"Для культури в напрямку гігієни": громадське здоров’я та «виставковий комплекс» у Львові наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru//=

«Для культури в напрямку гігієни»1: громадське здоров'я та «виставковий комплекс» у Львові наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Віра Трач

«Довге» ХІХ ст. стало «золотою добою» в історії виставок. Упродовж цього часу змінювалось розуміння їхнього значення, організаційні підходи та тематичне наповнення, що надавало їм нових функцій. Часто ці процеси розглядаються та пояснюються в межах концепції «виставкового комплексу». Розвиток сфери громадського здоров'я, її входження до показників понять «цивілізованості» і «прогресу», закріплення авторитету за гігієною та гігієністами, «бактеріологічна революція» сприяли тому, що в другій половині ХІХ ст. окремі виставки міжнародного, національного та регіонального рівня присвячують проблемам здоров'я та гігієни.

У Львові своєрідним відлунням та наслідуванням міжнародних практик стали лікарсько-природничі виставки 1888 р. та 1907 р., які, хоча й не стосувались винятково проблем гігієни та громадського здоров'я, все ж присвятили їх розгляду окремі відділи та секції. Обидві були організовані професійними середовищами в межах з'їздів польських лікарів та природознавців, що надавало їм локального та національно забарвленого характеру. Виокремлення гігієни на цих виставках варто розглядати у зв'язку з розвитком гігієнічного руху в тогочасній Галичині, учасники якого, серед іншого, ставили собі за мету поширення знань з гігієни, а також в контексті формування суспільного дискурсу довкола питань громадського здоров'я в провінції. Крім цього, експозиції стали місцем співпраці влади та громадських активістів і фахівців, а також своєрідними провідниками ідеї прогресу в тогочасній Галичині.

Ключові слова: громадське здоров'я, гігієна, гігієнічні виставки, гігієнічний рух, Львів, Галичина.

Виставки не були винаходом ХІХ століття, проте зазнали значних змін та набули нового значення в цей період часу. Проаналізувавши використання культурних інститутів для функціонування владного режиму, соціолог Тоні Беннет свого часу запропонував концепцію «виставкового комплексу» («exhibitionary complex») - набору культурних технологій, запроваджених на зламі XVIII-ХІХ ст. Поряд з «технологіями дисциплінування», проаналізованими давніше М. Фуко, виставковий комплекс, на думку Т Беннета, був своєрідною відповіддю на виклик масового модерного суспільства, перетворюючи проблему порядку в проблему культури. Музеї, галереї та виставки надавали постійний контекст для демонстрування взаємозв'язку знання і сили та дозволяли транслювати дещо іншу, ніж покарання і примус, риторику влади - «влади, що виявлялася не через здатність завдавати болю, але через здатність організувати й координувати порядок речей і творити простір для людей у зв'язку з цим порядком»2. Перейшовши з приватної власності у власність загалу, об'єкти культури і науки розміщувались у державних інституціях та мали служити загальному добру. Експонування речей і процесів перетворилося в демонстрацію матеріальних знаків прогресу - прогресу, як колективного, національного досягнення. На основі ідей імперіалізму набирав сили розподіл на «цивілізоване» та «нецивілізоване». Музеї встановлювали порядок речей, який мав тривати і в такий спосіб забезпечували новочасній державі постійне ідеологічне підґрунтя. Натомість виставки доповнювали цю статичну картину, демонструючи динаміку змін у конкретній хвилі та ділянці життя. Вони поєднували риторику націоналізму та/або імперіалізму з ідеями прогресу, зокрема через «національні» церемонії відкриття та освітні ініціативи різного роду інституцій, які прагнули використати наявність широкої аудиторії. Виставки стали місцем, де можна було побачити, бути побаченим, та місцем саморефлексії. Вони перетворювали багатоголову юрбу на впорядкований натовп, навчали відповідно поводитись і ставали своєрідним знаряддям морального і культурного регулювання нижчих верств, творячи таким чином нову публіку. Міжнародна велика виставка 1851 р. в Лондоні стала першою серед грандіозних «усесвітніх» виставок, які доповнили вже існуючі традиції організації експозицій національного та регіонального масштабу. Їхня тематика поступово розширювалася впродовж другої половини ХІХ ст., додаючи, зокрема, гігієну та здоров'я. Велика виставка започаткувала експонування проектів покращення умов життя робітників. На наступних загальних експозиціях були широко представлені ідеї вдосконалення інфраструктури у сфері здоров'я, санітарних умов, освіти та соціальної опіки, що певною мірою мало б надавати «кредит довіри» практичному втіленню ідей прогресу в майбутньому3.

У 1876 р. в Брюсселі в межах міжнародного гігієнічного конгресу відбулася перша окрема міжнародна виставка, присвячена здоров'ю під назвою «Виставка гігієни та рятівництва»4. Вона була організована на зразок художньо-промислових виставок і презентувалась як масштабний просвітницький проект у контексті загального спрямування до прогресу, джерелом якого вважався урбанізм і гігієна. У наступні десятиліття подібні виставки з різними офіційними назвами, а також санітарні та гігієнічні конгреси, стали звичним явищем з огляду на закріплення авторитету гігієни як науки про здоров'я, посилення зв'язку між гігієною і здоров'ям та ознаками прогресу і цивілізованості, розвитку сфери та концепції громадського здоров'я і міжнародної співпраці в цій галузі на європейському континенті та поза ним. Наприклад, міжнародна виставка здоров'я відбувалась у 1884 р. в Лондоні. У межах міжнародних конгресів з питань гігієни та демографії відповідні виставки проводились у 1887 р. Відні та у 1894 р. в Будапешті. На зламі ХІХ-ХХ ст. найбільшою та най- відомішою виставкою, присвяченою сфері здоров'я, стала Перша міжнародна гігієнічна виставка 1911 р. в Дрездені, яка зайняла близько ста спеціально збудованих павільйонів, об'єднала тридцять країн-учасниць і прийняла більше п'яти мільйонів відвідувачів6.

