Канада та початок холодної війни: сучасні інтерпретації

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України», м. Київ

Канада та початок холодної війни: сучасні інтерпретації

Марина Бессонова - кандидат історичних наук, доцент,

Анотація

Найпоширенішими сюжетами, які інтерпретуються як початок Холодної війни, є події, що мали місце у 1946 році: 9 лютого - промова Й. Сталіна перед виборцями у Москві; 22 лютого - «довга телеграма» тимчасового повіреного США у Радянському Союзі Дж. Кеннана; 5 березня - промова В. Черчилля у Фултоні; 27 вересня - «довга телеграма» посла СРСР у США М. Новикова. У вітчизняній історіографії маловідомим є сюжет, пов'язаний із більш ранньою подією - так званою «справою Гузенко». Передача шифрувальником посольства СРСР Ігорем Гузенком 5 вересня 1945 р. канадській стороні низки таємних документів, які розкривали інформацію про мережу радянських агентів у країнах Північної Америки, спричинила справжню паніку на Заході та була сприйнята як реальний початок Холодної війни.

У статті здійснено спробу розглянути основні події, пов'язані зі «справою Гузенка», та виявити домінуючі інтерпретації цієї справи у сучасних історичних працях. Виявлено, що у канадських та американських дослідженнях основний акцент робиться на тому, що перед союзниками по антигітлерівській коаліції постала необхідність по-новому подивитися на питання безпеки та подальшої співпраці з СРСР, у той час як переважна більшість російських досліджень сфокусована на самому факті зради І. Гузенка.

Ключові слова: Канада, Холодна війна, «справа Гузенка», шпигунство.

Abstract

Maryna Bessonova, PhD in History, Associate Professor, State Institution «Institute of World History of NAS of Ukraine», Kyiv, Ukraine

CANADA AND THE BEGINNING OF THE COLD WAR: MODERN INTERPRETATIONS

. The most widespread plots interpreted as the beginning of the Cold War are the events that took place in 1946: February 9 - J. Stalin's speech to the electorate in Moscow; February 22 - the American charge d'Affaires in the Soviet Union G. Kennan's “long telegram”; March 5 - W. Churchill's speech in Fulton (the USA); September 27 - the Soviet Ambassador in the United States N. Novikov 's “long telegram”. But there was an earlier event, so called “Gouzenko affair”, which is almost unknown for the Ukrainian historiography. On September 5, 1945, Igor Gouzenko, a cipher clerk of the Soviet embassy to Canada, defected to the Canadian side with more than a hundred secret documents that proved the USSR's espionage activities in the countries of North America. Information about the network of Soviet agents caused a real panic in the West and was perceived as a real start of the Cold War.

In the article, there is made an attempt to review the main events related to the Gouzenko affair and to identify the dominant interpretations of this case in contemporary historical writings. One can find different interpretations of the reasons and the consequences of Gouzenko's defection which dramatically affected the history of the world. One of the main vivid results was an anti-communist hysteria in the West which was caused by the investigation that Canadian, American and British public officials and eminent scientists were recruited by the Soviet Union as agents for the atomic espionage. For Canada, the Gouzenko affair had an unprecedented affect because on the one hand it led to the closer relations with the United States in the sphere of security and defense, and on the other hand Canada was involved into the international scandal and used this case as a moment to start more activities on the international arena.

It has been also found that the Canadian and American studies about Gouzenko affair are focused on the fact that the Allies on the anti-Hitler coalition need to take a fresh look at security and further cooperation with the USSR, while the overwhelming majority of Russian publications is focused on the very fact of betrayal of Igor Gouzenko.

Key words: Canada, Cold War, Gouzenko affair, espionage.

1. Постановка проблеми

Вивчення подій Холодної війни, що визначала специфіку міжнародних відносин у світовому масштабі більш ніж 40 років, залишається одним з актуальних напрямів сучасних історичних досліджень. Особливе значення це має для істориків пострадянського простору, які після розпаду СРСР отримали можливість позбутися регламентованих підходів до аналізу минулого, по-новому подивитися на вже відомі сюжети, ретельніше вивчити різноманітні деталі біполярного протистояння як на глобальному, так і на локальному рівнях. У вітчизняній історіографії традиційно, при вивченні подій Холодної війни, значну увагу приділяли двом наддержавам, у той час як інші учасники тогочасної міжнародної конфронтації здебільшого залишалися на периферії дослідницьких інтересів. Однією з таких країн була Канада, яка як правило, фігурувала та нині фігурує у більшості досліджень, які присвячені біполярному протистоянню, передусім в якості союзника США або учасника певних об'єднань. Попри те, що останніми роками канадознавство в Україні набуло активного розвитку, історичні дослідження Канади періоду Холодної війни не є пріоритетними для вітчизняних канадознавців. Тож, запропонований матеріал покликаний привернути увагу до маловідомих сторінок канадської історії періоду Холодної війни.

