Кам’янець-Подільський за правління Коріатовичів: мовою сучасних археологічних знахідок

The article is devoted to the history of the city of Kamyanets-Podilskyi under the rule of the princes Koriyatovich. The subject of interpretation were archaeological materials of the second half of the XIV century from excavations in Zarvanska street, 7/1 in 2015. In particular, the analysis of the ceramic complex and stratigraphy of layers was conducted. The research containts a historical information about the place of excavations.

Пламеницкая Е. Отчёт об архитектурно-археологических исследованиях памятника архитектуры ХП-Х'УШ вв. замка в г. Каменце-Подольском (по материалам 196168 гг.) // Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. Експедицій, № 1961- 67/92. - К., 1978. - 47 арк.; Ее же. Отчёт об архитектурно-археологических исследованиях памятника архитектуры ХП-Х'УШ вв. замка в г. Каменце-Подольском (по материалам 1968-69 гг.) // Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. Експедицій, №1968-69/106. - К., 1978. - 29 арк.; Винокур І., Петров М. Про час виникнення Кам'янця-Подільського: погляди дослідників // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: Наук. збірник. - Кам'янець-Подільський, 1997. - Т. І. - С. 53-61; Винокур І.,

Обставини появи на теренах Поділля онуків литовського князя Гедиміна - князів Коріатовичів - на сьогодні точно не з'ясовані. За версією Я. Куртики, це сталося внаслідок військового походу польського короля Казимира III у 1349 р. Kurtyka J. Podole pomi^dzy Polsk^. i Litw^. w XIV i 1 polowie XV wieku // Kamieniec Podolski. Studia z dziejow miasta i regionu. -- Krakow, 2000. -- T. I. -- S. 13. Такої ж думки дотримується і сучасний дослідник В. Михайловський, який стверджує, що завдяки приходу Коріатовичів на Поділля «співпраця з польським королем Казимиром III та Людовіком Угорським закріпила західний вектор політики князівства» Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV -- 70-х роках XVI ст. -- К., 2012. -- С. 75.. Утім, на наш погляд, така точка зору є слабо аргументованою, оскільки наприкінці 40-х - у 50-х роках XIV ст. цей регіон під назвою Улус Курумиши перебував у складі Золотої Орди. І лише внаслідок переможної Синєводської битви 1362 р. Докладніше про цю подію див: Черкас Б. Синьоводська битва 1362 року: історич-ний нарис. -- К., 2012. -- 127 с.; Його ж. Західні володіння Улусу Джучи: політична історія, територіально-адміністративний устрій, економіка, міста (ХШ-Х^ ст.). -- К., 2014. -- С. 181-203. князі Коріатовичі остаточно утверджуються як володарі князівства, а їхня влада поширюється на весь колишній улус, що і визначило географічні межі краю Також припускається можливість існування договору між великим князем литов-ським Ольгердом і фактичним правителем однієї з частин Золотої Орди Мамаєм, згідно з яким литовський господар отримав контроль над містами й територією Поділля, пів-денної Київщини, Чернігово-Сіверщини та колишнього Переяславського князівства (Шабульдо Ф. Чи існував ярлик Мамая на українські землі? (до постановки проблеми) // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. -- К., 2005. -- С. 103).. Це підтверджується й літописною згадкою: «со князя великого Олгирдивым презволеньем и с помочию Литовской земли» Супрасльская летопись // Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). -- М., 1980. -- Т. XXXV. -- С. 66. Полехов С. Летописная «Повесть о Подолье» // Древняя Русь. -- 2014. -- № 2 (56). -- С. 49. Супрасльская летопись. -- С. 66. Сіцінський Ю. Поділля під владою Литви / Упоряд. Д. Ващук, М. Мошак. -- Кам'янець-Подільський, 2009. -- С. 51.. Саме це дозволило Коріатовичам, на думку С. Полєхова, завершити «звільнення Поділля від татарської влади... і за угодою з місцевою адміністрацією (отаманами) укняжитись там» .

