Чесько-український освітньо-професійний діалог: Українська господарська академія в Подебрадах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чесько-український освітньо-професійний діалог: Українська господарська академія в Подебрадах

Пасіцька О.І.,

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича Національної академії наук України (Львів, Україна),

Pasitska O.I., PhD in History, senior researcher Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, National Academy of Sciences of Ukraine (Lviv, Ukraine),

У статті висвітлено чесько-український освітньо-економічний діалог у контексті розвитку агротехнічної освіти на західноукраїнських землях та діяльності Української господарської академії у Подебрадах. Проаналізовано співпрацю Подебрадської академії з українськими економічними установами Галичини, зокрема з товариством “Сільський господар” та Галицькою греко-католицькою митрополією. Розглянуто діяльність вчених-економістів В. Доманицького, С. Бородаєвського, М. Холевчука, Є. Храпливого, які були теоретиками та практиками розвитку економічної освіти.

Ключові слова: Подєбради, діалог, західноукраїнські землі, економічна освіта, Українська господарська академія, професійні навчальні заклади, Український технічний господарський інститут.

The article highlights the Czech-Ukrainian educational and economic dialogue in the context of development of the agricultural technology education in Western Ukraine and the activities of the Ukrainian Academy of Economics in Podebrady. The analysis of the cooperation of the Ukrainian Academy in Podebrady with the Ukrainian economic institutions in Halychyna, in particular with the company “Farmer ” (“Silskyi Hospodar”) and the Greek Catholic Metropolitanate of Halych has been carried out. The works of such scientists and economists as V Domanytskyi, S. Borodayevskyi, M. Kholevchuk, Ye. Khraplyvyi, who were the theorists and practitioners of economic education development, were reviewed.

Keywords: Podebrady, dialogue, Western Ukraine, economic education, Ukrainian economic academy, vocational education institutions, Ukrainian Technical Economic Institute.

У першій третині ХХ ст. у європейських країнах та США прослідковуються суттєві зміни у підготовці професійних кадрів, удосконалюється система професійного шкільництва, що було зумовлено розвитком сільського господарства, нових галузей промисловості та техніки. Подібні процеси відбувалися на західноукраїнських землях, однак значно повільніше, що було спричинено особливостями політичного, соціально-економічного розвитку регіону та традиціями господарювання.

Професійна освіта відрізнялася від загальної освіти, яку надавали загальноосвітні школи або вищі навчальні заклади. У професійних закладах процес навчання спрямовувався на формування компетентної особистості, яка поєднувала теоретичне і практичне знання та уміння. Структурно професійно-економічну освіту на західноукраїнських землях формували торговельні, ремісничо-промислові, сільськогосподарські навчальні заклади, у діяльності яких прослідковувалися локальні особливості та європейський досвід.

Окремі аспекти розвитку аграрної освіти в Галичині та Подєбрадах висвітлено у дослідженнях Гіптерс З., Ковальчук О., Гелея С. та ін. Однак автори не ставили за мету прослідкувати історичний досвід співпраці українських та чеських аграріїв, педагогів, науковців щодо агротехнічної підготовки кадрів.

Метою даного дослідження є аналіз чесько-української співпраці в напрямку розвитку агротехнічної освіти в Галичині та Подебрадах.

Система української професійної освіти на західноукраїнських землях мала приватний характер. Створенням та діяльністю професійних навчальних закладів займалися українські товариства та інституції: “Просвіта”, “Рідна школа”, “Ревізійний союз українських кооператив” (далі - РСУК) , “Народна торгівля”, “Сільський господар”, “Маслосоюз”. Зокрема, товариство “Сільський господар” відігравало важливу роль у поширенні сільсько-господарського знання та впровадження новітніх технологій у сільське та домашнє господарство. Створення учнівських кооперативів і запровадження теоретичного курсу з кооперації було одним із напрямів діяльності товариства “Рідна школа” в галузі торговельно-кооперативного виховання. Економічні товариства “Народна торгівля” та “Маслосоюз” спрямовували свою діяльність на підготовку кваліфікованих кадрів для власних потреб. РСУК виконував інформаційно-координуючі функції у процесі поширення і реалізації кооперативного навчання.

