Перспективи та причини провалу Дніпровської повітряно-десантної операції

The article sheds light on the featured historiographical and source basis of the given problem. The author determines the preparation and development of the Dnipro airborne operation. The reason for failure of the operation is explained. The contribution of the Dnipro airborne forces during the battle for the Dnipro river is brought to light.

Key words: the Dnipro airborne operation, the Bukryn bridgehead, the battle for the Dnipro river, the Second World War, the year of 1943.

Актуальність теми дослідження

Дніпровська повітряно-десантна операція - масштабна повітряно-десантна операція часів Другої світової війни, яка була проведена радянськими військами протягом 25 вересня - 28 листопада 1943 р. на території Черкаської та Київської областей УРСР. Головним завданням операції було захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу на території Правобережної України поблизу Дніпровського закруту, в районі Великого Букрина - так званого Букринського плацдарму. Метою операції було сприяння зосередженню на цій території необхідної військової сили для продовження наступу радянської армії та недопущення прориву з'єднань Вермахту до захоплених ними плацдармів.

Операція закінчилася повним крахом. Радянські війська втратили 3500 чоловік загиблими та зниклими безвісти. Заплановане завдання операції не було виконане. Після поразки в цій повітряно-десантній операції, радянські повітряно-десантні війська більше не мали досвіду застосування десанту парашутним способом протягом усієї своєї подальшої історії.

При тому величезному значенні, яке має Дніпровська повітряно-десантна операція у житті українського народу, її історичне минуле незаслуженно обійдене увагою дослідників. В сучасній історіографії проблеми Дніпровського десанту розкриті лише досить фрагментально. Навіть в об'ємних дослідженнях, присвячених прориву оборони гітлерівців на Дніпрі, цій невдалій повітрянодесантній операції зазвичай відводиться кілька абзаців. Хоча у виданнях радянських часів Дніпровську повітряно-десантну операцію називають однією з найбільших в історії десантних військ у Другій світовій війні. Потреба наукового вивчення проблеми обумовлена й тим, що в українській історіографії відсутні роботи, в яких питання людських доль учасників операції, їхні спогади досліджувалися б у загально-історичному контексті. Дослідження теми допоможе також заповнити існуючі прогалини щодо знань про підготовчі заходи та хід Дніпровської повітряно-десантної операції, розкрити значення Дніпровського десанту у битві за Дніпро. Таким чином, враховуючи вищезазначене, вважаємо, що обрана нами для дослідження тема має науково-практичне та суспільне значення, чим і зумовлено її актуальність.

Дніпровська повітряно-десантна операція в історіографії. Аналіз стану наукових досліджень історії Другої світової війни у радянській та вітчизняній історіографії, архівних та документальних матеріалів свідчить про доволі обмежене висвітлення Дніпровської повітряно-десантної операції. Комплексні наукові праці з історії Дніпровського десанту не публікувалися. Дослідження свідчить, що у фундаментальних працях з історії війни радянського періоду питання підготовки, перебігу операції висвітлено неповно, без акцентування на її значенні.

Історіографія проблеми умовно розподілена на дві основні групи: перша - праці радянських істориків та фахівців з історії Другої світової війни, друга - сучасні історичні та спеціальні дослідження українських науковців.

До першої групи відносимо працю К. Крайнюкова "Оружие особого рода”¹, що є спогадами. Тут генерал-полковник К.В. Крайнюков, призначений восени 1943 р. членом Військової ради 1-го Українського фронту, пройшов з його військами шлях від Дніпра до Ельби, від Києва до Берліна і Праги. У своїх спогадах він розповідає про розробку Ставкою Верховного Головнокомандування і втіленні в життя планів фронтових наступальних операцій. Саме у першій частині книги він згадує про Дніпровську повітряно-десантну операцію як передумову форсування Дніпра.

Праця В. Пічугіна "Парашюты раскрились за Днепром” Крайнюков К. Оружие особого рода / К. Крайнюков. - М.: Мысль, 1984. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo/ russian/kraynyukov_kv/index.html Пичугин В. Парашюты раскрылись за Днепром / В. Пичугин. - Свердловск: СреднеУральское книжное издательство, 1978. - 80 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo /russian/pichugin_vs/index.html - також спогадами учасника операції, який служив радистом в повітряно-десантних військах. У вересні 1943 р. групі десантників, до якої входив автор книги, було поставлено завдання - висадитися в тилу ворога на західному березі Дніпра і, разом з іншими групами, відвернути на себе сили ворога і тим самим полегшити становище наших наступаючих частин - допомогти їм форсувати Дніпро. Події, про які розповідає автор, справжні, змінені лише імена деяких героїв.

У працях І. Лисова "Десантники: (воздушные десанты)” Лисов И. Десантники: (воздушные десанты) / И. Лисов. - М.: Воениздат, 1968. - 320 с., Я. Самойленка "Из опыта управления воздушными десантами в годи войны” Самойленко Я. Из опыта управления воздушными десантами в годы войны / Я. Самой- ленко // Военно-исторический журнал. - 1979. - № 12. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://joumal-dub.ru/?q=node/16253, Г. Софронова "Воздушные десанты во Второй мировой войне” Софронов Г. Воздушные десанты во Второй мировой войне / Г. Софронов. - М: Воениздат, 1962. повітряно-десантна операція, яку обрав автор для дослідження, згадується поверхнево, без особливих акцентів на її причини, хід, наслідки та значення.

