Забезпечення життєдіяльності населення Західної України: історико-педагогічний аспект

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, м. Львів

Забезпечення життєдіяльності населення Західної України: історико-педагогічний аспект

Гіптерс Зінаїда Василівна,

доктор педагогічних наук, доцент,

Анотація

культурний інтелігенція освіта громадянський

У статті доведено, що українські громадські, культурно-просвітні, економічні, спортивно-пожежні товариства, прогресивна інтелігенція Західної України (ХІХ - початку ХХ століть) своєю діяльністю зробили значний внесок у забезпечення життєдіяльності населення краю. Особливу роль у справі громадянського захисту, боротьби за освіту, добробут, розвиток спорту відіграли добровільні культурно-просвітні, кооперативні, спортивно-пожежні товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Народна Торгівля», «Ревізійний Союз Українських Кооперативів», «Сільський Господар», «Сокіл», «Сокіл-Батько», та інші.

Ключові слова: громадські товариства, життєдіяльність, Західна Україна, товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Народна Торгівля», «Сокіл-Батько», рятувальник, екстремальні умови.

Аннотация

Исследованием доказано, что украинские общественные, культурно-просветительные, экономические, спортивно-пожарные общества, прогрессивная интеллигенция Западной Украины (XIX - начала ХХ веков) своей деятельностью внесли значительный вклад в обеспечение жизнедеятельности населения края. Особую роль в деле защиты граждан, борьбы за образование, благосостояние, развитие спорта сыграли добровольные культурно-просветительные, кооперативные, спортивно-пожарные общества «Просвита», «Родная школа», «Народная Торговля.», «Ревизионный Союз Украинских Кооперативов», «Сельский Хозяин», «Сокол», «Сокол-Отец».

Ключевые слова: общественные товарищества, жизнедеятельность, Западная Украина, общества «Просвита», «Родная школа», «Народная Торговля.», «Сокол-Отец», спасатель, экстремальные условия..

Annotatіon

The article deals with the historical and pedagogical aspect of the activity of voluntary cultural-educational, cooperative, sports andfire societies "Prosvita", "Native school", "People's Trade", "Revision Union of Ukrainian Cooperatives", "Village Owner", "Sokol", "Sokol-Father "inproviding support to life, struggle for education, healthcare, sports and welfare of the population of Western Ukraine (XIX - early XX centuries). The activities of Ukrainian cooperative, economic, youth, cultural-educational and sport-fire societies, and other non-governmental organizations, in spite of great difficulties and obstacles, were an important stage in the process of national and cultural revival of the Ukrainian people. The work of members of Ukrainian civil society has gained significant development and has become an important factor in the economic, cultural and spiritual upsurge of the population. They brought up brave, patriotically hardened Ukrainian citizens. The novelty of the research is to prove that Ukrainian public, cultural, educational, economic, sports and fire societies, as a whole, progressive intellectuals of Western Ukraine at the end of the nineteenth and early twentieth centuries, by their activities, made a significant contribution to improving the livelihoods of the region's population. The practical significance of the activities ofdomestic scientists lies in the fact that they paid special attention to the formation ofa new pedagogical experience, used the achievements of science in favor of the public, the safety of life of the Ukrainian population, which was not properly provided by the state. Implementation ofpedagogical ideas and practical achievements of the past successfully continues in independent Ukraine: measures are implemented to raise the level ofsocial consciousness, social protection ofthe person, and ensure its life.

Key words: social organizations, life safety, Western Ukraine, Prosvita, Native school, Folk Trade, Sokol-Father, rescuer, extreme conditions.

Основна частина

Постановка проблеми. В умовах сучасного розвитку суспільства, коли соціальні процеси й зміни стають дедалі стрімкішими, щоразу перед людиною постають нові виклики, які потребують почасти нестандартних й нагальних рішень. Зважаючи на війну на сході країни, варто наголосити на підготовці кожного громадянина до захисту України, особливо у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, на формуванні професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей захисників держави, рятувальників, на їхньому фізичному загартуванні, на підготовці до роботи в екстремальних умовах.