Здоров'я та гігієна експонувались не лише на міжнародному рівні, але й на рівні держав та регіонів, промуючи загальну ідею прогресу, здоров'я та поступ на цьому шляху через розгляд і демонстрацію власних здобутків. Скажімо, національний характер мала виставка в галузі гігієни та надання першої допомоги, яка відбулась у Берліні в 1883 р.7 Засвідчити важливість запровадження гігієни в усі сфери промисловості та суспільного життя, підтвердити успіхи імперії в науці та промисловості, а також провести «санітарну ревізію» країни повинна була перша Всеросійська гігієнічна виставка, яка в 1893 р. відбувалась у Санкт-Петербурзі8.

Прикладом ініціативи регіонального рівня були виставки 1887 р. та 1896 р. у Варшаві. Простір першої виставки, яка тривала близько двох місяців, було організовано як містечко Гігієнополь, наповнене символікою здоров'я та гігієни. Відкриття виставки 1896 р. було приурочено до століття відкриття Едвардом Дженнером вакцини проти віспи. Обидві виставки стали результатом зусиль (польських) варшавських гігієністів, об'єднаних довкола часопису «Zdrowie», яким наприкінці ХІХ ст. вдалося заснувати Варшавське гігієнічне товариство. Колеги організаторів у Галичині розглядали виставку 1887 р. як «першу гігієнічну виставку в Польщі». Другу виставку трактували якподію, яка збирає зацікавлених «з усіх сторін нашого краю». На думку репортера, сама виставка, як «плід старань найкращої частини нашого лікарського суспільства», як і ідея взаємної підтримки «в кожній сфері, зокрема і на полі науки» мала заохотити колег прибути до Варшави і побачити те, «що нам вдалося здобути у важких умовах і великою працею». Таким чином, варшавські виставки отримали відкритий «крайовий» характер у Королівстві Польському, і своєрідний прихований національний польський, що був відсутній у публічному просторі Королівства, проте озвучувався поляками в Галичині.

Виставкова хвиля досягнула австрійської провінції Галичини та її столиці Львова ще в першій половині ХІХ ст. Перші виставки здебільшого мали комерційний і певною мірою домодерний характер - наприклад, виставки-ярмарки шерсті, організовані у Львові наприкінці 1830-х рр., а згодом перенесені до Бродів10. Наприкінці 1840-х рр. з ініціативи господарських товариств з'явились сільськогосподарські та промислові виставки. Вони проводилися не лише в столичному місті й поступово змінювали свій характер та втрачали винятково комерційну мету11. Скажімо, Крайова виставка сільського господарства та промислу, що відбулася в 1877 р. у Львові, мала засвідчити економічний прогрес Галичини, зокрема промисловий розвиток провінції12. Великим символічним навантаженням була наповнена Загальна крайова виставка 1894 р. у Львові, яка стала однією з найбільш знакових подій в історії провінції13. Проте, мабуть, найбільш частими та помітними в Галичині другої половини ХІХ - початку ХХ ст. були господарські експозиції.

Тематичне різноманіття вносили події, організовані іншими професійними середовищами та товариствами. Наприклад, у 1892 р. стараннями Політехнічного товариства у Львові (Towarzystwo Politechniczne we Lwowie) було організовано будівельну виставку, а в 1910 р. у Львові зусиллями товариства «Коло архітекторів» («Kolo architektow») відбулася виставка праць польських архітекторів14. І хоча в тогочасному Львові не було досвіду проведення окремих гігієнічних виставок, дві лікарсько-природничі виставки, що відбулись у місті в 1888 р. та 1907 р., не оминули увагою гігієну та громадське здоров'я. У нашій розвідці експонування гігієни та громадського здоров'я на цих виставках розглядається через призму взаємозв'язків знання та влади, зокрема проаналізовано те, ким і які ідеї транслювалися через формування дискурсу громадського здоров'я. Проте питання про практичні наслідки та впливовість цих виставок залишається відкритим для наступних досліджень.

Організація лікарсько-природничих виставок у Львові була пов'язана з проведенням з'їздів польських лікарів та природознавців15. Проведення таких виставок під час цих наукових форумів було звичною практикою, починаючи від першого з'їзду в 1869 р. Винятком були з'їзди 1875 р. та 1894 р. у Львові, які не супроводжувались виставками. Щоправда, у 1894 р. медично-гігієнічна тематика була представлена на Загальній крайовій виставці, яка проводилась у Львові протягом червня-жовтня 1894 р. в санітарному павільйоні16, і, можливо, це було однією з причин відсутності окремої виставки з'їзду. Також і під час останнього довоєнного з'їзду в 1911 р. у Кракові вирішили не організовувати загальної лікарсько-природничої виставки. Натомість діяло кілька спеціалізованих виставок - бальнеологічна, фармацевтична та мінералогічна17. Крім того, організатори з'їзду пропонували охочим спільно відвідати Міжнародну гігієнічну виставку, яка в цей час відбувалась у Дрезден8.

Виокремлення гігієни та громадського здоров'я на цих виставках варто розглядати в контексті розвитку гігієнічного руху в тогочасній Галичині19. Зародження руху гігієністів, хоч і не такого потужного, як у Королівстві Польському, було тісно пов'язане з діяльністю секції гігієни (або громадської медицини, на останньому з'їзді - громадського здоров'я) з'їздів польських лікарів та природознавців. Вона ставала щораз активнішою і врешті виокремилась у з'їзд польських гігієністів, який відбувся у Львові в 1914 р. На зламі ХІХ-ХХ ст. у Галичині, а особливо у Львові та Кракові, поступово формується середовище прихильників гігієни. Зазвичай вони були учасниками не лише з'їздів лікарів та природознавців, але також техніків та педагогів. Серед них були члени професійних та громадських товариств, службовці та посадовці різних рівнів. Важливу роль відіграло Товариство приятелів здоров'я (Towarzystwo przyjaciol zdrowia), що виникло в 1890 р. у Львові. На початку ХХ ст. воно продовжило діяльність як Львівське гігієнічне товариство (Towarzystwo higieniczne we Lwowie). Представники цього середовища брали активну участь і в організації згаданих виставок. Наприклад, секція бактеріології в 1888 р. була організована здебільшого зусиллями Юзефа Шпільмана (Jozef Szpilman, 1855-1920) - професора Ветеринарної школи у Львові, лікаря, активного прихильника гігієни, пізніше голови Львівського гігієнічного товариства20. Львівський міський фізик (головний лікар) Віктор Легежинський (Wiktor Legezynski, 1864-1929) та професор гігієни львівського університету Павло Кучера (Pawel Kucera, 1872-1928) на виставці 1907 р. організували