У міжвоєнний період у Західній Україні не було української вищої школи політехнічного типу. Єдиний заклад такого типу функціонував у Подєбрадах - це Українська господарська академія (далі - УГА), заснована у 1922 р. як наукова та фахово- освітня установа. УГА займалася підготовкою молоді до господарської та технічної праці в галузях агрономії, лісознавства, гідротехніки, економіки, статистики, кооперації. Подєбрадська академія мала три факультети: агрономічно-лісовий, економічно-кооперативний та інженерний, у структурі яких функціонувало понад 50 кафедр. У 1932 р. при УГА організовано Український технічний господарський Інститут заочного навчання (далі - УТГІ), в якому слухачів готували до самостійної праці у різних галузях промисловості, кооперації та комерції. УТГІ мав економічно-кооперативний, агрономічно-лісовий і хіміко-технологічний відділи, курси українознавства та школу політичних наук. Як правило, студентами-заочниками були вчителі, ремісники, урядовці, кооператори [1, с. 133].

УГА та УТГІ тісно співпрацювали з культурно-освітніми та економічними установами Галичини. У 1928 р у Львові створено “Комітет праці мандрівних катедр для західноукраїнських земель” з ініціативи “Сільського господаря”, РСУК, УГА у Подєбрадах. Члени Комітету організовували влітку “мандрівні дні” у селях, містечках і містах Західної України з метою просвітньо-наукової та економічно-організаційної праці серед міської та сільської інтелігенції, насамперед серед учителів, священиків, кооперативних діячів. Вони відвідували Волинь, Холмщину, Полісся, Г аличину, зокрема такі міста як Тернопіль, Станиславів, Перемишль, Дрогобич, Косів, Коломию, Милування, Заліщи- ки, Янчин, Дольне. У роботі Комітету найбільше були задіяні представники агрономічно-лісового та економічно-кооперативного факультетів УГА, які мали намір залучити до цієї акції найважливіші українські культурно-освітні та економічні установи [2, арк. 3].

Найбільш результативною була співпраця УГА з товариством “Сільський господар”. У структурі товариства “Сільський господар” функціонувала Секція допомоги Українській Господарській академії, яку періодично відвідував ректор УГА професор Борис Іваницький. Члени Секції рекламували навчальний процес в Академії шляхом розповсюдження листівок серед галицьких агрономів та у пресі, зокрема у друкованому органі РСУК “Господарсько-кооперативний часопис”, “Життя і знання” [3, арк. 1-6]. У 1933 р. було видруковано 4000 плакатів УТГІ, з яких 3600 розіслали з часописом “Господарсько-кооперативний часопис”; 2000 “летючок” про курс українознавства, з яких 1400 розіслали з журналом “Життя й Знання”. За посередництвом “Сільського господаря” студенти УГА та курсанти УТГІ проходили стажування в економічних установах та організаціях Галичини.

Секція допомоги Українській Господарській академії при товаристві “Сільський Господар” підготовляла до друку та видавала навчальні матеріали з курсу українознавства для студентів УГА та УТГІ, займалася обміном книг. Зокрема, у 1935 р. Секція організувала виставку видань УТГІ на загальних зборах кооперативу “Рій”. Члени Секції домагалися створення при Науковому товаристві ім. Шевченка або “Рідній школі” секції допомоги вищим школам, однак це завдання не вдалося реалізувати, оскільки воно суперечило статутним нормам науково-освітніх організацій [3, арк. 4-6]. Стипендіальний фонд товариства “Сільський господар” за підтримки УГА в Подєбрадах надавав українській молоді стипендії на навчання, підвищення кваліфікації закордоном, зокрема у Бельгії [4, арк. 8-20; 5, арк. 8-10], Данії та Голландії [6, арк. 7]. чеський український господарський академія

