Особиста бібліотека Омеляна Пріцака в Національному університеті "Києво-Могилянська академія" як джерело дослідження наукової біографії вченого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особиста бібліотека Омеляна Пріцака в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» як джерело дослідження наукової біографії вченого

Особисті бібліотечні колекції в бібліотеках, музеях, наукових інституціях творять одну з найцінніших складових їхніх фондів. Це пояснюється насамперед суспільно-історичним значенням творців і власників особистих бібліотек, котрі здебільшого є непересічними постатями свого часу. Зазвичай, особисті бібліотечні колекції формуються своїми власниками цілеспрямовано й протягом тривалого періоду і тому вониорганічно поєднані з професійними, науковими, літературними, культурно-громадськими інтересами їх попередніх володарів. Відображаючи духовне і суспільне життя свого часу, кожна особиста бібліотека представляє собою унікальний пам'ятник культури У даній статті авторка послуговується визначеннями «особиста бібліотека», «ціннісні характеристики книжкових пам'яток», «суспільно-культурні функції особистих бібліотек», що висвітлені у низці досліджень, зокрема: Лисенко Л.В. Наукові категорії «колекція», «зібрання», «бібліотека» як об'єкт вивчення опису та реєстрації: до проблеми класифікації понять // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2003. - № 8. - С. 225-233; Лісова І. Приватна книжкова колекція: теоретичні підходи до визначення поняття // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного універ-ситету. Т. II. Рівне, 2012. Вип.18; Словник книгознавчих термінів / В.Я. Буран, В.М. Медведєва, Г.І. Ковальчук, М.І. Сенченко. К. : Аратта, 2003. 160 с..

Одним із таких культурно-наукових надбань України є особиста бібліотека Омеляна Пріцака (1919-2006) - видатного вченого ХХ століття, сходознавця, філолога, історика, джерелознавця, організатора та керівника низки зарубіжних і українських наукових інституцій, професора Г ам- бурзького, Вашингтонського (Сієтл), Гарвардського університетів, Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, члена та почесного доктора і професора міжнародних наукових асоціацій та університетів. Дослідження біографії та наукового внеску до світової й української гуманітаристики О. Пріцака насамперед у вітчизняній історіографії лише починається. Так, окремі дослідники здійснюють перші спроби осмислити місце і значення О. Пріцака в історії науки Див.: Дашкевич Я. Для Омеляна Пріцака. Мемуарний жмуток до 75-річчя // Східний світ (1994). - К., 1995. № 1-2. С. 7-14; Кочубей Ю. Слово про Омеляна Пріцака // Східний світ. (1999). - К., 2001. № 1-2. С. 6-19; Потульницький В., Сохань П. Вчений-енциклопедист української та світової історичної науки (Слово про друга та вчителя) // Там само. С. 20-30; Потульницький В.А. Створення Омеляном Пріцаком кафедри іс-торіософії у Київському університеті у 1992-1994 роках та її значення // Український археографічний що-річник. Нова серія. 2016. Вип. 19-20, т. 22-23. С. 362-375; Ясь О. Вступна стаття до розвідки О.Й. Пріцака «Що таке історія України?» // Український історичний журнал. 2015. № 1. С. 177-184 та ін., інші - аналізують особистість О. Пріцака в контексті його наукових контактів з вченими- колегами Див.: Сої^иіа Ер^їоіагіа. Омелян Пріцак і Юрій Луцький /публікація, текстологічне опрацювання і коментарі Ольги Лучук. - Харків : Акта, 2014. 148 с.; Листування Дмитра Чижевського та Омеляна Пріцака // Дмитро Іванович Чижевський і його сучасники : листи, спогади /[упоряд. : Валявко І.В., Чуднов О.В., Янцен

B. В.]. Кіровоград : [Імекс-ЛТД], 2013. 527 с.; Взаємини Омеляна Пріцака та Ярослава Дашкевича на тлі епохи : (на матеріалах архіву О. Пріцака в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія») // Українське джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни на порозі ХХІ ст.: матеріали Міжнар. конф., присвяч. 85-літтю від дня народження Ярослава Дашкевича (13-14 грудня 2011 р., м. Львів) / НАН України. Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Львівське відділення; Упоряд.: М. Капраль, Н. Кіт, А. Фелонюк. Львів: б.в., 2013. С. 106-115.. У вивченні особистої бібліотеки О. Пріцака, її наукового та джерелознавчого потенціалу, шляхів формування та історико-наукової цінності, також здійснюються перші кроки, зокрема, в публікаціях авторки статті Сидорчук Т. Особливості систематизації та опрацювання архівних колекцій універсальних учених (на прикладі роботи з особовим архівом Омеляна Пріцака) // Студії з архівної справи та документознавства. К. : Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, 2011. Т. 19, Кн. 1.

C. 100-112; Матеріали Агатангела Кримського в архіві Омеляна Пріцака //Український археографічний що-річник : нова серія / Академія наук України, Археографічна комісія, Інститут української археографії ; [гол. ред. П.С. Сохань]. - К.: Український письменник, 2013. Вип. 18. С. 101-116; Стародруки в колекції видатного сходознавця Омеляна Пріцака як джерело дослідження мов, історії та культури народів Сходу // Питання сходознавства в Україні: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (29-30 квітня 2018 р.) / Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2018. - С. 180-183 та ін..