Galicji w dobie autonomii: (wybrane problemy). Krakow; Franaszek, P. (2001). Informator statystyczny do dziejow spoleczno-gospodarczych Galicji: zdrowie publiczne w Galicji w dobie autonomii. Krakow. Вказані публікації стосуються лікарень і лікарняної служби в Галичині.

20 Katalog Wystawy higieniczno-lekarskiej i dydaktyczno-przyrodniczej (1888). Lwow.секцію боротьби з інфекційними захворюваннями. Остання також містила матеріали краківського гігієнічного закладу, облаштована відомим лікарем та гігієністом Одо Буйвідом (Odo Bujwid, 1857-1942)21.

Попри те, що гігієна становила лише частину експозицій у публічному просторі суспільна увага часто зосереджувалася саме на значенні гігієни та покращенні загальної ситуації у сфері охорони здоров'я в провінції. Це значною мірою виходило з розуміння гігієни як ознаки цивілізованості та культури, а також запоруки економічного розвитку та загального успіху спільноти:

«Отже, маємо надію, що ця виставка не мине без сліду для культури в напрямку гігієни. Найбільш правдивими з усіх ознак культури держав і міст є правила гігієни, які вони запроваджують, бо їх рівень є наслідком рівня культури».

Водночас у ролі учасників виставок були різні органи влади: Крайова рада здоров'я - найвищий орган влади у сфері здоров'я в провінції, Цісарсько-королівський заклад для дослідження продуктів харчування в Кракові, технічний департамент Г алицького намісництва, Крайовий шпиталь у Львові, Крайова шкільна рада, Крайове бюро меліорації, командування 11-го Цісарсько-королівського корпусу у Львові тощо23.

З'їзди польських лікарів та природознавців зазвичай користувались матеріальною підтримкою влади різних рівнів. У 1888 р. кошти були надані Крайовим сеймом, Міністерством освіти та Львівською міською радою24. У 1907 р. події підтримали Міністерство торгівлі, Галицький сейм та Крайовий комітет і міська рада, яка також безкоштовно надала в оренду Повиставову площу та Палац мистецтв для проведення виставки25. Крім того, організаторам вдавалось отримати знижку на залізничні квитки для учасників з'їзду та виставок і зниження (чи скасування) в'їзного мита.

З огляду на те, що виставки супроводжували з'їзди польських лікарів та природознавців, вони мали декілька особливостей. Як і згадані наукові форуми, виставки не мали регіонального/крайово- го чи більш вузького локального характеру. Ці події, насамперед, мали на меті об'єднати польських фахівців з теренів колишньої Речі Посполитої та інших країн світу, а також представників інших національностей26. Проте більша кількість учасників з'їздів та виставок зазвичай походила все ж з Г аличини, а їх проведення у Львові чи Кракові зумовлювало акценти на східній або західній частині провінції відповідно. Оскільки початково виставки планувалися як доповнення до роботи з'їздів, це зумовлювало їхнє тематичне наповнення та визначило фахові середовища як першочергову аудиторію, хоча вони були відкриті і для широкої публіки.

Перша виставка 1869 р. мала на меті продемонструвати учасникам з'їзду продукцію, що стосувалася відповідних галузей наук і вироблялася «в краї»27. Таким чинос, окреслені мета та схема проведення стали основою для всіх наступних. Для організації виставок поряд з організаційним комітетом з'їзду діяв окремий виставковий комітет, який визначав тематичні розділи, займався пошуком учасників, забезпечував усі організаційні потреби та впорядковував саму виставку, виходячи із запланованих секцій та отриманих експонатів28. Матеріали, представлені на виставках, здебільшого демонструвались за допомогою різного роду візуалізацій (фотографій, малюнків, діапозитивів, карт, планів, графіків, проектів, статистичних таблиць), макетів, муляжів та зразкових експонатів. Час роботи виставок здебільшого не перевищував одного тижня. Зазвичай вони розміщувалися в приміщеннях навчальних закладів чи музеїв. Наприклад, у 1884 р. виставка в Познані знаходилась у музеї Товариства приятелів наук29, «краківські» виставки 1891 р. та 1900 р. - у приміщеннях гімназій30. Традиційно, наслідуючи міжнародну практику, з допомогою спеціальної комісії фахівців визначались найкращі учасники виставки в усіх тематичних групах, які отримували відзнаки - дипломи, медалі та похвальні листи.

Змінивши традиційну назву («лікарсько-природнича», або «природничо-лікарська»), львівські виставки були організовані в липні 1888 р. як «Природничо-лікарська та гігієнічна вист» («Wystawa higieшczno-lekarska і dydaktyczno-przyrodnicza») та в червні-липні 1907 р. як «Виставка природничо-лікарська та гігієнічна» («Wystawa przyrodniczo-lekarska і higieniczna») - відповідно в межах ^го та Х-го з'їздів польських лікарів та природознавців31. Перша виставка діяла більше тижня - з 18 до 26 липня (з'їзд тривав протягом 17-22 липня) 1888 р. і зібрала близько 250 учасників32. Початково розглядалась можливість її розміщення в корпусі Політехніки33, але, як пояснювали самі організатори, з огляду на його віддаленість, що могло зменшити кількість відвідувачів, як локацію було обрано приміщення реальної школи, яка розташовувалась у центральній частині міста (для виставки також використали шкільне подвір'я)34.