В цьому аспекті важливим є історико-педагогічне дослідження забезпечення життєдіяльності населення Західної України (ХІХ - початку ХХ століть). Адже за умов бездержавності діяльність українських кооперативних, господарських, юнацько-молодіжних, культурно-просвітніх та спортивно-пожежних товариств, інших громадських організацій, незважаючи на великі труднощі та перешкоди, була важливим етапом у справі національного й культурного відродження українського народу. Подвижницька праця членів українських громадських товариств набула значного розвитку і стала важливим чинником господарського, культурного та духовного піднесення населення. Вони виховували мужніх, хоробрих, патріотично загартованих українських громадян. Це були конкретні форми демократії, яка сприяла духовному відродженню нації.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Дослідження технологій навчання й виховання передбачає осмислення прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення. Українська інтелігенція в особі прогресивних представників залишила нащадкам велику культурну й наукову спадщину - творіння своєї думки та практичної діяльності. Історичні аспекти становлення освіти, діяльності громадських, культурно-освітніх, жіночих товариств в Україні досліджували Т. Завгородня, І. Курляк, З.Нагачевська, О. Пенішкевич, І. Петрюк, Б. Ступарик, Л. Тимчук та ін.

Особливої актуальності для сучасного техногенно насиченого суспільства набувають проблеми екології, забезпечення життєдіяльності. Ведеться пошук шляхів професійно-особистісного зростання та формування якостей, якими має володіти фахівець, що присвятив себе служінню суспільству в екстремальних умовах. Цю проблему досліджували вчені М. Андрієнко, О. Барило, Н. Вовчаста, Я. Зорій, М. Кусій, М. Омельченко, С. Осипенко, А. Підгайний, С. Потеряйко, А. Терентьєва, В. Тищенко та ін.

У контексті сучасних освітніх пріоритетів помітно активізувалися історико-педагогічні дослідження з проблем економічного, спортивно-патріотичного виховання, розвитку фахової освіти та використання інформаційних технологій, охорони праці. Вони знайшли втілення у працях А. Вихруща, Р. Гуревича, І. Зязюна, М. Коваля, С. Котова, В. Лоїка, Н. Ничкало, Є. Папенка, В. Постолатій, І. Прокопенка, Р. Сукача, О. Шпака та ін.

Мета статті: висвітлити історико-педагогічний аспект діяльності добровільних культурно-просвітніх, кооперативних, спортивно-пожежних товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Народна Торгівля», «Ревізійний Союз Українських Кооперативів», «Сільський Господар», «Сокіл», «Сокіл-Батько» у справі забезпечення життєдіяльності, боротьби за освіту, здоров'язбереження, спорту і добробуту населення Західної України.

Результати дослідження. У науковій літературі з напрямів права, філософії, соціології, психології, педагогіки зазначається, що поняття «забезпечення життєдіяльності» охоплює весь комплекс соціальних і життєво необхідних складових, в яких постійно перебуває людина. «Безпека життєдіяльності - це комплексна система знань про захищеність життя і діяльності особистості, суспільства і життєвого середовища від небезпечних факторів природного і штучного характеру. Безпека життєдіяльності поєднує в собі пожежну безпеку, санітарно-епідеміологічне благополуччя, охорону здоров'я, екологічну та ядерну безпеку, попередження надзвичайних ситуацій, цивільний захист, безпеку руху, якість і безпеку продукції та послуг, безпеку споруд, будівель та інженерних мереж тощо» [3, с. 48].

Аналіз архівних матеріалів, науково-педагогічної, соціально- політичної літератури, періодики регіону свідчить, що під час панування Австро-Угорщини та Польщі на західноукраїнських землях повноцінне забезпечення життєдіяльності на державному рівні для українського народу було обмежене законодавчою базою імперії. Занепад стану життєдіяльності українців був зумовлений нерозвиненістю промисловості. Ще гіршою була ситуація на селі. Селяни продавали весь урожай, щоб заплатити податок, родини надзвичайно убого харчувалися. Такий стан призводив людей до песимізму, безнадійності, відчаю. Виходу із ситуації шукали втечею до міст, в еміграцію або позичали гроші на лихварський відсоток, отже опинялися у щораз більших боргах. Люди з біди й горя починали поголовно пити, пропиваючи рештки свого майна. Відомий дослідник цієї проблеми В. Навроцький зазначав: за період 1873-1883 років лише в Галичині знищено 23 237 селянських господарств, що становило 60 відсотків майна зубожілих селян. Натомість у 1878 р. в Галичині було 23 269 шинків - один шинок припадав на 233 особи, а на одну особу щороку припадало 26 літрів випитої горілки» [8, с. 13-15].

