Гуситський слід в укріпленнях Білгорода

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуситський слід в укріпленнях білгорода

Андрій Красножон

У 1848 р. на стіні т.зв. Вартової вежі (№ 26) фортеці Білгород на Дністрі (рис. 1) ще можна було бачити пам'ятну будівельну плиту з грецьким текстом і датою: 1452 р. Текст наступний: «Спорудження стіни цієї з божою поміччю завершилось. Хай зійде благословення твоє, Ісусе Христе, на будівельника!» [19, арк. 179. табл. XXXII: 22; 8, арк. 71; 13, арк. 480-483; 29, арк. 77].

Текст плити супроводжується зображенням дельти А, вписаній у простір під ніжками Л, яка вміщена у поле геральдичного гострого щита (рис. 2). Праворуч -- фрагмент правого боку голови туру (підборіддя та верхня частина), як символ державної влади Молдавського князівства.

За конструктивними особливостями вежа № 26 близька до башти № 3 (рис. 17), на фасаді якої зафіксований інший пам'ятник епіграфіки, з таким же геральдичним символом. Поверхня розділена в горизонтальному напрямку на дві частини. Верхня відведена під напис старослов'янською мовою. Нижня -- під зображення гострого геральдичного щита (орієнтований вістрям донизу) (рис. 3). Текст наступний: «Збудована ця стіна зусиллями пана Станьчула в рік 1454, березня 31-го» [10, арк. 206].

Таким чином, дві пам'ятки епіграфіки 1450-х рр. маркують собою черговий етап посилення обороноздатності фортеці. Причиною послужила нова військова загроза з боку османів. Вже в другій половині червня до Білгороду підійшла ескадра турецького капітана Темір-Кая. Спроба атакувати місто з лиману не мала успіху [14, арк. 237-138].

В обороні міста особисто брав участь молдавський господар Олександр II [2, арк. 194]. Того року йому було всього 16 років [1, арк. 25]. Тому зовсім не дивно, що донатором вежі № 3 (можливо, й інших, що не збереглися) виступав настільки досвідчений керівник, як пан Станчул. Правда, важко сказати, чи дійсно він був у цей період пиркалабом фортеці. У грамотах словом «пан» писарі передували імена титулованих осіб при боярській раді, та додавали назву посади, якщо така була.

Про пана Станчула відомо не багато. Будучи одруженим на дочці Олександра I (1399/1400--1432), він займав різні державні посади -- радник, скарбник (1435), постельник (1436--1443) і пиркалаб Білгородської фортеці (1448?, 1453, 1456, 1466--1470). Його кар'єра почалася відразу ж після смерті Олександра Доброго, 4 січня 1432 р., зі сходження на престол його сина Ілляша I, який ввів Станчула до господарської ради.

Вперше це ім'я фігурує в контексті посади пиркалаба в молдавській грамоті від 5 жовтня 1448 р. Правда, не ясно, якої з фортець Молдавії [23, арк. 411]. Як «пиркалаб Білгорода» Станчул вперше згадується в грамоті від 23 січня 1453 р. [24, арк. 34], на що вказував ще І. Богдан [22, арк. 329]. Але це разова згадка і укладачі збірки документів DRH схильні трактувати повідомлення як помилку писаря, посилаючись на те, що пиркалабом Білгорода в даний час є пан Костя [24, арк. 36].

Вже 12 червня 1453 р. пиркалабом названий пан Петро. У цій грамоті також згаданий і Станчул, але взагалі без регалій (DRH, 1976, р. 42-43). Петро, схоже, отримав посаду пиркалаба після свого брата: ім'я Кості в цій грамоті вже не згадується. У грамоті від 20 червня 1453 р. посади пиркалаба знову згадується Петро. Правда, як і раніше не уточнюється: Білгорода чи ні. Ім'я Станчула в цій грамоті знову приведено без позначення посади [24, арк. 44-45].

У грамоті від 1 січня 1454 р. за три місяці до будівництва вежі № 3, Станчул згадується знов, але без регалій, а Петро -- як пиркалаб (але без назви фортеці). Наступна грамота в списку датована вже 25 серпня 1454 р., після того, як облога Темір-Кая була знята. У цій грамоті відсутні імена Станчула і Петра пиркалаба, що пов'язано, очевидно, зі зміною влади (після Александрела приходить воєвода Петро).