Правлячи на Поділлі, князі Коріатовичі чимало зробили для розбудови й укріплень міст та містечок. На це досить переконливо вказував літописець: «И на первое нашли собе твержю на реце на Смотричи, а в другом месте были черницы в горе, а в том месте наредили город Бакоту... И посекши лес город муровали Каменец, и с того вси Подолски городы уморовали и всю землю Подолскую осели» . Це свідчення дає нам підстави припустити, що одними з перших збудовано замки у Смотричі, Бакоті й Кам'янці. На думку Ю. Сіцінського, «брати Коріятовичі, занявши Поділля, так поділили цю країну межи собою: Юрій взяв Кам'янець і його округу, Олександр - Смотрич з округою, Костянтин - Бакоту, давню столицю Пониззя, а Федір - Червоногородську округу» .

Першою резиденцією, найімовірніше, був Смотрич, а з 70-х років XIV ст. центром Подільського князівства став Кам'янець. У ньому, як свідчать сучасні археологічні дослідження, ще з кінця XII ст. існували оборонні укріплення як на території фортеці Виногродська Л., Болтанюк П. Елементи фортифікації північного бастіону Ста-рого замку Кам'янець-Подільського // Археологія & Фортифікація Середнього Подніст-ров'я: Збірник матеріалів II Всеукраїнської науково-практичної конференції. -- Кам'я- нець-Подільський, 2012. -- С. 126-130., так і на кам'яному острові БолтанюкП., Кулішова А., Мегей В. Історія розвитку вірменського бастіону // Археологія & Фортифікація Середнього Подністров'я. -- С. 152-157. МайорР. Кам'янець-Подільський замок у середині XIV -- першій третині XV ст.: гіпотетична реконструкція // Археологія & Фортифікація Середнього Подністров'я: збірник матеріалів VII Всеукраїнської науково-практичної конференції. -- Кам'янець- Подільський, 2017. -- С. 162-169. Петров М. Місто Кам'янець-Подільський в 30-х роках XV-XVШ століть: проб-леми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління. -- Кам'янець-Подільський, 2012. -- С. 138-139.. Це, власне, і полегшило князям розбудовувати місто.

У сучасних дослідженнях увага вчених найбільше прикута до історії фортеці. Згідно з дослідженням Р. Майора, Кам'янецький замок-фортеця в середині XIV - першій третині XV ст. мав шість кам'яних башт. Три з них були на західному боці: Денна, Західна й Стара Рожанка. Саме вони формували давньоруський дитинець і з'єднувалися між собою кам'яними стінами. У середині замкнутого периметру біля західного кам'яного муру розташовувалася овальна башта-донжон. Ще дві вежі - Чорна та Папська - стояли в східній частині замкового подвір'я. На відміну від напільної західної кам' яної частини замку, південна, північна та східна ділянки, за винятком двох мурованих башт, складалися з дубових забо- рол, розташованих на невисокому земляному валу. У східній та західній частині замку існували дві брами - Стара Польна (Замкова) та Міська, ще одна в кам'яному дитинці. У середині замку розміщувалися військові, адміністративні, господарські та сакральні споруди. Площа дитинця становила 600 м , а замку в цілому - 6000 м.

Водночас, зважаючи на брак джерел та недостатність археологічних досліджень, повсякденна історія міста, окремі аспекти його забудови є мало вивченою темою. Частково цю прогалину заповнює монографія М. Петрова. Незважаючи на те що його дослідження починається із 30-х років XV ст., учений звернув увагу й на другу половину XIV ст. Зокрема, аналізуючи забудову міста, він зазначав: «Формування та розпланування міського майдану в Кам'янці у XIV ст. здійснювалося на основі як місцевих, так і західноєвропейських містобудівних норм... Пізніше ці норми запозичали литовці.» . Схожу думку висловила й О. Пламеницька: «Литовський період мав для Кам'янця доленосні наслідки в усіх сферах його життя. Першу містобудівну регуляцію було здійснено Кор'ятови- чами в др. пол. XIV ст. за європейськими взірцями, виходячи з яких забудова отримала типові парцеляційні риси» Пламеницька О. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець (пізньоантичний -- раннньомодерний час). -- Кам'янець-Подільський, 2012. -- С. 178.. Значною мірою висновки обох дослідників базуються на письмових джерелах та збережених пам'ятках архітектури, однак археологічний матеріал другої половини XIV ст. з об'єктивних причин практично не використовується. Відтак наша публікація базується на артефактах із охоронних археологічних розкопок 2015 р. по вулиці Зарванській, 7/1 (мал. 1), й певною мірою ми маємо намір заповнити цю прогалину.

