Розвиток поштового автотранспорту в Одеському поштово-телеграфному окрузі на початку ХХ ст.

The article deals with the development of mail transports in the Odessa postal and telegraph district in the early twentieth century. It is noted that the carriage of mail by road in the early twentieth century was still nascent, but it was a it was a perspective direction of activity. The author presents a historiography of the poited problem. There were briefly described the studies of B. Bizina, S. Kirillts, V. Minakov, І. Mironova, A. Khromova. The author notices that the issue of postal service motor transport in the early twentieth century has been insufficient researched.

The article describes the process of creating depots of the postal service motor transport in St. Petersburg, Odessa, Moscow, Warsaw, Riga and Helsingfors. It was noted that the Automobile Park of the Main Department of Posts and Telegraphs grew slowly. The main reason of this situation was a significant budget expenditures of the communication office.

It is noted that the depot of the postal service motor transport was organized in Odessa in 1904, but before it was created at the capital. In the car park there presented were cars of German and American production. In 1913 on the balance of the depot ware 17 cars. The author devoted considerable attention to the car depot's employees, who highlighted the conditions, which were put forward to drivers. The material support of employees is analyzed. The author comes to the conclusion that there were highly regarded persons with technical education, knowledge and experience in the repair and maintenance of cars.

It was noted that the number of cars on the balance sheet of Odessa postal and telegraph district could not provide full mail services transportation. The management of the Main Department of Posts and Communications considered the possibility of transporting mail by private truck carriers. Private individuals even themselves have taken the initiative. It is uncertain, but the author suggested that attempts to give the right to private enterprises to transport mail by the roads of the Southern Crimea were an innovation for the entire Russian Empire. The reasons for the innovation of the Southern Crimea are shown, namely, the highways and a large number of vacationers, especially in the summer. The course of talks between the private entrepreneurs and the head of the Main Department of Posts and Telegraphs in 1906-1907 is described. Unfortunately, the parties did not find a common language and the project was not implemented.

The new attempt by the other entrepreneurs to transport mail by road is described. The author thoroughly had analyzed the terms of the contract proposed by the truck carriers and it was concluded that some of the contract provisions fully or partially did not satisfy the leadership of the communication office. In addition, the negative experience of the negotiations in 1906-1907 lead the attempt of entrepreneurs to failure. However, since 1911 private cars transported mail through the routes Simferopol-Yalta-Sevastopol and Simferopol-Alushta.

Also, the author proposed the topics of scientific researches in the field of mail transportation by road.

Keywords: post, motor transport, transportation, Odessa, Odessa postal and telegraph district.

В статье рассматривается развитие почтового автотранспорта в Одесском почтово-телеграфном округе в начале ХХ в. Отмечено, что после столицы автомобильное почтовое депо в 1904 году было организовано в Одессе. В автомобильном парке были представлены авто немецкого и американского производства. В 1913 г. на балансе депо было 17 автомобилей. Значительное внимание автор уделил работникам автомобильного депо.

Автором охарактеризованы попытки предпринимателей перевозить почту автотранспортом. Сделан вывод, что некоторые положения предложенного договора полностью, некоторые частично не удовлетворяли руководство ведомства связи. В дополнение, негативный опыт переговоров 1906-1907 гг. обрекли попытку предпринимателей на неудачу. Впрочем, с 1911 г. частные авто перевозили почту трактами Симферополь-Ялта-Севастополь и Симферополь-Алушта.

