жана Луїса Таурана (Jean-Louis Tauran) [22].

Під час свого візиту Державний секретар Святого Престолу Жан Луїс Тауран, що перебував на Кубі Фідель Кастро змусив Жана Луїса Тауран чекати до півночі, а потім наказав три години молитися, після чого вів розмову з кардиналом Таураном до ранку. Слід відзначити, що саме кардиналу Таурану вдалося офіційно встановити діалог [19]. з 25 по 28 жовтня 1996 року [17], дізнався про запланований візит Фіделя Кастро до Риму на засіданні Продовольчої та сільськогосподарської комісії ООН [5], тоді кардинал Тауран запросив Фіделя на зустріч з папою Іваном- Павлом ІІ у Ватикан.

19 листопада 1996 року Фідель Кастро прибув до Риму для зустрічі ФАО та був прийнятий у Ватикані і офіційно запросив Понтифіка до Куби [22]. Це була перша офіційна зустріч на рівні перших осіб держави Куби та Святого Престолу. Дана зустріч відкрила діалог між старим революціонером Фіделем та папою Іваном-Павлом ІІ, який переміг комунізм у Східній Європі [9].

Враховуючи історичне минуле та розбіжності у відносинах між Ватиканом та Кубою у обох сторін були свої пріоритети. Так, для Гавани найважливішим потребою була легітимність режиму Кастро. Куба переживала період економічного застою і великої міжнародної ізоляції, режим міг розраховувати тільки на підтримку групи країн на чолі з лівими лідерами, такими як Китай, Венесуела, Болівія, Еквадор, а також Бразилія. Стабілізація відносин з Святим Престолом означала вихід з ізоляції завдяки авторитету Папи, підняття авторитету Кастро в очах кубинців, які в своїй більшості католики. Також, Кубинський лідер очікував на підтримку від Папи у своїй компанії проти ембарго США.

Зі своєї сторони, Святий Престол бачив свої пріоритет у легалізації діяльності Церковних структур на острові та надання ряду поступок Церкві.

Хоча Кубинський уряд пом'якшив свою політику щодо релігії, все ж публічний вираз релігії - включаючи процесії поза церквою - були ще заборонені. Це створювало проблему для візиту Папи. Адже, Іван-Павло ІІ хотів виконував обов'язки у громадській месі. Кубинський ж уряд вважав за краще, щоб Папа, який був пов'язаний з падінням комунізму у Польщі, залишався в приміщенні (у Церкві) [19].

Папський візит дозволив толерантності Кубинського уряду стати дедалі більшим випробуванням, оскільки Папа надав зрозуміти, що у випадку з Кубою, як і в раді попередніх візитів до інших комуністичних країн, він здійснить поїздку лише за певних умов. Найважливішими з них є доступ до католиків та свобода подорожей і бути почутими без втручання [6]. Також, одним з бажань Ватикану від Кубинського уряду було святкування Різдва на офіційному рівні [23].

Слід віддати належне Ватиканській дипломатії, а саме професіоналізму директору прес-служби Ватикану - Наварру-Вальсу. Хоакін Наварро-Вальс (Joaquin Navarro-Valls) провів грандіозну роботу з Фіделем Кастро, щоб переконати його у святкуванні Різдва принаймні в рік візиту Папи до Куби, яке в підсумку і залишилось офіційним святом Куби. Як згадував Наварро-Вальс, під час зустрічі з Кастро, щодо підготовки першого візиту Папи на Кубу, Наварро-Вальс запитав про можливість офіційного святкування Різдва вперше з початку революції. Кастро відповів, що «це буде дуже важко, тому що Різдвяні свята падають прямо в середині сезону збору урожаю цукрової тростини». На що Наварро-Вальс відповів: «Святіший Отець хотів би публічно подякувати за цей жест, як тільки потрапить до Гавани» [23]. Після тривалої дискусії Кастро остаточно сказав «Так», хоча він і додав: «це може бути тільки цього року» [23].

Під час підготовки папського візиту на острів Кубинська Церква отримала лояльне ставлення та ряд привілеїв. Католицькі єпископи в кожному місті в яке мав завітати Папа, отримували місцевий телевізійний час для просування візиту. Навіть газета Комуністичної партії Куби, в рамках підготовки до поїздки Івана-Павла ІІ, присвятила цілу сторінку для інтерв'ю з колишнім дипломатом Ватикану [7].