Метою дослідження, результати якого представлені у даній публікації, є спроба узагальнити сучасні погляди на початок Холодної війни, одна з подій якого безпосередньо пов'язана з історією Канади. Основну увагу буде сфокусовано на так званій «справі Гузенка»: у вересні 1945 р. шифрувальник посольства СРСР Ігор Гузенко попросив притулку у Канаді та надав канадській стороні докази того, що Радянський Союз створив цілу шпигунську систему у Північній Америці, попри те, що США та Канада були його союзниками по антигітлерівській коаліції. У рамках цієї статті запропоновано огляд виявлених інтерпретацій подій Холодної війни, в яких згадується «справа Гузенка».

Аналіз досліджень та публікацій. Після розпаду СРСР на пострадянському просторі змінилися інтерпретації причин, початку, розвитку та завершення Холодної війни: з'явилися виваженіші підходи до висвітлення її подій із спробами об'єктивного аналізу минулого. Відкриття недоступних раніше архівних документів та нові публікації мемуарної літератури дозволили відійти від одностайної критики «західного» блоку та США, та переглянути усталені сценарії початку Холодної війни.

У сучасній вітчизняній історіографії проблематика біполярного протистояння та початку Холодної війни середини 1940-х рр. презентована величезною кількістю узагальнюючих та спеціалізованих праць, з-поміж яких є колективні та індивідуальні роботи. Для прикладу можна навести публікації Ю. Бадаха «“Холодна війна” та її виміри (1946-1991 рр.)» (2009 р.), С. Віднянського та А. Мартинова «Світ після 2 вересня 1945 р.» (2015 р.), О. Сича та А. Мінаєва «Доба “Холодної війни”: основні тенденції світового розвитку» (2008 р.), В. Покляцької «Протистояння СРСР та США у 1946-1979 рр.: засоби формування “образу ворога”» (2014 р.) [12], А. Тумашова «“Холодна війна” і її негативний вплив на міжнародну атмосферу в 60-80 рр. ХХ ст.» (2000 р.) [15] тощо. Спорідненою з тематикою цієї статті є публікації про проблеми запобігання шпигунській і підривній діяльності у Північній Америці [3]. Втім, попри нові підходи до висвітлення розвитку міжнародних відносин перших повоєнних часів після завершення Другої світової війни, у більшості робіт «справа Гузенка» не фігурує як одна з подій, що знаменувала початок Холодної війни. Певним виключенням є публікації, в яких «справа Гузенка» лише згадується як один з епізодів історії повоєнної Канади, але це не становить головного об'єкту уваги дослідників [11, с. 267; 6, с. 479-480].

Натомість у зарубіжній історіографії сюжет про Гузенка став головним у низці спеціалізованих досліджень. Так, варто згадати роботи Е. Найт [24; 25], Д. Молінаро [26], І. Агєєвої [1], А. Рассказова [13], тощо. Окрім цього, «справа Ігоря Гузенка» фігурує у роботах, присвячених шпигунській проблематиці. Так, в якості прикладу можна навести праці відомих авторів А. Даллеса «Аси шпигунства» (2004 р.), С. Плохія «Убивство у Мюнхені. По червонному сліду» (2017 р.), Г. Брука-Шеферда «Перебіжчики з розвідки. Ті, хто змінив хід “холодної війни”» (2018 р.), переклад яких виданий українською чи російською мовами та є доступними для вітчизняних дослідників та читачів. канада холодний війна гузенко

Сюжет про радянського шифрувальника Ігоря Гузенка останнім часом активно обговорюється у публіцистиці та белетристиці. Так, особливу увагу йому приділяють у російському інформаційному просторі. Згадки та огляди «справи Гузенка» містяться у численних публікаціях на он-лайн ресурсах [4; 7; 17; 18] та у документально-розслідувальній прозі [9; 10; 16].

Тож, можна констатувати, що дослідниками - істориками та публіцистами - накопичено значні матеріали, які ґрунтуються на мемуарній літературі та архівних документах, в яких розкриваються деталі «справи Гузенка» та її впливу на початок Холодної війни. Опрацьований матеріал проведених досліджень дозволяє зробити певні узагальнення та виокремити різні підходи та інтерпретації «справи Гузенка».

Виклад основного матеріалу. Питання початку Холодної війни так чи інакше згадується у багатьох дослідженнях, присвячених протистоянню двох полюсів сили, очолюваних США та СРСР. До того ж, факти про погіршення взаємовідносин між цими країнами у повоєнний період та поступовий перехід до гострого суперництва є невід'ємною складовою матеріалу усіх шкільних та університетських підручників [20], узагальнюючих історичних і політологічних праць, присвячених історії та міжнародним відносинам [5; 27].

