Кольорова палітра Середньовіччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОЛЬОРОВА ПАЛІТРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

І.О. Іншакова,

канд. філол. наук, доц., Криворізький державний педагогічний університет, доцент кафедри української мови;

А.Є. Іншаков,

канд. філол. наук,

Криворізький державний педагогічний університет, старший викладач кафедри дошкільної освіти

Статтю присвячено актуальній проблемі формування системи кольороназв, зокрема середньоукраїнського періоду. Встановлено основні джерела виникнення кольороназв: полісемія, лексико-морфологічні засоби, запозичення. Мовна традиція XIV - XVIII ст. засвідчує активне використання кольороназв, відомих іще в XI - XIII ст., що є показником високого ступеня збереження спільнослов'янського лексичного шару в аналізованій групі. Доведено, що до кінця XVII ст. остаточно сформувалася лексико-семантична група кольоропозначень.

Ключові слова: кольороназва, дериват, кольорономен, лексема, похідні, лексико-семантична група, середньоукраїнський період.

кольороназва лексичний середньоукраїнський

Статья посвящена актуальной проблеме формирования системы цветообозначений, в частности среднеукраинского периода. Установлены основные источники возникновения цветообозначений: полисемия, лексико-морфологические средства, заимствования. Языковая традиция Х^--ХУШ вв. свидетельствует об активном использовании цветообозначений, известных еще в XI-XIII вв., является показателем высокой степени сохранения общеславянского лексического слоя в анализируемой группе. Доказано, что к концу XVII в. окончательно сформировалась лексико-семантическая группа цветообозначений.

Ключевые слова: цветонаименование, дериват, цветономен, лексема, производные, лексико-семантическая группа, среднеукраинский период.

У лінгвістиці увагу мовознавців постійно привертають питання історії становлення та розвитку окремих тематичних груп на різних етапах мови, зокрема, значно посилився інтерес дослідників до історії кольоронайменувань.

Відповідні історичні розвідки актуалізовані в роботах Р. Алімпієвої, Н. Бахіліної, Г. Герне, В. Горобця, А. Заремби, О. Іссерлін, В. Московича, Ю. Норманської, Н. Пелевіної, М. Суровцевої, Л. Ткач, П. Хілла, М. Чікало та ін. На них ґрунтуються сучасні теорії вивчення кольороназв.

Назви кольору здебільшого виражаються граматичною категорією прикметника, рідше - граматичними категоріями дієслова, іменника, прислівника. Від назв кольорів можливе утворення похідних, що втратили ознаку кольору. Утрата ознаки кольору відбувається й у фразеологізмах. Тому семантична структура назв кольору перебуває в русі, ускладнюється іншим змістом.

За походженням лінгвісти поділяють найменування кольорів на первинні, що не збігаються в сучасній мові з іменниками-референтами, означають абстрактні колірні якості - чорний, червоний, жовтий, зелений (їхнє походження розкривається за допомогою етимологічного аналізу), та вторинні, утворені за колірною подібністю до предметів і явищ навколишнього світу (рожевий, калиновий, буряковий).

Лексико-семантичне поле кольоративів складається з ядра (первинний шар лексики - пряма номінація, співвідносний із хроматичним і ахроматичним спектрами) й периферії - вторинні номінації кольорів, композити, фразеологізми.

Важливим для процесу становлення, функціонування розглядуваної тематичної групи, виявлення закономірностей формування історичної лексикології української мови загалом є діахронічне дослідження кольороназв, зокрема й середньоукраїнського періоду. XVII ст. - період завершення процесу формування абстрактних позначень для основних кольорів, оформлення сучасних груп і мікрогруп, появи значної кількості назв для змішаних кольорів. Це й зумовило вибір теми статті та її актуальність.

Мета статті - визначити специфіку побутування українських номенів на позначення кольорів середньоукраїнського періоду. Завдання полягає в опрацюванні відповідних теоретичних джерел, доборі фактичного матеріалу, його систематизації. На основі одержаних результатів можна зробити висновки та узагальнення.

Об'єкт дослідження - лексико-семантична група кольороназв.

