Символіка ордену підв'язки як засіб репрезентації влади Джеймса VI та I Стюарта (за зображальними джерелами National Portrait Gallery)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Символіка ордену підв'язки як засіб репрезентації влади Джеймса VI & i Стюарта (за зображальними джерелами National Portrait Gallery)

І. Левченко, студ., У. Кухарук, студ.

Київ, Україна

Анотація

Електронний ресурс National Portrait Gallery містить 199 зображень Джеймса VI & І Стюарта. Звернемося до прижиттєвих портретів короля. Численні зображення Джеймса І, які містять атрибути лицарського етосу (лати, кінь, меч, відзнаки Ордену Підв'язки), дають змогу сформувати уявлення про трансформацію лицарського ідеалу, прослідкувати вплив етосу на королівський етикет та дипломатичний церемоніал у часи правління Джеймса VI (1566-1620) & І (16031625). Опріч популяризації та підтримання лицарських ідеалів, Орден Підв'язки відігравав важливу роль у формуванні уявлень про "англійську націю". Реконструкція образу на основі зображальних джерел дасть змогу виявити, яким сприймали короля сучасники. Моральність і поведінка короля як "батька" всіх англійців (paterfamilias) була зразком, авторитетом і задавала фрейм усьому суспільству, адже королівський двір і сім'я сприймалися як модель для наслідування. Важливим у репрезентації образу лицаря був гендер. Зроблено висновок про сакральність символіки ордену як засобу діалогу між особою монарха та підданими (народом).

Ключові слова: Велика Британія, Англія, Орден Підв'язки, Стюарти, Джеймс VI, Джеймс І, Святий Джордж (Георгій), дипломатія, церемонія, титулування.

The electronic resource of the National Portrait Gallery has 199 images of James VI & I. We turn to the king's lifetime portraits. Numerous James's I images that contain the attributes of the knight's ethos (lattice, horse, sword, honors of the Order of the Garter) make it possible to form the idea of the knight's ideal transformation, to trace the influence of ethos on the royal etiquette and the diplomatic ceremony during the reign of James VI (1566-1620) & I Stuart (1603-1625). In addition to the popularization and maintenance of knight ideals, the Order of the Garter played an important role in shaping the notions of the "English nation". Reconstruction of the image on the basis of imaginative sources makes it possible to find out how the contemporaries perceived to the king. The morality and behavior of the king as the "father" of all the British (paterfamilias) was an exemplum, authority and set the frame for the whole society, because the royal court and the family were perceived as a model. Also the gender was important in the representing of the knight's image. A conclusion is made about the sacredness of the symbolism of the Order as a means of dialogue between a person of a monarch and his subjects (people).

Keywords: Great Britain, England, The Most Noble Order of the Garter, James VI, James I, St. George, diplomacy, ceremony, titles.

Зовнішня політика держави оприявнена не лише війнами та/або міждержавними угодами. Традиційно важливу роль (надто - у ранньомодерну добу) відіграють символ та етикет як елементи дипломатичних відносин. Ранні Стюарти, що змінили Тюдорів на англійському престолі, провадили активну зовнішню політику, яка нерозривно пов'язана з етикетом та церемоніалом. Численні зображення Джеймса І, які містять атрибути лицарського етосу (лати, кінь, меч, відзнаки Ордену Підв'язки (The Most Noble Order of the Garter)), дають змогу сформувати уявлення про трансформацію лицарського ідеалу, прослідкувати вплив етосу на королівський етикет та дипломатичний церемоніал у часи правління Джеймса VI (1566-1620) & І (1603-1625).

Електронні фонди National Portrait Gallery (далі - NPG) містять 199 зображень Джеймса VI & І Стюарта.

Теоретико-методологічний інструментарій, необхідний для дослідження цієї теми, пов'язаний як зі специфікою роботи з наративним родом писемного типу джерел, так і зображальним (візуальним) типом джерел. Це так само зумовлює активізацію різнопланових методів та підходів, важливих у процесі пізнання. Іконо- логічний аналіз доповнює аналізування артионімів, під якими маємо на увазі підписи зображального твору мистецтва як одиниці вербального ряду, та екфра- зиси, що не лише словесно маркують зображення, а й здійснюють рецептивну установку на відтворювальну уяву стороннього.

Утвердження символіки Ордену Підв'язки в англійській лицарській традиції як особливого способу репрезентації влади монарха та політично чи родинно близьких до нього осіб пов'язане з іменем короля Едварда ІІІ. Історія створення має кілька інтерпретацій, часто напівле- гендарних, тому вони не мають повноцінного наукового обґрунтування. За одним із найвідоміших переказів, під час танцю короля Едварда ІІІ та графині Солсбері у жінки спала підв'язка, яку монарх пов'язав собі на ногу і звернувся до гостей балу зі словами майбутнього девізу ордену. Проте зараз у численних дослідженнях висвітлено ті чи інші аспекти внутрішньої та зовнішньої політики Англії XIV ст., особисті прагнення короля, що проливають світло на обставини, які зумовили закономірне формування Ордену.

