Російські часописи про міжнародні відносини 1908 р. на Балканському півострові

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОСІЙСЬКІ ЧАСОПИСИ ПРО МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ 1908 Р. НА БАЛКАНСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ

Мартинов В. Л., аспірант кафедри нової та новітньої історії,

історичного факультету, Одеського національного

університету імені І. І. Мечникова

Анотація

часопис балканський міжнародний відносини

У статті розглянуто висвітлення російськими часописами міжнародних відносин на Балканському півострові у 1908 р. Визначені основні направлення зовнішньої політики держав на міжнародній арені Балканського півострова у 1908 р. та їх оцінка на сторінках російських часописів. Особлива увага приділена висвітленню російськими часописами внутрішньої та зовнішньої політики Болгарії та анексії Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною.

Ключові слова: російські часописи, міжнародні відносини, зовнішня політика, початок XX ст., Балканський півострів, Болгарія, Австро-Угорщина, Боснія і Герцеговина.

Аннотация

Мартынов В. Л. Российские журналы о международных отношениях 1908 г. на Балканском полуострове. -- Статья.

В статье рассмотрено освещение российскими журналами международных отношений на Балканском полуострове в 1908 г. Определены основные направления внешней политики государств на международной арене Балканского полуострова в 1908 г. и их оценка на страницах российских журналов. Особое внимание уделено освещению российскими журналами внутренней и внешней политики Болгарии и аннексии Боснии и Герцеговины Австро-Венгрией.

Ключевые слова: российские журналы, международные отношения, внешняя политика, начало XX в., Балканский полуостров, Болгария, Австро-Венгрия, Босния и Герцеговина.

Annotation

Martynov V. L. Russian journals about international relations in 1908 in the Balkan Peninsula. -- Article.

The article deals with the Russian journals coverage of international relations in the Balkan Peninsula in 1908. The main directions of the foreign policy of countries in the international arena of the Balkan Peninsula in 1908 and evaluated in Russian journals. Particular attention is paid to lighting the Russian magazines domestic and foreign policy of Bulgaria, and the annexation of Bosnia and Herzegovina by Austria-Hungary.

Key words: Russian journals, international relations, foreign policy, beginning of XX century, Balkan Peninsula, Bulgaria, Austria-Hungary, Bosnia and Herzegovina.

Виклад основного матеріалу

На початку XX століття на громадську думку Російської імперії великий вплив мали аналітичні статті, які розміщувалися в періодичних виданнях. Одними з таких видань були часописи. Вони виходили щомісяця, а то й щотижня. Поряд з пресою, аналітика авторів статей цих «товстих» журналів формувала погляди російського суспільства на ті чи інші закордонні події, міжнародні відносини і зовнішню політику окремих держав.

1906 р. у політичній історії Балканського півострову був багатим на події. Не одне століття ця територія була джерелом нестабільності та протиріч на політичній арені через «східне питання». Протягом усього 1908 р. особливу активність тут проявляли Болгарія та Австро-Угорщина. Перша намагалась вийти з васальної, хоча і формальної, залежності від Османської імперії. Друга займала вичікувальну позицію задля того, щоб в певний момент оволодіти Боснією і Герцеговиною.

Зовнішня політика болгарської держави з 1878 р. і аж до початку ХХ ст. залежала від великих держав. Бачачи послаблення впливу Османської імперії, Фердинанд I, який був тоді князем Болгарії, зробив спроби вести більш самостійний зовнішньополітичний курс. Одним з головних успіхів втілення в життя такої політики стало проголошення в 1908 р. незалежності Князівства Болгарія і перетворення його в царст во. Здійснити задумане вдалося не без підтримки Австро-Угорщини.

Питання про контроль над Боснією і Герцеговиною було кілька разів переглянуто і фактично «заморожено» за наполяганням О. Бісмарка на час дії Союзу трьох імператорів. Австро-Угорщина виявляла велику зацікавленність до Боснії і Герцеговини, і мала намір включити її до свого складу. Інтерес до цих територій мала також Італія, Чорногорія і Сербія, для яких вони мали економічне, політичне і військове значення. Для двох останніх питання про Боснію і Герцеговину було важливим ще й тому, що більше половини населення цих провінцій становили серби, бош- няки і хорвати. На початку XX ст. Османська імперія після Молодотурецької революції також включилася в боротьбу за повернення цих територій. Габсбурзька монархія стривожившись, взяла курс на анексію Боснії і Герцеговини і шукала лише зручний привід для втілення своїх планів у життя. Для цього необхідно було подолати протидію не тільки Туреччини, але також Росії, Великобританії, Франції, Італії, Сербії і Чорногорії. Вищеописані події, що відбувалися на Балканах, знайшли своє відображення на сторінках російських журналів.