Предмет - функціонування цієї тематичної групи, виявлення закономірностей оформлення груп і мікрогруп кольоронайменувань.

Методи дослідження зумовлені метою й поставленими в статті завданнями. Основними є описовий з його універсальними прийомами спостереження, систематизації та інтерпретації мовних фактів і явищ, дослідження структури семантичного наповнення кольоропозначень, метод статистичних підрахунків.

Наукова новизна статті полягає в тому, що цілісно й системно подано аналіз лексики середньоукраїнського періоду, що називає колір. Теоретична та практична цінність отриманих результатів сприятиме з'ясуванню загальних положень дослідження лексики в межах тематичних груп на різних хронологічних зрізах, зокрема, середньоукраїнському. Дібрані матеріали вказують на специфіку, національну своєрідність української мови, обґрунтовують тенденції еволюційного становлення лексико-семантичної групи кольороназв, засвідчують сталий її розвиток.

Джерельною базою стали «Матеріали до словника писемної та книжної української мови ХУ-ХУІІІ ст.» Є. Тимченка. Фактичний матеріал у статті подаємо за вказаним джерелом, зазначаючи в дужках першою цифрою номер книги, а другою - відповідну сторінку.

У двох книгах виявлено майже 120 кольоролексем. З-поміж них шість десятків становлять прикметники, понад 30 - іменники, близько 20 - дієслова. Це традиційні основні кольори, успадковані з праслов'янського, давнього руськоукраїнського періодів (білий, чорний, червоний, синій, жовтий, зелений та їх відтінки), зрідка фіксуємо назви змішаний кольорів (сірий, коричневий) і нові групи - фіолетового та оранжевого кольорів.

Ахроматичний спектр складають білий, чорний, сірий кольори.

Номен білий успадкований з індоєвропейської мови, мовознавці роблять висновок про тісний зв'язок його з назвою металу (срібло) [1].

У спільнослов'янську епоху прикметник білий (від основи *Ъё1ъ) означав назву кольору, із таким значенням уживається в усіх сучасних слов'янських мовах.

Успадкований із праслов'янського періоду кольорономен білий був широко вживаним у давній руськоукраїнській мові.

У середньоукраїнський період виявлені переважно похідні іменники, наприклад: бhлизна (1, с. 79) «збірна назва дрібної риби різного сорту»; бклило (там само) «білило»; бклникь (1, с. 80) «білильник»; бклость (там само) «білизна»; складні деривати бhлокосъ (там само) «різнокольорова шовкова тканина»; синоніми на позначення жінки бклоголова (там само); бкложонка (там само).

Менше зафіксовано прикметників: первинний непохідний прикметник бклый (там само) та складні деривати бкловдячный (там само) «ніжно-білий»; бклоголовский та не повноголосна форма бклогловскій (там само) «жіночий»; бклодробный (там само) «мілкий білий» та поодиноко трапляються дієслова: убклити (2, с. 411) «обілити, очистити»; збклкти (1, с. 304) «побіліти».

Ціла низка дериватів, складних слів є свідченням високої продуктивності кореня біл- у розглядуваний період.

Часто побутували похідні, складні деривати від кольороназви чорний (праслов'янська основа *сьгпь-). Це архаїчне позначення кольору було успадковано з попередніх епох. Переважали аналізованого періоду іменники. Наприклад: чернуха (2, с. 479) «рослина спора (у хлібі)»; чернь (там само) «чернь, простий народ»; чорнушка (2, с. 484) «рослина чорнушна трава»; від суфіксального деривата чернець (2, с. 479) утворені похідні чернецтво (там само); чернечество (там само); черниця (там само), виявлені складні деривати чернокнижство (там само) «чорнокнижжя, чорна магія»; чорнокнижникь (2, с. 484).

Значно менше виявлено прикметників: чернечій, черницкій (2, с. 479); чернявый (там само) «чорнуватий; брюнет»; чорнявий (2, с. 484) «з чорним волоссям»; складний дериват чорноокій (там само) «чорноокий» та спорадичних дієслів і їх форм: очернhти (2, с. 77) «почорніти»; очернклый (там само) «почорнілий».

