Роль фараона Ехнатона у культі Атона за текстами прикордонних стел "Раннього проголошення"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль фараона ехнатона у культі атона за текстами прикордонних стел «Раннього проголошення»

О.А. Заплетнюк

Релігія відігравала важливу роль в житті стародавніх єгиптян та впливала на політичну ситуацію. Починаючи з IV тис. до н.е. соціально-економічні, екологічні та політичні причини обумовили домінування в Єгипті державної влади та сакралізацію царської влади. Світ, на думку єгиптян, був поділений між богами, фараоном, духами мертвих та людьми. І цар виступав у ролі посередника між богами і людьми. Якщо правитель не виконував свої обов'язки, боги могли відвернутися від Єгипту та полишити його у руїнах1.

Концепція божественності царської влади змінювалася протягом століть. До IV династії цар вважався живим втілення бога Хора на землі, носив Хорове ім 'я. Фараони IV династії вже називають себе Яг - «сином Ра», що ілюструє посилення впливу сонячного культу та той факт, що цар постає в уявленні єгиптян сином бога на землі, а не самим богом. Фараона називають ніг п/Г - «бог добрий/юний» (можливо, термін ніг п/Г слід трактувати як «бог, що воскресає» відповідно до імені Осіріса мипм и/гм - «той, що постійно перероджується»2) на противагу ніг Ч - «бог великий». Фараон мав людську сутність, виконуючи роль божества протягом проведення ритуалів та підношень. Цар міг померти і передати владу іншому царю, тоді як сама царська влада була священною та вічною.

Кожен фараон, як головний жрець усіх богів, мав будувати та прикрашати їхні храми, підтримувати їхнє утримання дарами. Також основним обов'язком фараона було забезпечувати становлення т!^ як концепцію божественного порядку та правосуддя. Присутність фараона гарантувала встановлення ті% що відображалося у будівництві храмів, піднесеннях богам, захисті єгипетських кордонів від загарбників та збереженні державних законів, які відповідають цим цілям3. Однак цар не міг діяти самостійно без допомоги богів. Фараон мав просити у них допомоги для забезпечення в країні тігх, фараон виконував волю богів.

При проведенні ритуалів у храмах богів мав бути присутнім сам фараон. Однак фізично це було неможливим, тому фараон передавав свої функції жерцям у храмах різних богів, приймаючи участь лише у найважливіших святах та ритуалах. Цар мав дбати про функціонування храмів, вшановуючи богів, підтримуючи корпорації жерців та втримуючи баланс між релігійною та політичною владою.

В часи Нового царства культивується образ фараона-воїна, який домінує над образом царя-жерця, що призводить до зростання впливу фіванського жрецтва бога Амона, культ якого виділяється з культів інших богів на початку Першого перехідного періоду. Амон стає одним з головних богів Фіванського пантеону після посилення Фів в регіоні. Посилення культу Амона було політичною програмою фіванських царів, які намагалися утримати об'єднаний Єгипет під своєю владою. У цей час формується складна і розвинена ієрархія жрецтва Амона, а жрецькі релігійні титули могли поєднуватися зі світськими, що призводило до тісного зв'язку жрецтва Амона з царським домом. У назріваючому протистоянні зі зростаючою роллю жрецтва фараони XVIII династії Аменхотеп ІІ та Тутмос IV, який вперше протиставив Амону культ Ра-Хорахті, прагнули обмежити владу жерців. Наступник Тутмоса IV Аменхотеп III буде намагатися утримувати баланс у відносинах з фіванським жрецтвом, підтримуючи також інший культ бога сонця.

Врешті решт, конфлікт досяг апогею в період правління Аменхотепа IV (Ехнатона) (бл. 1349-1333 рр. до Р.Х.)4, який протиставив традиційному фіванському богу Амону новий релігійний культ бога Сонячного диску Атона і намагався обмежити владу жерців, змінивши традиційний образ царя-воїна на царя-пророка.