У 1998 р., через два роки після візиту Фіделя Кастро до Ватикану, Іван-Павло ІІ їде з офіційним візитом до Куби. Історична подорож тривала п'ять днів: 21-25 січня 1998 р. Для уряду Куби візит Папи був великим проривом, адже візит Папи Римського, глави Католицької Церкви, зажди привертає увагу світової громадськості, таким чином країни які відвідує Папа на момент візиту появляються у всіх шпальтах новин світових ЗМІ.

У вітальному слові 21 січня 1998 р. в аеропорті Гавани Папа назвав свій візит «паломництвом істини та надії» та здійснив символічний заклик, який залишився символом візиту: «Може Куба відкритися світові з всіма своїми чудовими можливостями і може світ відкритися Кубі» [12, n. 5]. Він висловив надію на те, що Церква зможе «розпоряджатися необхідним простором» для своєї місії на Кубі «з недостатньою кількістю священиків На час візиту Папи Івана-Павла ІІ Кубинська Церква нараховувала лише 250 священиків та 450 монахинь [5]. та в складних умовах». Папа подякував «багатьом кубинським віруючим за вірність Христу, Церкві та Папі» та висловив надію, що Куба «запропонує кожному клімат свободи, взаємної довіри, соціальної справедливості та міцного миру» [12, n. 5].

Під час свого візиту Іван-Павло ІІ говорив про необхідність «гарантувати свободу» - не лише релігійну - і в той же час засудив несправедливість ембарго, що було особливо важким для Куби [14, n. 2].

25 січня Папа під час історичної меси на площі «Хосе Марті»4 в Гавані Іван- Павло ІІ розкритикував утиски Церкви в Кубі: «не ідеться про ідеологію чи про економічну чи нову політичну систему, а про шлях миру, справедливості та реальної свободи» [15, n. 3]. Іван-Павло ІІ зауважив, що «Ідеологічні та економічні системи, що змінюють один одну в останні століття часто заохочуючи конфлікти»; деякі «з цих систем також прагнуть звести релігію до просто приватній сфери, позбавляючи її будь-якого впливу чи соціальної значимості. У цьому сенсі слід добре пам'ятати, що сучасна держава не може зробити атеїзм чи релігію одним з власних політичних порядків. Держава, далеко від усіх крайнощів фанатизму або світськості, повинна заохочувати гармонійний соціальний клімат і відповідне законодавство, яке дозволяло б кожній людині і кожній релігійній конфесії вільно сповідувати свою віру, висловлюючи її в області суспільного життя і розраховувати на кошти і достатній простір, щоб запропонувати життю нації свої духовні, моральні та громадянські багатства» [15, n. 4]. Водночас Папа засудив «капіталістичний неолібералізм», який підпорядковує людську особистість і впливає на розвиток народів нав'язуючи не вигідні умови «націям як умову для отримання нової допомоги», таким способом, що «багаті стають багатшими, а бідні стають ще біднішими» [15, n. 4].

Папа підкресли християнські витоки Куби та закликав до деізоляції Куби: «Куба - сказав Іван-Павло ІІ, - є християнською душею» [15, n. 7] і закликав «подолати ізоляцію», «відкритися світові», і «світ повинен стати ближче до Куби» [15, n. 7].

На церемонії прощання, 25 січня 1998 р., Іван-Павло ІІ повторював, що Куба не може бути ізольованою і назвав ембарго - несправедливим та неприйнятним [13, n. 3]. Але також засудив «обмеження основних свобод, знеособлення та інструменталізацію людей» [13, n. 4] та закликав до змін: «Кожен може і має вжити конкретних кроків для змін» на благо всіх, особливо найбідніших та найслабших [13, n. 4].

Фідель Кастро прощаючись Іваном-Павлом ІІ в аеропорті сказав Папі: «Дякую за все, що ви сказали, навіть за ті слова, які мені не сподобалося» [23].