Варто зазначити, що початок Холодної війни залишається одним з дискусійних питань у сучасній історіографії. Найпоширенішими сюжетами, які інтерпретуються дослідниками як старт біполярного протистояння, є події, що мали місце у 1946 році. Якщо розставити їх у хронологічній послідовності, то картина перших «пострілів» нового глобального конфлікту виглядатиме наступним чином: 9 лютого - промова Й. Сталіна перед виборцями у Москві; 22 лютого - «довга телеграма» тимчасового повіреного США у Радянському Союзі Дж. Кеннана; 5 березня - промова В. Черчилля у Фултоні; 27 вересня - «довга телеграма» посла СРСР у США М. Новикова [2, с. 119-120; 8, с. 138-154]. Як бачимо, в якості «майданчика» для перших проявів «похолодання» відносин фігурують тільки США та СРСР. При цьому, у радянській історіографії (до якої відносимо й українську історіографію того періоду) домінуючою була версія про «першість» Заходу у розв'язуванні нової конфронтації, і саме «фултонська» промова колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчілля у березні 1946 р. вважалася першим свідченням нового напруження [19, р. 48]. Ця інтерпретація увійшла і до пострадянських робіт [15, с. 117]. Західні інтерпретації робили акцент на тому, що протистояння між союзниками по антигітлерівській коаліції було спровоковане Радянським Союзом. Так, в якості прикладу найчастіше фігурує промова Йосифа Сталіна перед виборцями Сталінського виборчого округу міста Москви, яка відбулася майже на місяць раніше, ніж виступ В. Черчилля. Як зазначають зарубіжні автори, ця промова була зроблена у кращих традиціях передвоєнної ідеологічної ворожості і, власне, спровокувала Захід на оголошення хрестового походу проти комунізму [27, р. 205].

Однак, у західній історіографії, поруч із вже названими подіями, в якості першого свідчення про початок нової конфронтації згадується більш рання подія, а саме втеча радянського шифрувальника та передача ним на початку вересня 1945 р. (буквально через кілька днів після офіційної капітуляції Японії, що знаменувало остаточне завершення військових дій Другої світової війни) канадській стороні більше сотні секретних документів, які свідчили про радянський шпіонаж. Інформація про мережу радянських агентів у країнах Північної Америки спричинила справжню паніку на Заході, тож американська дослідниця Емі Найт вбачає початок Холодної війни та вибух антикомуністичної істерії саме у цих подіях [24, р. 2-3].

Перш, ніж аналізувати наявні інтерпретації означеного сюжету, варто у загальних рисах описати основні події, які становили сутність «справи Гузенка». Головний герой сюжету - Ігор Сергійович Гузенко на початку свого життя мав звичайну для більшості радянських громадян біографію. Народився у бідній родині (1919 р., Московська область), у 1935 р. вступив до комсомолу, з 1937 р. навчався у Московському інженерно-будівельному інституті, з 1941 р. брав участь у військових діях Другої світової (Великої вітчизняної) війни. У 1942 р. був направлений до школи військової розвідки, де готувався до розвідувальної діяльності (вивчав шифрування та англійську мову). З 1942 р. Радянський Союз активізував розбудову своєї шпигунської мережі у Канаді, до якої влітку 1943 р. приєднався і Гузенко в якості шифрувальника [17]. Головним завданням розвідувальної мережі у Канаді була вербовка нових агентів з числа канадських громадян, які мали доступ до важливої інформації, зокрема пов'язаної із атомними розробками.

Тоді радянським шифрувальникам дозволяли брати із собою свою родину, тож до Ігоря Гузенка восени 1943 р. приєдналася його вагітна дружина Світлана. Згодом у родини народився первісток, що побічно вплинуло на майбутню втечу Гузенків. Як вказано у дослідженнях, всі співробітники посольства мали мешкати у його будівлі, що було викликано необхідністю мінімізувати контакти з місцевим населенням та тримати під контролем співробітників. Однак, Ігорю Гузенко дозволили поселитися окремо, за межами території радянського посольства, аби галас від маленької дитини не заважав дружині військового аташе, безпосереднього начальника Гузенка [16, с. 304]. Окреме проживання родини шифрувальника зробило у майбутньому можливим після «переходу» на бік Заходу сховатися від переслідувачів радянської розвідки у канадських сусідів.

