До питання про сплату лаографії єврейською політевмою в Александрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про сплату лаографії єврейською політевмою в Александрії

О.В. Стебеляк

студентка ІІІ курсу історичного факультету,

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

У статті розглядається питання про сплату лаографії членами єврейської політевми в Александра. Це питання продовжує бути актуальним для подальших дослідженнь. У ході дослідження, авторка доходить висновку, що аналіз квитанцій-виплат свідчить, що подушний податок в римському Єгипті мав територіальний зрівнювальний характер. Оскільки єврейська політевма в Александрії володіла правом ісополітії - рівності в привілеях з александрійськими громадянами, є всі підстави стверджувати, що її члени не були суб'єктами лаографії.

Ключові слова: лаографія, полівтема, ісополітія, подушний податок, єврейська діаспора.

В статье рассматривается вопрос об уплате лаографии членами еврейской политевмы в Александрии. Этот вопрос продолжает быть актуальным для дальнейших исследований. В ходе исследования, автор приходит к выводу, что анализ квитанций-выплат свидетельствует, что подушный налог в римском Египте имел территориально уравнительный характер. Поскольку еврейская политевма в Александрии владела правом исополитии - равенства в привилегиях, как у александрийских граждан, есть все основания утверждать, что ее участники не были субъектами лаографии.

Ключевые слова: лаография, поливтема, исополития, подушный налог, еврейская диаспора.

The article reveals the issue of laographia payment by the members of the Jewish politeuma in Alexandria. This question continues to be relevant for further investigation. In the study, the author concludes that the analysis of the receipts shows that the poll tax in Roman Egypt had territorial egalitarian character. As Jewish politeuma in Alexandria had the right of isopoliteia, i.e. equality in privileges, there is every reason to assert that its members were not subjects of laographia. сплата лаографія єврейський політевма

Key words: laographia, politeuma, isopoliteia, poll tax, Jewish commun ity.

Александрія Єгипетська - культурна і торгівельна столиця елліністичного і римського світу, також була центром єгипетського єврейства. Згідно з Йосипом Флавієм, єврейська діаспора в Александрії веде свій початок з періоду Александра Великого, який дарував євреям право селитися в щойно заснованому місті на рівних правах з греками [4 ІІ, XVIII, 7]. Проте, повідомлення Йосипа не має історичної цінності. Вони були оформлені у більш пізній період і не підтверджуються іншими історичними джерелами [5: 401-402]. Крім цього, ідея пов'язати історію євреїв Александрії з іменем самого Александра була чудовим апологетичним мотивом.

Палеографічні та епіграфічні пам'ятки свідчать, що євреї мешкали в полісі від початку ІІІ ст. до н.е., ймовірно, з часу правління Птолемея І, і протягом всього птолемеївського періоду відігравали значну роль в політичному житті полісу. Чисельність єврейського населення міста продовжувала зростати, і на початок І ст. н. е. євреї заселяли два з п'яти кварталів Александрії. Розкидані по всьому місту синагоги свідчать, що євреї проживали і в інших кварталах міста.

Єврейська діаспора в Александрії була організована за принципом елліністичного політичного інституту політевми (грец. лоНтєица - форма правління; державний устрій; держава). Політевма - визнана, організована на офіційному рівні корпорація іноземців, яка користувалася правом проживання в чужому місті і складала окреме, напівавтономне громадянське тіло. Така автономія не була політичною, а соціальною і релігійною (так зване право жити за законами предків). Літературні пам'ятки і епіграфіка свідчать, що внутрішній устрій єврейської політевми в Александрії був схожим до устрою полісу. Після приєднання Єгипту до Римської імперії в 30 р. до н.е. єврейська політевма в Александрії одержала офіційне підтвердження своїх традиційних прав. В 38 р. н.е. в Александрії розгорнулись антиєврейські хвилювання, які стали безпрецедентним явищем для періоду античності. Всі євреї міста були зігнані в один квартал, а тих, хто наважувався вийти за його межі, очікували жорстокі знущання і смерть. Майно євреїв було розграбоване, а члени єврейської герусії пережили принизливе публічне бичування.