Панувала майже суцільна неписьменність народу. За переписом населення 1900 р. «у Галичині на 1000 мешканців вище шестирічного віку нараховується 566 неграмотних, тобто більше половини

населення. Якщо в Західній Галичині на 100 чоловіків було 27,6 % неписьменних, на 100 жінок - 30,6 %, то в східній частині краю число подвоювалося, бо на 100 чоловіків нараховувалось 56,7 % неграмотних, а на 100 жінок - 69,7 %» [4, с. 143].

У такому безнадійному становищі українського народу розгортається подиву гідна діяльність гурту молодих людей, здебільшого студентів, які, усвідомлюючи всю нестерпність дійсності, вирішили не словами, але практичною роботою змінити цю дійсність на кращу. У боротьбі за формування національної свідомості населення, розвиток української мови й культури, відродження національних традицій велику роль відіграло культурно-просвітнє товариство «Просвіта», засноване у Львові 1868 р. Одночасно воно вело боротьбу проти державної влади, польських шовіністів і москвофілів, які намагалися зупинити процес національного відродження. Ідея побудови незалежної держави у всі часи була провідною в роботі товариства.

Прогресивні культурно-освітні діячі Західної України на переломі ХІХ - ХХ століть розпочали національне відродження краю на засадах торговельно-кооперативного шкільництва, використовуючи передусім громадсько-педагогічне сподвижництво, що найбільш яскраво виявилось у діяльності товариств «Просвіта», «Рідна Школа», «Ревізійний Союз Українських Кооперативів», «Народна Торгівля», «Сільський Господар» та ін.

У галицьких часописах М. Грушевський, С. Данилович, Д. Коренець, І. Крип'якевич, К. Левицький, Є. Олесницький, В. Охримович, Д. Танячкевич, О. Терлецький, С. Томашівський, К. Трильовський, С. Федак, І. Франко, А. Чайківський, М. Шухевич друкували теоретико-методичні та практичні розробки, в яких був використаний досвід європейської та національної педагогічної думки, соціально-економічного виховання, культурного життя, захисту від стихійних лих та ліквідації пожеж. Вони активно розробляли теоретико-методологічні й педагогічні положення щодо становлення й функціонування економічної освіти, забезпечували організаційну, практичну діяльність для ліквідації неграмотності, розвитку фахової освіти, захисту соціальних та духовних потреб українського населення. За умов бездержавності, соціального та культурно-освітнього гноблення українського населення передові представники інтелігенції намагалися у своїх публікаціях донести до простого люду ідею національно-культурного відродження, потреби в самозахисті, згуртованості.

До практичного створення й теоретичного обґрунтування спортивно-пожежних та парамілітарних організацій на території Галичини активно долучилися на переломі ХІХ-ХХ століть професор І. Боберський - організатор спортивного руху, В. Гайдучок - творець та літописець спортивного й сокільського життя Західної України, адвокат К. Трильовський - засновник пожежно-руханкового товариства «Січ», засновники «Пласту»

О. Тисовський, П. Франко, І. Чмола. Вони формували у молоді вірність козацькому товариству, рідній батьківській землі та українській православній церкві.

Ідея культурно-просвітньої роботи серед широких селянських мас приєднувала до товариства «Просвіта», створеного 1868 р., щораз більше членів з-поміж інтелігенції, міщан, робітників, селянства, сприяла розширенню мережі філій і читалень. Товариство 1897 р. налічувало 31 000 членів, 1914 р. число їх зросло до 197 035. З 1891 до 1908 р. було створено 6 філій та низку самостійних читалень, кількість яких 1913 р. зросла відповідно до 77 та 2 649 [9, с. 86-88].

Виконуючи завдання піднесення матеріального добробуту нації шляхом заснування господарсько-промислових, рільничих спілок, поширення освітньо-економічних знань та підготовки національних кадрів, товариство «Просвіта» виділяло кошти на стипендії для навчання талановитої молоді, готувало кадри національно свідомої інтелігенції, юридично грамотної, яка реально мислила і забезпечувала б ефективне і цілісне управління політикою, освітою, економікою з її наступним працевлаштуванням на всіх ділянках політико-економічного життя. Культурно-освітня робота «Просвіти» завжди була пройнята однією провідною думкою: «національно освідомити український нарід, дати йому потрібні засоби для боротьби за існування, визначити йому належне місце серед культурних народів світу та вказати йому шлях для створення власного державного життя» [11, с. 3]. На території Галичини на кінець 1930-х рр. нарахувалось 84 філії, 3208 читалень, 2065 театральних гуртків, 1105 хорів, 140 оркестрових гуртків, 439 самоосвітніх гуртків, 533 «Молодої Просвіти», 767 спортивних гуртків, 845 гуртків любителів книжки, 2997 бібліотек при читальнях (в них 597 834 книжок). Організація згуртувала навколо себе близько півмільйона активних членів [2, с. 53].