Ключевые слова: почта, автотранспорт, перевозки, Одесса, Одесский почтово-телеграфный округ, Крым

Вчасно доставлений лист, бандероль чи посилка є показником успішної діяльності пошти. За зовнішньою спокійною ритмічністю поштової справи стоїть внутрішній складний механізм логістики. Одним з її гвинтиків була, і до сих пір є, налагоджена система пересилання усіх видів кореспонденції. До цієї системи ми можемо зарахувати такі способи доставки кореспонденції: суходолом (через мережу поштових доріг - трактів і залізниць), водними шляхами і повітрям, однак останній на початку ХХ ст. тільки зароджувався і вагомої ролі не відігравав [2, с. 181]. Умовно ці способи на початку ХХ ст., можна охарактеризувати наступним чином: поштова гоньба Поштова гоньба - неперекладне перевезення кореспонденції, яке здійснювалося суходолом з допомогою в'ючних тварин. і пересилання водними шляхами - типове, залізницею - нове, автомобільним транспортом та авіацією - майбутнє.

Історіографічний доробок із зазначеної теми вкрай обмежений. Пояснюється така ситуація просто. Автомобілі або як їх ще називали на початку ХХ ст. «автоматичні екіпажі» були рідкістю, особливо у провінційних містах і містечках. Тим більше, що відомство зв'язку Російської імперії не могло дозволити собі мати достатній автопарк. Природно, що й інформації з даного питання обмаль. Але це, звісно, не виправдовує маргіналізацію даної проблеми. Як не як це ж таки роки становлення поштового автотранспорту. Тим цінніші дослідження нечисленної когорти вчених.

Перейдемо до характеристики історіографічного матеріалу. Зазначеній темі у більшій мірі присвячені праці публіцистичного або науково-публіцистичного характеру. Технічні сторони поштового автотранспорту розглянув С. Кирилець [8], загальні моменти з даної теми можемо віднайти у В. Мінакова [9], В. Бізіної [1]. Цікавий фотографічний матеріал з розвитку автотранспорту Одеси початку ХХ ст. подав А. Хромов [15]. Згадки про перевезення пошт приватними підприємцями трактами Південного Криму є у науковій праці І. Міронової [10].

У результаті такої історіографічної ситуації автор поставив за мету дослідити функціонування поштового автотранспорту в Одеському поштово - телеграфному окрузі Одеський поштово-телеграфний округ складався із Таврійської та Херсонської губерній. (далі - ОПТО). Виходячи з мети, автор поставив собі завдання показати діяльність автомобільного депо в ОПТО, а також процес віддачі перевезення пошти приватним особам. Також, маємо надію, що дана розвідка приверне увагу та активізує вчених досліджувати питання, пов'язані з поштовим автотранспортом. автомобільний депо поштовий зв'язок одеса

Отож почнемо. Переваги автомобілів над гужовим транспортом у ХХ ст. були очевидними. З огляду на технічний прогрес і виклики часу керівництво поштово-телеграфного відомства Російської імперії звертало свій погляд у бік автомобілів. За допомогою моторизації воно хотіло вирішити проблему якісного і бюджетного перевезення пошти. Проте, бажання не співпадали з можливостями. Головне управління пошт і телеграфів (далі - ГУПіТ) не могло сформувати автомобільний парк у кожному поштово-телеграфному окрузі, оскільки не дозволяв бюджет. Так у 1904 р. один поштовий фургон коштував відомству зв'язку від 2 до 3 тис руб. [8]. Для порівняння, вартість 300 авто (30 поштово-телеграфних округів, у середньому по 10 автомобілів у кожному, скоріше у місті, що був центром округу) становила б 1,5-2,22% від усіх витрат ГУПіТ у 1904 р. Тому, поштові автомобілі спочатку з'являлися у великих містах і у незначній кількості.

