Т.Г. Масарик як виразник ідеології чеської влади щодо взаємовідносин держави, церкви та школи в Чехословаччині на поч. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(437)«20»

Т.Г. Масарик як виразник ідеології чеської влади щодо взаємовідносин держави, церкви та школи в Чехословаччині на поч. ХХ ст.

М. Кондратюк

Стаття присвячена дослідженню поглядів першого президента Чехословаччини Т. Г. Масарика на взаємовідносини держави, церкви та школи в умовах їх демократичного розвитку. Розкривається вплив Т. Г. Масарика на державно-церковні процеси в Чехословаччині на поч. ХХ ст.

Ключові слова: Т. Г. Масарик, держава, католицизм, освіта, релігійна демократія, церква, школа.

масарик держава церква школа

The article is dedicated for researching the views of the first president of Czechoslovakia T.G. Masaruk on the relationship between the state, the church and school in the condition of democratic development. The article reveals the influence of T. G. Masaruk on the processes of the church and the state in Czechoslovakia in early XX century.

Keywords: T. G. Masaruk, Catholicism, state, church, education, school, religious democracy.

Ідея створення Чехословацької республіки належала Т. Г. Масарику, тому природно, що його погляди лягли в основу державної ідеології. Займаючись науковою та політичною діяльністю, Т. Г. Масарик розробляв та вирішував питання, які не втратили своєї актуальності й до сьогодні. Значну увагу він приділив проблемі відносин держави, релігії та школи, позиції яких, на його думку, в умовах демократичного розвитку Чехословаччини, повинні бути переосмислені.

З огляду на це, досліджуючи відносини школи та церкви в першій Чехословацькій республіці, значну увагу ми приділяємо виявленню чинників, які впливали на формування нового типу державно-церковних взаємин. Зокрема, в рамках дослідження суб'єктивних чинників цінними стають погляди і позиції видатного та активного громадського діяча, науковця, першого Президента Чехословаччини Т. Г. Масарика.

Дослідженням питання ставлення Т. Г. Масарика до релігії займалося чимало науковців, зокрема чеських - Й. Громадка [1], Я. Лохман [], Ф. Лінгарт [2], Й. Врховецки [13], М. Шмід [10,11] та ін. Частково дана тема порушувалася в роботах російських та вітчизняних науковців Н. Нарбута [17], М. Нагоряка [16].

Роботи М. Пехра [8], М. Тогтової [12] містять ґрунтовний виклад концепції першого президента Чехословацької республіки щодо розвитку державно-церковних відносин.

Що стосується бачення Т. Г. Масариком релігійної освіти в чехословацькій школі, то на сьогодні воно залишаються недостатньо вивченими. Так, дане питання частково знайшло своє відображення в роботах чеського науковція Ф. Моркеса [7].

На нашу думку, доцільним в контексті державно-церковних відносин висвітлити також точку зору Т. Г. Масарика на проблему присутності/відсутності релігії у системі шкільництва Чехословацької республіки.

З огляду на це, метою статті є розкриття ідей, позицій та поглядів Т. Г. Масарика на місце релігії в суспільному житті чехословацького народу, зокрема і у сфері освіти, та їх роль і значення у розбудові шкільної справи в державі.

Масарик з дитинства був прилучений до церкви, і вихований у середовищі високої моралі та католицької віри. Однак, ще за юних літ, його довіра до церкви та її ієрархів, як посередників між Богом і людиною, похитнулася. Причиною стало його критичне мислення, в умовах отримання ним наукового знання, та власне інституційної кризи церкви.

Його обурюють корисливість священників, порушення ними своїх обітниць перед Богом, необґрунтовані догми (наприклад про непогрішимості Папи). У зв' язку з цим, Т. Г. Масарик починає проявляти свій протест і відкрито виступає з критикою влади церкви, її інституцій, ієрархії, католицької теології та співпраці трону і вівтаря [11]. В результаті його радикальна позиція вилилася у рішення вийти з католицької церкви.

Варто зауважити, що за заявою Масарика, причиною відходу стають його особисті та моральні переконання: «Мій розрив з католицькою церквою був моральним, а не догматичним» [10, с. 17].

Подальший шлях Масарика до церкви ознаменувався знайомством з його майбутньою дружиною Шарлоттою Гарріг, яка належала до Реформаторської євангелічної церкви. Так, маючи схожі погляди на релігію та однакове критичне ставлення до католицизму, Шарлотта привела Масарика до протестантизму. Однак, згодом він відійде від колективного відвідування богослужб і стане мертвим членом цієї конфесії.

Не зважаючи на постійні відкриті дискусії Масарика з кліром католицької церкви (суперечності вирішувалися навіть в судовому порядку) та оголошення його безбожником, особисто він стверджував, що релігію прийняв будучи ще дитиною, і ніколи від неї не відрікався [18, с. 212].

Т. Г. Масарик виробив власну філософію релігії і розглядав її з точки зору і політка і теїста. Для нього кожна релігія повинна мати своє вчення, догмати, теологію, а також застосовуватися на практиці - переживатися людьми внутрішньо. Масарик визнавав своїм релігійним лідером і вчителем Ісуса Христа, а християнська релігія, на його думку, проявляється в моральності та людяності, вона є гуманізмом, тому саме моральність вбачається ним, як головна складова частини релігії [18, с. 213]. З огляду на таке сприйняття релігії, він формує власне бачення проблеми відносин церкви і держави, які він викладав та обґрунтовував у своїх працях.

Значна частка в науковій та публіцистичній спадщині Масарика присвячена питанням релігії, церкви та держави, частину яких він написав ще до утворення Чехословацької республіки. Його роботи можна розглядати як відповідь на вимогу часу щодо реформування формату відносин держави та церкви, що в свою чергу зумовлювалася специфічним розвитком чеської політичної нації в ХІХ ст.?

Науковці виділяють декілька основних історичних моментів, що передували цьому. Особлива увага приділяється ключовим подіям періоду чеського національного відродження, який характеризувався розходженням чеського націоналізму з церквою; їх інтерпретації, а також впливу «ідей» на процес формування чехословацького суспільства [14].

Як результат, на рубежі століть Т. Г. Масарик написав свої найважливіші роботи, в яких розкрив історико-філософські основи «розходження» чеського народу з релігією - «V boji o nabozenstvi» та «О svobode nabozenske a volnosti presvedcen!» (1904), «Prehled nejnovejsi filosofie nabozenstvi» (1905), «Modern! clovek a nabozenstvi».

Власне себе Т. Г. Масарик характеризував як людину політичну, не релігійну і навіть не теологічну, але таку, для якої релігія є «головною складовою частиною життя і культури загалом» [18, с. 199]. Підтвердження цьому знаходимо у багатьох його роботах. Так у своїй праці «Самогубство як масове соціальне явище модерної цивілізації», яка побачила світ 1881 р., і викликала захоплення та схвальні відгуки у науковому світі, він доводить те, що причина самогубства - це втрата релігійної віри.

Неодноразово він наголошує на проблемі релігійної байдужості і її небезпеки для свого національного визначення чехами, так як основним змістом історії чеського народу є релігійне усвідомлення [18, с. 199]. Виходячи з даного контексту, релігію він розглядав як найважливіший компонент демократії, оскільки, на його думку, з етичної точки зору демократія вмотивована як політичне втілення любові до ближнього [18, с. 236]. За його трактуванням, справжня демократія, якщо вона заснована на любові і повазі до ближнього і до всіх ближніх, є втіленням Божого порядку на землі [18, с. 236].

Він вірив у майбутнє релігії і водночас вступав на її захист. Як вважає А. Бобраков-Тимошкін, така позиція Т. Г. Масарика щодо релігії є не тільки результатом його прагнення до її збереження. Це суперечило б значущій відмінності між Масариком політиком та релігійним мислителем. Він таким чином прагнув «вирішити» кризу буржуазії відновленням «повної людини», в якій релігія за його світоглядом супроводжує його буржуазно-реформістські політичні прагнення і підкоряється їм [14].

Утвердження демократії в Чехословаччині, на думку її першого президента, вимагало відокремлення церкви від держави, але ні в якому разі не відходу від релігії. Віра у духовність людини лягала в основу ідеї «релігійної демократії», виведеної Т. Г. Масариком [16, с. 20]. Як зазначає український дослідник М. Нагорняк, при цьому духовне спрямування такої демократії виступає як основа життя, що протистоїть небезпеці занепаду, яка загрожує західній духовності та моральності [16, с.19]. А щоб не втратити людині побожності в історичному конфлікті науки, церкви та держави професор наголошує на виробленні та особистому дотриманні кожним принципу толерантності.

У книзі знаменитого чеського письменника К. Чапека «Бесіди з Т. Г. Масариком» значну увагу приділено викладу власного масариківського погляду на державу та церкву. На думку Т. Г. Масарика, право і держава повинні будуватися на моральній, а отже релігійній основі, а держава називатиметься правовою і культурною, якщо вона стане на фундамент моральності [18, с. 202].

Релігійність чехів Т. Г. Масарик шукав в минулих століттях. Завжди позитивно оцінював значення гуситської реформації для чеського народу, оскільки вважав, що вона дала початок національному відродженню. Таку позицію він неодноразово обґрунтовував у багатьох своїх працях та виступах, які стосувалися чеського питання.

Розмірковуючи над проблемою відносин держави та церкви, Т. Г. Масарик говорив про те, що столітній відхід від церкви, формування більш світського життя є і надалі буде історично необхідним процесом, який не зупинити. Церква та релігія повинні адаптуватися до цих змін, і усвідомивши своє нове завдання, знайти собі належне місце [18, с. 210].

При цьому, Т. Г. Масарик був переконаний, що «чим більше світським стає світовий порядок, тим більше Церкви могли і мали б присвячувати себе чистій і незаплямованій релігії» [18, с. 199].

Підсумовуючи Т. Г. Масарик зауважує, що церква та держава - це дві головні організації, які керують суспільством. Він вважає природним і необхідним, те що в ході історії ці організації впорядковують свої взаємини, коли «трони підтримували вівтар, вівтар - трони». Однак при цьому, він вважає, що «влада духовна і світська повинні бути роз'єднані політично і адміністративно», а головною рисою новітнього часу, на думку президента, є долучення до держави та релігії третього елементу - національної ідеї [18, с. 202].

Розробляючи ідею гуманної демократії, Масарик розумів колосальне значення ресурсу освіти і науки в процесі розвитку національно-демократичної держави, тому виступав за реформи у системі освіти в Чехословаччині. Одним із аспектів, які потребували нового перегляду - присутність церкви у цій системі.

Масарик позитивно оцінює релігійне виховання дітей, але зазначає про неминучий конфлікт між наукою та вірою, коли : «сучасна школа заснована на знаннях науки; якщо у ній навчати ортодоксального катехизму, це обов'язково призведе до теологічної і релігійної кризи ще в дитинстві та юності». При цьому Масарик наполягає, що вивчення релігії не є релігійним вихованням, і зазначає, що боротьба за школу є складною проблемою перехідної епохи в якій перебуває Чехословаччина [18, с. 212].

Досить часто Масарик виступав з критикою присутності католицької церкви в сфері освіти, що було пов'язано з її попереднім тісним зв' язком з державою. На його думку, наявність церковного фактору в освіті призводить до релігійної кризи, оскільки, діти які ставляться з неприязню до католицизму в результаті можуть відвернутися від релігії. Єдиним рішенням цієї проблеми є відлучення релігії від школи [5, с. 15]. «У церкві, хай слово Боже! Однак в школі ми хочемо слово людське» [9, с. 11].

Т. Г. Масарик виступає за реформу системи освіти, зокрема вищої школи. Пріоритетним для нього стає формування нового стилю мислення студентів та викладачів та утвердження серед них гуманістичних цінностей.

На початку ХІХ ст. частими ставали конфлікти, які мали релігійний контекст, на рівні вчителів/викладачів. Праця Масарика «Zrcadlo katechetUm» містить більше ніж сотню прикладів випадків, коли вчителі-катехети скаржилися, доносили на вчителів-атеїстів до органів державної влади [6, с. 136]. Разом з тим, випадок з вчителем Левом Пеліканом, який вийшовши з церкви був позбавлений права здійснювати викладацьку діяльність, надихнув Масарика на написання роботи в 1907 р. «Interkonfesijni skola v Rakousku: K disciplinovani ucitele Lva Pelikana» [4]. Таким чином він заявляв про існування проблеми, і в рамках її вирішення, вніс пропозицію до імперської ради щодо свободи наукових досліджень в університеті від втручання з боку католицької церкви.

Посівши посаду президента Чехословаччини, та проводячи свою політичну діяльність Т. Масарик завжди дотримувався своїх принципів і переконань. Зовсім швидко своє бачення відокремлення церкви від школи та модернізації сфери освіти він реалізовував на практиці. Зменшувалися години викладання релігії, велася підготовка нового покоління світських вчителів, скасовувалися обов' язковість релігійних обрядів в школа тощо. Однак, історія показала, що остаточно відокремити державу і школу від церкви Г. Г. Масарику не вдалося.

Отже, оцінюючи роль президента Т. Г. Масарика в державно-релігійних процесах Чехословаччини, можна стверджувати, що вона була визначальною. Будучи ідейним натхненником створення Чехословацької республіки і розробляючи програмно даний «проект», Масарик значну увагу присвячував релігії в суспільному житті держави. Він вивів та обґрунтував власний погляд на демократію, яка за теорією має релігійну, гуманістичну суть. Однак, паралельно цьому він виступав з критикою католицької церкви, як панівної конфесії. Звертаючись до історичних витоків він наголошував на значенні реформації і розходженні чеського націоналізму протестантського характеру з католицькою церквою. Наполягав на утвердженні принципів толерантності та свободи віросповідання. Водночас, стояв на позиції відлучення церкви від школи, але підтримував релігійне виховання.

Джерела та література

1. Hromadka J. Masarykova ustredni otazka nabozenska / J. Hromadka. - Praha, 1919.

2. Linhart F. Masaryk a budoucnost nabozenstvi / F. Linhart. - Praha, 1946. ^

3. Lochman J. Komensky a Masaryk o duhovni a mravni rozmer ceske politiky / J. Lochman. -- Brno: Cesko-slovenske mosty, 1995.

4. Masaryk T. G. Interkonfesijni skola v Rakousku: K disciplinovani ucitele Lva Pelikana / T. G. Masaryk. - Praha, 1907.

5. Masaryk T. G. Modern! clovek a nabozenstvi / T. G. Masaryk. - Praha, 2000.

6. Masaryk T. G. Zrcadlo katechetum / T. G. Masaryk. - Praha,1906.

7. Morkes F. Masarykovo pojeti moderni skoly / F. Morkes // Modern! vyucovani. - 2007. - № 13(7). - s. 6-7

8. Perhl M. T. G. Masaryk a (cesky) politicky katolicismus v dobe prvni republiky / M. Perhl // Masarykuv sbornik. - Praha, 2009. - s. 161-172.

9. Sklenar V. Ceskoslovenske skolstvi, ucitelstvo a T. G. Masaryk / V. Sklenar. - Prerov, 1990.

10. Smid M. Masaryk a ceska Katolicka moderna / M. Smid . - Brno. 2007.

11. Smid M._Masarykuv konflikt s katolickou cirkvi na prelomu 19. a 20. stoleti. / M. Smid //_Historicky obzor, c. 11 - 12, 2001. - s. 265-270.

12. Tohotova M. Masarykuv vztah k nabozenstvl a cirkvi / М. Tohotova // Modernismus - Historie nebo vyzva? Studie ke genezei ceskeho katolickeho modernismu. - Brno, 2002. - s. 174-176.

13. Vrchovecky J. T.G. Masaryk a nabozenstvl / J. Vrchovecky. - Prerov, 1937.

14. Бобраков-Тимошкин А. «Расстаться с Римом духовно и всерьез». Путь Чешской католической церкви в «гетто»: от гусизма к коммунизму и гуманізму/ А. Бобраков-Тимошкин // Неприкосновенный запас. - 2007. - №1 (51). Електр. ресурс http://magazines.russ.ru/nz/2007/1/bo22-pr.html

15. Депчинська І. Ідеї Т. Масарика про розвиток шкільної освіти в Чехословаччині на початку ХХ ст. / І. Депчинська // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. - 2012. - № 42(1). - С. 217- 222.

16. Нагорняк М. Томаш Масарик про внутрішні проблеми демократичного розвитку / М. Нагорняк // Політичний менеджмент. - №4. - 2010. - С.16- 24.

17. Нарбут Н. П. Социология Т. Г. Масарика : Дис. ... д-ра социол. наук: 22.00.01: Москва, 2003.

18. Чапек К. Бесіди з Т. Г. Масариком / К. Чапек - Л., 2001. - 270 с.

Размещено на Allbest.ru