Особиста бібліотечна колекція разом з меморіальними предметами та мистецькою збіркою О. Пріцака надійшли до Національного університету «Києво-Могилянська академія» у

2007 році завдяки сприянню Києво-Могилянської Фундації в Америці. Повернувшись на батьківщину у 1991 році для розбудови науки у незалежній Україні, О. Пріцак мав намір подарувати свою особисту бібліотеку Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України з розміщенням її в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського (далі: НБУ). Листування та проекти угоди між вченим та НБУ висвітлюють порядок і умови передачі та облаштування бібліотеки, а також створення її каталогу і використання Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія» (далі - НаУКМА), ф. 10, оп. 1, спр. 916.. Слід зауважити, що під час побуту О. Пріцака у 1990-х роках в Україні, бібліотека вченого, залишалася в США. Намір передати бібліотеку до НБУ не реалізувався через низку причин, зокрема через велику зайнятість О. Пріцака, який буквально поринув з притаманною йому завзятістю та енергією у розбудову та реформування гуманітарної науки в Україні. Складність юридичного оформлення, фінансового забезпечення та організації перевезення з- за океану великої за кількісними параметрами колекції та ще й з раритетними рукописами і виданнями фактично унеможливили реалізувати шляхетний подарунок О. Пріцака батьківщині на початку 1990-х років. До того ж у 1996 році через різке погіршення стану здоров'я і відсутність належного медичного догляду в Україні О. Пріцак змушений був повернутися до США. Протягом наступних 10 років, до смерті вченого у 2006 році, він продовжував займатися науковою працею, використовуючи свою особисту бібліотеку та неодноразово публікуючи свої дослідження у міжнародних наукових виданнях. І лише після смерті вченого його родина передала всю бібліотечну колекцію вищезгаданій Києво- Могилянській Фундації в Америці, яка допомогла юридично оформити дарунок НаУКМА та організувала перевезення колекції до України.

У 2007 році в НаУКМА було створено і відкрито Меморіальний кабінет-бібліотеку Омеляна Пріцака, де зберігаються його бібліотечний і архівний фонди, а також меморіально-мистецькі предмети. Меморіальний кабінет-бібліотека як структурний підрозділ наукової бібліотеки університету є відкритим для ознайомлення і користування студентами, викладачами, дослідниками не лише НаУКМА, а й інших навчальних, академічних і науково-освітніх установ України і закордону. Одним із головних принципів створення та функціонування кабінету-бібліотеки був і залишається принцип неподільності й цілісності наукової бібліотеки вченого, який розглядав і книжкову колекцію з періодикою, і колекцію документів та рукописів, і навіть частину мистецької збірки як єдине ціле. Слідуючи за фондоутворювачем, наукова бібліотека НаУКМА упорядкувала, систематизувала та облаштувала колекцію вченого за типологічними ознаками, при цьому користувачі мають можливість при потребі працювати з усіма її складовими одночасно і в одному просторі. Слід зазначити, що вся бібліотечна колекція розміщена на спеціальних металевих стелажах та у модульних шафах, придбаних в свій час О. Пріцаком.

В процесі реконструкції біографії кожної видатної особистості насамперед варто ознайомитися з її щоденниками, спогадами або автобіографічними записами. З огляду на активну,довготривалу і плідну дослідницьку, науково-організаційну і педагогічну діяльність О. Пріцак залишив досить скромні два автобіографічні нариси. Перший нарис під назвою «Apologia Pro Vita Sua» з'явився на прохання учня й пізніше друга О. Пріцака, американського вченого Шинасі Текіна (Зinasi Tekin), і був надрукований як визнання заслуг вченого перед тюркологією до його 60-річчя у «Journal of Turkish Studies» Pritsak O. Apologia pro vita sua // Journal of Turkish Studies / Turklhk Bilgisi Ara§tirmalari. Cambridge, Mass., 1978. - № 2. - P. ix-xvii.. Україномовний нарис «Мій шлях історика» побачив світ у 1991 році у Києві як додаток до праці вченого «Історіософія та історіографія Михайла Грушевського» Пріцак О. Мій шлях історика // Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. Київ - Кембридж, 1991. С. 61-78.. При всій беззаперечній цінності цих автобіографічних нарисів вони не відображають повно всі періоди наукової біографії О. Пріцака, його внесок у науку та роль у розвитку сходознавства й україністики на Заході і в Україні та ін. Значний потенціал для розуміння місця вченого у світовій гуманітарній науці ХХ ст. містить його особиста бібліотека, її кількісні параметри, змістовне наповнення, тематичне спрямування, типологічна різноманітність, тривалість та шляхи комплектування тощо. Слід зауважити, що у вищевказаному англомовному автобіографічному нарисі немає жодної згадки про бібліотеку вченого. В україномовному нарисі О. Пріцак, говорячи про свої зацікавлення східними мовами в роки навчання в Тернопільській гімназії, згадує складену ним самотужки перську граматику українською мовою на основі німецькомовних підручників і зазначає, що вона була конфіскована радянською владою з помешкання його мами у Тернополі разом з усіма його збірками і «великою україністичною бібліотекою» наприкінці 1940-х років Пріцак О. Мій шлях історика... С. 65.. Сліди цієї першої бібліотеки вченого на сьогодні виявити не вдалося.

