Залучення нацистською окупаційною владою аґітаторів та їх використання в усній і кінофотопропаґанді (1942-1944 рр.)

та привезли на човні. Згодом, побачивши «Європу власними очима», він став прихильником нацистів Там само. - Арк. 180, 194.. Крім того, І. Ковальову дали завдання підготувати власну біографію для поширення її як пропаґандистського матеріалу на окупованих радянських територіях. Цей текст також планувалося перекласти європейськими мовами. Окремі його публікації мали висвітлювати «єврейське питання», становище робітників, селян у СРСР та в Німеччині. І. Ковальов виконав завдання, але книжки так і не було надруковано, адже нацистська Німеччина зазнала поразки у війні Там само. -- Арк. 176, 180..

А. Шестаков, також працюючи у «Вінеті», невипадково залишався поряд із І. Ковальовим, позаяк офіцер ґестапо Пріб наказав йому стежити за ним. У лютому 1944 р. А. Шестаков був офіційно завербований Прібом і Вольфом для такої роботи. Упродовж двох із половиною місяців він наглядав за І. Ковальовим, а також виконував доручення ґестапо з вербовки аґентів у робітничих таборах «східних працівників», розташованих у передмісті Берліна, здійснював пошук убивць німецького табір-фюрера серед персоналу однієї зі столичних фабрик Там само. -- Арк. 197--198..

На початку 1944 р. в Берліні при відділі «Вінета» концентрувалася значна кількість представників мистецтва, евакуйованих зі східних територій. Здебільшого вони мешкали в гуртожитку на Інваліденштрассе, 36/37 Там само. -- Арк. 193, 201., а найцінніші -- у готелі на Міттельшрассе Там само. -- Арк. 205.. Художніми постановками «Вінети» керувала колишня прима-балерина Київського оперного театру Біракса. За її ініціативи на посаду художника-моменталіста було залучено Галину Бойко (до війни -- чемпіонка УРСР зі стрільби, архітектор за спеціальністю) Там само. -- Арк. 201.. Серед митців опинилася також артистка Київської оперети Ольга Аркадацька Там само. -- Арк. 205., значна кількість акторів із Кривого Рогу, театральних закладів інших міст Кривий Ріг: Пам'ять міста 1941--1945 рр. у документах і матеріалах / В.В. Стецкевич, В.О. Шайкан, Р.П. Шляхтич та ін. -- Кривий Ріг, 2018. -- С. 278..

Відомо, що працівники «Вінети» мали доволі широкий спектр пропаґандистських завдань, одне з яких полягало в культурному обслуговуванні «остарбайтерів» у робітничих таборах, а також радянських військовополонених на території Третього Райху з метою їх агітації до вступу в колабораціоністські підрозділи Там само. -- С.279--280.. Наприклад, згадані артисти брали участь у великому ґастрольному турне по Західній Німеччині, яке тривало близько двох із половиною місяців. Під час поїздки митці відвідали Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорф, Дуйсбурґ ГДА СБУ. -- Ф. 11. -- Оп. 1. -- Спр. 1043. -- Т. 2. -- Арк. 201, 204., де виступили з постановкою «Зелений папуга». Згодом їздили у Відень Там само. -- Арк. 205..

Оскільки І. Ковальов перебував у близьких стосунках з актрисою О. Аркадацькою, а А. Шестаков - зі згаданою Г. Бойко, десь у середині лютого -- березня 1944 р. вони отримали дозвіл від офіцера ґестапо Ноєнкірхена відвідати своїх «знайомих» у Дуйсбурґу, де артисти перебували на ґастролях. Поїздка І. Ковальова й А. Шестакова тривала п'ять днів, після чого вони повернулися в Берлін Там само. - Арк. 204..

По завершенні пропаґандистських заходів І. Ковальова у квітні 1944 р. вивезли у східному напрямку до якогось містечка на відстані 150--200 км від Берліна Там само. - Арк. 205.. Подальша його доля невідома.

Після виконання своїх функцій частину співробітників «Вінети» почали звільняти та відправляти через берлінську біржу праці на різні заводи й фабрики простими робітниками «зі Сходу» Там само. - Арк. 181-182.. Наприклад, Г. Бойко зі своїми батьками, а також О. Аркадацька з матір'ю отримали направлення в м. Вольфен на фабрику кіноплівки «Аґфа» («Agfa»), де й мешкали в робітничому таборі № 5 Там само. - Арк. 200, 207..