Протягом перших чотирьох років правління Аменхотепа IV триває трансформація образу бога Атона з Ра-Хорахті у Сонячний диск Ъп, що відображено в іконографії храмового комплексу Рг-Іп в Карнаці. Також Аменхотеп IV проводить традиційне свято хеб-сед, яке зазвичай фараони святкували на 30-ому році правління, протягом перших чотирьох років свого царювання, що підтверджує титулатура царя в період святкувань. Головним місцем проведення хеб-седу став новий храм Gm(t)-pA-'Itn в Карнаці. Попри те, що схема проведення хеб-седу залишилася традиційною, головним божеством у святкування став Сонячний диск Атон, адже на талататах з храму Gm(t)-pA-'Itn немає зображень статуй богів, які мали б стояти у критих святилищах у дворі храму. Замість них усюди сяють промені Атона, якому робить підношення фараон у святилищах без даху. Основною причиною проведення хеб-седу стала демонстрація нового релігійного курсу та посилення влади царя, який тепер виступав головним проповідником цього культу.

На 5-ому році правління, коли було прийнято рішення про заснування нової столиці - міста Ахетатона, Аменхотеп IV наказав встановити прикордонні стели, які визначали кордони майбутнього міста. На стелах «Раннього проголошення» (стели К, X, M) вперше зустрічається нове ім'я фараона. На стелах K та X, які датуються 5-им роком правління Аменхотепа IV, особисте ім'я фараона звучить як ікп- Ъп - Ехнатон, дослівно «Угодний Атону». Окрім імені і титулатури, тексти прикордонних стел також демонструють нам роль фараона у новому сонячному культі.

Для правильного розуміння перевороту слід враховувати те виняткове положення, яке Ехнатон займав у державі, незвичайне навіть для єгипетського царя5. Починаючи з перших років правління Ехнатона бог Атон фігурує як батько фараона, що наказав своєму сину на землі трактувати свою волю і повернути людей до правильного вірування. На прикордонних стелах: Нт./т-ЬАЬ її/(гпк Rr Нг Ік.Шу Ьгу т ->Ы)\ (т гп./т ^ пґу т 'Ііп)\ stwt (п) 'Ип [Ьг./т гпк й/1\ ////// (w¦>s п)кк - «Його Величність перед батьком своїм Живим Ра-Хорахті, що тріумфує в горизонті, В імені Його сонячне світло. Промені Атона [над ним у житті, довговічності] ////// (у володарюванні) навічно»6. І хоча традиція визнання бога батьком правлячого фараона існувала давно, тут вона набула особливого контексту. Ехнатон не просто син Атона - він єдиний, хто може розуміти волю бога Сонячного диску і бути жерцем його культу. Іншими словами, фараон несе важливу місію - розповсюдження вірування в Атона людям. Влада Ехнатона, як релігійного лідера залежала від тієї ролі, яку займав бог Атон в пантеоні єгипетських богів.

У текстах прикордонних стел Ехнатон говорить: 7 ГХГ пф Аір п Нтф гчуф г pt п ms.sw (фпХ Rг Нг Афічу Хгу т АЫ)\ (т гпфт $ч піу т Ііп)\ Нг sфd гпХ (фпХ RгНг АХ.ічу Хгу т АЫ)\ (т гпфт $ч Му т Ііп)\ \рА