Коротко розглянемо появу поштового автотранспорту в Російській імперії в цілому. Зрозуміло, що першими випробували зручності моторизації столичні поштамти і вузлові контори зв'язку. Так, у березні 1903 р. ГУПіТ прийняло рішення про закупівлю поштових автомобілів для Санкт-Петербурзького поштамту. Перші поштові авто були вітчизняного виробництва. Петербурзька фірма «Фрезе» виготовила і передала на баланс столичного поштамту 10 невеликих поштових фургонів (вантажопідйомністю 160 кг) і 4 великих фургона (відповідно 800 кг). Цей автопарк обійшовся відомству у 32 тис. руб. Експлуатацію, технічне обслуговування поштових машин фірма «Фрезе» взяла на себе. Вона ж надала досвідчених шоферів [8]. На превеликий жаль, ці авто прослужили не довго. Пожежа у березні 1904 р. знищила більшу частину автопарку. Припускаймо, що перевезення пошти автотранспортом мало такі плюси, що керівництво ГУПіТ у 1904 р. замовило нові авто, правда, в іншої фірми. Замовлення виконало акціонерне товариство машинобудівельного і котельного заводу «Г.А. Лесснер». У 1905 р. у Санкт-Петербурзькому поштамті нараховувалося 14 авто [8; 12, с. ХШ].

У 1904 г. ГУПіТ прийняло рішення про поступову моторизацію Московського поштамту й установ зв'язку Одеси, Варшави, Риги та Гельсінгфорса. У Ризі поштові авто стали до роботи у 1908-1909 рр., у Москві, Гельсінгфорсі - 1910 р., Варшаві - 1911 р. [1, с. 35; 4, арк. 1-14; 8].

Другим містом, де з'явилися поштові авто після Санкт-Петербурга була Одеса [1, с. 35; 4, арк. 1-14]. Одразу можна заперечити досліднику В. Мінакову, який зазначав, що у другому десятилітті ХХ ст. поштові автомобілі існували лише у столичних містах Російської імперії [9, с. 16]. У грудні 1904 р. із Нюренберга у Північну Пальміру прибули три фургони Maurer-Union моделі Typ Ilia і Typ Illb. Згодом на баланс поставили легкове авто цієї ж фірми. У 1906 р. автопарк поповнився американськими Oldsmobile. У 1913 р. в експлуатації Одеської поштової контори було чотири легких фургони Oldsmobile та 13 німецьких вантажівок Benz [8].

Перейдемо від технічної сторони питання до антропологічної. Усі працівники поштового автомобільного депо в Одесі були вільнонайманими, тобто дослужитися до чинів вони не могли [4, арк. 11]. Ба більше, припускаємо, що вони навіть і не замислювалися над такою перспективою. Це були особи нової генерації і робота в поштовому автомобільному депо мала виключно матеріальний характер. За бажання водії могли влаштуватися таксистами або шоферами при заможних родинах [15]. А вміння майстрів (скоріше, слюсарів з ремонту автомобілів) завжди користувалося попитом, парк автомобілів Одеси зростав з кожним роком.

Які ж посади були в депо? Очолював його завідувач. Крім нього, архівні матеріали говорять нам про старшого і молодшого майстрів, водіїв, коваля, чергових при канцелярії.

Кілька слів про ключову фігуру в депо - водія. Шофери обов'язково повинні були мати білети на право керування автоматичними екіпажами, які видавала Одеська міська управа. Строк дії білету обмежувався одним роком [15]. Шофер зобов'язувався не перевищувати швидкість більше 15 верст за годину (приблизно 16 км/год.). Цікавий факт - у Російській імперії не існувало уніфікованих правил дорожнього руху. У кожній губернії були свої. Звісно, загальна лінія простежується, але все ж таки [14, с. 70-73]. Крім того, водій у випадку ДТП ніс всю матеріальну і кримінальну відповідальність [4, арк. 13]. А поштовий автотранспорт, на жаль, у ДТП потрапляв [4, арк. 246 і зв.]. Варто обмовитися, кандидати на посади водіїв проходили ретельний відбір, оскільки існував конкурс на заміщення вакансій [4, арк. 246 і зв.].