Представники “Сільського господаря” та По- дєбрадської академії закликали стажувальників брати активну участь у сільськогосподарській роботі закордоном та застосувати отриманий закордонний досвід на українській землі з метою покращення економічного становища українців. Вони наголошували на важливості підтримки контактів та звітування про роботу закордоном: “На виїзді до Данії просимо не переривати зв'язку з нашим Товариством а постійною кореспонденцією інформувати нас про хід ваших праць. Помічення Ваші зредаговані у формі статтей радо містимемо в органі нашім “Господарсько-кооперативнім часописі”” [6, арк. 7].

Продуктивним був діалог стосовно функціонування УГА в Подєбрадах між митрополитом греко-католицької церкви Андреєм Шептицьким та чехословацькими урядовцями. На початку 1930-х років, коли поглиблювалася економічна криза, виникла загроза закриття академії. З цього приводу митрополит Шептицький листувався з міністром фінансів Чехословаччини Я. Шрамеком. В одному з листів архієрей зазначав важливість цієї установи для українського народу: ”Українська господарська школа в Подєбрадах має величезне культурне і наукове значення не лише для української еміграції, а й для цілого народу, бо це одинока на цій землі направду українська висока технічна школа”. Митрополит констатував, що “українці як бездержавний народ відчувають сьогоднішню кризу далеко гостріше, ніж чехословацький народ. І хоч нам дуже залежить на цьому, щоби подєбрадська Академія існувала дальше, не може наш нарід, на жаль, тепер поспішити з дійсно видатною матеріальною поміччю, яка забезпечила б вповні дальший розвиток Академії” [7, арк. 4]. Андрей Шептицький та чехословацькі урядовці дійшли компромісу. Міністерство хліборобства Чехословацької держави внесло Господарську академію у бюджет на 1933 р., і вона продовжувала ще деякий час функціонувати [7, арк. 15]. Особисто Митрополит Андрей надавав стипендії та матеріальну допомогу студентам, які навчалися у Подєбрадській академії, а також молоді, яка навчалась на агрономічних й економічних студіях у Католицькому університеті в Лювені (Бельгія) та інших навчальних закладах закордоном [8, арк. 14-15, 22].

Подєбрадська Академія була не лише вищим освітнім навчальним закладом, а й науковою установою, де працювали відомі вчені-економісти, зокрема історик і практик кооперації, громадський діяч родом з Сумщини Сергій Бородаєвський (1870-1942) [9, с. 201-210]. За словами кооперативного діяча Іллі Витановича, С. Бородаєвський був “найбільш відомим у наукових колах і в міжнародному кооперативному світі” поруч з М. Туган-Барановським. Вчений-економіст активно займався науково-педагогічною діяльністю в УГА, де отримав звання професора історії кооперації та кредитної кооперації. У 1928-1931 рр. він перебував на посаді декана економічно-кооперативного факультету УГА, також працював в УТГІ, Українському соціологічному інституті, Українському вільному університеті у Празі. С. Бородаєвський контактував з відомими діячами кооперації (Ш. Жід, Г. Кауфман, Є. Пуансон та інші). Вчений-економіст написав низку праць у галузі економічної науки, зокрема “Історія кооперації”, “Історія кооперативного кредиту”, “Теорія і практика кооперативного кредиту”, “Кооперативний кредит” для студентів УГА та УТГІ.

