"Аграрна реформа" нацистської окупаційної влади (1941-1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

«Аграрна реформа» нацистської окупаційної влади (1941-1944 рр.)

В.В. Стецкевич, Н.Я. Гандрабура

Анотація

Ключові слова: Райхскомісаріат «Україна», генеральна округа «Дніпропетровськ», нацистська окупаційна політика, «аграрна реформа».

Анотация

На основе анализа многочисленных источников - приказов, распоряжений, инструкций и указаний - раскрывается деятельность оккупационных властных структур в аграрном секторе. Освещено содержание аграрной реформы времен нацистской оккупации.

Ключевые слова: Райхскомиссариат «Украина», генеральная округа «Днепропетровск», нацистская оккупационная политика, «аграрная реформа».

On the basis of the analysis of numerous orders, instructions and instructions, the activities of the occupying power structures are revealed. The content of the «agrarian reform» of the era of Nazi occupation is highlighted.

Key words: Reich Commission «Ukraine», Dnepropetrovsk general district, Nazi occupation policy, «agrarian reform».

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю переосмислення змісту та наслідків нацистського окупаційного режиму в аграрному секторі Наддніпрянської України в роки німецько - радянської війни.

Сучасна українська історіографія поповнилася рядом різнопланових наукових досліджень, які дають змогу на більш глибшому науковому рівні відтворити події, пов'язані із становищем українських селян в окупаційну добу. Зокрема, в працях вітчизняних істориків В. І. Кучера та О. В. Потильчака [8; 11], В. І. Кучера та П. М. Черне- ги [9], О. Г. Перехреста [10], Н. М. Глушенок [2] досліджується експлуатація нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села, розкривається зміст та наслідки «аграрної реформи», аналізується економічне та соціальне становище сільського населення тощо.

З окупацією Наддніпрянщини вступали в силу чисельні вказівки, інструкції, розпорядження, накази та закони нацистської окупаційної влади, які повинні були допомогти нацистам отримати як найбільший визиск завдяки ефективній експлуатації місцевої робочої сили. Зокрема, окупаційна цивільна влада райхскомісаріату «Україна», щоб переконати селян у «позитивних» змінах, які буцімто відбулися з їхнім приходом, на початку 1942 р. вдається до, так званих, «аграрних перетворень». Так, А. Розенберг (райхсміністр Східних окупованих територій) оприлюднив закон «Про новий аграрний порядок» (від 25 лютого 1942 р.). Оголошуючи власністю німецької влади колгоспи, радгоспи та МТС, окупанти запевняли селян в тому, що це була перехідна форма сільськогосподарського виробництва «від більшовицького колективного господарства до нових форм господарювання» [3, арк.10; 4, арк. 56]. До того ж, щоб залучити селянство до більш продуктивної праці на «нових господарів», окупаційна влада взялася досить активно експлуатувати споконвічне прагнення селянина до приватної власності і, особливо, до власного наділу землі. Аграрна реформа, яку проголосили окупанти за розпорядженням райхсміністра окупованих східних територій, якраз і відштовхувалася від таких прагнень і настроїв селян. Дослідник Д. М. Титаренко слушно зауважує, що аграрна реформа стала подією особливого значення, яка безпосередньо вплинула на настрої місцевого населення [13, с. 171]. Проте наміри окупантів і їх плани далеко не збігалися з планами і очікуваннями українських селян. Для окупантів це був швидше агітаційний крок, аніж реальна політика передачі землі у приватні руки селян. Вони не бажали створення тут заможного селянства, ні, тим більше, цілого пласту, чи соціального прошарку нових власників та ще й з числа місцевих - слов'янських по крові - трударів. Тож і не дивно, що німці пригальмовували цей процес, та й перед пропагандистами поставили завдання не викликати надмірні надії на отримання селянами земельних наділів у приватну власність.

Слід зазначити, що окупаційна преса на своїх сторінках зазвичай висвітлювала тільки позитивні наслідки запровадження «аграрної реформи». Стосовно цього «аграрного закону» А. Розенберга періодична преса генеральної округи «Дніпропетровськ» видрукувала цілу низку публікацій пропагандистського типу. Зокрема, газета «Дзвін» від 9 вересня 1942 р. акцентувала увагу читачів на тому, що аграрні перетворення в райхскомісаріаті «Україна» проходили досить вдало і тому, вже восени 1942 р., окупаційна адміністрація планувала 10 % громадських господарств перетворити в хліборобські спілки [6]. А щоб у населення не виникало сумніву, що окупаційна адміністрація начебто спеціально затягує реформування в сільськогосподарському секторі, вже інша газета «Промінь» (м. Нікополь) в одному з номерів пояснювала причини цієї затримки так: «...Зараз не можна спромогтися придбати потрібну кількість тяглової сили та відповідний інвентар для одноосібного користування землею, щоб можна вже цього року всі громадські господарства реорганізувати на хліборобські спілки.». Крім того, не було можливості «ці величезні простори землі так швидко поділити, як бажає собі це селянин» [12]. До того ж, і газета «Вісті для українських селян» від 27 вересня 1942 р. на своїх шпальтах в статті під заголовком «Півроку нового земельного ладу в Україні» намагалася вселити «надію» в селян про отримання в недалекому майбутньому довгоочікуваного земельного наділу. «По піврічній діяльності скликав в цих днях краєвий провідник селян Кернер, керівник Г оловного відділу прохарчування і сільського господарства при Райхскомісарові для