Виставка 1907 р. діяла майже півтора місяця, з 16 червня до 28 липня, і відкрилась раніше від часу проведення з'їзду, який відбувався 22-25 липня. Цього разу експозиція розширилась та змінила свою локацію, зайнявши Палац мистецтв та Повиставову площу, на якій було розміщено ряд додаткових павільйонів у парку Кілінськог6. Цього разу подія зібрала близько 430 учасників3 Ця виставка стала найбільшою з-поміж усіх, які проводились у межах з'їздів польських лікарів та природознавців до 1914 р.

Виставка 1888 р. вперше виокремила гігієну та громадське здоров'я, що відобразилось у її назві, виставкових секціях та задекларованій меті експозиції38, яка мала служити наглядній демонстрації учасникам з'їзду та зацікавленій публіці найновіших здобутків у царині природничих та лікарських наук, а особливо в галузі гігієни та бактеріології, а також стану охорони здоров'я краю39. Серед 15 розділів-груп на тогорічній виставці були представлені групи «бактеріологія», «гігієна шкіл», «гігієна фабрик», «гігієна помешкань», «купелі та лазні», «гігієна шпиталів», «продукти харчування та напої», «оздоровлення міст» («азапада тіаБІ»), «гімнастика», «гігієна одягу та догляд за тілом».

У 1907 р. організатори заявили намір не лише демонструвати, але й популяризувати досягнення в лікарсько-природничих науках та гігієні серед найширших верств суспільства. Для досягнення мети було заплановано проведення науково-популярних лекцій, а також прийнято рішення розширити гігієнічний відділ і організувати його доступним і цікавим не лише для фахівців, але й для решти суспільства. Виставковий комітет одразу зазначав, що неможливо охопити й показати вичерпно поступи в науці гігієни, які проникають у всі ділянки життя41. У цьому році виставка мала дві великі складові: природничо-лікарський та гігієнічний відділи. Окрім секцій-груп гігієни їжі, шпиталів, помешкань, одягу, фабрик і робітників, секції виховання молоді (загалом відповідала групі шкільної гігієни на виставці 1888 р.), гігієни міст (але під назвою групи «інфраструктури в ґмінах для забезпечення здоров'я мешканців» - «urzдdzen gminnych ки й^тапіи zdrowia ludnosci»), з'явились секції, присвячені гігієні народу, дитячій гігієні та інфекційним захворюванням, як значно розширена та доповнена версія групи бактеріології з попередньої експозиції42.

Запропоновані на виставках секції та саме їхнє наповнення поєднували в собі громадську та особисту гігієну, дотримання правил і принципів яких мало забезпечити здоров'я окремої особи і суспільства загалом. «Гігієнічність» стала складовою стандарту якості не лише конкретних виробів, як, наприклад, мила, але й середовища та способу життя загалом. Гігієна харчування визначала якість продуктів не лише складом інгредієнтів та їхнім співвідношення, але аналізувала обладнання та умови їх приготування. Відповідно «гігієнічними» були медівники, печиво, напої (зокрема і алкогольні), хліб, консерви тощо, але такими ж «гігієнічними» були машинки для різання макаронів, виготовлення вареників, виробництва ковбас, кухонне начиння. Окрім цього, визначалась поживна вартість їжі, її шкідливість - як от алкоголю, чи «фальшованих» або ж зіпсованих продуктів. Тому для повчання публіки демонструвались зразки «чистої» та «нечистої» муки (до муки могли домішувати, наприклад, вапно) і зерна, зразки хімічного аналізу кави, чаю, какао та інших продуктів, а також лабораторне обладнання, яке застосовувалось для проведення аналізу якості. Гігієна одягу та догляду за тілом, яка доповнювалась гігієною лазень, вимагала не тільки відповідної якості виробів, але й правильного та регулярного їх застосування - скажімо, часта зміна одягу, його використання у відповідності з погодою та порою року, часте та ретельне вмивання і купання. Щоб створити здорове помешкання, слід було розпочинати з відповідності/невідповідності гігієні місця розташування будинку (наприклад, ґрунт міг бути негігієнічним через надмірну вологість. Невідповідною могла бути й ділянка, скажімо, через сусідство високих будинків), плану будівлі, якості будівельних матеріалів, оскільки було недостатньо лише облаштувати в ньому ванну кімнату і туалет, кухню, поставити добрі п'єци, меблі тощо і дотримуватись чистоти. Врешті здоровим повинен був бути простір для проживання - місто. Міська гігієна в насамперед вимагала забезпечення чистоти ґрунту, води і повітря - цьому мала служити каналізаційна мережа, водогін, вивезення сміття і забезпечення чистоти і порядку загалом. Але, окрім цього, місто мусило дбати про ринки та бійні, контролювати якість продуктів харчування, давати раду з безпритульними тваринами, освітлювати вулиці, гасити пожежі, контролювати будівництво та регулювати розвиток забудови загалом, дбати про убогих та невиліковно хворих, насаджувати парки, а також забезпечувати функціонування служби здоров'я та запобігати спалахам епідемій інфекційних захворювань. Сукупно ці завдання становили предмет політики у сфері громадського здоров'я не лише міста, а й краю та держави загалом. Для пояснення всього переліку завдань та їх вирішень міські ґміни Львова, Кракова, Тарнова та інших міст пропонували до ознайомлення плани розвитку, регуляції, будівництва і будівель, проекти та схеми, кошториси витрат на чищення міст та на будівництво водогонів, статистичні дані кількості вивезених нечистот та грязюки, фотографії та рисунки, плуги для згортання снігу та болота з вулиць, пластичні плани міст, демографічну статистику та статистику захворювань. Поруч з цим потрібно було дбати про місця та умови праці - гігієну фабрик, лікарняні умови та стандарти - гігієну шпиталів, а особливо виховання молодого покоління, яке було надзвичайно важливим і вразливим, на чому зосереджувала увагу гігієна дітей, шкільна гігієна та гігієна молоді. Останні пояснювались через експонування дитячих ліжечок (які особливо легко надаються до чищення), планів зразкових шкільних будинків, лав і парт, спеціальних пристосувань для вироблення звички рівно сидіти, реманенту для занять фізичною культурою, статистику показників чистоти повітря в класах, шкільних форм, правильно укладених розкладів занять і подібне.