Після завершення роботи зі створення пропаґандистських матеріалів та втрати зв'язку з І. Ковальовим офіцери ґестапо у кінці квітня 1944 р. наказали А. Шестакову через біржу праці впродовж доби влаштуватися на роботу на один із заводів. Проте він пішов не на біржу, а у «Вінету» на Інваліденштрассе, 36/37 та одержав там направлення на згадану фабрику «Аґфа», де працював креслярем аж до квітня 1945 р. Там само. - Арк. 181-182. Перебуваючи у Вольфені він одружився з Г. Бойко Там само. - Арк. 200., котра народила йому дитину. Маючи на руках немовля, вона вже не працювала, а жила з чоловіком у робітничому таборі № 5. Подружжя трималося разом до 15 серпня 1945 р. У процесі репатріації Г. Бойко розлучилася з А. Шестаковим у м. Ельзас, звідки вона вирушила до України, а він -- на Крим. У повоєнний період Г. Бойко мешкала в Тетереві Київської області, де працювала інженером-будівельником ліспромгоспу. Певний час вони листувалися Там само. - Арк. 201..

Інформації про те, коли, де, ким та як у подальшому використовувалися створені впродовж піврічного вояжу вказаної групи кіно- й фотоматеріали, віднайти не вдалося. Проте відомо, що колишні екскурсанти в різний час особисто отримували відзняті фотографії в мініатюрному вигляді САЗ УСБУ в Миколаївській обл. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 6919. - Арк. 53..

Таким чином, можемо зробити висновок, що нацистське керівництво покладало значні надії на ідеологічну обробку та використання пропаґандистів із середовища лояльних до Німеччини примусових працівників, радянських військовополонених та службовців окупаційних адміністрацій. Про це свідчать чималі зусилля й ресурси для створення спеціальних таборів із підготовки необхідних кадрів, проведення екскурсій в європейські міста для ретельно відібраних кандидатів, розробка масштабних маніпуляцій під контролем спецслужб Третього Райху із залученням мешканців окупованої України. Як результат -- використання отриманих таким чином «робочих матеріалів», організація виступів навчених аґітаторів перед населенням як під час вербувальних кампаній із набору робочої сили, так і задля пропаґанди «нового порядку».

Аналіз особового складу «аґентів впливу» свідчить, що їх підбирали дуже ретельно. Більшість із них мали повну середню або й вищу освіту, за фахом були педагогами, журналістами, лікарями, юристами, інженерами, агрономами, бібліотекарями тощо. За політичними переконаннями це переважно антирадянськи налаштовані особи, причому одні тяжіли до російського монархізму, інші -- стояли на проукраїнських самостійницьких позиціях. Дехто був прихильним до окупаційної влади з суто меркантильних міркувань, а чимало людей ставали просто заручниками ситуації.

Одночасно з масовим використанням кіно- та радіопропаґанди, поширенням періодичної преси виступи аґітаторів перед своїми земляками з окупованих територій України підсилювали інформаційний вплив на населення, оскільки люди бачили не просто фотографії чи кінострічки з якимись невідомими їм особами, а мали можливість живого спілкування.

Про досягнення певного ефекту від усної агітації шляхом використання підготовлених кадрів під час вербувальних кампаній можна говорити лише впродовж 1942 - початку 1943 рр., оскільки згодом уже переважала примусова депортація населення, відверте «полювання за черепами», а з осені 1943 р. відбувалася загальна підготовка до відступу німецьких військ, поступова евакуація органів влади. У своїх виступах пропаґандисти значно прикрашали умови життя і праці більшості «остарбайтерів» з України, приховували реалії повсякдення рабів Третього Райху. Окремий акцент робився на роз'яснювальній роботі серед тих, хто вже перебував у збірних пунктах для відправки на «будівництво нової Європи». Деякі пропаґандисти використовували можливість вишколу у відповідних таборах лише з метою повернення додому, тож після прибуття за місцем призначення не проводили жодної роботи.

Певних працівників відділів пропаґанди ґенерал-комісаріатів після відступу окупаційних військ з України продовжували використовувати як офіційних співробітників у центральному апараті підрозділу «Вінета» в Берліні для ведення аґітації в таборах військовополонених і серед «остарбайтерів» на військових заводах Третього Райху. Після того, як потреба в їхніх послугах відпадала, їх через біржі праці направляли на посади начальників або заступників у табори для «східних працівників», перекладачами, рядовими робітниками й навіть аґентами ґестапо.