До другої групи належать праці Ю. Вознюка Вознюк Ю. Дніпровська повітряно-десантна операція 1943 року / Ю. Вознюк // Історія в школі. - 1998. - № 9. - С. 41-42., Т. Вронської Вронська Т. Дніпровська повітряно-десантна операція 1943 // Енциклопедія історії України: Т. 2 / Ред. кол.: В. Смолій та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: Наукова думка, 2004. - 688 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/ ?termin=Dniprovska_operaciya_1943, Р. Загоріна Загоріна Р. Героїзм і трагедія дніпровського десанту / Р. Загоріла // Прес Центр. - 2011. - 4 травня. - С. 26., Н. Стаськова Стаськов Н. Днепровская воздушно-десантная операция 1943 года: уроки и выводы / Н. Стаськов // Военная мысль. - 2003. - № 9. - С. 60-67. Филь О. Канівський десант: віднесені вітром / О. Филь // Дзеркало тижня. - 2006. - № 12. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/ kanivskiy_desant_ vidneseni_vitrom.html Филь О. Канівський десант / О. Филь // Воєнна історія Середньої Наддніпрянщини: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 15 березня 2012 р. - К.: Національний військово-істоичний музей України, 2012. - С. 571-573., О. Филя^{10 и}, В. Чернова Чернов В. Днепровский десант / В. Чернов. - Липецк, 2000. - 415 с.. Автори даних статей подають загальну інформацію про Дніпровську повітряно-десантну операцію, відзначаючи лише її основні моменти: планування та підготовку операції, організацію бойових дій десантників у складі партизанських загонів на Правобережжі.

У праці В. Гончарова Гончаров В. Советские воздушно-десантные войска в Великой Отечественной войне / В. Гончаров. - М.: АСТ, 2003. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ы^р:/^1огу-И. narod.ru/airbome/airborne995.htm вперше було зроблено спробу зібрати інформацію про усі основні десанти радянсько-німецької війни, що мали стратегічне значення і вирішували тактичні завдання. Дослідження П. Кареля Карель П. Восточный фронт. Выжженная земля: 1943-1944 / П. Карел. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://doroshenko.org.ua /showthread.php?15130, Е. Манштей- на Манштейн Э. Утерянные победы / Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов. - М.: АСТ, 1999. - 896 с., Г. Ровенського Ровенский Г. Военное Фрязино: Хроника 1941-1945 годов / Г. Ровенский. - Фрязино, 2003. - 96 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fryazino.info/index. php?mod=books&id=2 пов'язані з історією десантих військ. Саме вони зазначають і про обрану нами для дослідження операцію, про проведення та причини її невдачі. Автори вказують і на можливі досягнення та наслідки цієї операції у випадку її успішного проведення. Ю. Ненахов Ненахов Ю. Воздушно-десантные войска во Второй мировой войне / Ю. Ненахов. - М.: Литература, 1998. - 473 с. висвітлив роль і місце повітряно-десантних військ в ретроспективному і сучасному аспектах.

Статті О. Гончаренка Гончаренко О. Тертишний Петро Вакулович - герой Букринського плацдарму. До 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників / О. Гончаренко // Історія в сучасній школі. - 2013. - № 9. - С. 40-43., В. Короля Король В. Битва за Дніпро та Київ: героїзм і трагедія (нові аспекти проблеми). До 70- річчя битви за Дніпро / В. Король // Історія в школі. - 2013. - № 9. - С. 1-9., М. Таборита Таборит М. Білий цвіт на червоному полі (Букринська операція восени 1943 р.) / М. Таборит // Слово Просвіти. - 2011. - 5-11 травня. - С. 1-4. показують труднощі та ризики десантників в організації бойових дій в районі висадки, співпрацю з місцевим населенням, визначають роль Дніпровського десанту у форсуванні Дніпра та битві на Букринському плацдармі.

На загал треба відзначити, що в сучасній історіографії не вщухає інтерес до проблем Дніпровської повітряно-десантної операції. У нинішніх наукових роботах розглядаються як загальні питання цієї теми, так і окремі її аспекти. Зауважмо, що сучасні дослідження відзначаються передусім фаховою відповідальністю. Автори намагаються не тільки вразити читача новими, подеколи сенсаційними фактами, але й глибоко проаналізувати їх через призму тогочасних обставин.

дніпровський повітряний десантний операція

Джерельна база

Джерельна база дослідження є не достатньо представленою. За методами та формами відображення дійсності джерела, що будуть використані в роботі, можна розділити на дві категорії: зображальні та письмові.

До першої групи джерел належать картографічні матеріали та фото учасників повітряно-десантної операції.

До другої групи належать неопубліковані джерела, які знаходяться на зберіганні в Черкаському краєзнавчому музеї. Зокрема, це спогади Т. Гулька Гулько Тарас Григорович. Спогади. Черкаський краєзнавчий музей. та О. Заріпова Заріпов Олексій Захарович. Спогади. Черкаський краєзнавчий музей., безпосередніх учасників Дніпровського десанту. Їх свідчення розкривають причини невдачі операції, висвітлюють діяльність десантників на окупованій фашистами території.

Також до цієї групи ми відносимо опубліковані спогади, які розміщені на інтернет-сайті "Меморіал”. Це спогади В. Гончарова Гончаров Василь Костянтинович. Спогади. Меморіал., М. Ліхтермана Ліхтерман Матвій Цодикович. Спогади. Меморіал., які вказують на непродуману підготовку операції, на чинники, які призвели до провалу Канівського десанту.