У Подєбрадській академії працював вчений-економіст Віктор Доманицький (асистент, доцент, завідувач кафедри хліборобства, декан агрономічного факультету, ректор), який тісно співпрацював з товариством “Сільський господар” та іншими економічними установами. Враховуючи досвід європейських країн, В. Доманицький розробив організаційну модель сільського господарства на західноукраїнських землях, яка охоплювала агрономічну допомогу селянства, розвиток української аграрної науки та освіти, діяльність сільськогосподарських товариств і кооперативів. В. Доманицький, як доцент УГА в Чехословаччині, на Першому західноукраїнському хліборобському конгресі у Львові у вересні 1929 р. у доповіді “Головні принципи організації української високої сільсько-господарської школи” наголошував на національному характері сільськогосподарської школи, завдання якої виховувати взірцевих громадян у дусі національної свідомості, жертовності, самодопомоги, демократизму, справедливості, загальнолюдської моралі: “Однією з найактуальніших проблем сучасного українського життя так по той бік Збруча та Дністра, як і по цей бік, є належна організація української високої сільськогосподарської школи , що відповідала б інтересам українського народу в нових - повоєнних умовах життя Європи і цілого світу” [10, арк. 1]. Порівнюючи системи організації сільськогосподарського шкільництва у Європі та США, Віктор Доманицький дійшов до висновку, що вища українська сільськогосподарська школа не повинна обмежуватися лише підготовкою фахівців-економістів, а повинна бути організована на зразок США, де школа - це “фактично цілий апарат державно-громадської агрономії, а ректор і професура високої сільськогосподарської школи - це є чільні й відповідальні перед державою й народом провідники цілого сільського господарства в їх штаті” [10, арк. 2]. На його думку модерна вища сільськогосподарська школа на українських землях мала бути організована не лише як “триєдиний агрономічний осередок” в США (вища сільськогосподарська школа, наукова станція, позашкільна служба (Extension service), а як “чотириєдиний федерований осередок” (сільськогосподарська школа, науково-дослідна установа, суспільна агрономія, кооперація). Основні свої думки вчений-економіст опублікував у дослідженнях “Найблищі завдання в галузі піднесення сільськогосподарської культури”, “Головні принципи організації української високої школи”, “За агрономізацію нашої кооперації”, “Традиції української сільськогосподарської науки” та у підручниках для економічних навчальних закладів [11, с. 1-55; 10, арк. 1-55].

У піднесенні агрономічної освіти та економіки західноукраїнських земель важливу роль відіграв Михайло Холевчук - інженер-агроном, ветеринарний лікар, зоотехнік, доктор ветеринарної медицини, який навчався в Сільськогосподарській академії в Течен-Лібверді (тепер - Лібверда, Чехія), Німецькій вищій технічній школі у Празі, Вищій ветеринарній школі у м. Брно, на професійних курсах в Австрії та Чехословаччині. У 1923-1929 рр. був асистентом і науковим співробітником Вищої ветеринарної школи в м. Брно (Чехословаччина). Працюючи на посаді директора “Сільського Господаря”, у 1929-1935 рр. - зоотехніком при товаристві “Сільський господар”, а у 1935-1939 рр. - директором Українського сільськогосподарського ліцею у с. Черниці, підтримував контакти з чеськими та словацькими вченими-економістами [12, арк. 1-3; 13, с. 154-167].

В УГА українські економісти мали можливість займатися науково-дослідною роботою та отримувати наукові ступені. Наприклад, у 1933 р. Євген Храпливий захистив докторську дисертацію “Погляд на плекання рогатої худоби у Східній Галичині в рр. 1880-1930” в УГА у професора Костя Мацієвича [14; 15, арк. 1-11]. Євген Храпливий був одним з організаторів економічної освіти та хліборобського шкільництва на західноукраїнських землях, директором товариства “Сільський господар”, Товариства українських агрономів, Державного сільськогосподарського ліцею у Черниці. Почесним доктором економічних наук (honoris causa) Української господарської академії в Подєбрадах (1931 р.) був генеральний адміністратор маєтностей Греко-католицької митрополії, економіст-кооператор, посол до Віденського сейму від Української національно-демократичної партії о. Тит Войнаровський [16, с. 74].

