Арешти членів ОУН 1934-1935 років за матеріалами української і польської періодики та історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Арешти членів ОУН 1934-1935 років за матеріалами української і польської періодики та історіографії

Ільчишин С.,

аспірант Науково-дослідного інституту Українознавства МОН України

Анотації

Полонізація освіти на теренах західноукраїнських земель призводила до масштабного спротиву українськими націоналістичними організаціями. У дослідженні проаналізовано масові арешти членів ОУН у 1934 році за джерельними та історіографічними матеріалами.

Ключові слова: українські землі, молодь, українська освіта, протидія полонізації, судові акти, обвинувачення, покарання.

Ильчишин С. Аресты членов ОУН 1934--1935 годов по материалам украинской и польской периодики и историографии. - Статья.

Аннотация. Полонизация образования на территории западноукраинских земель приводила к масштабному сопротивлению украинскими националистическими организациями. В исследовании проанализированы массовые аресты членов ОУН в 1934 году по достоверным и истографическим материалам.

Ключевые слова: украинские земли, молодежь, украинское образование, противодействие полонизации, судебные акты, обвинения, наказания.

Ilchyshyn S. The arrests of members of the OUN 1934--1935 years on materials Ukrainian and Polish periodicals and historiography. - Article.

Summary. Polonization of education on the territory of Western Ukraine has led to massive resistance of the Ukrainian nationalist organizations. The study analyzed the mass arrests of OUN members in 1934, according to reliable and starogracke materials.

Keywords: Ukrainian land, youth, Ukrainian education, combating Polonization, judicial acts, accusation, punishment.

Після проведення "Шкільної" акції восени 1933 року, яка була основною формою мирного культурно-освітнього спротиву українців проти освітньої політики II Речі Посполитої, західноукраїнські землі захлиснула хвиля арештів. Ці арешти мали, перш за все, політичний характер та ставили за мету знекровити укриїнський спротив, знищити патріотичні елементи в українському суспільстві Галиччини та Волині. Масові арешти проводились у безлічі міст та містечок даного терену, зокрема. Мета статті полягає в дослідженні та показі судових арештів та гучних судових справ, судових політичних процесів над української шкільною молоддю та членами Юнацтва ОУН. Відповідно до поставленої мети спробуємо вирішити наступні завдання: виокремити доступний джерельний матеріал, що присвячений даній темі; розкрити методи та засоби боротьби польської адміністрації з виступами української молоді за підтримку українського шкільництва; показати особливості діяльності юнацьких осередків ОУН в галузі освіти на місцях та причини масових арештів молоді польською владою. Новизна положень статті визначається тим, що буде проаналізована доступна джерельна інформація та історіографія присвячена даній темі, глибокий аналіз джерел дозволить розвивати подальші дослідження з даної проблематики. судовий арешт політичний