В історіографії міцно закріпилася концепція, відповідно до якої офіційне перетворення Єгипту на римську провінцію в 30 р. до н.е. стало поворотним моментом для єврейської діаспори в Александрії, оскільки значна частина її привілеїв поступово була втрачена [13: 249-250; 12: 151-152; 14: 73-74]. Також прийнято вважати, що встановлений Октавіаном новий фінансовий устрій став однією з першорядних причин зазначених безпорядків [14: 60-62]. Так, запроваджений римським правлінням подушний податок - лаографія (Хаоурафш), від якого були звільнені громадяни Александрії, актуалізував здобуття полісного громадянства для членів єврейської політевми. Зазвичай, це відбувалося шляхом незаконного проникнення до списків ефебів1. Небажання греків ділитися своїм привілейованим статусом неминуче вело до відкритого конфлікту. В меншій мірі в історіографії можна зустріти і протилежну точку зору, за якою євреї Александрії не були суб'єктами лаографії [10: 217-218; 9: 75-76].

Таким чином, питання про сплату лаографії членами єврейської політевми в Александрії продовжує бути актуальним для подальшого дослідження.

В нашому дослідженні ми спробуємо довести неспроможність традиційної джерельної бази обґрунтувати однозначні висновки щодо питання виплати єврейською політевмою Александрії лаографії та використаємо власний підхід для вирішення зазначеної проблеми. Традиційними джерелами, які зазвичай використовуються істориками для формування гіпотез стосовно сплати євреями Александрії, є папірусний документ «Клопотання до префекта» [7: 31], фрагмент з Актів александрійських мучеників (далі - ААМ) «Діяння Ісідора» [7: 78-79], ІІІ Книга Маккавеїв [2: 2.28-30] і так званий «Буле-папірус» [7: 27-29].

Предметом гарячих дискусій в історіографії є інтерпретація папірусного документа, за яким закріпилася назва «Клопотання до префекта» [7: 31]. Папірус датується 4/5 рр. до н.е. Він сильно пошкоджений, тому лише перші вісім рядків тексту читаються більш-менш задовільно2; решта тексту рясніє лакунами і його інтерпретація базується на припущеннях. Тим не менш, зміст папірусу традиційно зводиться до наступного: александрійський єврей Гелен звертається до префекта Єгипту Гая Турранія з проханням захистити його від безпідставної вимоги чиновника (ошо«оро;) Хороса сплатити лаографію. Гелен перелічує одразу декілька доказів щодо неправомірності дій чиновника. По-перше, батько Гелена був александрійським громадянином; по-друге, сам Гелен проживає в Александрії від народження; по-третє - Гелен отримав грецьку освіту в гімнасіумі; по-четверте, Гелен вже перетнув вікову межу 60-ти років. Значний інтерес привертає заміна писарем першочергової стилізації Гелена «александрієць» (`Аієс^брєй;”)3 на «єврей з Александрії» (“''Іоибаюи хет« AXє^аv5pє^а;”), а також той факт, що позивач вбачає у сплаті лаографії втрату своєї батьківщини (патрі;) [14: 62].

Перш ніж приступити до опису повідомлення в ААМ, варто відмітити особливості цього історичного джерела [7: 55-107]. Перші фрагменти ААМ були опубліковані в кінці XIX ст. і дуже нагадували копії офіційних протоколів судових засідань [14: 55-59]. Тому на початковому етапі вивчення цього джерела вчені дотримувалися думки, що твір має виключно офіційний характер. В процесі публікації решти фрагментів стало зрозуміло, що таке трактування ААМ є помилковим. Наразі встановлено, що цей твір не має нічного спільного з офіційними документами, а застосована протокольна форма є “літературним маскуванням” [14: 56]. ААМ включає багато цінних деталей стосовно статусу александрійських євреїв в період правління римських імператорів від Клавдія до Траяна. Незмінним сюжетом всіх фрагментів ААМ є трагічна доля александрійських посольств в результаті несправедливого імператорського суду в Римі. В цілому, фрагменти ААМ представляють собою специфічний напрям антиримської та анти-єврейської александрійської літератури. Основна ціль авторів - висміяти грубість та нерозумність римських імператорів; що стосується анти-єврейської тенденції, то прихильність імператорів до євреїв застосовувалась в якості додаткового доказу ворожості Риму до александрійців. Незважаючи на те, що цей твір ґрунтується на політичній і літературній фікції, він містить певне історичне ядро. Так, за допомогою паралельних джерел була доведена історичність згаданих в ААМ дійових осіб - Апіона, Ісідора та Лампона [3: 45].