У 1943 році О. Пріцак завдяки допомозі німецького сходознавця, професора Берлінського університету Ріхарда Гартмана (Richard Hartmann) стає студентом цього університету і продовжує після закінчення Львівського університету та нетривалих занять в аспірантурі у Агатангела Кримського студіювати сходознавство. З цього часу для О. Пріцака починається, за його словами, період «навчання та мандрів» Pritsak O. Apologia pro vita sua, р. ix. і повернутися на батьківщину він зміг лише майже через 50 років, на початку 1990-х років. Отже, з 1943 року О. Пріцак починає збирати свою «другу» бібліотеку, цілеспрямовано і систематично поповнюючи її протягом усього життя. Варто підкреслити, що початком цієї нової бібліотеки вченого стали нечисельні книги та рукописи, привезені ним з України для навчання в Берліні. Серед цієї «української» частини бібліотечної збірки найціннішими в декількох аспектах були і залишаються в сьогоднішній бібліотеці О. Пріцака книги з особистої бібліотеки А. Кримського, а також його рукопис неопублікованої праці «Історія хозарів» та особисті документи і фотографії Про склад і характер архівних матеріалів А. Кримського в бібліотеці О. Пріцака див.: Сидорчук Т. Матеріали Агатангела Кримського в архіві Омеляна Пріцака //Український археографічний щорічник : нова серія /Академія наук України, Археографічна комісія, Інститут української археографії ; [гол. ред. П.С. Со- хань]. К. : Український письменник, 2013. Вип. 18. С. 101-116.. Ці матеріали А. Кримського О. Пріцакові передала Наталія Полонська-Василенко у грудні 1941 року в окупованому німцями Києві, сподіваючись, що О. Пріцак, який зібрався навчатися на Заході, зможе зберегти їх від знищення Див: Н.Д. [Полонська-Василенко Н.] Агатангел Кримський //Україна. - Париж, 1949. - Збірник 2. С. 128; Пріцак О. Наталія Полонська-Василенко: жмут спогадів //Н.Д.Полонська Василенко. Українська ака-демія наук. Нарис історії. К. : Наукова думка, 1993. С. 5-6.. Крім того, О. Пріцак вивіз із собою з України всі свої особисті документи, зокрема свідоцтво про народження, шкільні та гімназійні посвідчення, атестати, документи про навчання у Львівському університеті у 1936-1940 роках, а також свої перші публікації у львівських часописах у 1935-1938 роках, фотографії, окремі листи та ін.

Попри подальші драматичні події, пов'язані з виїздом О. Пріцака з бомбардованого Берліна наприкінці Другої світової війни, відсутністю у нього громадянства, небезпекою насильницької репатріації на батьківщину, пошуками можливості завершити навчання і отримати відповідний диплом, неодноразовими переїздами, майбутній вчений не лише зберіг вивезені з України книги і документи, але й почав формувати свою бібліотеку з притаманною йому енергією та системністю. Оскільки О. Пріцак з молодих років виробив звичку позначати на титульній сторінці місце і дату придбання або дарування йому будь-якого видання - книги, відбитки статі, карти, комплекти листівок, - сьогодні дослідники мають можливість простежити процес комплектування бібліотеки вченим в ті чи інші періоди його життя. Для відтворення ж біографії О. Пріцака ці власницькі та дарчі автографи є одним із цінних джерел реконструкції його життєпису, що уможливлюють в окремі роки встановити з точністю до місяця й дня місце перебування вченого та його зустрічі й контакти з науковцями, видавцями і колегами. Так, автографи свідчать, що значна частина видань були придбані О. Пріцаком або подаровані йому вже у 1944-1945 роках. Зокрема, в бібліотеці зберігаються чотири праці Михайла Антоновича Антонович Михайло. Князь Рєпнін генерал-губернатор Саксонії. - Берлін: Український науковий ін-ститут в Берліні, 1936; Його ж. Матеріали про вербування українців у пруську армію XVIII віку. - Прага: Видання Українського історико-філологічного товариства в Празі, 1937; Його ж. Переяславська кампанія 1630 р. - Прага: Видання Українського історико-філологічного товариства в Празі, 1944; Його ж. Студії з часів Наливайка. Прага : Видання Українського історико-філологічного товариства в Празі, 1941., що були подаровані автором О. Пріцакові під час їхньої зустрічі в Бреслау (нині: Вроцлав, Польща) у липні 1944 року, про що «говорять» дарчі написи на кожному виданні. З огляду на час і місце опублікування цих праць та трагічну загибель у радянських таборах М. Антоновича, вони сьогодні є раритетними виданнями в Україні, з одного боку, та документальним свідченням знайомства і спілкування обидвох науковців, - з другого. Понад десять праць чеського сходознавця, іраніста та тюрколога Яна Рипки 1920-1940-х років з автографами вченого в бібліотеці О. Пріцака проливають світло на факт перебування останнього у 1944 році у Празі та його знайомство з Я. Рипкою. Листи Я. Рипки в архіві О. Пріцака свідчать про продовження їхнього спілкування у повоєнний час Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 1, спр. 884.. У 1944-1945 роках бібліотека О. Пріцака поповнюється тематично найрізноманітнішими виданнями - від наукових праць сходознавчої, загальноісторичної, філологічної тематики до оперних лібрето та туристичних путівників, що підтверджують власницькі написи з датуванням і місцем придбання.