У перспективі необхідно поглиблювати дослідження в даному напрямі, важливо виявляти реґіональну специфіку, масштаби залучення населення вказаних категорій до створення й розповсюдження усної та наочної пропаґанди, її вплив на поширення колабораціонізму тощо.

Література

пропаґандист військовополонений окупаційний

1. Bogunov, S. (2008). Sovetskie voennoplennye i propagandistskaya deyatelnost Imperskogo ministerstva po delam okkupirovannykh vostochnykh oblastej. Abstracts of Papers 2006: Viiskovyi polon ta internuvannia. 1939-1956. Pohliad cherez 60 rokiv. (pp. 96-104). Kyiv. [in Russian].

2. Cherniavskyi, V. (2010). Okupatsiina periodyka yak instrument verbuvalnoi kam- panii po naboru robochoi syly dlia Tretoho reikhu na Pivdni Ukrainy v 1942--1943 rokakh. Abstracts of papers 2010: VIII Mykolaivska oblasna kraieznavcha konfer- entsiia “Istoriia. Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia”. (pp. 21--24). Mykolaiv. [in Ukrainian].

3. Chuev, S.G. (2003). Spetssluzhby Tretego Rejkha. Kniga II. Sankt-Peterburg; Moskva. [in Russian].

4. Drevnyak, B. (2019). Kinematograf Tretego rejkha. Moskva. [in Russian].

5. Halchak, S.D. (2003). “Skhidni robitnyky”z Podillia u Tretomu reikhu: deportatsiia, natsystska katorha, opirponevoliuvacham. Vinnytsia. [in Ukrainian].

6. Handrabura, N.Ya. (2014). Ukrainomovna okupatsiina presa yak dzherelo z is- torii natsystskoi ekspluatatsii naselennia Ukrainy (1941--1944 rr.). Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 38, 338--342. [in Ukrainian].

7. Stetskevych, V.V. (Ed.). (2018). Kryvyi Rih: Pamiat mista 1941-1945 rr. u dokumen- takh i materialakh. Kryvyi Rih. [in Ukrainian].

8. Lakhno, V. (2013, July 5). Ahitatsiia dobrovoltsiv na roboty do Tretoho reikhu: re- alii Poltavshchyny. Historians. Retrieved April 20, 2019 from: http://www.historians. in.ua/index.php/en/zabuti-zertvy-viyny/761-vita-lakhno-ahitatsiya-dobrovoltsiv-na-roboty-do-tretoho-reykhu-realiyi-poltavshchyny [in Ukrainian].

9. Maievskyi, O. (2015). Plakatne mystetstvo v propahandystsko-ahitatsiinykh kampaniiakh iz zaluchennia trudovykh resursiv Ukrainy. Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk, 18, 223-242. [in Ukrainian].

10. Maievskyj, O. (2018). Politychniplakat i karykaturayak zasoby ideolohichnoi borotby v Ukraini 1939-1945 rr. Kyiv. [in Ukrainian].

11. Mykhailiuk, M. (2008). Ahitatsiino-propahandystska pidtrymka zakhodiv nimetskoi okupatsiinoi vlady z verbuvannia robitnykiv do Reikhu. Storinky voiennoi istorii Ukrainy: Zb. nauk. st., 11, 139-147. [in Ukrainian].

12. Okorokov, A. (2007). Osobyj front. Nemetskaya propaganda na Vostochnom fronte v gody Vtoroj mirovoj vojny. Moskva. [in Russian].

13. Petrov, Y. (2016). “I dukh Lenina ischez s ochen strannym zvukom”: uchre- zhdenie “Vineta” i natsystskaia radiopropaganda protiv SSSR. Neprikosnovennyj zapas, 4(108). Retrieved March 14, 2019 from: http://magazines.russ.ru/nz/2016/4 [in Russian].

14. Rods, E. (2008). Propaganda. Plakaty, karikatury i kinofilmy Vtoroj mirovoj vojny 1939-1945. Moskva. [in Russian].

15. Tishyn, O.V. (2015). Ahitatsiino-propahandystska diialnist nimetskoi okupat- siinoi administratsii na terytorii Pivdenno-Skhidnykh oblastei Ukrainy. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 42, 137-143. [in Ukrainian].

16. Tytarenko, D. (2005). Zvity batalionu propahandy U yak dzherelo z pytannia pro vplyv natsystskoi propahandy na naselennia okupovanoi Ukrainy. Abstracts of papers 2005: Druha svitova viina i dolia narodiv Ukrainy: Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii. (pp. 165-171). Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru