Взаємовідносини Союзу українських купців із українською кооперацією у 1920-х-1930-х рр. XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477.83-25):[061.2.015-051:334.7]"1920/1930"

Взаємовідносини Союзу українських купців із українською кооперацією у 1920-х-1930-х рр. XX ст.

А. Безсмертний

Досліджено питання взаємовідносин Союзу Українських Купців із українською кооперацією впродовж міжвоєнного періоду. Простежено причини конкуренції українських приватних купців із представниками кооперативного руху у сфері торгівлі. Розкрито ставлення представників української кооперації до українських купців та напрямки співпраці останніх із кооперацією.

Ключові слова: Львів, міжвоєнний період, українська кооперація, Союз Українських Купців.

Investigated the question of mutual relations of Union of Ukrainian Merchants with Ukrainian cooperation during inter war period. Reasons of competition of the ukrainian private merchants are traced with the representatives of cooperative motion in the field of trade. Attitude representatives of Ukrainian cooperation toward the ukrainian merchants and directions of collaboration of the last are exposed with cooperation.

Keywords: Lviv, inter war period, Ukrainian cooperation, Union of Ukrainian Merchants.

Метою дослідження є аналіз взаємовідносин між Союзом Українських Купців та українською кооперацією впродовж міжвоєнного періоду.

Об'єкт дослідження -- українське приватне купецтво Львова та українська кооперація. купець кооперація конкуренція торгівля

Предмет дослідження -- взаємовідносини Союзу Українських Купців та представників української кооперації впродовж міжвоєнного періоду.

Проблема взаємовідносин українських приватних купців (зокрема їхніх професійних організації) із українською кооперацією та її представниками довший час залишалася поза увагою українських дослідників. Серед них побіжно це питання розглянула у своїй монографії О. Вербова [1]. З- поміж польських істориків значну увагу цьому питанню приділив Т. Філяр [8].

Джерельною основою дослідження стали випуски часопису Союзу Українських Купців (СУК) який виходив у 1934 - 1939 рр. під редакцією В. Несторовича [4, 5]. Окремі публікації СУК, які виходили у вигляді альманахів [6]. та матеріали львівської газети “Діло”[2].

Більшість українських купців співпрацювала із діячами кооперативного руху ще впродовж XIX ст. Зокрема із А. Ничаєм, який разом із В. Нагірним організував у 1883 р. кооперативу “Народна Торговля”. Керівником одного із складів “Народної Торговлі” у 1893 - 1899 рр. був купець Є. Мартинець. [6, с.14].

Польський дослідник -- Т. Філяр зауважив, що у процесі відновлення української купецької сфери, і кооперативного руху брали участь одні й ті самі особи. Цьому на його думку сприяли наступні фактори: 1) Традиції діяльності українських підприємців, які опиралися на державне, і місцеве законодавство періоду галицької автономії. 2) Персональні зв'язки між ними (як на професійному, так і родинному полі). Чимало керівників та членів львівського Союзу Українських Купців (СУК) працювали у структурі кооперації: М. Ковалів у 1935 - 1939 рр. був членом правління “Центросоюзу”. У “Народній Торговлі” працювали: Р. Зубик, та Я. Скопляк [1, с.152]. 3) Діяльність у однакових, або різних партіях поєднаних ідеєю боротьби із поляками. 4) Участь окремих українських підприємців у війні у складі австро-угорської армії, і легіону Українських Січових Стрільців (УСС) ( серед членів СУК було чимало колишніх військових, які воювали у складі легіону: Т. П'явка, Скопляк Я., Андрушків А., Марешко С., М. Дорожинський, Д. Конюх ). Участь у польсько-українській війні у складі Української Галицької Армії (УГА). Їхня діяльність на державних посадах в уряді і адміністрації ЗУНР (згодом вони потрапили до польських таборів для інтернованих, де знайомилися між собою). 4) Рівень знищення української підприємницької сфери на тлі загальних воєнних знищень території Галичини. 5) Відсутність (перед початком війни) можливостей у приватних купців, і реальної конкуренції із боку українського кооперативного руху, який розвивався у сільському середовищі [8, s. 117-118].

Попри співпрацю керівників СУК із представниками кооперації у їхніх взаємовідносинах були певні розбіжності. На загальних зборах СУК у червні 1936 р. директор “Центросоюзу” -- О. Луцький порушив тему непорозумінь. Зазначивши, що кооперація не має на меті “вести боротьбу з природними проявами приватної ініціативи у торгівлі і промисловості, але не може не противитися природній симпатії українського громадянства до приватників...”. З іншого боку він говорив: “З приватниками (чит. купцями) не шукаємо боротьби там де ми її не мусимо вести.” [3, с.176]. Більшість керівників повітових кооперативних союзів також висловилися про налагодження конструктивного діалогу між кооперацією та приватними купцями.

Проте налагодити діалог не вдавалося. Часопис СУК на початку 1937 р. писав про відсутність взаєморозуміння між купецтвом і кооперацією [5]. У представників “Центросоюзу” викликали роздратування статті редактора часопису СУК -- В. Несторовича про кооперацію. Несторович писав, що “інтегрально-світоглядовий підхід кооперації може відкинути індивідуаліста господарника” [4].

Голова “Центросоюзу” -- М. Шепарович зауважив, що він ( чит. Несторович) “недооцінює те, що робить кооперація для приватного промислу і купецтва”. Окрім цього в одній із статей О. Луцького пролунали закиди в адрес В. Несторовича про те, що він “вороже ставиться до кооперації, з якої ще й їсть хліб” ( В. Несторович деякий час викладав на Вищих Торговельних Курсах організованих кооперацію), намагається “заспокоїти психічно націю”, що не трапилося нічого поганого у випадку, якщо влада заборонить діяльність кооперації [1, с.138]. Представники кооперації вважали, що в купців не існує принципів моралі, і є притаманним визиск людини [4]. На відміну від представників кооперації В. Несторович вбачав у ідеології українських приватних підприємців( в тому числі купців) поєднання ідей лібералізму із ідеями українського національного руху [1, с. 132].

Керівництво СУК у своїх заявах натомість наголошувало на підтримці кооперації. Зокрема Я. Скопляк на зборах членів союзу зазначив: “Кооперацію я ціную на рівні із “Рідною Школою” і “Просвітою”. Коли говоримо про торгівлю і промисл, то не сміємо забувати заслуг кооперації. Не можна не виявляти вдячності до неї за промощування дороги, за виховання, і то гарне виховання цілої армії купців. Є лише торгівля і промисл український у двох формах, які мають себе взаємно доповнювати, а не ворогувати з собою.. Кооперацію мусимо цінувати як дуже цінний, і корисний чинник для нашого народу, а зокрема для нас приватників, бо виховує і для нас ідейних громадян як консумента.. В нас не повинно бути й думки, що є два ворожі табори. ” [3, с.37].

На думку В. Несторовича конфлікт української кооперації із СУК міг мати негативні наслідки для Я. Скопляка, адже представники кооперації могли відкрити власну фабрику із виробництва взуттєвої пасти [3, с. 36] ( продукція фабрики Скопляка продавалися також у кооперативних крамницях).

Т. Філяр вважає, що непорозуміння між українською кооперацією та приватним купецтвом полягали у тому, що представники кооперативного руху у колективістсько-національному дусі вважали, що володіють монополією на ідею суспільної солідарності серед українців, аналогічну думку мали також купецькі кола [8, s.171].

Зазначимо, що українські купці Львова відчували конкуренцію не лише із боку єврейських та польських купців, а й із боку українських кооператив: “Маслосоюзу” (станом на 1931 р. мав у місті 10 своїх крамниць [7, s.457] ). “Центросоюзу” і “Народної Торговлі”. Підтримувала конкуренцію і кооперативна преса, на сторінках якої поширювалися заклики до українського населення не купувати товари у приватних крамницях: “Не можна допустити, щоб громадянство виявило прихильність до приватників.” [3, с.189].

Проблемою для українських купців була відсутність у їхніх крамницях товарів українського виробництва ( українські громадські організації Львова, а саме “Союз Українок” наполягав на тому, щоб у їхніх крамницях продавалися товари лише українських виробників, і лише із українських гуртівень. Споживчі товари із “Народної Торговлі”, молочні вироби із “Маслосоюзу”, солодощі виробництва фабрики “Фортуна Нова”, взуттєва паста із фабрики О. Левицької [8, s. 179] ). Проте із його закупівлею виникали труднощі. Траплялися випадки, коли українські промисловці продавали більші партії товару не українським, а єврейським та польським гуртівням (останні підвищували ціни на цей товар, і збували українським купцям за завищеними цінами). Такі випадки неодноразово висвітлювалися виданням СУК. Натомість у часописі українських кооператив -- “Кооперативна Республіка” вони оцінювалися, як “вияв нормальної конкуренції” [8, s.171].

Для того, щоб вирішити цю проблему купці секції купців-коріннків із СУК уклали контракт із “Народною Торговлею” про надання кредиту на закупівлю необхідних товарів. Керівники секції налагоджували контакти із представниками кооперативних гуртівень. У 1938 р. відбулося кілька зустрічей із директором “Української Гуртівні” -- С. Герасимовичем, і “Народної Торговлі” у справі надання короткотермінового кредиту членам секції на закупівлю товарів [3, с.59]. Окрім цього “Народна Торговля” виплачувала щомісячну грошову квоту в касу самодопомоги секції [3, с.59].

З іншого боку СУК намагався вирішити проблему залежності українських купців від гуртівень кооперації. У 1928 р. за ініціативою його керівників було організовано Текстильну гуртівню, якою довший час керував купець -- О. Стефанович [2].

Таким чином взаємовідносини львівського СУК та його членів (українських купців) із представниками української кооперації впродовж міжвоєнного періоду засновувалися не лише на принципах взаємної співпраці, а й конкуренції у сфері торгівлі. Така конкуренція часто викликала ідеологічні розбіжності між кооперацію та українськими купцями. Проте представники останніх(зокрема керівництво СУК) намагалося вирішити питання конкуренції шляхом діалогу і взаєморозуміння.

Джерела та література

1. Вербова О. Західноукраїнське приватне підприємство міжвоєнного часу/ Оксана Вербова. -- Львів: Піраміда, 2001. -- 212 с.

2. Діло -- 1928. -- серпень.

3. Несторович В. Українські Купці і Промисловці в Західній Україні 1920-1945 / В. Несторович. -- Торонто, Чікаґо: Клюб Українських Професіоналістів і Підприємців, 1977. -- 342 с.

4. Торговля і Промисл -- 1936. -- Ч.23.

5. Торговля і Промисл -- 1937. -- Ч. 1.

6. Торговельно-Промисловий Альманах з нагоди 10 - ліття існування “Союзу Українських Купців. -- Львів: Союз Українських Купців, 1934. - 96 с.

7. Grunberg K. Trudne sqsiedstwo: Stosunki polsko-ukrainskie w X-XX wieku. / K. Grunberg. -- Warszawa: “Ksi^zka i Wiedza”, 2005.-- 832 s.

8. Filar T. Ukrainskie galicyjskie sfery gospodarcze w drugiej Rzeczypospolitej / Tadeusz Filar. -- Krakow : Wydawnictwo Uniwersytetu Ekonomicznego w Krakowie, 2011. -- 355 s.

Размещено на Allbest.ru