Є потреба проаналізувати матеріальну винагороду працівників депо (див. табл.1 (складена автором за [4, арк. 11, 65, 127, 131,246]). Аналіз таблиці показує, що особи з технічними знаннями і вміннями цінувалися на порядок вище. Краще простежується значення посади при порівнянні з матеріальним забезпеченням інших категорій поштово-телеграфних службовців. Так, оклад старшого майстра прирівнювався до окладу старшого механіка при телеграфному вузлі або начальника поштово-телеграфної контори ІІІ-го класу [3, с. 113; 6, арк. 203; 11, с. 229; 16, с. 261-263]. Оклад молодшого майстра на 2 руб. 50 коп. був меншим ніж у начальника контори У-го класу. Коваль отримував на 2 руб. 50 коп. більше, ніж доглядач вищого окладу при телеграфному вузлі. Заробітна плата шофера коливалася у межах заробітної плати поштово-телеграфних чиновників найнижчих розрядів - У-го і УІ-го. Оклад чергового при канцелярії прирівнювався до мінімальної зарплати сторожа. Останній отримував від 15 до 20 руб. на місяць [7, арк. 229; 16, с. 261-263].

Таблиця 1

Матеріальне забезпечення працівників поштового автомобільного депо Одеси на початку ХХ ст.

1. Бизина В.Г. Из истории украинской почты / В.Г. Бизина. - Київ : б/и., 2000. - 92 с.

2. Воздушная почта России // Почтово-телеграфный журнал (отдел неофициальный). - 1912. - февраль. - С. 181.

3. Временное расписание классных должностей в местных почтово - телеграфных учреждениях // ПСЗРИ. Собрание третье. Т.V. 1885: (Приложение к V тому: Штаты и табели). - СПб.: Гос. Тип-фия, 1887. - С. 112-113.

4. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). - Ф. 307. - Оп. 7. - Спр. 94: Сведения о вольнонаемных служащих почтового автомобильного депо, 1912 р. - 301 арк.

5. ДАОО. - Ф. 307. - Оп. 7. - Спр. 641: Об отдачи в содержании почтовые станции Таврической губернии, 1906-1916 рр. - 441 арк.

6. Державний архів Херсонської області (далі - ДАХО). - Ф. 82. - Оп. 1. - Спр. 47: Приказы начальника Одесского почтово-телеграфного округа о вынесении строго выговора чиновникам, 1905-1907 рр. - 489 арк.

7. Державний архів Херсонської області. - Ф. 82. - Оп. 1. - Спр. 67. Циркуляры начальника Одесского почтово-телеграфного округа, 1909 р. - 233 арк.

8. Кирилец С. 110 лет моторизации Почты России [Електронний ресурс] / С. Кирилец // Грузовик Пресс.

9. Мінаков В. Розвиток поштового зв'язку в Україні (короткий огляд) / В. Мінаков // Пошта і філателія України. - №3. - 1999. - С. 14-16.

10. Міронова І.С. Поштові і поштово-телеграфні установи на півдні України в системі зв'язку російської держави (друга половина XVII - початок ХХ ст.) / І.С. Міронова. - М.: Видавництво ЧДУ імені Петра Могили 2012. - 564 с.

11. Об усилении средств на содержание почтово-телеграфных учреждений // ПСЗРИ. Собрание третье. Т. ІХ. 1889. - СПб.: Гос. Тип-фия, 1891. - С. 228230.

12. Почтово-телеграфная статистика за 1905 год с кратким обзором деятельности почтово-телеграфного ведомства за тот же год. Издание ГУПиТ. - СПб.: Типография МВД, 1907. - ХХУП, [57] с.

13. Работа почты в Российской Империи середины XIX - начала ХХ века [Електронний ресурс] // Вечерний курьер

14. Рыбин А.Л. История правил дорожного движения [Електронний ресурс] / А.Л. Рыбин.

15. Хромов А. Одеські автомобілісти 1911 року. Люди і машини. [Електронний ресурс] / А. Хромов // Історична правда.

16. Циркуляр начальника ГУПиТ о штатах почтово-телеграфных служащих // Сборник распоряжений по Главному управлению почт и телеграфов. - 1887. - №23. - С. 261-263.

17. Юг: Ежедневная газета. - Херсон. - 1903.

Размещено на allbest.ru