Згодом пиркалаб Петро і пан Станчул ще будуть фігурувати в грамотах від 8 лютого, 20 серпня, 12 грудня 1455 р. І лише в грамоті від 11 вересня 1467 р. з'являється «Станчул Білгородській». У грамоті від 28 липня 1468 р. він вже згадується «як пиркалаб Білгородський». Пан «Станчул пиркалаб» править в Білгороді спільно зі Збирею до 1470 р. У документі від 18 липня вперше замість нього з'являється пан Бєлко [24, арк. 63, 75, 77, 221, 215, 252].

Таким чином, в період з жовтня 1449 р. по січень 1454 р. в Білгороді на посаді пиркалаба знаходиться пан Петро, брат Кості. Можливо, він залишається пиркалабом до серпня 1454 р. до нападу на місто турецької ескадри. На користь цього припущення говорить той факт, що ім'я Петра несподівано з'являється в одній з перших грамот періоду правління Стефана III, від 8 вересня 1457 р. де він зазначений як співправитель Влайку: «віра пана Петра, пиркалаба, віра пана Влайкула, пиркалаба Білгродського» [24, арк. 94-95].

Це опосередковано вказує на те, що Станчул не був пиркалабом Білгорода в березні 1454 р. Проте його ім'я фігурує в грамотах впродовж більш ніж 22 років і, періодично, у зв'язку з Білгородом. Схоже, що авторитет і вплив цієї людини в місті на Дністрі були досить великі, щоб здійснити подібну будівельну ініціативу на момент раптової небезпеки.

У зв'язку з особливими конструктивними ознаками збудованої вежі, А. В. Федорук та І. М. Кубай піднімають тему зв'язків Станчула з гуситами [20]. Вежа №9 3 пристосована для розміщення трьох гармат типа тарасниці та однієї дрібнокаліберної легкої гармати невизначеного типу. Ця вогнепальна зброя традиційно співвідноситься саме з гуситською військовою традицією [20, арк. 259; 26, арк. 75-80].

Добре відомо, що гуситські війни 1419-1485 рр. та військове мистецтво гуситів отримало міжнародний резонанс і пізніше вплинуло на розвиток військової справи по всій Європі. Не стало винятком і Молдавське воєводство. Найбільш ранні відомості про проникнення гуситів до Молдавії відносяться до початку 20-х рр. XV ст., коли сюди бігли, рятуючись від переслідувань перші чеські проповідники з Північної Угорщини (Федорук, Кубай, 2013, с. 256).

Часто колишні таборити та «сироти» наймались до складу польських і угорських військ, яких, в свою чергу, закликали на допомогу різні претенденти в боротьбі за молдавський престол у 1440-х рр. Особливо багато гуситів служило в якості найманців в армії трансільванського воєводи і регента Угорського короля Яноша Хуньяді. Автори дослідження висловлюють припущення про те, що чеські найманці входили до складу угорського гарнізону Кілії, після передачі її молдавським господарем, Яношу. Можливо, вони могли бути пов'язані з гарнізоном Білгорода [17, арк. 59; 16, арк. 62]. Елементи гуситського військового мистецтва простежуються в битві молдавського війська з турками при Васлуї (1475 р.) та Білій долині (1476), а також у «Повстанні Мухи» 1490--1492 рр. [20, арк. 262-263, 266].

Джерела повідомляють про переселення до Молдавського князівства двох кнезів на ім'я Коста і Станчул на початку 1430-х рр. Можливо, вони могли бути гуситами [20, арк. 256]. Побічно про це свідчить не тільки час і маршрут втечі, а й гуситський тип озброєнь, що був встановлений Станчулом на вежу 1454 р. в Білгороді [10, арк. 239].

Свого часу, помітивши схожість пам'ятних знаків на двох плитах з веж № 3 (1454) і № 26 (1452), В. П. Кирилко висловив припущення про відносну синхронність у створенні цих будівель та написів з них. Дослідник реконструював частково пошкоджене зображення геральдичного щита на плиті 1454 р., розшифрувавши його як «монограму з двох, розташованих по вертикалі, літер: спереду -- «А», а над нею «Л» (рис. 23), що могло означати ім'я молдавського господаря Олександра II (Алексендрела) [5, арк. 215, 216].