Фрагмент ААМ - «Діяння Ісідора», який традиційно використовується дослідниками при розгляді питання про сплату олександрійськими євреями лаографії, відтворює суперечку між александрійським гімнасіархом Ісідором і єврейським царем Агріппою в імперському суді [7: 78-79]. Ісідор заявляє, що євреї не «однакові» (ороюлабєц) з александрійцями, оскільки знаходяться на одному рівні з платниками податку - єгиптянами. Агріппа заперечує репліку свого противника твердженням, що жоден правитель ніколи не накладав податків на євреїв. Поза увагою дослідників залишається той факт, що обидва учасники діалогу для позначення податку користуються багатозначним терміном «форо<;»; Агріппа не має на увазі конкретний податок, оскільки використовує термін “форо<;” в множині.

Так званий «Буле-папірус», не зважаючи на те, що євреї в ньому не згадуються, зазвичай використовується для підтвердження концепції, за якою александрійські євреї були платниками лаографії [7: 27-29]. Текст документа свідчить про намагання александрійської громади здобути у римської влади право на заснування власної Ради («буле»). В обмін на надання такого привілею александрійці були готові протидіяти незаконному потраплянню до списку ефебів «некультурних та недосвідчених» [7: 28], і в такий спосіб забезпечувати належну сплату лаографії до імперської казни. Рідкісний для текстів птолемеївського періоду термін <Лaоyрaф^a» наявний в Шкнизі Маккавеїв [2: Макк. 2,28]. Цей твір представляє собою апологетичний памфлет напів літературного характеру, в якому зображено конфлікт Птолемея IV Філопатора і євреїв. Пасаж, в якому згадується лаографія, розповідає про наказ царя внести євреїв Александрії до реєстру перепису (Xaоyрaф^otv)4 [1: 331], і таким чином, перетворити на рабів [2: Макк. 2, 28-32]. Опала царя диктувалася відмовою євреїв справляти язичницькі культи. Проте, більшість євреїв залишилися вірними своїм приписам «И, отдавая деньги обмен на жизнь, они старались избавиться от переписи, в благой надежде на заступничество».

Перш ніж приступити до опису історіографії проблеми, варто зазначити, що всі дослідники торкаються питання про сплату лаографії александрійськими євреями побіжно, в контексті дослідження статусу єврейської політевми і можливих причин загострення греко-єврейських відносин після встановлення римської влади в Єгипті.

Концепція, відповідно до якої всі євреї Александрії, не дивлячись на високий статус їхньої політевми, були суб'єктами лаографії, була сформована ізраїльським істориком Віктором Черіковером (1894 -1958). На його думку, саме сплата лаографії стала основним чинником до загострення грецько-єврейських стосунків в Александрії на початку римського правління [5: 459-460]. Так, введення подушного податку сприймалося александрійськими євреями особливо гостро у зв'язку з високим рівнем їхньої еллінізації. Для євреїв виплата податку, який ставив їх на один рівень з єгипетським фелахами, була не лише додатковим фінансовим тягарем, але й ознакою значного культурного та політичного регресу. Єдиним способом уникнути сплати лаографії було одержання александрійського громадянства. Греки, в свою чергу, не бажали розділяти з євреями свій політичний статус та привілеї. Ситуація неминуче вела до загострення взаємовідносин між жителями Александрії.

В. Черіковер інтерпретує папірусний документ «Клопотання до префекта» як безсумнівний доказ сплати лаографії членами єврейської політевми в Александрії [14: 29-33]. На його думку першочергова стилізація позивача «александрієць» свідчить про те, що Гелен, вважаючи себе александрійським громадянином, апелював до права бути звільненим від сплати лаографії саме на основі статусу «александрієць» [14: 62]. Писар, компетентний в питанні александрійського громадянства, після розгляду всіх доказів позивача, замінив запропонований Геленом титул «александрієць» на належний його реальному статусу [14: 29-33]. Таким чином, зроблене писарем виправлення свідчить про те, що претензія чиновника була правомірною. З іншого боку, небажання Гелена змиритися з таким статусом призвело до нагромадження доказів (походження, освіта, вік)на свою користь. Якщо згадки про александрійське громадянство батька і володіння грецькою освітою вмотивовані, то посилання на привілей чоловіків похилого віку бути звільненими від лаографії, - «привілей, абсолютно безглуздий для громадян, які були вільні від подушного податку в будь-якому випадку» [14: 30], здається В. Черіковеру нелогічним. Посилання Гелена на загрозу втрати батьківщини свідчить про те, що обов'язок сплати лаографії позбавив його александрійського громадянства. Що стосується питання, чому Гелен не успадкував громадянський статус свого батька, то дослідник віддає перевагу версії, за якою мати Гелена не була донькою громадянина Александрії [14: 32].

