"Страшенно важно зберігти в се время люте живий партійний осередок": листи М. Грушевського з бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Страшенно важно зберігти в се время люте живий партійний осередок": листи М. Грушевського з бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських

Анотація

У публікації на підставі листів М. Грушевського, котрі відклалися у відділі рукописів бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві, з'ясовуються особливості його взаємин із членами УПСР в еміґрації. Методологічне підґрунтя становить міждисциплінарний підхід. При цьому важливу роль відіграли методи філософського, загальнонаукового та конкретно-історичного характеру. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів, порівняльно-історичному та методі критичного аналізу документального матеріалу, виходячи з принципів об'єктивності й історизму. Наукова новизна. Листи М. Грушевського до членів УПСР публікуються вперше. Висновки. Епістолярій висвітлює малознані контакти політика з есерами, котрі опинилися в еміґрації на Галичині, упродовж першої половини 1921 р. Безпосереднім приводом до налагодження листування стала потреба вироблення спільної позиції у ставленні до політики уряду УНР в екзилі, зокрема участі есерів у складі Ради Республіки. Найбільше уваги М. Грушевський присвятив проблемі конфлікту Закордонної делеґації УПСР із віденською (М. Ковалевського) та празькою (М. Шаповала) партійними групами, що виник довкола обговорення питання про ставлення до більшовицької влади в Україні після арешту членів ЦК УПСР. М. Грушевський переконував у необхідності подальшої підтримки харківського уряду для збереження єдності "революційного фронту"; наголошував на потребі налагодження співпраці з більшовиками з метою впливу на їхню національну політику в Україні. Поряд із партійними проблемами, у листах порушувалося питання надання фінансової підтримки галицьким українцям, як і членам УПСР, котрі опинилися в еміґрації. Використовуючи свій авторитет серед української громади в Америці, М. Грушевський акумулював отримувані звідти пожертви, спрямовуючи їх найбільш нужденним співвітчизникам. При цьому він намагався убезпечити себе від зловживань, докладно розробивши механізм утворення допомогових комітетів.

Ключові слова: Грушевський, Шрамченко, Українська партія соціалістів-революціонерів, Закордонна делеґація УПСР, празька група УПСР. лист грушевський документальний

Реконструкція еміграційного п'ятиліття життя та діяльності М. Грушевського - одне з найскладніших завдань для його біографів. Причина цього полягає в неодноразово відзначеній обмеженості доступних джерел. Це пояснює те зацікавлення, котре у середовищі грушевськознавців викликає віднайдення нових документів. Тим більше, якщо вони походять із малодоступних для українських дослідників закордонних колекцій. Опубліковані нижче листи відклалися у відділі рукописів бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві. Вони потрапили до різнопланових матеріалів архіву Наукового товариства імені Шевченка, більша частина котрого, як відомо, знаходиться в Національній бібліотеці у ВаршавіАрхівні та рукописні збірки Наукового товариства ім. Шевченка в Національній бібліо-теці у Варшаві: Каталог-інформатор / Г.Сварник. -- Варшава; Л.; Нью-Йорк, 2005. -- 352 с..

Виявлені сім листів М. Грушевського є частиною його фрагментарно збереженого та розпорошеного епістолярію як очільника створеної у червні 1919 р. в Парижі Закордонної делегації Української партії соціалістів-революціонерів (ЗД УПСР). Вони написані впродовж нетривалого (січень - червень 1921 р.) часу, що був надзвичайно важливим в історії цієї найбільш масової і впливової української партії революційної доби. Саме тоді у захопленій російськими більшовиками Україні сягав свого апогею організований новою владою судовий процес над керівниками й діячами УПСР, унаслідок якого на лаві підсудних опинилися В. Голубович, І. Лизанівський, І. Часник, Н. Петренко, Ю. Ярослав та ін. Оцінка цих подій безпосередньо вплинула на представництво УПСР за кордоном, розвівши по різні боки очолювану М. Грушевським прорадянську ЗД УПСР та гостро-критично налаштованих до більшовиків представників віденської (М. Ковалевського) та празької (М. Шаповала) партійних груп. Найбільш чітко ці розходження оприявнилися під час IV конференції УПСР, котра відбулася 21--23 січня 1921 р. у Празі. Неможливість, унаслідок ідейних розходжень, виробити спільну позицію у ставленні до радянської влади призвела до конфлікту, після якого стосунки між М. Грушевським і празькою групою назавжди зіпсувалися. Саме з цього часу бере початок зростаюче критичне ставлення есерів - представників празької групи до колишнього голови Центральної Ради.