Нумізмат Л. В. Дергачова повністю приймає варіант промальовування знака на щиті, який запропонував В. П. Кирилко, вбачаючи в ній дельту А, вміщену під ніжки літери Л. Однак вона не згодна з авторською інтерпретацією знака. Оскільки сам зміст напису вказує на зусилля пана Станчула у будівництві вежі, значить це саме він «діяння свої підтвердив словами, вирізаними на меморіальній плиті», і слова свої запевнив власним особисто-родовим знаком [3, арк. 395].

Станчул, як людина високого державного статусу, мав печатку з особистим-родовим знаком -- зображення дельти, що вписана в геральдичний щит у супроводі імені (рис. 4). Л. В. Дергачова малюнок з відбитку печатки [15, арк. 91] дещо корегує: в щиті розташовується два знаки, один над іншим. Верхній відповідає великій літері грецького алфавіту -- лямбда Л, а нижній -- великій літері дельта А. Також вони зображені і на плиті 1454 р. Обидва елементи формують систематизований або геометричний, тамгоподібний знак. 1 акий же знак був виявлений і на одному з підтипів молдавських монет (підтип II), що були викарбувані у XV ст. [3, арк. 397].

Нумізмати не виключали ймовірності щодо приналежності цих емісій до локальних випусків Білгорода і відносили чекан до періоду правління Олександра I, 1415--1431 рр. [27, арк. 28; 2, арк. 201]. Причому, зображення рівностороннього хреста на монетах цього типу могло бути перейнято саме з угорських парвусів [28, арк. 91], звідки, власне, і прийшов до Молдавського воєводства Станчул.

Л. В. Дергачова датує цю емісію монет 1435 р., коли Станчул точно обіймав посаду скарбника країни, або 1437 р. Ймовірно, сановник курирував випуск цих емісій, відзначаючи їх своїм особисто-родовим знаком, що не характерно для попередніх емітентів середньовічної Молдавії. Якщо все так, то даний монетний тип міг бути відданий Станчулу на відкуп [3, арк. 399].

Т аким чином, родовий знак цього пана відображений й на двох плитах веж Білгородської фортеці, збудованих ним у першій половині 1450-х рр. Той же знак є на певних типах монет 1430-х рр., а також на його особистій печатці. Ймовірно, сам Станчул походив із князівського роду і якось був пов'язаний з гуситським рухом. Чому і втік до Молдови з Трансільванії на початку 1430-х рр. Типологія бійниць башти № 3 вказує на те, що для зведення та її озброєння він запросив фахівців з чеських найманців. Він робить стрімку кар'єру при дворі Ілляша I, зберігаючи своє статусне положення аж до самої смерті у 1479 р.

Сліди чеського (гуситського?) впливу на становлення молдавської фортифікації Білгороду в середині XV ст. демонструє ще один пам'ятник епіграфіки з цієї фортеці. Облоговий артилерійський вогонь військ султана Баязида II призвів до руйнування зовнішньої лінії фортечних стін в серпні 1484 р. По всьому фронту збереглися лише дві вежі молдавського періоду: вже згадана № 3, та Велика (т.зв. Кілійська) брама [9, арк. 368-369].

Кілійська брама -- споруда з кількома будівельними періодами, які чітко простежуються за конструктивними ознаками. Поява первинної надбрамної вежі відноситься до другої половини 1450-х рр. На другому етапі, за часів Стефана Великого, вона була посилена потужною зовнішньою стіною з трьох боків. На третьому етапі вежа зазнала внутрішнього перепланування на верхніх ярусах вже за часів Баязида II [9, арк. 280-292].

Другий етап датований завдяки пам'ятній плиті 1484 р. (рис. 5). Це мармурова сполія прямокутної форми 89x46,5 см. Лицьова поверхня розділена на дві нерівні частини. Верхня, більша частина, відведена під зображення геральдичних символів (нашоломник та герб) молдавського господаря Стефана Великого [25, арк. 121, її g. 203]. Центральну частину композиції займає нашоломник та голова туру. Нижче з нахилом розташований герб Стефана -- розсічений щит старофранцузського типу з трьома фасціями в лівій частині та трьома ліліями в правій. Між рогами туру -- шестикутна зірка. Над ними -- лілія, по боках -- місяць (праворуч) і сонце (ліворуч). Нижню частину лицьового боку плити займає напис старослов'янською мовою.