Від часу продовження студій після війни у Ґеттінгенському університеті, захисту докторської дисертації та отримання наукового ступеня доктора філософії з найвищою академічною оцінкою (summa cum laude) зі спеціальності «тюркологія, іраністика, ісламознавство та славістика» Karachanidische Studien. Studien zur Geschichte der Verfassung der Tьrk-Vцlker Zentralasiens //Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп.1, справи 1-2., починається новий період в житті О. Пріцака - його входження в німецьку, а згодом у світову сходознавчу науку. У 1951 р. вченому на основі габілітаційної праці, присвяченої дослідженню родових імен та титулів у алтайських народів Pritsak O. Stammesnamen und Titulaturen der altaischen Vцlker //Ural-Altaische Jahrbьcher. - Wiesbaden; 1952. - Band 24. - Heft 1-2. - S. 49-104., було присвоєно звання доцента з дозволом читати лекції (venia legendi) Ґеттінгенському університеті зі спеціальності «алтайська філологія», а у 1957 році він стає професором історії Євразії та алтайської філології Гамбурзького університету. 1950-і - 1965 роки О. Пріцак присвятив науково-дослідницькій і науково-організаційній роботі в царині тюркології та алтаїстики. Він бере активну участь у створенні міжнародного товариства «Societas Uralo-Altaica» та у виданні серії «Ural-Altaische Bibliothek», а також редагує часопис «Ural-Altaische Jahrbьcher», створює щорічний міжнародний науковий форум «The Permanent International Altaistic Conference». При цьому вчений налагоджує широкі та плідні наукові контакти з тюркологами та алтаїстами різних країн світу. Все це позначилося на кількісних параметрах та змістовному наповненні особистої бібліотеки вченого. В ній з'являються не лише чисельні опубліковані праці самого О. Пріцака, але й цілі збірки праць науковців-сходознавців країн Європи, Азії, Америки.

Одна частина нових друкованих надходжень до бібліотеки вченого була подарована їхніми авторами, що підтверджують дарчі написи. Друга частина видань була придбана О. Пріцаком у книгарнях та видавництвах, про що свідчать збережені в архіві вченого оплачені квитанції з переліком придбаних книг, а також чисельне листування з різними видавництвами щодо замовлення книг та їх виконання.

Слід підкреслити, що для О. Пріцака було вкрай важливим знати про дослідження в галузі сходознавчої науки якомога ширшого кола науковців світу та залучати їх до наукового діалогу через вищеназвані товариство, видання і конференцію. В цьому контексті показовим є ініціатива з боку О. Пріцака налагодити контакти з вченими-сходознавцями та видавництвами з Радянського Союзу. В результаті в бібліотеці вченого зібрана унікальна колекція наукової, джерелознавчої, художньої, мистецької літератури східної тематики, а також енциклопедичні видання, словники, довідники, наукова періодика, що виходили в СРСР протягом 1950-1980-х років. Відповідно до дарчих написів окремі видання були подаровані авторами. Значну частину книг О. Пріцак придбав безпосередньо у видавництвах Москви, Ленінграду, а також у видавництвах академічних інституцій майже всіх азійських та кавказьких союзних і автономних республік Радянського Союзу, що підтверджено також листуванням в архіві вченого. Доповненням до книжкової колекції вченого, що активно поповнювалася в цей період, є його архівна колекція, в якій відкладені рукописи праць та підготовчі матеріали до них, документи створення і діяльності товариства «Societas Uralo-Altaica», матеріали підготовки низки його видань, листування з членами товариства і колегами-сходознавцями з багатьох країн світу Див.: Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 1, справи 665, 668, 677, 698-700,705,711,713, 775, 777, 792, 794, 796, 800, 812, 942-943, 1113-1118.. В сукупності друковані видання та архівні документи 1950-х років, тобто періоду входження О. Пріцака у німецьку і світову науку, розкривають його індивідуальні здібності і потужний потенціал у декількох площинах професійної діяльності, що буде притаманне для вченого протягом всього його життя. Він не лише активно займається дослідницькою, суто «кабінетною» роботою, але й бере активну участь у створенні та діяльності наукових організацій, а також викладає в університетах.

З 1960 року на запрошення Гарвардського університету О. Пріцак працює тут спочатку гостьовим професором, у 1961-1964 роках - професором Вашингтонського (Сієтл) університету, а у 1964-1989 роках - продовжує професором Гарвардського університету, де далі викладає тюркологічні дисципліни. За словами самого О. Пріцака, він усе своє наукове життя «ділив поміж українською історією та сходознавством, з тим, що до 1968 р. сходознавство було моєю офіційною дисципліною» Пріцак О. Мій шлях історика... С. 74.. Тому, приїхавши до США, де в цей час перебувала одна з найбільших українських діаспор у світі, О. Пріцак відгукнувся на ініціативу та акції українських студентів створити українознавчий центр в одному з американських університетів. Він розробляє концепцію такого центру, включається в його підготовку та втілює в життя за підтримки українців США і Канади окремі його складові, починаючи з 1967 року. В результаті у Гарвардському університеті були створені три постійні кафедри - української історії ім. М. Грушевського, української мови ім. О. Потебні, української літератури ім. Д. Чижевського, а також Український науковий інститут Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute; далі: УНІГУ). Вчений очолив кафедру української історії та УНІГУ, якими керував до виходу на пенсію у 1989 році. Завдяки О. Пріцакові та його однодумцям і колегам УНІГУ, його бібліотека, науковий семінар, наукові періодичні видання, насамперед «Harvard Ukrainian Studies», стали у 1970-1980-х роках, за відсутності вільного розвитку гуманітарної науки в той час на батьківщині, потужними науковими майданчиками розвитку україністики у світі.