Основними часописами, що висвітлювали міжнародні події, були «Вестник Европы», «Русская мысль», «Русское богатство» та «Разведчик».

Вже у березневому випуску журналу «Вестник Европы» за 1908 р. піднімалося питання про поточний вплив Росії на Болгарію. Увага автора торкалася культурного аспекту. М. М. Ковалевський дав невтішну оцінку спробам Російської імперії будь-яким чином наблизити до себе Болгарську державу. Він пояснював це тим, що стався розрив між визволителями і визволеними. Ним було справедливо відмічено, що російській дипломатії для досягнення хоч якихось успіхів потрібно відректися від застарілих прийомів залякування і придушення [1].

Болгарія намагалася бути в політичному відношенні першою на Балканському півострові і тому ніяк не могла не звертати своєї уваги на події в Македонії. Виходячи з цього, С. А. Котляревський в «Русской мысли» говорив про те, що сама Болгарія, через істотне число етнічних болгар на території Македонії, могла б активніше вести політику. Але разом з цим, підкреслювалося, що, не маючи достатньої сили для здійснення таких дій, Болгарія буде триматися вичікувальної політики [2].

Щодо положення на початок березня 1908 р. північних кордонів Князівства Болгарії, зокрема, межі з Румунією, в журналі «Разведчик» був висвітлений епізод, що являє приклад добросусідських відносин між державами. Болгарськими та румунськими прикордонними гарнізонами були зроблені обопільні дружні візити в прикордонні населені пункти [3].

Триваюча реорганізація болгарської армії, що реалізувалася в новій організації Головного штабу, була описана в одному з квітневих випусків «Разведчика» за 1908 р. Як було зазначено в журналі, в нові обов'язки начальника штабу армії тепер входили всі питання щодо оборони країни, організації та боєздатності армійських підрозділів, мобілізації, пересування і комплектування армії і ряд інших аспектів [4].

У вересневому випуску «Вестника Европы» за 1908 р. М. М. Ковалевським було відзначено, що в Австро-Угорщині піднято питання щодо подальшої долі Боснії і Герцеговини. Встановлена в Османській імперії конституція повинна була поширитися і на обидві області, керовані на той момент австрійськими чиновниками [5].

На сторінках «Русской мысли» за жовтень 1908 р. присутнє повідомлення про офіційну заяву імператора Австро-Угорщини щодо анексії Боснії і Герцеговини. Проаналізувавши текст документа, йому була дана наступна характеристика: «дуже цікава суміш лицемірства з політичним цинізмом». Також аналітиком була проаналізована мова австрійського міністра закордонних справ А. Еренталя, яка торкалася мотивів анексії і пояснювала дії Австро-Угорщини як необхідні. Скориставшись конституційними сподіваннями Боснії і Герцеговини Австро-Угорська імперія зробила дуже своєчасний політичний хід. Оглядачем був справедливо відзначений факт того, що через ретельне замовчування справжніх причин анексії, її офіційний мотив був не стільки необхідним, скільки несподіваним, в першу чергу, для Росії [6]. У той же час С. М. Южаков у випуску «Русского богатства» оцінив вищезгадану подію як захоплення Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини [7].

На тлі анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини, Фердинанд I проголосив 22 вересня 1908 р. незалежність Князівства і перетворення його в царство. Ці події знайшли своє відображення на сторінках двох журналів -- «Русского богатства» і «Вестника Европы». С. М. Южаков зробив акцент на тому, що Болгарія, оголосивши про незалежність в односторонньому порядку, без угоди з Туреччиною, фактично скористалася складним становищем останньої [8]. М. М. Ко- валевський звернув увагу на те, що австрійська дипломатія взяла Болгарію під захист і дала можливість оголосити про незалежність без всяких претензій Туреччини. Також їм же зазначався стан речей, що здавався порушенням Берлінського трактату, але так як Болгарія його не підписувала і участі в ньому не брала, «вона відкрито повстає проти нього в ім'я своїх національних прав, знімаючи з себе зобов'язання, накладені на неї примусово» [9].

Проаналізувавши політичне становище Боснії та Герцеговини до анексії, М. М. Ковалевський в листопадовому випуску «Вестника Европы» висловив здивування сучасним діям Австро-Угорщини. Імперія Габсбургів вийшла з вигідного положення і зіпсувала відносини з Сербією і Чорногорією, які відкрито виступили проти анексії Боснії і Герцеговини [10].