Після двох років роботи у радянському посольстві під прикриттям, Гузенко мав бути відправлений до Радянського Союзу, що власне і вплинуло на його рішення не повертатися. Спочатку рішення щодо повернення Гузенка із родиною до Москви було прийнято у 1944 р., однак військовий аташе М. Заботін не виконав це рішення центру. Відповідно до спогадів шифрувальника, саме з того моменту він остаточно вирішив втекти на Захід та почав робити копії секретних документів, аби передати їх канадській стороні та продемонструвати серйозність своїх намірів щодо втечі [25, р. 6].

Сама втеча сталася 5 вересня 1945 р., коли Гузенко виніс з території посольства більше ста секретних документів (дослідники називають від 105 до 109 документів) та намагався ознайомити з ними представників канадської сторони. Перші спроби передати секретні матеріали редакції канадського видання «Ottawa Journal» та представникам міністерства юстиції були невдалими. Гузенку спочатку ніхто не вірив, тож він із родиною тільки 7 вересня 1945 р. потрапив до Канадської кінної поліції, яка на той час виконувала функції секретної служби та надала йому та його родині первісний притулок.

У результаті ознайомлення з тими документами, які приніс із собою Гузенко, було прийнято рішення про детальне розслідування та перевірку інформації. До офіційного розголошення самого факту втечі та деталей справи Гузенка, канадська сторона радилася зі своїми союзниками - США та Великою Британією. Річ в тім, що надані документи всебічно розкривали діяльність радянської військової розвідки в Канаді і за своїм значенням і цінністю не мали собі рівних в історії зрад перебіжчиків. Список агентів, який відкрили ці матеріали, включав багатьох відомих у Канаді та за її межами людей - зокрема, членів канадського парламенту, вчених-атомників, керівних діячів компартії, серед підозрюваних були не тільки канадці, а й представники США та Великої Британії [18].

Справа Гузенка ще довго трималася у секреті, бо весь цей час проводилися допити радянського шифрувальника з метою виявлення усіх додаткових деталей, які були йому відомі. Справа ускладнювалася тим, що канадська сторона не бажала передчасного оприлюднення інформації про радянський шпигунський скандал, а радянське посольство прагнуло видачі перебіжчика. Згодом стався «витік» інформації про цю справу, який мав «підготувати» громадську думку західного світу до того, чому у ставленні до СРСР - вчорашнього союзника по антигітлерівський коаліції - відбуваються зміни. Витік стався 3 лютого 1946 р. через радіо NBC, коли коментатор Дрю Пірсон натякнув в ефірі на існування розгалуженої мережі радянських шпигунів у Північній Америці. Особливий акцент кореспондент робив на тому, що основною метою було отримання інформації про атомну бомбу та поширення комунізму в країнах Заходу. Е. Найт, Т. Щербина та інші дослідники «справи Гузенка» схиляються до думки, що цей витік інформації був запланований сумісним рішенням представників канадської, британської та американської влади [18; 24, р. 104].

5 лютого 1946 р. була створена спеціальна королівська комісія, яка мала офіційно розслідувати інформацію про радянську шпигунську діяльність. Комісія відома також під назвою Комісія Келока-Ташеро (Kellock-Taschereau Commission), за іменами суддів Роя Ліндсея Келока та Роберта Ташеро [21, p. 55]. У червні 1946 р. ця королівська комісія надала звіт, за результатами розслідування було заарештовано 26 осіб, судові процеси тривали до 1949 р. Гузенка залучали до судових процесів над шпигунами в якості свідка. Гузенко намагався уникати публічності, тож під час таких судових процесів з метою безпеки нікому не дозволялося його фотографувати, замальовувати чи давати словесний опис [17].

Означені події відбилися на стані канадсько-, американсько- та британсько-радянських відносин. Справа радянського шифрувальника сприяла тому, що ставлення до Радянського Союзу змінилося: канадці були вражені тим, що Радянський Союз шпигував за своїми союзниками. Окрім цього, існує думка, що риторика вже згадуваної промови Сталіна 9 лютого 1946 р. була спричинена саме «справою Гузенка», яка також вплинула і на промову У. Черчилля у Фултоні. В СРСР розпочалася антиканадська та антиамериканська істерія, у країнах Заходу - антирадянська. До того ж, багато хто із завербованих потенційних агентів на Заході після розголошення інформації відмовилися співпрацювати з СРСР [17].

Ігор Гузенко та його дружина надалі мешкали у Канаді під вигаданим ім'ям Браунів, своїм дітям вони розповідали, що прибули до Канади з Чехословаччини. У наступні роки, на публічні виступи чи інтерв'ю, які інколи давав Гузенко, він вдягав на голову білий ковпак, де були лише прорізи для очей та рота, бо все життя непокоївся про те, що радянські агенти можуть знайти його чи його родину та помститися за втечу. Саме тому його називали «людина-ковпак» [28]. Його підозри були небезпідставними, бо 2 березня 1956 р. Військова колегія Верховного суду СРСР заочно засудила його до вищої міри покарання, бо «за змовою з дружиною відмовився повернутися в СРСР і передав канадським спецслужбам низку цілком таємних документів» [9, с. 264].