'Ііп] пфг гпХ $¦> гпХ чАф гпХ рА іі.і /////// рАу.і snb.t пХХ п тії рАу.і shAч пХХ рАу.і mtrw п \фі] рА \d.sw ds.f т гчуфbw ф^ч НтчрА іг ssm ////// wbn Нір ггпЬ Ьпп АЬ ічфт pt т tA іч іг(і) Нг ріг пфЬп ////// іч тНф tA т sічіф srnhф Нг nbw піу ////// ігі.і т рігфт тпі ічфч'Ьп т рА Рг-'Ііп т Акі-'Ііп іч ткф^ч ітф г Ь,гчфт пАуфsіwі Апу тгчі.і di.f sі Нг.і т гпХ wAs г пХХ фі - «(Тоді) встав і підняв Його Величність руки свої до неба, до свого творця - Атона і говорить: «Живий батько мій, Живий Ра-Хорахті, що тріумфує в горизонті, В імені Його сонячне світло, [О, Атон], красивий, живий, що дає життя (і) обдаровує життям, батько мій, /////// мій захисник у мільйон ліктів, мій провідник у [вічність]! Мій свідок вічності, що створив сам себе своїми руками, не знаючий форми (не маючий форми), один, хто керує ////// (сонцем), що сходить і заходить кожен день без кінця, (коли) є Він у небі, на землі очі бачать Його /////// наповнює Він землю променями своїми і живить Він кожного, хто дивиться на Нього вдень, коли світить Він в «Домі Атона» в Ахетатоні, (адже) наповнює Він його собою, своїми променями улюбленими, які дають мені життя і процвітання навіки вічні» .

Фраза «створив сам себе своїми руками», яка підкреслює відокремлення Атона від сонму єгипетських богів і возвеличення його над ними, повторюється у багатьох релігійних текстах. У Малому Гімні: рА пф Ы^ч фф - «О Бог9, що створив сам себе»10. У текстах прикордонних стел Атон виступає у ролі головного бога, тоді як слово «боги» ще використовується, Атон проголошується таким, що створив усе живе і надає життя усім, хто живе на землі: фd іп іА ,?тг.ч фЬлп пф пфг іг іі пЬ (фпХ Rг Нг АХ.ічу іфу т Акі)\ (т гпфт $ч піу т Ііп)\ т чф пф ////// - «Сказали друзі царя, відповідаючи Богу Прекрасному: «Створив батько твій усе, Живий Ра-Хорахті, що тріумфує в горизонті, В імені Його сонячне світло, що описав ти //////»11. божественність царський влада храм

Атон створює усе і вдихає життя: Акі-'Ііп тН фА.ч пЬ Нг гАі п ігі тпч п рА 'Ііп гпХ гт пЬ г ////// пф<ssm> т ////// гпХ.ч п ф - «Горизонт Атона наповнюється ////// підношеннями усіма, щоб створити пам'ятник Атону, який життя вдихає в усе. ////// Він один веде (/керує) /////// живих у вічність»12. іАчу пЬч hAsіч пЬ Хгч.пЬ.ч(і) Хг ЬАклп іч^п Нг psdч рА гпХ іглп рА піу АпХ.ч тАА sічі.f ssі іч фч тгф іч г пХХ Нг тАА ,?ічіф іч пф Нг чфу ////// іч.к т Акі-'Ііп гпр іі ті 'Ііп т рі гп (п)НН фі - «Усі землі, усі гористі країни, острови морські збирають данину свою на спини свої для того, хто життя дає, для того, при кому живуть вони, коли бачать промені Його. Подихом своїм вдихають з вітром любов

Його у вічності, доки видно промені Його, і поки володар виконує Його накази. ////// Доки ти в Ахетатоні, молодим будеш, подібно Атону в небі, навіки вічні»13.

У Малому Гімні Атону є такі рядки: іг В пЬ ктА пґу кг./ т гтТ тптп. t пЬ кпш пЬ Ы кг sAtw гпк^п wbn.k п^п Шк mwt к п ігі.к - «Творець землі всієї, творець, що являє себе в людях, стадах, тваринах усіх, в деревах усіх, що ростуть на землі. Живуть вони, коли світиш ти їм. Ти мати (і) батько для створінь твоїх»14.