Наукова та освітньо-професійна діяльність УГА була зразком при створенні та функціонуванні господарських навчальних закладів у Галичині: Сільськогосподарської школи в с. Милування (Миловане), Державного сільськогосподарського ліцею в Черниці, Жіночої професійної школи домашнього господарства в с. Угерцях Винявських, Жіночої господарської школи у Шибалині поблизу Бережан тощо. У 1933 р. товариство “Сільський господар” подало петицію до уряду щодо створення Української вищої агрономічно-кооперативної школи в межах Польщі. Таке рішення спричинили кілька факторів, зокрема брак кваліфікованих фахових сил для агрономічної і кооперативної праці й загроза ліквідації Української господарської академії у Подєбрадах. Оскільки уряд не виконав вимог, висловлених у петиції, товариство “Сільський господар” давало молоді фахову підготовку шляхом діяльності секції “Хліборобського вишколу молоді”, організації середніх та нижчих професійних навчальних закладів [17, с. 395-396].

Українські культурно-освітні та економічні установи, зокрема “Сільський Господар”, співпрацювали не лише з УГА у Подєбрадах, а й з “Об'єднанням українських аграрних студентів” і товариством “Рілля” у Празі [18, арк. 5-8], при якому функціонував “Союз українських хліборобів”. Зокрема, “Союз українських хліборобів” ставив за завдання “об'єднати і опікуватися всією селянською еміграцією в ЧСР, вистаратись для неї заняття, уряджувати сільськогосподарські курси, видавати господарський журнал”. Діяльність Союзу підтримували чеські урядовці та час від часу надавали державну субвенцію [6, арк. 9].

Теоретичний освітньо-економічний досвід українські, чеські та словацькі вчені-економісти спільно реалізовували на практиці. Наприклад, у 1932 р. товариство “Сільський господар” та Українське технічне товариство у Львові організувало Перший Конгрес українських інженерів. У заході брали участь представники економічних інституцій Галичини, УГА у Подєбрадах (В. Доманицький, М. Синільник, В. Шереметинський та ін.), Товариства українських інженерів у Празі,

Спілки українських інженерів у Братиславі [19, арк. 32-34, 50-51], які вирішували низку питань щодо покращення економічного становища західноукраїнських земель, зокрема в галузі сільського господарства.

Отже, функціонування упродовж 1920-1930х років УГА в Подєбрадах є яскравим прикладом чесько-українського діалогу в освітньо-науковому та економічному просторі. Подєбрадська академія була єдиним українським вищим технічним навчальним закладом, який фінансувався чехословацьким урядом. В академії працювало чимало українських та чеських вчених-економістів, які підготовляли кваліфікованих інженерів: агрономів, технологів, економістів-кооператорів.

Список використаних джерел

1. Гіптерс, З., 2005. Економічна освіта молоді в Галичині на початку ХХ ст. // Педагогіка і психологія професійної освіти: науково-методичний журнал [гол. ред. Н. Г Ничкало], Львів, № 2, с. 128-134.

2. Центральний історичний архів України у м. Львові (далі - ЦДІАЛ), Ф. 302, Оп. 1, Спр. 283, 3 арк.

3. Там само, Спр. 118, 7 арк.

4. Там само, Спр. 717, 54 арк.

5. Там само, Спр. 718, 22 арк.

6. Там само, Спр. 280, 17 арк.

7. Там само, Ф. 358, Оп. 3, Спр. 227, 16 арк.

8. Там само, Оп. 1, Спр. 125,50 арк.

9. Власенко, В., 1999. Сергій Бородаєвський // Українські кооператори. Історичні нариси, Книга 1, Львів: Вид-во “Укоопосвіта” Львівської комерційної академії, с. 201-210.

10. ЦДІАЛ, Ф. 302, Оп 1, Спр. 606, 55 арк.

11. Бабенко, Л., Аліман, М., 2001. Віктор Доманицький // Українські кооператори. Історичні нариси, книга II, Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, с. 294308.

12. ЦДІАЛ, Ф. 302, Оп. 1, Спр. 761, 3 арк.