Ігор Гузенко став автором двох книжок: мемуарів «Це був мій вибір» (1948 р.) та роману «Падіння Титану» (1954 р.), про Максима Горького. Остання навіть була номінована на Нобелівську премію. Історія втечі Ігоря Гузенка лягла в основу двох американських художніх фільмів «Залізна завіса» (1948 р.) та «Операція “Розшук”» (1954 р.). У родині Гузенко було 8 дітей та 16 онуків. Помер Ігор Гузенко у 1982 р., та понад 20 років місце його поховання було без позначенння імені померлого, аби не привертати увагу. Його дружина Світлана померла у 2001 р.

У 1999 р. мешканець Оттави історик-аматор польського походження Ендрю Кавчак, на той момент канадський державний службовець, звернувся до канадської муніципальної та федеральної влади із ініціативою визнати вчинок Гузенка як подію, що мала історичне значення для Канади. Е. Кавчак запропонував вшанувати пам'ять про радянського шифрувальника, відкривши меморіальні таблички в парку в центрі міста Оттава, напроти будинку, де мешкали Гузенки у 1943-1945 рр. Тогочасний мер Оттави підтримав цю ідею, але вона не була одразу реалізована. Наполегливість та терпіння Е. Кавчака, який зміг перемогти бюрократичні перепони, врешті-решт мали результатом те, що у 2002 р. Шейла Коппс, тогочасна очільниця федерального Міністерства канадської спадщини, офіційно оголосила «справу Гузенка» подією національного історичного значення [23, р. 173-175]. Після цього, у 2003 р. було відкрито меморіальну дошку від міста Оттави, а у 2004 р. федеральну меморіальну дошку, в яких було засвідчено вшанування пам'яті про вчинок Гузенка, який, за наведеними на них словами Комісії Келока-Ташеро, було оцінено як важливу справу для всіх канадців [22]. Ініціатор цієї комеморації Е. Кавчак виступає своєрідним популяризатором інформації про цю справу: неодноразово виступав з презентаціями та лекціями, у 2004 р. написав та опублікував книгу, в якій детально описав як вдалося досягти визнання внеску Ігоря Гузенка в історію Канади. У 2019 р. вийшло друге видання цієї книги, оновлене та доповнене спогадами старшої дочки Гузенків [23].

Станом на кінець другого десятиліття ХХІ століття «справа Гузенка» є доволі відомою для зарубіжних дослідників. При цьому помітними є різні оцінки вчинку радянського шифрувальника, що стався у вересні 1945 р., та його наслідків як для Канади, так і для інших країн.

Так, причини втечі Гузенка інтерпретуються у кількох варіаціях. Наприклад, у сучасних публікаціях поширеною є думка про те, що його підштовхнула ймовірність повернення (або навіть висилки) до СРСР, що сприймалося молодою людиною (26 років) як потенційна загроза його власному життю та життю його родини через можливі репресії [25, р. 6]. Інший варіант трактує причини втечі через те, що життя в Канаді дуже сподобалося Гузенкам, бо вони мали більше можливостей, ніж інші співробітники радянського посольства, відчути це завдяки тому, що мешкали поза територією посольства. Зокрема Гузенко згадував про «свободу та демократію», хоча присутніми є й інтерпретації, що Гузенка «звабив» капіталістичний світ [7; 10, с. 54]. Існують й інтерпретації, в яких акцент робиться на морально-етичних аспектах, а саме - розчаруванні Гузенка у радянській владі, яка займалася шпигунством проти союзників, про допомогу яких в роки Другої світової війни були обізнані радянські люди [4].

По різному інтерпретується авторами, які аналізували «справу Гузенка», самостійність його рішення щодо втечі. Так, поширеною є думка, що він прийняв таке рішення самостійно, до чого деякі автори додають вплив його дружини Світлани [17]. Інший варіант, який є менш розповсюдженим, пов'язує вчинок Гузенка із тим, що він сам був завербований канадською чи американською стороною [13, с. 35].