Мал. 1. Позначення ділянки дослідження на опорному історико-архітектурному плані міста

Найдавніше зображальне джерело, яке дає уявлення про забудову міста, - мідьорит Кипріяна Томашевича 1673-1679 рр. На ньому східну сторону сучасної вулиці Зарванської показано у вигляді однотипної одноповерхової житлової забудови (мал. 2).

Мал. 2. Мідьорит Кипріяна Томашевича 1673-1679 рр.

На плані 1773 р. видно, що на досліджуваній ділянці на вулицю Зарванську виходило дві прямокутні споруди, а на вулицю Довгу - одна, витягнута вздовж східної межі ділянки. Ще один будинок знаходився в глибині ділянки (мал. 3). Аналогічну ситуацію зафіксовано на планах міста 1840 р. (мал. 4) та 1861 р. (мал. 5).

На плані міста 1930-х років на досліджуваній ділянці показано кілька споруд. У східній частині будівлі зображено чотириповерхову споруду, яка виходить на вулицю Довгу. Із західного боку споруди відображено прибудову. Уздовж північної межі садиби розташовувалася одноповерхова будівля. У західній частині будівлі містилась двоповерхова споруда з проїздом, яка виходила на вулицю Зарванську (мал. 6).

Згадка про цю місцину, датована 1915 р., є у монографії О. Прусевича «Кам'янець-Подільський. Нарис історичний». Зокрема, у переліку готелів міста згадується готель 2-го класу «Бристоль», який розміщувався саме тут Prusiewicz А. Kamieniec Podolski. Szkic historyczny. -- Kijow; Warszawa, 1915. -- S. 127.. У Національному історико-архітектурному заповіднику «Кам'я- нець» зберігається інвентарна справа «Про здачу в оренду готелю “Бристоль”». Зокрема, до встановлення більшовицької влади в регіоні заклад належав Г. Гольденбергу та його спадкоємцям. Після 1920 р. будівлю націоналізовано, але колишнім власникам було дозволено її орендувати. Так, у 1922 р. Зусь Гольденберг звернувся до міської влади з проханням здати йому в оренду житлові приміщення та готель Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець», інв. спр. 246: Інвентарна справа на домоволодіння по вулиці Троїцькій, 14. Про здачу в оренду готелю «Бристоль», арк. 2.. Згідно з договором, відділ Кам'янець-Подільського комунального господарства передав З. Гольденбергу будівлю в оренду на період 1922-1924 рр. Там само. -- Арк. 13. Проте З. Гольденберг переуступив право на оренду І. Акерману, який зобов'язався протягом 1923 р. зробити ремонт. Роботи повністю завершено в 1924 р. Там само. -- Арк. 46. Там само. -- Арк. 49. Кілька приміщень у будівлях займали магазини кам'ян- чан Зака й Лахмана . У 1925 р. договір на оренду з І. Акерманом продовжено ще на один рік. Оскільки в договорі готель «Бристоль» називався колишнім, то можна припустити, що на цей час він вже не функціонував, а в приміщенні розташовувалися житлові квартири та магазини Там само. -- Арк. 57.. Того ж 1925 р. І. Акермана заарештували. Сестра Гольденберга Діна Зак звернулася до Окружного місцевого господарства з проханням надати їй домоволодіння в оренду Там само. -- Арк. 91.. Проте садибу передано житловому кооперативу «Робос» Там само. -- Арк. 92.. Пізніше (20 травня 1927 р.) місцева влада у зв'язку з катастрофічною нестачею готелів у місті намагалась відновити профільну діяльність «Бристолю» Там само. -- Арк. 134..