«Просвіта» була матір'ю всіх наших організацій і товариств, - писав 1938 р., оцінюючи значення «Просвіти», її голова І. Брик. - За її почином повстали майже всі наші сільськогосподарські, торговельні, промислові, фінансові і кооперативні установи. З метою розвитку освітньо-економічної діяльності «Просвіта» сприяла створенню кредитної спілки «Віра», кредитного товариства «Дністер». З неї вийшла перша українська політична організація «Народна Рада». «Просвіта» дала поштовх до створення Наукового товариства імені Шевченка, Українського педагогічного товариства «Рідна школа». Вона була школою державності в чужій державній системі, організацією «Соколів» і «Січей», підготувала листопадовий чин 1918 р., акт Соборності в 1919-му, героїку УПА» [2, с. 52].

Поштовхом до створення спортивно-руханкових товариств та протипожежних філій на місцях, організації громадян на самозахист було збільшення пожеж по селах і містах, які призводили до людських жертв, нищили господарства, завдавали величезних матеріальних втрат. У другій половині ХІХ ст. до Галичини проникають ідеї сокільства, обґрунтовані чеськими громадськими діячами М. Тиршем та І. Фігнером на терені Чехії. Завдяки наполегливій праці В. Лаврівського, В. Нагірного, К. Трильовського розпочато заходи, що згодом привели до утворення організацій «Сокола-Батька» [5]. Статут товариства ставив за мету: виховувати членів в гімнастиці через спільні вправи, прогульки (екскурсії - З.Г.) і відчити (лекції - З.Г.). «В т-ві проводяться також вправи пожарної сторожі, стріляння до цілі, їзда на коні, їзда на скороходах (велосипедах - З.Г.), плавання, веслування, фехтування, співи й музика. Для оживлення духа т-ва служать відчити і розповіді про справи гімнастичні, товариські забави, гімнастичні продукції на боєвищах і аматорські представлення. Т-во засновує філії в Галичині і на Буковині» [6]. Учасники координаційних нарад відзначали, що «сама назва «Сокіл» була притягаюча, бо сокіл - це шляхетний птах, з бистрим зором і могутніми крилами, неперевершеною швидкістю лету, а в геральдиці виступає як символ сміливості, шляхетності та свободи і перемог» [4, с. 191].

У редакційній статті «Сокільських вістей» обґрунтовано завдання сокільських товариств: «Сокільство прагне до цього, щоби виховати народові здорових і добрих синів та дочок, при чому фізичне виховання нерозривно поєднане з вихованням душі. Сокільство розвиває не лише силу й красу тіла, але також душевні якості: мужність, хоробрість, відвагу, шляхетність серця, братську любов, любов батьківщини, народу й волі» [10, с. 3]. Складовою ідеології сокільського руху було фізичне виховання, обґрунтоване М. Тиршем: «Ні освіта, ні багатство, ні політична міць не втримають народ при життю; все це народи колись мали, але також і втратили - тому, що були нездорові й морально занепалі. Лише здоров'я й моральність є запорукою життя народу» [10]. У статті- інструкції «Ціль і завдання сокільського Гнізда» відзначено, що «Сокіл» - це «ведення тіловиховних вправ, які удержують здоров'я, красу, довгий вік», це ... засіб до будження народної свідомости, піднесення тілесної і духовної сили цілого народу, засіб до укладення народної енергії в організаційні форми» [5].

З метою поліпшення організаційної роботи з сокільськими протипожежними філіями на місцях «Сокіл-Батько» 1909 р. умовно поділив територію Східної Галичини на 54 округи і 12 областей. Напередодні Першої світової війни найбільше протипожежних філій «Сокіл-Батько» мав в таких округах: Стрий - 49, Львів - 47, Рогатин - 34, Чортків - 24, Золочів - 24, Підгайці - 23, Гусятин - 22,

Бережани - 21, Богородчани - 20, Станіславів - 14, Тернопіль - 1422. На 1911 р. у західноукраїнських повітах та округах існувало 660 протипожежних філій, а вже наприкінці 1913 р. - 878, які організаційно підпорядковувались львівському «Соколу-Батьку» та об' єднували у своїх лавах 32777 членів [1].