Таким чином, посилюючи культ Атона над іншими богами Єгипту, які у текстах цього періоду ще згадуються, Ехнатон посилює свою владу, проголошуючи себе сином Атона і його головним жерцем. Свою владу Ехнатон отримав від Атона, який обрав його серед інших: Шк г (п)кк т nsw шАк ф кг ШрА ІШ bw nsw п {кАш.к ігі тій т іг Акш п к./ т) mnw кг mnw п рА ІШ ssm [п./кг] тгу п.к іг.к т ш4 п./Шк ккА іші т Aкwt гк кп (п)кк п/к Ыі т іЬ.к г st пЫ тгу./Ьш шШ./п тш пЬ п шШ Нт.к Ьш ш4 п./di(t)./nbwt п./ку шрі-кг ////// п./рг ІШ кг Акк'ІШ [г пЬ] рг шН п шН гкл тпк tA-mry twt й ті АЫ п pt - «Ти навіки цар, і триватиме це вічність на прикордонній стелі для Атона. Немає царя (котрий зробив би подібне підношення батьку своєму), пам'ятник на пам'ятнику для Атона. Веде Він любов'ю своєю, робиш ти все так, як наказує Він. Ти правитель, що робить добрі справи та пізнає межі вічності. Він, воістину, один дає любов у серце твоє у будь-якому місці. Любов'ю своєю Він не обдарував царя іншого, а саме Твою Величність. Не наказав Він дати усе іншому і дозволяє побачити ////// (створив) для Нього, для Атона в Ахетатоні, величний дім, величніше якого не знає Єгипет, що наповнюється, подібно горизонту в небі»15.

У текстах прикордонних стел Ехнатон часто порівнюється з богом Атоном: кгі кгі кЬк Rr п<у> гпк ті к./ 'ІШ гг-пЬ - «(Він) з'являється на троні Ра живого, як батько його Атон, кожен день»16. Нт./ гпк шфА snb кг шггуЛ гAt nyt фтш ті ІШ шЬп./ т Акі/ тк./ tA.wy т тгші/ - «Його Величність, нехай буде він живий, цілий та здоровий, (з'явився) на колісниці величній, що з електруму, подібно Атону, (коли) світить Він у горизонті своєму і наповнює Він дві землі любов'ю своєю»17.

Ейє говорить у рельєфах своєї гробниці: «О, живий Атон... Твій син дарує тАк з твого милостивого схвалення, коли ти бачиш його. Він вийшов з тебе, син, що вийшов з Атона... один, хто радує серце Атона, коли той світить у небі... Nг-кргш Rr Wr-n-Rr, мій бог, хто створив мене, хто оживив моє Ка. Дозволь мені насититись спогляданням тебе без кінця. Твоя природа, як в Атона, рясніє чеснотами... О, ти єдиний, кого породив Атон, ти будеш вічним, О, ^г-кргш^г Шг-п^г, живий і здоровий так, адже він (Атон) породив тебе!»18. У Великому Гімні Атона з гробниці Ейє, є такі слова: «Ти (Атон) у моєму серці, ніхто не знає тебе, окрім твого сина ^г-крт^^г Шг-п^г, якого ти навчив своїм методам та своїй силі»19. Тобто бог Атон навчив Ехнатона, надав йому право трактувати божественну волю, а фараон, у свою чергу, стає вчителем та головним проповідником культу Сонячного диску серед своїх підданих.

Між Ехнатоном та Атоном не стояло жрецтво, піддані могли отримувати трактування та релігійні настанови лише від самого фараона. В храмах Атона в Ахетатоні були жерці, які призначалися для виконання повсякденних робіт, однак сам фараон Ехнатон відігравав головну роль у відправленні культу, напряму виконуючі функції головного жерця. Якщо фараон був відсутній в Ахетатоні, то церемонії підношення богу Атону не відбувалися, як було зазначено у тексті прикордонних стел. Там знаходимо цікавий рядок тексту: Ьп wdn.t п^ іт ////// іжі т п^ пЫ т dmi пЬ ////// АЫу^////// п рА Ъп ////// ії.і ////// т Рг-'Ип т АШ-Ъп {т} ////// пігіг ////// - «Не (здійснюються) підношення йому там ІІІІІІІІ (якщо) я є у місті іншому або в поселенні будь-якому ////// Горизонт його ////// для Атона ////// батька мого ////// в «Домі Атона» в Ахетатоні навічно ІІІІІІ»20. Тобто Ехнатон не просто виступає у ролі головного жерця бога Атона, але й особисто виконує щоденні жрецькі функції. Ехнатон намагався об'єднати в собі дві ролі: політичного та релігійного лідера. Доручивши будь-кому прямі жрецькі функції, Ехнатон втратив би лідуючу роль у новоствореному релігійному культі. Він намагався одночасно виконувати владні повноваження як цар Єгипту, і релігійні як засновник культу бога Атона.