Виходячи з мети визначимо джерельну базу дослідження. Основним джерелом дослідження є праця Петра Мірчука "Нарис історії Організації Українських Націоналістів" [1]. В радянський час проблема україномовної освіти була висвітлена в дусі ідентифікатора українського буржуазного націоналізму, а боротьба українців за свої культурні і освітні права трактувалася з боку боротьби народних мас трудящих, селян та робітників з панською буржуазною капіталістичною системою. Молодь західноукраїнських земель, особливо члени соціалістичних, комуністичних рухів та КПЗУ розглядалась радянськими вченими як носій пролетарської революції в Європу, борців проти свавілля панів і буржуазії у Польщі. [2] Інше бачення даної проблематики постало в роки державної незалежності України. Велика заінтересованість дослідників проблемами освіти, породила безліч досліджень, статей, публікацій та монографій, що охарактеризовують різні аспекти боротьби українців. Тому наша стаття є актуальною в сьогоденні. Дотично звертались до тематики українського шкільництва та протидії полонізації дослідники Виздрик В.С. [3], який у своїй кандидатській дисертації обіжно зачепив питання української освіти в школі. Алексієвець Л.М. [4] який в загальних рисах охарактеризував проблеми освіти у Польщі міжвоєнного періоду, та системи влали в державі. Більш глибоко проблемами освіти займались М. Гнатюк [5] що описав місцеві особливості україномовної освіти в Коломиї та боротьбу за неї Г. Білевич, Б. Савчук [6] у своїй монографії "Рідна Школа"(1881--1939) описали історію створення та діяльності товариства освіти "Рідна Школа", де описано багатогранність діяльності товариства та реакцію польської влади на його діяльність. Охопив у своїй науковій діяльності процеси шкільництва Ступарик Б.М., що охарактеризував шкільну освіту в Галичині, [7] та дав оцінку освітнім процесам на західноукраїнських землях в складі II Речі Посполитої загалом, зачепивши проблематику реакції влади на антипольські дії української молоді, пов'язані з освітою.[8] В українському суспільстві, завдяки ентузіазму інтелігенції, утверджувалось бачення національної школи як одного з вирішальних факторів збереження національної окремішності та протистояння наступу польських урядових структур. Арешти проводились за належність до ОУН, про що свідчить джерело: "1 березня 1934 року той сам суд засудив ґімназійного абсольвента Романа Лаврова, як здогадного провідника клітини ОУН у Тустановичах, на 3 роки тюрми. В Бере- жанщині арештовано в травні 1934 р. студента Івана Думина з Потуторів" [9].

Арешти свідчили про занепокоєність польської влади діями ОУН у шкільному сегменті, тому під підозру потрапляли всі молоді люди які чинили будь-який опір ополяченю. Одним із спровокованих судових процесів над українською молоддю був суд у Самборі:

— "В Самборі закінчився 29 червня 1935 року процес перед судом присяглих проти 13 молодих українців із Дрогобиччини, обвинувачених у приналежності до ОУН. [10]

— "Цей самбірський процес - подає "Новий Час"-- належить до серії спровокованих процесів, а його темним героєм є Нестор Постойко, законспірований комуніст, що зручно послуговуючися протикомуністичними кличами, завів молодих людей до тюрми, як собі цього бажали його компартійці Самбірський суд засудив 24--річного столяра Юліяна Михаця на 8 років, 18--річного учня 7 кл. ґімн. Богдана Звіра на 7 років, 19--річного учн. 6 кл. ґімн. Василя Німиловича на 4 роки, 23--річного м'ясара Василя Николяка на 5 років в'язниці. Також комуністичного провокатора 24--річного столяра Нестора Постойка засуджено на 5 років в'язниці. Інших підсудних: 24--річного кравця Василя Хована, 27--річного маґістра прав Мирослава Тураша, 17--річного Миколу Гальчака, 19--річного учня 5 кл. ґімн. Степана Стапяка, 20--річну кравчиню Іванку Грибович, 19--річну Магдалину Маринчак, 27--річного ґімн. абс. Богдана Іваницького і 16--річну Осипу Еківну звільнено".[11]

Процес свідчив про загострення політичної боротьби ОУН та націоналістичних організацій з КПЗУ та партіями комуністичного та соціалістичного спрямування. Нерідко дана політична боротьба переходила за межі політичного протистояння, свідченням чого є Самбірський процес спровокований агентом КПЗУ і призвів до послаблення позицій ОУН в даному регіоні. Провокації здійснені подекуди в масовому порядку агентами та законспірованими агітаторами КПЗУ призводили до масових арештів української молоді.