Науково-організаційна, викладацька та дослідницька діяльність О. Пріцака та УНІГУ в цілому відображена в бібліотеці вченого великим масивом друкованих видань, серед яких видання «Гарвардської серії українських студій», «Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства» в рамках Гарвардського проекту відзначення Тисячоліття хрещення Русі- України, а також окремі монографічні, періодичні, інформаційно-довідкові видання УНІГУ. У 1980-х роках побачила світ низка фундаментальних праць самого О. Пріцака, зокрема перший том «Походження Русі» Pritsak O. Origin of Rus`.Cambridge, Massachusetts: Harvard Ukrainian Research Institute, 1981. - V. 1. - 926 p., збірник праць з історії ЄвразіїPritsak O. Studies in Medieval Eurasian History. London: Variorum Reprints, 1981. 365 p., дослідження «Київського листа» - одного з найдавніших писемних пам'яток Давньої Русі Pritsak O., Golb N. Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century. - Ithaca and London: Cornell University Press, 1982. - 166 p. тощо. В архівній колекції вченого представлені цілі комплекси документів американського періоду його життя, в тому числі особисті документи, рукописи наукових опублікованих і неопублікованих праць, тексти доповідей на наукових конференціях, рецензії, матеріали створення та діяльності УНІГУ, його видавничих проектів, міжнародних симпозіумів, документи про співпрацю з різними міжнародними науковими інституціями, державними установами, церковними організаціями, установами української діаспори, а також офіційне та приватне листування з державними, науковими, церковними і культурними інституціями та індивідуальними кореспондентами.

У 1980-х роках О. Пріцак в рамках видавничих проектів УНІГУ здійснює низку наукових подорожей до Європи. Зокрема, він досліджує українські, польські, турецькі, російські документи у Швеції в Стокгольмському державному архіві (Riksarkivet, Stockholm), а також у Франції в Дипломатичному архіві Міністерства зовнішніх справ (Archives Diplomatiques. Ministиre des Affaires Йtrangиres, Paris) та у відділі рукописів Національної бібліотеки у Парижі (Department des Manuscrits Bibliothиque Nationale, Paris). На замовлення О. Пріцака були виготовлені мікрофільми досліджуваних ним архівних матеріалів, які сьогодні в бібліотеці вченого зберігаються у паперовому варіанті Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 1, справи 1566-1576. та у вигляді мікрофіш Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 4, справи 316-317, 331-335, 337.. Крім того, під час перебування у Франції О. Пріцак отримав від Аркадія Жуковського, правонаступника Ілька Борщака в Інституті східних мов в Парижі, частину архівних матеріалів останнього, зокрема копії «Діарішу подрожного» Пилипа Орлика та копії листування П. Орлика з Карлом XII, кримським ханом Магометом-Гіреєм та ін. Pritsak O. The First Constitution of Ukraine (5 April 1710) //Harvard Ukrainian Studies. - 1998. - Vol. XXII.

- p. 471-496. Ці документи творять окремий розділ архівної колекції О.Пріцака під назвою «Матеріали архіву Ілька Борщака» Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 1, справи 1610-1747.. Результатом дослідження О. Пріцака шведських та французьких архівів, окрім низки статей, стало підготовлене вченим та Орестом Субтельним факсимільне видання «Діаріушу подрожного» П.Орлика в «Гарвардській бібліотеці давнього українського письменства»The Diariusz podrozny and Other Writings of Pylyp Orlyk Vol.V. 1720-1726 (Introduction by O.Pritsak and O.Subtelny). - Cambridge, Mass.: Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard Uni-versity, 1988. - xiiv, 794 p.; Vol. VI. 1727-1730. - 1988. - xxviii, 868 p.. Окрім архівних документів, з численних наукових подорожей вчений привозив до своєї бібліотеки друковані видання, придбані та подаровані йому колегами. Так, наприклад, у Швеції вчений придбав стародруки безпосередньо пов'язані з першими томами його праці «Походження Русі» та присвячені давньоскандинавському епосу і варязьким династіям Biorner E.J. Schediasma Historico Geographicum de Varegis, Heroibus Scandianis et Primis Russiae Dynastis.

- Stockholmiae : Impressum Typis Laurentii Salvii, 1743. - 181 p.; Oddr <Snorrason>, ; Reenhielm, Jacob Isthmen: Saga Om K. Oloff Tryggwaszon i Norrege. Hwilken hafwer warit den berцmligste och loftigste Konungh i Norlanden/ och dдrsammestдdes Christendomen fцrst och lyckeligst utwidgat Sammanskreswen pд gammal Swen- ska eller Gothiska. Upsalae: [Keyser], 1691. - 285 p., а також книгу шведського офіцера, учасника Полтавської битви Філіпа Йогана фон Штраленберга, що містить цінний матеріал історичного та мовознавчого характеру в контексті вивчення народів Сибіру, Середньої Азії та України Strahlenberg, Philip Johan Tabbert von, Das Nord- und Ostliche Theil von Europa und Asia. - Stockholm, 1730. - 438 S..