Плита розташовувалась на Кілійській надбрамній вежі (№ 6) (рис. 1), при головному вході до фортеці. Текст перекладається наступним чином: «У рік від втілення Господа 1484-й, завершені Великі ворота, в дні благочестивого ж Стефана воєводи і в дні (?) Пану Луці (і) пану Херману» [10, арк. 201].

На початку тексту наведена формула, яка навмисно підкреслює особливість системи літочислення, відповідно до якої слід сприймати дату в даному випадку. Дата складається з чотирьох букв. Читається цілком ясно, букви без сколів, контури чіткі. Першою йде титла «тисяча», яка трохи перекрита літерою «а» (означає одиницю). За нею літери: «у» (400), «п» (80), і «д» (4). В сумі: «1484».

Середньовічна молдавська літописна традиція і канцелярське діловодство XV ст. майже не знають прецедентів використання в державних документах літочислення від Р. Х., або подвійного літочислення. У Молдавії аж до 80-х рр. XVI ст. користувалися ерою від створення світу [4, арк. 14]. Тому є дивним такий спосіб датування плити з Кілійської брами, на що одразу звернув увагу О. О. Кочубинський, який й увів цю пам'ятку до наукового обігу: «ця формула [від втілення Господа] для позначення часу в пам'ятках слов'янської мови не зовсім звичайна, але вона відома в канцелярському складі сербських грамот» [7, арк. 522].

Проте, середньовічна Молдавія іноді користувалася літочисленням в стилі від Р. Х., що пояснюється тісними контактами з деякими європейськими та балканськими країнами. Так, «серед південних слов'ян тільки в Боснії вели літочислення від Р. Х., що пояснювалося їх прихильністю до богомильства. У сербських друкованих книгах XV--XVI ст. зазвичай вказувалося дві дати -- від створення світу та від Р. Х.» [18, арк. 47]. фортеця османський пам'ятний будівельний

Як приклад молдавського середньовічного документа з подвійним датуванням можна привести Молдавсько-Польський літопис, складений на латиниці -- для зручності користування іноземними читачами, тому її супроводжує синкретична формула: «Від року створення світу 6860, від народження Божого 1352» [12, арк. 105]. Або, наприклад, грамота, адресована польському королю Владиславу від молдавського господаря Петра Мушата з формулою старослов'янською мовою: «в рік божого Різдва а и т п. и.» (1388 р.) [2, арк. 248]. Подібні випадки поодинокі і пояснюються міжнародним характером документів. Саме такий випадок -- плита з Білгороду 1484 р., текст і дата якої розраховувалася на певну міжнаціональну аудиторію.

Молдавські офіційні документи часів Стефана Великого датовані в стилі від створення світу, відповідно до православної церковної традиції [23; 24]. Плита з датою: «1484 р. від Р. Х.» являє собою унікальний прецедент у середньовічній Молдавії. Цей текст слід розцінювати як ознаку того, що вежу споруджував західноєвропейський майстер. Ознакою того служить формула «від втілення Господа», яка свідчить про застосування різьбярем календаря в стилі Благовіщеня, згідно з яким новий рік починався з 25 березня. Цей стиль дуже поширений в середньовічній Європі, особливо в країнах з католицьким впливом [21, арк. 74; 6, арк. 232]. З огляду на березневу дату початку «року від втілення» і літописні відомості про взяття Білгорода турками 5 серпня 1484 р., дату капітальної модернізації надбрамної вежі № 6 можна віднести до квітня-липня. Але, швидше за все, роботи завершилися вже до початку липня, коли Баязид II підійшов до сусідньої Кілії (14-го числа вона впала) [1, арк. 30].

Під «завершенням великих воріт » не можна розуміти будівництво самої ворітної вежі, а лише капітальну реконструкцію, коли стару браму обнесли зовнішньою стіною, на якій і розташовувалася плита Стефана 1484 р. [9, арк. 286].

Причому, повністю завершити роботи майстри, мабуть, так і не встигли. В архітектурі вежі відсутні ознаки функціонування пристрою для підйому герси, задуманої на східному фасаді, в межах нової стіни. Рамку з пазами для неї спорудили, але без будь-яких отворів для тросів у верхній частині. Відсутні сліди зносу внутрішньої поверхні рамки [9, арк. 289-190, рис. 223].