Важливо, що всі ці принципи та правила, а також авторитет гігієністів значною мірою підкріплювались науковим аргументом - бактеріологією. Обидві виставки демонстрували нове знання, яке стало поворотом в розвитку медичної науки та політиках громадського здоров'я. Саме для популяризації «наймолодшої галузі лікарської науки» в 1888 р. була організована секція бактеріології, яка демонструвала мікроскопи, стерилізатори, прилади для дослідження повітря та вмісту бактерій у ньому, культури бактерій, таблиці для вивчення бактеріології тощо44. Докладніші пояснення про молоду науку та її значення відвідувачі могли отримати в 1907 р. у групі боротьби з інфекційними захворюваннями, яка демонструвала збудників інфекційних захворювань, їхню дію на організм та способи боротьби з ними. До уваги відвідувачів пропонувались моделі та культури бактерій, забарвлені бактерії, які можна було розглянути в мікроскоп - наприклад, збудники інфлюенци, чуми, черевного тифу, туберкульозу, холери. Анатомічні експонати з паталогоанатомічного інституту Львівського університету демонстрували уражені хворобами органи - туберкульоз легень, гортані і трахеї, кісток, уражені дифтерією дихальні шляхи. Частина, яка стосувалась боротьби з інфекційними захворюваннями, була представлена дезінфекційними апаратами та засобами для дезінфекції, гігієнічними сплювачками для хворих на туберкульоз, вакцинами проти віспи45. Окрім цього, було організовано цикл лекцій, присвячених інфекційним захворюванням (виклади про бактерії з демонстраціями, про способи поширення захворювань) та дезінфекції46. На одній з таких лекцій були присутні близько сотні жандармів та офіцерів і поліціантів, яких делегували ґміни з провінції47. Поза цими викладами відбувались самостійні демонстрації живих бактерій, які супроводжувались коментарями фахівців48. Таким чином загроза ставала видимою та зрозумілою, бо йшлося про демонстрацію збудників добре знайомих і поширених захворювань, а також більш аргументовано виглядали вимоги дотримання правил гігієни та процедури дезінфекції.

Очевидно, що для непрофесійної аудиторії гігієнічні секції передусім стали способом привернути увагу до певної ділянки життя з перспективи науки про здоров'я, аніж дали докладне уявлення про «гігієнічну зразковість». Це зумовлювалось неоднорідністю за кількістю та різноманітністю наповнення тематичних груп, розпорошеністю та недоречністю розміщення експонатів у розділах, а також і способів донесення інформації. У щоденній та фаховій пресі схвалення та зауваження на адресу експозицій чергуються між собою й залежать не тільки від «медичної» фаховості рецензента, а й від його належності до певної групи та середовища. Наприклад, секція гігієни помешкань на виставці 1888 р. у львівському медичному часописі була оцінена як загалом досить вдала49, а на думку кореспондента газети «Діло», представлена неповно і досить однобоко з огляду на те, що увага зосередилась здебільшого на містах та побуті вищих верств суспільства50. Імовірно акцент саме на вартості й доступності представлених експонатів виходив із загальної характеристики соціальної структури українського населення провінції, яке здебільшого мешкало в сільській місцевості і було менш заможним. Натомість на виставці 1907 р. секції гігієни помешкань цілісно не існувало взагалі, експонати, які до неї належали, потрібно було «шукати» серед інших груп51. Негативну оцінку своєю «скромністю» викликала секція гігієни народу на виставці 1907 р. (фактично - гігієна сільської місцевості), яка представляла лише одну модель хати, кілька фотографій та малюнків і таблиці про догляд за дітьми на селі52. Такі ж відгуки лунали на адресу секції гігієни фабрик та робітників, як на першій, так і на другій виставці.

Нагода спробувати «гігієнічність» на смак приваблювала відвідувачів до розділу гігієни харчування - деякі промисловці, учасники виставки 1888 р., влаштували дегустацію - гості мали нагоду спробувати різних трунків і «закусити» їх гуляшем53. У 1907 р. поза секцією гігієни харчування на території виставки працювали ресторації, зокрема знаного у Львові пана Адольфа Телічка (Adolf Teliczek), який також був і учасником виставки, і отримав нагороду за сумлінну працю під час виставки та виробництво гігієнічних ковбасок.

Очевидно, що організатори обох виставок ставили надто високі цілі для такого рівня експозицій, натомість способи їх реалізації не були відповідними. Про виставку 1888 р. вже згаданий варшавський гігієнічний часопис «Zdrowie», відгукнувся критично, зазначивши, що вона не «залишила впливу на санітарну освіту публічності», ні на появу інтересу в лікарів, ні на підприємництво (промисел) в ділянці санітарії55. Коментуючи виставку 1907 р., місцеві фахові часописи делікатно зазначали, що мета була надто амбітною, щоб бути успішно реалізованою, але загалом вітали її про- ведення. Для створення більш тривалого освітнього майданчика, наслідуючи поширену на той час практику, матеріали виставки 1888 р. мали послужити основою для відкриття у Львові гігієнічного музею, однак проект його створення було реалізовано лише після Першої світової війни57.