Діалог Ісідора і Агріппи в АММ В. Черіковер теж використовує в якості ілюстрації спільної сплати лаографії євреями Александрії та єгиптянами [6: 462]. Історик вважає, що відповідь Агріппи може бути інтерпретована як навмисна спроба приховати той факт, що підлягання лаографії було ганебним обов'язком александрійських євреїв. Що стосується сентенції, що жоден правитель не накладав податків на євреїв, то її можна вважати «чистою пропагандою» [14: 79]. Використання Агріппою терміну “ф6ро<;” в множині лише підвереджує необґрунтованість його твердження. В арсеналі аргументів на користь сплати александрійським євреями подушного податку В. Черіковера присутня і згадка про лаографію в тексті ІІІ книги Маккавеїв [2: Макк. 2, 28-30]. Дослідник вважає, що посилання на лаографію в цьому творі є достатньою підставою для його датування періодом правління Августа [14: 64]. Звідси В. Черіковер робить висновок, що в ІІІ книзі Маккавеїв відображена реакція александрійських євреїв на їх внесення до списку платників подушного податку імператором Августом.

Таке нововведення римської влади не лише завдавало євреям майнових збитків, але й позбавляло високого громадянського статусу. Проте, такий занадто сміливий висновок автора не витримує критики. Проблему датування ІІІ книги Маккавеїв не може вирішити факт наявності одного слова, характерного для римського періоду5. По-перше, мова і манера послань та наказів в ІІІ книзі Маккавеїв відповідає мові і манері оригінальних документів пори Птолемея Філопатора.

По-друге, немає підстав пов'язувати лаографію лише з римськими періодом, оскільки слово «лаографія» тричі зустрічається в документах птолемеївської епохи, де означає переписи корінного населення. По-третє, протест євреїв проти перепису має не економічні, а релігійні мотиви [1: 331].

Англійський дослідник Ендрю Хартер, який схиляється до думки, що серед чисельних привілеїв єврейської політевми в Александрії було й звільнення від сплати лаографії, обґрунтовує свою позицію власною інтерпретацією згаданого діалогу Ісідора і Агріппи в ААМ [10: 217-218]. Так, аргумент Ісідора стосовно того, що євреї більше схожі на єгиптян, ніж на греків, на думку дослідника варто розглядати з точки зору культурних забобонів, а не виплати податку. Дослідник Ерік Грюен помічає, що в той час, як Ісідор ставить євреїв в один ряд з єгиптянами, Агріппа розмежовує їх з єгиптянами саме в питанні сплати податків: «Навіть якщо діалог ілюструє історичну реальність, - зазначає Е. Грюен, - чому вірять саме Ісідору, а не Агріппі? Більше того, сентенція Ісідора навпаки є підтвердженням того, що євреї не платили податку. Ісідор порівнює євреїв з єгиптянами і задає риторичне запитання, чи є євреї рівними з тими, хто платить податок» [9: 77].

На думку Е. Хартера, «Клопотання до префекта» також підвереджує привілей єврейської політевми Александрії щодо лаографії [10: 217-218]. Виправлення стилізації Гелена з «александрієць» на «єврей з Александрії» Хартер пояснює наступним припущенням. Різниця в стилізації александрійських євреїв та громадян полісу - греків, в правових документах, передбачалася в цілях запобігання незаконної претензії євреїв з хори на привілей звільнення від лаографії єврейської політевми Александрії. Претензія чиновника свідчить про те, що Гелен, незважаючи на своє постійне проживання в Александрії, не користувався привілеєм александрійської політевми євреїв щодо лаографії. Все це може свідчити про те, що Гелен не був повноправним членом єврейської общини, оскільки його мати могла бути єврейкою з хори. В якості альтернативи Е. Хартер припускає, що претензія чиновника до Гелена була неправомірною.

Дискусія дослідників навколо «Буле-папірусу» [7: 27-29] полягає в наступному. В. Черіковер вважає, що під «некультурними і неосвіченими» маються на увазі євреї, і папірус відбиває наявність і актуальність «єврейської» проблеми в Александрії [15: 27]. Однак, скоріше, можна погодитися з трактуванням цього джерела у Еріка Грюена, за яким ефебат, як неодмінна умова для потрапляння в ряди еллінської еліти полісу, був актуальний і для єгиптян, а ще більше для самих греків, оскільки не кожна сім'я через походження або недостатню заможність, мала можливість забезпечити своїм синам освіту в гімнасіумі [9: 75-76].