Розвиток подій після офіційного оголошення про анексію в «Русском богатстве» було трактовано дуже неоднозначно. Автор зазначив, що австрійська політика на Балканах все ще малозрозуміла, тому що, незважаючи на добре розраховану справу, нитки десь сплутались, і дипломатія товчеться на одному місці [11].

Як вказувалося на сторінках журналу «Русская мысль», заява Болгарії про свою незалежність ускладнила і без того непрості відносини між Османською імперією та Болгарією. Зокрема був згаданий неординарний випадок, що стався на дипломатичному рівні. Болгарський дипломатичний агент в Константинополі І. Є. Гешов не був запрошений на парадний обід, даний міністерством дипломатичному корпусу. Младотурецький уряд дав зрозуміти, що не дивлячись ні на що, він вважає Болгарію своїм васалом [12]. Болгарія не могла залишити цей факт непоміченим і нею було вжито заходів. Вищевказані дії Туреччини змусили перейти Болгарію з вичікувального положення в оборонне. Л. І. Гальберштадт в жовтневому випуску «Русской мысли» за 1908 р. констатував, що з'явилася можливість нашкодити своєму колишньому поневолювачеві. Відбувся страйк на константинопольській лінії східних залізниць. Не обійшлося і без втручання Росії, яка спробувала звернути увагу сторін на мирне вирішення ситуації, що склалася [13].

Був запропонований варіант виплати компенсації Туреччиною Болгарії. Часопис «Русская мысль» звернув увагу на факт незгоди з компенсацією болгарської опозиції. Обидві держави оголосили про мобілізацію. Було відзначено, що в цю справу втрутилася навіть Франція.

Депеша французького представника в Болгарії С. Пішона переконала Фердинанда I прийняти грошову компенсацію від Туреччини [14]. Конфлікт вичерпався, напруженість спала. Однак, і без того складні відносини між державами ще більше охололи.

Вже в останньому випуску «Русской мысли» за 1908 р. була висловлена думка, що мобілізація Болгарії не була фікцією. Підкреслювалося, що мобілізувавши свою добре навчену і оснащену армію, Болгарія могла в короткі терміни зайняти околиці Константинополя швидше, ніж Туреччина встигла б провести мобілізацію в Анатолії [15]. Дійсно, армія Болгарії, на той момент вже була практично повністю реорганізована і переозброєна новітніми сучасними видами озброєння.

Л. І. Гальберштадт в одинадцятому випуску «Русской мысли», осмисливши події на Балкан- ському півострові за значний період, що передував ситуації з Боснією і Герцеговиною, зробив висновок, що «анексія [...] з'явилася тільки подальшим розвитком певної програми, з якою російське суспільство і, на жаль, російська дипломатія не ознайомилися достатньо... Вона готувалася і до турецької революції, яка для віденського кабінету з'явилася, може бути, не тільки до речі, але й не зовсім несподівано» [16]. Не можна не погодитися з цим твердженням, так як незворотний інтерес до придбання цих територій Габсбурзької монархією проявлявся на протязі не одного десятиліття.

Дані про кількісний та якісний склад реорганізованої болгарської армії були приведені в жовтневому випуску журналу «Разведчик» за 1908 р. Також були опубліковані дані про замовлення скорострільних гармат у французької фірми Крезо [17] і про сформовані протягом літа 1908 р. кулеметні відділення в болгарській армії [18]. Листопадовий же випуск «Разведчика» характеризував комплектування армії офіцерами, які пройшли навчання як на території Болгарії, так і за її межами [19]. Всі вищенаведені дані про стан болгарської армії другої половини 1908 р. говорять про те, що прийняття грошової компенсації Болгарією дало можливість Туреччині відбутися малою кров'ю.

В останньому випуску журналу «Вестника Европы» за 1908 р. М. М. Ковалевський, зазначивши факт святкування шістдесятирічного ювілею правління імператора Франца Йосифа, вказав на те, що граф А. Еренталь «гордо відстоює право свого монарха порушити берлінський трактат». При цьому оглядачем було підкреслено, що Австро- Угорщина сміливо загрожує війною слов'янським державам Сербії і Чорногорії [20]. Дійсно, дії імперії Габсбургів були дуже рішучі і непохитні навіть перед ймовірністю розв'язання війни.

У грудневому випуску «Русского богатства» С.М. Южаков, проаналізувавши нещодавні події, вказав на те, що фактично Австро-Угорська імперія неофіційно володіла Боснією і Герцеговиною останні тридцять років, і суверенітет султана був тут чисто номінальним. Лише тепер, скориставшись важким становищем Османської імперії, віденський кабінет офіційно включив ці провінції до свого складу. Автор зауважив, що ці землі були спочатку відірвані не австрійськими, а російськими перемогами [21].