Ці загрозливі для єдності партійних рядів процеси з великим неспокоєм сприймали члени УПСР, котрі разом з урядом УНР були змушені залишити українські терени, осівши в польських містах Тарнів і Ченстохова. Власне до них і адресувалися подані нижче листи М. Грушевського: розуміючи безнадійність переконати шаповалівців у слушності своєї логіки щодо оцінки ситуації, він шукав розуміння серед галицьких есерів, надзвичайно докладно пояснюючи потребу підтримки більшовиків усупереч невтішним новинам із-за збручанського кордону. Особливу цінність цим листам додають авторські грифи "Довірочно, тільки для партійних товаришів!", "Довірочно", "Конфіденціально", що свідчили про відвертість адресанта. Аргументація М.Грушевського значно деталізує для дослідників логіку його відомих публічних прорадянських виступів, зроблених на шпальтах журналу "Борітеся - поборете!". Утім, як свідчать інші матеріали (листи, рукописи, машинописи статей), котрі відклалися у цій самій архівній справі, галицькі есери не сприйняли аргументацію одного зі своїх лідерів, фактично засудивши його заклики до порозуміння з російськими більшовиками. Та й навряд чи могло бути інакше, адже саме останні зробили їх вигнанцями.

Згадані вище проблеми і становлять провідну сюжетну лінію опублікованих нижче листів М.Грушевського. Крім них, у листах також порушується питання організації фінансової підтримки галицьким українцям (утім і членам УПСР, котрі опинилися в еміграції). Використовуючи свій авторитет серед української громади в Америці, видатний учений акумулював отримувані від них пожертви, спрямовуючи їх найбільш нужденним співвітчизникам. При цьому він намагався убезпечити себе від зловживань, докладно розробивши механізм утворення допомогових комітетів. Зміст опублікованих листів переконує нас у тому, що це - тільки фрагмент епістолярного діалогу між М. Грушевським і галицькими есерами. На цей момент доля листів тарнівських колег по партії невідома.

Листи М. Грушевського відклалися в колекції так званих акцесійних матеріалів (Акц.22/53), котра містить різні документи, що стосуються українських справ із часів Першої світової війни та перших повоєнних років (документи уряду УНР у Тарнові 1920--1921 рр., папери О. Луцького й О. Ковалевського, матеріали, дотичні українського війська). Це ненумеровані аркуші, систематизовані за видовими ознаками (епістолярій, офіційна документація, мемуари) директором інституту історії Вроцлавського університету українцем за походженням професором Р. Жереликом.

Менша частина з надрукованих листів має колективного адресата - членів партії есерів, котрі на короткий час опинилися в Тарнові й Ченстохові, натомість більша - призначалася "товаришеві Шрамченку". Оскільки у справі відклався також заадресований рукою М. Грушевського конверт зі вказівкою адресата "A. Schramtschenko", упорядник Р. Жерелик ідентифікував його як Олександра Шрамченка. Адресою ж було зазначено тарнівський готель "Бристоль", де тоді розміщувалися члени уряду УНР. М. Грушевський, вочевидь, помилився з написанням ініціала одержувача, адже Олександр Шрамченко у цей час перебував у радянському Києві, працюючи на посаді вченого секретаря Всенародної бібліотеки при УАН, і, зрештою, незабаром помер. Натомість серед есерів, котрі опинилися тоді на галицьких теренах, у тому числі в Тарнові, перебував один зі знаних діячів УПСР Леонтій (Левко) Шрамченко. Очевидно, саме йому й адресувалися листи М. Грушевського та наведений у додатку до цієї публікації лист М. Чечеля (див. с.169--171). На користь нашого припущення говорить і те, що у цій самій архівній справі відклалося листування Л. Шрамченка до інших товаришів по УПСР.