В інвентарній справі домоволодіння міститься схематичний план ділянки. Садиба розташовувалася між вулицями Зарванською (на той час Раковського) та Довгою (Рози Люксембург). Літерою А позначено майже квадратний будинок, що виходив на вулицю Довгу. Літерою Б позначено прямокутний будинок, що виходив на вулицю Зарванську. Літерами а і б позначено господарські будівлі уздовж північної межі садиби. По центру садиби знаходився просторий двір (мал. 7).

Мал. 7. План садиби 1920-х років

Будинок під літерою А мав чотири поверхи та секційне планування. Площа першого поверху була меншою за інші, оскільки він розташовувався на рельєфі. На третьому поверсі з боку вулиці Довгої показано два балкони, на четвертому - один. Будинок під літерою Б мав два поверхи із мансардою і секційне планування. Другий поверх та мансарда мали по два балкони, які виходили на вулицю Зарванську та у двір (мал. 8).

Мал. 8. Схематичний план садиби першої половини 1920-х років

На 24 серпня 1925 р. двір складався з чотириповерхового будинку, що мав 24 кімнати, 9 кухонь, 4 передпокої та 1 комору, а також триповерхового будинку, котрий складався з 22 кімнат, 2 кухонь, 4 передпокоїв, 2 коридорів з одним проїздом та 2 комор. Під триповерховим будинком знаходився склепінчастий підвал з двома приміщеннями. Цікаво також, що під будинком було щонайменше два рівня підземель. Під час будівельних робіт у 2015 р. у котловані було виявлено другий підземний поверх (мал. 9).

Інформація про будівлю після Другої світової війни відсутня. Згідно з планом міста 1948 р. маємо інформацію про те, що забудову на цій ділянці зруйновано, що, найімовірніше, могло статися під час авіабомбардувань 1941 р. (мал. 10).

Мал. 9. Картографування підземелля (Автор Павло Нечитайло)

У ході археологічних досліджень у 2015 р. на описаній ділянці виявлено культурний шар другої половини XIV ст. Висловлюємо вдячність доктору історичних наук, професору, заступнику гене-рального директора з наукової роботи Національного Києво-Печерського історико- культурного заповідника С.В. Пивоварову за уточнення хронології керамічних виробів., що відповідає періоду правління князів Коріатовичів. У траншеї № 1, яка мала ширину 2 м та довжину 18 м, шар зафіксовано в квадратах № 1, 4, 5, 6. У квадраті № 1 шар залягав на глибині 0,6-0,8 м. Представлений він сірим ґрунтом з вуглинками й домішками глини та горілим шаром. У квадратах № 5 та 6 шар містить сірий ґрунт з вуглинками (мал. 11).

Мал. 11. Заглиблена в материк споруда у квадраті № 5 траншеї № 1

Тут же було виявлено викид печі та край заглибленої споруди. Очевидно, що це лише фрагмент культурного шару XIV ст., який у XVII ст. пошкоджено будівництвом заглибленої в материкову породу споруди. У квадраті № 4 шар залягав на глибині 1,2-1,4 м і також врізаний у материкову породу. Таким чином, можемо припустити, що в квадратах № 4, 5 та 6 знаходилася споруда другої половини XIV ст. (можливо, житлова) Існування житлових споруд у Кам'янці підтверджується письмовими джерелами. Зокрема, у грамоті Юрія та Олександра Коріатовичів міщанам Кам'янця від 7 січня 1374 р. читаємо: «A co si§ kiedy stanie, zeby ktory czlowiek zmarl, y z domu (курсив наш. -- Авт.), y z zony, y z dziecmi, woyt i mieszczanie dzierzac шащ. ten dom (курсив наш. -- Авт.) do roku y szesc niedziel, a niczego z tego domu (курсив наш. -- Авт.) nieruszac, az abo si§ naydzie iaki Potomek, abo iego Plemi§ za ten Rok y szesc niedziel. Nieznaydzieli si§ nicht anie jego Plemi§, tedy ten dom (курсив наш. -- Авт.) wzi^sc na Kniazia, to iest: na iego woli b^dzie, kogo zechc§ w ten dom (курсив наш. -- Авт.) posadzi» (Державний архів Хмельницької області, ф. 120, оп. 1, спр. 1631: «Про межі міста Кам'янця-Подільського і з суміжними володіннями і державними селищами. Том 1. Почато 24 листопада 1799 р. Закінчено 11 червня 1800 г. На 130 аркушах», арк. 20 зв.). Оногда О. До питання про своєрідну групу кераміки післямонгольського часу // Археологічні студії. Магістеріум. -- К., 2007. -- Вип. 27. -- С. 70-74., площу якої було перевикористано в XVII ст. На жаль, більшу частину квадрату № 3 пошкоджено сучасною будівельною траншеєю. Відповідно повністю зруйновано культурний шар, який продовжувався з квадрату № 4 (мал. 12).