Дванадцятий випуск «Русской мысли» за 1908 р. звернув увагу на твердість австро-угорської політики щодо Боснії і Герцеговини. Була підкреслена рішуча готовність до воєнних дій проти Сербії і Чорногорії. Новини щодо внутрішнього становища Боснії і Герцеговини дали зрозуміти, що на цих територіях «лютує жорстока військова диктатура». Л. І. Гальберштадт зазначив, що всі ці події так несхожі на традиційний характер австрійського ведення державних справ, що заслуговують дуже серйозної уваги. Все, чим могла на той момент відповісти Туреччина, так це успішним бойкотом австрійських товарів. При цьому оглядачем було підкреслено, що на сторінках європейської преси панує думка, що незабаром імператор Франц Йосиф поступиться місцем своєму наступникові Францу Фердинанду [22].

Важлива згадка щодо людських жертв з боку австрійської армії була опублікована в одному з випусків журналу «Разведчик». Громадська преса Австро-Угорщини зверталася безпосередньо до свого уряду і справедливо запитувала про цінність людського життя, про втрати серед особового складу австро-угорської армії поряд з отриманими політичними надбаннями [23].

Подальший розвиток подій переріс в справжню кризу, яка отримала згодом назву Боснійської. Провідні європейські держави намагалися всіма зусиллями запобігти можливому початку бойових дій. Частково їм це вдалося зробити, але протиріччя, які були до початку анексії Боснії і Герцеговини і примножені після початку Боснійської кризи в підсумку підлили масла у підготовку Першої світової війни.

Отже, російські журнали, висвітлюючи передісторію, саму анексію і її наслідки, справедливо вказували на практично повну політичну поразку Російської імперії в цій ситуації. Як було відзначено кількома авторами аналітичних статей, для Росії події на Балканах були вкрай неприємні. При цьому аналітики відзначали, що приготування до анексії були зроблені віденським кабінетом задовго до самого втілення в життя плану про розширення своїх кордонів. Виходячи ж з тону статей, присвячених політиці Болгарії, можна сказати, що Російська імперія втратила на цьому етапі колишній вплив на міжнародні відносини на Балканах в цілому і на зовнішню політику Болгарії зокрема.

Таким чином, на сторінках російських часописів у 1908 р. особливе місце займало висвітлення подій на Балканах. Журнальні аналітики особливо акцентували свою увагу на події, що були пов'язані з отриманням Болгарією незалежності та анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини. Російське суспільство було зацікавлене цим регіоном, адже події на Балканському півострові мали для Росії неабияке значення. Незважаючи на практично повністю втрачені Російською імперією важелі контролю над цією територією, вона не могла не звертати своєї уваги на ці землі, які раніше були джерелом міжнародних конфліктів «східного питання».

Література

1. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. 1908. №3. С. 429-430.

2. Котляревский С. А. Иностранное обозрение // С. А. Котляревский // Русская мысль. 1908. №3. С. 184-185.

3. Иностранные армии // Разведчик. 1908. №907. С. 187.

4. Иностранные армии // Разведчик. 1908. №914. С. 315.

5. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. 1908. №9. С. 406.

6. Гальберштадт Л. И. Иностранная политика // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №10. С. 206-207.

7. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. 1908. №10. С. 156.

8. Южаков С. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. 1908. №11. С. 164.

9. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. 1908. №11. С. 367.

10. Там само, с. 361.

11. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. 1908. №11. С. 197.

12. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №9. С. 205-206.

13. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №10. С. 210, 214.

14. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №11. С. 183.

15. Гальберштадт Л. И. Иностранное обозрение // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №12. С. 184.

16. Гальберштадт Л. И. Иностранная политика // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №11. С. 181.

17. Иностранные армии // Разведчик. 1908. №937. С. 668.

18. Иностранные армии // Разведчик. 1908. №939. С. 702.

19. Иностранные армии // Разведчик. 1908. №944. - С. 787.

20. Ковалевский М. М. Иностранное обозрение // М. М. Ковалевский // Вестник Европы. 1908. №12. С. 801.

21. Южаков С. Н. Политика // С. Н. Южаков // Русское богатство. 1908. №12. С. 164.

22. Гальберштадт Л. И. Иностранная политика // Л. И. Гальберштадт // Русская мысль. 1908. №11. С. 185-186.

23. Иностранные армии // Разведчик. 1909. №962. С. 201-202.

Размещено на Allbest.ru