Слід відзначити ряд результатів, яких добилась Католицька Церква Куби від візиту Івана-Павла ІІ: по-перше, входження Католицької Церкви у правове поле Кубинської держави (Церква яка була другою за масштабами та можливостями інституцією на Кубі) тепер могла офіційно працювати. По-друге, святкування релігійних свят, після візиту Івана-Павла II на Кубу 25 грудня Різдво було оголошено офіційним святом на острові. По-третє, відкриття Церкві доступів до засобів масової інформації. Меси Папи з Площі Революції в Гавані транслювалися по декількох національних телевізійних каналах і радіостанціях. Згодом Католицька Церква отримала можливість передавати привітання з нагоди Різдвяних свят на національному телебаченні [18]. По-четверте, зростав авторитет та популярності релігії. Після візиту Івана-Павла II зростала популярність релігії та суміжних сфер, до прикладу релігійної музики, на Кубі увійшли в моду релігійні концерти та альбоми, процвітали кубинські композиції релігійної музики. По-п'яте, і найважливіше, після відвідин острова Іваном-Павлом II був розпочатий діалог між керівниками Церкви і уряду, який продовжувався протягом багатьох років, цей діалог досяг тієї точки, що комуністичний уряд почав бачити у Католицькій Церкві посередника, з яким він може працювати.

Прикладом співпраці та впливу Церкви на уряд Куби може бути посередницька роль Ватиканської дипломатії у звільненні Проте до Католицької Церкви було багато критичних зауважень у тому сенсі, що це не сприяло звільненню дисидентів, а скоріше їх депортації до Іспанії [18]. політичних в'язнів в 2010 році [18]. престол ізоляція уряд церква

Інтерес Католицької Церкви до Куби буде пріоритетним і у наступника Івана- Павла ІІ папи Бенедикт XVI, який через 14 років після візиту Івана-Павла ІІ на Кубу, також здійснить візит на Кубу в 26-28 березня 2012. Як і його попередник Бенедикт XVI зустрінеться з Фіделем Кастро, але Папа Ратцінгер уже був більше стурбований братом Фіделя - Раулем Кастро, який став президентом після того, як у 2008 р. Фідель Кастро відрікся від влади на користь брата.

Поїздка Папи Римського Бенедикта XVI була підготовлена інтенсивними контактами, очолюваними тоді Державним секретарем Кардиналом Тарчізіо Бертоне (Tarcisio Bertone).

Візит Бенедикта XVI на Кубу, другий візит глави Католицької Церкви в історії Куби, збігся з початком боязких соціальних та економічних реформ, спрямованих на надання можливості приватним економічним ініціативам і таким чином зменшення ролі держави. Реформи мали делікатні наслідки: Рауль Кастро скоротив більше 5 мільйонів робочих місць у державному секторі, тобто 20 % загальної кількості робочої сили країни [2].

На момент візиту Бенедикта XVI, кубинський уряд та Рауль Кастро були зацікавлені у співпраці з Католицькою Церквою у соціальних питань та у питаннях для вирішення наслідків реформ, і звичайно у вдосконаленні відносин з Ватиканом та допомозі подолання політики ізоляції Куби.

В інавгураційній промові Бенедикт XVI висловив переконання, що Куба «вже дивиться в майбутнє, і з цієї причини прагне відновити і розширити свої горизонти» і з цією метою закликав звернутися до «величезного надбання духовних і моральних цінностей, які сформували свою найвищу істинну ідентичність». Зі свого боку, Папа запевнив, що Церква має «наміри продовжувати працювати без перепочинку, щоб краще обслуговувати всіх кубинців» [3]. Бенедикт XVI відмітив прогрес співпраці, що відбувся між Церквою і кубинським урядом, хоча, відзначив, що є ще багато аспектів, в яких Церква і Кубинська держава можуть і повинні рухатися вперед [3]. Як Папа Войтила, так і Бенедикт XVI засудив американське ембарго, закликав до «діалогу» і видалення «нерухомих позицій та односторонніх точок зору» [4]. Бенедикт XVI не закрив очі на обмеження кубинським урядом прав та свобод, так Папа Рацінгер закликав не позбавляти права брати участі в розбудові майбутнього Куби та закликав кубинців до співпраці в «захоплюючій задачі побудови суспільства широких горизонтів» [4].

У церемонії прощання Бенедикт XVI побажав, щоб Куба була «домом всіх і для всіх кубинців, де співіснує справедливість і свобода» [4]. Бенедикт XVI наголосив на важливості прав та свобод: «Повага і турбота про свободу, яка б'ється в серці кожної людини, необхідно, щоб адекватно реагувати на фундаментальні вимоги гідності і, таким чином, побудувати суспільство, в якому кожен відчуває себе протагоністом майбутнього свого власного життя, своєї сім'ї та своєї батьківщини» [4].