Важливим джерелом являються спогади, які зібрали жителі сіл Канівського району та автор даного дослідження: Ф. Зінченко Зінченко Феодосія Григорівна. Спогади. с. Литвинець, Канівський район., В. Зубко Зубко Валентин Анастасієвич. Спогади. с. Лазівці, Канівський район., В. Кізко Кізко Віра Яківна. Спогади. с. Піщальники, Канівський район., С. Троненко Троненко Софія Панасівна. Спогади. Канівський район., М. Ярошенко Ярошенко Мотря. Спогади. с. Дударі, Канівський район.. Очевидці відтворюють у своїх спогадах події, пов'язані з висадкою десанту, підтверджують відому історію про збереження прапора 3-ї повітряно-десантної бригади жителями с. Піщальники Канівського району.

У роботі використовуються також документи та матеріали, які опубліковані на сайті Російського архіву Русский архив: Великая Отечественная. Ставка ВГК: Документы и материалы. 1943 год. Т. 16 (5-3). - М.: ТЕРРА, 1999. - 360 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// militera.lib.ru/docs/da /stavka_vgk/index.html.

Вони розкривають цілісну картину підготовки та проведення Дніпровської повітряно-десантної операції та дають змогу глибше зрозуміти всі аспекти обраної теми. Згадані документи містять досить важливу інформацію не лише про хід самої операції, а й відображають загальний військовий стан періоду, що досліджується.

Отже, можемо констатувати, що наукові дослідження історії Другої світової війни у радянській та вітчизняній історіографії, архівних та документальних матеріалів обмежено розкривають перспективи та причини провалу Дніпровської повітряно-десантної операції. Грунтовні наукові праці з історії Канівського десанту не публікувалися. Дослідження свідчить, що у воєнній історії радянського періоду питання підготовки, перебігу операції висвітлено неповно, без акцентування на її значенні. Джерельна база дослідження є обмеженою, хоча дає змогу розкрити цілісну картину організації підготовки та ходу операції, причини її провалу.

Підготовчі заходи та хід операції. Влітку 1943 р., після нищівної поразки німецьких військ на Курській дузі, радянські війська продовжили широкомасштабний наступ на всій території Лівобережної Україні, прагнучи прорватися до Дніпра і, користуючись замішанням противника, захопити плацдарми на правому березі. На початок вересня 1943 р. на фронтах відбулися зміни: радянські війська визволили значну територію, окупованої фашистами і підійшли до Дніпра. У ході стрімкого наступу радянським військам вдалося захопити декілька важливих плацдармів на західному березі Дніпра в районі Лютіжу і Великого Букрина, тим самим створивши всі необхідні передумови для подальшого розвитку наступу на території Правобережної України та звільнення Києва. Розуміючи, яке велике значення має Дніпро для противника, радянське командування приймало міри щодо форсування Дніпра з ходу, щоб не дати ворогу закріпитись на правому березі. Разом з цим, за пропозицією маршала Г. Жукова в Ставку Верховного Головнокомандування була подана ідея - з метою сприяння зосередженню на плацдармах необхідної кількості радянських військ, обмеження маневру противника та відповідно недопущення прориву його піхоти і танків до захоплених рубежів із західного та північно-західного напрямків, застосувати повітряно-десантні війська на цьому напрямку театру воєнних дій. Планувалось висадити десант в тил ворога. Завданням десанту будо ведення бойових дій, збір розвідданих, а головне - завдати удар з тилу по фашистах у той час, коли частини Червоної армії почнуть переправу через Дніпро Стаськов Н. Днепровская воздушно-десантная операция 1943 года: уроки и выводы / Н. Стаськов // Военная мысль. - 2003. - № 9. - С. 60..

Також однією з вирішальних причин прийняття рішення щодо висадки повітряного десанту стало завдання - якнайшвидше підготувати все до звільнення від німців столиці УРСР - міста Києва.

Ще 9 вересня Ставка Верховного Головнокомандування вирішила для захоплення плацдармів на правому березі Дніпра використати гвардійські повітряно-десантні бригади, загальна чисельність яких складала 10 тисяч чоловік. За попереднім задумом операцію планувалося здійснити десантування на протилежний берег Дніпра семи гвардійських повітряно-десантних бригад. Головне завдання повітряно-десантної операції полягало в тому, щоб сприяти військам Воронезького фронту в захопленні плацдармів на правому березі Дніпра в районі Великого Букрина, в його закріпленні і розширенні. Протяжність фронту оборони десанту складала 30 км, а глибина 15-20 км.

До 16 вересня 1943 р. штаб повітряно-десантних військ завершив розробку операції, визначив мету, склад і завдання десанту, а вже наступного дня рішення на проведення повітряно-десантної операції було ухвалене Ставкою Крайнюков К. Оружие особого рода / К. Крайнюков. - М.: Мысль, 1984. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo/ russian/kraynyukov_kv/index.html.

Затверджений Ставкою план операції передбачав наступне. Першим у район Канева, у смузі наступу Воронезького фронту, повинен був десантуватися корпус командувача повітряно-десантними військами генерал-майора І. Затєва- хіна. Він складався з 1-ої, 3-ої та 5-ої повітряно-десантних бригад, загальною кількістю близько 10 тисяч чоловік.