З початку 1990-х років О. Пріцак приїхав до України, де активно включився в академічну діяльність, створив Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України та його наукові видання, долучився до створення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. В Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка він створив кафедру історіософії, де викладав та керував роботами молодих дослідників-аспірантів. Вчений входив до наукових рад та редколегій низки видавничих проектів НАН України, започаткував серію «Київська бібліотека давнього українського письменства», виступав науковим керівником та опонентом на захистах дисертацій, був автором вступних статей до перевиданих історіографічних праць, а також рецензував праці зі сходознавчої та української тематики. Відповідно ці роки активної науково-організаційної та викладацької діяльності вченого в Україні також представлені в його бібліотеці, в тому числі, і друкованими виданнями, і архівними документами, а саме: особистими документами, рукописами рецензіями, інтерв'ю, матеріалами створення і діяльності Інституту сходознавства, підготовчими матеріалами до лекцій з історіософії тощо. Вчений почав формувати свою «київську» бібліотеку, яка поповнювалася подарованими виданнями, придбаними книгами у книгарнях та у букіністичних магазинах. Так, в цей час він придбав рідкісні київські видання XIX - першої третини ХХ ст., зокрема праці Володимира Антоновича Антонович В. Твори. К: Всеукраїнська академія наук, 1932. Т. 1. 312 с., Івана Лучицького Лучицкій И. Сборникъ матеріаловь для исторіи общины и общественныхъ земель въ Лъвобережной Украинъ XVIII в. - Юевъ: въ Университетской типографіи, 1884. - 271 с. та ін.

Після вимушеного повернення до США у 1996 році ця «київська» бібліотечна колекція була перевезена до бостонського помешкання вченого, де влилася до його основної бібліотеки. Протягом наступних 10 років, до своєї смерті у 2006 році, О. Пріцак продовжував працювати над своїми дослідженнями, публікувався у наукових виданнях різних країн. Зокрема, у 1997 і у 2003 роках вийшли відповідно перший та другий томи «Походження Русі» українською мовою Пріцак О. Походження Русі. Т. 1. К. : Видавництво «Обереги», 1992. - 1074 с.; Його ж. Походження Русі. Т. 2. К.: Видавництво «Обереги», 2003. 1304 с.. В останні роки життя О.Пріцак працював над завершенням третього тому «Походження Русі», який базується виключно на східних джерелах. Цей том залишився неопублікованим і його машинописний варіант зберігається в архіві вченого Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 1, справи 56-65.. У 1998 році з'явилася синтезуюча праця О. Пріцака про впливи західноєвропейської, арабської, хозаро-булгарської, візантійської метрологічної та нумізматичної систем на розвиток монетарних систем в Київській Русі Pritsak O. The origins of the Old Rus' weights and monetary systems: Two studies in Western Eurasian met-rology and numismatics in the seventh to eleventh centuries. - Cambridge, Mass.: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute, 1998. - 172 p.. Дві останні статті побачили світ вже після смерті вченого, зокрема у болгарському журналі - дослідження про арабо-болгарські взаємовідносини епохи Середньовіччя Прицак О. Бьлгарско-арабска кореспонденция от IX век // Минало. София, 2006. № 1. С. 16-19. та в турецькому енциклопедичному виданні - про тюркських кочівників в Південній Європі Pritsak O. The Turkic Nomads of Southern Europe //The Turkic Speaking Peoples. 2000 Years of Art and Culture from Inner Asia to the Balkans. - Munich - Berlin - London - New York: Prestel Verlag, 2006. Р. 197-213..

Книжковий фонд особистої бібліотеки О. Пріцака налічує понад 20 тисяч одиниць зберігання Зі всією книжковою частиною особистої бібліотеки О. Пріцака можна ознайомитися та замовити в електронному каталозі наукової бібліотеки НаУКМА за посиланням: http://aleph.ukma.kiev.ua/F. До нього входять рукописні книги, стародруки, довідково-енциклопедичні видання, словники, наукові монографії, зібрання праць вчених, збірники документів та джерел, підручники, навчально-методичні посібники, хрестоматії, конволюти, науково-періодичні і пресові видання, серійні видання, каталоги видавництв, атласи, багатотомні зібрання художніх творів світової та української класики, художньо-мистецькі альбоми, путівники, покажчики, дитяча література тощо. Хронологічно книжковий фонд охоплює шість останніх віків - XVI-XXI століття. При цьому значна частина видань опублікована у XIX - першій половині XX ст. і тим самим потрапляє під статус рідкісної та цінної книги, що спричинює особливі умови їх зберігання та користування студентами і дослідниками. Рукописні книги та друковані видання створені й опубліковані майже всіма європейськими мовами, в тому числі давніми і мертвими, а також більш, як 20 східними мовами, в тому числі давніми і зниклими.

Сходознавча частина книжкової колекції кількісно переважає всі інші її тематичні складові та становить майже 10 тисяч одиниць зберігання. Крайні хронологічні межі сходознавчих книг є також визначальними й для хронологічних рамок всієї книжкової колекції, оскільки найдавнішою є стародрукована книга арабською мовою арабського географа, картографа і мандрівника XII ст. Аль Ідрісі Al-Idrisi. De Geographia Universali: Kitab Nuzhat al-mushtaq fi dhikr al-amsar wa-al-aqtar wa-al-buldan wa-al-juzur wa-al-mada' in wa-al-afaq. - Rome: Medici, 1592. - 326 р..