У своїй боротьбі за українську освіту ОУН використовувала й терористичні методи за що в більшості зазнавали кримінального покарання: "3 лютого Петра Кузіва з Мертюк, за приналежність до ОУН і пострілення польського учителя Нормана, на 10 років тюрми. 10 лютого студентові Ст. Ничові, засудженому за намагане вбивство комісара Цєсєльчука у Львові на 8 років тюрми, апеляційний суд підвищив термін ув'язнення до 10 років. Львівський суд звільнив Миколу Матвій- чука, обвинуваченого за побиття, з наказу ОУН, польського професора" [12]. Дані акти свідчили про серйозність намірів ОУН в боротьбі за освітні права українців, при цьому не нехтуючи застосувати всі засоби боротьби за здійснення своїх намірів.

Іншими видами спротиву полонізації й політиці уряду були акції саботажу, проти польських виступів та проведення проти польської агітації серед українського населення. Доступні матеріали саме описують процес арештів за дані дії:

— "26 березня ученицю семінару Ольгу Цимбалісту, за реферат про Любовича, відчитаний перед співтоваришками, на 4 місяці ув'язнення і викинення з школи. [13]

— "В листопаді 1934 р. у Львові засуджено студента Павла Крохмального, за протипольський виступ під час доповіді, на 6 місяців ув'язнення. Тернопільський суд в листопаді 1934 р. засудив 17--річного Василя Волецького з Іванова Горішнього на 14 днів арешту за те, що він на громадській криниці вивісив картку з написом "Геть з Польщею!", а 15--річну Степанію Ґерій на 5 зл. кари з заміною на 1 день в'язниці, за участь у демонстраційному Богослуженні та за наліплення протидержавних написів".[14] Покарання зазнавали й представники української молоді за розповсюдження та зберігання листівок ОУН що містили заклики боротьби за українську школу.

Зокрема маємо наступну звідну інформацію:

— "У січні 1934 року суд присяглих у Львові засудив за розповсюджування нелеґальної літератури й приналежність до ОУН: Ілька Масиника на 3 роки, Володимира Короля і Корнила Кравця по 2 роки, Гриця Харчука на рік тюремного ув'язнення (всі з Сокальщини). Суд у Чорткові засудив 27 січня за приналежність до ОУН і кольпортаж підпільної літератури: Ів. Городиського на два і пів року, П. Кулиницького на рік тюремного ув'язнення. У Львові засуджено 29 січня 1934 р., за приналежність до ОУН та кольпортаж літератури ОУН, М. Барана з Любіня Великого на 2 і пів року тюрми [15].

— "Суд у Львові засудив в лютому Мирона Мицьолу з Сокальського повіту, в якого найдено листівки ОУН, на 2 роки в'язниці. У Стрию засуджено: 5 лютого Олексу Дубика з Добрян за розліплювання летючок ОУН на 1 рік ув'язнення". [16]

— "У Чорткові засуджено 5 лютого, за приналежність до ОУН та кольпортаж літератури ОУН, ґімназистів: В. Балацкого і Ст. Онищука по півтора року, В. Дідича на один рік ув'язнення. У Станиславові засуджено Олексу Пилипонька, за приналежність до ОУН, поширювання летючок і написання протипольського вірша, на 3 роки тюрми". [17]

— "У Самборі засуджено: 23 лютого 1934 року Миколу Рожнятівського за поширювання летючок ОУН у Задолиську й Завадці, пов. Турка, на 4 роки тюрми. - 25 лютого студ. В. Зарицького з Тустанович на 4 роки, І. Пристая з Трускавця і Василя Мороза з Стебника по 3 роки тюремного ув'язнення. Львівський суд засудив: 1 березня

Ваврика Лакоту, за поширення летючок ОУН у Криниці, пов. Городок, на 2 роки тюрми.[18] 7 березня Ірину Кулик, за переховування підпільної літератури, на 2 роки тюрми. - 12 березня студ. М. Мартина, за приналежність до ОУН, на 10 місяців ув'язнення, а ученицю семінара Ольгу Сень суд присяглих звільнив, але на протест прокурора наступного дня її суджено знову й засуджено на 7 місяців ув'язнення. У Тернополі засуджено: 6 березня М. Шурана, за приналежність до ОУН і кольпортаж її видань, на 6 років, Ів. Заяця на 6 років, Г. Цимбалістого на 5 років ув'язнення. - 9 березня ґімн. абсольвента Василя Солонинку на 8 років, а Ст. Маркіза на 2 роки тюрми".[19]

— "В Золочені засуджено: 14 березня 1934 року Дмитра Гавриса з Ясеновець на півтора року ув'язнення за поширювання видань ОУН.