Зважаючи на те, що свідчення зазначених джерел щодо сплати єврейською політевмою в Александрії лаографії дозволяють виводити взаємовиключні інтерпретації, які лише «підлаштовуються» під готові концепції дослідників щодо «єврейського питання» в Єгипті раннього періоду римського правління, томувони не можуть бути використані для обґрунтування однозначних висновків. Через це для вирішення проблеми ми вирішили застосувати інший підхід - а саме, конкретно- історичний, для того, щоб з'ясувати особливості функціонування лаографії, спираючись, при цьому, на дані вузькоспеціалізованих досліджень, а також порівняльно-історичний метод, для того, щоб екстраполювати висновки по лаографії на єврейську політевму в Александрії.

Лаографія (Хаоурафш - перепис народу) - загальноприйнятий термін для позначення подушного податку в римському Єгипті [8: 262]. Точна дата його впровадження невідома. Найбільш ранні виплати лаографії, які зафіксовані в папірусних документах, походять з Фів і датуються 23/24 рр. до н.е. [11: 88]. Тому можна стверджувати, що лаографія була запроваджена невдовзі після перетворення Єгипту на римську провінцію. Подушний податок був фіксованим щорічним грошовим збором, який сплачувався чоловічим населенням Єгипту віком від 14-ти до 60/62 років. Виключення було зроблено для громадян грецьких міст - Александрії, Навкратиса, Птолеміади, а також римських громадян та невеликої кількості представників місцевого чиновництва та служителів культів, які разом зі своїми рабами були звільнені від сплати податку повністю. Мешканці метрополій (метрополітаї) та їхні раби платили податок по зниженій ставці. Квитанції про сплату лаографії свідчать, що її розмір різнився і в залежності від регіону6 [11:87].

Якщо принцип функціонування подушного податку в римському Єгипті серед дослідників загальноприйнятий, то щодо його сутності в історіографії співіснують дві концепції. Перша точка зору, започаткована німецьким антиковедом та папірологом Ульріхом Вилькеном (1862-1944), полягає в тому, що впровадження римською владою лаографії було не лише фіскальною інновацією [16: 230-248]. Податок символізував підкорення римській владі та був віддзеркаленням встановленої римлянами ієрархії статусів. На найнижчій ланці цієї суспільної стратифікації знаходились Xao^ (люди, населення) - жителі сільської місцевості («єгиптяни»), які були основними платниками податку та сплачували його повну ставку. Лаографія втратила актуальність після проголошення СошйМю АПопіпіапа в 212 році. Цю концепцію підтримав і продовжив В. Черіковер [14: 60-61]. Стосовно місця євреїв в сформованій римлянами ієрархії статусів дослідник стверджує, що всі євреї римського Єгипту були віднесені до найнижчої і найбезправнішої категорії населення - Хаоц оскільки римське правління розглядало все негрецьке населення в якості єгиптян. Інша концепція була сформульована Гарольдом Беллом та продовжена Дж. Евансом [6: 17-23]. Відповідно до неї, запровадження римським правлінням лаографії в Єгипті не мало на меті зафіксувати строгу ієрархію в суспільстві. Податок виконував суто фіскальну функцію та був інструментом для щорічного коректування списків платників податків, оскільки загальний перепис населення проводився в інтервалі 14-ти років. Зважаючи на те, що квитанції про виплату лаографії наявні і після 212 року, Дж. Еванс підкреслює поступове припинення функціонування податку. Дослідник пов'язує це з адміністративними нововведеннями Септимія Севера, який встановив в метрополіях буле та зробив їх відповідальними за оподаткування у номах. Лаографія в нових історичних умовах перестала бути ефективним засобом для збору податків та проведення переписів.

Зважаючи на вищесказане, наші висновки щодо питання сплати єврейською політевмою в Алексанрії лаографії полягають в наступному. Аналіз квитанцій- виплат свідчить, що подушний податок в римському Єгипті мав територіальний зрівнювальний характер, оскільки його розмір не враховував етнічну приналежність чи спадковий статус платника (за винятком римських громадян), а базувався на економічному потенціалі адміністративних одиниць. Оскільки єврейська політевма в Александрії володіла правом ісополітії - рівності в привілеях з александрійськими громадянами, є всі підстави стверджувати, що її члени не були суб'єктами лаографії. Отже, результати нашої роботи можуть вплинути на висвітлення причин анти- єврейських хвилювань 38 року. Ми стверджуємо, що основні причини конфлікту лежали в площині політичної кон'юнктури та давньої ворожості через розбіжності культур між євреями та еллінами. Також, це дає нам зрозуміти, наскільки сильно єврейська Діаспора в Александрії залежала від протекції римської влади.