Уже будучи у відставці папа Бенедикт XVI згадав про свій візит на Кубу та сказав: «Зустріч з президентом Раулем Кастро була дуже цікавою. Він людина, яка хоче внести різні зміни. Ми повинні йому допомогти. Церква повинна бути для діалогу. Церква в світі, не для того щоб змінювати уряди, але щоб проникати в серця людей з Євангелієм. Це завжди має бути методом Церкви» [24].

Визначальну роль у деізоляції Куби відіграє перший Латиноамериканський Папа - Франциск. Франциск був єдиним лідером, за винятком двох президентів Барака Обами та Рауля Кастро, які безпосередньо брали участь у цьому процесі. Позиція Франциск була визначальною, за що і президент Обама і президент Кастро подякували Папі, людині «прикладу для світу», за його посередництво.

Папа Франциск особисто, а також Ватиканські дипломати та Католицька Церква супроводжували повільний процес відновлення відносин між Кубою та США.

У кризовий момент переговорів з проханням посприяти нормалізації відносин до Папи звернувся особисто Барак Обама6, під час відвідування Франциска у Ватикані 24 березня 2014 р. Адже переговори зайшли в типик через проблему із американськими в'язнями на Кубі.

Після зустрічі з Обамою, папа Франциск через Кардинала Ортегу направляє два листи - двом президентам - в якому Папа закликав «вирішити гуманітарні питання, що становлять спільний інтерес, включаючи ситуацію деяких в'язнів, щоб розпочати новий етап у двосторонніх відносинах» [1]. Лист Папи вплинув на лідерів двох країн. Через деякий час відбувся обмін в'язнями між Кубою та США. Переговори перейшли на новий рівень.

Після обміну ув'язненими між Кубою та Сполученими Штатами президенти Барак Обама і Рауль Кастро у грудні 2014 року оголосили, що вони відновлять дипломатичні відносини між двома державами. Барак Обама також заявив, що хоче переглянути міжнародний статус Куби (яка вважалася терористичною країною) та проситиме конгрес США повністю зняти ембарго, що і було зроблено. Куба погодилася звільнити 53 політичних в'язнів і дозволити доступ представників Червоного Хреста та інспекторів ООН з прав людини.

Коли настав час для укладання угоди між Вашингтоном та Гаваною, обидва президенти Обама та Кастро просили Франциска запропонувати нейтральні рамки, які сприятимуть посередництву. Кардинал Джованні Анжело Беччю (Giovanni Angelo Becciu), Апостольській нунцій на Кубі, один з учасників фінального процесу підписання угоди між Кубою та США, згадував про зустріч у Ватикані кубинських і американських дипломатів: «вони прийшли сюди в Секретаріат держави [Секретаріат Святого Престолу] поставити свої підписи в двох документах перед Державним секретарем майже як гарантом слова, яким вони обмінялися. [...] Саме вони [Обама та Кастро] попросили Папу [...] допомогти їм. І в цьому Папа Римський не відступився. Тоді, він дав деяких людей, які могли допомогти завершити бажання діалогу» [1].

Ця справді історична подія, яка понад пів століття вважалася немислимою, має своє походження та чітке пояснення: приховане, але ефективне втручання папи Франциска в заключний етап переговорів, які Габана та Вашингтон проводили в

Барак Обама офіційно повідомив про намір інформувати Папу Франциска про кроки зроблені з 2010 р. між двома країнами і отримав схвалення від Понтифіка.

суворій таємниці з 2010 року. Переговори почались в Канаді у 2010 р., і завершились у Ватикані між жовтнем та листопадом 2014 року, де в присутності Державного секретаря кардинала П'єтро Пароліна (Pietro Parolin') делегати обох сторін взяли на себе зобов'язання укласти угоду [1].

грудня 2014 року було оголошено про досягнення домовленості: президенти Куби і Сполучених Штатів Америки Рауль Кастро та Барак Обама одночасно оголосили про відновлення відносин, після 54 років напруженості і ворожнечі, лідери двох країн підтвердили готовність розпочати співпрацю між урядами двох країн, нормалізувати дипломатичні відносин між країнами з усіма заходами, які потім мали місце, з урочистим обміном послами і відкриття дипломатичних місій на найвищому рівні. З тих пір відбулося багато важливих змін: Куба була вилучена зі списку країн, які спонсорують тероризм; поступово нормалізується відносини в банківській, телекомунікаційній, сфері туризму; Конгрес США зняв ембарго проти Куби [1].