Таким чином, розрив культу бога Атона з пантеоном давньоєгипетських богів і поступове домінування Сонячного диску як головного державного бога призводить до посилення влади Ехнатона, як очільника культу. У текстах прикордонних стел та двох гімнах проходить ідея, що Атон створив себе сам і усе живе на землі, він володарює над усім Єгиптом і свої настанови надає лише своєму сину - фараону Ехнатону. У текстах фараон фігурує як єдиний, хто розуміє бога і спілкується з ним. Ехнатон контролює політичні та релігійні процеси в державі, виконуючі прямі жрецькі функції.

Аннотация

1. Shaw J. G. The Pharaoh. Life at Court and on Campaign. Cairo, 2012. P. 19-20.

2. Див. докладніше: Берлев О. Д. Два Царя - Два Солнца: к мировоззрению древних египтян // Discovering Egypt from the Neva: The Egyptological Legacy of Oleg D. Berlev / Ed. by St. Quirke. Berlin, 2003. P. 1-18.

3. Shaw J. G. Op.cit. P. 19.

4. Датування за: Dodson A. Amarna sunset: Nefertiti, Tutankhamun, Ay, Horemheb and the Egyptian Counter-Reformation. Cairo, 2009. P. 164.

5. Перепелкин Ю. Я. История Древнего Египта. СПб, 2000. С. 296.

6. Стела K:XVI (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. London - New York, 1993. P. 20).

7. Тут і далі транслітерація та переклад з давньоєгипетської мови Заплетнюк О.А.

8. Стела K:8-11 (Murnane W.J., van Siclen III C.C. The Boundary Stelae of Akhenaten. London - New York, 1993. P. 23). Пор.: Davies N. de G. 1908, P. 29; Murnane W.J. 1993, P. 39.

9. У тексті гробниці Mry-Rr - pi hki nfr - «О, хороший володар».

10. Заплетнюк О. А. Малий Гімн Атону // Сходознавство. 2014. № 67. С. 43.

11. Стела К:4 (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 22).

12. Стела К:6 (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 22).

13. Стела K:7-8 (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 23). Пор.: Davies N. de G. The Rock Tombs of El Amarna, Part V 1908, P. 29; Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten 1993, P. 39.

14. Заплетнюк О. A. Вказ. пр. С. 43. Пор.: Davies N. de G. The Rock Tombs of El Amarna, Part IV 1906, P. 28; Lichtheim M. Ancient Egyptian Literature, Vol. II 1976, P. 91.

15. Стела K:5-6 (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 22). Пор.: Davies N. de G. The Rock Tombs of El Amarna, Part V 1908, P. 29; Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten 1993, P. 38.

16. Стела K:IV (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 22). Пор.: Davies N. de G. The Rock Tombs of El Amarna, Part V 1908, P. 29; Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten 1993, P. 36.

17. Стела A:1-2; Стела Q:6-7 (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 22). Пор.: Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten 1993. P. 100.

18. Текст Гробниці AT 25 / Переклад з англ.: Murnane W. Texts from the Amarna Period in Egypt. Atlanta, Georgia. 1995. P. 111.

19. Великий Гімн Атону / Переклад з англ.: Lichtheim M. Ancient Egyptian Literature. Vol. II: The New Kingdom. Berkeley, 1976. P. 99.

20. Стела K:34 (Murnane W. J., van Siclen III C. C. The Boundary Stelae of Akhenaten. - London - New York, 1993. - P. 29).

Размещено на Allbest.ru