Другий повітряно-десантний корпус у складі 4-ої, 6-ої та 7-ої повітрянодесантні бригад під командуванням генерал-майора О. Капітохіна повинен був десантуватися в смузі наступу Південного фронту кількома днями пізніше.

Ставка Верховного Головнокомандування затвердила цей план, але оперативна обстановка на цій ділянці фронту дуже швидко змінилася та вимагала термінового початку десантування поблизу Дніпровського закруту, у районі Великого Букрина, де радянські війська досягли найбільшого успіху. Тривалість самостійних бойових дій десанту в тилу противника визначалась в 2-3 доби Лисов И. Десантники: (воздушные десанты) / И. Лисов. - М.: Воениздат, 1968. - С. 118..

1-а, 3-я і 5-а гвардійські повітряно-десантні бригади надійшли у розпорядження Воронезького; 4-а, 6-а і 7-а - Південного фронтів. Було проведена пере- укладка парашутів та укладка вантажів у парашутно-десантні м'які мішки. Після цього бригади були передислоковані залізницею в райони аеродромів Лебедин, Смородине Сумської області та Богодухів Харківської області.

До 23 вересня була створена оперативна група повітряно-десантних військ, яка повинна була здійснювати управління десантами. Для здійснення висадки десанту залучили 180 військово-транспортних літаків "Дуглас” Лі-2 У свою чергу, авіація ПДВ виділила 10 машин Іл-4 для викидання спорядження і легких гармат, буксирувальники планерів, а також 35 десантних планерів, якими повинна була десантуватися бригадна артилерія. Віддалення аеродромів від районів викидання десанту складала 175-220 кілометрів, що теоретично дозволяло за одну ніч провести два-три літаковильоти з цих аеродромів.

22 вересня передові частини Воронезького фронту захопили перші плацдарми за Дніпром. Вранці 23 вересня, генерал армії М. Ватутін прибув на командний пункт 40-ї армії, де з доповідей розвідки з'ясував, що в запланованому районі висадки десанту значних сил противника не встановлено Лисов И. Десантники: (воздушные десанты) / И. Лисов. - М.: Воениздат, 1968. - С. 123..

У той же час німецьке командування проаналізувало стан справ і, припустивши ймовірний характер дій Червоної Армії, зосередило 3 додаткових дивізії в районі висадки. Радянська розвідка ніяких змін обстановки не виявила.

21 вересня за тривогою було піднято шість гвардійських повітряно десантних бригад: 1-а, 3-я, 4-а, 5-а, 6-а і 7-а. Через дві години стартували літаки з бійцями 5-ої гвардійська пдбр. Всього в ніч на 25 вересня було проведено 298 літако-вильотів (замість запланованих 500). Літаки злітали безсистемно - по готовності та з грубими порушеннями бойових порядків. Повертаючись назад на аеродроми вони були вимушені ще довше чекати перезаправляння, внаслідок чого десантники змушені були буквально метатися по аеродрому від одного літака до іншого, у пошуках готового до зльоту.

На аеродромі Смородине жоден літак з числа запланованих до вильоту не був готовий до зльоту взагалі. Ці літаки повинні були доставити артилерійські гармати для десанту. Через відсутність палива 5-а бригада була вимушена припинити десантування з аеродрому Богодухів з настанням світанку. 3-я бригада здійснила десантування в повному складі (без 45-мм гармат) з мережі аеродромів у районі Лебедина до світанку 25 вересня.

Як пізніше стало відомо з доповідей льотчиків - практично жоден з них не зміг використати наземні орієнтири в таких умовах. Дніпро залишався єдиним вірним орієнтиром для всіх без винятку екіпажів. Десантники вимушені були покидати борт літака в таких умовах, що призвело до того, що інтервали між парашутистами після приземлення досягали не розрахункових 4 км. (максимум), а 8-15 км Филь О. Канівський десант / О. Филь // Воєнна історія Середньої Наддніпрянщини: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 15 березня 2012 р. - К.: Національний військово-істоичний музей України, 2012. - С. 571..

Викидання десанту проводилося в умовах сильного зенітного вогню противника, внаслідок чого авіація далекої дії втратила три літаки. У одному зі збитих літаків знаходилося все управління 3-ї гвардійської бригади на чолі з командиром бригади полковником П. Красовським. Всі вони загинули. Існує згадка Героя Радянського Союзу І. Кондратьєва, що командир 3-ї бригади підполковник В. Гончаров в одному з перших боїв був поранений і згодом евакуйований на По-2 в тил. Значна кількість десантників приземлилася безпосередньо на бойові порядки німецьких дивізій. Вже в процесі висадки стало зрозумілим, що операція йде не за планом. Зв'язок з висадженими підрозділами десанту був втрачений. Подальше десантування військ було припинене. Підрозділи 5-ї бригади, що залишилися, та 1-а гвардійська повітряно-десантна бригада в повному складі були повернені до пунктів постійної дислокації Загоріна Р. Героїзм і трагедія дніпровського десанту / Р. Загоріла // Прес Центр. - 2011. - 4 травня. - С. 26..

Десант приступив до виконання бойового завдання в екстремально несприятливих умовах. Згідно з попередніми розрахунками, обидві бригади при сприятливому розвитку подій повинні були приземлитися в районі розміром 14 на 10 км, на відстані всього 25 км. від лінії фронту. Фактично, приземлення було здійснене на величезній площі між Ржищевим і Черкасами. Переважна більшість обох бригад приземлилася буквально на голови німців, що знаходилися в другому ешелоні та в резерві противника, який відкрив по десанту запеклий вогонь з усіх видів зброї. Істотна частина десанту взагалі по суті опинилася далеко за межами району запланованих бойових дій.