— 15 березня студ. Андрія Майбу на півтора року ув'язнення за розліплювання летючок ОУН. - 16 березня, за приналежність до ОУН і поширювання її видань в Лопатинському повіті, засуджено: студенток Зиновію Кравців на 4 роки, Стефанію Кравців на 2 роки, ґімн. абсольвентку Любу Данилович на 2 роки". [20]

— "В Бережанах за приналежність до ОУН і поширювання її літератури засуджено 19 березня по 3 роки: студ. Петра Олійника, Миколу Левицького, абсольвента торг. школи і Михайла Барана, абсольвента гімназії; Миколу Труша, торговельного помічника, на 3 і пів року; Антона Шидловського, робітника, на 4 роки; О. Барана і М. Гетьмана по 6 місяців, Гр. Левицького на 5 місяців тюремного ув'язнення".[21]

— "У Станиславові засуджено 19 березня 1934 року, за приналежність до ОУН і ширення підпільних видань, Ярослава Дутку на 2 роки тюрми".[22]

— "У Львові засуджено в квітні; 12--го: Юрка Кушніра з Бартатова, за поширювання летючок, на один рік ув'язнення. - 17--го"[23]

— "У Львові за приналежність до ОУН і кольпортаж нелеґальної літератури засуджено: 7 червня - Ольгу Соколовську на 3 роки, Марію Ганіткевич і Марію Гук по півтора року, Анну Романовську на один рік тюрми. Ол. Федчинського 1 засуджено за те саме на 2 роки ув'язнення. За приналежність до ОУН і кольпортаж; її літератури засуджено в Самборі: 6 червня 1934 року

— Марію Гузичак на 2 роки, а 7 червня Василя Андрієвського на 4 роки ув'язнення".[24]

"Суд в Коломиї за приналежність до ОУН і кольпортажу летючок ОУН, засудив у липні 1934 уч. ґімн. Івана Бабюка на 3 роки в'язниці, а учнів ґімн. Василя Андрусяка та М. Ткачука звільнено. У Бережанах на поновному процесі засуджено за розліплювання летючок ОУН в Ушковичах, Волкові і Мерищеві ґімназистів Вол. Заплатинського на 1 рік і 7 місяців, робітника І. Палевича на 9 місяців ув'язнення" [25].

-- "Суд у Бережанах у вересні 1934 р. за розкидування летючок ОУН засудив студента прав Миколу Максимишина з Дібрянич, пов. Переми- шляни, на 2 роки в'язниці та 80 злотих судових коштів, а Василя Чолія та Степана Костіва, обох з Утіхович, пов. Перемишляни, звільнено. Лідію Мак за приналежність до ОУН і кольпортаж летючок засуджено на один рік тюрми" [26].

Все це свідчить про активізацію підпілля ОУН на всій території західноукраїнських земель що було спричинено політичною нестабільністю в Польській республіці. В свою чергу активність підпілля полягала в збільшенні числа кадрів, шляхом залучення до лав ОУН шкільної молоді з наступними методами: а саме, закликами до бойкоту польських шкіл, роздачою листівок ОУН, та просвітницькою роботою в школярських лавах, проведенням антипольських шкільних акцій, на кшталт пошкодження шкільних будівель, знищення або пошкодження польських державних символів, як то герба, прапора або портрету Йозефа Пілсудського, з подальшим роздаванням/розкиданням листівок ОУН. Тому через деякий час створюється широка мережа молодіжних організацій ОУН, що діють у шкільному середовищі. Так, маємо безліч донесень та повідомлень, як постерунків поліції, так згодом і повітових старост, про масштаби діяльності даних організацій.