Побутувала незначна кількість номенів на позначення сірого кольору. Сам кольорономен походить із праслов'янської форми *serb «сірий, світлий». Це первинний прикметник сивий (2, с. 319) та похідні сивизна (там само) «сивина, старість»; осивМий (2, с. 53) «посивілий»; інші лексеми - шарый (2, с. 489) (пол. szary) «сірий»; мабуть, шедивый (2, с. 492) (пор. пол. szedziwy; чес. sediwy - сивий та похідне шедивость «пристаркуватість, дряхлість»).

Група червоного кольору та його відтінків була найбільш розмаїтою. Лексеми на позначення червоного кольору утворені від праслов'янських основ *rudh- (пізніше лексема рудий відсувається на периферію) та *cbrv-. Слова із коренем *сьгу- (червлений, червчатий, чермний), широко вживані в староукраїнській мові, із XVII ст. витісняються номеном червоний, який поступово стає абстрактною кольороназвою цієї групи. Виявлено більше двох десятків номенів, переважають прикметники та дієслова. Наприклад: порудhти (2, с. 178) «порудіти»; рудавый (2, с. 299) «рудуватий»; почервонити (2, с. 202) «пофарбувати в червоний колір»; почирвонити (2, с. 203); червленица (2, с. 478) «багряниця»; варіанти червоность (там само) «червоність»; чырвоность (2, с. 487) «червоність»; червоний (2, с. 478); чирвоный (2, с. 481) «червоний»; червонhти (2, с. 478) «червоніти»; червонhтися (там само) «червонітися»; зачервонhти (1, с. 297) «почервоніти»; зачервонhватися (там само) «червоніти, пофарбуватися в червоний колір»; складний дериват чирвонобарвяный (2, с. 481). Похідні від кореня *cbrv- свідчать про активне побутування розглядуваного кореня.

Зі значенням «червоний» у середньоукраїнський період виявлені номени червчат(ый) (2, с. 478) «пурпуровий»; книжне запозичення пурпуровый (2, с. 258) «пурпуровий, багряний»; черленый (2, с. 484) «яскраво-червоний»; шарлать (2, с. 487) «багряниця, яскраво-червона тканина»; шарлатный (там само) «яскраво-червоний, пурпуровий»; мумhя (1, с. 439) «червона фарба».

Група синього кольору (від кореня *si-/*sei-) представлена сімома лексемами: синятына (2, с. 320) «синець»; блаватный (1, с. 55) «із шовкової голубої тканини»; блавать (там само) (ст.-чес. blavaty, нім. blau) «шовкова голуба тканина»; блакитній (1, с. 56) «голубий»; варіант блокитный (1, с. 58); блакитносвhтлый (1, с. 56) «світло- голубий»; лазуровый (1, с. 396) «світло-голубий» (номен лазурь був запозичений із арабської через посередництво середньогрецької мови).

Номен жовтий був маловживаним розглядуваного періоду. Виявлено лише кілька похідних іменників і прикметників. Наприклад: жовтяницh (1, с. 253) «жовтуха»; варіант жолтяныца (там само) «жовтуха»; жолтавый (1, с. 254) «жовтуватий»; жолтость (там само) «жовтизна».

Подибуємо поодинокі похідні від кольоратива зелений (ця лексема походила із праслов'янської мови): озеленити (2, с. 36); зеленость (1, с. 319) «зеленість, зелений колір; зелень»; зеленhтися (там само) «зеленіти».

Номен брунат здавна передавав коричневий колір: брунатный (1, с. 70) «темний (про колір)»; бурнатный (1, с. 76).

Зафіксовані середньоукраїнського періоду нові групи кольорів - фіолетового та оранжевого. Зокрема, побутували на позначення фіолетового кольору номени фіалковьій (2, с. 454); хвіялковьій (2, с. 461). Для передачі жовто-червоного (оранжевого) кольору виявлена група лексем: помаранчовый (2, с. 163) «апельсинний, оранжевий»; рудо-жолтый (2, с. 299) «жовто-рудий»; жолтогорячій (1, с. 254) «оранжевий».