Велика кількість бійців загинула в перші години операції: по донесенню німецького командування, протягом доби 25 вересня знищено 692 десантники, ще 209 захоплені в полон.

Незважаючи на нестерпні умови десантування, парашутисти 3-ї та 5-ї повітряно-десантних бригад демонстрували мужність, відвагу і самопожертвування в бою. Ще знаходячись у повітрі, десант вів вогонь зі стрілецької зброї та закидав противника ручними гранатами. Проте, не зважаючи на проявлений героїзм, організований збір десанту на площадках приземлення був зірваний. Виконання первинного плану повністю провалилося. Ні про яке захоплення вказаного рубежу не могло вже бути і мови. Десант вів запеклі бої дрібними групами протягом ночі і весь день 25 вересня Вознюк Ю. Дніпровська повітряно-десантна операція 1943 року / Ю. Вознюк // Історія в школі. - 1998. - № 9. - С. 42..

Усвідомивши що відбулося, штаб ПДВ прийняв рішення припинити подальшу висадку. Спроби встановити звязок з десантом тривалий час успіхів не мали. В ніч на 28 вересня в район десантування було викинуто три спеціальні групи з радіостанціями, але їх доля залишилася невідомою. Вдень 28 вересня надісланий за лінію фронту літак По-2 був збитий.

Як і решта особового складу десанту, командири підрозділів і бригад були розсіяні на великій ділянці місцевості. Командир 5-ї пдбр підполковник П. Сидорчук, що приземлився в районі Канева, тільки через 2 години зіткнувся з першим парашутистом - військовослужбовцем 3-ої бригади. До ранку вони вийшли на групу з 5 чоловік, і впродовж восьми днів він зібрав з дрібних груп і загонів боєздатне з'єднання. Тільки на дев'ятий день з моменту операції Сидорчук зустрівся з десантниками, які стрибали разом з ним в одному борту.

У неймовірних умовах протидії з боку німецьких військ, вночі і частково вдень, десантом було зібрано 35 груп, загальною чисельністю 2300 офіцерів, сержантів і солдатів, з числа тих, що десантувалися в ніч на 25 вересня. У цю кількість не входили ті групи десанту, які приземлилися на значному віддаленні від району бойових дій в глибокому тилу німців і не могли вплинути на виконання поставленого завдання, а також ті 230 парашутистів, що приземлилися на своїй території. Найбільшими угрупуваннями десанту стали: групи, що діяли в районі Канівського і Черкаського лісових масивів, всього 600 чоловік; у районі сіла Черниші - близько 200 чоловік та в районі Ромашки - 4 групи загальною чисельністю 300 чоловік Пичугин В. Парашюты раскрылись за Днепром / В. Пичугин. - Свердловск: СреднеУральское книжное издательство, 1978. - С. 63. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://militera.lib.ru/memo /russian/pichugin_vs/index.html.

Обстановка в тилу німців не давала можливості десантникам засиджуватися на одному місці. Складним виявилося завдання збору парашутно-десантних м'яких мішків з озброєнням, боєприпасами і іншими вантажами. Німецькі війська виставляли засідки в місцях, де ними був знайдений вантаж, та створювали спеціальні команди для захоплення і знищення парашутистів. Німці пропонували навіть місцевому населенню винагороду в кількості 6000 окупаційних марок (10000 карбованців) за кожного захопленого десантника.

В цілому всю територію, де вели бойові дії десантники можна умовно поділити на дві частини: північну і південну.

5 жовтня в Канівському лісі підполковник П. Сидорчук об'єднав декілька загонів десантників, сформувавши, таким чином, 3-ю бригаду у складі трьох батальйонів і чотирьох взводів бойового забезпечення: розвідувального, саперного, протитанкового і зв'язку. Наступного дня в розташування бригади вийшла група з радіостанцією і цього ж дня вперше після висадки, відбувся сеанс зв'зку з командуванням 40-ї армії. Весь час перебування в тилу противника бригада вела активні бойові дії. Крім виконання диверсійних завдань, бригада провела детальну розвідку системи оборони противника по Дніпру.

До 26 жовтня у складі бригади було вже близько 1200 чоловік, що дозволило наприкінці жовтня сформувати четвертий батальйон. Так само спільно з бригадою діяли партизанські загони "За Батьківщину”, "Імені Коцюбинського”, "Батя” (командир К. Солодченко), "Імені Чапаєва” (командир М. Спежевой), "Винищувач” (командир П. Могильний), 720-й партизанський загін та розвідувальний загін Розвідуправління 1-го Білоруського фронту (майор К. Гнідаш) Вронська Т. Дніпровська повітряно-десантна операція 1943 // Енциклопедія історії України: Т. 2 / Ред. кол.: В. Смолій та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: Наукова думка, 2004. - С. 329. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/ ?termin=Dniprovska_operaciya_1943.

Таким чином, не зважаючи на екстримальні умови висадки десанту, значні втрати особового складу 3-ї та 5-ї повітряно-десантних бригад, труднощі в організації бойових дій, в період з 25 вересня по 28 листопада 1943 р. розвідувальні і диверсійні групи з числа десантників руйнували мости, знищували транспортні колони, засоби зв'язку, здійснювали зухвалі нальоти на гарнізони противника, завдаючи значних втрат фашистам на правому рубежі Дніпра. Незважаючи на провал Канівської повітряно-десантної операції крилата піхота виконувала свою роботу.