України, відповідних референтів і особих уповноважених з генеральних округ на нараду до Рівного». - звітував автор статті. У ній же, зокрема, йшлося і про заохочення селян до роботи в громадських господарствах шляхом надання їм присадибних ділянок у приватну власність. До речі, ця ж таки газета повідомляла, що «вже за цього першого півроку після перетворення колхозів в громадські господарства і проголошення присадибних земель приватною власністю збільшено для більш, як 10% всіх селян присадибні землі» [1].

Окупаційна цивільна адміністрація райхскомісаріату «Україна», як і очільники генеральної округи «Дніпропетровськ», намагалися переконати українських селян не тільки з допомогою преси, а й листівок, що «новий лад» запроваджувався для покращення їхнього добробуту. Так, в одній з листівок читаємо таке: «Селянине, ти маєш тепер 1 га присадибної землі для свого власного користування, ця земля повинна служити для поліпшення харчування твоєї родини та худоби». До того ж, окупанти намагалися переконати населення, що при вмілому користуванні землею вони отримають великий зиск та перетворять свою країну на «квітучий сад» [5, арк. 12].

Вся ця «аграрна реформа» була побудована на бажанні нацистів не тільки привернути на свій бік місцевих селян та примусити їх продуктивно працювати й задля навернення селян до лояльної співпраці, а ще й для подолання усілякого спротиву, саботажу, а тим паче - руху опору, який діяв в тилу окупантів. Принаймні, саме такі очікування були і в багатьох керманичів райхскомісаріату «Україна». Так, 18 грудня 1942 р. в Берліні пройшла організована А. Розенбергом конференція з обговорення питань поводження з місцевим населенням на Сході та подальшого курсу «східної політики». На конференції були присутні начальники тилових районів Східного фронту та воєнні чиновники, які відповідали за проведення політично-економічних заходів на окупованих землях. Військові чини наголосили на необхідності використання Східних територій для боротьби з партизанами. Вони рекомендували прийняти ряд заходів як економічного, так і політичного характеру. Тож, воєнні та цивільні чиновники, зокрема, вважали, що потрібно б відновити для селян право власності на землю та покращити продовольче забезпечення населення. До того ж, вони підкреслювали, що такі зміни - тимчасова міра, які в разі перемоги можна буде відмінити [7, с. 22-23].

Таким чином, аналіз різноманітних джерел дає підстави сказати, що окупаційна адміністрація, обіцяючи наділити селян землею, не гребувала вводити їх в оману. Насправді ж окупанти вважали «аграрну реформу» тимчасовим пропагандистським кроком (заходом), який був спричинений складними обставинами затяжної війни на Східному фронті.

Бібліографічні посилання

1. Вісті для українських селян. - 1942 р. - 27 вересня.

2. Глушенок Н.М. Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті «Україна» 1941-1944 рр.: автореф. дис.... канд.. іст. наук: 07.00.01. Київ, 2005.

3. ДАВО. Ф. Р-4620. Оп.5. Спр.11.

4. ДАДО, 3235, Оп.2, Спр.10.

5. ДАДО. Ф. Р-2538. Оп.2. Спр.5. арк.12.

6. Дзвін. -1942 р. - 9 вересня.

7. Ермолов И. Г. Под знаменами Гитлера / И. Г. Ермолов. - М.: Вече, 2013. - 464 с.

8. Кучер В. І. Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом священної війни: монографія / В. І. Кучер, О. В. Потильчак. - К.-Біла Церква: ТОВ «Білоцерківдрук», 2011. - 368 с.

9. Кучер В. І. Україна у Другій світовій війні (1941-1945 рр.) / В. І. Кучер, П. М. Чернега. - К.: Генеза, 2004. - 272 с.

10. Перехреста О. Г. Українське село в 1941-1945 рр.: економічне та соціальне становище: монографія / НАН України. Інститут історії України / О. Г. Перехреста. - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2011. - 668 с.

11. Потильчак О. В. Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації: автореф. дис... канд. іст. наук; НАН України, Ін-т історії України. Київ, 1999. 20 с.

12. Промінь. - 1942 р. - 4 серпня.

13. Титаренко Д. М. Звіти батальйону пропаганди U як джерело з питань про вплив нацистської пропаганди на населення окупованої України / Д. М. Титаренко // Друга світова війна і доля народів України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - К.: Сфера, 2005. - С. 165-171.

Размещено на Allbest.ru