У репортажах з виставки 1888 р. у львівському медичному часописі суттєвим недоліком експозиції було вказано її розміщення в школі. Окрім того, що в будинку бракувало місця, з огляду на навчальний процес роботу над облаштуванням виставки розпочали лише за кілька днів до відкриття. Наслідком цього було підлаштовування до приміщення та часових обмежень, а не доцільність у розміщенні секцій та експонатів. До того ж експозиція демонструвалась занадто короткий час, а з огляду, що була відкрита для широкої публіки, бракувало «інтерпретаторів», які могли коментувати та пояснювати представлені матеріали58. Натомість облаштування виставки (розвантаження привезених експонатів, нумерація вже виставлених предметів згідно з інформацією в каталозі тощо) у 1907 р. тривало ще якийсь час після її відкриття. Тривало і будівництво додаткових павільйонів. Наприклад, один із них відкрили для відвідувачів майже через два тижні після початку роботи виставки59. Ще в середині липня, незадовго до закриття виставки, надходили матеріали з Королівства Польського60. Із запізненням вийшов каталог секції боротьби з інфекційними захворюваннями (опис цієї секції не було розміщено в головному каталозі виставки)61. Але й основні каталоги виходили невчасно і містили неточності.

Поширеним способом візуалізації інформації мало не в усіх відділах були статистичні таблиці та графіки, які сумнівно, що користувались великою популярністю серед відвідувачів. Але й зацікавлені гості не завжди могли легко з ними ознайомитись. Наприклад, відвідуючи виставку 1907 р., львівський лікар Щепан Міколайський (Szczepan Mikolajski) обурювався, що таблиці Крайової ради здоров'я про кількість розумово відсталих, божевільних, сліпих та глухонімих на території Галичини були завішені так високо, що без допомоги «лорнетки» прочитати цифри було неможливо62.

У 1907 р. частина виставкового простору перетворилася в своєрідне міське свято, яке доповнювали науково-популярні лекції та сама експозиція. Попри наголошування організаторів на тому, що одним із ключових акцентів виставки була гігієна, освітня програма лише частково її стосувалась, була доволі неоднорідною і, скоріше, мала на меті представити наукові «цікавинки» і розважити, аніж «привчати» до гігієни. Наприклад, популярністю користувалась лекція-демонстрація Владислава Гродзіцького (Wladyslaw Grodzicki), механіка з Краківського університету, на якій автор представляв перехід повітря в рідкий стан при температурі -192оС і властивості різних речовин, заморожених у такий спосіб. Зокрема, коньяк після замороження в такому повітрі, після розмерзання отримував смак старого коньяку, а заморожена сигара горіла, як бенгальський вогонь63. На думку газетних хронікерів, не менший інтерес викликали лекції комісара поліції Антоні Курки (Antoni Kurka) про антропометрію і дактилоскопію, які супроводжувались поясненнями з допомогою малюнків64. Крім цього, важливим додатком до цієї події була розважальна програма. Найпопулярнішу її частину становили кінематографічні демонстрації, які у вечірню пору збирали глядачів навіть за не надто доброї погоди65, піротехнічні шоу та виступи оркестрів. Особливо турбувалися про наповнення програми на вихідні дні з огляду на більшу кількість відвідувачів66. Наприклад, за підрахунками «Kurjera Lwowskого», останні червневі вихідні зібрали близько 70-80 тис. відвідувачів67. Також працював світловий фонтан, ресторації та організовувались лотереї68. В останні дні роботи виставки у вечірню пору відвідувачі могли спостерігати рух небесних тіл за допомогою телескопа, який встановили на терасі перед палацом мистецтв.

Важливість оздоровлення міського простору та гігієна дітей і молоді, а також боротьба з інфекційними захворюваннями були постійно на порядку денному не лише серед фахівців та владних структур, а й обговорювалась у щоденній пресі. Зокрема, у Львові на початку ХХ ст. відкрили новий водогін, було збудовано кілька шкільних будинків з урахуваннями вимог гігієни, тривало розроблення плану каналізаційної мережі тощо. Виставки засвідчили певні досягнення, що було важливо, зокрема, у контексті частих спалахів епідемій інфекційних захворювань.

Популяризація знань із бактеріології відповідно до нової теорії етіології хвороб, яка повільно витісняла давні «міазматичні» уявлення про причини виникнення захворювань, була важливою з огляду на поширення правил особистої гігієни, правил поведінки в разі виникнення інфекційних захворювань, наприклад тифу чи скарлатини. Небажання проводити дезінфекцію, знищувати речі хворого, повідомляти про випадок захворювання, привозити хворих, а особливо дітей до шпиталю та ін. були звичними та повсякденними в житті провінції.

Хоча обидві львівські виставки мали насамперед польський репрезентативний характер й мали на меті показати розвиток саме польської науки і промислу, категорії та процедури розмежування поляків з іншими національностями не були чіткими. Наприклад, організатори виставки 1907 р. зазначали, що, оскільки вона повинна послужити цілям «дидактично-інформаційним» і показати в «загальних рисах образ найважливіших досягнень лікарсько-природничих наук», неможливо було обмежитись лише польськими учасниками, і до участі були запрошені й іноземці з огляду на необхідність хоча б загального представлення розвитку згаданих наук70. Насправді участь представників неавстрійських теренів колишньої Речі Посполитої та поляків з інших країн світу не була чисельною. Натомість серед учасників обох виставок, зокрема серед підприємців, було немало осіб єврейського походження. Серед учасників виставок були також і українці71. Невідомо, чи оргкомітет відхиляв заявки на участь за етнічною чи конфесійною ознакою.

Водночас виставки становили свого роду маніфестацію «польськості» Галичини. На відкритті виставки в 1907 р., яке відбувалось у Палаці мистецтв у парку Кілінського, були присутніми представники імперського уряду, провінційної адміністрації та міського самоврядування - галицький крайовий маршалок, президент та віце-президент міста, військові на чолі з керівником львівського гарнізону, штабні лікарі та інші. У виголошених промовах наголошувалося на важливості гігієни та охорони здоров'я в краї - у взаємозв'язку з поступом «польської науки» та розвитком «польського промислу». На думку промовців, гостей радо приймав Львів - «один з великих центрів польської освіти і культури». Така патріотична риторика поєднувалось з завуальованою критикою австрійського правління: «коли деінде ідуть мільйони на оздоровлення ^апада) міст, то ми самі повинні власними силами йти вперед».