Посилання

1. Ефеби - юнаки, які по завершенні навчання в гімнасіумі були претендентами на отримання громадянства.

2. В збережених фрагментах тричі фігурує «лаографія».

3. Термін «AXs^avSpsi;» мав два значення: популярний - «мешканець Александрії» і юридичний - «громадянин Александрії».

4. Термін «Лаоурафш» в папірусах птолемеївського періоду має значення локальних переписів зубожілих прошарків суспільства, перш за все, місцевих єгиптян, які проводились з ціллю складання податкових реєстрів.

5. Про проблеми, пов'язані з датуванням ІІІ книги Маккавеїв див.: [1: 330-333].

6. В Середньому та Нижньому Єгипті базова ставка подушного податку традиційно складала 16 драхм в рік з жителів хори і 8 драхм з жителів метрополій, тоді як населення Арсінойського ному сплачувало 40 і 20 драхм відповідно.

Література

1. Брагинская Н.В. Введение ІІІ // Книги Маккавеев (Четыре Книги Маккавеев) / Пер. с древнегр., введение и комментарии Н.В. Брагинской, А.И. Шмаиной- Великановой. - М: Мосты Культуры / Гешарим, 2014. - С. 331.

2. Книги Маккавеев / Пер. с древнегр. Н.В. Брагинской, А.И. Шмаиной- Великановой; под общ. ред. Н.В. Брагинской. - М.: Гешарим, 2014.

3. Флавий Иосиф. О древности еврейского народа (Против Апиона) / Пер. А.В. Вдовиченко. - Москва / Иерусалим: Гешарим, 1994. 400 с. - Режим доступу: http://khazarzar.skeptik.net/books/philo/legatio.htm#_ftnref1

4. Флавий Иосиф. Иудейская война / Иосиф Флавий / Пер. с древнегреческ. М. Филькельберга, А. Вдовиченко. - М.: «Мосты культуры / Гешарим», 2008.

5. Чериковер В.А. Эллинистическая цивилизация и евреи / В.А. Чериковер, пер. с англ. В.Л. Вихновича. -- СПб., 2010. - С. 401 - 402.

6. Bell H.I. The Constitutio Antoniniana and the Egyptian Poll-tax // The Journal of Roman Studies. - Cambridge University Press, 1947. - Vol. 37, Parts 1-2.

7. Corpus Papyrorum Judacorum / Ed. by Tcherikover. - Harvard, 1960. - V. II.

8. Evans J.A.S. The Poll-tax in Egypt // Aegyptus. - Milan, 1957. - Anno 37, No. 2. - http://www.jstor.org/stable/41215611?seq=1# page_scan_tab_contents

9. Gruen E.S. Diaspora: Jews amidst Greeks and Romans / Erich S. Gruen. - Harvard University Press, 2002. - Pp. 75 - 76.

10. Harker A. Loyalty and Dissidence in Roman Egypt: the Case of the Acta Alexandrinorum / Andrew Harker - Cambridge, 2008. - P. 217-218.

11. Rathbone D. Egypt, Augustus and Roman taxation. // Cahiers du Centre Gustave Glotz. - Paris: Editions de Boccard, 1993. - Vol. 4.

12. Schдfer P. Judeophobia: attitudes towards the Jews in the ancient world. / Peter Schдfer. - Cambridge: Harvard University Press, 1998. - P. 151 - 152.

13. Smallwood E.M. The Jews under roman rule: from Pompey to Diocletian // Studies in Judaism in late antiquity. - Leiden, 1976. - Vol. XX. - P. 249-250.

14. Tcherikover V. A. Prolegomena // Corpus Papyrorum Judacorum. / Ed. by Victor A. Tcherikover. - Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1957. - V. I.

15. Tcherikover V. A. Introduction to CPJ 150// Corpus Papyrorum Judacorum. / Ed. by Victor A. Tcherikover and Alexander Fux. - Cambridge, 1960. - V. II.

16. Wilcken U. Griechische Ostraka aus Agypten und Nubien. / Ulrich Wilcken. - Leipzig-Berlin: Giesecke & Devrient, 1899. - Vol. I, 1899. - Pp. 230-248.

Размещено на Allbest.ru