Товариство «Сокіл-Батько» належить до провідних українських молодіжних національно-патріотичних організацій першої половини ХХ ст. у Галичині. Учасники товариства прагнули організувати селян на боротьбу з пожежами, навчали протипожежної безпеки, займались придбанням протипожежного інвентаря, залучали селянську молодь до гімнастично-руханкових вправ, виховуючи спритність, рішучість, сміливість, фізично загартовували та проводили національно-освідомлювальну роботу. Напередодні Другої світової війни «Сокіл» охопив сіткою своїх філій Галичину, діяло понад сто товариств, у яких нараховувалося 1500 членів.

Отже, протипожежні товариства «Сокіл» від початку своєї діяльності стали суттєвою допомогою державній пожежній охороні та місцевій добровільній «Вогневій сторожі» на західноукраїнських землях. За короткий час українські протипожежні «Соколи» зуміли забезпечити ефективне гасіння пожеж у сільській місцевості та містах. Важливо, що саме сокільські протипожежні товариства зуміли ідейно та організаційно об'єднати народні маси, виховуючи у них організованість, єдність і згуртованість [7]. Внесок громадських товариств у становлення і розвиток активного національно-духовного відродження Західної України полягав у тому, що вони виховували освічених осіб, провідників національної свідомості, залишаючись оберегом і джерелом освіти, культури, що мало вагомий вплив не лише на формування та активізацію ідей української державності, але й збереження українців як нації.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Дослідженням доведено, що українські громадські, культурно- просвітні, економічні, спортивно-пожежні товариства, в цілому прогресивна інтелігенція Західної України кінця ХІХ - початку ХХ століть своєю діяльністю зробили значний внесок у забезпечення поліпшення життєдіяльності населення краю. Свідченням цього є аналіз праць та організаційно-практичної роботи педагогів, кооператорів, підприємців, представників церкви. Практичне значення діяльності вітчизняних вчених полягає в тому, що вони особливу увагу приділяли формуванню нового педагогічного досвіду, використовували досягнення науки на користь суспільності, безпеки життєдіяльності українського населення, що належним чином не було забезпечено з боку держави. Впровадження педагогічних ідей та практичних надбань минулого успішно триває в сучасних умовах. Спільними зусиллями держави, громадськості та міжнародних організацій в незалежній Україні впроваджується низка заходів з підвищення рівня суспільної свідомості, соціального захисту людини, забезпечення її життєдіяльності.

У подальших наукових дослідженнях належить більшу увагу приділити розобці навчально-методичних посібників, практичних порад і рекомендацій, словників щодо забезпечення життєдіяльності, виживання в екстремальних умовах, здоров'язбереження, захисту та самозахисту людини. Важливо також підкреслити перспективний аспект гуманітарної підготовки фахівців у вищих закладах освіти, особливо пов'язаних з проблемами освіти, здоров'язбереження, соціальним захистом, в цілому зі всіма аспектами безпеки життєдіяльності населення.

Список використаних джерел

1. Вацеба О. Сівач зерна добра на рідній ниві / О. Вацеба, Р. Мозола // Сокіл-Батько. Спортивно-руханкове товариство у Львові. Альманах. 1894-1994. - Львів : РВО «Основа», 1996. - С. 82-83.

2. Гіптерс З. В. Економічна освіта на західноукраїнських землях та її сподвижники (ХІХ - перша половина ХХ століть): Монографія /

З. В. Гіптерс. - К. : УБС НБУ, 2011. - 347 с.

3. Гіптерс З. В. Культурологія: словник-довідник: Навчальний посібник / З. В. Гіптерс. - К.: УБС НБУ, 2008. - 407 с.

4. Качор А. Мужі ідеї і праці: Андрій Палій і Андрій Мудрик: творці «Маслосоюзу» і модерної молочарської кооперації в Західній Україні. - Вінніпег - Торонто: Видавництво Братства Маслосоюзників, 1974. - 344 с.

5. Котов С. Сокільський рух у Галичині: особливості ідеології, вплив на формування національної свідомості (кінець ХІХ ст. - перша третина ХХ ст.) / С. Котов // Схід № 4 (150) липень-серпень 2017. - С. 63-68.

6. Мельник І. 120 років українського «Сокола» / І. Мельник / [Електронний ресурс].