Промовистим було критичне відображення цих подій в українській пресі. У 1888 р. щоденна газета «Діло» розмістила кілька заміток та репортаж із доволі докладним описом самої виставки, доповнивши його низкою критичних національно-політичних випадів проти організаторів. Коментуючи фінансування з'їзду та виставки австрійським Міністерством освіти та віросповідань, «Діло» звинуватило оргкомітет в обмані: для того щоб отримати кошти, організатори повідомляли Міністерство про загальний з'їзд галицьких лікарів, натомість йшлося про конгрес лише польських фахівців, що усувало від участі українців (русинів)73. Натомість виставку 1907 р., яка була значно більш масштабною, тривалою та насиченою порівняно з попередньою, майже оминули увагою відомі українські львівські видання: щоденні газети «Діло» та «Руслан» обмежились повідомленнями про плани й сам факт її відкриття (з деякими деталями щодо її розміщення), а просвітницьке видання «Письмо з Просвіти» виставки взагалі «не помітило»

Лікарсько-природничі виставки, які відбувались у Львові та Кракові в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., стали одним із проявів поширення загальноєвропейського «виставкового ентузіазму» в австрійській провінції Галичині. Ці виставки проводились у межах наукових конгресів польських лікарів та природознавців, які систематично відбувалися з кінця 1860-х рр. до початку Великої війни. Натхненниками та організаторами обох подій були фахові середовища, здебільшого об'єднані в наукові та науко-професійні товариства. Основних координаторами зазвичай були місцеві лікарські товариства за активної співучасті інших організацій.

Підпорядкованість з'їздам задавала досить вузькі межі, які визначали характер, тривалість, учасників, аудиторію та мету виставок. Експозиції будувалися за практично однаковою схемою організації та наповнення і були своєрідним доповненням до з'їздів. Жодна з них не стала незалежною від конгресів подією, а їхнє тривання, за винятком виставки 1907 р. у Львові, більш-менш збігалося з часом проведення з'їздів. Виставки повторювали національний характер з'їздів, які, хоча й допускали представників інших національних груп, усе ж були конгресами «польських лікарів та природознавців». Зрештою, і сама ініціатива скликання першого з'їзду вийшла із середовища польських лікарів і метою було об'єднання польських фахівців. Відповідно попри домінування учасників із Галичини ці виставки лише частково можна розглядати як свого роду крайові експозиції, оскільки доступ представників інших національностей до участі в них принаймні формально був обмеженим. природничий виставка лікар

Виставки стали місцем співпраці громадських активістів та фахівців і центральної, провінційної та міської влади. Зазвичай експозиції з'їздів отримували фінансову підтримку з боку уряду, крайової та муніципальної адміністрації. Владні структури та установи були учасниками виставки. Підтримка з боку влади також демонструвалась під час церемоній відкриття, на яких були присутні ключові посадовці міста і провінції. З огляду на польське політичне домінування в Галичині ці виставки, а особливо їхня гігієнічна складова, мали засвідчити не лише загальний поступ та належність до цивілізованих суспільств, але й працю зі сторони влади місцевого та крайового рівня над оздоровленням провінції. Національна риторика довкола цих експозицій, особливо виставки 1907 р., поєднувала ідею прогресу з локальним патріотизмом, на який накладався польський націоналізм.

Така співпраця імперських урядових структур із представниками громадянського суспільства задля задекларованого суспільного прогресу не була винятковим явищем. Схожий випадок такого об'єднання зусиль у Російській імперії проаналізував американський історик Джозеф Бредлі на прикладі Московської політехнічної виставки 1872 р. Генератором ідеї та основною координаційною силою стало Імператорське товариство любителів природознавства, антропології та географії, що виникло як громадське товариство з об'єднання науковців Московського університету. До організації події, яку, зокрема фінансово, підтримали імператорський двір, уряд та міська влада, були залучені й інші громадські товариства, інституції та підприємці. З початку 1860-х рр. наукові та науково-професійні товариства стають основними популяризаторами та активістами поширення освіти, науки і технологічного розвитку. Діяльність цих товариств мала на меті не просто розвиток науки, а розвиток «самостійної» науки в Росії і промування останньої саме через наукові та технологічні досягнення. Крім того, для розвитку природничих та прикладних наук вважалось необхідним поширення знань із цих дисциплін та збільшення кількості осіб, які можуть ці знання використовувати на практиці. Організатори виставки 1872 р. вірили, що з її допомогою вони можуть сприяти співпраці між наукою та промисловістю і водночас підтримувати державу. Отже, популяризація освіти, науки і технологій, виховання громадян та плекання національної гордості стало метою виставки і точкою перетину зусиль та інтересів імперської держави та приватної ініціативи невеликих груп активістів75.

Гігієнічний рух у габсбурзькій Галичині виник з ініціативи переважно польських фахівців. На початку ХХ ст., маючи як урядову, так і громадську підтримку, він набував дедалі виразнішого польського національного характеру і ставав складовою ширшого польського націєтворчого процесу. Гігієністи, спільнота яких поступово сформувалася на той час, ставили собі за мету хоча б частково компенсувати недоліки владної політики у сфері громадського здоров'я. Рух у цьому напрямку відбувався через спроби співпрацювати з владою та науково-професійними середовищами, а також через освітню програму, яка б мала прищеплювати суспільству навики «гігієнічного» способу життя. Виховання здорового суспільства було запорукою та ознакою поступу і належності до культурних народів. Одним із провідників ідей прогресу в тогочасній Галичині були розглянуті вище львівські лікарсько-природничі виставки. «Додану» вартість, особливо в контексті освіти, реформування і дисциплінування суспільства та руху до цивілізованості та прогресу, становила сфера громадського здоров'я та гігієни, уперше виокремлена на львівській виставці 1888 р. Зосереджені на «польськос- ті» та «польському», ці експозиції все ж становили частину міського публічного простору. Останній був загальнодоступним для мешканців не лише міста, але й провінції, що потенційно розширювало коло реципієнтів «гігієнічної освіти» за межі лише польської частини суспільства.

References

Artykul wstqpny (1888), Zdrowie. Warszawa, No. 35, s. 253.