Декілька слів скажемо про адресата, малознаного не лише для широкого загалу, але й дослідників Української революції. Леонтій Дмитрович Шрамченко (1877-- 1954 рр.) походив із козацької старшинської родини, що оселилася на Чернігівщині. Закінчивши курс класичної гімназії у Чернігові, він навчався в Московському університеті, утім мав труднощі з його закінченням, адже перед випуском був заарештований за організацію чернігівського земляцтва й висланий на деякий час додому під нагляд поліції. Йому все ж удалося довчитися на юридичному факультеті, обравши спеціалізацією статистику. Вступивши до Чернігівського земства завідувачем статистичного відділу, він одразу відзначився своїми знаннями та працями й 1909 р. був запрошений до канцелярії Кавказького намісництва на посаду особистого секретаря вповноваженого міністерства внутрішніх справ і майбутнього міністра В. Джунковського, який зосередився на остаточній ліквідації кріпацтва на Кавказі. У роки війни Л. Шрамченко організував та очолив українську громаду в Тифлісі.

У 1918 р. він виїхав до Києва, де був призначений заступником міністра народного господарства (уряд Б. Мартоса), а пізніше, у Кам'янці, державним секретарем (уряд І.Мазепи). Разом із владою УНР вирушив в еміграцію до Тарнова. Згодом був обраний доцентом Української господарської академії в Подебрадах, очолював Український соціологічний інститут (1935--1940 рр.) та був професором і деканом Українського вільного університету у Празі (1937--1945 рр.). Із цими установами він перенісся до Реґенсбурґа, де працював як професор. На схилі віку разом із дружиною опинився у Швейцарії, де помер і був похований недалеко від ЖеневиЄреміїв М. Помер проф. Леонід Дмитрович Шрамченко // Свобода (Джерсі-Сіті, Нью- Йорк). - 1954. - Ч.132 (13 липня). - С.3..

Насамкінець відзначимо, що цією публікацією хочемо також привернути увагу колеґ до інших грушевськознавчих колекцій, котрі знаходяться в архівосховищах Польщі. Так, на сьогодні відомо про листи М. Грушевського у краківських і варшавських зібранняхДив. докл.:Тельвак В. Листи Михайла Грушевського у краківських архівах //

Дрогобицький краєзнавчий збірник. -- Вип.УШ. -- Дрогобич, 2004. -- С.511-514; Adamski F. Nacjonalista post^powy: Mychajlo Hruszewski i jego poglqdy na Polsk§ i Polakow. - Warszawa, 2011. - S.26-27.. Опрацювання й публікація цих поки що малознаних джерел наближає до створення зведеної бази даних про архівну грушевськіану.

При археографічному опрацюванні листів максимально збережено особливості авторського написання. Усі текстові скорочення, за винятком загальноприйнятих, розкриваються у квадратних дужках. Дрібні особливості тексту (закреслення, вставки над рядками) не обумовлюються. Уживання розділових знаків, написання слів разом, окремо, через дефіс приведено у відповідність із сучасними нормами. Назви творів, періодичних видань і видавництв автор писав у лапках і без них - у публікації подаємо скрізь у лапках. Авторські дати й місця написання листів наведено там, де вони є в оригіналі, натомість визначені впорядниками дати подано ліворуч у квадратних дужках із відповідним коментарем. Слова, правильність прочитання яких викликає сумнів, узято в кутові дужки.

Література

References

1. Svarnyk, H. (Comps.). (2005). Arkhivni ta rukopysni zbirky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka v Natsionalnii bibliotetsi u Varshavi: kataloh. Varshava; Lviv; Niu-York: Ukrainskyi arkhiv, Naukove tovarystvo im. Shevchenka. [in Ukrainian].

2. Yeremiiv, M. (1954). Pomer prof. Leonid Dmytrovych Shramchenko. Svoboda - Freedom, Issue 132 (13 July), 3. [in Ukrainian].

3. Telvak, V. (2004). Lysty Mykhaila Hrushevskoho u krakivskykh arkhivakh. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk, VIII, 511--514. [in Ukrainian].

4. Adamski, L. (2011). Nacjonalista postqpowy: Mychajlo Hruszewski i jego poglqdy na Polskg i Polakow. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru