Ліквідація автономії України-Гетьманщини: причини та наслідки

Прагнучи впровадити монархічну модель організації владних відносин у Гетьманаті, Хмельницький навесні 1657 р. вчинив спробу легітимізувати свої нововведення авторитетом російського царя та московського патріарха. Однак інтереси російської правлячої династії в Україні насправді зумовлювали принципово інший алгоритм розвитку політики Кремля щодо моделі владної системи Гетьманату взагалі та форм проведення гетьманських виборів зокрема. Уже реагуючи на клопотання Богдана щодо затвердження царем і благословення патріархом факту визнання Юрася Хмельницького офіційним спадкоємцем гетьманства, повноважений представник царя в Україні окольничий Ф.Бутурлін зауважив: “По смерти гетмана буде тому слову відміна, те все буде на волі твоїй великого государя: кого ти, великий государ, пожалуєш бути над Військом Запорозьким гетьманом, той і буде…”. [27, c.83] україна січ хмельницький гетьманшина

Загострення і розрив українсько - російських стосунків, що мав місце в роки гетьманування Івана Виговського, не дав можливості московському керівництву реалізувати свої амбітні наміри відразу по смерті Богдана Хмельницького. Однак вже при поверненні Війська Запорозького, очолюваного його сином Юрієм, під царську зверхність восени 1659 р. у сфальсифікований царськими дипломатами текст, нібито, договору 1654 р. було включено принципове доповнення, що зобов'язувало новообраного реґіментаря Війська Запорозького “…по обраній, гетману ездить к великому государю царю… к Москве и видети его государскія пресветлыя очи. И великій государь его царское пресветлое величество пожалует гетмана по чину, булаву и знамя, и на гетманство свою государеву жалованную грамоту дати ему велит”.Таким чином відтепер впроваджувалася своєрідна процедура інавгурації, котра обов'язково мала проходити в Москві, у царських палатах.

Висновок

В історії українського народу мали місце три революції, в кожній з них вирували і людські цінності козаків. Історичний образ козака став складовою Великого герба України. Тому знання і розуміння учнями цього матеріалу має велике виховне значення для майбутніх громадян української держави, яка торує свій шлях у двадцять перше століття, бо саме на шкільну історичну освіту покладаються основні надії щодо подолання кризи історичній свідомості суспільства в перехідний період. В процесі пізнання історичного розвитку українського державотворення важливо визначити місце Січі в політичній структурі Речі Посполитої, а згодом Гетьманщини та царської Росії.

Козацьке століття було парадоксальною добою в історії української культури. Воно стало свідком дивовижного розквіту українського мистецтва й літератури, що відобразився у химерному стилі бароко. Проте майже одночасно з цим створювалися умови, за яких українська культура позбавлялася своїх самобутніх рис і змушена була адаптуватися до російських імперських взірців. Період козацької епохи залишив яскравий слід в історії України, на шляху становлення її як незалежної і самобутньої країни. Загострення соціального протистояння, нездатність старшини після смерті Б. Хмельницького об'єднати зусилля та висунути загальновизнаного лідера призвели до занепаду Війська Запорозького, ліквідації Запорізької Січі у 1775 й остаточного включення Гетьманщини до Російської імперії у 1783 році. Отже, детермінований традиційними для визначення російської політики факторами, а також фактором освіченого абсолютизму, опертий на практику попереднього уряду, політичний курс уряду Катерини II стосовно України переслідував імперські цілі, а саме: знищення автономії України та остаточну її інкорпорацію Росією. Вказавши на самодостатню природу політичних намірів російської імператриці, які були результатом природного розвитку самодержавної влади у Росії, ми не можемо не відзначити зумовленості української політики намаганням офіційного Петербурга використати українські ресурси для вирішення імперських завдань. Таким чином, у результаті політики російського царизму в Україні було ліквідовано гетьманство, Запорозьку Січ, полковий військовий і адміністративно - територіальний устрої. Україна стала звичайною провінцією Російської імперії. Отже, ліквідація гетьманської форми правління була логічним продовженням політики російського уряду щодо України. Приводом для неї стали не династичні домагання К.Розумовського, а «Прошеніє малоросійського шляхетства», де було висловлено ті потреби українського суспільства, які воно мало реалізувати у ході наступного розвитку. Демонструючи готовність застосування сили, російські власті задушили паростки політичного відродження України і стали на шлях остаточної ліквідації її політичної самобутності.

Ліквідація гетьманської форми правління стала логічним продовженням української політики російського уряду. Її приводом стали не династичні домагання останнього гетьмана, а «Прошение малороссийского шляхетства», де в синтезованому вигляді було показано здобутки політичного розвитку українського суспільства у період ренесансу старих політичних форм та відображено потреби українського суспільства, які воно мало реалізувати на шляху наступного політичного розвитку. Демонструючи можливість застосування сили, російські власті придушили паростки політичного відродження України і стали на шлях остаточної ліквідації її політичної самобутності. Українському народу через несприятливі політичні умови, через недостатню внутрішню консолідацію не вдалося зберегти свою державність. Але збереглася в Україні державно - національна традиція, ідея незалежної соборної української держави, і цілі покоління боролися і вмирали за цю ідею.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. - К., 1993. - Т. 1.