Bennet, T. (1988), The Exhibitionary Complex. New Formation, No. 4, p. 73-102.

Bradley, J. (2008), Pictures at an Exhibition: Science, Patriotism, and Civil Society in Imperial Russia. Slavic Review, Vol. 67, No. 4, p. 934-966.

Bud, R., Finn, B., Trisher H., (Eds.) (1999). Manifesting Medicine. Bodies and Machines. Harwood academic publishers.

Demel, M. (1964), Pedagogiczne aspekty warszawskiego ruchu higienicznego. 1864-1914. Wroclaw.

Dilo, Lviv, 1888, lypen-serpen; 1907, cherven-serpen.

Dolata, E. (2006), Galicyjscy popularyzatorzy zdrowia i higieny przelomu XIX i XX wieku. Lubelski rocznik pedagogiczny, T. XXXV, z. 4, s. 79-95.

Dolata, E. (2016), Rozwцj ruchu higienicznego w Galicji w okresie autonomicznym ze szczegцlnym uwzglgdniniem higieny szkolnej. Seria: Galicja i jej dziedzictwo. T. 23, Rzeszow.

Dr. S. M. (1907), Przechadzki po wystawie hygienicznej (Hygiena ludowa). Kurjer Lwowski, No. 312 (8 lipca, popol.), s. 3-4.

Dr. S. M. (1907), Przechadzki po wystawie hygienicznej (Stan zdrowotnosci kraju). Kurjer Lwowski. No. 287 (22 czerwca, popol.), s.1-2.

Dr. S. M. (1907), Przechadzki po wystawie hygienicznej. Kurjer Lwowski. No. 283 (20 czerwca, popol.), s. 6.;

Dydynski L., Lawrynowicz A. (1933), Zjazdy Lekarzy i przyrodnikow przyrodnikow polskich od. R. 1869. Medycyna. Dwutygodnik. Organ Towarzystwa Lekarskiego Warszawskiego. No. 17 (7 wrzesnia), s. 527, 534.

Dziennik V Zjazdu lekarzy iprzyrodnikow polskich, (1888), No. 1-3, 5.

DziennikX. Zjazdu lekarzy i przyrodnikow polskich we Lwowie. (1907)., No. 1-4.

Franaszek, P. (2001). Informator statystyczny do dziejцw spoleczno-gospodarczych Galicji: zdrowiepubliczne w Galicji w dobie autonomii. Krakow.

Franaszek, P. (2002). Zdrowie publiczne w Galicji w dobie autonomii: (wybrane problemy). Krakow.

Galos, A. (1976), Tendencje integracyjne i dezintegracyjne na ziemiach polskich w dobie popowstaniowej (do r. 1914), Drogi integracji spoleczehstwa w PolsceXIX-XXw. Wroclaw, s. 9-35.

Hihiienichno-pryrodnycha vystava (1888), Dilo, No. 163, 23 lypnia (4 serpnia), s. 1.

Hinc, A. (2013), Kontakty mi^dzy towarzystwami naukowymi na ziemiach polskich pod zaborami - stan i potrzeba badan, Roczniki dziejцw spolecznych i gospodarczych, T. 73, s. 79-121.

Hygienic exhibition at Brussels (1875). The British Medical Journal, Vol.1, No. 747, p. 551.

Hyhiienichno-pryrodnycha vystavka (1888) Dilo, No. 156, 14 (26 lypnia), s. 1.

Hyhiienichno-pryrodnycha vystavka. (1888) Dilo, No. 155, 13 (25 lypnia), s. 1-3.

Katalog powszechnej wystawy krajowej we Lwowie roku 1894. (1894). Lwow.

Katalog Wystawy higieniczno-lekarskiej i dydaktyczno-przyrodniczej (1888). Lwow.

Katalog wystawy lekarsko-przyrodniczej. III zjazd lekarzy i przyrodnikow polskich w Krakowie 1881 r (1881), Krakow.Katalog Wystawyprzyrodniczo-lekarskiej i higienicznejX zjazdu lekarzy iprzyrodnikowpolskich. (1907). Lwow.

Korespondencye. Warszawa, 1 Maja. (1896), Przeglqdlekarski. Krakow, No. 20, s. 276-277.

Kronika Zjazdu (1888), Dziennik Vzjazdu lekarzy i przyrodnikow polskich we Lwowie, No. 5, s. 49-50.

Kronika. Z wystawy przyrodniczo-lekarskiej (1907), Kurjer Lwowski, No. 335 (21 lipca, poranne), s. 2.

Kronika. Z wystawy (1907), Kurjer Lwowski, No. 288, (23 czerwca, poranne), s. 2.

Kronika. Z wystawy (1907). Kurjer Lwowski. No. 283 (20 czerwca, popol.), s. 3-4.

Kronika. Z wystawy lekarskiej (1907). Kurjer Lwowski, No. 325 (16 lipca, poranne), s. 2.

Kronika. Z wystawy lekarsko-hygienicznej (1907), Kurjer Lwowski, No. 300 (1 lipca, popol.). s. 3.

Kronika. Z wystawy przyrodniczo-lekarskiej (1907), Kurjer Lwowski, No. 297 (28 czerwca, popol), s. 2-3.

Kronika. Z wystawy przyrodniczo-lekarskiej (1907), Kurjer Lwowski, No. 335 (21 lipca, poranne), s. 2.

Kronika. Z wystawy przyrodniczo-lekarskiej. (1907), Kurjer Lwowski, No. 326 (16 lipca, popol), s. 4.

Kronika. Z wystawy. (1907), Kurjer Lwowski, No. 286 (22 czerwca, poranne), s. 2.

Kronika. Z wystawy. (1907), Kurjer Lwowski, No. 294 (27 czerwca, poranne), s. 2.

Kronika. Z wystawy. (1907), Kurjer Lwowski, No. 308 (5 lipca, popol.), s. 3.

Kronika. Z wystawy.(1907), Kurjer Lwowski, No. 283, (20 czerwca, popol.), s. 4.

Размещено на Allbest.ru