Щодо реальних мотивів створення Ордену Підв'язки, історики завважують різні аспекти його ролі в житті монарха, його оточення та держави. Найперше, слід звернути увагу на те, що подібний орден на час створення англійського варіанту (офіційною датою вважають 23 квітня 1348 р.) уже був відомий. В Іспанії існував Орден Підв'язки (Order of the Bard), заснований Альфонсо XI у Кастильському Королівстві. Г. Коллінз завважує, що "з огляду на близькі відносини між Англією та Кастилією на той час, графи Дербі та Солсбері щойно повернулися з облоги Альхесірасу восени 1343 року й це могло частково вплинути на рішення Едуарда ІІІ про створення Ордену Підв'язки" [7, с. 8].

Опріч популяризації та підтримання лицарських ідеалів, Орден Підв'язки відігравав важливу роль у формуванні уявлень про "англійську націю", що було оприяв- лено в церемоніях Ордену, п'єсах-масках, придворній літературі, мистецтві [2, c. 92].

Перш за все, зазначимо, що саме ми уналежнюємо до символіки Ордену. Під час церемонії інсталяції кандидатові давали саму підв'язку, яку він був зобов'язаний носити на всіх офіційних та неофіційних заходах; мантію лицаря Ордену; відводили окреме місце в дзвіниці собору св. Джорджа у Вінздорі, де відбувалися офіційні заходи Ордену [3, с. 99]. До відзнак Ордену також належить блакитна стрічка, ланцюжок, срібна зірка. Однією з головних речей, що символізують приналежність особи до Ордену є сама підв'язка. Зазвичай її виготовляли із темно-синього оксамиту або шовку й розшивали золотом, коштовним камінням. Кількість та багатство прикрас на підв'язці залежали від рангу та статусу власника [6, с. 73].

Колористика також не є випадковою, адже, як завважує В. Марк Ормрод, через "використання французького королівського синього замість традиційного для

Плантагенетів червоного для одягу Ордену та поєднання його з загадковим девізом, що перекладається як "Ганьба тому, хто погано про це подумає", серед дослідників утвердилася думка, що це слід розглядати як претензію Едварда ІІІ на французький престол" [12, с. 365]. Сам Джеймс І був номінальним королем Франції, про що й свідчать численні підписи до його портретів (напр., рис. 3).

Церемоніальну підв'язку лицарі Ордену розміщували на лівій нозі трохи нижче коліна. Більшість портретних зображень Джеймса І із National Portrait Gallery за композицією погрудні або поясні, тому вона трапляється лише на п'яти прижиттєвих портретах (з урахуванням двох копій робіт Віллема де Пассе). Підв'язка представлена на ксилографії Йоахима Коріолянуса (Joachim Dieterich Coriolanus) (опублікована 1628, але є копією давнішої роботи невідомого автора) (NPG D18240), репрезентативному портреті пензля Де- ніела Мейтенса (1621). На гравюрі Віллема де Пассе (1621) підв'язку Джеймса І не видно, тому що ліва нога закрита від глядача, проте вона оперізує ногу його сина Генрі (NPG D9484, NPG D10607, NPG D10608). лицарський королівський етикет церемоніал

Другим початковим символом Ордену Підв'язки була темно-синя мантія з емблемою ордену, прикріпленою з лівого боку. На гравюрах важко визначити, чи слід уналежнювати мантію короля на тій чи тій роботі до символіки Ордену, тому що більшість зображень чорно-білі, а накидку з емблемою на жодному не виявлено. Зазвичай, художник зображає її окремо від фігури Джеймса VI & I.

Водночас на більшості портретів Джеймса І спостерігаємо наявність іншого символу Ордену - підвіски у формі св. Джорджа в його звичній іконографічній позі на коні зі списом, піднесеним над змієм. Розрізняють два основні види, форма та декорування яких варіювалися в різний час: the Great George та the Lesser George (рис. 1).

Окрім зовнішнього вигляду, їх відрізняло практичне використання: "Великий Джордж", підвішений на спеціальний золотий ланцюжок, був призначений для носіння в день Святого Джорджа (23 квітня), установчих святах із нагоди прийняття нового лицаря та в деякі інші святкові дні. "Малий Джордж" був щоденним знаком-маркером, що свідчив про приналежність до найблагородні- шого Ордену Підв'язки, а відповідно - про високий статус особи [6, с. 75]. Його носили на простому золотому ланцюжку або чорній чи синій стрічці.