Дата на плиті «1484 р.» вказує, що в тексті згадані імена зовсім не пиркалабів. В цей рік в Білгороді пиркалабами служили пан Оана та пан Герман (1481-1484 рр.). Різниця в написанні імен Герман та Херман в одній літері, але грамоти відрізняють цих двох осіб, які часто згадуються в одному рядку [24, арк. 378, 382, 392].

Немає сумнівів, що Херман з тексту Білгородської плити 1484 р. -- колишній пиркалаб фортеці. Саме він, в офіційному статусі, як «пиркалаб Херман», відзначений в тексті ще однієї будівельної плити з цього міста, з датою 1480 р. (див нижче) [10, арк. 191-194]. Він залишався пиркалабом Білгорода у період з 1476 по 1480 рр. Першу половину терміну його співправителем був Лука, а другу -- Дума.

Менш впевнено ідентифікується «пан Луці». І. Богдан ототожнював його з пиркалабом Лукою, який служив спільно з Херманом у 1475--1476 рр. і, «помер» до лютого 1478 р. [22, арк. 335]. Отже, він не міг бути відзначений у тексті 1484 р. Написання імені «Луци» може виявитися кириличною калькою з чеського імені «Lud»^ (ч. р.), зменшувальне від «Lucian». Походить від римського преномену «Lucianus» (лат. Lux -- «світло»).

Якщо пан Луці був, дійсно чехом, який перебував на службі у молдавського господаря, то датування будівельної плити за «Благовіщенським» календарним стилем є цілком логічним. Ця формула широко застосовувалася саме в чеських джерелах синхронного періоду. Наприклад, у відомій «гуситський хроніці» XV ст. Лаврентія з Бржезовой, текст якої починається з тієї ж формули: «В рік від втілення Господа 1414-й високоповажне і божественне причастя...» [11, арк. 21].

Таким чином, дві збережені вежі XV ст. молдавського періоду в зовнішньому східному фронті Білгородської фортеці з високою часткою ймовірності були побудовані вихідцями з Чехії, ймовірно, гуситами.

Список використаних джерел та літератури

1. Бистрицкая летопись 1357--1507 гг. // Славяно-молдавские летописи XV--XVI вв. - Москва : Наука, 1976. - С. 24-34.

2. Бырня П. П. Монеты средневековой Молдавии. Историконумизматические очерки / П. П. Бырня, Н. Д. Руссев / / Stratum plus. -- 1999. - № 6. - С. 176-262.

3. Дергачева Л. В. Строительная плита 1454 г. из Белгородской крепости и герб пана Станчула / Л. В. Дергачева // Stratum Plus. - 2016. - № 6 - С. 393-403.

4. Каштанов С. М. Исследование о молдавской грамоте XV века / С. М. Каштанов. - Москва : Университет Дмитрия Пожарского, 2012.

5. Кирилко В. П. Герб молдавского господаря Александрела / В. П. Кирилко // Stratum plus. - 2013. - № 6. - С. 213-216.

6. Климишин И. А. Календарь и хронология / И. А. Климишин. - Москва : Наука, 1985.

7. Кочубинский А. А. Лапидарные надписи XV столетия из Белгорода, что ныне Аккерман / А. А. Кочубинский / / ЗООИД. - 1889. - № 15. - С. 506547.

8. Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях / А. В. Красножон / / Stratum plus. - 2016.

9. Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства / А. В. Красножон. - Stmtum Plus. - 2012.

^ Таке ж написання властиво ще угорській мові, але там це ім'я вживалося як жіноче, зменшувальне від «Ьш^а» («Луца»), «Ьйсіа» («Луція»).

10. Красножон А. В. Эпиграфические памятники XV в. из Белгородской крепости / Красножон А. В. // Stratum plus -- 2013. -- № 6. -- С. 177--212.

11. Лаврентий из Бржезовой. Гуситская хроника. -- Москва : Изд-во АН СССР, 1962.

12. Молдавско-Польская летопись // СМЛ. -- 1976. -- С. 105--124.