Варто наголосити, що ця книга належала А. Кримському і була передана Н. Полонською-Василенко наприкінці 1941 року О. Пріца- кові перед його від'їздом до Німеччини. Про належність книги до бібліотеки А. Кримського свідчать його власницький автограф на титульній сторінці та маргіналії з перекладами українською мовою топонімів і етнонімів на берегах низки сторінок книги. Остання книга, що з'явилася в колекції вченого незадовго після його смерті з його ж статтею, це вже згадуване видання «The Turkic Speaking Peoples. 2,000 Years of Art and Culture From Inner Asia to the Balkans».

Архівна частина особистої бібліотеки О. Прі- цака нараховує 33725 документів, які сформовані у 8353 справи. Виходячи з обсягу архіву та наявності окремих документальних комплексів, в процесі його систематизації й опрацювання було здійснено поділ на чотири складові частини і відповідно створено чотири описи Всі чотири описи архівної колекції О. Пріцака оцифровані і також розміщені на сайті наукової бібліо-теки НаУКМА за посиланням: http://www.library.ukma.edu.ua/index.php?id=459&L=1%3Cbr. Опис № 1 включає науково-творчі матеріали, особисті документи, матеріали педагогічної, адміністративної, науково-організаційної діяльності О. Пріцака, а також зібрані ним документальні колекції. Окрім того, цей опис містить значний за обсягом комплекс підготовчих матеріалів вченого, зокрема його власноручні виписки з опублікованих джерел, архівних документів, праць інших науковців, а також створені ним карти, схеми, лексико-граматичні й бібліографічні картки тощо. Опис № 2 включає науково-творчі матеріали інших осіб, створені кириличною абеткою. Опис №3 містить науково-творчі матеріали інших осіб, створені латинською абеткою та східними мовами. При опрацюванні документів опису № 2 та опису № 3 в основному були збережені принципи систематизації самого О. Пріцака. Типологічно подібні, вони включають: а) рукописні і машинописні праці інших вчених (окремі з авторськими і редакторськими правками); б) відбитки або вирізки науково-творчих праць інших вчених, що були опубліковані у наукових та науково-популярних виданнях; в) ксерокопії наукових праць інших вчених. Частина цих матеріалів була надіслана і подарована О. Пріцакові авторами, а інша частина була сформована самим вченим для своєї дослідницької роботи. Значна частка цих документів має дарчі написи, авторські та редакторські правки, нотатки О. Пріцака й супровідні документи (записки, листи, фотографії).

Опис № 4 включає копії джерел і документів та науково-творчі праці інших дослідників з архівів, бібліотек і музеїв багатьох країн світу, зокрема Британського музею (British Museum), Стокгольмського державного архіву (Riksarkivet, Stockholm), Дипломатичного архіву Міністерства зовнішніх справ в Парижі (Archives Diplomatiques. Ministere des Affaires Etrangeres, Paris), відділу рукописів Національної бібліотеки в Парижі (Department des Manuscrits Bibliotheque Nationale, Paris), Державної бібліотеки Гамбурзького університету (Staats- und Universitдtsbibliothek, Hambur), бібліотеки Ґеттінгенського університету (Universitдtsbibliothek Gцttingen), Державної бібліотеки Баварії в Мюнхені (Bayerische Staatsbibliothek, Mьnich), Товариства підтримки науки імені Макса Планка в Мюнхені (Max-Planck-Gesellschaft zur Fцrderung der Wissenschaft, Mьnich), Пруської державної бібліотеки в Берліні (Staatsbibliothek zu Berlin - PreuЯischer Kulturbesitz), бібліотеки Каліфорнійського університету (University of California Library), бібліотеки Вашингтонського університету (University of Washington Library), Бібліотеки Конгресу США (Library of Congress), Єврейської національної та університетської бібліотеки в Єрусалимі (The Jewish National and University Library, Jerusalem), бібліотеки Палацу Топкапі в Стамбулі (Topkapi Serail, istanbul, Российской национальной библиотеки Санкт-Петербурга, библиотеки Государственного музея антропологии и этнографии РАН, Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова- Щедрина, Российского государственного архива древних актов в Москве та ін. Всі документи Опису № 4 створені у вигляді мікрофільмів, мі- крофіш та слайдів.

Широкий спектр наукових зацікавлень О. Пріцака - філологія, порівняльне мовознавство, сходознавство, всесвітня історія, історія України, джерелознавство, бібліографія, археографія, нумізматика, історіософія тощо, безпосередньо відобразилися й на змістовному наповненні всіх складових особистої бібліотеки вченого, віддзеркалюючи всі періоди його наукової біографії. Сам О. Пріцак у листі до президента НАН України Бориса Патона так лаконічно характеризує свою бібліотеку: «... моя бібліотека складається приблизно з 20 тисяч одиниць з кількох основних галузей сходознавства, а також зі славістики та європейських студій. Оскільки переважна більшість книг, наявних в моїй бібліотеці, відсутні в Україні, і чимало з них взагалі рідкісні, вона має першочергове значення для розбудови гуманітарних, а особливо, сходознавчих наук в Україні» Наукова бібліотека НаУКМА, ф. 10, оп. 1, спр. 916, арк. 20..