Розповсюдження даних організацій на західноукраїнських землях та антипольська основа їх діяльності, привертає значну увагу слідчих відділів воєводської поліції, що відображено в листуванні тернопільського та львівського воєвод, з метою обміну інформацією про діяльність молоді в лавах ОУН, та про самі молодіжні юнацькі організації. Більшість таких організацій утворювались в системі учнівського освітнього товариства "Рідна Школа" при міністерстві освіти Польщі. Масові арешти що здійснювались польською владою були спровоковані погіршенням політичної ситуації на теренах західноукраїнських земель, частковою втратою контролю над діяльністю українських націоналістичних організацій та насамперед ОУН і були підігріті зокрема продовженням боротьби української міської та сільської молоді за свої освітні права. Тому до числа арештованих потрапляли учні шкіл, гімназій, студенти та слухачі курсів неписемності, інші представники юнацької освітньої молоді. Існувала ціла система слідкування за молодіжними організаціями ОУН що охоплювала поліційну й судову систему, а інколи й систему керування шкільництвом на українських теренах, і являла собою повідомлення або доповіді постерунків польської державної поліції до коменданта поліції даного населеного пункту, повідомлення або доповіді повітового старости або повітового відділу поліції до воєводської команди поліції або воєводського прокурора. В особливо важливих справах дані повідомлення та донесення надсилались до міністерства внутрішніх справ польської республіки, кураторам освітніх округів на теренах краю або до самого міністерства у справах віросповідань, освіти та культури що свідчило про певну небезпеку яку становили українську націоналістичні акції польському режиму, як такі що могли порушити фундамент польської окупаційної системи взагалі.

Цифри ув'язнених за політичну діяльність були значними. Петро Мірчук подає наступну інформацію:

"В "Українському Націоналісті" за травень 1934 року подано статистичне зіставлення політичних процесів проти українців під Польщею. Згідно з цим зіставленням, згадана статистика польського судово--поліційного терору в цифрах виглядає так: Політичних процесів проти українців відбулося: в 1929 році - 31; 1930 - 27; 1931 - 42; 1932 - 58; 1933 - 79. В тому процесів проти українських націоналістів (з виразним обвинуваченням за приналежність до ОУН) було: у 1929 - 7; 1930 - 9; 1931 - 28; 1932 - 36; 1933 - 54.

Загальна кількість обвинувачених: 1929 - 200; 1930 - 122; 1931 - 296; 1932 - 351; 1933 - 363. З того числа були засуджені: 1929 - 140; 1930 - 43; 1931 - 120; 1932 - 228; 1933 - 246. Загальна сума років засуду становила: 1929 - 73 років і 7 місяців, 1930 - 99 років і 9 місяців; 1931 - 315 і пів року та два досмертні присуди; 1932 - 4 кари смерти, 7 досмертних присудів і 296 років та 9 місяців; 1933 - 470 років і 4 досмертні присуди. Голова УНДО д-р Дмитро Левицький у своїй промові в польському парламенті 6 листопада 1934 року подав, що за перших 10 місяців 1934 року було засуджено в політичних процесах 247 українців на загальну кількість 764 роки і 11 місяців. Крім цього, в тому ж році були ще 3 досмертні присуди. Значить, за шість років боротьби ОУН проти польського окупанта засуджено (без двох останніх місяців 1934 р.): 1.024 українців на загальну кількість 2.020 1/2 років тюрми, 4 присуди смерти і 16 присудів досмертного ув'язнення. За несприятливих політичних, суспільних і господарських умов, національна освіта об'єднала найсвідоміше і найактивніше громадянство довкола ідеї рідного шкільництва, з метою переродження української нації для її великого майбутнього" [27].