Причини провалу операції. У цілому план операції був відпрацьований достатньо реалістично та охоплював практично усі можливі варіанти підготовки та проведення повітряно-десантної операції. Але було випущено з уваги багато деталей, що згодом призвели до провалу. Вже на етапі підготовки транспортної авіації до десантування, виникла ціла низка проблем: авіація не встигала перебазуватися на нові аеродроми, на яких до того ж була відсутня достатня кількість палива, ремонтних деталей та запчастин; особовий склад повітряно-десантних бригад не мав часу на проведення тренувань і додаткових занять; бракувало також часу для організації чіткої взаємодії авіації і десантних підрозділів. В результаті, війська отримали можливість ознайомитися зі своїми бойовими завданнями практично перед посадкою в літак, та деякі навіть після десантування вже в тилу противника Гончаренко О. Тертишний Петро Вакулович - герой Букринського плацдарму. До 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників / О. Гончаренко // Історія в сучасній школі. - 2013. - № 9. - С. 41..

Наприклад, було прийнято рішення висадити до початку операції спеціально підготовлені групи з числа найбільш підготовлених десантників, які за допомогою сигнальних вогнів повинні були позначити на місцевості місця приземлення для основних сил десанту. Проте, ця ідея не була втілена в життя з простої причини: ніхто з командування так і не визначив, хто ж на практиці виконуватиме це завдання.

На користь повітряного десанту планувалося використовувати вогневу міць артилерійського корпусу прориву, для чого до складу десанту були введені артилеристи-коректувальники й була виділена ескадрилья літаків-коректу- вальників для управління артилерійським вогнем. Але артилерія так і не змогла провести підтримку висадки десанту. Було підраховано, що кожен літак військово-транспортної авіації виконає принаймні по 2-3 вильоти за ніч, але в реальності це було просто неможливо.

Вплив всіх цих негативних наслідків можливо було б мінімізувати, якби впродовж всієї операції велася постійна розвідка, і командування аналізувало можливі зміни оперативної обстановки Ліхтерман Матвій Цодикович. Спогади. Меморіал..

Запланована для захоплення і утримання ділянка місцевості мала майже 40 кілометрів по фронту, що ще до початку проведення операції було дуже складним завданням для виконання лише двома повітряно-десантними бригадами, які мали на озброєнні лише стрілецьку зброю, міномети і легку артилерію.

Через надмірні заходи керівництва операцією в прагненні зберегти її в таємниці командири бригад прийняли і оголосили своє рішення на десантування і бойові дії тільки наступного дня, 24 вересня 1943 р., за півтори години до посадки особового складу в літаки. Як наслідок, у командирів батальйонів і рот залишилося дуже мало часу для доведення завдання підлеглим, й вони не мали можливості уточнити основні питання взаємодії як усередині повітряного десанту, так і з іншими родами військ, намітити план бою після приземлення.

Командири взводів взагалі були вимушені ставити завдання особовому складу в польоті. Фактично вони обмежувалися тільки вказівками про райони викидання, порядок збору після приземлення і рубіж, який передбачалося захопити і обороняти.

Крім цього, незважаючи на значну кількість радіостанцій, вони були розподілені таким чином, що в деяких літаках було по 5-6 засобів зв'язку, а в інших літаках радіостанції для десанту не було взагалі. Тому після висадки радисти залишилися без засобів зв'язку, а радіостанції - без радистів. Батареї живлення для радіостанцій також скидалися окремо від них Гончаров Василь Костянтинович. Спогади. Меморіал..

Фінальна стадія підготовки Дніпровської повітряно-десантної операції пройшла в неймовірній метушні, яка була обумовлена зривом планів та катастрофічним браком часу, що як наслідок призвело до повного краху операції. Більш того, надмірні заходи щодо утримання операції в таємниці спричинили за собою дуже негативні наслідки.

Не випадково також, однією з головних причин провалу операції стала незадовільна організація навігаційного забезпечення. Згідно з планом проведення операції навігаційне забезпечення повинне було забезпечуватися в районах аеродромів, на маршрутах прольоту авіації та в районах висадки десанту на площадках приземлення сигнальними вогнями, радіопередавачами і приводними радіостанціями системи ППО. І хоча в районах аеродромів це спрацювало, то, ні на маршрутах прольоту літаків з десантом, ні тим більше в районах десантування, навігаційного забезпечення взагалі не було. А пересувна по рейках радіонавігаційна станція "Бджола” прибула в пункт призначення в районі села Капустинці тоді, коли десантування було вже завершене. Тому літаки здійснювали висадку практично наосліп, без будь-якого навігаційного забезпечення. Фашисти запалювали багаття, копиці сіна, запускали ракети, дезорієнтую чи льотчиків Чернов В. Днепровский десант / В. Чернов. - Липецк, 2000. - С. 278..

Додатково до відсутності радіоапаратури наведення, в ніч на 25 вересня різко погіршали погодні умови. Низька хмарність на висоті 600-800 метрів, в сукупності з дощем знизили видимість до 1-3 км. Коли вночі дощ припинився, над районами висадки опустився легкий туман, видимість досягала 2-4 км. Лише поодинокі екіпажі літаків змогли провести орієнтування в таких жахливих погодних умовах. Навігаційна апаратура могла б полегшити в такій обстановці забезпечити десантування, але вона була відсутня.