Для передачі не власне кольору, а його інтенсивності, насиченості, яскравості або поєднання кольорів виявлені лексеми презрочистый (2, с. 212) «прозорий»; презрочистость (там само) «прозорість»; прозрочистый (2, с. 246) «прозорий»; ясносвhтлый (2, с. 512) «який яскраво світить»; ясность (там само) «світло, блиск»; блескь (1, с. 57) «блиск; денне світло»; пер^тый (2, с. 105) «строкатий»; пестротина (там само) «строкатість, різнокольоровість» та варіант пстротина (2, с. 255) «строкатість»; зі значенням «блідий, жовтуватий» номени блhдость (1, с. 58) «блідота»; блhдый (там само) «блідий»; блhдhти (там само) «бліднути»; збледнЫый (1, с. 300) «зблідлий»; зблhднути (там само) «побліднути».

Засвідчений у «Матеріалах...» широкий спектр менш продуктивних лексем на позначення кольору. Примітною рисою є значна кількість вторинних назв кольорів, утворених за вторинною подібністю до предметів і явищ навколишнього світу. Наприклад: папужастый, папужій (1, с. 84) «жовто-зелений»; цекглястій (2, с. 469) «цегляного кольору»; барщовый (1, с. 44) «світло-червоний»; гранатовый (1, с. 188) «темно-синій»; канаровый (1, с. 356) «жовтий»; капаровый (1, с. 357) «каперсовий; (про колір) темно-зелений»; карбункуловый (1, с. 358) «темно-червоний» (див. карбункулъ «рубін або гранат найкращого сорту, темно-червоний; взагалі дорогий камінь»); кармазиновый (там само) «темно-червоний, малиновий» (пор. кармазинъ «колір, фарба темно-червона, малинова; тканина, пофарбована в кармазин»). Часто такі лексеми передають змішані кольори, засвідчують дифузні явища.

Аналізованого періоду зафіксовано низку кольоролексем на позначення масті тварин, переважно коней. Часто вживаними на позначення масті тварин були номени вороний, рижий. Наприклад: половый (2, с. 160) «зжовта-білий»; чалый (2, с. 474) «сіро- коричневий»; шпаковатый (2, с. 500) «рудувато-буланий»; глинястый (1, с. 175) «кольору глини (масть)»; вильчастый (1, с. 101) «мастю подібний до вовка, сірий»; лисоватый (1, с. 403) «рудуватий, буланий»; мышатый (1, с. 443) «мишастий колір» (див. конь шерстью мышатый); перистый (2, с. 103) «що має по чорному полю білі поперечні смуги (про масть худоби)». З-поміж гіпологічних назв часто траплялися складні деривати: рижопер^тый (2, с. 272) «про масть: з білими поперечними смугами на рудому полі»; сивострокатый (2, с. 319) «рябий»; червонофарбованый (2, с. 478) «рудої масті»; буланострокатый (1, с. 73) «буланий у смугах»; воронострокатый (1, с. 115) «вороний у смугах». Деякі з назв масті коней (карий, буланий) запозичені з тюркських мов.

Отже, джерелами виникнення кольороназв є полісемія (використання предметів, об'єктів природи з певним забарвленням для утворення нових назв кольору); лексико- морфологічні засоби (складні слова, спеціальні слова для передачі відтінків); запозичення. Свідченням високої валентності кольорономенів білий, чорний, червоний є низка похідних, складних дериватів, синонімічних рядів. Найменування змішаних кольорів (папужастий, сивий) засвідчують дифузні явища в мові. Привертають увагу кількісні показники: назви чорного, білого, жовтого кольорів представлені переважно одним кольоропозначенням, тоді як синього, а особливо червоного - низкою. Праслов'янською спадщиною є основні назви мастей тварин, деякі запозичені з тюркських мов. За походженням одні лексеми сягають індоєвропейського періоду (ібілий, чорний, червоний), інші - утворені на ґрунті праслов'янської, староукраїнської мов (синій, сірий, зелений), середньоукраїнського періоду (кармазин, карбункуловий, борщовий) або є запозиченими в різний час з інших мов (буланий, шарлатовий, пурпурний тощо). Мовна традиція ХІУ-ХУІІІ ст. засвідчує активне використання кольороназв, відомих іще в ХІ-ХІІІ ст., що є показником високого ступеня збереження спільнослов'янського лексичного шару в аналізованій групі. У ХУІ-ХУІІ ст. істотно збільшується кількість кольоролексем за рахунок нових номенів, похідних та запозичень. До кінця ХУІІ ст. остаточно сформувалася лексико-семантична група кольоропозначень, крім групи змішаних кольорів (коричневий, оранжевий, фіолетовий). Їх формування припадає на ХУІІІ ст.