Проаналізовані документи дали уявлення про характер донесень, їхню текстову постановку та сам текстовий характер документів. Важливою стала система поширення документів від нижчих до вищих інстанцій та сама система реагування на подану інформацію. Агресивне налаштування польської влади щодо даних акцій, арешти та погроми учасників акцій ще більше розпалювали вороже ставлення місцевого населення не тільки до поліції та польської адміністрації, а й до всього польського загалом, піднімало національну гордість, само- і національну свідомість, розуміння того, що населення живе під "чужим" урядом та веде боротьбу проти нього. Отже, дана інформація є приблизною та неповною, тому що була взята з повідомлень тогочасної преси, яка не завжди висвітлювала політичні процеси та суди над Юнацтвом ОУН в невеликих містах Галичини та передусім найменше інформації маємо з теренів Волинського воєводства, отже дані цифри стосуються лише загальновідомих арештів та судових справ.

Проаналізувавши наявну джерельну інформацію даним дослідженням встановлено що польська державна адміністрація в особі її поліцейської та судової системи дуже жорстко реагувала на будь які прояви непокори польському режиму застосовуючи каральні заходи такі як арешти, запровадження кримінальних проваджень проти учасників руху спротиву зокрема в сегменті освіти з притягненням до кримінальної відповідальності -а саме штрафів та відбуття тюремного ув'язнення строком від 6 місяців до 5 років, а строки від 5 до 15 років каралися заміною даного терміну ув'язнення застосуванням смертної кари засудженому через повішення.

Література

1. Петро Мірчук. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. Перший том: 1920-1939. За редакцією Степана Ленкавського. Мюнхен - Лондон - Нью- Йорк: Українське видавництво, 1968.

2. Сливка Ю.Ю. Західна Україна політиці польської та української буржуазії (1920-1939).- К., 1985.--С. 174-177

3. Виздрик В.С. Військово-патріотична діяльність УВО - ОУН серед української молоді Галичини (1920-- 1939 рр.): дис... канд. іст. наук: 20.02.22 / Виздрик Віталій Степанович. - Львів, 2004. - С.114

4. Алексієвець Л.М. Польща: шляхом відродження державної незалежності.1919- 1939. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - С. 10.

5. М. Гнатюк. "Рідномовне жіноче шкільництво в Коломиї" (1919-1939) "Вік". Коломия.2014

6. Г. Білевич. Б.Савчук: "Рідна Школа"(1881-1939), видавництво "Лілея Н.В." 1999р. Івано-Франківськ

7. Ступарик Б.М. Шкільництво Галичини (1772-- 1939) / Б.М. Ступарик. - Івано-Франківськ: [б. в.], 1994. - 141с.

8. Б.Ступарик "Школі - національне виховання молоді"(вибрані статті)- Івано-Франківськ., Плай, 2005р.

9. "Діло", Львів. Червень 1934

10. "Мета", Львів. Липень 1934

11. "Діло", Львів. Липень 1934

12. "Діло", Львів. Березень 1934

13. "Мета", Львів. Квітень 1934

14. "Діло", Львів. Грудень 1934

15. "Діло", Львів. Лютий 1934

16. "Діло", Львів. Березень 1934

17. "Мета", Львів. Березень 1934

18. "Діло", Львів. Квітень 1934

19. ДАТО. Ф.27.спр 2827.арк 1,2

20. "Мета", Львів. Квітень 1934

21. "Діло", Львів. Квітень 1934

22. "Мета", Львів. Квітень 1934

23. "Мета", Львів. Травень 1934

24. "Діло", Львів. Липень 1934

25. "Діло", Львів. Серпень 1934

26. "Діло", Львів. Жовтень 1934

27. Петро Мірчук. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. Перший том: 1920--1939. За редакцією Степана Ленкавського. Мюнхен - Лондон - Нью- Йорк: Українське видавництво, 1968.

Размещено на Allbest.ru