Причини невдачі Дніпровської повітряно-десантної операції зазначалися і в офіційних документах, які розміщені на сайті Російського архіву: "Директива Ставки ВГК № 30213. Командувачу військами Воронезького фронту, представникам Ставки "Про причини невдачі повітряного десанту на Воронезькому фронті і про вилучення повітряно-десантних бригад з підпорядкування командування фронту”. 3 жовтня 1943 р. 01 год. 40 хв.

Констатую, що перший повітряний десант, проведений Воронезьким фонтом 24 вересня, провалився, викликавши масові непотрібні жертви. Сталося це не лише з вини тов. Скрипко, але і з вини тов. Юрьєва і тов. Ватутіна, які повинні були контролювати підготовку і організацію викидання десанту.

Викидання масового десанту в нічний час свідчить про неграмотність організаторів цієї справи, бо, як показує досвід, викидання масового нічного десанту навіть на своїй території пов'язане з великими небезпеками.

Наказую: півтори повітряно-десантні бригади, що залишилися, вилучити з підпорядкування Воронезького фронту і вважати їх резервом Ставки” Русский архив: Великая Отечественная. Ставка ВГК: Документы и материалы. 1943 год. Т. 16 (5-3). - М.: ТЕРРА, 1999. - 360 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://militera.lib.ru/docs/da /stavka_vgk/index.html.

За два місяці проведення Дніпровської повітряно-десантної операції загинули і зникло безвісти більше 3500 десантників з числа 4575, що висадилися. Разом з цим, за радянськими офіційними даними, за час боїв у тилу противника десантники, спільно з партизанами, знищили близько трьох тисяч німецьких солдатів і офіцерів, пустили під укіс 15 ворожих ешелонів, знищили 52 танки, 6 самохідних гармат, 18 тягачів, 227 різних автомобілів та багато іншої техніки. По перших результатах проведення Дніпровського десанту Ставка ВГК від- реагувала негайно Филь О. Канівський десант: віднесені вітром / О. Филь // Дзеркало тижня. - 2006. - №

12. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/kanivskiy_ desant_vidneseni_vitrom.html.

Таким чином, хоча план операції був відпрацьований достатньо реалістично та охоплював практично усі можливі варіанти підготовки та проведення, все ж було випущено з уваги багато деталей, що згодом призвели до провалу. Вплив всіх негативних наслідків можливо було б мінімізувати, якби впродовж всієї операції велася постійна розвідка і командування робило аналіз можливих змін оперативної обстановки.

Внесок Дніпровського десанту в битву за Дніпро. Відомо, що битва за Дніпро увійшла в історію війни проти фашизму як складова частина зусиль нашого народу в здобуття перемоги. Значною мірою вона вплинула на подальший хід воєнних дій і сприяла розгрому ворога. Водночас, часто даремно, з вини командування всіх рівнів, втрачено сотні тисяч людей, здебільшого молодих. Дніпровська повітряно-десантна операція стала передосновою битви за Дніпро. У ніч на 12 листопада в розташування 3-ої гвардійської повітрянодесантної бригади на літаку По-2 прибув помічник начальника штабу 5 2-ї армії майор Дергачов, який доповів командирові бригади порядок форсування Дніпра військами 52-ї армії. Підполковник П. Сидорчук, який створив із кількох груп десантників цілу бригаду, підтримував зв'язок з головними силами і протягом двох місяців рейдував у тилу німців. І тепер, у найвідповідальніший момент, підтримав форсування радянськими військами Дніпра в районі Черкас. До першої години ночі 13 листопада підрозділи бригади вийшли до вихідного положення та за сигналом командира бригади одночасно атакували всі опорні пункти противника відповідно до затвердженого рішення. На п'яту годину завдання отримане десантниками було успішно виконане Король В. Битва за Дніпро та Київ: героїзм і трагедія (нові аспекти проблеми). До 70-річчя битви за Дніпро / В. Король // Історія в школі. - 2013. - № 9. - С. 7..

У ніч на 14 листопада частини 254-ї стрілецької дивізії форсували Дніпро. 3-я гвардійська повітряно-десантна бригада з'єдналася з ними та продовжила брати участь в наступальних боях до повного розгрому німецьких військ в районі Черкас. Третій батальйон, зайшовши в тил противника, раптово нічною атакою 21 листопада оволодів великим населеним пунктом Дубіївка і, тримаючи оборону, у взаємодії з другим батальйоном, що підійшов з боку Білозір'я, утримував його до 25 листопада, передавши ділянку оборони 926-у стрілецькому полку Король В. Битва за Дніпро та Київ: героїзм і трагедія (нові аспекти проблеми). До 70-річчя битви за Дніпро / В. Король // Історія в школі. - 2013. - № 9. - С. 9..

Десантники проявляли зразки мужності і героїзму. Командиру бригади Гончарову вдалося зібрати 150 десантників, створити плацдарм в лісі східніше села Грушево і відчайдушно чинити опір впродовж двох місяців. Завдяки професійно підготовленим до ведення бойових дій десантників, їм вдавалося в тилу ворога знищувати значні формування гітлерівців. За свідченнями підполковника Біндера, начальника оперативного відділу 19-ої танкової дивізії фашистів, 3-я рота Гольдмана змогла відчути, що б сталося, якби росіяни здійснили висадку в більш сприятливих умовах і мали змогу окопатися для оборони. "Серед них були влучні стрілки із залізними нервами. Рота Гольдмана мала значні втрати - більшість загинула від пострілу в голову” Гончаров В. Советские воздушно-десантные войска в Великой Отечественной войне / В. Гончаров. - М.: АСТ, 2003. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ЫЛр:/^1огу- id.narod.ru/airborne/airborne995.htm.