8 червня 2015 р. до Ватикану в нагоду 80-річчя дипломатичних відносин між Кубою та Святим Престолом приїхав особисто Рауль Кастро, який подякував папі Франциску за «внесок у зближення Куби з Сполученими Штатами» [8]. Рауль Кастро відзначив, що «Протягом багатьох років зв'язки між Святим Престолом та Кубою були відзначені трансцендентними моментами» [8] та згадав візити попередників папи Івана-Павла II та Бенедикта XVI як «невід'ємну частини відносин між двома державами [8].

30 червня 2015 р. Куба та США досягли угоди щодо відновлення посольств у своїх столицях 20 липня 2015 р. та відновлення дипломатичних відносин.

Після нормалізації відносин між Сполученими Штатами та Кубою у вересні 2015 року Папа Берґольо відвідав обидві країни під час єдиної поїздки [21]. З 19-22 вересня 2015 р. папа Франциск відвідав Кубу, звідки полетів відразу до США де перебував з 22 по 28 вересня 2015 р.

Висновок: Святий Престол відіграв важливу роль в відновленні відносин між Кубою та США, яке сприяло виведенню Куби з міжнародної ізоляції.

Слід відзначити, що Ватикан та Куба пройшли свій шлях відновлення відносин, який розпочався в 1990-х рр. з візиту папи Івана-Павла ІІ на Кубу.

Візит Івана-Павла ІІ в період коли Куба була ізольована від міжнародної спільноти зіграв важливу роль на привернення уваги на проблеми Куби та кубинців міжнародною спільноти.

Бенедикт XVI під час свого візити на Кубу був занятий наступником Фіделя Кастро, молодшим братом Раулем Кастро, який зайняв посаду президента Куби та здійснював ряд реформ.

Вирішальну роль у деізоляції Куби зіграв папа Франциск, за що йому особисто подякували лідер США Барак Обама та лідер Куби Рауль Кастро. Латиноамериканський понтифік відкрив двері Ватикану, щоб переговорні сторони завершили довгі переговори з твердими та амбітними перспективами.

Список використаних джерел та літератури

1. Badilla L. Obama a Cuba e L«aiuto» di Francesco. / L. Badilla. // La stampa. - 2016.

2. Benedetto XVI a Cuba // Il Post. - 2012.

3. Benedetto XVI. Cerimonia di benvenuto. Discorso di Santo Padre Benedetto XVI. Aeroporto

4. Intemazionale Antonio Maceo di Santiago de Cuba. / Benedetto XVI. - Vaticano. - 2012.

5. Benedetto XVI. Cerimonia di congedo. Discorso di Santo Padre Benedetto XVI. Aeroporto Intemazionale Antonio Maceo di Santiago de Cuba / Benedetto XVI. - 2012. - Cittа del Vaticano: Libreria Editrice Vaticana.

6. Bohlen C. (1996). Expected Papal Visit Could Be Pivotal for Cuba and Church. / C. Bohlen. // The New York Times. - 1996.

7. Bohlen C. Pope Meets Castro at Vatican and Agrees to Visit Cuba. / C. Bohlen. // The New York Times. - 1996.

8. Castro F. Cuba: Havana: president Castro speaks on Pope's upcoming visit. 1996. / F. Castro. // Cuba Vision. - 1996.

9. Castro R. 80 anni di relazioni: La Santa Sede e Cuba. / R. Castro. // Granma. - 2015.

10. Данилюк І. Дипломатія Святого Престолу у вирішенні Карибської кризи. / І. Данилюк. // Науковий журнал «Американська історія і політика» - №5. - 2018. - С. 153-163.

11. Davison P. Castro to visit Vatican as Pope plans Cuba tour. / P. Davison. // Independent. - 1996.

12. Giovanni Paolo II. Discorso di Giovanni Paolo II al aeroporto Intemazionale «Josй Marti» di La Habana. 21 gennaio 1998. / Giovanni Paolo II. // Vatican. - 1998.

13. Giovanni Paolo II. Discorso di Giovanni Paolo II al aeroporto Intemazionale «Josй Marti» di La Habana. 25 gennaio 1998. / Giovanni Paolo II. // Vatican. - 1998.

14. Giovanni Paolo II. Messaggio ai giovani di Cuba (23 gennaio 1998). / Giovanni Paolo II. // Vatican. - 1998.

15. Giovanni Paolo II.Omelia nella piazza Josй Marti (L'Avana, 25 gennaio 1998). / Giovanni Paolo II. // Vatican. - 1998.