Розбіжності існують і в інтерпретаціях наслідків «справи Гузенка». Так, автори серед головних наслідків називають початок та подальшу активізацію антикомуністичної істерії на Заході (бо після викриття названих Гузенком завербованих радянською стороною державних службовців та видатних вчених, ретельної перевірки потребували ті, хто працював на секретних об'єктах), бо під підозрою могли опинитися всі, хто висловлював будь-яку «ліву» ідею або думку [14]. Ще один підхід полягає у тому, що «справа Гузенка» спонукала дві північноамериканські країни до подальшого зближення на тлі необхідності протистояти новій загрозі, тож Канада перейшла під домінування США [11, с. 267]. Інші дослідники стверджують, що навпаки Канада намагалася використати «справу Гузенка» для того, аби добиватися певного рівноправ'я в англо-американському союзі [1]. «Справа Гузенка» посприяла й мобілізації канадського руху за громадянські права. Це було викликано тим, що під час роботи Комісії Келока- Ташеро із розслідування радянської шпигунської мережі у Канаді, порушувалися певні права та правила правосуддя, що викликало обурення канадських громадян та позитивно вплинуло на активізацію громадянського суспільства у боротьбі проти «полювання на відьом» [21].

Висновки

В якості підсумку спробуємо визначити спільні риси для окремих груп зарубіжних досліджень.

Для канадських досліджень та публікацій в цілому притаманна позитивна оцінка впливу радянського шпигунського скандалу, який стався у Канаді, на її подальшу історію. Дослідники, які вивчали деталі цієї справи, зазначали про певну розгубленість канадської влади на початку вересня 1945 р., коли було дуже складно повірити у масштаби агентурної діяльності Радянського Союзу проти союзників по антигітлерівській коаліції. Але, згодом Канада змогла використати «справу Гузенка» аби самоствердитися на повоєнній міжнародній арені [6, с. 479-480].

Канадські та американські автори у своїх роботах, присвячених радянському шифрувальнику, ретельно аналізували перебіг розслідування Комісії Келока-Ташеро; розмах радянської розвідувальної мережі у Північній Америці; прояви антикомунізму та маккартизму; необхідність по-новому подивитися на питання безпеки та подальшої співпраці з СРСР; вплив «справи Гузенка» на усі сторони життя канадського та американського суспільств повоєнного періоду.

Російські автори акцентують увагу на дещо інших речах. Так, їх у першу чергу цікавили причини зради Гузенка; слабкість та промахи радянської системи в організації розвідувальної та шифрувальної роботи. У низці публікацій (переважно публіцистичного та белетристичного характеру) особливий акцент робиться на самому факті зради шифрувальником радянської батьківщини, нівелюються переваги життя зрадників на Заході після втечі (так, приміром, вказується, що Гузенки були вимушені все життя ховатися та обманювати власних дітей, Гузенку доводилося весь час ходити у ковпаку, тощо).

У цілому, навіть поверхневий огляд доступних робіт, присвячених втечі Ігоря Гузенка, дозволяє побачити комплексність проблем, які постали перед колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції напередодні нового протистояння. Попри значну кількість вже здійснених публікацій «справа Гузенка» презентує для дослідників значні можливості для детального вивчення різних аспектів подальшого біполярного протистояння. Для Канади цей сюжет має дійсно важливе значення, бо Холодна війна для цієї країни розпочалася саме із втечі радянського шифрувальника.

Список використаних джерел та літератури

1. Агеева И. А. Канада и начало холодной войны: дело Гузенко в советско-канадских отношениях / И.А. Агеева. // Холодная война 1945-1963 гг. Историческая ретроспектива / Отв. ред. Н. И. Егорова. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. - С. 369-405.

2. Бессонова М. М. «Довгі телеграми» та початок Холодної війни / М.М. Бессонова. // Матеріали IV Міжнародної конференції молодих науковців «Історична наука на початку ХХІ століття: проблеми, минуле, сучасність, перспективи» 25 -26 березня 2009 р. - Херсон: Херсонський державний університет, 2009. - С. 119-120.

3. Гончар Ю. Боротьба проти підривної та шпигунської діяльності: досвід США у роки Першої світової війни [Електронний ресурс] / Ю. Гончар. // Американська історія та політика. - 2016. - №1. - С. 175-183.

4. Драгунский Д. Циничное безобразие СССР: разоблачение по-предательски [Електронний ресурс] / Денис Драгунский. // Обозреватель. - 2018. - 19 серпня.

5. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж.-Б. Дюрозель. / Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорелової, В. Чайковського. - К.: Основи, 1995. - 903 с.

6. Ілюстрована історія Канади / Під ред. Крейга Брауна. - Львів: Літопис, 2019. - 644 с.

7. Киян И. Крёстный отец холодной войны. Перебежчик Гузенко сдал 1700 советских агентов [Електронний ресурс] / Игорь Киян. // Наша версія. - 2018. - №37 (24 вересня).

8. Мальков В. Л. Первые письма с «холодной войны»: «Длинная телеграмма» Кеннана и аналитический обзор Новикова «Внешняя политика США в послевоенный период» / В.Л. Мальков // Международная жизнь - 1990. - №11. - С.138-154.

9. Млечин Л. КГБ. Председатели органов госбезопасности. Рассекреченные судьбы / Леонид Млечин. - М.: Центрполиграф, 2006. - 864 с.