13. Мурзакевич Н. Н. Аккерманские греческие надписи /Н. Н. Мурзакевич / / ЗООИД. -1848. - № 2. - С. 480-483.

14. Мыц В. Л. Каффа и Феодоро в XV в. Контакты и конфликты / В. Л. Мыц. -- Симферополь : Универсум, 2012.

15. Однороженко О. Родова геральдика Русо-Влахії (Молдавського господарства) кінця XIV--XVI ст. / О. Однороженко. -- Харків : «Просвіта», 2008.

16. Путнянская летопись // СМЛ XV--XVI вв. -- 1976. -- С. 68--74.

17. Славяно-Молдавская летопись 1359--1504 гг. // СМЛ. -- 1976. -- С. 55--59.

18. Соболевский А. И. Славяно-русская палеография / А. И. Соболевский -- СПб. : Синодальная типография, 1908.

19. Уваров А. С. Собрание карт и рисунков к исследованиям о древностях Южной России и берегов Черного моря / А. С. Уваров-- №9 II. -- СПб, 1853.

20. Федорук, А. В. Г уситы и военное дело Молдавии в XV в. / А. В. Федорук, И. М Кубай / / Stratum plus. -- № 6. -- С. 255--273.

21. Черепнин Л. В. Русская хронология / Л. В. Черепнин. -- Москва : 1-я тип. Трансжелдориздата НКПС, 1944.

22. Bogdan I. Inscrip|iile de la Cetatea Alba §i stapinirea Moldovei asupra ei / I. Bogdan. AARMSI. -- № 30. -- 1908. -- Р. 311--360.

23. DRH. Documenta Romaniae Historica. A. Moldova (1384--1448). -- № I, 1975.

24. DRH. Documenta Romaniae Historica. A. Moldova (1449--1486). -- № II, 1976.

25. Dogaru, М. Din heraldica Romaniei. Bucure§ti / М. Dogaru. -- Editura JIF, 1994.

26. Durdik J. Husitske vojenstvi / J. Durdik. -- Praha : Nase vojsko, 1953.

27. Iliescu О. Moneda in Romania / О. Iliescu. -- Bucure§ti : edit. Merediane, 1970.

Анотація

У фортеці Білгород на Дністрі збереглися дві вежі на зовнішньому фронті, які датовані періодом до османського захоплення 1484р. Вони мають архітектурні ознаки чеського (гуситского?) впливу. На обох вежах збереглися пам'ятні будівельні плити з текстами старослов'янською мовою (1454 та 1484рр.). Перша з них пов'язана з будівельними ініціативами пана Станчула, який був пиркалабом Білгорода і, можливо, прийшов з Трансільванії. Друга -- з ім'ям Луці та Хермана, з літочисленням за західноєвропейським стилем.

Ключові слова: фортеця Білгород, гусити, середньовічна Молдавія, Стефан III.

In the fortress of the Belgorod on the Dniester are two towers in the outer front, which are dated by the period, which preceding to the Ottoman conquest of the 1484-th. Both of them have architecturalfeatures of the Czech (Hussites?) influence. On the both towers there were commemorative building plates with the texts in the oidSla vonic language (with dates:1454and1484-th), which ha ve sa ved to this day in the Kherson regional museum of local history. The first of them is connected with the construction initiatives of pan Stancul, who was the pircalab of the Belgorod' fortress and, perhaps, came from Transylvania to Moldova in the early of the 1430-s. The second-- with the name of Luci and Herman, with the date chronology of the Western European style. Tower number 3 of the fortress complex was equipped with weapons of the Hussite type -- a cannon hufnitsa and three tarasnitsa. The uniqueness of the building is not only in the fact that the exact date of its erection and the name of the donator are known, but also in that it was preserved in its original form.

Key words: fortress Belgorod, Hussites, medieval Moldavia, Stephen III. Красножон Андрей

Додаток

2. Фортеця Білгород. Малюнок плити 1452 р. з вежі № 26 (Уваров,

1853, табл. XXXII: 21).

3. Фортеця Білгород. Плита 1454 р. Картограма тексту (Красножон,

2013І, с. 206).

4. Печатка пана Станчула (Однороженко, 2008, с. 91).

Фортеця Білгород. Плита 1484 р. Картограма тексту (Красножон, 2013, с. 201).

Размещено на Allbest.ru