Що стосується траншеї № 2, то тут матеріал зафіксовано у квадратах № 2 та 3 на глибині від 0,8 до 1,3 м (мал. 13). Шар - сірий ґрунт, який є нижнім шаром заповнення споруди. Тобто, на цьому місці у другій половині XIV ст. могла знаходитися заглиблена в материк будівля, призначення якої, на жаль, наразі важко встановити. (мал. 14).

На окресленій ділянці було знайдено 45 фрагментів керамічних виробів. Характерною ознакою кераміки другої половини XIV ст. є погіршення їхньої якості порівняно з посудом давньоруського часу. При цьому форма цих виробів часто нагадує давньоруську. Виготовлений на ручному гончарному колі, такий посуд має нерівну поверхню, а глиняне тісто містить грубі домішки шамоту, жорстви та крупного піску. В археологічній літературі його, зазвичай, позначають як посуд «архаїчної» групи .

За кольоровим діапазоном кераміку забарвлено від світло-коричневого до темно-сірого та чорного кольорів. Артефакти складаються з фрагментів горщиків та одного фрагменту миски. Денця представлено дев'ятьма фрагментами. П'ять з них мають кут відходу стінки від денця 30о (мал. 15: № 1, 2, 4, 5, 7), інші чотири - 45о (мал. 15: № 3, 6, 9). Діаметр денець - у діапазоні 10-13 см. Цікавим видається фрагмент денця кубка чорного кольору діаметром 5,5 см (мал. 15, № 8).

Мал. 15. Фрагменти денець горщиків

Крім того, було зібрано колекцію вінець горщиків, які дають змогу реконструювати діаметр та їхній загальний вигляд. Один з них від горщика банковидної форми. Вінце заокруглене, плавно відігнуте назовні (мал. 16, № 1).

Мал. 16. Фрагменти горщиків

Ще одне вінце підквадратної форми темно-коричневого кольору, вигин під кутом 30о (мал. 16: № 2). Наступне вінце з середини сірого кольору, а зовні - чорного. Вінце заокруглене, різко відігнуте назовні, з валикоподібним потовщенням. З внутрішнього боку є бровка під накривку (мал. 17, № 2). Тип кераміки більше характерний у регіоні вже для XV ст. Це свідчить про функціонування споруди ще у XV ст. або є випадком проникнення поодиноких керамічних виробів цього типу вже наприкінці XIV ст.

Мал. 17. Фрагменти миски й горщика

Ще одне вінце зовні чорного, а з середини світло-коричневого кольору. Вінце підквадратне, злегка відігнуте назовні. Тулуб горщика сферичний, по плічку заглиблений орнамент у вигляді чотирьох хвилястих ліній, під якими нижче прослідковуються ще дві (мал. 18: № 1).

Мал. 18. Фрагмент горщика та металевий виріб

Також знайдено фрагмент вінця миски. Вигин його 90о, верхня частина орнаментована розчосами - шістьма дугоподібними заглибленими лініями, які розходяться з однієї точки (мал. 17, № 1).

Крім того, в ході розкопок було знайдено металевий виріб, який є невстановленим типом накладки із заліза. Розміри виробу 11,3*5,0*0,2- 0,4 см (мал. 18: № 2).