10. Млечин Л. Холодная война. Политики, полководцы, разведчики / Леонид Млечин. - М.: Центрполиграф, 2011. - 608 с.

11. Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки (1945 р. - початок ХХІ ст.) / Баран З., Кипаренко Г., Козицький Л., Мовчан С., Сіромський Р., Швагурляк М. - Львів: Тріада плюс, 2011. - 700 с.

12. Покляцька В.В. Протистояння СРСР та США у 1946-1979 рр.: засоби формування «образу ворога» / В.В. Покляцька // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. - Вип. 2. - Ч. 1. - С. 158-164.

13. Рассказов А. В. Интервью И. Гузенко 1954 г. и советско-американские отношения / Рассказов А.В. // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Международные отношения. Политология. Регионоведение. - 2004. - № 1. - С. 33-39.

14. Трофименков М. Подвиг предателя [Електронний ресурс] / Михаил Трофименков // Коммерсантъ. Власть. - 2013. - № 35 (9 сентября).

15. Тумашов А.В. «Холодна війна» і її негативний вплив на міжнародну атмосферу в 6080 рр. ХХ ст. / А.В. Тумашов // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2000. - № 408. - С. 116-122.

16. Чертопруд С. Научно-техническая разведка от Ленина до Горбачева / Сергей Чертопруд. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - 447 с.

17. Шварев Н. Невозвращенец Игорь Гузенко. Особенности охоты советской разведки за атомными секретами в Канаде [Електронний ресурс] / Николай Шварев // Независимое военное обозрение. - 03.11.2017.

18. Щербина Т. А. Влияние «дела Гузенко» на осложнение канадо-советских отношений в период холодной войны [Електронний ресурс] / Татьяна Щербина.

19. Bessonova M. Soviet Perspective on the СоЫ War and American Foreign Policy / Maryna Bessonova // Comparative Perspectives on the Cold War: National and Sub-National Approaches - Krakowska Akademia, 2010. - P. 41-58.

20. Bessonova M. The Cold War in Post-Soviet Interpretations: the case of Ukrainian and Belorussian school history textbooks [Електронний ресурс] / Maryna Bessonova// Ідеологія та політика - 2019. - № 2(13). - P. 198-213.

21. Clйment D. Spies, Lies, and a Commission: A Case Study in the Mobilization of the Canadian Civil Liberties Movement / Dominique Clйment. // Left History. - 2000. - Vol. 7 (№2). - P. 53-79.

22. Igor Gouzenko - Historic Plaques [Електронний ресурс] // Andrew Kravchak Youtubechannel

23. Kavchak A. Remembering Gouzenko: The Struggle to Honour a Cold War Hero / Andrew Kavchak - Independently published, 2019 - 181 p.

24. Knight A. How the Cold War Began: The Igor Gouzenko Affair and the Hunt for Soviet Spies / A.Knight. - New York: Avalon Publishing group, 2006. - 384 p.

25. Knight A. The Gouzenko Affair Revisited: The Soviet Perspective [Електронний ресурс] / Amy Knight.

26. Molinaro D. How the Cold War Began ... with British Help: The Gouzenko Affair Revisited / Dennis Molinaro // Labour/Le Travail 79. - Spring 2017 - P. 143-155.

27. Schulzinger R. American Diplomacy in the twentieth century / Robert Schulzinger. - N.Y.- Oxford: Oxford University Press, 1994. - 437 р.

28. Soviet Spy Scandal. News of a widespread spy ring in Canada cools relations with the Soviet Union [Електронний ресурс]

References:

1. Ageeva, I. (2003). Kanada i nachalo kholodnoj vojny: delo Guzenko v sovetsko-kanadskikh otnosheniyakh. Kholodnaya vojna 1945-1963 gg. Istoricheskaya retrospektiva, Moskva: OLMA-PRESS, 369-405. [In Russian].

2. Bessonova, M. (2009). «Dovhi telehramy» ta pochatok Kholodnoyi viyny. Istorychna nauka na pochatku ХХІ stolittya: problemy, mynule, suchasnist', perspektyvy, Kherson: Khersons'kyy derzhavnyy universytet, 119-120. [In Ukrainian].