28 листопада всі підрозділи 3-ї гвардійської повітряно-десантної бригади здали свої позиції 7-ій гвардійській повітряно-десантній дивізії і були виведені до міста Киржач до пункту постійної дислокації і подалі радянські повітрянодесантні війська більше не мали досвіду застосування десанту парашутним способом протягом усієї своєї подальшої історії Таборит М. Білий цвіт на червоному полі (Букринська операція восени 1943 р.) / М. Таборит // Слово Просвіти. - 2011. - 5-11 травня. - С. 3..

У битві за Дніпро радянська армія втратила не лише життя кількох тисяч його безпосередніх учасників, а майже півмільйона солдатів, у тому числі наспіх мобілізованих і часто навіть не обмундированих українців, яким довелося буквально прогризати добре організовану ворожу оборону.

Як бачимо, уцілілі з'єднання десантників спільно з партизанськими загонами сприяли успішному форсуванню Дніпра солдатами 52-ої армії в районі Черкас, забезпечували їх засобами переправи, вчасно передавали інформацію про ситуацію та місця розташування німецьких гарнізонів, повідомляли про можливі дії фашистів. Героїзм та мужність десантників викликали здивування ворогів, наводили жах на німців.

Підводячи підсумок, можемо стверджувати, що не зважаючи на несприятливі умови висадки десанту, значні втрати особового складу десантників, труднощі в організації бойових дій, в період з 25 вересня по 28 листопада 1943 р. десантники руйнували мости, знищували транспортні колони, засоби зв'язку, здійснювали напади на ворожі гарнізони, завдаючи значних втрат фашистам на правому рубежі Дніпра. Незважаючи на провал Дніпровської повітряно-десантної операції крилата піхота виконувала своє бойове завдання.

Хоча план операції був розроблений достатньо реалістично та охоплював практично усі можливі варіанти підготовки та проведення, все ж багато деталей було випущено з уваги, що згодом призвело до провалу. Вплив негативних наслідків можна було б мінімізувати, якби впродовж всієї операції велася постійна розвідка і командування робило аналіз можливих змін оперативної обстановки.

Ми переконалися, що з'єднання десантників, які уціліли, спільно з партизанськими загонами, сприяли успішному форсуванню Дніпра солдатами 52-ої армії в районі Черкас, повідомляли про можливі дії фашистів, забезпечували їх засобами переправи, вчасно передавали розвіддані про плани фашистів та місця розташування німецьких з'єднань.

Висновки

Опрацювавши наявну джерельну та історіографічну базу, можемо констатувати, що наукові праці з історії Другої світової війни у радянській та вітчизняній історіографії, архівних та документальних матеріалів недостатньо розкривають перспективи та причини провалу Дніпровської повітрянодесантної операції. Наукові дослідження з історії Канівського десанту не публікувалися. Вивчення історіографічної бази показало, що у воєнній історії радянського періоду питання підготовки, перебігу операції висвітлено обмежено, без акцентування на її значенні. Джерельна база дослідження є вичерпною і це дає змогу розкрити цілісну картину організації підготовки, ходу операції, причини її невдачі.

Таким чином, висвітлюючи планування, хід та наслідки Дніпровської повітряно-десантної операції, ми переконалися, що не зважаючи невдале десанту- ванння, значні втрати особового складу, труднощі в організації бойових дій, в період з 25 вересня по 28 листопада 1943 р. десантники намагалися виконати своє бойове завдання. В тилу ворога вони знищували транспортні колони, засоби зв'язку, руйнували мости, здійснювали напади на ворожі гарнізони, завдаючи великих втрат фашистам між Ржищевом і Черкасами. Незважаючи на великі втрати, дніпровська повітряно-десантна операція відвернула значну кількість німецьких механізованих з'єднань, що дозволило здійснити переправу з меншими втратами.

Отже, опрацювавши доступну історіографічну та джерельну базу, можемо стверджувати, що план операції був розроблений достатньо реалістично та охоплював практично усі можливі варіанти підготовки та проведення, але багато деталей було не враховано, що призвело до провалу. Вплив негативних наслідків можна було б зменшити, якби впродовж всієї операції велася постійна розвідка і командування робило аналіз можливих змін оперативної обстановки.

В цілому можна констатувати, що Дніпровська повітряно-десантна операція провалилася з вини командування фронтів та управління повітряно-десантних військ внаслідок організаційних помилок. Для повітряно-десантних військ невдала операція мала фатальні наслідки. Більше радянські повітряно-десантні війська жодного разу не мали практичного бойового досвіду застосування повітряного десанту парашутним способом протягом всієї своєї подальшої історії.

Ми переконалися, що Дніпровський десант зробив значний внесок у розгром фашистських угрупувань у битві за Дніпро. Адже з'єднання десантників спільно з партизанськими загонами сприяли успішному форсуванню Дніпра солдатами 52-ої армії в районі Черкас. Вони надавали інформацію про плани фашистів, вказували найбільш оптимальні шляхи здійснення військових операцій, вчасно передавали про плани фашистів та місця розташування німецьких з'єднань.

Размещено на Allbest.ru