Подібні матеріали знайдено під час розкопок попередніх археологічних сезонів у містах Кам'янці-Подільському по вулиці П'ятницькій, 10, на Північному бастіоні Старого замку Болтанюк П. Археологічна розвідка на ділянці по вулиці П'ятницька, 10 в м. Кам'янці-Подільському // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного уні-верситету ім. І. Огієнка. -- Кам'янець-Подільський, 2013. -- Вип. 22. -- С. 208-220., у Дубно Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна у другій половині ХІІІ-ХУ ст. (за матеріалами археологічних розкопок) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». -- Острог, 2015. -- Вип. 24. -- С. 19-26., Городську Капустін К. Об'єкти другої половини ХІІІ -- XIV ст. з Городська // Нові дослі-дження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. праць. -- К., 2013. -- Вип. 22. -- Ч. І. -- С. 34-41., а також на Київщині Оногда О., Балакін С. Про одну групу київської пізньосередньовічної кераміки // Археологія. -- 2010. -- № 1. -- С. 91-96. й Волині Панишко С. Про зміни технології приготування їжі на Волині у XIV столітті // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Історичні науки. -- Луцьк, 2009. -- № 22. -- С. 134-139.. Незважаючи на те, що матеріали мають певні відмінності (зокрема, склад тіста для виготовлення кераміки тощо), проте за профілюванням вінець їх можна віднести до однієї групи, що загалом характерно для кераміки післямонгольського часу. Це засвідчує, на наш погляд, про культурні та економічні взаємовпливи між різними українськими князівствами.

Отже, підсумовуючи вище сказане, можемо дійти висновку, що в Кам'янці-Подільському по вулиці Зарванській, 7/1 залягає досить потужний шар другої половини XIV ст. Разом із фрагментами керамічних та металевих виробів тут є споруди цього ж періоду, які було перевико- ристано в XVII ст., що є типовим для Кам'янця-Подільського, коли більш ранні шари руйнувалися пізнішими. Тобто, це є матеріальним підтвердженням літописних повідомлень про розбудову Кам' янця князями Ко- ріатовичами. Щодо керамічного матеріалу, то відмітимо складність його датування. Мова йде про те, що, враховуючи архаїчність керамічних виробів XIV ст., їх важко відрізнити від більш ранніх матеріалів. Скажімо, вигини та форма вінець XIV ст. надзвичайно схожі до аналогічних артефактів ХІ ст. Більше того, у фондах Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника та Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець» знаходиться чимало не досліджених знахідок з розкопок 60-80-х років ХХ ст. Значну частину цих предметів виявлено під час будівельних робіт на території Старого міста (котловани, траншеї), датовано та передано краєзнавцями, більшість яких не мала відповідної профільної освіти. Професійні археологічні дослідження на території Старого замку та площі Польський ринок проводилися археологічною експедицією під керівництвом І. Винокура та Є. Пламе- ницької (звіти про роботи знаходяться в науковому архіві Інституту археології, їх опубліковано у фахових виданнях)Петров М. Про час заснування Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект // Краєз-навство. -- 1999. -- № 1-4. -- С. 10-23; Пламеницька Є. Дослідження Кам'янець- Подільської фортеці // Матеріали ІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. -- Львів, 1968. -- С. 139-142; Її ж. Початкові етапи будівництва Кам'янець-Подільського замку // Матеріали ІІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. -- Львів, 1970. -- С. 139-143; Її ж. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці // Слов'яно-руські старожитності. -- К., 1969. -- С. 124-144., у 2008 та 2010 рр. - у

Старому замку Л. Виногродською, а також Кам'янець-Подільською архітектурно-археологічною експедицією НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (починаючи з 2012 р). Усі інші роботи були розвідковими, а знахідки - випадковими, вони не мають системності в описі. Праці, які написано на їхній основі, можуть мати досить серйозні огріхи в датуванні Шкурко С. Археологические наблюдения за земляными работами в г. Каменце- Подольском // Матеріали І Подільської історико-краєзнавчої конференції. -- Львів, 1965. -- С. 83-84; Його ж. Археологічна карта міста Кам'янця-Подільського (за мате-ріалами досліджень 1952-1974 рр.). -- Кам'янець-Подільський, 2017. -- 120 с.. Тому на сьогодні існує необхідність ретельного вивчення знахідок та введення їх до наукового обігу.

References

Размещено на Allbest.ru