3. Honchar, Yu. (2016). Borot'ba proty pidryvnoyi ta shpyhuns'koyi diyal'nosti: dosvid SSHA u roky Pershoyi svitovoyi viyny Amerykans'ka istoriya ta polityka, 1, 175-183,

4. Dragunskiy, D. (2018). Tsinichnoye bezobraziye SSSR: razoblacheniye po-predatel'ski.Obozrevatel',

5. Dyurozel', Zh.-B. (1995). Istoriya dyplomatiyi vid 1919 roku do nashykh dniv. Kyiv: Osnovy. [In Ukrainian].

6. Braun, K. (Ed.) (2019). Ilyustrovana istoriya Kanady, L'viv: Litopys. [In Ukrainian].

7. Kiian, S. (2018, September 24). Krostnyy otets kholodnoy voyny. Perebezhchik Guzenko sdal 1700 sovetskikh agentov. Nasha versiia, 37

8. Mal'kov, V.L. (1990). Pervyye pis'ma s «kholodnoy voyny»: «Dlinnaya telegramma» Kennana i analiticheskiy obzor Novikova «Vneshnyaya politika SSHA v poslevoyennyy period». Mezhdunarodnaya zhizn', 11, 138-154. [In Russian].

9. Mlechin, L. (2006). KGB. Predsedateli organov gosbezopasnosti. Rassekrechennyye sud'by. Moskva: Tsentrpoligraf. [In Russian].

10. Mlechin, L. (2011). Kholodnaya voyna. Politiki, polkovodtsy, razvedchiki. Moskva: Tsentrpoligraf. [In Russian].

11. Baran, Z., Kyparenko, H., Kozyts'kyy, L., Movchan, S., Siroms'kyy, R., Shvahurlyak, M. (Eds.). (2011). Novitnya istoriya krayin Zakhidnoyi Yevropy ta Pivnichnoyi Ameryky (1945 r. - pochatok XXIst.). L'viv: Triada plyus. [In Ukrainian].

12. Poklyats'ka, V. (2014). Protystoyannya SRSR ta SSHA u 1946-1979 rr.: zasoby formuvannya «obrazu voroha». Naukovi zapysky Ternopil's'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatyuka. Seriya: Istoriya. Ternopil', 2(1), 158-164. [In Ukrainian].

13. Rasskazov, A.V. (2004). Interv'yu I. Guzenko 1954 g. i sovetsko-amerikanskiye otnosheniya. Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N.I. Lobachevskogo. Seriya: Mezhdunarodnyye otnosheniya. Politologiya. Regionovedeniye, 1, 33-39. [In Russian].

14. Trofimenkov, M. (2013, September 9). Podvig predatelya. Kommersant”. Vlast', 35,

15. Tumashov, A. (2000). «Kholodna viyna» i yiyi nehatyvnyy vplyv na mizhnarodnu atmosferu v 60-80 rr. XXI st. Visnyk Natsional'noho universytetu «L'vivs'ka politekhnika», 408, 116-122. [In Ukrainian].

16. Chertoprud, S. (2002). Nauchno-tekhnicheskaya razvedka ot Lenina do Gorbacheva. Moskva: OLMA-PRESS. [In Russian].

17. Shvarev, N. (2017, November 3). Nevozvrashchenets Igor' Guzenko. Osobennosti okhoty sovetskoy razvedki za atomnymi sekretami v Kanade. Nezavisimoye voyennoye obozreniye,

18. Shcherbina, T. (n.d.) Vliyaniye «dela Guzenko» na oslozhneniye kanado-sovetskikh otnosheniy v period kholodnoy voyny. Informatsionnyye materialy dlya studentov,

19. Bessonova, M. (2010). Soviet Perspective on the Cold War and American Foreign Policy. Comparative Perspectives on the Cold War: National and Sub-National Approaches. Krakow: Krakowska Akademia, 41-58. [In English].

20. Bessonova, M. (2019). The Cold War in Post-Soviet Interpretations: the case of Ukrainian and Belorussian school history textbooks. Ideology and politics, 2(13), 198-213,

21. Clйment, D. (2000). Spies, Lies, and a Commission: A Case Study in the Mobilization of the Canadian Civil Liberties Movement. Left History, 7(2), 53-79. [In English].

22. Igor Gouzenko - Historic Plaques. (n.d.). Andrew Kravchak Youtube channel

23. Kavchak, A. (2019). Remembering Gouzenko: The Struggle to Honour a Cold War Hero. Independently published. [In English].

24. Knight, A. (2006). How the Cold War Began: The Igor Gouzenko Affair and the Hunt for Soviet Spies. New York: Avalon Publishing group. [In English].

25. Knight, A. (2002). The Gouzenko Affair Revisited: The Soviet Perspective. Canadian Intelligence Resource Centre Archives

26. Molinaro, D. (2017). How the Cold War Began ... with British Help: The Gouzenko Affair Revisited. Labour/Le Travail, 79, 143-155. [In English],

27. Schulzinger, R. (1994). American Diplomacy in the twentieth century. N.Y.-Oxford: Oxford University Press. [In English].

28. (n.d.). Soviet Spy Scandal. News of a widespread spy ring in Canada cools relations with the Soviet Union. CBC.ca

Размещено на Allbest.ru