Діахронічний аналіз семантики кольороназв виявляє тенденції в її розвитку, створює ґрунт для подальшого поглибленого вивчення лексико-семантичних груп кольоронайменувань.

Література

1. Гамкрелидзе Т. В. Индоевропейский язык и индоевропейцы: Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры : в 2-х т. / Т. В. Г амкрелидзе, В.В. Иванов. Тбилиси : Изд-во Тбилиского ун-та, 1984. Т. 2. С. 709-714.

2. Іншаков А. Історія кольоративів української мови : дис. ... канд. філол. наук / А. Іншаков. Дніпропетровськ, 2014. 233 с.

3. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. Упор. : Німчук В. В., Лиса Г. І. Київ - Нью-Йорк, 2002. У 2-х книгах.

I.О. Inshakova,

А.E. Inshakov,

Krivoy Rog State Pedagogical University, Department of Preschool Education

COLOR PALETTE OF THE MIDDLE AGES

In linguistics, the attention of linguists constantly attracts the question of the history of the formation and development of individual thematic groups at different stages of the language, in particular, the interest of researchers to the history of color names has increased considerably. In general, the diachronic study of color names, in particular the Middle Ukrainian period, is important for the formation process, the functioning of the subject group under consideration, and the identification of the regularities of the formation of the historical lexicology of the Ukrainian language in general. This led to the choice of the topic of the article and its relevance. The purpose of the article is to determine the specificity of the existence of Ukrainian nomens for the designation of the colors of the Middle Ukrainian period. The object of the study is the lexical-semantic group of color names. The subject is the functioning of this thematic group, revealing the patterns of registration of groups and microgroups of color names. Methods of research are predetermined by the purpose and tasks put in the article. The main ones are descriptive with its universal methods of observing, systematizing and interpreting linguistic facts and phenomena, studying the structure of semantic color filling, and the method of statistical calculations. Divergent materials point to the specifics, the national originality of the Ukrainian language, and substantiate the tendencies of the evolutionary formation of the lexical-semantic group of color names, testifying to its steady development.

The sources of the occurrence of color titles are polysemy (the use of objects, objects of nature with a certain color to create new color names); lexical-morphological means (complex words, special words for the transmission of shades); loan. The proof of high valence of color renders is white, black, red is a series of derivatives, complex derivatives, synonymous rows. The name of the mixed colors is evidenced by diffuse phenomena in the language. Quantitative indicators are drawn to attention: the names of black, white, and yellow are mainly represented in one color, while blue, and especially red, is low. The Proto-Slavic heritage is the main names of animals, some borrowed from the Turkic languages. Originally, some tokens reach the Indo-European period (white, black, red), others are formed on the grounds of the Proto-Slavic, Old Ukrainian languages (blue, gray, green), the middle- Ukrainian period, or borrowed at different times from other languages. The linguistic tradition of the XIV-XVIII centuries. testifies to the active use of color names known in the XI -XIII centuries, which is an indicator of the high degree of preservation of the Common Slavic lexical layer in the analyzed group. In the XVI-XVII centuries. the number of colourolexes increases significantly due to new nominations, derivatives and borrowings. By the end of the XVII century finally formed a lexical-semantic group of color attributes.

Diachronic analysis of semantics of color names reveals trends in its development, creates a ground for further in-depth study of lexical-semantic groups of color names.

Key words: color name, derivative, lexeme, lexico-semantic group, middle-Ukrainian period.

Размещено на Allbest.ru