Майже на всіх портретах Джеймс VI & I зображений із однією з підвісок на грудях. Утім, на деяких зображеннях художник зобразив стрічку, але на місці, де повинна бути підвіска, портрет закінчується, тому про символіку Ордену можна лише здогадуватися шляхом співстав- лення подібних зображень.

Під час правління Джеймса VI & I Орден Підв'язки продовжував бути виявом лицарських ідеалів і підтримував їх у суспільстві. Яким було ставлення тодішніх англійців до лицарських традицій? Д. Юм характеризує його так: "Молоді нобілі та аристократи пристрасно бажали відзначитися на війні, а шаленство дуелей поширилося в ту епоху сильніше, ніж у всі попередні та наступні. Саме такої форми набув лицарський дух, за який раніше була так відома англійська нація" [5, с. 112]. На портретах Джеймс VI & І часто постає в образі лицаря в обладунках чи на коні, що, безперечно, сприяло позитивному утвердженню образу короля в уявлі підданих.

Також роль Ордену мала й дипломатичний характер. Через введення до кола лицарів Ордену Підв'язки іноземних глав держав ставало очевидним налагодження зв'язків між країнами. І навпаки: відмову від ордену можна так само розглядати у контексті політичних справ. Наприклад, "коли Філіп II, король Іспанії, повернув свої відзнаки Єлизаветі (Елізабет) І, це було явним свідченням того, що відносини між двома народами погіршилися" [6, с. 70].

Поряд із символікою, притаманною Ордену Підв'язки, окреме місце посідає універсальна лицарська символіка (меч, лати, кінь), яка також відображена на деяких розглянутих портретах. Наприклад, на одній із ксилографій (1580, автор невідомий: NPG D18235, NPG D18322), Джеймс VI постає в образі молодого лицаря в обладунках із мечем у руці.

Зображення чоловіка на коні було важливим у репрезентації з часів Античності: у західній традиції бронзова статуя імператора Марка Аврелія (175 A.D.) стала моделлю зображення правителя на підкреслення його законного авторитету (legitimate authority) [9, с. 75]. Про рецепцію цього образу в ранньомодерній Європі свідчать, зокрема, портрети Карла V Тиціана та Чарльза І, виконані А. ван Ейком. Джеймс VI & I на одній із гравюр відомого на той час німецького гравера та видавця Еберха- рда Кізєра (NPG D18262) зображений майже ідентично до Марка Аврелія (рис. 2). На цій (а також NPG D18260) гравюрі міститься артионім Hony soit qui mal y pense, що є девізом Ордену Підв'язки. Портрет короля на коні традиційно асоціювався з військовим аспектом лицарства. Водночас, сам Джеймс порівнював себе зі св. Джорджем, що свідчить про реалізацію концепту "божественного права" (divine sanction) суверена. У листі до Роберта Сесіла в 1602 р. король Шотландії пише: "Це куди більш варварські й жорстокі люди, ніж якими я керував. Св. Джордж їде верхи на слухняному коні, коли я щодень борюся з диким некерованим віслюком" (цит. за [8, с. 71]). Відзнака ордену для носіння через плече містить зображення в кольоровій емалі св. Джорджа на коні.

У численних зображеннях Джеймса VI & I титулують як "захисника віри" (рис. 3): NPG D18249, NPG D18175, NPG D10605, NPG D20136 etc. Одразу після смерті Марії Стюарт її Таємна рада оголосила Джеймса VI "Джеймсом I, королем Англії, Франції та Ірландії, захисником віри" [1, с. 16]. Загалом це відбиває само(!)ре- презентацію Джеймса, що в ході церемонії коронування 19 травня 1603 р. проголосив об'єднання Англії та Шотландії й почав титулувати себе як rex Великої Британії, хоч згодом об'єднання не отримало схвалення в обох королівствах [8, с. 71, 79]. Знаковим є оприявнення правителя в латах і з мечем, на якому написано fidei defensor (NPG D20136). Підтримуючи авторитет правителя, що втілює ідеал світського суверена й воїна-ли- царя, "головною пристрастю Джеймса лишалася любов до миру" [5, с. 9; 8, с. 8].

Таким чином, формування образу короля як водночас лицаря і paterfamilias припадає на правління Джеймса VI & І. Pепрезентація лицарських чеснот у портретах Джеймса сприяла утвердженню ідеалів військової влади правителя, духовного лідерства короля та належності його до нобілітету (noble lineage). Зроблено висновок про сакральність символіки Ордену як засобу діалогу між особою монарха та підданими (народом). Реконструкція образу на основі зображальних джерел дає змогу виявити, яким сприймали короля сучасники. Моральність і поведінка короля як "батька" всіх англійців (paterfamilias) була зразком, авторитетом і задавала фрейм усьому суспільству, адже королівський двір і сім'я сприймалися як модель.