16. Moscato A. Cuba: i rapporti tra i Castro e il Vaticano. / A. Moscato. // Limes. - 2009.

17. Neve G. Castro, la svolta con Wojtyla e la lenta transizione di Cuba. / G. Neve. // Il giornale. - 2016.

18. Otro Papa, otro Castro, ^,la misma Cuba? // BBC. - 2012.

19. Ramirez D. Power of The Church Undergoes Resurrection In Cuba. / D. Ramirez. // Sun Sentinel. - 1996.

20. Scavo N. La diplomazia del Papa. Il metodo Francesco. / N. Scavo. // Terre d`America. - 2016.

21. Tomielli A. Cuba, il Vaticano decisivo per il disgelo. Con piccoli passi. / A. Tomielli. // Vatican Insaider. - 2016.

22. Tomielli A. Navarro: “Cosi Wojtyla convinse Fidel a festeggiare il Natale”. / A. Tomielli. // La Stampa. - 2016.

23. Tomielli A. Navarro-Vals: “Here's how Wojtyla convinced Fidel to celebrate Christmas”. / A. Tomielli. // La Stampa. - 2016.

24. Tomielli A. Ratzinger disse: la Chiesa non и al mondo per cambiare i governi. / A. Tomielli. // La Stampa. - 2016.

References:

1. Badilla L. (2016). Obama a Cuba e l'«aiuto» di Francesco. In «La Stampa».

2. Benedetto XVI. (2012). Cerimonia di benvenuto. Discorso di Santo Padre Benedetto XVI. Aeroporto Internazionale Antonio Maceo di Santiago de Cuba. In «Libreria Editrice Vaticana».

3. Benedetto XVI. (2012). Cerimonia di congedo. Discorso di Santo Padre Benedetto XVI. Aeroporto Internazionale Antonio Maceo di Santiago de Cuba. In «Libreria Editrice Vaticana».

4. Bohlen C. (1996). Expected Papal Visit Could Be Pivotal for Cuba and Church. In « The New York Times».

5. Bohlen C. (1996). Pope Meets Castro at Vatican and Agrees to Visit Cuba. In « The New York Times».

6. Castro F. (1996). Cuba: Havana: president Castro speaks on Pope's upcoming visit. 1996. In «Cuba Vision».

7. Castro R. (2015). 80 anni di relazioni: La Santa Sede e Cuba. In «Granma».

8. Celi R. (2016). Fidel Castro, il rivoluzionario comunista che incontro tre Papi. In «Repubblica».

9. Danyliuk I. (2018). Dyplomatiya Svyatoho Prestolu u vyrishenni Karybs'koyi kryzykryzy. In naukovyy zhurnal «Amerykans'ka istoriya ipolityka»», 5, 153-163.

10. Davison P. (1996). Castro to visit Vatican as Pope plans Cuba tour In «Independent».

11. Giovanni Paolo II. (1998). Discorso di Giovanni Paolo II al aeroporto Internazionale «Josй Marti» di La Habana. In «Libreria Editrice Vaticana».

12. Giovanni Paolo II. (1998). Discorso di Giovanni Paolo II al aeroporto Internazionale «Josй Marti» di La Habana. In «Libreria Editrice Vaticana».

13. Giovanni Paolo II. (1998). Messaggio ai giovani di Cuba. In «Libreria Editrice Vaticana».

14. Giovanni Paolo II. (1998). Omelia nella piazza Josй Marti. In «Libreria Editrice Vaticana».

15. Moscato A. (2009). Cuba: i rapporti tra i Castro e il Vaticano. In «Limes».

16. Otro Papa, otro Castro, ila misma Cuba? (2012). In «BBC».

17. Ramirez D. (1996). Power Of The Church Undergoes Resurrection In Cuba. In «Sun Sentinel».

18. Scavo N. (2016). La diplomazia del Papa. Il metodo Francesco. In «Terre d'America».

19. Tomielli A. (2016). Cuba, il Vaticano decisivo per il disgelo. Con piccoli passi. In «La Stampa».

20. Tomielli A. (2016). Ratzinger disse: la Chiesa non и al mondo per cambiare i governi. In «La Stampa'».

21. Ivan Danyliuk, Ph.D. Student, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine

Размещено на Allbest.ru