2. Абрамович С.Д. Світова та українська культура: Навчальний посібник /С.Д.Абрамович, М.Ю.Чікарькова. - Львів: Світ, 2004. - 344с.

3. Андрєєв В. М. Дмитро Дорошенко: «перший» чи «другий» в українській історіографії першої половини ХХ ст.? (досвід вивч. інтелектуальної біогр. історика) / В. М Андрєєв // Український історичний журнал. - 2007. - № 4 - С. 102-122.

4. Андрусяк Т. Г. Юліан Бачинський та його значення в розвитку української правової думки / Т. Г. Андрусяк // Вісник Київ. нац. ун - ту ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - № 47. - С. 15-20. - (Сер. Філософія. Політологія).

5. Апанович О. Будівничий Української Гетьманської держави [Б. Хмельницький] / О. Апанович // Наука і суспільство. - 1995. - № 11-12. - С. 16-20.

6. Бакалець О. В. Історія України з найдавніших часів до початку ХХІ ст.: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]: (конспекти лекцій, персоналії, табл., док., хронологія, словник) / О. А. Бакалець: Глухів. нац. пед. ун - т ім. Олександра Довженка. - Л.: Магнолія 2006, 2010. - 572 с

7. Баран В. Д. Етногенез українського народу: (Короткий нарис): наук. - публ. пр. / Т - во «Знання» України, Центр «Українознавство», Координаційний комітет допомоги Україні (США). - К.: Знання України, 2007. - 147 с.

8. Бачинська О. Козацтво в «післякозацьку добу» української історії (кінець ХVІІІ - ХІХ ст.) / Олена Бачинська. - Одеса: Астропринт, 2009. 251 с.

9. Горобець В. М. Зовнішня політика Гетьманату другої половини 50 х рр. ХVІІ ст.: вплив суспільно - політичного протистояння в Україні та трансформації регіональних геополітичних процесів / В. М. Горобець // Український історичний журнал. - 2005. - № 2. - С. 16-47.

10. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII - XVIII ст. :кордони, населення, право./ О. Гуржій - Київ, - 1996 р.

11. Голобуцький О. В. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 - 1775 pp.). - К., 1961.

12. Греков И. А. Памятники государственности и права славян на территории Украинской ССР. - М., 1956.

13. Дзира І. Козацьке літописання 30 - х - 80 - х рр. ХVІІІ ст.: джерелознавчі та історіографічні аспекти / І. Дзира: Ін - т історії України НАН України. - К., 2006. - 566 с.

14. Дмитрієнко І. В. Правові свідомість та культура «Руської Правди» у світлі актуальних підходів до їх вивчення / І. В. Дмирієнко // Держава і право: зб. наук. пр. / Ін - т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - К., 2008. - Вип. 42: Юридичні і політичні науки. - С. 67-77.

15. Замлинський В. О. (1930-1993). Гетьмани України: монографія / Володимир Замлинський; [вступ. С. 3-22, І. Войцехівська, С. Севрюк]: Держ. закл. «Луган. нац. ун - т ім. Тараса Шевченка». - Луганськ, 2008. - 287 с.

16. Заруба В. М. Запорізька Січ і державна візія Богдана Хмельницького / В. М. Заруба // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 3. - С. 334-337. - Рец. на кн.: Стороженко І. Богдан Хмельницький і Запорізька Січ кінця ХVІ - середини ХVІІ століть / Іван Стороженко. - Дніпродзержинськ: Андрій, 2007. - Кн. 2: Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі. - 415 с.

17. Закович М.М. Культурология: українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник / За ред. М.М.Заковича, К.: Знання, 2004. - 567с.

18. Козира Є.В. Українська та зарубіжна культура / Є.В.Козира. - К.: Здоров'я, 2001. - 248с.

19. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій / М.В.Кордон. - К.:ЦУЛ, 2002. - 508с.

20. Маркевич А. И. Южна я Русь при Екатерине II, -- Одесса, 1893.-- С 4 - 15

21. Павелко Вл. Конец старой Малороссии (1733--1786 годы в истории левобережной Украины // Киевская старина. --1905. --№ 11--12. --С. 344.

22. Різниченко В. Скасування гетьманства на Україні і останній гетьман України Кирило. Розумовський. -- К, 1916. --33 с.

23. Струкевич O.K. Україна - Гетьманщина та Російська імперія протягом 50 - 80 - х pp. XVIII століття (політико - адміністративний аспект проблеми)./ - К.: Інститут історії України HAН України, 1996. - 100 с.

24. Смолій В.А. Історія України: нове бачення./ У 2 - х т. Під ред. В.А. Смолія. К.: Україна, 1995. - 350с.

25. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник /О.Л.Шевнюк. - К.: Знання - Прес, 2003. - 277с.

26. Шейко В.М. Історія української культури: навч. посібник/ В.М.Шейко, . - Л.Г.Тишевська, наук. ред. В.М.Шейко. - К.: Кондор, 2006. - 264

27. Яртись А. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навчальний посібник /За ред. А. Яртися та В.Мельника. - Львів: Світ, 2005. - 568с.

Размещено на Allbest.ru