Особиста бібліотека О. Пріцака ілюструє всі сфери його діяльності протягом усього життя - науково-дослідницьку, науково-організаційну і педагогічну та містить найповнішу колекцію праць і творів вченого - від вірша, написаного у гімназійні роки і опублікованого у львівському часописі Pricak E. Horatius 7 // Filomata. Lwow. 1935. L. 71. S. 471-472. й до багатотомного magnum opus «Походження Русі». Книжкова та архівна частини бібліотеки органічно доповнюють одна одну і в контексті дослідження наукового спадку вченого, і в контексті реконструкції його біографії, і в контексті відтворення наукових контактів з великою кількістю вчених і дослідників та наукових інституцій різних країн світу. Оскільки вже понад 10 років, з часу переїзду до України у 2007 році, особиста бібліотека О.Пріцака зберігається в науковій бібліотеці НаУКМА і активно використовується студентами та дослідниками України й закордону, вона виконує вже інші соціальні, культурні і комунікативні функції, характерні для загальнодоступних і університетських бібліотек. При цьому, очевидно, її первинний статус “особистої” бібліотеки О. Пріцака зберігається і затверджений відповідно до «Положення про особисті бібліотечні колекції наукової бібліотеки НаУКМА» від 29 жовтня 2012 року. За обсягом книжкового та архівного фондів ця бібліотека є однією з найбільших особистих колекцій в науковій бібліотеці НаУКМА. Особиста бібліотека О. Пріцака є відображенням наукового, інтелектуального, політичного і соціально-культурного життя не лише її власника, але й суспільств багатьох країн світу протягом декількох останніх століть. Тому особиста бібліотека О. Пріцака в однаковій мірі може розглядатися і як джерело відтворення важливих сюжетів наукової біографії вченого та його оточення, і як джерело інформації про культурно-історичні епохи, в які створювалися і функціонували писемні джерела, документи і праці, зібрані і збережені О. Пріцаком.

References

бібліотечний колекція пріцак

1. Lysenko L.V. (2003). Naukovi katehoriyi “kolek- ciya”, “zibrannya”, “biblioteka” yak obyekt vyvchen- nya opysu ta reyestraciyi: do problem klasyfikaciyi ponyat' //Rukopysna ta knyzhkova spadshchyna Ukrayiny, № 8. - S. 225-233.

2. Potulnytskyj V., Sokhan' P. (2001). Vchenyj-en- cyklopedyst ukrayins'koyi ta svitovoyi istorychnoyi nauky (Slovo pro druha i vchytelya) // Skhidnyj svit (1999). - K., № 1-2, s. 20-30.

3. Pritsak, O. (1991). Mij shlyakh istoryka //Isto- riosofiya ta istoriohrafiya Mykhajla Hrushevs'koho. - Kyyiv - Cambridge, s. 61-78.

4. Pritsak, O. (1992). Pokhodzhenya Rusi. T.1. K.: Vydavnyctvo “Oberehy”, 1074S.

5. Pritsak, O. (2003). Pokhodzhenya Rusi. T.2. K.: Vydavnyctvo “Oberehy”, 1304S.

6. Sydorchuk, T. (2013). Materialy Ahatanhela Kryms'koho v arkhivi Omelyana Pricaka // Ukrayins'kyj arkheohrafichnyj shchorichnyk : nova seriya / Akademiya nauk Ukrayiny, Arkhrohrafichna komisiya, Instytut ukrayins'koyi arkheohrafiyi; [hol. red. P.S. Sokhan']. - K.: Ukrayins'kyj pys'mennyk, vyp. 18, s. 101-116.

7. Slovnyk knyhoznavchykh terminiv (2003). / V.Ya.Buran, V.M.Medvedyeva, H.I.Kovalchuk, M.I.Senchenko. K.: Aratta, 160 s.

8. Yas', O. (2015). Vstypna statya do rozvidky O.J.Pricaka “Shcho take istoriya Ukrayiny” //Ukrayins'kyj istorychnyj Zhurna, № 1, s. 177-184.

9. The Diariusz podrozny and Other Writings of Pylyp Orlyk Vol.V. 1720-1726 (Introduction by O.Pritsak and O.Subtelny), (1988). Cambridge, Mass.: Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University, 1988. - xiiv, 794 p.; Vol. VI. 1727-1730. - 1988. - xxviii, 868 p.

10. Pritsak, O. (1978). Apologia pro vita sua //Journal of Turkish Studies /Tьrklьk Bilgisi Ara§tirmalari. - Cambridge, Mass., № 2. P. ix-xvii.

11. Pritsak, O. (1998). The origins of the Old Rus' weights and monetary systems: Two studies in Western Eurasian metrology and numismatics in the seventh to eleventh centuries. - Cambridge, Mass.: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute,172 p.

12. Pritsak, O. (1981). Origin of Rus`. - Cambridge, Massachusetts: Harvard Ukrainian Research Institute^. 1. 926 p.

13. Pritsak, O. (1952) Stammesnamen und Titulaturen der altaischen Vцlker //Ural-Altaische Jahrbьcher. - Wiesbaden; 1952. Band 24. - Heft 1-2. - S. 49104.

14. Pritsak, O. (1981). Studies in Medieval Eurasian History. - London: Variorum Reprints, 365 p.

15. Pritsak, O. (2006). The Turkic Nomads of Southern Europe //The Turkic Speaking Peoples. 2000 Years of Art and Culture from Inner Asia to the Balkans. - Munich - Berlin - London - New York: Prestel Verlag, p.197-213.

Размещено на Allbest.ru