Список використаних джерел

1. Ивонина Л. Шотландский период жизни Якова І Стюарта / Л. И. Ивонина // Вестник Удмуртского университета. - 2014. - Вып. 3. - С. 7-17.

2. Кирьянова Е. Орден подвязки как средство репрезентации власти Карла І Стюарта / Е. А. Кирьянова // Средние века. - 2008. - 69(4). - С. 92-119.

3. Моисеев И. О структуре кооптации в состав рыцаре Ордена Подвязки / И. Г. Моисеев // Вестник СПб ГУ. - 2011. - Сер. 2, вып. 2. - С. 98-103.

4. Фокс К. Спостерігаючи за англійцями / К. Фокс. - Л. : ВСЛ, 2018. - 608 с.

5. Юм Д. Англия под властью дома Стюартов. Т. 1 / Д. Юм. - СПб. : Алетейя, 2001. - 464 с.

6. Awais-Dean, N. Bejewelled: Men and Jewellery in Tudor and Jacobean England / N. Awais-Dean. - London : Park Communications, 2017. - 166 p.

7. Collins, H. E. The Order of the Garter (1348-1461) Chivalry and Politics in Late Medieval England / Hugh E. L. Collins. - Oxford : Clarendon press, 2000. - 327 p.

8. Jack S. `A Pattern for a King's Inauguration': The Coronation of James I in England / S. M. Jack // Parergon. - 2014. - 21.2. - Pp. 67-91.

9. Lawrence, C. Charles I and Antony van Dyck portraiture: images of authority and masculinity: A Thesis Submitted ... for the Degree Master of Art / C. Lawrence; School of Graduate Studies of the University of Lethbridge. - Lethbridge, Alberta, 2013. - 194 p.

10. Louis-Broyld, F. The 'Art' of Majesty: Displaying the Stuart Monarchy, 1603-1714: A Thesis Submitted ... for the Degree Master of History / F. Louis-Broyld; College at Brockport, State University of New York. - Brockport ; NY, 2014. - 74 p.

11. Ormrod, W. The Foundation and Early Development of the Order of the Garter in England, 1348-1399 / W. M. Ormrod // Frьhmittelalterliche Studien. - 2016. - Vol. 50, Issue 1. - Pp. 361-392.

References

1. IVONINA, L. (2014). Shotlandskij period zhizni Yakova I Styuarta. [Scotland Period of Life of James I]. Vestik Udmurtskogo universiteta, 3, 717. [In Russian

2. KIR'YANOVA, E. (2008). Orden podvyazki kak sredstvo reprezentacii vlasti Karla I Styuarta. [The Order of the Garter as a Representation Means of Charles l of England]. Srednie veka, 69(4), 92119. [In Russian

3. MOISEEV, I. (2011). O structure kooptacii v sostav rycarej Ordena Podvyazki. [On the Cooptation Structure of Cavaliers of the Order of the Garter]. Vestnik SPbGU, vol. 2, issue 2, 98-103. [In Russian

4. FOX, K. (2018). Sposterhaiuchy za anhliitsiamy. [Watching the English: The Hidden Rules of English Behavior]. Lviv: Vydavnytstvo Staroho Leva. [In Ukrainian]

5. HUME, D. (2001). Angliya pod vlast'yu doma Styuartov. Vol. 1. [England under the Rule of Stuarts]. Saint Petersburg: Aletejya. [In Russian]

6. AWAIS-DEAN, N. (2017). Bejewelled: Men and Jewellery in Tudor and Jacobean England. London: Park Communications.

7. COLLINS, H.E. (2000). The Order of the Garter (1348-1461) Chivalry and Politics in Late Medieval England. Oxford: Clarendon press.

8. JACK, S. (2014). `A Pattern for a King's Inauguration': The Coronation of James I in England. Parergon, 21.2, 67-91.

9. LAWRENCE, C. (2013). Charles I and Antony van Dyck portraiture: images of authority and masculinity. A Thesis Submitted ... for the Degree Master of Art, School of Graduate Studies of the University of Lethbridge, Lethbridge, Alberta.

10. LOUIS-BROYLD, F. (2014). The 'Art' of Majesty: Displaying the Stuart Monarchy, 1603-1714. A Thesis Submitted ... for the Degree Master of History, College at Brockport, State University of New York, Brockport, NY.

11. National Portrait Gallery. Retrieved from https://www.npg.org.uk

12. ORMROD, W. (2016). The Foundation and Early Development of the Order of the Garter in England, 1348-1399. Frьhmittelalterliche Studien, Vol. 50, Issue 1, 361-392.

Размещено на Allbest.ru