7. Папенко Є. Діяльність українського молодіжного товариства «Сокіл» у ліквідації стихійних лих і пожеж у Галичині наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. / Є. Папенко // Етнічна історія народів Європи. - 2014. - Вип. 44. - С. 108-112.

8. Петиції головної управи товариства «Просвіта» до Галицького сейму та його виконавчого органу - Крайового комітету у Львові - про надання субвенцій товариству на економічно-господарські цілі в 1907-1914 рр. - ТТДІА у Львові, ф. 348, оп. 1, од. зб. 255, арк. 1-87.

9. Петрик П. З діяльности Т-ва «Просвіта» // Калєндар товариства «Просвіти» на переступний рік 1928. - Львів, 1927.- С. 82-105.

10. Сокільські вісти. - 1928. - Ч. 2. - С. 3.

11. Ступарик Б. М. Національна школа: витоки, становлення / Б. М. Ступарик. - К.: ІЗМН, 1998. - 336 с.

References

1. Vatseba, O. and Mosola, R. 1996. Sivach zerna dobra na ridniy nyvi [Sivach of grain of good in his native field]. Sokol-Father. Sports-mobile association in Lviv. Almanac. 1894-1994, pp. 82-83.

2. Hipters, Z. V. 2011. Ekonomichna osvita na zakhidnoukrainskykh zemliakh ta yii spodvyzhnyky (XIX - persha polovyna XX stolit) [Economic education in Western Ukrainian lands and their associates (XIX - first half of the XX century)]. Kiev: UBS of the NBU.

3. Hipters, Z. V. 2008. Kul'turolohiya: slovnyk-dovidnyk [Culturology: dictionary-directory]. Kiev: UBS NBU.

4. Kachor, A. 1974. Muzhi ideyi i pratsi: Andriy Paliy i Andriy Mudryk: tvortsi «Maslosoyuzu» i modernoyi molochars'koyi kooperatsiyi v Zakhidniy Ukrayini [Men's ideas and works: Andriy Paliy and Andriy Mudrik: Creators of the Masloseyuzu and Modern Milk Cooperatives in Western Ukraine]. Winnipeg - Toronto: The Publishing House of the Maslow Alliance Brotherhood.

5. Kotov, S. 2017. Sokil's'kyy rukh u Halychyni: osoblyvosti ideolohiyi, vplyv na formuvannya natsional'noyi svidomosti (kinets' XIX st. - persha tretyna XX st.) [Sokolsky movement in Galicia: features of ideology, influence on the formation of national consciousness (the end of the nineteenth century - the first third of the twentieth century)]. East, 4 (150), pp. 63 - 68.

6. Melnyk, I. 120 rokiv ukrayins'koho “Sokola” [120 years of the Ukrainian "Sokol"]. [online]

7. Papenko, E. 2014. Diyal'nist' ukrayins'koho molodizhnoho tovarystva «Sokil» u likvidatsiyi stykhiynykh lykh i pozhezh u Halychyni naprykintsi XIX - pochatku XX st. [The activities of the Ukrainian youth society "Sokol" in the elimination of natural disasters and fires in Galicia in the late nineteenth and early twentieth centuries]. Ethnic history of the peoples of Europe, 44, pp. 108-112.

8. Petytsiyi holovnoyi upravy tovarystva «Prosvita» do Halyts'koho seymu ta yoho vykonavchoho orhanu - Krayovoho komitetu u L'vovi - pro nadannya subventsiy tovarystvu na ekonomichno-hospodars'ki tsili v 1907-1914 rr. - TsDIA u L'vovi, f. 348, op. 1, od. zb. 255, ark. 1-87. [Petations of the main board of the Society "Prosvita" to the Galician Sejm and its executive body - the Regional Committee in Lviv - to provide subventions to the society for economic and economic purposes in 1907-1914 - TsDIAA in Lviv, f. 348 op. 1, unit save 255, ark. 1-87].

9. Petrick, P., 1927. Z diyal'nosty T-va «Prosvita» [From the activities of T-va ''Prosvita"]. Kalender of the Society "Prosvita" for the year 1928, pp. 82-105.

10. Sokil's'ki visty [Sokolsky news], 1928, 2, p. 3.

11. Stuparik, B. M. 1998. Natsional'na shkola: vytoky, stanovlennya [National School: Origins, Becoming]. Kyiv: IZMN.

Размещено на Allbest.ru