13. Гелей, С., 2007. Михайло Холевчук // Українські кооператори. Історичні нариси, книга 3, Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, с. 154-167.

14. Храпливий, Є., 1933. Плекання рогатої худоби у Східній Галичині. Нарис за час від 1880 до 1930 року, Львів: накладом товариства “Сільський господар”, 40 с.

15. ЦДІАЛ, Ф. 302, Оп. 1, Спр. 762, 11 арк.

16. Сохоцький, І., 1951. Що дали греко-католицька Церква і духовенство українському народові, Філадельфія: Америка, 1951, 105 с.

17. Ковальчук, О., 2002. Особливості підготовки кадрів кооперативними товариствами у Галичині (кін. ХІХ - перша пол. ХХ ст.) // Педагогіка і психологія професійної освіти: науково-методичний журнал [гол. ред. Н. Г. Ничкало], № 6, с. 394-401.

18. ЦДІАЛ, Ф. 302, Оп. 1, Спр. 281, 11 арк.

19. Там само, Спр. 223, 57 арк.

References

1. Hipters, Z., 2005. Ekonomichna osvita molodi v Halychyni na pochatku KhKh st. // Pedahohika i psykholo- hiia profesiinoi osvity: naukovo-metodychnyi zhurnal [hol. red. N. H. Nychkalo], L'viv, № 2, s. 128-134.

2. СDIA Ukrai'ny, m. L'viv, F. 302, Op. 1, Spr. 283, 3 ark.

3. Tam samo, Spr. 118, 7 ark.

4. Tam samo, Spr. 717, 54 ark.

5. Tam samo, Spr. 718, 22 ark.

6. Tam samo, Spr. 280, 17 ark.

7. Tam samo, F. 358, Op. 3, Spr. 227, 16 ark.

8. Tam samo, Op. 1, Spr. 125,50 ark.

9. Vlasenko, V, 1999. Serhii Borodaievskyi // Ukrain- ski kooperatory. Istorychni narysy, Knyha 1, L'viv: Vyd-vo “Ukooposvita” Lvivskoi komertsiinoi akademii, s. 201-210.

10. CDIA Ukrai'ny, m. L'viv, F. 302, Op 1, Spr. 606, 55 ark.

11. Babenko, L., Aliman, M., 2001. Viktor Domanytskyi // Ukrainski kooperatory. Istorychni narysy, knyha II, Lviv: Vyd-vo L'vivskoi komertsiinoi akademii, s. 294-308.

12. CDIA Ukrai'ny, m. L'viv, F. 302, Op. 1, Spr. 761, 3 ark.

13. Helei, S., 2007. Mykhailo Kholevchuk // Ukrainski kooperatory. Istorychni narysy, knyha 3, L'viv: Vyd-vo Lvivskoi komertsiinoi akademii, s. 154-167.

14. Khraplyvyi, Ye., 1933. Plekannia rohatoi khudoby u Skhidnii Halychyni. Narys za chas vid 1880 do 1930 roku, L'viv: nakladom tovarystva “Silskyi hospodar”, 40 s.

15. CDIA Ukrai'ny, m. L'viv, F. 302, Op. 1, Spr. 762, 11 ark.

16. Sokhotskyi, I., 1951. Shcho daly hreko-katolytska Tserkva i dukhovenstvo ukrainskomu narodovi, Filadelfiia: Ameryka, 1951, 105 s.

17. Kovalchuk, O., 2002. Osoblyvosti pidhotovky kadriv kooperatyvnymy tovarystvamy u Halychyni (kin. XIX - per- sha pol. XX st.) // Pedahohika i psykholohiia profesiinoi osvity: naukovo-metodychnyi zhurnal [hol. red. N. H. Nychkalo], № 6, s. 394-401.

18. CDIA Ukrai'ny, m. L'viv, F. 302, Op. 1, Spr. 281, 11 ark.

19. Tam samo, Spr. 223, 57 ark.

Размещено на Allbest.ru